Ухвала

від 20.09.2024 по справі 338/1112/19

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 338/1112/19

Провадження № 22-ц/4808/1371/24

Головуючий у 1 інстанції Шишко О. А.

Суддя-доповідач Василишин Л. В.

У Х В А Л А

20 вересня 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі судді Василишин Л.В., ознайомившись з апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на ухвалу Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 28 серпня 2024 року,

в с т а н о в и в:

Ухвалою Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 28 серпня 2024 року відмовлено представнику ОСОБА_1 ОСОБА_2 у задоволенні заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 на ухвалу суду подав апеляційну скаргу.

Апеляційна скарга не може бути прийнята апеляційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття апеляційного провадження, з огляду на таке.

Відповідно до частин третьої, четвертоїстатті 356 ЦПК Україниапеляційна скарга підписується особою, яка її подає, або представником такої особи. До апеляційної скарги додається, зокрема, довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо апеляційна скарга подана представником і ці документи раніше не подавалися.

Відповідно до пункту 11 частини 16-1 Розділу XV «Перехідні положення» Конституції України у редакції Закону України № 1401-VIII від 02 червня 2016 року «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 01 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 01 січня 2018 року; у судах першої інстанції- з 01 січня 2019 року.

Представництво в суді у провадженнях, розпочатих до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», здійснюється за правилами, які діяли до набрання ним чинності, - до ухвалення у відповідних справах остаточних судових рішень, які не підлягають оскарженню.

В частині четвертій статті 62 ЦПК України зазначено, що повноваження адвоката як представника підтверджується довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 до апеляційної скарги долучив довіреність, сформовану 08 квітня 2024 року в системі «Електронний суд» на представництво інтересів ОСОБА_1 в судах України, водночас не надав документів, що посвідчують його повноваження як адвоката на надання правничої допомоги.

Також у порушення пункту 2 частини другої статті 356 ЦПК України в апеляційній скарзі не зазначено відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету учасників справи.

Крім того, відповідно до частини сьомої статті 43 ЦПК України у разі подання до суду документів в електронній формі учасник справи зобов`язаний надати доказ надсилання таких матеріалів іншим учасникам справи.

Апеляційна скарга представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 подана через систему «Електронний суд», однак доказів надсилання іншим учасникам справи копії цієї апеляційної скарги представником апелянта не надано.

До того ж, апелянтом всупереч пункту 3 частини четвертої статті 356 ЦПК України не сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги.

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про судовий збір» за подання апеляційної скарги фізичною особою на ухвалу суду справляється судовий збір, який відповідно до підпункту 9 пункту 1 частини другої цієї статті становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Зазначене положення стосується подання апеляційних і касаційних скарг на всі без винятку ухвали суду, які підлягають оскарженню, незалежно від того, чи передбачено Законом України «Про судовий збір» справляння судового збору за подання тих заяв, за результатами розгляду яких виносяться відповідні ухвали.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» встановлено, що з 01 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 3028,00 грн.

Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Отже, судовий збір за подання апеляційної скарги у цій справі складає 484,48 грн.

Судовий збір необхідно сплатити за такими реквізитами: Отримувач: ГУК в Iв.-Фр.обл./ТГ Ів.-Фр./22030101; Код ЄДРПОУ: 37951998; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Номер рахунку: UA418999980313131206080009612; Наявність відомчої ознаки: «80» Апеляційні суди; Назва суду: Івано-Франківський апеляційний суд

При цьому, при заповненні платіжного документа потрібно вказати вищевказані реквізити, а також у графі «Код платника» слід зазначити: *;101;

---

(реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); судовий збір, за позовом

---

(ПІБ чи назва установи, організації позивача), Івано-Франківський апеляційний суд (назва суду, де розглядається справа).

Наступного дня після подання апеляційної скарги представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 подав клопотання про звільнення апелянта від сплати судового збору, оскільки розмір такого перевищує 5 % річного доходу апелянта за попередній календарний рік.

Дослідивши подане клопотання та матеріали апеляційної скарги, суд дійшов висновку про таке.

Згідно із частинами першою та третьоюстатті 136 ЦПК Українисуд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішенняу справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд упорядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Відповіднодо статті 8 Закону України «Про судовий збір»,враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Зазначені норми закріплюють дискреційне право, а не обов`язок суду відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати. Його реалізація не може призводити до порушення принципу процесуального рівноправ`я сторін та знаходиться в безпосередній залежності від доведеності за допомогою належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів обставин щодо того, що скрутне майнове становище особи не дозволяє їй сплатити судовий збір у встановленому чинним законодавством розмірі. З метою недопущення зловживання процесуальними правами суд має враховувати: предмет спору, наявність у особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, рахунків в банківських та інших фінансових установах та можливість розпорядження ними, вік особи та її працездатність, склад сім`ї та наявність утриманців тощо.

Отже, для вирішення клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати суд має встановити майновий стан сторони.

Надані представником апелянта відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору свідчать, що ОСОБА_1 за період з 1 кварталу 2023 року по 4 квартал отримав дохід у сумі 4643,49 грн за надання земельної ділянки сільськогосподарського призначення, майнового паю в лізинг, оренду, суборенду, емфітевзис.

Розмір судового збору у цій справі лише частково перевищує 5 % розміру річного доходу апелянта згідно із наданими відомостями. Однак представником апелянта не надано доказів про наявність чи відсутність у ОСОБА_1 рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, рахунків у банківських установах, тощо, що виключає можливість суду встановити реальний дохід апелянта, а тому у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору необхідно відмовити.

Крім того, апеляційна скарга на ухвалуБогородчанського районногосуду Івано-Франківськоїобласті від28серпня 2024року надійшла із пропуском строку на апеляційне оскарження, передбаченого статтею 354 ЦПК України.

Після подання апеляційної скарги (19 вересня 2024 року) представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження з посиланням на те, що строк пропущений з поважних причин, оскільки з 23 липня 2024 року він перебував за межами митної території України і за відсутності відповідних комунікацій був позбавлений можливості ознайомитися зі змістом оскаржуваної ухвали. На підтвердження своїх доводів надав копію окремих сторінок закордонного паспорта.

Вивчивши доводи поданого клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення та матеріали апеляційної скарги, апеляційний суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні такого клопотання.

Відповідно до статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Встановлено, що оскаржувану ухвалу проголошено судом 28 серпня 2024 року, дати складення повного тексту ухвали в ній не вказано. Отже, останнім днем для подання апеляційної скарги виходячи із дати проголошення ухвали було 12 вересня 2024 року.

Згідно з частиною першою статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

При цьому поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).

Наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку апеляційного оскарження. Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти всі можливі та залежні від нього дії, використовувати в повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.

Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Європейський суд з прав людини зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення у справі «Перетяка та Шереметьев проти України», заяви № 17160/06 та № 35548/06, від 21 грудня 2010 року).

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, пропущеного на значний термін, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність.

У цій справі ОСОБА_2 представляє інтереси ОСОБА_1 , який з огляду на зміст оскаржуваної ухвали ініціював питання щодо визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. Тобто апелянт та його представник були обізнані про розгляд заяви, за наслідками якої постановлено оскаржувану ухвалу. Жодних доказів на підтвердження недотриманння судом першої інстанції вимог щодо порядку видачі або направлення судового рішення не надано. При цьому з інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що ухвала Богородчанського районногосуду Івано-Франківськоїобласті від28серпня 2024року надіслана судом 29 серпня 2024 року; зареєстрована 29 серпня 2024 року; оприлюднена 30 серпня 2024 року. Посилання представника апелянта на те, що зі змістом оскаржуваної ухвали він ознайомився лише 17 вересня 2024 року, оскільки перебував за межами України не свідчить про наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, так як, по-перше, з копій окремих сторінок закордонного паспорта ОСОБА_2 неможливо встановити скільки часу він перебував за кордоном, по-друге, представник апелянта не наводить будь-яких обставин, які об`єктивно перешкоджали безпосередньо самому ОСОБА_1 звернутись до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою в межах строку на апеляційне оскарження. З огляду на викладене, зазначені представником апелянта причини пропуску строку на апеляційне оскарження не можна вважати поважними.

Отже, представнику апелянта необхідно направити до суду апеляційної інстанції заяву про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження судового рішення, в якій навести інші підстави для поновлення цього строку та надати відповідні докази. Крім того, представнику апелянта необхідно надати суду документи, що посвідчують його повноваження, як адвоката, на надання правничої допомоги, апеляційну скаргу, оформлену у відповідності до вимог статті 356 ЦПК України з наданям суду доказів надсилання апеляційної скарги та доданих до неї документів учасникам справи та надати документ, що підтверджує сплату судового збору.

Відповідно до статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.

Апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

За таких обставин, апеляційну скаргу необхідно залишити без руху з наданням можливості усунути вищевказані недоліки.

Керуючись ст. 185, 354, 356, 357, 358 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

У задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 про поновлення строку на апеляційне оскарження відмовити.

Визнати наведені в клопотанні представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 підстави пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 28 серпня 2024 року неповажними.

Відмовити у задоволенні клопотання про звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору.

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на ухвалу Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 28 серпня 2024 року залишити без руху.

Для виправлення зазначених в ухвалі недоліків встановити строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, настануть наслідки передбачені законом.

Ухвала касаційному оскарженню не підлягає.

Суддя Л.В. Василишин