Постанова

від 07.11.2023 по справі 340/3814/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

07 листопада 2023 року м. Дніпросправа № 340/3814/23Суддя І інстанції Дегтярьова С.В.

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),

суддів: Іванова С.М., Сафронової С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Злинської сільської ради Новоукраїнського району про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним адміністративним позовом в якому, просив визнати протиправним та скасувати у повному обсязі рішення Злинської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області від 07.04.2023 року №1169 «Про виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки у розмірі земельної частки (паю) гр. ОСОБА_1 ».

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідач оскарженим рішенням виділив земельну ділянку не зі складу сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сінокоси або пасовища), а земельну ділянку території колишньої ферми з залишками бетонного фундаменту та будівельних матеріалів від ферми, яка не відноситься до складу сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сінокоси або пасовища). Тобто, земельну частку (пай) позивачу в натурі (на місцевості) з числа сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сінокоси або пасовища) не виділено, а рішення Злинської сільської ради від 07.04.2023 №1169 не стосується виділення земельної ділянки з числа сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сінокоси або пасовища).

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2023 року у задоволенні позову було відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що відповідач виділив земельну ділянку не зі складу сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сінокоси або пасовища), а земельну ділянку території колишньої ферми з залишками бетонного фундаменту та будівельних матеріалів від ферми, яка не відноситься до складу сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сінокоси або пасовища), що суперечить ч. 3 ст. 3 Закону «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)». Листи ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області від 15.07.2022 та від 25.04.2023 є доказом цільового призначення виділеної позивачу оскаржуваним рішення земельної ділянки, який не спростований відповідачем. За висновком експерта, склад угідь земельної ділянки, яка запропонована позивачу не відноситься до сільськогосподарських угідь, а отже не відповідає вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування при виділенні земельних ділянок власника земельних часток (паїв) в натурі (на місцевості) станом на дату прийняття зазначеного рішення. При цьому суд не надав оцінку вказаному висновку експерта.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, рішенням Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 02.11.2017 року визнано за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай), площею 4,10 га. в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), розташовану на території Злинської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області, у землі, яка перебувала у колективній власності ПКГ «Перше Травня».

Рішенням Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 23.12.2021 року у справі №392/576/21 зобов`язано Злинську сільську раду Маловисківського району Кіровоградської області виділити у натурі (на місцевості) ОСОБА_1 земельну ділянку на території Злинської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області у розмірах 4,10 умовних кадастрових гектарів. Вказівки, що належить виділити саме 4,10 умовних кадастрових гектарів сільськогосподарських угідь (ріллі, пасовищ, тощо) рішення суду не містить (а.с.14-17).

Рішенням Злинської сільської ради від 21.01.2022 №979 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 » на виконання рішення суду надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (а.с.20).

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05.09.2022 року у справі №340/3136/22 визнано протиправним та скасовано рішення ХІІІ сесії VIII скликання Злинської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області від 21.01.2022 року №979 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 » (а.с.22-26).

Рішенням Злинської сільської ради від 07.04.2023 року №1169 виділено у натурі (на місцевості) ОСОБА_1 земельну ділянку на території Злинської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області у розмірах 4,10 умовних кадастрових гектарів. Вказане формулювання тотожне змісту резолютивної частини рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 23.12.2021 року у справі №392/576/21.

В пункті 2 вказаного рішення зазначено визначити (уточнити) місце розташування земельної ділянки на території Злинської сільської ради із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва згідно графічних матеріалів з публічної кадастрової карти України, що додаються.

Пунктом 3 рішення запропоновано ОСОБА_1 звернутись до проектної організації щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), для замовлення та виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та подати її на погодження і затвердження до Злинської сільської ради (а.с.18-19).

Посилаючись на протиправність рішення від 07.04.2023 №1169 з підстав виділення земельної ділянки, яка є занедбаною, із залишками бетону та будівельних матеріалів, та стверджуючи про невиділення земельної частки паю в натурі (на місцевості) з числа сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сінокоси або пасовища), вважаючи рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 23.12.2021 року не виконаним, позивач звернувся до суду з даним позовом та просить надати йому оцінку як рішенню суб`єкта владних повноважень на предмет його відповідності закону.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 належить виділити в натурі ще не сформовану земельну ділянку (4,10 умовних кадастрових гектарів), її (такої земельної ділянки) формування, в силу змісту ч.5 ст.79-1 ЗК України, повинне бути здійснене за проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки. З огляду на те, що владна компетенція щодо виділення земельної ділянки для позивача належить Злинській сільській раді, що встановлено рішенням суду, яким зобов`язано її це зробити, а тому оскаржуване рішення прийняте відповідачем в межах повноважень в розумінні ч.2 ст.2 КАС України. Приймаючи рішення про виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки у розмірі земельної частки (паю) ОСОБА_1 , відповідач діяв на підставі та у спосіб, передбачені чинним законодавством, розпочавши процес щодо її формування як об`єкта цивільного права.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами 1, 2, пункту «а» частини 3 статті 22 Земельного кодексу України визначено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо). Тобто землі під господарськими будівлями та дворами є землями сільськогосподарського призначення.

Відповідно до судового рішення ОСОБА_1 має право на земельну частку (пай) колективного господарства « ІНФОРМАЦІЯ_1 », яка розташована на території Злинської сільської ради Маловисківського району розміром 4,10 умовних кадастрових гектари (а.с.17).

З огляду на підтверджене право на земельну частку (пай), судовим рішенням зобов`язано Злинську сільську раду виділити її в натурі (на місцевості), як об`єкт цивільного права, ОСОБА_1 (а.с.17).

Відповідно до ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно ст.126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до ст.79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється:

- у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності;

- шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок;

- шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

- шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом;

- за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Згідно ч.7 ст.79-1 ЗК України винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.

Рішенням Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 23.12.2021 року зобов`язано Злинську сільську раду виділити в натурі (на місцевості) земельну ділянку для позивача.

З огляду на вказані обставини, суд першої інстанції вірно зазначив що ОСОБА_1 належить виділити в натурі ще не сформовану земельну ділянку (4,10 умовних кадастрових гектарів), і її формування, в силу змісту ч.5 ст.79-1 ЗК України, повинне бути здійснене за проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

У відповідності до ч.9 та 10 ст.79-1 ЗК України земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється, зокрема, на підставі рішення сільської, селищної, міської ради, районної, Київської або Севастопольської міської держадміністрації, до повноважень яких належить надання у користування або передача у власність земельних ділянок.

Враховуючи, що визначена законодавчо компетенція про виділення земельної ділянки позивачу належить Злинській сільській раді, що встановлено рішенням суду, яким зобов`язано її це зробити, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуване рішення прийняте відповідачем в межах повноважень в розумінні ч.2 ст.2 КАС України , про що вірно зазначив суд першої інстанції.

Статтею 5 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» передбачено, що сільські, селищні, міські ради в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), зокрема, розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок, приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості).

Тобто дана норма містить повноваження органу, які він має здійснювати в правовідносинах з приводу виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв).

В той же час процедура виділення такої земельної ділянки передбачена Земельним кодексом України та передбачає формування земельної ділянки як об`єкта цивільних прав, а лише потім виділення її в натурі.

Враховуючи зазначене суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що приймаючи рішення про виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки у розмірі земельної частки (паю) ОСОБА_1 , відповідач діяв на підставі та у спосіб, передбачені чинним законодавством, розпочавши процес щодо її формування як об`єкта цивільного права, за процедурою та етапами, вказаними вище.

Спростовуючи доводи позивача з приводу того, що Злинська сільська рада виділила земельну ділянку, на якій залишки бетонних конструкцій, тощо, суд прешої інстанції вірно виходив з наступного.

Обґрунтовуючи свою позицію позивач посилається на те, що рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 23.12.2021 року не виконане, оскільки запропонована до виділення земельна ділянка не відноситься до сільськогосподарських угідь.

Посилаючись на те, що на земельній ділянки перебувають бетонні фрагменти та будівельні матеріали від колишньої ферми, позивач зазанчає про те, що така земельна ділянка не є земельної ділянкою, яка повинна була бути виділена йому в натурі на місцевості за рішенням Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 23.12.2021 року. При цьому посилається на те, що відповідно до листів Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 15.07.2022 року та 25.04.2023, дана земельна ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення комунальної власності з визначенням складу угідь - під господарськими будівлями і дворами (а.с.27-28).

В той же час, як вірно зазначив суд першої інстанції, рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 23.12.2021 року не містить вказівки про те, що Злинська сільська рада повинна виділити ОСОБА_1 земельну ділянку яка відноситься саме до сільськогосподарських угідь.

Закон України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» визначає що виділятися у натурі власникам земельних часток (паїв) повинні землі сільськогосподарського призначення, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності.

При цьому, виняток становлять землі, визначені ч.4 ст.7 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)».

Відповідно до ч.4 ст.7 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», із площі земельних ділянок, що підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв), виключаються землі, що підлягають передачі у комунальну власність територіальної громади села, селища, міста, на території якої вони розташовані, зокрема, землі під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна.

Частиною першою статті 182 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (частина друга статті 331, частина четверта статті 334 Цивільного кодексу України, частина третя статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Згідно зі статтею 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Аналогічне визначення «нерухоме майно» міститься у статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

За таких обставин суд першої інстанції вірно зазначив, що факт того, що на земельній ділянці перебувають бетонні фрагменти не свідчить про те, що така земельна ділянка не може використовуватись для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Рішення від 07.04.2023 року №1169виділена позивачу земельна ділянка у натурі є земельною ділянкою сільськогосподарського призначення комунальної власності з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. При цьому документальних доказів, що на ній розташоване нерухому майно в розумінні ст.181 Цивільного кодексу суду не надано і листи Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 15.07.2022 року та 25.04.2023 цього факту не спростовують .

З приводу доводів апеляційної скарги щодо ненадання оцінки судом першої інстанції висновку експерта від 19.07.2023 року № 8/07/23, що здійснений за зверненням представника позивача, колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частин першої-третьої статті 101 КАС України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені перед експертом, складений у порядку, визначеному законодавством.

Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Статтею 108 КАС України визначено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 90 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивованим у судовому рішенні.

Колегія суддів апеляційного суду звертає увагу на те, що висновок експерта може бути доказом у справі лише тоді, коли експертиза здійснена на підставі ухвали суду відповідними судово-експертними установами. У разі коли висновок експертизи наданий стороною як додаток до позовної заяви, тобто проведений відповідною експертною установою за клопотанням сторони чи її представника, то такий висновок може розцінюватися лише як письмовий доказ, який підлягає дослідженню в судовому засіданні та відповідній оцінці.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що у суду першої інстанції були відсутні підстави для беззаперечного покладення в основу судового рішення висновку експерта.

Крім того у висновку експерта зазначається про невідповідність земельної ділянки, яка запропонована позивачу вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування при виділенні земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) в натурі (на місцевості) станом на дату прийняття зазначеного рішення.

Тобто фактично предметом висновку експерта були питання права, що прямо заборонено ч. 2 ст. 101 КАС України.

Наведені в апеляційній скарзі доводи про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які привели до неправильного вирішення спору по суті не знайшли свого підтвердження, а тому рішення суду першої підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322 КАС України, колегія суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2023 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня набрання законної сили.

В повному обсязі постанова складена 07 листопада 2023 року.

Головуючий - суддяД.В. Чепурнов

суддяС.М. Іванов

суддяС.В. Сафронова