Постанова

від 01.11.2023 по справі 757/19981/17-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження Доповідач - Кулікова С.В.

№ 22-ц/824/14290/2023

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 757/19981/17-ц

01 листопада 2023 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Кулікової С.В.

суддів - Музичко С.Г.

- Болотова Є.В.

при секретарі - Кіпрік Х.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 адвоката Марківа Назара Володимировича на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 22 травня 2023 року, постановлену під головуванням судді Новака Р.В., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Андрій», ОСОБА_4 про визнання договорів недійсними та поділ спільної сумісної власності подружжя,-

в с т а н о в и в :

У квітні 2017 року ОСОБА_5 звернулася з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи : ТОВ «Фірма «Андрій», ОСОБА_4 про визнання договорів недійсними та поділ спільної сумісної власності подружжя.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 22 травня 2023 року позов залишено без розгляду.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду, представник позивача звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права. Зазначав, що суд не мав правових підстав для залишення позову без розгляду з підстав повторної неявки позивача у судове засідання, оскільки позивач не була належним чином повідомлена про судові засідання призначені на 16.06.2022 року, 24.11.2022 року, 05.04.2023 року, 22.05.2023 року. В матеріалах справи відсутнє будь-яке підтвердження повідомлення позивача про призначені судові засідання.

В судовому засідання представник позивача ОСОБА_1 адвокат Марків Н.В. підтримав доводи апеляційної скарги та просив задовольнити її.

Заслухавши доповідь судді Кулікової С.В., пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Залишаючи позов без розгляду суд першої інстанції виходив з того, що позивач та його представник повторно не з'явилися в судове засідання, заяви та доказів на підтвердження підстав неявки, відповідно до яких суд міг би з'ясувати поважність причин такої неявки не подано, заяви про розгляд справи без позивача не подано.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Так, згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа не може бути безпідставно позбавлена права на захист свого порушеного права, оскільки це буде порушенням права, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий суд.

Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.

Так, у справі «Bellet v. France» Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві.

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Україна, як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до ч. 5 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України , суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Системний аналіз наведених норм процесуального права свідчить про те, що законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, яке це судове засідання: перше чи повторне. Тобто процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані з принципом диспозитивності цивільного судочинства, за змістом якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.

Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.

Таким чином, згідно з вимогами ЦПК України суд не зобов`язаний з`ясовувати причини повторної неявки в судове засідання належним чином повідомленого позивача і у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Правове значення в такому випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання ним заяви про розгляд справи за його відсутності.

З матеріалів справи вбачається, що у квітні 2017 року позивач звернулася до суду з позовом.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 06 квітня 2017 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду.

Розгляд справи по суті призначався неодноразово, зокрема на 24 листопада 2022 року, 05 квітня 2023 року, 22 травня 2023 року.

В матеріалах справи наявна судова повістка про виклик в судове засідання на 24 листопада 2022 року на 12:00 ОСОБА_1 як позивача. (том 3 а.с. 146)

Однак докази отримання вказаної повістки позивачем, матеріали справи не містять.

Згідно довідки від 24 листопада 2022 року, складеної секретарем судового засідання, в судове засідання особи, які беруть участь у справі не з'явилися (том 3 а.с. 153).

Також в матеріалах справи наявна судова повістка від 09 березня 2023 року, про виклик в судове засідання на 05 квітня 2023 року на 15:30 ОСОБА_1 як позивача (том 3 а.с. 162), однак докази отримання вказаної судової повістки матеріали справи не містять

Згідно довідки від 05 квітня 2023 року, складеної секретарем судового засідання, в судове засідання особи, які беруть участь у справі не з'явилися (том 3 а.с. 163).

Також в матеріалах справи наявна судова повістка від 11 квітня 2023 року, про виклик в судове засідання на 22 травня 2023 року на 15:30 ОСОБА_1 як позивача (том 3 а.с. 169), однак докази отримання вказаної судової повістки матеріали справи не містять.

Згідно довідки від 22 травня 2023 року, складеної секретарем судового засідання, в судове засідання особи, які беруть участь у справі не з'явилися (том 3 а.с. 180).

Відтак, в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували, що позивач була належним чином повідомлена про призначені судові засідання на 24 листопада 2022 року, 05 квітня 2023 року, 22 травня 2023 року.

Враховуючи, відсутність доказів щодо повідомлення позивача чи його представника про призначені судові засідання на 24 листопада 2022 року, 05 квітня 2023 року, 22 травня 2023 року, суд першої інстанції не мав правових підстав для залишення позову без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.

Посилання суду першої інстанції на те, що в судове засідання призначене на 22 травня 2023 року позивач не з'явилася будучи належним чином повідомленою, а інші судові повістки, які направлялися на адресу позивача не були нею отримані, що вбачається з відмітки на поштовому конверті, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки такі твердження суду не грунтуються на матеріалах справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала Печерського районного суду міста Києва від 22 травня 2023 року постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 379, 381 - 384 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 адвоката Марківа Назара Володимировича задовольнити.

Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 22 травня 2023 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 02 листопада 2023 року.

Головуючий: Судді: