Постанова

від 01.11.2023 по справі 2-8296/11

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 2-8296/11 Головуючий у суді І інстанції Мальцев Д.О.

Провадження № 22-ц/824/6529/2023 Доповідач у суді ІІ інстанції Голуб С.А.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 листопада 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Голуб С.А.,

суддів: Писаної Т.О., Таргоній Д.О.,

за участю секретаря судового засідання - Череп Я.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бережного Ярослава Вікторовича на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 14 жовтня 2022 року у справі за поданням приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Бережного Ярослава Вікторовича про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстроване в установленому законом порядку, заінтересовані особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

в с т а н о в и в:

У вересні 2022 року приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Бережний Я.В. звернувся до суду з вказаним поданням, в якому просив звернути стягнення на нерухоме майно - земельну ділянку з кадастровим номером 2124883600:12:012:0062, площею 0,1200 га, що знаходиться на території с. Кінчеш Ужгородського району Закарпатської області, яка належить боржнику ОСОБА_1 відповідно до договору дарування земельної ділянки, зареєстрованого в реєстрі за № 4574, що посвідчений 02 листопада 2004 року приватним нотаріусом Ужгородського районного нотаріального округу Сабов О.І., та на підставі державного акту від 21 лютого 2005 року серії ЗК № 015581, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 0105071000405, для виконання зобов`язань покладених на неї у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого документа у справі № 2-8296/11, стягувачем за яким є ОСОБА_2 .

На обґрунтування подання приватний виконавець зазначив, що у нього на виконанні перебуває виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа № 2-8296/11 від 23 липня 2015 року, виданого Шевченківським районним судом м. Києва про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_6 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № 2203/07/КИ/310 від 31 серпня 2007 року в сумі 93 907 720,77 грн та судових витрат на загальну суму 1 950,00 грн.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 19 травня 2017 року в справі № 761/6322/14-ц виправлено допущено описку у виконавчих листах № 2-8296/11 від 23 липня 2015 року в частині суми, яка підлягає стягненню з боржників, а саме «65 693 827, 32 грн» замість раніше зазначеної «93 907 720, 00 грн», а ухвалою суду від 13 січня 2022 року у цій же справі № 761/6322/14-ц замінено сторону стягувача у виконавчих провадженнях з примусового виконання вказаних виконавчих листів з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на ОСОБА_2

16 лютого 2022 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2, винесено постанови про арешт майна і коштів боржника, направлено копії вказаних процесуальних документів на адресу боржника, зазначену у виконавчому листі, а також на виконання до відповідних банківських установ.

16 лютого 2022 року на встановлені адреси боржника направлені виклики приватного виконавця, які були проігноровані боржником і на 25 лютого 2022 року о 13:00 год. вона не з`явилась до приватного виконавця.

21 липня 2022 року було встановлено, що за боржником зареєстрований транспортний засіб, у зв`язку з чим винесено постанову про розшук майна боржника.

13 вересня 2022 року повторно направлено боржнику постанову про відкриття виконавчого провадження та виклик приватного виконавця, а 23 вересня 2022 року встановлено, що виклик і вимоги приватного виконавця боржником проігноровано.

Станом на 26 вересня 2022 року від боржника не надходило будь-яких заяв, як і не надходило грошових коштів, достатніх для виконання вимог виконавчого документа.

З метою перевірки майнового стану боржника також було направлено ряд запитів до державних/недержавних підприємств/установ/організацій та встановлено, що за боржником зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером 2124883602:02:003:0015, площею 0,3400 га, що знаходиться на території с. Кінчеш Ужгородського району Закарпатської області.

Частка боржника у вказаній земельній ділянці становить 35,29 %, а частка двох інших співвласників складає 35,29 % (власник ОСОБА_3 ) та 29,41 % (власник ОСОБА_4 ).

31 січня 2022 року було здійснено поділ земельної ділянки на дві новосформовані земельні ділянки з кадастровим номером 2124883600:12:012:0061, площею 0,2200 га, яка належала ОСОБА_3 і ОСОБА_4 та яка згодом було відчужена на користь ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 03 червня 2022 року, та з кадастровим номером 2124883600:12:012:0062, площею 0,1200 га, яка належить ОСОБА_1 , однак у встановленому законом порядку не зареєстрована за нею.

Приватний виконавець вважає, що боржник уникає звернення стягнення на зазначену земельну ділянку з кадастровим номером 2124883600:12:012:0062, площею 0,1200 га, не реєструючи її в Державному земельному кадастрі та право власності на майно за собою у спосіб, передбачений чинним законодавством.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 14 жовтня 2022 року подання приватного виконавця Бережного Я.В. про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому порядку, залишено без задоволення.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, приватний виконавець звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати з мотивів неповного з`ясування судом першої інстанції всіх обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального й порушення норм процесуального права, та ухвалити нове судове рішення, яким подання задовольнити.

Аргументи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції неправильно досліджено повноту проведення виконавчих дій в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_2 та не враховано, що приватним виконавцем здійснені всі заходи щодо належного повідомлення боржника за адресою реєстрації її місця проживання про відкриття виконавчого провадження та інших виконавчих дій відповідно до норм чинного законодавства.

У даному випадку заборгованість за виконавчим листом складає 65 693 827, 32 грн, тому не логічним є те, що саме можливо виявити виходом приватного виконавця за адресою проживання боржника для задоволення вимог вказаного виконавчого документу. Разом з тим, із наявних матеріалів виконавчого провадження можливо однозначно встановити, що боржник умисно уникає звернення стягнення на належну їй земельну ділянку, не реєструючи право власності на неї у спосіб, передбачений законом.

Під час примусового виконання судового рішення приватним виконавцем вчинені всі можливі виконавчі дії та в повній мірі вжито заходів щодо розшуку майна боржника, проте бажаного результату це не дало, заборгованість залишається непогашеною боржником. Необхідність задоволення подання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, а саме на земельну ділянку з кадастровим номером 2124883600:12:012:0062, площею 0,1200 га, є адекватним ступенем втручання до її права та прав інших осіб, а також узгоджується з положеннями національного законодавства та практикою Європейського суду з прав людини, з метою забезпечення принципу верховенства права та обов`язковості виконання судового рішення.

Відзиви учасників справи (провадження) на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходили.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник заявника - адвокат Павленко С.В. підтримав подану апеляційну скаргу та просив задовольнити її вимоги.

Заінтересовані особи в судове засідання не з`явилися і явку своїх представників не забезпечили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки до апеляційного суду не повідомили, тому колегія суддів дійшла висновку, що їх неявка відповідно до вимог частини другої статті 372 та частини четвертої статті 440 ЦПК України не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представника заявника в судовому засіданні, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.

За правилом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що на виконанні приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Бережного Я.В. перебуває виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа № 2-8296/11 від 23 липня 2015 року, виданого Шевченківським районним судом м. Києва про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_6 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № 2203/07/КИ/310 від 31 серпня 2007 року в сумі 93 907 720,77 грн та судових витрат на загальну суму 1 950,00 грн.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 19 травня 2017 року в справі № 761/6322/14-ц виправлено описку у виконавчих листах № 2-8296/11 від 23 липня 2015 року в частині суми, яка підлягає стягненню з боржників, а саме «65 693 827, 32 грн» замість раніше зазначеної «93 907 720, 00 грн».

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 13 січня 2022 року у справі № 761/6322/14-ц замінено сторону стягувача у виконавчих провадженнях з примусового виконання вказаних виконавчих листів з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на ОСОБА_2

16 лютого 2022 року виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2 та постанови про арешт майна і коштів боржника, копії яких до відома і виконання направлено на поштові адреси боржника, які вдалося встановити, в тому числі на адресу, зазначену у виконавчому документі.

Так, 16 лютого 2022 року виконавцем вчинено дії щодо встановлення місця реєстрації/проживання ОСОБА_1 та було встановлено, що боржник зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . У свою чергу за адресою, яка вказана у виконавчому листі: АДРЕСА_2 , зареєстровані особи відсутні, як і за адресою: АДРЕСА_2 .

Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження, 16 лютого 2022 року на встановлені адреси боржника виконавцем направлялися виклики приватного виконавця на 25 лютого 2022 року на 13 год. 00 хв. на адреси: АДРЕСА_3 , АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_4 ; АДРЕСА_5 ; АДРЕСА_6 ; АДРЕСА_7 ; АДРЕСА_8 ; АДРЕСА_1 .

Виклики виконавця повернулись без вручення з відміткою поштового відділення «за закінченням встановленого терміну зберігання» або «неправильно зазначена (відсутня) адреса».

18 лютого 2022 року виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника, а саме корпоративні права належні боржнику у вигляді часток у статутному капіталі у семи товариствах.

Суд встановив, що на адресу реєстрації боржника виконавцем направлявся тільки виклик, вся інша кореспонденція скеровувалась на адресу: АДРЕСА_2 , яка зазначена у виконавчому листі № 2-8296/11 від 23 липня 2015 року.

21 липня 2022 року виконавцем винесено постанову про розшук майна боржника, а саме транспортного засобу марки «ВАЗ», р.н. НОМЕР_1 .

07 вересня 2022 року виконавцем винесено постанову про зміну (доповнення) реєстраційних даних боржника, якою місцем реєстрації боржника в АСВП зазначено також адресу: АДРЕСА_1 .

13 вересня 2022 року виконавцем знову було направлено на дві адреси боржника відповідний виклик на 23 вересня 2022 року на 13 год. 00 хв., вимогу приватного виконавця, а також копію постанови про відкриття виконавчого провадження, які вручені адресату не були.

Також, із матеріалів виконавчого провадження вбачається, що виконавцем було зроблено ряд запитів до державних установ/підприємств/організацій з метою встановлення майнового стану боржника.

Встановлено, що за ОСОБА_1 було зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером 2124883602:02:003:0015, площею 0,3400 га, що знаходиться на території с. Кінчеш Ужгородського району Закарпатської області, на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЗК № 015581 від 21 лютого 2005 року. Частка боржника у вказаній земельній ділянці становила 35,29 % (12/34), а частка двох інших співвласників складає 35,29 % (12/34 - власник ОСОБА_3 ) та 29,41 % (10/34 - власник ОСОБА_4 ).

Згідно отриманої від ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області інформації від 25 серпня 2022 року, здійснено перенесення вказаної земельної ділянки до архівного шару Державного земельного кадастру 31 січня 2022 року у зв`язку з її поділом на дві новосформовані земельні ділянки з кадастровим номером 2124883600:12:012:0061, площею 0,2200 га, яка належала ОСОБА_3 і ОСОБА_4 та яка згодом було відчужена на користь ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 03 червня 2022 року, та з кадастровим номером 2124883600:12:012:0062, площею 0,1200 га, яка належить ОСОБА_1 , однак право власності на неї у встановленому законом порядку не зареєстроване.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що з наданих приватним виконавцем матеріалів не можливо встановити, що боржник умисно уникає звернення стягнення на належну їй земельну ділянку, не реєструючи її в ДЗК та не реєструючи право власності на майно за собою у спосіб, передбачений чинним законодавством. Врахувавши введення в державі воєнного стану, суд дійшов висновку, що виконавцем не у повному обсязі використано надані йому права та не проведено усіх виконавчих дій для виконання рішення суду у відповідності до положень Закону України «Про виконавче провадження», а тому подання є передчасним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Проте колегія суддів не може в повній мірі погодитися з такими висновками суду з наступних міркувань.

Відповідно до положень статті 124, пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Вказане є складовою права на справедливий суд та однією із процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Конституційний Суд України неодноразово підкреслював, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (перше речення абзацу другого пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012); право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист (абзац п`ятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013).

Обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання (абзац шостий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини рішення від 15 травня 2018 року № 2-р (ІІ)/2019).

З практики Європейського суду з прав людини вбачається, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; водночас ухиленням від виконання цього обов`язку є перекладення державою відповідальності за фінансове забезпечення організації виконавчого провадження на особу, на користь якої ухвалене судове рішення; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава і її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (§ 43 рішення у справі «Shmalko v. Ukraine» від 20 липня 2004 року, § 84 рішення у справі «Fuklev v. Ukraine» від 7 червня 2005 року, § 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28 листопада 2006 року, §§ 46, 51, 54 рішення у справі «Yuriy Nikolayevich Ivanov v. Ukraine» від 15 жовтня 2009 року).

Таким чином, визначений у законі порядок забезпечення державою виконання судового рішення має відповідати принципам верховенства права та справедливості, гарантувати конституційне право на судовий захист; невиконання державою позитивного обов`язку щодо забезпечення функціонування запроваджуваної нею системи виконання судових рішень призводить до обмеження конституційного права на судовий захист та нівелює його сутність.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон України «Про виконавче провадження» та/або Закон № 1404-VIII).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Статтею 10 Закону № 1404-VIII встановлено, що заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Положеннями частини першої статті 13 Закону № 1404-VIII передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Підставою звернення приватного виконавця до суду із цим поданням стало те, що бездіяльність боржника щодо державної реєстрації права власності на належну їй земельну ділянку ускладнює виконання рішення суду про стягнення значної суми заборгованості та на переконання виконавця є необхідність у зверненні стягнення на нерухомемайно боржника, право власності на яке не зареєстроване в установленому законом порядку.

Суд першої інстанції вказав, що приватний виконавець не надав доказів того, що боржник отримала хоча б один процесуальний документ, а також, що ним вживались заходи щодо виходу за місцем проживання боржника з метою встановлення наявності іншого майна, на яке може бути звернуто стягнення.

Пункт 1 частини першої статті 26 Закону № 1404-VIII визначив, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

У відповідності до пункту 1 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII виконавчий лист, виданий судом, є виконавчим документом, який відповідно до цього Закону підлягає примусовому виконанню.

За частиною п`ятою статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У частині першій статті 28 Закону № 1404-VIII визначено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням.

Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі.

У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Виконавець не повинен пересвідчуватися в отриманні боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження, оскільки це суперечить положенню частини першої статті 28 Закону № 1404-VIII, згідно з якою копія постанови про відкриття виконавчого провадження направляється рекомендованим поштовим відправленням, та боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постановах Верховного Суду від 28 січня 2021 року у справі № 643/8028/15 (провадження № 61-10442св20), від 18 березня 2021 року у справі № 520/10954/15-ц (провадження № 61-7198св20).

У справі, яка переглядається, встановлено, що копія постанови про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_3 від 16 лютого 2022 року була направлена приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Бережним Я.В. боржнику ОСОБА_1 рекомендованим поштовим відправленням № 0600017476014 від 16 лютого 2022 року на адресу, зазначену у виконавчому листі Шевченківського районного суду м. Києва № 2-8296/11 від 23 липня 2015 року, а саме: АДРЕСА_2 .

В матеріалах виконавчого провадження наявний поштовий конверт № 0600017476014 з відміткою відділення поштового зв`язку про повернення «у зв`язку із закінченням терміну зберігання».

В подальшому, з метою встановлення актуального місця реєстрації боржника, приватним виконавцем були направлені запити до відповідних органів щодо встановлення місця реєстрації боржника.

Згідно до витягу з Реєстру територіальної громади м. Києва від 24 серпня 2022 року № 83558861 боржник зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

З метою недопущення порушення прав та законних інтересів сторін виконавчого провадження 17 вересня 2022 року приватним виконавцем повторно на вказану адресу боржника направлено копію постанови про відкриття виконавчого провадження та виклик, відповідно до якого боржника зобов`язано з`явитись на прийом до приватного виконавця та надати відповідні пояснення з приводу невиконання вимог виконавчого документу, а також вимога приватного виконавця щодо надання інформації про майно, на яке можливо звернути стягнення (поштове відправлення № 0600020585436).

Всі інші постанови, виклики, вимоги, повідомлення приватного виконавця надіслані боржнику як за адресою: АДРЕСА_1 , так і за адресою, яка вказана у виконавчому листі: АДРЕСА_2 .

Отже, за правилами частини першої статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» ОСОБА_1 належно повідомлена про початок примусового виконання судового рішення, оскільки їй надіслано копію постанови про відкриття виконавчого провадження за адресами, яка зазначена у виконавчому документі та яка була встановлена в ході проведення виконавчих дій.

Відтак, посилання суду першої інстанції на те, що приватний виконавець не забезпечив отримання боржником процесуальних документів виконавчого провадження ґрунтуються на невірному застосуванні норм Закону України «Про виконавче провадження» та спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до частини п`ятої статті 19 Закону № 1404-VIII боржник зобов`язаний: утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; своєчасно з`являтися на вимогу виконавця; надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій (частина восьма статті 18 Закону № 1404-VIII).

Розділом VII Закону України «Про виконавче провадження» визначається загальний порядок звернення стягнення на майно боржника. Серед іншого, відповідно до частини першої статті 48 цього Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Відповідно до частини п`ятої статті 48 Закону № 1404-VIII у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

У статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» законодавець визначив, у якому порядку звертається стягнення на об`єкти нерухомого майна фізичної особи.

Частинами третьою-четвертою статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом.

Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об`єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, заставлене третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам.

У разі якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно.

Згідно з вимогами частини десятої - одинадцятої статті 440 ЦПК України питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця. Суд негайно розглядає подання державного виконавця, приватного виконавця без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця, приватного виконавця.

Системне тлумачення статті 50 Закону України «Про виконавче провадження», статті 440 ЦПК України дозволяє дійти висновку, що виконавець має право звернутися до суду з поданням у випадку, якщо наявне нерухоме майно, право власності на яке не зареєстроване за боржником. При цьому під нерухомим майном слід розуміти земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Останні можуть виступати об`єктами права.

Таким чином, до звернення з відповідним поданням до суду виконавець повинен здійснити всі інші передбачені Законом заходи для належного виконання судового рішення та довести цей факт у суді, а також встановити наявність нерухомого майна у боржника, яке є фактично його власністю, однак право власності зареєстровано за іншою особою. Окрім того, одночасно суд має дослідити факт наявності у боржника грошових коштів або рухомого майна, завдяки яким можна задовольнити вимоги стягувача.

Колегія суддів приймає до уваги, що заборгованість боржника перед стягувачем за виконавчим документом складає 65 693 827,32 грн, тому не логічним і безпідставним є висновок суду щодо невжиття приватним виконавцем заходів щодо виходу за місцем проживання боржника з метою встановлення наявності іншого майна, на яке може бути звернуто стягнення.

Суд не вказав, які саме матеріальні цінності можливо виявити виходом за адресою проживання боржника для задоволення вимог стягувача за вказаним виконавчим документом, а також не врахував, що черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

Як вбачається з матеріалів справи, під час примусового виконання судового рішення приватним виконавцем вчинені всі можливі виконавчі дії та в повній мірі вжито заходів щодо розшуку майна боржника, проте бажаного результату це не дало, боржником не здійснено жодних заходів спрямованих на виконання вимог виконавчого документу і заборгованість залишається непогашеною.

Разом з тим, наявні матеріали виконавчого провадження свідчать, що боржник уникає виконання рішення суду, яке набрало законної сили, поділивши 31 січня 2022 року земельну ділянку з кадастровим номером 2124883602:02:003:0015, площею 0,3400 га, що знаходиться на території с. Кінчеш Ужгородського району Закарпатської області, яка належала їй та іншим особам на праві спільної часткової власності відповідно до договору дарування земельної ділянки від 02 листопада 2004 року, на дві новосформовані земельні ділянки, в тому числі з кадастровим номером 2124883600:12:012:0062, площею 0,1200 га, яка належить ОСОБА_1 , однак на право власності не зареєстроване у спосіб, передбачений чинним законодавством.

Згідно із частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями у судовому процесі (частина друга статті 2 ЦПК України).

Перевіривши надані приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Бережним Я.В.матеріали виконавчого провадження № НОМЕР_2, колегія суддів відзначає, що виконавцем здійснено усіх передбачених Законом заходів для належного виконання судового рішення, зокрема: встановлено відсутність у боржника грошових коштів або рухомого майна, завдяки яким можна було задовольнити вимоги стягувача; наявність у боржника нерухомого майна, що не зареєстроване за нею на праві власності, утім вона є «фактичним» власником цього майна; відсутність іншого нерухомого майна, на яке можливо звернути стягнення.

Також, в розпорядженні суду першої інстанції були достатні дані, які свідчили про ухилення ОСОБА_1 від виконання виконавчого листа Шевченківського районного суду м. Києва № 2-8296/11 від 23 липня 2015 року про стягнення з неї на користь ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором в сумі 65 693 827, 32 грн та судових витрат на загальну суму 1 950,00 грн, на момент звернення з поданням факт такого свідомого ухилення боржника фактично вже відбувся, є об`єктивно наявним та вбачається із матеріалів виконавчого провадження № НОМЕР_2.

Вищевикладене свідчить, що висновок суду першої інстанції про те, що виконавцем не у повному обсязі використано надані йому права та не проведено усіх виконавчих дій для виконання рішення суду у відповідності до положень Закону України «Про виконавче провадження» є необґрунтованим та суперечить наявним у матеріалах справи доказам, яким належна правова оцінка надана не була.

Колегія суддів погоджується з приватним виконавцем в тому, що задоволення подання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, а саме на земельну ділянку з кадастровим номером 2124883600:12:012:0062, площею 0,1200 га, є адекватним ступенем втручання до її права мирного володіння майном, а також узгоджується з положеннями національного законодавства та практикою Європейського суду з прав людини, з метою забезпечення принципу верховенства права та обов`язковості виконання судового рішення.

Згідно із пунктом 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, оскаржувана ухваласуду першої інстанції щодо відмови у задоволенні подання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстроване в установленому законом порядку, не відповідає матеріалам справи та вимогам статей 260, 263 ЦПК України, вона постановлена з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, та з порушенням норм матеріального і процесуального права, що в силу статті 376 ЦПК України є підставою для її скасування з ухваленням нового судового рішення про задоволення вказаного подання приватного виконавця у даній справі.

Оскільки ухвала суду першої інстанції скасовується повністю з ухваленням нового судового рішення по суті заявлених вимог, то відповідно до вимог статей 141, 382 ЦПК України із боржника стягуються документально підтверджені судові витрати, понесені виконавцем у межах даної справи (судового провадження), а саме 536,80 грн сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись статтями 367 - 369, 372, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бережного Ярослава Вікторовича задовольнити.

Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 14 жовтня 2022 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким подання приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Бережного Ярослава Вікторовича про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстроване в установленому законом порядку задовольнити.

Звернути стягнення на нерухоме майно - земельну ділянку з кадастровим номером 2124883600:12:012:0062, площею 0,1200 га, що знаходиться на території села Кінчеш Ужгородського району Закарпатської області, яка належить боржнику ОСОБА_1 відповідно до договору дарування земельної ділянки, посвідченого 02 листопада 2004 року приватним нотаріусом Ужгородського районного нотаріального округу Сабов Оксаною Іванівною і зареєстрованого в реєстрі за № 4574, та на підставі державного акту на право власності на право власності на земельну ділянку від 21 лютого 2005 року серії ЗК № 015581, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 0105071000405, для виконання зобов`язань покладених на неї у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа Шевченківського районного суду міста Києва від 23 липня 2015 року у справі № 2-8296/11, стягувачем за яким є ОСОБА_2 .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бережного Ярослава Вікторовича 536,80 грн сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення до Верховного Суду виключно у випадках, передбачених у частині другій статті 389 ЦПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 08 листопада 2023 року.

Головуючий С.А. Голуб

Судді: Т.О. Писана

Д.О. Таргоній