Ухвала

від 20.10.2023 по справі 373/929/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

У х в а л а

20 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 373/929/20

провадження № 61-14039ск23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Сердюка В. В.,

розглянув касаційну скаргу представника підприємства об`єднання громадян «Навчально-спортивна база «Переяславль» Всеукраїнського фізкультурно-спортивного товариства «Колос» агропромислового комплексу України - Фляшовського Вадима Анатолійовича на постанову Київського апеляційного суду від 27 червня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до підприємства об`єднання громадян «Навчально-спортивна база «Переяславль» Всеукраїнського фізкультурно-спортивного товариства «Колос» агропромислового комплексу України, про стягнення суми грошових коштів за договорами про надання поворотної фінансової допомоги, зустрічним позовом підприємства об`єднання громадян «Навчально-спортивна база «Переяславль» Всеукраїнського фізкультурно-спортивного товариства «Колос» агропромислового комплексу України до ОСОБА_1 , про визнання недійсними договорів про надання поворотної фінансової допомоги,

В с т а н о в и в:

У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до підприємства об`єднання громадян «Навчально-спортивна база «Переяславль» Всеукраїнського фізкультурно-спортивного товариства «Колос» Агропромислового комплексу України та просила стягнути на її користь заборгованість за наданою нею поворотною фінансовою допомогою (позикою) в розмірі 223 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за період із 17 липня 2017 року по 08 червня 2018 року вона надала відповідачу поворотну фінансову допомогу (позику) на загальну суму 248 000,00 грн.

Кошти були внесені нею в касу підприємства. Відповідачем на її рахунок були повернуті кошти лише на суму 25 500,00 грн. Решту 223 000,00 грн не повернуто. 15 січня 2018 року вона зверталася до відповідача із заявою про повернення поворотної фінансової допомоги.

Відповідач зобов`язався повернути надані нею кошти до 25 серпня 2018 року, однак не повернув. 22 серпня 2019 року позивачем на адресу відповідача повторно була направлена вимога про виплату вищезазначеної допомоги.

Станом на день звернення до суду із позовом кошти позивачу не повернуті.

У лютому 2021 року підприємство об`єднання громадян «Навчально-спортивна база «Переяславль» Всеукраїнського фізкультурно-спортивного товариства «Колос» Агропромислового комплексу України звернулось до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , у якому просило визнати недійсними договори про надання поворотної фінансової допомоги (позики), укладені 14 липня 2017 року, 17 жовтня 2017 року, 27 квітня 2018 року, 01 червня 2018 року між ОСОБА_1 в якості позикодавця та підприємством об`єднання громадян «Навчально-спортивна база «Переяславль» Всеукраїнського фізкультурно-спортивного товариства «Колос» Агропромислового комплексу України в якості позичальника.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 на підтвердження своїх позовних вимог надала докази, а саме: квитанції до прибуткового касового ордеру, підписані головним бухгалтером ОСОБА_2 та касиром ОСОБА_3 . Разом з тим ОСОБА_3 посаду касира на підприємстві не займала. Крім того, при звільненні особи, відповідальні за ведення каси підприємства, не передали ввірену їм звітну документацію: видаткові касові ордери, журнал реєстрації прибуткових і видаткових касових ордерів, касову книгу та ін. Зазначає, що на підприємстві ліміти каси встановлені не були. Ні в день видачі вищезазначених касових ордерів, ні наступного робочого дня на банківський рахунок підприємства не зараховувалися будь-які кошти, що свідчить те, що дані кошти, у випадку їх реальної передачі бухгалтеру чи касиру, залишилися у їх безпосередньому володінні.

У наданому позивачем звіті про фінансові результати за 2017 рік та балансі за 2017 рік сума позики не відображена у короткострокових чи дострокових зобов`язаннях підприємства.

Вищезазначене свідчить про те, що грошові кошти за договорами про надання поворотної фінансової допомоги (позики) не потрапляли у володіння підприємства, яке є відповідачем у первісному позові, не були зараховані на його банківський рахунок, не обліковувалися у фінансових документах, фактично залишилися в розпорядженні посадових осіб, відповідальних за ведення касових операцій, тому вищезазначені договори не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, тому підлягають визнанню недійсними.

Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 06 вересня 2021 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Зустрічний позов підприємства об`єднання громадян «Навчально-спортивна база «Переяславль» Всеукраїнського фізкультурно-спортивного товариства «Колос» Агропромислового комплексу України задоволено.

Визнано недійсними договори про надання поворотної фінансової допомоги (позики), укладені: 14 липня 2017 року, 17 жовтня 2017 року, 27 квітня 2018 року, 01 червня 2018 року між ОСОБА_1 як позикодавцем та підприємством об`єднання громадян «Навчально-спортивна база «Переяславль» Всеукраїнського фізкультурно-спортивного товариства «Колос» Агропромислового комплексу України як позичальником.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 23 червня 2022 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 05 квітня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, ухвалу Київського апеляційного суду від 23 червня 2022 року скасовано, справу передано до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі.

Постановою Київського апеляційного суду від 27 червня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 06 вересня 2021 року скасовано та ухвалено по справі нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 до підприємства об`єднання громадян «Навчально-спортивна база «Переяславль» Всеукраїнського фізкультурно-спортивного товариства «Колос» агропромислового комплексу України, про стягнення суми грошових коштів за договорами про надання поворотної фінансової допомоги задоволено.

Стягнено з підприємства об`єднання громадян «Навчально-спортивна база «Переяславль» Всеукраїнського фізкультурно-спортивного товариства «Колос» агропромислового комплексу України на користь ОСОБА_1 суму заборгованості наданої поворотної фінансової допомоги (позики) в сумі 223 000,00 грн.

Зустрічний позов підприємства об`єднання громадян «Навчально-спортивна база «Переяславль» Всеукраїнського фізкультурно-спортивного товариства «Колос» агропромислового комплексу України до ОСОБА_1 , про визнання недійсними договорів, про надання поворотної фінансової допомоги залишено без задоволення.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

27 вересня 2023 року представник підприємства об`єднання громадян «Навчально-спортивна база «Переяславль» Всеукраїнського фізкультурно-спортивного товариства «Колос» агропромислового комплексу України - Фляшовський В. А. (далі - представник) надіслав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 27 червня 2023 року.

У касаційній скарзі представник просить суд касаційної інстанції скасувати постанову Київського апеляційного суду від 27 червня 2023 року та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Дослідивши касаційну скаргупредставника, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно з пунктами 1, 2 частини шостої, частиною дев`ятою статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» встановлено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня 2023 року становить 2 684,00 грн.

Як вбачається з матеріалів касаційного провадження предметом первісного позову є заборгованість за наданою ОСОБА_1 поворотною фінансовою допомогою (позикою) в розмірі 223 000,00 грн, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684 грн х 100 = 268 400 грн).

Отже, справа в частині вирішення первісного позову є малозначною в силу вимог закону.

Предметом зустрічного позову є визнання недійсними договорів про надання поворотної фінансової допомоги (позики), укладених: 14 липня 2017 року, 17 жовтня 2017 року, 27 квітня 2018 року, 01 червня 2018 року між ОСОБА_1 та підприємством об`єднання громадян «Навчально-спортивна база «Переяславль» Всеукраїнського фізкультурно-спортивного товариства «Колос» Агропромислового комплексу України.

Справу в частині вирішення зустрічного позову Верховний Суд також вважає малозначною, оскільки доходить висновку про її незначну складність у цій частині. Справа не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанцій, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною. При цьому Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства, які дали можливість дійти висновку про малозначність справи.

У касаційній скарзі заявник посилається на незаконність рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції. При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження у малозначній справі судом касаційної інстанції не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Касаційна скарга не містить обґрунтувань випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Зазначене відповідає і Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, згідно з якими державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» від 19 грудня 1997 року).

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 5 квітня 2018 року).

Оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення, ухвалене у малозначній справі, і наявність випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, представником не обґрунтовано, а судом не встановлено, відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.

Зазначення у постанові Київського апеляційного суду від 27 червня 2023 року про можливість її оскарження в касаційному порядку не є підставою для перегляду справи судом касаційної інстанції, оскільки такий перегляд не відповідатиме положенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у частині права особи на розгляд справи судом, встановленим законом.

На підставі викладеного та керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

У х в а л и в:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника підприємства об`єднання громадян «Навчально-спортивна база «Переяславль» Всеукраїнського фізкультурно-спортивного товариства «Колос» агропромислового комплексу України - Фляшовського Вадима Анатолійовича на постанову Київського апеляційного суду від 27 червня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до підприємства об`єднання громадян «Навчально-спортивна база «Переяславль» Всеукраїнського фізкультурно-спортивного товариства «Колос» агропромислового комплексу України, про стягнення суми грошових коштів за договорами про надання поворотної фінансової допомоги, зустрічним позовом підприємства об`єднання громадян «Навчально-спортивна база «Переяславль» Всеукраїнського фізкультурно-спортивного товариства «Колос» агропромислового комплексу України до ОСОБА_1 , про визнання недійсними договорів про надання поворотної фінансової допомоги.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

В. В. Сердюк