Ухвала

від 16.10.2023 по справі 626/133/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

У х в а л а

І м е н е м У к р а ї н и

16 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 626/133/21

провадження № 61-12756ск23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О.,

Фаловської І. М.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану її представником адвокатом Тимошенком Дмитром Володимировичем,на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 02 серпня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного аграрно-орендного підприємства «Промінь», про розірвання договору оренди землі,

В с т а н о в и в:

У січні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до приватного аграрно-орендного підприємства «Промінь», в якому просила суд розірвати договір оренди землі від 01 листопада 2006 року № 682, зареєстрований

23 березня 2007 року у Красноградському районному відділі Харківської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», укладений строком на 25 років між ПАОП «Промінь» та ОСОБА_1 , на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5,50 га, кадастровий номер 6323381200:11:000:0044, яка належить їй на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку.

Рішенням Красноградського районного суд Харківської області від 14 липня

2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 05 липня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Красноградського районного суду Харківської області від 14 липня 2021 року скасовано, ухвалено по справі нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено.

Розірвано договір оренди землі від 01 листопада 2006 року № 682, зареєстрований 23 березня 2007 року у Красноградському районному відділі Харківської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», укладений між ПАОП «Промінь» та ОСОБА_1 , на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 5,50 га, кадастровий номер 6323381200:11:000:0044.

25 липня 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Тимошенко Д. В. подав до апеляційного суду заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 19 000,00 грн, в якій вказував, що у порядку частини восьмої статті 141 ЦПК України в апеляційній скарзі було повідомлено про надання доказів витрат на професійну правничу допомогу після ухвалення судом рішення. Просив поновити строк на подання доказів понесених витрат, оскільки суд апеляційної інстанції розглянув справу без повідомлення учасників справи, а про рішення суду заявнику стало відомо з Єдиного державного реєстру судових рішень лише 22 липня 2022 року.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 08 вересня 2022 року поновлено позивачеві процесуальний строк на подання до суду доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу та відмовлено у постановленні додаткового рішення.

Постановою Верховного Суду від 12 квітня 2023 року касаційну скаргу

ОСОБА_1 задоволено частково.

Ухвалу Полтавського апеляційного суду від 08 вересня 2022 року в частині відмови у прийнятті додаткового рішення у справі скасовано з підстав недотримання судом процесуального порядку вирішення такої заяви, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 02 серпня 2023 року заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу повернуто заявнику без розгляду.

22 серпня 2023 року Тимошенком Д. В. , який діє в інтересах ОСОБА_1 , засобами поштового зв`язку до Верховного Суду направлено касаційну скаргу на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 02 серпня 2023 року, в якій останній, посилаючись на порушення норм процесуального права, просив оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати, справу направити для продовження розгляду до Полтавського апеляційного суду.

В обґрунтування доводів касаційної скарги вказує, що заяву про винесення додаткового рішення по справі не можна ототожнити із заявою, яка подається в порядку виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, а тому на неї розповсюджується дія частини другої статті 183 ЦПК України щодо обов`язкового подання суду доказів її надсилання іншим учасникам процесу. Чинним положенням статей 182, 183 ЦПК України не передбачено вимоги щодо направлення заявником іншим учасникам справи копії клопотання (заяви) разом з додатками та, відповідно, надання суду доказів щодо його направлення.

Така вимога визначена законом щодо розгляду заяв, клопотань, чи звернень лише на стадії виконання судового рішення, в тому числі, в процесі здійснення судового контролю за виконанням судового рішення.

Зазначив, що копії відповідних документів було направлено приватному аграрно-орендному підприємству «Промінь» 31 жовтня 2022 року разом із заявою про ухвалення додаткового рішення.

Касаційне провадження не підлягає відкриттю з таких підстав.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Згідно з частиною п`ятою статті 394 ЦПК України питання про відкриття касаційного провадження у випадку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, вирішує колегія суддів у складі трьох суддів.

Ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження (частина шоста статті 394 ЦПК України).

Зі змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення вбачається, що скарга представника є необґрунтованою і наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначеного судового рішення.

Відповідно до частин першої, другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

За змістом статті 6 ЦПК України суд зобов`язаний здійснювати правосуддя на засадах рівності учасників цивільного процесу перед законом і судом незалежно від будь-яких ознак.

Згідно з частинами першою-третьою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За статтею 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (частина перша, пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (частини перша, друга статті 137 ЦПК України).

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина восьма статті 141 ЦПК України).

Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати (пункт 3 частини першої статті 270 ЦПК України).

Заява про ухвалення додаткового рішення є заявою з процесуальних питань.

Тож подання учасником справи заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу потрібно здійснювати із дотриманням вимог ЦПК України, встановлених для подання клопотань (заяв) з процесуальних питань.

Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлено - він встановлюється судом (частина третя статті 182 ЦПК України).

Загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення з процесуальних питань визначені у статті 183 ЦПК України.

Будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви (клопотання, заперечення) (пункт 6 частини першої статті 183 ЦПК України).

За правилами частини другої статті 183 ЦПК України до заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).

Згідно з частиною четвертою статті 183 ЦПК України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

Суд апеляційної інстанції встановив, що до заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу від 25 липня 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Тимошенко Д. В. надав докази на підтвердження витрат позивача на правничу допомогу, а саме: договір про надання правової допомоги від 23 червня 2021 року, додатки № 1 та № 2 до зазначеного договору, акт виконаних робіт від 19 липня 2022 року на загальну суму 19 000 грн, квитанцію до прибуткового касового ордера від 23 червня 2021 року № 1 на суму 6 500 грн та квитанцію до прибуткового касового ордера від 06 серпня 2021 року № 2 на суму 13 000,00 грн.

Проте, до заяви не було додано доказів направлення вказаних документів іншим учасникам справи, що позбавляє іншу сторону можливості спростовувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу та є підставою для залишення відповідної заяви без розгляду згідно частини четвертої статті 183 ЦПК України.

Полтавський апеляційний суд, встановивши, що заявником при зверненні до суду не дотримано вимог статті 183 ЦПК України, та не надіслано іншим учасникам справи заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу, дійшов вірного висновку про повернення такої заяви без розгляду, що відповідає правилу частини четвертої статті 183 ЦПК України.

Верховний Суд у постанові від 21 вересня 2022 року у справі № 725/1301/21 (провадження № 61-20691св21) зазначив, що, встановивши порушення позивачем установленого процесуальним законом порядку пред`явлення до відшкодування витрат на правничу допомогу, а саме ненаправлення позивачем на адреси інших учасників справи (відповідачів) документів, які підтверджують понесені витрати на правничу допомогу, що позбавило відповідачів можливості подати до суду клопотання про неспівмірність розміру таких витрат відповідно до частини шостої статті 137 ЦПК України, суд апеляційної інстанції обґрунтовано повернув без розгляду клопотання позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Аналогічна практика вирішення заяв про ухвалення додаткового рішення, до яких заявники не додали докази надіслання (ненадання) іншим учасникам такої заяви з доданими до неї додатками, сформована Верховним Судом і в ухвалах від 25 лютого 2021 року у справі № 906/977/19, від 01 вересня 2022 року у справі № 759/13013/14-ц (провадження № 61-14029св21), від 16 січня 2023 року у справі № 640/23065/14 (провадження № 61-1456ск21), від 02 лютого 2023 року у справі №466/1403/20 (провадження № 61-10035св22), від 27 березня 2023 року у справі № 756/820/20 (провадження № 61-8952св22) на стадії касаційного розгляду справи.

Доводи касаційної скарги про те, що копії відповідних документів було направлено приватному аграрно-орендному підприємству «Промінь» 31 жовтня 2022 року разом із заявою про ухвалення додаткового рішення за вих. № 29/10-2 від 29 жовтня 2022 року є безпідставними та відхиляються касаційним судом, оскільки апеляційний суд встановив, що відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України такі докази мали бути подані суду до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, що заявником у цьому випадку дотримано не було.

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення, касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Тимошенка Д. В. на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 02 серпня 2023 року є необґрунтованою, правильне застосовування норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність судового рішення.

Оскільки оскаржуване судове рішення є законним і обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм процесуального права і підстави для його скасування відсутні, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Тимошенка Д. В. на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 02 серпня 2023 року суд відмовляє.

ЄСПЛ зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (пункт 45 рішення ЄСПЛ від 23 жовтня 1996 року у справі «Леваж Престейшинз Сервісиз проти Франції», пункти 37, 38 рішення ЄСПЛ від 19 грудня 1997 року у справі «Бруалла Гомес де ла Торре проти Іспанії»).

Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Керуючись статтями 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

У х в а л и в:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , поданою її представником адвокатом Тимошенком Дмитром Володимировичем, на ухвалу Полтавського апеляційного суду

від 02 серпня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного аграрно-орендного підприємства «Промінь», про розірвання договору оренди землі.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

І. М. Фаловська