Постанова

від 26.03.2024 по справі 280/5436/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

26 березня 2024 року м. Дніпросправа № 280/5436/23

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач),

суддів: Щербака А.А., Малиш Н.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14.11.2023, (суддя суду першої інстанції Семененко М.О.), прийняте в порядку письмового провадження в м. Запоріжжі, в адміністративній справі №280/5436/23 за позовом Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Благодійної організації «Запорізький благодійний фонд «ХЕСЕД МІХАЕЛЬ» про стягнення адміністративно-господарських санкцій,

УСТАНОВИВ:

14.07.2023 Запорізьке обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило:

стягнути з відповідача на користь Фонду суму адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022 році у розмірі 462 866,44 грн.

В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що відповідно до Розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік, надісланого відповідачу, середньооблікова чисельність штатних працівників, що працювали у відповідача, за рік склала 275 осіб, середньооблікова кількість осіб з інвалідністю, відповідно до нормативу, встановленого ч.1 ст.19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні від 21.03.1991 №875-XII (далі - Закон №875-XII) повинна складати 11 осіб. Середньооблікова чисельність штатних працівників, яким встановлена інвалідність, у роботодавця склала 8 осіб, що є менше встановленого нормативу, внаслідок чого до відповідача застосовано адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та нараховано пеню в загальному розмірі 462 866,44 грн. Вказує, що суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць з працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022 році відповідачем не сплачено. Просить позов задовольнити.

Запорізький окружний адміністративний суд рішенням від 14.11.2023 відмовив в задоволенні позовних вимог.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм матеріального та процесуального права просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована доводами адміністративного позову. Позивач наголошує, що в додаткових поясненнях відповідач зазначає, що середньооблікова чисельність працівників становить 234 особи, відтак кількість осіб з інвалідністю, що мають бути працевлаштовані становить 9 осіб. Водночас, відповідачем не надано доказів працевлаштування 9 осіб з інвалідністю.

Від відповідача на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому посилаючись на необґрунтованість доводів скарги просить рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до Розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у 2022 році по БО ЗБФ ХЕСЕД МІХАЕЛЬ:

середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за рік 275 осіб;

середньооблікова чисельність штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність, 8 осіб;

норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю 11 осіб;

фонд оплати праці штатних працівників 39 727 896,95 грн;

середня річна заробітна плата штатного працівника 144 465,08 грн;

кількість робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайнятих особами з інвалідністю для роботодавців, у яких працює 26 осіб і більше, 3 одиниці;

сума коштів адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю 433 395,24 грн.

Розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, за 2022 рік, направлений через електронний кабінет БО ЗБФ ХЕСЕД МІХАЕЛЬ на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України 17.04.2023.

У зв`язку з несплатою відповідачем суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022 році у добровільному порядку, позивач звернувся з даним позовом до суду, в якому просить стягнути з відповідача суму адміністративно-господарських санкції та пені за їх несвоєчасну сплату в загальному розмірі 462 866,44 грн.

Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що з урахуванням часткового призупинення трудових договорів, у відповідача змінилася середньооблікова чисельність працівників, відтак змінився і норматив непрацевлаштованих осіб з інвалідністю, однак позивач вказаних змін не врахував, відтак нараховані адміністративно-господарські санкцій неправомірно нараховані та не підлягають стягненню.

Колегія суддів не в повній мірі погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантії їх рівних з усіма іншими громадянами можливостей для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами визначає Закон України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні від 21.03.1991 № 875-ХІІ.

Згідно з частиною 1 статті 17 Закону України №875-XII з метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Відмова в укладенні трудового договору або в просуванні по службі, звільнення за ініціативою адміністрації, переведення особи з інвалідністю на іншу роботу без її згоди з мотивів інвалідності не допускається, за винятком випадків, коли за висновком медико-соціальної експертизи стан його здоров`я перешкоджає виконанню професійних обов`язків, загрожує здоров`ю і безпеці праці інших осіб, або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенню здоров`я осіб з інвалідністю (частина 3 статті 17 Закону України №875-XII).

Відповідно до положень частини 1 статті 18 Закону України №875-XII забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Згідно з частиною 1 статті 19 Закону України №875 для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Частиною 2 статті 19 Закону України №875 передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Відповідно до частини 4 статті 19 Закону України №875-XII виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

Згідно з частиною 6 статті 19 Закону №875-XII Пенсійний фонд України у порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, надає Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформацію:

про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю;

необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті.

Частинами 11 та 12 статті 19 Закону України №875-XII передбачено, що Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону.

Розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю спільно з Пенсійним фондом України.

Згідно з частинами 1-2 статті 20 Закону України №875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Відповідно до частин 4, 5 статті 20 Закону України №875-XII адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.

Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю, його відділення мають право захищати свої права та законні інтереси, у тому числі в суді (частина 10 статті 20 Закону України №875-XII).

З аналізу норм Закону України №875-XII вбачається, що обов`язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком підбирати і працевлаштовувати таких осіб на створені робочі місця, натомість вимагає від нього вжиття заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю, визначених у статті 18 Закону України №875-XII.

При цьому, при вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій суд виходить із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов`язань та встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій, та враховує, що елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв`язку між самим порушенням та його наслідками.

Згідно з частиною 1 статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визначаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

Відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 наведеної статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Статтею 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Серед переліку адміністративно-господарських санкцій, встановленого у частині 1 статті 239 Господарського кодексу України вказано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб`єктів господарювання, зокрема, адміністративно-господарський штраф, а також і інші адміністративно-господарські санкції, встановлені цим Кодексом та іншими законами.

Спірні у цій справі санкції застосовуються до суб`єктів господарювання уповноваженими органами державної влади за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, а тому є адміністративно-господарськими санкціями. Про це також вказано у статті 20 Закону України № 875-ХІІ.

Отже, законом передбачена відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій для підприємств, які не забезпечили середньооблікову чисельність працюючих інвалідів відповідно до установленого нормативу.

Судом встановлено, що підставою для застосування до відповідача адміністративно господарських санкцій стало невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022 році.

Разом із тим, судом встановлено, відповідно до наказу від 01.03.2022 №7а/ВК Про відпустки без збереження заробітної плати деяких працівників організації, у зв`язку з неможливістю виконання роботи працівниками БО ЗБФ ХЕСЕД МІХАЕЛЬ згідно додатку 1 до цього наказу, відправлено у сукупності 81 працівника у відпустку без збереження заробітної плати на період до 31.03.2022.

Наказом від 24.03.2022 №106/ВК Про призупинення дії трудових договорів з деякими працівниками, у зв`язку зі змінами в законодавстві України, припинено з 24.03.2022 дію наказу від 01.03.2022 №7а/ВК. У зв`язку з триваючою неможливістю виконання роботи призупинено дію трудових договорів з 82 працівниками з 24.03.2022 до відновлення можливості виконання ними роботи, але не пізніше для припинення або скасування воєнного стану.

Наказом від 02.05.2022 №20/ВК Про призупинення дії трудових договорів з деякими працівниками організації у зв`язку з триваючою неможливістю виконання роботи, тимчасовим припиненням виконання роботи, у травні 2022 року призупинено дію трудових договорів з 3 працівниками.

Відповідачем подано уточнюючу звітність Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за 1-4 квартали 2022 року, відповідно до якої середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за 2022 рік БО ЗБФ ХЕСЕД МІХАЕЛЬ становить 234 особи, а не 275 осіб, як зазначено у Розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Отже, належними та допустимими доказами підтверджено, що середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за 2022 рік БО ЗБФ ХЕСЕД МІХАЕЛЬ становить 234 особи, 4% від означеної чисельності працівників становить 9 осіб, відтак відповідач повинен був забезпечити робочими місцями 9 осіб з інвалідністю в 2022 році.

При цьому, як видно з розрахунку адміністративно-господарських санкцій, наданого позивачем, у 2022 в БО «Запорізький БФ «ХЕСЕД МІХАЕЛЬ» середньооблікова чисельність штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність становила 8 осіб.

Відтак, відповідачем не виконано норматив по працевлаштуванню 1 особи з інвалідність в 2022 році.

При цьому, в 2022 році відповідачем не подавались звіти до центру зайнятості про вакантні робочі місця для осіб з інвалідністю за 2022 рік. Також, не надано доказів створення відповідного робочого місця.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що наявними є підстави для стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій за недодержання нормативу робочих місць та не працевлаштування 1 особи з інвалідністю за 2022 рік.

Разом з цим, суд апеляційної інстанції зазначає, що при вирішенні спору про стягнення адміністративно-господарських санкцій суд вправі перевірити їх правомірність нарахування та визначити правильну до стягнення суму, при цьому суд не перебирає на себе повноваження суб`єкта владних повноважень, адже санкцій вже нараховані в наразі вирішується питання щодо наявності підстав для їх стягнення, а також визначення розміру стягнення.

Сума коштів адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю становить: 39 727 896.95 грн. (фонд оплати праці штатних працівників) : 234 (середньооблікова кількість працівників) х 1 (9-8)= 169 777.33 грн.

Сума пені за несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій становить: 11 544.86 грн. (169 777.33 грн х 0.08%=135.82 грн х 85 (дні затримки))

Відтак, з відповідача на користь Запорізького обласного Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю підлягає стягненню сума адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 181 322.19 грн (169 777.33 грн +11 544.86 грн).

Суд зазначає, та сторонами у справі не спростовується, що відповідач не подавав жодних змін у звіт про зайнятість, відтак суд при визначенні суми адміністративно-господарських санкцій виходив з показників визначених позивачем, з урахуванням зменшення кількості працівників відповідача та відповідно зменшення нормативу на працевлаштування осіб з інвалідністю.

При цьому, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо аргументів відповідача про відсутність в його діях вини у непрацевлаштуванні осіб з інвалідністю у 2022 році через форс-мажорні обставини, суд відхиляє такі аргументи та зазначає, що відповідач, хоча і не був зобов`язаний здійснювати пошук осіб з інвалідністю для їх працевлаштування, однак мав обов`язок створити робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю у кількості, розрахованій згідно з нормативом, передбаченим Законом №875-XII. Як зазначив Верховний Суд в постановах від 02.05.2018 у справі № 804/8007/16, від 18.06.2020 у справі № 815/3117/18 тощо, доказом, який свідчить про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць, є наказ по підприємству стосовно створення відповідного робочого місця. Водночас, згідно наданих до матеріалів справи письмових доказів встановлено, що у 2022 році у відповідача були відсутні вакансії, на зайняття яких могли б претендувати особи з інвалідністю, отже вимоги Закону №875-XII щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не були виконані взагалі. При цьому, вказані обставини залежали виключно від волі самого відповідача, який не забезпечив робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю. Суд правильно відхилив посилання відповідача на відсутність у нього обов`язку зі сплати адміністративно-господарських санкцій та пені у зв`язку зі статусом неприбуткової організації, оскільки відповідно до положень статті 20 Закону №875-XII обов`язок зі сплати адміністративно-господарських санкцій за непрацевлаштування осіб з інвалідністю не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, інші виключення відсутні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про часткове задоволення позовних вимог Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю.

Керуючись ст. ст. 243, 308, 311, 315, 317, 321, 325 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю задовольнити частково.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14.11.2023 в адміністративній справі № 280/5436/23 скасувати та прийняти нову постанову.

Адміністративний позов Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю задовольнити частково.

Стягнути з Благодійної організації «Запорізький благодійний фонд «ХЕСЕД МІХАЕЛЬ» на користь Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю суму адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022 році у розмірі 181 322.19 грн.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий - суддяО.О. Круговий

суддяА.А. Щербак

суддяН.І. Малиш