Ухвала

від 07.05.2024 по справі 280/5436/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

про повернення касаційної скарги

07 травня 2024 року

м. Київ

справа № 280/5436/23

провадження № К/990/16072/24

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Єзерова А.А., перевіривши касаційну скаргу Благодійної організації «Запорізький благодійний фонд «ХЕСЕД МІХАЕЛЬ» на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26.03.2024 у справі №280/5436/23 за позовом Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Благодійної організації «Запорізький благодійний фонд «ХЕСЕД МІХАЕЛЬ» про стягнення адміністративно-господарських санкцій,

у с т а н о в и в:

У 2023 році Запорізьке обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Благодійної організації «Запорізький благодійний фонд «ХЕСЕД МІХАЕЛЬ», у якому просило:

- стягнути з Благодійної організації «Запорізький благодійний фонд «ХЕСЕД МІХАЕЛЬ» на користь Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю суму адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022 році у розмірі 462 866, 44 гривень.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 14.11.2023 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 26.03.2024 апеляційну скаргу Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю задоволено частково, внаслідок чого:

- рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14.11.2023 у справі №280/5436/23 скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково;

- стягнуто з Благодійної організації «Запорізький благодійний фонд «ХЕСЕД МІХАЕЛЬ» на користь Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю суму адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022 році у розмірі 181 322, 19 гривні.

- в іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

25.04.2024 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Благодійної організації «Запорізький благодійний фонд «ХЕСЕД МІХАЕЛЬ», у якій остання просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції і залишити у силі рішення суду першої інстанції.

Дослідивши зміст касаційної скарги, Суд дійшов такого висновку.

За правилом частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Розглядаючи питання про наявність підстав для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд бере до уваги таке.

Зі змісту касаційної скарги видно, що предметом касаційного оскарження є постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 26.03.2024 у справі №280/5436/23.

Також з відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, видно, що Запорізький окружний адміністративний суд ухвалою від 28.03.2023 постановив здійснювати розгляд цієї справи за правилами загального позовного провадження.

Верховний Суд зазначає, що за змістом частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права винятково у тому разі:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Аналіз конструкції частини четвертої статті 328 КАС України дає підстави для висновку, що зазначена норма містить дві умови, які в сукупності складають зміст категорії «підстави касаційного оскарження судових рішень».

Зміст першої з цих умов полягає в тому, що у касаційній скарзі обов`язково має зазначатися, у чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права під час ухвалення судами першої та апеляційної інстанцій оскаржених судових рішень. Ця умова має бути дотримана під час касаційного оскарження усіх судових рішень, визначених частиною першою статті 328 КАС України - рішень суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, та постанов суду апеляційної інстанції.

Своєю чергою друга умова передбачає, що особа, яка подає касаційну скаргу, окрім зазначення неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права та (або) порушення норм процесуального права, має також навести одну з обставин, передбачених пунктами 1-4 частини четвертої статті 328 КАС України.

Отже, підставою для касаційного оскарження судових рішень, ухвалених у справах, що не належать до справ незначної складності на підставі закону, є (1) зазначення фактів неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права та (або) порушення норм процесуального права, (2) й обов`язкове обґрунтуванням наявності однієї або кількох обставин, передбачених пунктами 1-4 частини четвертої статті 328 КАС України.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі ж подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, заявник повинен чітко вказати, яку саме норму права суди першої та (або) апеляційної інстанцій застосували неправильно, а також обґрунтувати, у чому полягає помилка судів під час застосування відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма має застосовуватись.

Верховний Суд наголошує, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України треба зазначати, щодо яких саме правовідносин Верховний Суд ще не сформував правового висновку, а не абстрактно на це покликатися.

У разі, якщо скаржник вважає, що суди порушили норми процесуального права і неналежно дослідили зібрані у справі докази, неповно встановили обставини справи або встановили обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які суд не дослідив, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Перевіркою змісту касаційної скарги встановлено, що скаржник, на виконання вимог статті 330 КАС України, як на підставу звернення до суду касаційної інстанції посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що судом апеляційної інстанції не враховані висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах у постановах від 13.02.2018 у справі №361/7567/15-а, від 07.03.2018 у справі №569/15527/16-а, від 20.03.2018 у справі №461/2579/17, від 20.03.2018 у справі №820/4554/17, від 03.04.2018 у справі №569/16681/16-а та від 12.04.2018 у справі №826/8803/15.

У свою чергу Верховний Суд зауважує, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:

1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами;

2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено;

3) висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду;

4) обґрунтування, у чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

При цьому недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.

Подібність правовідносин означає, зокрема, подібність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи.

Надавши належну оцінку доводам скаржника, Суд відхиляє посилання скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції постанов Верховного Суду від 13.02.2018 у справі №361/7567/15-а, від 07.03.2018 у справі №569/15527/16-а (скасування постанов про накладення штрафів у сфері містобудівної діяльності за нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення), від 20.03.2018 у справі №461/2579/17 (скасування ухвали міськради про надання земельної ділянки), від 20.03.2018 у справі №820/4554/17 (визнання незаконною відмови у наданні земельної ділянки), від 03.04.2018 у справі №569/16681/16-а (відмова у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки) та від 12.04.2018 у справі №826/8803/15 (скасування постанови Кабінету Міністрів України) з огляду на те, що у зазначених постановах Верховного Суду різний предмет, правове регулювання та фактичні обставини внаслідок яких виникли спірні правовідносини.

А отже, зазначені справи не є подібними справі №280/5436/23.

Пункт 4 частини п`ятої статті 332 КАС України встановлює, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

З огляду на те, що скаржник не виклав передбачених КАС України підстав для оскарження у касаційному порядку судових рішень, ухвалених у цій справі, касаційну скаргу слід повернути особі, яка її подала, з огляду на вимоги пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України.

Керуючись ст. 332 КАС України, Верховний Суд

у х в а л и в:

1. Касаційну скаргу Благодійної організації «Запорізький благодійний фонд «ХЕСЕД МІХАЕЛЬ» на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26.03.2024 у справі №280/5436/23 повернути особі, яка її подала.

2. Роз`яснити заявникові, що повернення касаційної скарги не перешкоджає йому реалізувати право на повторне звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

3. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи через підсистему «Електронний суд».

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і не оскаржується.

Суддя А.А. Єзеров