Рішення

від 03.11.2023 по справі 621/2533/21

ЗМІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

621/2533/21

2/621/63/23

РІШЕННЯ

іменем України

03 листопада 2023 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області :

головуючий - суддя Овдієнко В. В.

секретар судового засідання - Пєтряєва А. Є.,

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - адвокат Горелов А. В.,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є у спільній частковій власності,

у с т а н о в и в:

25.08.2021 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 з наступними вимогами: поділити в натурі між співвласниками комплекс, загальною площею 773,0 кв. м, за адресою АДРЕСА_1 (колишня адреса АДРЕСА_2 ), що є у спільній частковій власності; виділити у власність ОСОБА_1 нежитлові приміщення комплексу: нежитловий будинок літ. А-1, загальна площа 119,6 кв. м; адмінкорпус літ. Г-1, загальна площа 40,7 кв. м; адмінкорпус літ. Д-1, загальна площа 142,7кв. м; склад літ. Ж, загальна площа 235,5 кв. м; склад холодильних камер літ. З, загальна площа 122,6 кв. м; ворота номер 1; виділити у власність ОСОБА_2 нежитлові приміщення комплексу: склад літ. З-1, загальна площа 63,8 кв. м; гараж літ. Н, загальна площа 48,6 кв. м; припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на комплекс за адресою: АДРЕСА_2 ; стягнути з відповідача судові витрати.

На обґрунтування позовної заяви зазначено, що згідно з договором купівлі-продажу від 08.02.2007 ОСОБА_1 придбав 91/100 частку комплексу, номер 8, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (на теперішній час АДРЕСА_1 ), а саме: нежитловий будинок літ. А-1, загальною площею 119,6 кв. м, адмінкорпус літ. Г-1, загальною площею 40,7 кв. м, адмінкорпус літ Д-1, загальною площею 142,7 кв. м, вбиральню літ. Е, склад літ. Ж, загальною площею 235,5 кв. м, склад холодильних камер літ.З, загальною площею 122,6 кв. м, ворота номер 1.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 271470228 від 20.08.2021 об`єкт нерухомого майна - комплекс має загальну площу 773 кв. м, за позивачем зареєстровано 91/100 частки комплексу.

Відповідно додаткових відомостей про право власності 91/100 частки комплексу складає: нежитловий будинок літ. А-1, загальною площею 119,6 кв. м, адмінкорпус літ. Г-1 загальною площею 40,7 кв. м, адмінкорпус літ. Д-1 загальною площею 142,7 кв. м, вбиральню літ. Е, склад літ. Ж загальною площею 235,5 кв. м, склад холодильних камер літ.З, загальною площею 122,6 кв. м, ворота номер 1.

Згідно з експлікацій технічних паспортів від 24.02.2003, станом на дату купівлі позивачем 91/100 частки комплексу площа приміщень становила: нежитлова будівля літ.А-1, загальна площа 119,6 кв. м; нежитлова будівля літ. Г-1, загальна площа 40,7 кв. м; нежитлова будівля літ Д-1, загальна площа 142,7 кв. м; нежитлова будівля літ Ж-1, загальна площа 235,5 кв. м; нежитлова будівля літ З-1, загальна площа 122,6 кв. м.

Відповідно договору дарування № 2864 від 30.10.2010 та інформації з реєстру прав власності на нерухоме майно, співвласником іншої частини комплексу є ОСОБА_2 , якій належить 9/100 частки комплексу номер АДРЕСА_2 , а саме: склад літ. З-1, загальною площею 63,3 кв. м, гараж літ. Н, загальною площею 48,6 кв. м.

Відповідно інформаційної довідки від 20.08.2021 № 271470228, земельна ділянка за адресою комплексу має кадастровий номер 6321755600:01:005:0050.

Зазначена земельна ділянка знаходиться у спільному частковому користуванні: ОСОБА_2 передано в оренду частину земельної ділянки площею 0,0224 га, що складає 9/100 від загальної площі земельної ділянки; ФО-П ОСОБА_1 передано в оренду частину земельної ділянки площею 0,2263 га, що становить 91/100 від загальної площі земельної ділянки. Додатковою угодою від 16.09.2019 договір оренди укладений між Комсомольською селищною радою та ФО-П ОСОБА_1 , зареєстрований в Державному реєстрі земель 07.10.2008 за № 040869100143, продовжено на 10 років. Опис об`єкта іншого речового права: земельна ділянка загальною площею - 0,2487 га.

У вересні 2017 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якому просив визнати право власності на об`єкти нерухомого майна, а саме: нежитловий будинок літ. А-1, загальною площею 119,6 кв. м, адмінкорпус літ. Г-1, загальною площею 40,7 кв. м, адмінкорпус літ. Д-1, загальною площею 142,7 кв. м, вбиральню літ. Е, склад літ. Ж, загальною площею 235,5 кв. м, склад холодильних камер літ.З, загальною площею 122,6 кв. м, ворота номер 1, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , придбані на підставі договору купівлі-продажу 91/100 частки комплексу від 08.02.2007 та постановити рішення про тлумачення змісту правочину (умов договору) купівлі-продажу 91/100 частки комплексу від 08.02.2007.

Відповідно до постанови Харківського апеляційного суду від 23.05.2019 рішення Зміївського районного суду Харківської області від 28.09.2018 в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на об`єкти нерухомого майна, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , а саме: нежитловий будинок літ. А-1, загальною площею 119,6 кв. м; адмінкорпус літ. Г1, загальною площею 40,7 кв. м; адмінкорпус літ. Д1, загальною площею 142,7 кв. м; вбиральню літ. Е; склад літ. Ж загальною площею 235,5 кв. м; склад холодильних камер літ. З, загальною площею 122,6 кв. м; ворота номер 1, скасоване та ухвалене в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог в цій частині відмовлено.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 29.01.2020 касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 23.05.2019 залишено без задоволення. Постанову Харківського апеляційного суду від 23.05.2019 залишено без змін.

Верховний Суд зробив висновок, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивачем не було доведено обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог, оскільки відповідно до умов договору купівлі-продажу від 08.02.2007 та договору дарування від 30.10.2010, позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 є співвласниками комплексу будівель по АДРЕСА_2 : ОСОБА_1 належить 91/100 частки комплексу, а ОСОБА_2 - 9/100 частки відповідно. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів розподілу та закріплення спірного нерухомого майна в натурі.

Із позовними вимогами про виділ спірного майна в натурі із спільної часткової власності позивач до суду не звертався.

Таким чином, апеляційний суд обґрунтовано виходив з того, що відсутні підстави для захисту права власності позивача у порядку, встановленомустаттею 392 ЦК України.

На теперішній час, фактично позивач та відповідач користуються приміщеннями комплексу відповідно договору купівлі-продажу від 08.02.2007 та договору дарування №2864 від 30.10.2010. Приміщень комплексу, якими позивач та відповідач користуються спільно, немає. У приміщеннях, якими користується позивач, проведені окремі комунікації та зазначені приміщення мають свій окремий вхід. Таким чином, позивач вважає, що він, як співвласник, має право на виділ у натурі частки із спільного майна, а саме: приміщення комплексу - нежитлова будівля літ. А-2, адмінкорпус літ. Г-1, адмінкорпус літ. Д-1, склад літ.Ж-1, склад холодильних камер літ. З, ворота номер 1, що знаходиться по АДРЕСА_2 .

Позивач 29.07.2021 відправив рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення відповідачу письмову пропозицію укласти договір про поділ в натурі вищезазначеного майнового комплексу, з його обов`язковим нотаріальним посвідченням. Лист отримано відповідачем 03.08.2021. Однак, така пропозиція відповідачем була залишена без розгляду.

За таких обставин, позивач має право на звернення до суду за захистом свого майнового права, шляхом здійснення поділу комплексу в натурі, відповідно до частки кожної із сторін у спільній частковій власності.

Щодо правового режиму реконструйованої частки позивача у спільному майні зазначено.

У жовтні 2015 року позивач подав до Департаменту ДАБІ у Харківській області декларацію про початок виконання будівельних робіт, а саме реконструкції частини будівель комплексу по АДРЕСА_1 . Декларація зареєстрована в Департаменті ДАБІ у Харківській області 29.10.2015 №ХК082153020697.

У березні 2021 року позивач подав через електронну систему Декларацію про готовність об`єкту до експлуатації. Декларація зареєстрована в Департаменті ДАБІ у Харківській області 04.03.2021 №ХК101210303812.

Згідно з експлікацій технічних паспортів від 20.12.2020, виготовлених на підставі проведеної технічної інвентаризації, площа приміщень 91/100 частки комплексу становить: нежитлова будівля літ. А-2, загальна площа 299,7 кв. м; нежитлова будівля літ.Г-1, загальна площа 40,7 кв. м; нежитлова будівля літ Д-1, загальна площа 142,7 кв. м; нежитлова будівля літ Ж-1, загальна площа 275,5 кв. м; нежитлова будівля літ З-1, загальна площа 152,0 кв. м.

Таким чином, позивачем була проведена реконструкція частки комплексу в результаті чого площа будівель, якими користується позивач збільшилась, тобто шляхом добудови (прибудови) позивачем здійснено поліпшення тільки у своїй частці, та зміни не торкаються частки у спільному майні відповідача.

У квітні2017року ФО-П ОСОБА_2 звернулась догосподарського судуХарківської областіз позовноюзаявою,в якійпросила судусунути порушенняїї правшляхом зобов`язанняФО-П ОСОБА_1 щодо знесенняоб`єктівсамочинного будівництвана територіїкомплексу нежитловихбудівель,який розташованийпо АДРЕСА_2 : одноповерховоїприбудови добудівлі літ."З-1"; відкритоїплощадки зберіганнябудівельних матеріалів; трьох поверхової прибудови до будівлі літ. "А-1" (незавершене будівництво).

Позов обґрунтовано з посиланням на те, що відповідач без згоди позивача на земельній ділянці, яка належить сторонам на праві спільного користування, здійснив будівництво зазначених вище об`єктів, чим порушив права позивача на користування цією земельною ділянкою.

Відповідно рішення Господарського суду Харківської області від 29.03.2018 у справі №922/1245/17 позов задоволено частково.

Зобов`язано ФО-П ОСОБА_1 знести (прибрати з земельної ділянки) відкритий майданчик зберігання будівельних матеріалів, який знаходиться на відстані 5,3 м від грані гаражу літ. "И-1" (габарити 3,05*8,7 м.), який розташований по АДРЕСА_2 . У решті позову відмовлено.

В своєму рішенні суд зазначив, що реконструкція будівлі ОСОБА_4 здійснюється на підставі дозвільної документації, наданої відповідними контролюючими державними органами, та без порушення в процесі будівництва містобудівних умов та правил; ФО-П ОСОБА_2 не надала суду доказів того, що зазначене вище будівництво (реконструкція) впливає на можливість користування нею своїми нежитловими приміщенням комплексу; ФО-П ОСОБА_2 через існуючий проїзд до комплексу має доступ (проїзд та прохід) до власних нежитлових приміщень, а існуюча прибудова до літ. "А-1", яку ФО-П ОСОБА_2 просить знести, будь-яким чином не перешкоджає такому доступу, та зробив висновок про безпідставність вимог ФО-П ОСОБА_2 щодо знесення трьохповерхової прибудови до будівлі літ. "А-1" (незавершене будівництво).

Також суд вказав, що ОСОБА_1 володіючи на праві власності прибудовою до будівлі літ. "3-1" не порушував прав ФО-П ОСОБА_2 , як орендаря земельної ділянки за адресою АДРЕСА_2 .

Таким чином, з урахуванням положень ч. 4ст. 357 ЦК України,здійснена позивачем за свій рахунок реконструкція нежитлових будівель комплексу А-2, Ж-1, З-1 не є самочинним будівництвом та не порушує права іншого співвласника відповідача.

За наведених обставин згоди відповідача на реконструкцію позивачем нежитлових будівель комплексу, якими він володіє та користується, як співвласника комплексу, не потрібно оскільки реконструкція нежитлових будівель комплексу здійснена позивачем у встановленому законом порядку та не порушує права відповідача як співвласника.

Щодо можливості виділу частки в натурі, позивач зареєстрував в Департаменті ДАБІ у Харківській області повідомлення про початок виконання будівельних робіт на реконструкцію нежитлових будівель комплексу, якими він володіє та користується, надалі здійснив необхідні будівельні роботи, по їх завершенню - зареєстрував декларацію про готовність до експлуатації об`єкта, будівельні роботи на якому виконувались на підставі повідомлення про початок їх виконання, а отже відсутні правові підстави стверджувати про те, що реконструкція нежитлових будівель комплексу А-2, Ж-1, З-1 є самочинною.

Системний аналіз положень статей 183, 357, 358, 364, 367 ЦК України дає підстави дійти висновку, що у спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності. Виділ часток (поділ) жилого будинку, що перебуває в спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або в разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась.

Оскільки йдеться про виділ відокремлених частин майна, варто керуватися тими самими вимогами, що й у виділі в натурі частки із спільної часткової власності одним із співвласників.

На підставі вищевикладеного, комплекс необхідно поділити та виділити у власність позивачу нежитлові приміщення літ. А-1, літ. Г-1, літ. Д-1, літ. Ж-1, літ. З-1, ворота номер 1 на підставі договору купівлі-продажу № 95 від 08.02.2007 та відповідно до інформації наявної в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна без врахування проведеної реконструкції нежитлових будівель комплексу А-2, Ж-1, З-1 та виділити у власність відповідачу нежитлові приміщення літ. З-1, літ. Н відповідно договору дарування № 2864 від 30.10.2010, що знаходиться по АДРЕСА_1 (колишня адреса: АДРЕСА_2 ) (том 1 а. с. 1-7).

Ухвалою судді Зміївського районного суду Харківської області від 31.08.2021 прийнято позовну заяву, відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 27.09.2021.

27.09.2021 за клопотанням представника позивача адвоката Горелова А. В. відкладено підготовче засідання.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 16.11.2021 клопотання представника позивача адвоката Горелова А. В. про призначення судової будівельно-технічної експертизи задоволено, призначено судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручити експертам Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім.Засл.проф.М.С. Бокаріуса", провадження по справі зупинено до одержання висновку експертизи.

24.07.2023 до суду надійшла справа з висновком судової будівельно-технічної експертизи.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 25.07.2023 поновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання на 07.08.2023.

07.08.2023 за клопотанням відповідача ОСОБА_2 відкладено підготовче засідання.

14.08.2023 від відповідача ОСОБА_2 повторно надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 18.08.2023 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_2 про відкладення підготовчого засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 30.08.2023.

30.08.2023 судовий розгляд відкладено у зв`язку з першою неявкою відповідача ОСОБА_2

31.08.2023 від відповідача ОСОБА_2 надійшло клопотання про відкладення судового розгляду.

04.10.2023 судовий розгляд відкладено, у зв`язку з перебуванням судді на лікарняному.

19.09.2023 від відповідача ОСОБА_2 повторно надійшло клопотання про відкладення судового розгляду.

03.11.2023 відповідач ОСОБА_2 повторно не з`явилася в судове засідання, при цьому повідомлялася повістками, направленими рекомендованими листами, які повернулися не врученими з поштовими відмітками: "за закінченням терміну зберігання", "адресат відсутній за вказаною адресою" (том 1 а. с. 82, 85, 88, 94, 106, 132, 200, 212, 224, 231, 234, том 2 а. с. 79), через SMS-повідомлення (том 1 а.с. 237-239) та через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (том 1 а.с. 221). Крім того, належне повідомлення відповідача про дату і час кожного судового засідання підтверджується змістом поданих відповідачем клопотань про відкладення судового розгляду (т. 1 а. с. 222, 223, 226, 227, т. 2 а. с. 81, 82).

З приводу наявності підстав для розгляду справи за відсутності відповідача ОСОБА_2 суд зазначає наступне.

В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Як зазначає Верховний Суд, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору (Постанова КЦС ВС від 01.10.2020 у справі №361/8331/18).

У цій справі суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи.

При цьому, суд вважає, що відсутні поважні причини повторної неявки в судове засідання відповідача ОСОБА_2 , яка у своїх клопотаннях не зазначила конкретні причини неявки, що могли б судом визнаватися поважними, а узагальнено повідомляла про неможливість прибуття до суду через небезпеки, що викликані воєнним станом. При цьому, відповідач ОСОБА_2 клопотання про відкладення судового розгляду неодноразово особисто подавала до канцелярії суду.

Відповідачу ОСОБА_2 було надано достатньо часу для реалізації своїх повноважень сторони у справі шляхом подання відповідних заяв по суті спору, а також і шляхом дистанційної участі у судовому засіданні, проте відповідач своїми повноваженнями не скористалася.

За таких обставин суд розглянув справу за відсутності відповідача з урахуванням її доводів, викладених у клопотаннях про відкладення судових засідань, де вона зазначила, що позовні вимоги порушують її права та інтереси, що свідчить про невизнання позову.

Вислухавши позивача та представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного:

Частинами 1, 3 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до статей 76-81 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Спірними є правовідносини, що склалися між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 з приводу поділу в натурі між співвласниками майнового комплексу, загальною площею 773,0кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 (колишня адреса: АДРЕСА_2 ), що є у спільній частковій власності.

На підставі Договору купівлі-продажу 91/100 частки комплексу, посвідченого 08.02.2007 приватним нотаріусом Зміївського районного нотаріального округу Харківської області Гаврильєвим В. І., згідно до Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно КП"Зміївське бюро технічної інвентаризації" №13583866 від 15.02.2007, Технічного паспорту на громадський будинок літ. А (нежитловий будинок), ОСОБА_1 є власником 91/100 частки комплексу, номер 8, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 (на теперішній час АДРЕСА_1 ), а саме: нежитловий будинок літ. А-1, загальною площею 119,6 кв. м, адмінкорпус літ. Г-1 загальною площею 40,7 кв. м, адмінкорпус літ Д-1 загальною площею 142,7 кв. м, вбиральню літ. Е, склад літ. Ж загальною площею 235,5 кв. м, склад холодильних камер літ. З загальною площею 122,6 кв. м, ворота номер 1 (том 1 а. с. 11-15).

На підставі договору дарування № 2864, посвідченого 30.10.2010 приватним нотаріусом Зміївського районного нотаріального округу Лещенко Л. В., згідно до Витягу про державну реєстрацію прав КП "Зміївське бюро технічної інвентаризації", ОСОБА_2 є власником 9/100 часток комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , а саме: нежитлову будівлю-гараж літ. Н, загальною площею 48,6 кв. м, частину нежитлової будівлі-складу літ.З, загальною площею 63,3 кв. м. На земельній ділянці, площею 0,2487 га, кадастровий номер 6321755600:01:005:0050, розташований нежитловий будинок з цегли, зазначений в плані під літ. "А-1", загальною площею 119,6 кв. м, адмінкорпусу (колишній склад) з цегли, зазначений в плані під літ. "Г-1", загальною площею 40,7 кв. м, адмінкорпус (колишній склад) з цегли, зазначений в плані під літ. "Д-1", загальною площею 142,7 кв. м, вбиральня під літ."Е", склад з залізобетонних блоків, зазначений в плані під літ. "Ж", загальною площею 235,5 кв. м, склад холодильні камери з шлакоблоку, зазначений в плані під літ. "З", загальною площею 205,10 кв. м, ворота № 1, гараж з цегли, зазначений в плані під літ. "Н", загальною площею 48,60 кв. м (том 1 а. с. 28, 29).

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 271470228 від 20.08.2021 об`єкт нерухомого майна - комплекс має загальну площу 773 кв. м, за ОСОБА_1 зареєстровано 91/100 частки комплексу, за ОСОБА_2 - 9/100 частки комплексу. Додаткові відомості: 91/100 частки комплексу складає: нежитловий будинок літ. А-1, загальною площею 119,6 кв. м, адмінкорпус літ. Г-1 загальною площею 40,7 кв. м, адмінкорпус літ. Д-1 загальною площею 142,7 кв. м, вбиральню літ. Е, склад літ. Ж загальною площею 235,5 кв. м, склад холодильних камер літ. З загальною площею 122,6 кв.м, ворота номер 1. Додаткові відомості про інші речові права: спільне-часткове користування земельною ділянкою: ОСОБА_2 передано в оренду частину земельної ділянки площею 0,0224 га, що складає 9/100 від загальної площі земельної ділянки; ФО-П ОСОБА_1 передано в оренду частину земельної ділянки площею 0,2263 га, що становить 91/100 від загальної площі земельної ділянки. Додатковою угодою від 16.09.2019 договір оренди, укладений Комсомольською селищною радою та ФО-П ОСОБА_1 , зареєстрований в Державному реєстрі земель 07.10.2008 за № 040869100143 (том 1 а. с. 16-18).

З експлікації технічних паспортів від 24.02.2003, станом на дату придбання ОСОБА_1 91/100 частки комплексу площа приміщень становила: нежитлова будівля літ.А-1, загальна площа 119,6 кв. м; нежитлова будівля літ. Г-1, загальна площа 40,7 кв. м; нежитлова будівля літ Д-1, загальна площа 142,7 кв. м; нежитлова будівля літ Ж-1, загальна площа 235,5 кв. м; нежитлова будівля літ З-1, загальна площа 122,6 кв. м (том 1 а. с. 19-27).

З Декларації про початок виконання будівельних робіт (крім об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури) вбачається, що у жовтні 2015 року ОСОБА_1 подав до Департаменту ДАБІ у Харківській області декларацію про початок виконання будівельних робіт, а саме реконструкції частини будівель комплексу по АДРЕСА_1 . Декларація зареєстрована в Департаменті ДАБІ у Харківській області 29.10.2015 № ХК 082153020697. У березні 2021 року ОСОБА_1 подав через електронну систему Декларацію про готовність об`єкту до експлуатації. Декларація зареєстрована в Департаменті ДАБІ у Харківській області 04.03.2021 № ХК 101210303812 (том 1 а. с. 38-44).

За даними експлікацій технічних паспортів від 20.12.2020, виготовлених на підставі проведеної технічної інвентаризації, площа приміщень 91/100 частки комплексу становить: нежитлова будівля літ. А-2, загальна площа 299,7 кв. м; нежитлова будівля літ.Г-1, загальна площа 40,7 кв. м; нежитлова будівля літ Д-1, загальна площа 142,7 кв. м; нежитлова будівля літ Ж-1, загальна площа 275,5 кв. м; нежитлова будівля літ З-1, загальна площа 152,0 кв. м (том 1 а. с. 45-62).

Рішенням Господарського суду Харківської області від 29.03.2018 позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про знесення об`єктів, треті особи: Комсомольська селищна рада Зміївського району Харківської області; Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції України в Харківській області задоволено частково, зобов`язано Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 знести (прибрати з земельної ділянки) відкритий майданчик зберігання будівельних матеріалів, який знаходиться на відстані 5,3 м від грані гаражу літ. «И-1» (габарити 3,05*8,7 м), який розташований по АДРЕСА_1 (том 1 а. с. 63-69).

Постановою Верховного Суду від 29.01.2020 касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, постанову Харківського апеляційного суду від 23.05.2019 залишено без змін (том 1 а. с. 30-35).

З описової та мотивувальної частин вказаної постанови Верховного Суду вбачається, що рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 28.09.2018 позов ОСОБА_1 задоволено частково, визнано за ОСОБА_1 право власності на такі об`єкти нерухомого майна, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 : нежитловий будинок літ. А-1, загальною площею 119,6 кв. м; адмінкорпус літ. Г-1 загальною площею 40,7 кв. м, адмінкорпус літ. Д-1 загальною площею 142,7 кв. м, вбиральню літ. Е, склад літ. Ж загальною площею 235,5 кв. м, склад холодильних камер літ. З, загальною площею 122,6кв.м, ворота номер 1, у задоволенні іншої частини позову відмовлено. Постановою Харківського апеляційного суду від 23.05.2019 апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, рішення Зміївського районного суду Харківської області від 28.09.2018 в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на об`єкти нерухомого майна, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 : нежитловий будинок літ. А-1, загальною площею 119,6 кв. м; адмінкорпус літ. Г-1 загальною площею 40,7 кв. м, адмінкорпус літ. Д-1 загальною площею 142,7 кв. м, вбиральню літ. Е, склад літ. Ж загальною площею 235,5 кв. м, склад холодильних камер літ. З, загальною площею 122,6 кв. м, ворота номер 1, скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог у цій частині відмовлено, в іншій частині рішення залишено без змін, вирішено питання про розподіл судових витрат.

Верховний суд погодився з висновками суду апеляційної інстанції про те, що позивачем не було доведено обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог, оскільки відповідно до умов договору купівлі-продажу від 08.02.2007 та договору дарування від 30.10.2010, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є співвласниками комплексу будівель по АДРЕСА_1 : ОСОБА_1 належить 91/100 частки комплексу, а ОСОБА_2 - 9/100 частки відповідно. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів розподілу та закріплення спірного нерухомого майна в натурі. Із позовними вимогами про виділ спірного майна в натурі із спільної часткової власності позивач до суду не звертався.

29.07.2021 позивач ОСОБА_1 звернувся до відповідача ОСОБА_2 з письмовою пропозицією укласти договір про поділ в натурі нежитлового комплексу за адресою: АДРЕСА_2 з його обов`язковим нотаріальним посвідченням. Лист отримано ОСОБА_2 03.08.2021 (том1 а. с. 36, 37).

Згідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи №34269 від 18.07.2023 вбачається наступне: 1. З технічної точки зору, відповідно до вимог нормативно-правових актів у галузі будівництва, розділити (виділити частку) у комплексі АДРЕСА_2 (на теперішній час АДРЕСА_1 ), без врахування проведеної реконструкції нежитлових будівель комплексу літ."А-1", літ. "Ж-1", літ. "3-1", можливо з незначним відступом від ідеальних часток співвласників, у зв`язку зі знесенням частини будівель та споруд, які входили до розрахунку ідеальних часток співвласників (Докладніше у дослідженні). 2. Фактичні частки співвласників по нежитловим приміщенням будівель та споруд комплексу АДРЕСА_2 (на теперішній час АДРЕСА_1 ), з урахуванням знесення (демонтажу) та без врахування проведеної реконструкції нежитлових будівель комплексу літ. "А-1", літ. "Ж-1", літ. "3-1" становлять: ОСОБА_1 - 86/100; ОСОБА_2 - 14/100. 3. Запропоновано варіант розділу (виділення частки) в будівлях та спорудах комплексу АДРЕСА_2 (на теперішній час АДРЕСА_1 ) за фактичним користуванням, у відповідності до правовстановлюючих документів, з урахуванням знесення (демонтажу) та без врахування проведеної реконструкції нежитлових будівель комплексу літ. "А-1", літ. "Ж-1", літ. "3-1", відповідно до вимог нормативно-правових актів (Докладніше у дослідженні).

В дослідницькій частині запропоновано варіант розподілу нежитлових приміщень За варіантом розділу (виділення частки): І співвласнику ( ОСОБА_5 ) запропоновано виділити нежитлових приміщень площею 658,3 кв. м, що становить 86/100 частин комплексу, замість 91/100. ІІ співвласнику ( ОСОБА_2 ) запропоновано виділити нежитлових приміщень площею 103,9 кв. м, що становить 14/100 частин комплексу, замість 9/100. Проілюстровано у додатку № 3 до висновку (том 1 а. с. 139-179).

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та Закону України № 475/97-ВР від 17.07.1997 "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції" закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частиною 1 ст. 16 ЦК України передбачено право кожної особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. ст. 317, 319, 321 ЦК України право власності є непорушним, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Поняття спільної часткової власності викладено в ч. 1 ст. 356 ЦК України як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності.

Отже, право спільної часткової власності - це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватись і розпоряджатись належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле. Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними відсотками від цілого чи у дрібному виразі.

Відповідно до ч. ч. 1, 3, 4 ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Договір про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Як передбачено ст. 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.

У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ст. 370 ЦК України, співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом.

У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу.

Враховуючи те, що після виділу частки зі спільного нерухомого майна в порядку статті 364 Цивільного кодексу України право спільної часткової власності припиняється, при виділі частки із спільного нерухомого майна власнику, що виділяється, та власнику (власникам), що залишаються, має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого (інших) співвласників, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто складати окремий об`єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 Цивільного кодексу України та пункту 10 Порядку присвоєння об`єкту нерухомого майна реєстраційного номера, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 грудня 2010 року № 1117 "Про ідентифікацію об`єктів нерухомого майна для реєстрації прав на них".

Порядок проведення робіт з поділу, виділу та розрахунку часток житлових будинків, будівель, споруд, іншого нерухомого майна при підготовці проектних документів щодо можливості проведення цих робіт визначається Інструкцією щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна № 55 (далі-Інструкція № 55) від 18.06.2007, затвердженою в Мінюсті України від 06.07.2007.

Так, згідно з пунктами 1.2, 2.1, 2.4 цієї Інструкції поділ об`єкта нерухомого майна (виділ частки) на окремі самостійні об`єкти нерухомого майна здійснюються відповідно до законодавства на підставі висновку щодо технічної можливості такого поділу (виділу) з дотриманням чинних будівельних норм та з наданням кожному об`єкту поштової адреси.

Об`єкти нерухомого майна, які підлягають технічній інвентаризації відповідно до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна затвердженої наказом Держбуду України від 24.05.2001 № 127, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.07.2021 за № 582/5773 (із змінами), а також єдині майнові комплекси, що належать на праві власності і розташовані на одній земельній ділянці можуть бути поділені на самостійні об`єкти нерухомого майна (п. 2.1). Поділ на самостійні об`єкти нерухомого майна провадиться відповідно до законодавства з наданням кожному об`єкту поштової адреси (п. 2.2). Спори щодо поділу об`єктів нерухомого майна вирішуються в судовому порядку (п. 2.7).

Судом встановлено, що майновий комплекс, загальною площею 773,0кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 (колишня адреса: АДРЕСА_2 належить на праві спільної часткової власності: ОСОБА_1 - 91/100 частина, на підставі договору купівлі-продажу від 08.02.2007; ОСОБА_2 - 9/100 частин, на підставі договору дарування від 13.10.2010.

Пропозиція ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про укладання договору про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, залишилася не реалізованою.

У зв`язку з неможливістю укладання договору про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогою про поділ вказаного нерухомого майна.

Можливість поділу в натурі спірного нерухомого майна відповідно до запропонованого позивачем варіанту, згідно з яким сторони фактично володіють будівлями, які входять до складу майнового комплексу, підтверджується висновком судової будівельно-технічної експертизи №34269 від 18.07.2023.

За таких обставин, у справі встановлені достатні факти та підстави для задоволення позову у повному обсязі.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України, дотримуючись принципу диспозитивності цивільного судочинства, вимоги позивача щодо розподілу судових витрат належить задовольнити та стягнути з відповідача на його користь 2912 грн 81 коп. на відшкодування судових витрат по сплаті судового збору; 17161 грн 00 коп. на відшкодування судових витрат по оплаті вартості судової експертизи №34269 від 18.07.2023.

Питання щодо розподілу витрат позивача на правову допомогу судом не вирішувалося, оскільки представник позивача ОСОБА_6 повідомив, що надасть відповідні докази щодо понесених витрат протягом п`яти днів від дня ухвалення рішення.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 19, 76-83, 89, 223, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Позов задовольнити.

Поділити в натурі між співвласниками майновий комплекс, загальною площею 773,0кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 (колишня адреса: АДРЕСА_2 ), що є у спільній частковій власності.

Виділити у власність ОСОБА_1 нежитлові приміщення комплексу: нежитловий будинок літ. А-1, загальна площа 119,6 кв. м; адмінкорпус літ. Г-1, загальна площа 40,7 кв. м; адмінкорпус літ. Д-1, загальна площа 142,7 кв. м; склад літ. Ж, загальна площа 235,5 кв. м; склад холодильних камер літ. З, загальна площа 122,6 кв. м; ворота номер 1.

Виділити у власність ОСОБА_2 нежитлові приміщення комплексу: склад літ. З-1, загальна площа 63,8 кв. м; гараж літ. Н, загальна площа 48,6 кв. м.

Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на комплекс за адресою: АДРЕСА_1 (колишня адреса: АДРЕСА_2 ).

Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 : 2912 (дві тисячі дев`ятсот дванадцять) грн 81 коп. на відшкодування судових витрат по сплаті судового збору; 17161 (сімнадцять тисяч сто шістдесят одну) грн. 00 коп. на відшкодування судових витрат по оплаті вартості судової експертизи №34269 від 18.07.2023.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Зміївський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 .

Відповідач - ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .

Повне рішення складене 13.11.2023.

Головуючий: В. В. Овдієнко