Рішення

від 14.11.2023 по справі 280/5436/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2023 року Справа № 280/5436/23 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання Тетерюк Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом

Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (69002, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 75, оф. 226, код ЄДРПОУ 20508338)

до Благодійної організації «Запорізький благодійний фонд «ХЕСЕД МІХАЕЛЬ» (69063, м. Запоріжжя, вул. Покровська, буд. 24; код ЄДРПОУ 20520115)

про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022 році,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі позивач, Фонд) до Благодійної організації «Запорізький благодійний фонд «ХЕСЕД МІХАЕЛЬ» (далі відповідач, БО «ЗБФ «ХЕСЕД МІХАЕЛЬ»), в якій позивач просить суд стягнути з відповідача на користь Фонду суму адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022 році у розмірі 462866,44 грн.

В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що відповідно до Розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік, надісланого відповідачу, середньооблікова чисельність штатних працівників, що працювали у відповідача, за рік склала 275 осіб, середньооблікова кількість осіб з інвалідністю, відповідно до нормативу, встановленого ч.1 ст.19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні від 21.03.1991 №875-XII (далі - Закон №875-XII) повинна складати 11 осіб. Середньооблікова чисельність штатних працівників, яким встановлена інвалідність, у роботодавця склала 8 осіб, що є менше встановленого нормативу, внаслідок чого до відповідача застосовано адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та нараховано пеню в загальному розмірі 462866,44 грн. Вказує, що суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць з працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022 році відповідачем не сплачено. Просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 19.07.2023 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 31.07.2023 відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

29.08.2023 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач висловлює незгоду із заявленими позовними вимогами та зазначає, що позивачем не враховані надзвичайні та невідворотні обставини (форс-мажор) у зв`язку із активними бойовими діями на території м.Запоріжжя та Запорізької області. Вказує, що у 2022 році середньооблікова кількість штатних працівників складала 234 особи, отже середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю у відповідача була менша на 1 особу ніж установлено нормативом, з причин, що не залежали від відповідача, що виключає необхідність сплати адміністративно-господарських санкцій. Так, частина працівників, які мали статус особи з інвалідністю, працювали на території міста Маріуполя, де було їх робоче місце. У зв`язку з активними бойовими діями, а у подальшому тимчасовою окупацією, працівники звільнялись та переміщались на інші безпечні території, зокрема, за 2022 рік звільнились 3 особи з інвалідністю. Основна частина працівників відповідача це соціальні робітники, специфіка роботи яких не дозволяє запровадити дистанційну роботу. Крім того, зазначає, що відповідач має статус неприбуткової організації, прибутків для сплати адміністративно-господарських санкцій та пені не має. Посилається на порушення позивачем строків подання інформації до Пенсійного фонду України та до відповідача. Вказує на не проведення позапланової перевірки з метою з`ясування обставин про вжиття усіх залежних від Фонду заходів для недопущення правопорушення. Просить у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою суду від 28.09.2023 суд вирішив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 25.10.2023.

Ухвалою суду від 25.10.2023 витребувано докази у справі, відкладено підготовче засідання на 06.11.2023.

Ухвалою суду від 06.11.2023 закрито підготовче провадження у справі, з урахуванням того, що всі учасники справи заявили клопотання про розгляд справи без їхньої участі, розгляд справи по суті призначено в порядку письмового провадження.

На підставі матеріалів справи суд встановив такі обставини.

Відповідно до Розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у 2022 році по БО «ЗБФ «ХЕСЕД МІХАЕЛЬ»:

середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за рік 275 осіб;

середньооблікова чисельність штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність, 8 осіб;

норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю 11 осіб;

фонд оплати праці штатних працівників 39727896,95 грн;

середня річна заробітна плата штатного працівника 144465,08 грн;

кількість робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайнятих особами з інвалідністю для роботодавців, у яких працює 26 осіб і більше, 3 одиниці;

сума коштів адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю 433395,24 грн.

Розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, за 2022 рік, направлений через електронний кабінет БО «ЗБФ «ХЕСЕД МІХАЕЛЬ» на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України 17.04.2023.

У зв`язку з несплатою відповідачем суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022 році у добровільному порядку, позивач звернувся з даним позовом до суду, в якому просить стягнути з відповідача суму адміністративно-господарських санкції та пені за їх несвоєчасну сплату в загальному розмірі 462866,44 грн.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Частиною 8 ст.69 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування неповнолітніх, осіб з інвалідністю, інших категорій громадян, які потребують соціального захисту. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється законом.

Закон №875-XII визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.

Згідно з ч.1 ст.17 Закону №875-XII з метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Відмова в укладенні трудового договору або в просуванні по службі, звільнення за ініціативою адміністрації, переведення особи з інвалідністю на іншу роботу без її згоди з мотивів інвалідності не допускається, за винятком випадків, коли за висновком медико-соціальної експертизи стан його здоров`я перешкоджає виконанню професійних обов`язків, загрожує здоров`ю і безпеці праці інших осіб, або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенню здоров`я осіб з інвалідністю (ч.3 ст.17 Закону №875-XII).

Відповідно до положень ч.1 ст.18 Закону №875-XII забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Згідно з ч.3 ст.18 Закону №875-XII (в редакції до 06.11.2022) підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Як зазначено у ч.3 ст.18 Закону №875-XII (в редакції, чинній з 06.11.2022 підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.19 Закону №875-XII (в редакції до 06.11.2022) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

З 06.11.2022 положення ст.19 Закону №875-XII змінено, і відповідно до ч.ч.1-2 даної статті для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Відповідно до ч.5 ст.19 Закону №875-XII (яка є ч.4 ст.19 Закону №875-XII після змін, внесених з 06.11.2022) виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

Згідно з ч.6 ст.19 Закону №875-XII (у редакції з 06.11.2022) Пенсійний фонд України у порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, надає Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформацію:

про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю;

необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті.

Частинами 11 та 12 ст.19 Закону №875-XII (у редакції з 06.11.2022) передбачено, що Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону.

Розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю спільно з Пенсійним фондом України.

Згідно з ч.ч.1-2 ст.20 Закону №875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст.20 Закону №875-XII адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.

Спори, що виникають із правовідносин за статтями 19 і 20 цього Закону, вирішуються Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю або в судовому порядку (ч.9 ст.20 Закону №875-XII).

З аналізу норм Закону №875-XII вбачається, що обов`язок щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю виникає у підприємств, у яких середньооблікова чисельність штатних працівників дорівнює або є більшою ніж 8 осіб, та не супроводжується обов`язком роботодавця підбирати і працевлаштовувати таких осіб на створені робочі місця, натомість вимагає від нього вжиття заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю, визначених у статті 18 Закону №875-XII.

При цьому, при вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій суд виходить із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов`язань та встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій, та враховує, що елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв`язку між самим порушенням та його наслідками.

Згідно з ч.1 ст.217 ГК України господарськими санкціями визначаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

Відповідно до ч.1 ст.218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 наведеної статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Статтею 238 ГК України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Судом встановлено, що підставою для застосування до відповідача адміністративно господарських санкцій стало невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022 році.

Разом із тим, судом встановлено, відповідно до наказу від 01.03.2022 №7а/ВК «Про відпустки без збереження заробітної плати деяких працівників організації», у зв`язку з неможливістю виконання роботи працівниками БО «ЗБФ «ХЕСЕД МІХАЕЛЬ» згідно додатку 1 до цього наказу, відправлено у сукупності 81 працівника у відпустку без збереження заробітної плати на період до 31.03.2022.

Наказом від 24.03.2022 №106/ВК «Про призупинення дії трудових договорів з деякими працівниками», у зв`язку зі змінами в законодавстві України, припинено з 24.03.2022 дію наказу від 01.03.2022 №7а/ВК. У зв`язку з триваючою неможливістю виконання роботи призупинено дію трудових договорів з 82 працівниками з 24.03.2022 до відновлення можливості виконання ними роботи, але не пізніше для припинення або скасування воєнного стану.

Наказом від 02.05.2022 №20/ВК «Про призупинення дії трудових договорів з деякими працівниками організації» у зв`язку з триваючою неможливістю виконання роботи, тимчасовим припиненням виконання роботи, у травні 2022 року призупинено дію трудових договорів з 3 працівниками.

Відповідачем подано уточнюючу звітність Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за 1-4 квартали 2022 року, відповідно до якої середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за 2022 рік БО «ЗБФ «ХЕСЕД МІХАЕЛЬ» становить 234 особи, а не 275 осіб, як зазначено у Розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Зазначені зміни вплинули на показник нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, середньої річної заробітної плати штатного працівника та, відповідно, суму адміністративно-господарських санкцій та пені.

При цьому, Фонд не надав до суду жодних доказів на підтвердження показників, зазначених в Розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, та не довів розмір застосованих адміністративно-господарських санкцій та пені.

Слід зазначити, що суд не може перебирати на себе функцію Фонду та здійснювати належний розрахунок адміністративно-господарських санкцій та пені, оскільки адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесенні до компетенції цього органу, адже завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади.

За наведеного вище, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено наявність підстав для стягнення з відповідача сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у заявленому розмірі 462866,44 грн, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Щодо аргументів відповідача про відсутність в його діях вини у непрацевлаштуванні осіб з інвалідністю у 2022 році через форс-мажорні обставини, суд відхиляє такі аргументи та зазначає, що відповідач, хоча і не був зобов`язаний здійснювати пошук осіб з інвалідністю для їх працевлаштування, однак мав обов`язок створити робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю у кількості, розрахованій згідно з нормативом, передбаченим Законом №875-XII. Як зазначив Верховний Суд в постановах від 02.05.2018 у справі № 804/8007/16, від 18.06.2020 у справі № 815/3117/18 тощо, доказом, який свідчить про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць, є наказ по підприємству стосовно створення відповідного робочого місця. Водночас, згідно наданих до матеріалів справи письмових доказів встановлено, що у 2022 році у відповідача були відсутні вакансії, на зайняття яких могли б претендувати особи з інвалідністю, отже вимоги Закону №875-XII щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не були виконані взагалі. При цьому, вказані обставини залежали виключно від волі самого відповідача, який не забезпечив робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Також суд відхиляє посилання відповідача на відсутність у нього обов`язку зі сплати адміністративно-господарських санкцій та пені у зв`язку зі статусом неприбуткової організації, оскільки відповідно до положень статті 20 Закону №875-XII обов`язок зі сплати адміністративна-господарських санкцій за непрацевлаштування осіб з інвалідністю не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, інші виключення відсутні.

При цьому, листи Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю Міністерства праці та соціальної політики України від 26.04.2007 №1/5-37 та від 26.04.2007 №1/6-209 не є нормативно-правовими актами, носять роз`яснювальний характер та не створюють прав та обов`язків для учасників відповідних правовідносин.

Також слід зазначити, що відповідно до чинних положень статті 19 Закону №875-XII адміністративно-господарські санкції розраховуються Фондом в автоматизованому режимі та не передбачають обов`язок проведення перевірки з питання виконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю.

Щодо інших аргументів учасників справи, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).и повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах «Beyeler v. Italy» № 33202/96, «Oneryildiz v. Turkey» № 48939/99, «Moskal v. Poland» № 10373/05).

Інші аргументи сторін не є визначальними для вирішення даної справи з огляду встановлені судом обставини.

Згідно з частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги не знайшли свого підтвердження матеріалами справи, є не обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про відмову в задоволенні позову.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст.2, 5, 9, 77, 132, 139, 143, 243-246, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (69002, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 75, оф. 226, код ЄДРПОУ 20508338) до Благодійної організації «Запорізький благодійний фонд «ХЕСЕД МІХАЕЛЬ» (69063, м. Запоріжжя, вул. Покровська, буд. 24; код ЄДРПОУ 20520115) про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022 році - відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 14.11.2023.

Суддя М.О. Семененко