Постанова

від 10.04.2024 по справі 40/223-05

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2024 року

м. Київ

cправа № 40/223-05

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,

здійснивши перегляд у порядку письмового провадження ухвали Східного апеляційного господарського суду від 19.02.2024 (судді: Радіонова О. В. - головуючий, Істоміна О. А., Медуниця О. Є.)

за касаційною скаргою ОСОБА_1 у справі

за позовом Акціонерного товариства "Харківобленерго"

до Харківського інженерно-будівельного об`єднання "Союз"

про визнання права власності,

В С Т А Н О В И В:

1. Короткий зміст позовних вимог і судових рішень

1.1. Акціонерне товариство "Харківобленерго" (далі - АТ "Харківобленерго") у травні 2005 року звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Харківського інженерно-будівельного об`єднання "Союз" про визнання за позивачем права власності на житлові приміщення - квартири АДРЕСА_1 .

Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором про дольову участь у будівництві житлового будинку, укладеного 12.01.2005 між сторонами у справі.

1.2. Рішенням Господарського суду Харківської області від 05.07.2005 позов задоволено; визнано за АТ "Харківобленерго" право власності на житлові приміщення - квартири АДРЕСА_1 . Здійснено розподіл судових витрат.

1.3. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) як особа, яка не була залучена до участі у справі, проте вважала, що рішенням Господарського суду Харківської області від 05.07.2005 вирішено питання про її права та інтереси, звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на вказане рішення місцевого господарського суду та клопотанням про поновлення строку на подання апеляційної скарги.

1.4. Згідно з ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.08.2022 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Харківської області від 05.07.2005 у справі № 40/223-05 та повернуто заявникові апеляційну скаргу.

1.5. Постановою Верховного Суду від 07.11.2023 задоволено касаційну скаргу ОСОБА_1 , скасовано ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 30.08.2023 у справі № 40/223-05, а справу направлено до Східного апеляційного господарського суду для вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Харківської області від 05.07.2005 у справі № 40/223-05.

1.6. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.12.2023, зокрема, поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Харківської області від 05.07.2005 у цій справі, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Харківської області від 05.07.2005 у справі № 40/223-05 та призначено справу до розгляду.

1.7. Згідно з ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.02.2024 закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Харківської області від 05.07.2005 у справі № 40/223-05.

Аргументуючи ухвалу, суд апеляційної інстанції установив, що оскаржуваним судовим рішенням питання про права та обов`язки ОСОБА_1 не вирішувалося; у мотивувальній та резолютивній частинах цього рішення не містяться висновки суду про права та обов`язки такої особи.

2. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на них

2.1. Не погоджуючись із висновками суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 19.02.2024 про закриття апеляційного провадження, а справу передати на новий розгляд до Східного апеляційного господарського суду для продовження апеляційного розгляду.

Підставами для скасування ухвали суду апеляційної інстанції скаржник зазначає порушення апеляційним господарським судом норм процесуального права, а саме пункту 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України. Зокрема скаржник наголошує на тому, що рішення місцевого господарського суду від 05.07.2005 порушує житлові права ОСОБА_1 та його право на приватизацію житла. На думку скаржника, його, іншого володільця квартири № 14 , Харківську міську раду та Службу у справах дітей Харківської міської ради не було залучено до участі у цій справі. Водночас скаржник посилається на незаконність рішення суду першої інстанції з огляду на порушення судом норм процесуального права.

2.2. АТ "Харківобленерго" у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції без змін як законну та обґрунтовану.

3. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду

3.1. Переглянувши оскаржену у справі ухвалу суду апеляційної інстанції, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення на неї, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування апеляційним господарським судом норм процесуального права, колегія суддів вважає, що правових підстав для задоволення касаційної скарги немає.

3.2. Відповідно до частини 1 статті 17 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 254 цього Кодексу учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Отже, наведеною нормою визначено коло осіб, які наділені процесуальним правом на оскарження судового рішення, а саме учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.

Незалучена до участі у справі особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку статті 254 Господарського процесуального кодексу України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки, і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

Судове рішення, оскаржуване не залученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, тобто суд має розглянути і вирішити спір про право у правовідносинах, учасником яких на час розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права, інтереси та (або) обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

У вирішенні цього питання суд має з`ясувати, чи буде у зв`язку з прийняттям судового рішення у справі таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов`язки, або змінено її наявні права та/або обов`язки, або позбавлено певних прав та/або обов`язків у майбутньому тощо.

Рішення є таким, що прийнято про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо у мотивувальній частині цього рішення містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи, або у резолютивній частині рішення суд зазначив про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Наведене відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.02.2019 у справі № 908/1141/15-г.

Отже, у розумінні статей 17, 254 Господарського процесуального кодексу України особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку положень цих норм, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо зазначено про його права, інтереси та (або) обов`язки, та про які саме.

У свою чергу, суд апеляційної інстанції після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, з`ясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника, який подав апеляційну скаргу, та про які конкретно.

У разі встановлення господарським судом відповідних обставини суд вирішує питання про залучення скаржника до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (частина 2 статті 50 Господарського процесуального кодексу України), та, як наслідок, скасування судового рішення на підставі пункту 4 частини 3 статті 277 Господарського процесуального кодексу України, оскільки таке порушення норм процесуального права в будь-якому випадку є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо господарський суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі.

Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України, оскільки у такому випадку не існує правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі, а отже, немає і суб`єкта апеляційного оскарження.

За змістом пункту 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 921/730/13-г/3 сформульовано висновок про те, що у разі, якщо скаржник лише робить припущення, що оскаржуване рішення може вплинути на його права, інтереси, та/або обов`язки, або лише зазначає (констатує), що оскаржуваним рішенням вирішено його права, інтереси та/або обов`язки, то такі посилання з огляду на наведене вище не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду апеляційної скарги.

3.3. Як установив суд апеляційної інстанції, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 на обґрунтування наявності права на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Харківської області від 05.07.2005 у цій справі посилався, зокрема, на те, що оскаржуваним рішенням суду першої інстанції порушуються його житлові права та його майнове право; він позбавлений передбаченого законом права на приватизацію свого житла - квартири АДРЕСА_3 , позаяк 04.05.2023 АТ "Харківобленерго" зареєструвало за собою право власності на цю квартиру, що підтверджується інформацією з державного реєстру. На підтвердження виникнення вказаного права, як зазначив суд апеляційної інстанції, скаржник долучив до апеляційної скарги копію ордеру на житлове приміщення від 17.03.2000 № 122461. До того ж, за доводами апелянта, скаржник та інший володілець кв. 14 повинні були бути залучені до розгляду справи як відповідачі, а також слід було залучити до розгляду справи Харківську міську раду, оскільки квартири в будинку та сам будинок перебувають на балансі Харківської міської ради, а також Службу у справах дітей Харківської міської ради.

Урахувавши наведені положення процесуального законодавства, дослідивши матеріали справи та надавши оцінку доводам заявника апеляційної скарги і поданим на їх підтвердження доказам, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Харківської області від 05.07.2005 у цій справі на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України. Апеляційний господарський суд зазначив, що право користування нерухомим майном (у наведеному випадку квартирою на підставі ордеру) не можна ототожнювати з правом власності на вказане нерухоме майно, з огляду на те, що саме власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном; особливість права користування житлом на підставі ордеру полягає, зокрема, в тому, що володільцем такого житла залишається його власник; скаржник помилково ототожнює поняття права користування житлом та право власності на нього, та як наслідок, доводи щодо порушення його прав як власника судом визнані безпідставними. Суд апеляційної інстанції установив, що, як свідчить зміст оскаржуваного рішення, спір у справі виник між АТ "Харківобленерго" та Харківським інженерно-будівельним об`єднанням "Союз" у зв`язку з неналежним виконанням останнім зобов`язань за договором від 12.01.2005 про дольову участь у будівництві житлового будинку на АДРЕСА_4 , цей спір було вирішено виключно в межах правовідносин між позивачем і відповідачем; в мотивувальній частині оскаржуваного рішення господарського суду першої інстанції у цій справі відсутні висновки суду про права та обов`язки ОСОБА_1 ; у резолютивній частині оскаржуваного рішення суду також не вказано про права та обов`язки такої особи. Отже, як констатував суд апеляційної інстанції, питання про права та обов`язки ОСОБА_1 в оскаржуваному рішенні місцевий господарський суд не вирішував.

3.4. Таким чином, встановивши після відкриття апеляційного провадження, що в рішенні суду від 05.07.2005 не вирішувалося питання про права та обов`язки ОСОБА_1 (як особи незалученої до участі у справі), суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про наявність підстав для закриття апеляційного провадження відповідно до положень пункту 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України, і доводи, викладені скаржником у касаційній скарзі, зазначених висновків апеляційного господарського суду не спростовують, до того ж в силу положень частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України встановлені апеляційним господарським судом обставини не можуть набути інакшої оцінки суду касаційної інстанції, оскільки за змістом цієї норми процесуального права суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

3.5. Водночас, зважаючи на встановлені судом апеляційної інстанції обставини стосовно того, що оскаржуваним рішенням суду першої інстанції питання про права та обов`язки ОСОБА_1 як особи незалученої до участі у справі не вирішувалося, а також, враховуючи межі розгляду справи судом касаційної інстанції, колегія суддів не бере до уваги доводи касаційної скарги, які стосуються перегляду рішення суду першої інстанції, яке не є предметом перегляду суду касаційної інстанції.

3.6. За таких обставин, підстав для скасування ухвали суду апеляційної інстанції з наведених у касаційній скарзі доводів не вбачається.

4. Висновки Верховного Суду

4.1. Ураховуючи те, що доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального законодавства при постановленні оскарженої ухвали про закриття апеляційного провадження не знайшли підтвердження, підстав для її скасування та задоволення касаційної скарги колегія суддів не вбачає.

4.2. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України).

4.3. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 зазначеного Кодексу суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5. Розподіл судових витрат

5.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 19.02.2024 у справі № 40/223-05 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді Н. О. Багай

Ю. Я. Чумак