Постанова

від 30.10.2023 по справі 161/13650/22

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 161/13650/22 Головуючий у 1 інстанції: Рудська С. М. Провадження № 22-ц/802/952/23 Доповідач: Осіпук В. В.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2023 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Осіпука В. В.,

суддів - Матвійчук Л. В., Федонюк С. Ю.

з участю секретаря судового засідання Савчук О. В.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Луцький клінічний пологовий будинок» до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкоди в порядку регресу, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_3 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 31 січня 2023 року,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2023 року КП «Луцький клінічний пологовий будинок» звернулось до суду із зазначеним позовом.

Покликалося на те, що 15 травня 2020 року відповідачем ОСОБА_3 , який на той час працював на посаді директора КП «Луцький клінічний пологовий будинок» було видано наказ про звільнення ОСОБА_4 з посади завідувача пральні на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України. Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_4 до КП «Луцький клінічний пологовий будинок» про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати і відшкодування моральної шкоди наказ про звільнення останньої було скасовано та поновлено її на посаді, яку вона займала з 16 травня 2020 року. Стягнено з комунального підприємства на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 16 травня 2020 року по 27 травня 2021 року в розмірі 59897 грн 28 коп., та 5000 грн - відшкодування моральної шкоди. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Крім того позивач вказував, що під час розгляду даної справи судом було встановлено, що при звільненні ОСОБА_4 із займаної посади директором КП «Луцький клінічний пологовий будинок» ОСОБА_3 були порушені норми трудового законодавства. На виконання цього судового рішення КП «Луцький клінічний пологовий будинок» сплатило на користь ОСОБА_4 грошові кошти на загальну суму 64801 грн 10 коп., а також понесло витрати зі сплати судового збору у розмірі 840 грн 80 коп., сплати виконавчого збору в розмірі 6178 грн 72 коп. та 84 грн 08 коп., витрати виконавчого провадження у розмірі 169 грн, та витрати на відшкодування у розмірі 31852 грн 42 коп., сплачене Луцьким центром зайнятості ОСОБА_4 , як допомога по безробіттю.

З урахуванням викладеного, позивач просив суд в порядку регресу стягнути з відповідача ОСОБА_3 на свою користь 103926 грн 12 коп. за заподіяну майнову шкоду та відшкодувати йому витрати зі сплати судового збору в розмірі 2481 грн.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 31 січня 2023 року позов КП «Луцький клінічний пологовий будинок» задоволено частково. Стягнено з ОСОБА_3 на користь КП «Луцький клінічний пологовий будинок» 97494 грн 32 коп. на відшкодування майнової шкоди в порядку регресу. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Вважаючи зазначене судове рішення незаконним і необґрунтованим, відповідач ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити частково, стягнути з нього на користь позивача в порядку регресу 10000 грн за заподіяну матеріальну шкоду.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач КП «Луцький клінічний пологовий будинок», вважаючи апеляційну скаргу відповідача необґрунтованою і безпідставною, просив її залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову частково, суд першої інстанції виходив з того, що на момент винесення наказу від 15 травня 2020 року про звільнення ОСОБА_4 з роботи у зв`язку зі скороченням штату працівників, який у подальшому був скасований судовим рішенням, відповідач ОСОБА_3 перебував на посаді директора КП «Луцький клінічний пологовий будинок», а тому на нього як на вину особу покладається обов`язок покрити шкоду заподіяну позивачу. За таких обставин суд вважав обґрунтованою регресну вимогу комунального підприємства до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, заподіяної незаконним звільненням працівника, в сумі, яка відповідає стягненим з позивача коштам у межах виконавчих проваджень № 68035075 та № 69011093, відкритих на підставі судового рішення у зазначеній вище цивільній справі, які стосуються сплати на корись ОСОБА_4 середнього заробітку за час вимушеного прогулу і відшкодування моральної шкоди, загальна сума сплачених коштів 60 097 грн 28 коп., а також стягненому судовому збору на суму 840 грн 80 коп. та 31852 грн 42 коп., які були виплачені позивачем на користь Луцького місцевого центру зайнятості в якості понесених останнім витрат на виплату ОСОБА_4 допомоги по безробіттю.

Проте повністю погодитись з таким висновком суду не можна.

Встановлено, що 15 травня 2020 року директор КП «Луцький клінічний пологовий будинок» Токарчук М. М. видав наказ № 303-ОС про звільнення завідувача пральні ОСОБА_4 із займаної посади у зв`язку зі скороченням штату працівників на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 травня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_4 до КП «Луцький клінічний пологовий будинок» про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати і відшкодування моральної шкоди, залишеним без змін постановою Волинського апеляційного суду від 18 листопада 2021 року, позов останньої задоволено частково. Скасовано наказ № 303-ОС директора КП «Луцький клінічний пологовий будинок» від 15 травня 2020 року «Про припинення трудового договору (контракту)», поновлено ОСОБА_4 на раніше займаній посаді у КП «Луцький клінічний пологовий будинок» з 16 травня 2020 року, стягнено з комунального підприємства на користь останньої середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 16 травня 2020 року по 27 травня 2021 року в розмірі 59897 грн 28 коп., стягнено з КП «Луцький клінічний пологовий будинок» на користь ОСОБА_4 5000 грн на відшкодування моральної шкоди, 840 грн 80 коп. - сплачений судовий збір та кошти в сумі 31582 грн 42 коп., які були виплачені на користь Луцького місцевого центру зайнятості в якості понесених останнім витрат на виплату ОСОБА_4 допомоги по безробіттю.

На виконання зазначеного судового рішення 24 грудня 2021 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області було видано виконавчий лист про стягнення з КП «Луцький клінічний пологовий будинок» на користь ОСОБА_4 грошових коштів у розмірі 64897 грн 28 коп., який пред`явлено до примусового виконання до Першого ВДВС у м. Луцьку ЗМУ МЮ (м. Львів).

13 травня 2022 року головний державний виконавець Першого ВДВС у м. Луцьку ЗМУ МЮ (м. Львів) Голод Н. П. прийняв постанову про відкриття виконавчого провадження № 69011093 про примусове стягнення з КП «Луцький клінічний пологовий будинок» у дохід держави 840 грн 80 коп. судового збору, присудженого судовим рішенням від 28 травня 2021 року у вищевказаній цивільній справі.

Також встановлено, що 28 грудня 2021 року Луцький міський центр зайнятості звертався до КП «Луцький клінічний пологовий будинок» із повідомленням про повернення виплаченої ОСОБА_4 допомоги по безробіттю у розмірі 31852 грн 42 коп. Після цього комунальне підприємство перерахувало на рахунок Луцького міського центру зайнятості зазначені грошові кошти у розмірі 31852 грн 42 коп., що підтверджується платіжним дорученням від 12 січня 2022 року № 21.

Крім того у межах відритих виконавчих проваджень № 68035075 та № 69011093 КП «Луцький клінічний пологовий будинок» сплачено на користь ОСОБА_4 кошти на загальну суму 64801 грн 10 коп., а саме 59897 грн 28 коп. - середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 5000 грн - відшкодування моральної шкоди та у дохід держави судовий збір у розмірі 840 грн 80 коп.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 134 КЗпП України службові особи, винні в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації.

У статті 237 КЗпП України передбачено, що суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов`язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи. Такий обов`язок покладається, якщо звільнення чи переведення відбулося з порушенням закону або якщо власник чи уповноважений ним орган затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 13 постанови від 02 грудня 1992 року № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками», що застосовуючи матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди на підставі пункту 8 частини першої статті 134 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що за цим законом покладається обов`язок з відшкодування шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою незаконно звільненому чи незаконно переведеному працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи, на винних службових осіб, за наказом або розпорядженням яких звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якими затримано виконання рішення суду про поновлення на роботі. Відповідальність в цих випадках настає незалежно від форми вини.

Отже, чинне законодавство не містить додаткових підстав для відшкодування майнової шкоди з винних службових осіб, за наказом або розпорядженням яких звільнення працівника здійснено з порушенням вимог закону або затримано виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Аналіз наведених правових норм дає підстави вважати, що посадова особа, винна у незаконному звільненні працівника, має покрити шкоду, заподіяну установі у повному розмірі сплаченого звільненому працівнику середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Згідно вимог частини 1 статті 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційні факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені в порядку, передбаченому процесуальним законодавством, у процесуальній формі, а тому немає необхідності встановлювати їх знову.

Отже, зважаючи на те, що як встановлено рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 травня 2021 року, яке набрало законної сили, працівника ОСОБА_4 було звільнено із порушенням закону за наказом КП «Луцький клінічний пологовий будинок», за підписом ОСОБА_3 від 15 травня 2020 року № 303-ОС, то відповідач як службова особа, яка видала наказ про звільнення останньої, несе матеріальну відповідальність саме за шкоду, заподіяну підприємству у зв`язку з оплатою незаконно звільненому працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Однак, задовольняючи позов частково та стягуючи з відповідача ОСОБА_3 97494 грн 32 коп. за шкоду завдану комунальному підприємству, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що нормами статті 237 КЗпП України на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, покладається обов`язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації лише у зв`язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи, відшкодування ж суми компенсації моральної шкоди та інших витрат, в тому числі грошових коштів сплачених позивачем на користь Луцького місцевого центру зайнятості, які були виплачені звільненому працівникові як допомога по безробіттю, законодавством України не передбачено.

Таким чином, на думку колегії суддів, суд першої інстанції, задовольняючи позов про відшкодування шкоди, завданої незаконним звільненням працівника, невірно визначив розмір відшкодування шкоди, безпідставно включив до її складу отриману звільненим працівником у місцевому центрі зайнятості допомогу по безробіттю, виплачене відшкодування моральної шкоди та суму понесених судових витрат.

Враховуючи наведене колегія суддів дійшла висновку, що суму збитків завданих підприємству незаконним звільненням складає лише розмір середнього заробітку сплаченого підприємством ОСОБА_4 за час вимушеного прогулу в сумі 59897 грн 28 коп., а тому у стягненні на користь позивача інших понесених ним витрат слід відмовити.

Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Відповідно до статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення або змінити рішення.

Згідно з положеннями ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки висновок суду першої інстанції в частині визначення розміру шкоди заподіяної комунальному підприємству відповідачем, яка підлягає відшкодуванню, зроблений з неправильним застосуванням норм матеріального права, то, на думку колегії суддів, це є підставою для задоволення апеляційної скарги відповідача частково, а саме зміни рішення у цій частині.

Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає зміні, то, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, з КП «Луцький клінічний пологовий будинок» на користь відповідача ОСОБА_5 слід стягнути 1403 грн 38 коп. частину сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись статтями 374, 376, 381 - 384 ЦПК України суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 31 січня 2023 року в частині розміру стягуваної з ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства «Луцький клінічний пологовий будинок» матеріальної шкоди змінити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства «Луцький клінічний пологовий будинок» матеріальну шкоду в порядку регресу в розмірі 59897 (п`ятдесят дев`ять тисяч вісімсот дев`яносто сім) грн 28 коп.

В решті рішення залишити без змін.

Стягнути з Комунального підприємства «Луцький клінічний пологовий будинок» на користь ОСОБА_3 1403 грн 38 коп. сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку упродовж тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Судді