Ухвала

від 21.02.2018 по справі 2-8296/11

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

іменем України

21 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 2-8296/11

провадження № 61 -4615 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А. (суддя-доповідач),

суддів: Карпенко С. О., Кузнецова В. 0., Олійник А. С, Погрібного С. 0.,

учасники справи:

заявник (стягувач) - Публічне акціонерне товариство Банк Фінанси та Кредит в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ Банк Фінанси та Кредит ,

суб'єкт оскарження: головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ІванютиІван Миколайович,

боржники: ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Банк Фінанси та Кредит в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства Банк Фінанси та Кредит на ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 6 жовтня 2016 року у складі колегії суддів: Чобіток А. 0., Немировської 0. В., Шебуєвої В. А.,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2016 року Публічне акціонерне товариство Банк Фінанси та Кредит в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства Банк Фінанси та Кредит (далі - ПАТ Банк Фінанси та Кредит ) звернулося до суду зі скаргою на постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - ВПВР ДДВС Мінюсту України) Іванюти І. М. від 26 квітня 2016 року про відмову у відкритті виконавчого провадження.

Обґрунтовуючи скаргу, посилалося на те, що 5 травня 2016 року на адресу ПАТ Банк Фінанси та Кредит надійшла постанова головного державного виконавця ВПВР ДДВС Мінюсту України Іванюти І. М. від 26 квітня 2016 року про відмову у відкритті виконавчого провадження № 50950073 з примусового виконання виконавчого листа Шевченківського районного суду міста Києва від 23 липня 2015 р. у справі № 2-8296/11 про солідарне стягнення з ОСОБА_5 і ОСОБА_4 на користь ПАТ Банк Фінанси та Кредит заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії у розмірі 93 907 720 грн 77 коп. Посилаючись на те, що державним виконавцем незаконно відмовлено у відкритті виконавчого провадження, просило визнати цю постанову неправомірною і скасувати її, зобов'язавши державного виконавця прийняти до виконання виконавчий лист № 2-8296/11.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 9 серпня 2016 року скаргу ПАТ Банк Фінанси та Кредит задоволено. Визнано неправомірною та скасовано постанову головного державного виконавця ВПВР ДДВС Мінюсту України Іванюти І. М. від 26 квітня 2016 року про відмову у відкритті виконавчого провадження № 50950073. Зобов'язано ВПВР ДДВС Мінюсту України прийняти до виконання виконавчий лист № 2-8296/11 про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ Банк Фінанси та Кредит заборгованості у розмірі 93 907 720 грн 77 коп.

Суд першої інстанції, задовольняючи скаргу ПАТ Банк Фінанси та Кредит , дійшов висновку, що скарга є обґрунтованою, а дії державного виконавця при ухваленні постанови - неправомірними.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 6 жовтня 2016 року, з урахуванням ухвали цього ж суду від 17 листопада 2016 року про виправлення описки, апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України задоволено, а ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 9 серпня 2016 року скасовано та постановлену нову ухвалу, якою відмовлено ПАТ Банк Фінанси та Кредит у задоволенні скарги на постанову головного державного виконавця ВПВР ДДВС Мінюсту України Іванюти І. М. від 26 квітня 2016 року, заінтересовані особи: ОСОБА_4 і ОСОБА_5

Апеляційний суд, постановляючи ухвалу, дійшов висновку про дотримання державним виконавцем при прийнятті постанови вимог Закону України Про виконавче провадження в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 606-ХІ V).

У жовтні 2016 року ПАТ Банк Фінанси та Кредит подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 6 жовтня 2016 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати ухвалу апеляційного суду і залишити без змін ухвалу суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку, що в ухвалі Шевченківського районного суду міста Києва від 22 грудня 2015 року про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання має бути зазначено дату, з якої поновлено строк, а також строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, оскільки вказана ухвала в розумінні статті 17 Закону № 606-ХІVне є виконавчим документом.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 листопада 2016 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, а ухвалою від 9 березня 2017 року - справу призначено до судового розгляду.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України, в редакції Закону України № 2147- VІІІ від 3 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно з частиною третьою статті З ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

27 січня 2018 року справу № 2-8296/11 Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.

Станом на час розгляду справи у Верховному Суді від інших учасників справи не надійшло відзивів на касаційну скаргу.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 6 серпня 2013 року у справі № 2-8296/11 (провадження № 2/761/820/2013), залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 19 листопада 2013 року, позов ПАТ Банк Фінанси та Кредит до ОСОБА_5 і ОСОБА_4 задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_5 і ОСОБА_4 на користь ПАТ Банк Фінанси та Кредит заборгованість за кредитним договором у розмірі 93 907 720 грн 77 коп. та судові витрати. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 до ПАТ Банк Фінанси та Кредит про розірвання кредитного договору та зустрічного позову ОСОБА_4 до ПАТ Банк Фінанси та Кредит про розірвання договору поруки відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 5 лютого 2014 року рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції скасовано в частині задоволення позовних вимог ПАТ Банк Фінанси та Кредит до ОСОБА_5 і ОСОБА_4 про стягнення пені за кредитним договором та передано справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції. У решті судове рішення залишено без змін.

На виконання рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 6 серпня 2013 року у справі № 2-8296/11 (провадження № 2/761/820/2013) 23 липня 2015 року було видано виконавчий лист про стягнення солідарно з ОСОБА_5 і ОСОБА_4 на користь ПАТ Банк Фінанси та Кредит заборгованості за кредитним договором у розмірі 93 907 720 грн 77 коп. та судових витрат, в якому боржником зазначено ОСОБА_4 Рішення набрало законної сили 19 листопада 2013 року. Строк пред'явлення виконавчого листа до виконання 19 листопада 2014 року.

Частинами першою, другою статті 24 Закону № 606-ХІVпередбачено, що державний виконавець відмовляє у прийнятті до провадження виконавчого документа, строк пред'явлення до примусового виконання якого закінчився, про що виносить відповідну постанову. Стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення строку пред'явлення до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання.

Відповідно до частини першої статті 371 ЦПК України 2004 року в редакції, чинній на час постановления оскаржуваної ухвали, стягувачам, які пропустили строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 22 грудня 2015 року заяву ПАТ Банк Фінанси та Кредит про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання щодо ОСОБА_4 задоволено. Поновлено ПАТ Банк Фінанси та Кредит строк на пред'явлення до виконання виконавчого листа від 6 серпня 2013 року, виданого 23 липня 2015 року Шевченківським районним судом міста Києва на виконання рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 6 серпня 2013 року у цивільній справі № 2-8296/11 (провадження № 2/761/820/2013).

Зазначена ухвала набрала законної сили 19 січня 2016 року.

20 квітня 2016 року ПАТ Банк Фінанси та Кредит звернулося до ВПВР ДДВС Мінюсту України із заявою про відкриття виконавчого провадження з оригіналом виконавчого документа та належним чином завіреною ухвалою про поновлення строку на пред'явлення виконавчого листа до виконання.

Однак, головний державний виконавець ВПВР ДДВС Мінюсту України Іванюта І. М. прийняв 26 квітня 2016 року постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження у зв'язку з невідповідністю виконавчого документа вимогам статті 18 Закону № 606-ХІV, оскільки в ухвалі Шевченківського районного суду міста Києва від 22 грудня 2015 року не вказано дату, з якої поновлюється строк на пред'явлення виконавчого документа та не зазначено строк, до якого необхідно пред'явити виконавчий документ.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 7 Закону України Про державну виконавчу службу працівник органу державної виконавчої служби зобов'язаний сумлінно виконувати службові обов'язки, не допускати в своїй діяльності порушення прав громадян та юридичних осіб, гарантованих Конституцією України та законами України.

Судом встановлено, що у виконавчому листі № 761/6322/14-ц від 6 серпня 2016 року вказані всі ідентифікуючі ознаки. Разом з виконавчим листом № 761/6322/14-ц від 6 серпня 2013 року та заявою стягувачем до державної виконавчої служби було надано ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 22 грудня 2015 року, якою поновлено строк на пред'явлення виконавчого листа до виконання.

Як статтею 6 Закону № 606-ХІV, так і пунктом 2.1 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкція), визначено, що державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження зобов'язаний використовувати всі надані йому права та повноваження, необхідні для забезпечення неупередженого, ефективного, своєчасного і повного виконання рішення.

Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 11 Закону № 606-ХІVдержавний виконавець має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну.

Відповідно до пункту 1.5 Інструкції під час здійснення виконавчого провадження виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Вказане узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 21 травня 2014 року у справі № 6-45цс14.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 Закону № 606-ХІVвиконавчими документами є, зокрема виконавчі листи, що видаються судами.

Пунктом 2 частини другої статті 17 Закону № 606-ХІVвстановлено, що до переліку виконавчих документів включаються також ухвали судів у цивільних справах, однак лише у випадках, передбачених законом.

В даному випадку виконавчим документом є виконавчий лист, виданий Шевченківським районним судом міста Києва на виконання рішення цього суду від 6 серпня 2013 року про стягнення солідарно з ОСОБА_5 і ОСОБА_4 на користь ПАТ Банк Фінанси та Кредит заборгованості за кредитним договором та судових витрат.

Невідповідність цього виконавчого листа вимогам статті 18 Закону № 606-ХІ Vдержавним виконавцем і апеляційним судом не встановлено.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 22 грудня 2015 року лише поновлено строк на пред'явлення виконавчого документа до виконання. Жодним законом така ухвала не віднесена до виконавчих документів. Тому в розумінні статті 17 Закону № 606-ХІ Vвона не є виконавчим документом, а відтак не повинна відповідати вимогам статті 18 Закону № 606-ХІV. Крім того, зазначення в такій ухвалі строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання є зайвим, оскільки цей строк визначений законом (стаття 22 Закону № 606-ХІV).

Таким чином, відмова державного виконавця у відкритті виконавчого провадження з підстав відсутності в ухвалі суду інформації про дату, з якої поновлюється строк на пред'явлення виконавчого документа до виконання, та про строк, до якого необхідно його пред'явити, є незаконною.

З огляду на викладене суд першої інстанції, задовольняючи скаргу ПАТ Банк Фінанси та Кредит , на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (стаття 212 ЦПК України 2004 року), дійшов обґрунтованого висновку про неправомірність відмови державного виконавця у відкритті виконавчого провадження.

Безпідставно скасувавши законну й обґрунтовану ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд допустив порушення вищенаведених норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Оскільки судом апеляційної інстанції в порушення норм процесуального права скасовано ухвалу, яка відповідає закону, то оскаржуване судове рішення апеляційного суду необхідно скасувати і залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

За правилами частин першої, тринадцятої статті 141, підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України з Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на користь ПАТ Банк Фінанси та Кредит підлягає стягненню судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 1 378 грн.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 413, 416, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Банк Фінанси та Кредит в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства Банк Фінанси та Кредит задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 6 жовтня 2016 року скасувати, а ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 9 серпня 2016 року залишити в силі.

Стягнути з Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на користь Публічного акціонерного товариства Банк Фінанси та Кредит судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) гривень.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. А. Стрільчук Судді:С. О. Карпенко В. О. Кузнєцов А. С. Олійник С. О. Погрібний