Рішення

від 28.09.2023 по справі 757/42159/21-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/42159/21-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2023 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Ільєвої Т.Г.

при секретарі Самарській А.В.

за участі:

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Желудкова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні в режимі відеоконференції цивільну справу №757/42159/21-ц за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Делівері»</a>, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кворум», про стягнення вартості втраченого вантажу та ненаданих послуг, відшкодування збитків і моральної шкоди, завданої внаслідок порушення зобов`язання,- ,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2021 позивач звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Делівері»</a> про стягнення вартості втраченого вантажу та ненаданих послуг, відшкодування збитків і моральної шкоди, завданої внаслідок порушення зобов`язання.

Так, в обґрунтування позову зазначено, що 28.08.2020 року між ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДЕЛІВЕРІ" було укладено, шляхом приєднання до публічного Договору - Договір надання транспортно-експедиторських послуг, затверджених наказом ТОВ «ДЕЛІВЕРІ» від 24.11.2020 №3.

Відповідно до умов якого, 28.08.2020 року ТОВ «Делівері» отримало на складі №8 у м. Києві від ОСОБА_3 вантаж для доставки до іншого складу ТОВ «Делівері» №2 в місті Львів, отримувачем було зазначено ОСОБА_4 .

Вказаний вантаж складався з електро - технічної продукції: вагою 2 кг, об`ємом 0.02 м.куб., на загальну суму 125 859 гривень 00 копійок, який було передано ТОВ «Делівері», відповідно до квитанції про прийом вантажу № 0890189302 від 28.08.2020 року, строк доставки вантажу був - 31.08.2020 року.

Однак, у зв`язку із неотриманням у визначений строк 31.08.2020 року відправлення отримувачем ОСОБА_4 та неповерненням його назад ОСОБА_3 , відправник ОСОБА_3 неодноразово усно звертався із заявами до ТОВ «Делівері» та Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КВОРУМ» щодо неотримання відправлення у строк отримувачем ОСОБА_4 .

Усно позивачу було повідомлено, що вантаж електро - технічна продукція: вагою 2 кг, об`ємом 0.02 м.куб., на загальну суму 125 859 гривень 00 копійок, який було передано відповідачу, відповідно до квитанції про прийом вантажу № 0890189302 від 28.08.2020 року, було викрадено, проводиться службове розслідування та необхідно зачекати.

Після відсутності офіційної відповіді та дій зі сторони відповідача, 09.10.2020 року ОСОБА_3 звернувся із письмовою заявою № 18745724 до ТОВ «Делівері», в якій просив провести службове розслідування щодо не доставлення вантажу та відшкодувати повну його вартість відповідно до квитанції № 0890189302 від 28.08.2020 року.

Відтак, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та оцінює завдану майнову шкоду наступним чином, а саме: 125 859 грн. 00 коп. - сума відшкодування матеріального збитку, завданого внаслідок порушення зобов`язання, а саме вартість вантажу, який було передано ТОВ «Делівері», відповідно до квитанції про прийом вантажу № 0890189302 від 28.08.2020 року, 3 026 грн. 22 коп. вартість сплачених ОСОБА_3 ТОВ «Делівері» послуг за перевезення вантажу, 13 018,13 грн. сума інфляційних нарахувань із суми 125 859 грн. 00 коп. за період з 31.08.2020 року по 03.08.2021 року; 3 492,99 грн. три проценти річних нарахованих на суму заборгованості 125 859 грн. 00 коп. за період з 31.08.2020 року по 03.08.2021 року.

Окрім цього, позивач вказує,що внаслідок дій відповідача останньому було завдано моральної шкоди, яка полягає в тому, що не отримання у призначений строк вантажу відправнику, принесло позивачу душевні хвилювання, численні звертання по розшуку вантажу, дзвінки служби бепеки відповідача щодо вантажу негативно вплинули на нервову систему, а переживання за втрату вантажу, що тягло за собою можливе настання тяжкого фінансового стану, оскільки сума товару є значною для нього, тримає у постійній нервовій напрузі.

Також діями відповідача завдана ділова репутація ОСОБА_3 , як фізичній особі, оскільки отримувач, ОСОБА_4 , після не отримання доставки, відмовився з ним співпрацювати та визнав його недобросовісним продавцем. Також таку інформацію надав іншим його контрагентам.

Це, в свою чергу, внесло вимушені зміни в звичайний ритм і спосіб життя ОСОБА_3 , вплинуло на його ділову репутацію перед контрагентами, змусило вдаватись до пояснень близьким в своєму оточенні особам, яким про це стало відомо, причину відсутності значної суми коштів більше 100 000 гривень.

Відтак, позивач просить суд:

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Делівері»</a> на користь ОСОБА_3 суму в розмірі 145 396 грн. 34 коп.. з яких:

- 125 859 грн. 00 коп. - сума відшкодування матеріального збитку, завданого внаслідок порушення зобов`язання, а саме вартість вантажу, який було передано ТОВ «Делівері» відповідно до квитанції про прийом вантажу № 0890189302 від 28.08.2020 року;

- 3 026 грн. 22 коп. вартість сплачених ОСОБА_3 ТОВ «Делівері» послуг за перевезення вантажу;

- 13 018,13 грн. сума інфляційних нарахувань із суми 125 859 гри. 00 коп. за період з 31.08.2020 року по 3.08.2021 року;

- 3 492,99 грн. три проценти річних нарахованих на суму заборгованості 125 859 грн. 00 коп. за період з 31.08.2020 року по 03.08.2021 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Делівері»</a> на користь ОСОБА_3 усі судові витрати, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу у розмірі не меньше 10 200 грн. 00 коп., сплачені ОСОБА_3 .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Делівері»</a> і суму у розмірі 10 000 грн. 00 коп. моральної шкоди на користь ОСОБА_3 .

05.08.2021 ухвалою суду відкрито провадження та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.

24.11.2021 ухвалою суду було закінчено підготовче судове засідання та перейдено до розгляду справи по суті.

14.02.2022 ухвалою суду було залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кворум».

02.08.2022 представником відповідача були подані письмові пояснення, в яких останній зазначив, що надання Експедитором послуг власним клієнтам здійснюється на підставі Публічного договору надання транспортно-експедиторських послуг, затвердженого наказом ТОВ «Делівері» від 14.05.2019 № 1 (із змінами від 26.06.2020), та Правил транспортного експедирування вантажів, затверджених наказом ТОВ «Делівері» від 14.05.2019 № 2, положення яких повністю відповідають законодавству про вантажні перевезення в України. Текст Договору та Правил розміщений на офіційному сайті ТОВ "Делівері", а також у всіх відділеннях компанії на яких здійснюється відправка/отримання вантажів.

Відповідно до умов Договору, безумовне та повне прийняття умов Договору Замовником полягає в здійсненні Замовником дій, спрямованих на отримання послуг, а саме - передачі Замовником Експедитору вантажу для надання послуг, передбачених Договором (п. 1.10. Договору).

Пунктом 3.3.5. Договору передбачений обов`язок Замовника довести до відома Одержувача положення Правил. Інформація про транспортування вантажів на підставі Договору та Правил розміщена у всіх квитанціях.

28.08.2020 до відділення ТОВ "Делівері" у місті Київ звернувся позивач з метою здійснення відправлення вантажу до міста Львів на ім`я гр. ОСОБА_4 .

Відповідно до п. 2.1. Правил ТОВ «Делівері», вантаж повинен здаватися Вантажовідправником до перевезення в запакованому, опечатаному, промаркованому вигляді із зазначенням виду (типу), точної ваги (обсягу), кількості місць та супровідними документами. Відповідальність за вміст, що знаходиться у вантажному місці, несе Вантажовідправник.

Згідно із п. 2.5. Правил ТОВ «Делівері», упаковка вантажу, який здається до перевезення, не повинна мати порушень цілісності або слідів пошкодження вантажу (патьоки, вм`ятини, розриви і т.д.).

Пунктом 2.6. Правил ТОВ «Делівері» встановлено, що у разі, якщо при прийомі вантажу до перевезення від Вантажовідправника буде встановлено, що упаковка вантажу має пошкодження або носить сліди пошкодження, Вантажовідправник зобов`язаний у присутності представника Експедитора розкрити таку упаковку, перевірити цілісність вантажу (багажу) і упакувати в нову упаковку, яка не має пошкоджень.

Відправником вантажу відповідачу було надано до перевезення заздалегідь запакований вантаж. У зв`язку із відсутністю підстав для відкриття упаковки зазначених у п. 2.6 Правил, розпакування вантажу, його огляд та перевірка на цілісність відповідачем не здійснювалась.

Прийняття вантажу до перевезення супроводжувалося оформленням квитанції № 0890189302, оригінал якої було видано вантажовідправнику.

Вантаж був відправлений в кількості одного вантажного місця, вага вантажу - 2,00 кг. Цінність вантажу відправником - 125 859,00 грн. вантаж застрахований, але послуга страхування не сплачена. Тип вантажу: електротехнічна продукція. Додаткові послуги: пакувальні матеріали.

31.08.2020 вантаж по квитанції №0890189302 було доставлено до пункту призначення - на склад ТОВ "Делівері" № 2 у м. Львів, що знаходиться за адресою: вул. Бузова, 2.

Таким чином, на думку представника відповідача, обов`язок Експедитора щодо перевезення вантажу з м. Київ до м. Львів було виконано належним чином, у відповідності із нормами діючого законодавства України щодо вантажних перевезень, Договору та Правил відповідача.

Також, представник вказав, що тривалий час вантаж зі складу відповідача Львів-2 ніхто не забирав, а тому, за заявою позивача від 11.09.2020, вантаж повинен був бути відправлений у зворотному напрямку до м. Києва.

При завантаженні транспортного засобу вантаж був вкрадено, а тому 22.09.2020 представником відповідача подана відповідна заява про вчинене кримінальне правопорушення до Сихівського ВП ГУНП у Львівській області.

23.09.2020 відомості внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, за № 12020140070001350.

Відповідно до п. 9.8. Договору матеріальна відповідальність відповідача перед Позивачем встановлюється в розмірі задекларованої вартості вантажу, підтвердженої відповідними документами.

Окрім цього, представник відповідача вказує, що вантаж був застрахований, а тому позивач може звернутись до страхової компанії, за виплатою. Також, вказав, що позивачем не надано жодних доказів завдання моральної шкоди.

Відтак, представник просив відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки вони є необґрунтованими.

В судовому засіданні представник позивача просив задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача заперечував щодо задоволення позовних вимог.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кворум» в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся, шляхом направлення судових повісток та розміщенням оголошення на сайті Печерського районного суду м. Києва, тому в силу положень ст. 131 ЦПК України, відповідач вважається повідомленим про розгляд справи належним чином.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Згідно з ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 5 Закону України «Про захист прав споживачів», держава забезпечує споживачам захист їх прав.

Відповідно до вимог п.п. 1, 2 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом.

Згідно з п. 22 ч. 1ст. 1 Закону № 1023-XIIспоживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних із підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У відповідності до ст. 4 вказаного Закону, споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на: 1) захист своїх прав державою; 2) належну якість продукції та обслуговування; 3) безпеку продукції; 4) необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця); 5) відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону; 6) звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав; 7) об`єднання в громадські організації споживачів (об`єднання споживачів).

Частиною 4 статті 114 ЦПК України визначено, що позови до перевізників, що виникають з договорів перевезення вантажів, пасажирів, багажу, пошти, пред`являються за місцезнаходженням перевізника.

Відповідно до ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Дана норма кореспондується зі ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність».

Згідно з ст. 908 ЦК України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно із статтею 934 ЦК України та статтею 14 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» за невиконання або неналежне виконання обов`язків, які передбачені договором транспортного експедирування експедитор несе відповідальність, в тому числі за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору як за власні.

Статтею 924 ЦК України передбачено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст.625 ЦК України).

Згідно п. 9.1.-9.2. Публічного договору, Експедитор приймає на себе зобов`язання щодо забезпечення повного збереження зданого до транспортного експедирування вантажу з моменту прийняття вантажу Експедитором від Вантажовідправника і до моменту видачі вантажу Вантажоодержувачу. Експедитор несе відповідальність за пошкодження або втрату вантажу тільки в тих випадках, коли втрата або пошкодження сталася з вини Експедитора.

За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу з вини Експедитора Експедитор несе відповідальність:

- у разі втрати або недостачі вантажу - в розмірі вартості втраченого чи відсутнього вантажу;

- у разі пошкодження вантажу - у розмірі суми, на яку знизилась його вартість або вартості відновлювальних робіт;

- у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, в розмірі оголошеної вартості вантажу, якщо не буде доведено, що його дійсна вартість нижче оголошеної (п. 9.5. Публічного договору).

Згідно положень п. 9.8., 9.9. Публічного договору, матеріальна відповідальність Експедитора перед Замовником встановлюється в розмірі задекларованої вартості вантажу,підтвердженої відповідними документами.

Так, вбачається, що між позивачем та відповідачем було укладено публічний договір надання транпортно-експедиторських послуг( а.с.22-30). Відтак, відповідач взяв на себе зобов`язання за належне виконання та надання послуг, а позивач їх оплатив, що підтверджується квитанціями про прийом вантажу №0890189302.

Разом з тим, відповідачем не виконано умов договору не доставлено вантаж, не вчинено дій для його належного збереження, що свідчить про порушення умов договору.

Також, вбачається, що сума товару, який мав бути перевезений складається з 125 856,00 грн., що підтверджується рахунком -фактурою №2256 від 29.07.2020.

Відтак, суд вважає, що позивачу реально завдано шкоду, не належним виконанням умов договору.

Щодо того, що відкрито кримінальне провадження по обставинам, на які посилається позивач, то варто зазначити, що досудове розслідування триває, його результати та подальший розгляд, на даний момент не свідчить, що позивачу не задано збитків. Окрім цього, в разі встановлення винної особи, законом не заборонено стягнення збитків відповідачем з винної особи, які він виплатив позивачеві.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Україна приєдналася до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19 травня 1956 р.), яка набрала чинності для України 17.05.2007.

Згідно з частинами 1, 3 статті 17 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки. Перевізник не звільняється від відповідальності з причини несправності транспортного засобу, яким він користувався для виконання перевезення, або з причини дій або недогляду особи, у якої був найнятий транспортний засіб, або агентів і службовців останньої.

Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 23 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів якщо, відповідно до положень цієї Конвенції, перевізник зобов`язаний компенсувати повну або часткову втрату вантажу, така компенсація розраховується на підставі вартості вантажу в місці і під час прийняття його для перевезення.

Вартість вантажу визначається на підставі біржового котирування чи, за відсутності такого, на підставі поточної ринкової ціни, чи, за відсутності біржового котирування або поточної ринкової ціни, на підставі звичайної вартості товару такого ж роду і якості.

Крім того, підлягають відшкодуванню: плата за перевезення, мито, а також інші платежі, пов`язані з перевезенням вантажу, цілком у випадку втрати всього вантажу й у пропорції, що відповідає розміру збитку, при частковій втраті; інший збиток відшкодуванню не підлягає.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). За загальним правилом збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Таким чином, з врахуванням зазначених норм, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 125 859 грн. 00 коп.- суми відшкодування матеріального збитку, завданого внаслідок порушення зобов`язання, а саме вартість вантажу, який було передано ТОВ «Делівері», відповідно до квитанції про прийом вантажу № 0890189302 від 28.08.2020 року, та стягнення суми в розмірі 3 026 грн. 22 коп. - вартості сплачених ОСОБА_3 ТОВ «Делівері» послуг за перевезення вантажу.

Щодо інфляційних нарахувань та три проценти річних нарахованих на суму заборгованості, суд вважає,що дані вимоги в силу наведених норм не підлягають задоволенню та є недостатньо обгрунтованими.

Окрім цього, варто вказати, що статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала, у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала, у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Положеннями п. 9 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31 березня 1995 року роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань з урахуванням у кожному конкретному випадку вини відповідача та інших обставин. Зокрема, ураховується характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотних вимушених змін у його життєвих та виробничих стосунках.

Разом з тим, згідно абзацу другого п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31 березня 1995 року, обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Практикою Європейського суду з прав людини визнана презумпція моральної шкоди. Тобто в разі порушення майнових або цивільних прав «середня», «нормально» реагуюча на протиправну щодо неї поведінку людина повинна відчути страждання (моральну шкоду).

Право на відшкодування з урахуванням практики Європейського суду з прав людини повинно носити ефективний характер, і має на меті не тільки покриття шкоди завданої потерпілій стороні, а також є засобом попередження з боку відповідача вчинення порушень прав, отже має бути відчутним не тільки для позивача але й для відповідача, що спонукало б відповідача вживати заходів щодо зміни практики нехтування положеннями законодавства.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України). За положеннями статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України). У відповідності до частини 6 статті 81 ЦПК України, доказування не мо же ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Таким чином, дослідивши матеріали справи, суд погоджується з доводами позивача, оскільки факт завдання збитків позивачу є наявним, а тому останній має право на його відшкодування.

Також, суд прийшов до висновку, що моральна шкода в розмірі 1000,00 грн. є розумною та співмірною завданій шкоді, так як перевізником належним чином не було виконано своїх обов`язків, чим завдано моральних страждань позивачу, а тому дана вимога позивача підлягає частковому задоволенню.

Відтак, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з положень ст. 141 ЦПК України та вважає, що з відповідача підлягають стягненню судові витрати по оплаті судового збору на користь держави в розмірі 1288.85 грн.

Щодо стягнення витрат на правову допомогу варто вказати, що відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат пов`язаних з розглядом справи належить витрати на професійну правничу допомогу.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача витрат на професійну правову допомогу, суд виходить із диспозиції ч.1 ст. 137 ЦПК України, у відповідності до якої, витрати пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Так, згідно ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Положеннями ч. 3 ст. 4 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність від 05.07.2012 року № 5076-VI (далі - Закон № 5076) встановлено, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Згідно з п.п. 1, 2, 6 ч. 1 та ч. 2 ст. 19 Закону № 5076 до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі «East/West Alliance Limited» проти України»», заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).

Так, позивачем на підтвердження понесених витрат надано суду договір про надання правової допомоги, акт приймання-передачі наданої правничої допомоги. Разом з цим, суду не надано підтвердження, а саме: квитанції про оплату даних послуг, а тому витрати не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. 22,23,908,909,924,929,934,988,611 ЦК України, та ст. 12, 13, 81, 141-142, 200, 263-265, 267, 273, 354, 355 ЦПК України, Закону України «Про захист прав споживачів», суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Делівері»</a>, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кворум», про стягнення вартості втраченого вантажу та ненаданих послуг, відшкодування збитків і моральної шкоди, завданої внаслідок порушення зобов`язання - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Делівері»</a> на користь ОСОБА_3 суму завданої шкоди в розмірі 128 885 (сто двадцять вісім тисяч вісімсот вісімдесят п`ять) грн. 22 коп.

Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю «Делівері»</a> на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 1 000 (одна тисяча) грн. 00 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Делівері»</a> на користь держави судовий збір 1 288 (одна тисяча двісті вісімдесят вісім) грн. 85 коп.

В іншій частині вимог - відмовити.

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 виданий Жовтневим РУ ГУ МВС України в м. Києві 07 липня 2000 року, адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційній код НОМЕР_2

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Делівері»</a>, адреса: 01004, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 15/2; код ЄДРПОУ 31738765.

Третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «Кворум», адреса: 01001, м. Київ, вул. Лютеранська, буд. 3, код ЄДРПОУ 38730427.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, а особою яка була відсутня при проголошенні рішення протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 06.10.2023.

Суддя Т.Г. Ільєва