Ухвала

від 19.02.2024 по справі 40/223-05

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛА

про закриття апеляційного провадження

19 лютого 2024 року м. Харків Справа № 40/223-05

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Радіонова О.О., суддя Істоміна О.А., суддя Медуниця О.Є.

при секретарі судового засідання Євтушенко Є.В.

за участю представників сторін

від скаржника адвокат Головінов В.О., ордер серія АХ №1138305 від 23.01.2024 та

ОСОБА_1 , паспорт громадянина України № НОМЕР_1

від позивача Войтенко О.О. довіреність від 21.12.2023 №01-46/8178 та посадова інструкція (в порядку самопредставництва),

від відповідача не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 , м. Харків (вх.2686 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 05.07.2005 у справі № 40/223-05

за позовом АТ Харківобленерго, м. Харків,

до відповідача Харківського інженерно-будівельного об`єднання Союз, м. Харків,

про визнання права власності на житлові приміщення квартири АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 ,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Харківобленерго" (далі АТ "Харківобленерго") у травні 2005 року звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Харківського інженерно-будівельного об`єднання "Союз" про визнання за позивачем права власності на житлові приміщення квартири АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2 внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором від 12.01.2005 про дольову участь у будівництві житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 .

Як зазначав позивач, відповідно до умов вказаного договору, на нього покладався обов`язок профінансувати дольову участь у будівництві шляхом виконання підвідних електричних мереж до будинку, а відповідач був зобов`язаний передати позивачу профінансоване житло в обсязі однієї трикімнатної квартири площею 67,62 кв.м та двокімнатної квартири площею 45,75кв.м.

Незважаючи на виконання позивачем взятих на себе зобов`язань за договором, відповідачем не було оформлено передачу Акціонерній компанії "Харківобленерго" профінансованого відповідно до умов договору житла, що і стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 05.07.2005 у справі №40/223-05 (з урахуванням ухвал про виправлення описки від 02.09.2005, 21.10.2005) позовні вимоги задоволено, визнано право власності на житлові приміщення квартири АДРЕСА_1 та АДРЕСА_4 за АТ Харківобленерго, стягнуто з Харківського інженерно-будівельного об`єднання Союз на користь АТ Харківобленерго 85,00 грн державного мита та 118,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

ОСОБА_1 як особа, яка не була залучена до участі у справі, проте вважає, що рішенням Господарського суду Харківської області від 05.07.2005 вирішено питання про її права та інтереси, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на вказане рішення місцевого господарського суду, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 05.07.2005 у справі № 40/223-05 та ухвалити нове, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог АТ Харківобленерго до Харківського інженерно-будівельного об`єднання Союз.

Одночасно апелянт звернувся з клопотанням про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Харківської області від 05.07.2005 у справі № 40/223-05.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.12.2023 для розгляду справи №40/223-05 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Радіонова О.О., суддя Істоміна О.А., суддя Медуниця О.Є.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.12.2023, зокрема, поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Харківської області від 05.07.2005 у справі № 40/223-05. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Харківської області від 05.07.2005 у справі № 40/223-05.

Встановлено учасникам справи строк до 03.01.2024 року включно, для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його направлення всім учасникам справи. Запропоновано учасникам справи в строк до 03.01.2024 включно надати до суду заяви, клопотання та заперечення (у разі наявності), з доказами надсилання їх копії та доданих до них документів іншим учасникам справи в порядку ч.4 ст.262 Господарського процесуального кодексу України. Призначено справу до розгляду на "24" січня 2024 р. о 09:45 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 131 .

У строк встановлений судом до Східного апеляційного господарського суду через «Електронний суд» від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому останній просить залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка була подана адвокатом Головіновим В.О. без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 05 липня 2005 року по справі № 40/223-05 без змін.

Також представником позивача надано заяву про закриття провадження у справі, у якій останній просить закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана його представником адвокатом Головіновим В.О. на рішення Господарського суду Харківської області від 05.07.2005 по справі № 40/233- 05 про визнання права власності на житлові приміщення.

Письмові пояснення апелянта від 23.01.2024 суд залишає без розгляду, як подані поза межами строку, встановленого судом для їх подання, враховуючи наступне.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.12.2023 було запропоновано учасникам справи в строк до 03.01.2024 включно надати до суду заяви, клопотання та заперечення (у разі наявності), з доказами надсилання їх копії та доданих до них документів іншим учасникам справи в порядку ч.4 ст.262 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно ч. 2 ст.118 ГПК України заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Представник апелянта у судовому засіданні наполягав на тому, що оскаржуваним рішенням вирішені питання про права, інтереси та обов`язки ОСОБА_1 , просив скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 05.07.2005 у справі № 40/223-05 та ухвалити нове, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог АТ Харківобленерго до Харківського інженерно-будівельного об`єднання Союз.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу та просив закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Харківської області від 05.07.2005 у справі №40/223-05

Діяльність відповідача, Харківського інженерно-будівельне об`єднання «Союз» відповідно до витягу з ЄДР припинено.

В судовому засіданні 24.01.2024 було оголошено перерву до 19.02.2024.

19.02.2024 у судове засідання з`явились апелянт та його представник, представник позивача. Відповідач у судове засідання не з`явився.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, надавши оцінку доводам скаржника в підтвердження обставин порушення судовим рішенням його прав та інтересів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Харківської області від 05.07.2005 у справі № 40/223-05 слід закрити, виходячи з наступного.

Стаття 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Отже, реалізація конституційного права на оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Таким чином, Господарський процесуальний кодекс України повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках особа має право оскаржити рішення суду в апеляційному чи касаційному порядку.

У відповідності до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Законом встановлено, що у випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб`єктами підприємницької діяльності. Частина 2 статті 4 ГПК України містить перелік суб`єктів, право на звернення яких до господарського суду є обмеженим. Це означає, що право на звернення до господарського суду повинно бути прямо передбачене законодавчими актами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Частиною 1 статті 254 ГПК України передбачено, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Отже, вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

Зазначеною правовою нормою визначено право особи подати апеляційну скаргу на рішення, яким розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або міститься судження про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи у відповідних правовідносинах, виходячи з предмету та підстав позову. Якщо скаржник зазначає лише про те, що рішення може вплинути на його права та/або інтереси, та/або обов`язки або зазначає (констатує) лише, що рішенням вирішено про його права та/або обов`язки чи інтереси, то такі посилання, виходячи з вищенаведеного, не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду апеляційної скарги по суті.

Водночас судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції з`ясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника і які конкретно. Встановивши такі обставини, суд вирішує питання про залучення скаржника до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору та, як наслідок, скасування судового рішення на підставі пункту 4 частини 3 статті 277 ГПК України, за змістом якого таке порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Разом з тим згідно з пунктом 3 частини 1 статті 264 ГПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

При цьому у разі застосування наведеної правової норми за вимогами статті 234 цього Кодексу в мотивувальній частині ухвали про закриття апеляційного провадження повинні бути зазначені, зокрема, мотиви, з яких суд дійшов висновків, постановляючи ухвалу.

Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 ГПК України, оскільки у такому випадку не існує правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі, в зв`язку з чим відсутній суб`єкт апеляційного оскарження.

Таким чином, суд апеляційної інстанції має першочергово з`ясувати, чи зачіпає оскаржуване судове рішення безпосередньо права та обов`язки скаржника, та лише після встановлення таких обставин, вирішити питання про залучення такої особи як третьої особи та про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що права заявника оскаржуваним судовим рішенням не порушено та питання про її права і обов`язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися, - закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду.

Такий правовий висновок викладений, зокрема, у постановах Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 910/22354/15, від 11.07.2018 у справі № 911/2635/17, від 16.04.2019 у справі № 12/91.

Особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку статей 17, 254 ГПК України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов`язки, та про які саме.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.09.2020 у справі №910/13119/17.

Як встановлено колегією суддів, в обґрунтування наявності права на апеляційне оскарження скаржник, ОСОБА_1 в апеляційній скарзі посилається на те, що оскаржуваним рішенням порушуються житлові права ОСОБА_2 та його майнове права, оскільки він тепер позбавлений права на приватизацію свого житла, яке передбачено Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», згідно якого здійснюється безоплатна передача громадянам квартири (будинків), житлових приміщень у гуртожитках з розрахунку санітарної норми 21 кв. м. загальної площі на наймача і кожного члена його сім`ї та додатково 10 кв. м. на сім`ю.

ОСОБА_1 тепер не має можливості приватизувати квартиру, розташовану за адресом АДРЕСА_5 , оскільки 04.05.2023 АТ «Харківобленерго» зареєструвало за собою право власності на цю квартиру, що підтверджується інформацією з державного реєстру, яку скаржник додав до апеляційної скарги.

Скаржник та інший володілець кв. АДРЕСА_6 повинен бути залучений до розгляду справи, як відповідачі.

Крім того, на думку скаржника, необхідно залучити до розгляду й Харківську міську раду, оскільки всі квартири в будинку та весь будинок знаходиться на балансі Харківської міської ради, а також Службу у справах дітей Харківської міської ради.

На підтвердження виникнення вказаного права, скаржником було долучено до апеляційної скарги копію Ордеру на житлове приміщення №122461 від 17.03.2000.

Судова колегія зауважує, що право користування нерухомим майном (квартирою на підставі ордеру) не можна ототожнювати з правом власності на вказане нерухоме майно, з огляду на те, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна (стаття 317 Цивільного кодексу України).

Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону (частина четверта статті 334 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 58 Житлового кодексу Української РСР (в редакції чинній на момент видачі ордеру) на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення. Ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення.

Особливість права користування житлом на підставі ордеру полягає, зокрема, в тому, що володільцем такого житла залишається його власник.

Отже, за наведених обставин, апелянтом помилково ототожнюється поняття права користування житлом та право власності на нього, та як наслідок, доводи щодо порушення його прав як власника є безпідставними.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, в ньому вирішувалось питання щодо визнання права власності Акціонерного товариства Харківобленерго на житлові приміщення квартири АДРЕСА_1 та АДРЕСА_4 внаслідок неналежного виконання Харківським інженерно-будівельним об`єднанням Союз взятих на себе зобов`язань за договором від 12.01.2005 про дольову участь у будівництві житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 .

Суд апеляційної інстанції, проаналізувавши рішення суду першої інстанції наголошує, що в мотивувальній частині рішення не містяться висновки суду про права та обов`язки скаржника, так само як і в резолютивній частині рішення суд не вказав про права та обов`язки ОСОБА_1 .

Беручи до уваги зазначене, колегія суддів констатує про відсутність правових підстав для оскарження в апеляційному порядку ОСОБА_1 рішення Господарського суду Харківської області від 05.07.2005 у справі №40/223-05, оскільки вказаним рішенням суд не вирішував питання про права та обов`язки останнього.

Як зазначалось вище, особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку статті 254 ГПК України повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов`язки, та про які саме.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Так, згідно зі статтями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, якщо встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Про закриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в касаційному порядку (ч.2 ст.264 ГПК України).

Враховуючи те, що ні мотивувальна, ні резолютивна частина оскаржуваного рішення не містить вирішення питання про права і обов`язки скаржника, колегія суддів дійшла висновку про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Харківської області від 05.07.2005 у справі №40/223-05 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України.

Подані представником апелянта 05.02.2024 через підсистему «Електронний суд» письмові пояснення, а саме викладення юридичної думки представника в письмовому вигляді, залишаються судом апеляційної інстанції без розгляду, оскільки апеляційне провадження підлягає закриттю.

З огляду на те, що апеляційне провадження судом апеляційної інстанції закривається, а в ухвалі про відкриття апеляційного провадження суд зупинив дію оскаржуваного рішення, то суд апеляційної інстанції дійшов висновку про поновлення дії рішення Господарського суду Харківської області від 05.07.2005 у справі №40/223-05.

Керуючись ст. ст. 233, 234, 235, 264 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1.Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , м.Харків на рішення Господарського суду Харківської області від 05.07.2005 у справі №40/223-05 закрити.

2. Поновити дію рішення Господарського суду Харківської області від 05.07.2005 у справі № 40/223-05.

3. Матеріали справи №40/223-05 надіслати Господарському суду Харківської області.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені ст. ст. 286-291 ГПК України.

Повний текст ухвали складено 23.02.2024.

Головуючий суддя О.О. Радіонова

Суддя О.А. Істоміна

Суддя О.Є. Медуниця