Ухвала

від 02.10.2023 по справі 338/1112/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

У х в а л а

І м е н е м У к р а ї н и

02 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 338/1112/19

провадження № 61-13414ск23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Сердюка В. В.,

розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 09 березня 2023 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 20 квітня 2023 року у справі за скаргою ОСОБА_2 , який діє в інтересах заявника (боржника) ОСОБА_1 , на дії та рішення державного виконавця,

В с т а н о в и в:

21 лютого 2023 року до Богородчанського районного суду Івано-Франківської області через систему «Електронний суд» надійшла скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , в якій представник просив визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Богородчанського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Дидич І. П. щодо винесення постанови від 10 лютого 2023 року про відкриття виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_1 судового збору у розмірі 5 378,80 грн, визнати протиправною та скасувати вказану постанову.

Ухвалою Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 09 березня 2023 року в задоволенні скарги ОСОБА_2 , який діє в інтересах заявника (боржника) ОСОБА_1 , на дії та рішення державного виконавця відмовлено.

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 через систему «Електронний суд» подав до Івано-Франківського апеляційного суду апеляційну скаргу на ухвалу Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 09 березня 2023 року.

Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 27 березня 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 09 березня 2023 року у справі за скаргою представника боржника Захаріїва Б. Д., який діє в інтересах заявника (боржника) ОСОБА_1 , на дії та рішення державного виконавця, повернуто особі, яка її подала, на підставі пункту 1 частини п`ятої статті 357 ЦПК України.

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 через систему «Електронний суд» подав апеляційну скаргу на ухвалу Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 09 березня 2023 року.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 20 квітня 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишено без задоволення, а ухвалу Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 09 березня 2023 року - без змін.

26 липня 2023 року на електронну адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 20 квітня 2023 року.

Ухвалою Верховного Суду від 10 серпня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана ОСОБА_2 , на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 20 квітня 2023 року повернуто особі, яка їх подала, на підставі пункту 1 частини четвертої статті 393 ЦПК України.

22 травня 2023 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 (далі - представник) через систему «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 09 березня 2023 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 20 квітня 2023 року.

У касаційній скарзі представник просить, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, скасувати ухвалу Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 09 березня 2023 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 20 квітня 2023 року і ухвалити нове рішення, яким скаргу задовольнити.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 вересня 2023 року вказану справу призначено судді-доповідачеві Ігнатенку В. М., судді, які входять до складу колегії: Сердюк В. В., Карпенко С. О.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суддя Богородчанського районного суду Івано-Франківської області Шишко О. А., який подав до відділу державної виконавчої служби заяву від 08 лютого 2023 року № 25 про примусове виконання рішення, не є стягувачем відповідно до частин 1, 2, 4 статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», а тому старший державний виконавець Богородчанського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Дидич І. П. не уповноважена виносити постанову про відкриття виконавчого провадження згідно з виконавчим листом, виданим Богородчанським районним судом Івано-Франківської області, про стягнення з ОСОБА_1 судового збору у розмірі 5 378,80 грн.

Дослідивши касаційну скаргу представника, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 10 лютого 2023 року до Богородчанського відділу державної виконавчої служби надійшов супровідний лист Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 08 лютого 2023 року № 25 про направлення виконавчого листа від 11 червня 2020 року № 338/1112/19, виданого Богородчанським районним судом Івано-Франківської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави судового збору у розмірі 5 378,80 грн для виконання.

10 лютого 2023 року старший державний виконавець Богородчанського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Дидич І. П. винесла постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 про стягнення з ОСОБА_1 судового збору у розмірі 5 378,80 грн, яку направлено сторонам виконавчого провадження, а саме ОСОБА_1 та Державній судовій адміністрації України.

Цього ж дня постанову про відкриття виконавчого провадження було направлено сторонам виконавчого провадження, а саме ОСОБА_1 та Державній судовій адміністрації України.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з частинами 1, 2 статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Так, відповідно до частин 2, 3, 4 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання. У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення.

Згідно з пунктом 4 статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями про стягнення в дохід держави коштів або вчинення інших дій на користь чи в інтересах держави, прийнятими у справах про адміністративні правопорушення, та за рішеннями, прийнятими у кримінальних провадженнях, стягувачем виступає державний орган, який прийняв відповідне рішення або за матеріалами якого судом прийнято відповідне рішення. За рішеннями про стягнення судового збору, про накладення штрафу (як засобу процесуального примусу) стягувачем є Державна судова адміністрація України.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом.

Згідно із статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (частина третя статті 451 ЦПК України).

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про те, що боржник у скарзі не навів обґрунтування, яким чином при відкритті виконавчого провадження порушені його права чи інтереси, враховуючи, що норми статті 447 ЦПК України надають стороні виконавчого провадження право звернутися до суду із скаргою у випадку, якщо рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права.

При цьому вказали, що скасування постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження в цьому випадку не сприяє захисту інтересу скаржника, який би не суперечив меті судового провадження та загальнодержавним інтересам відповідно до норм статті 129-1 Конституції України, частин 2, 3, 4 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статті 18 ЦПК України.

Згідно з частиною шостою статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, касаційна скарга представника на ухвалу Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 09 березня 2023 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 20 квітня 2023 року є необґрунтованою, правильне застосовування норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність судових рішень.

Наведені у касаційній скарзі доводи щодо необґрунтованості заявлених вимог були предметом дослідження у суді апеляційної інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах закону, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Разом із тим, Верховний Суд не встановив порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, які є підставою для беззаперечного скасування оскаржуваних судових рішень.

Доводи представника свідчать лише про його незгоду із рішеннями судів і не спростовують обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій.

У частині четвертій статті 394 ЦПК України передбачено, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Оскільки оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, ухваленими з додержанням норм процесуального права і підстави для їх скасування відсутні, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника на ухвалу Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 09 березня 2023 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 20 квітня 2023 року суд відмовляє.

Керуючись частинами четвертою, шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

У х в а л и в:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 09 березня 2023 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 20 квітня 2023 року у справі за скаргою ОСОБА_2 , який діє в інтересах заявника (боржника) ОСОБА_1 , на дії та рішення державного виконавця.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

В. В. Сердюк