Рішення

від 12.07.2023 по справі 910/13445/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.07.2023Справа № 910/13445/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., за участю секретаря судового засідання Гаврищук К.М., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом Акціонерного товариства "Банк Інвестицій та Заощаджень" вул. Юрія Іллєнка 83-Д, м. Київ, 04119

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Партнер" вул. Мала Морська, буд. 108, м. Миколаїв, 54020

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "АПБ ТОПАЗ" вул. Коноплянська, буд.12, м. Київ, 04074

3. Гр. ОСОБА_1 АДРЕСА_1

про стягнення 3 308 169,09 грн.

Представники сторін:

від позивача: Єфремова І.В. (в режимі відеоконференції)

від відповідача 1: не з`явився.

від відповідача 2: не з`явився.

від відповідача 3: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Банк інвестицій та заощаджень" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Партнер", Товариства з обмеженою відповідальністю "АПБ ТОПАЗ" та гр. ОСОБА_1 про солідарне стягнення 884 064,27 грн., а саме 734 481,25 грн. простроченої заборгованості по кредиту, 149 583,02 грн. простроченої заборгованості за процентами.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Партнер" як позичальником своїх зобов`язань за укладеним між ним та позивачем Договором № 276 про надання овердрафту від 16.04.2021 року, виконання відповідачем 1 якого забезпечене Договором поруки № 276-п від 16.04.2021 року, укладеним позивачем з Товариством з обмеженою відповідальністю "АПБ ТОПАЗ", та Договором поруки № 276-п/1 від 16.04.2021 року, укладеним позивачем з гр. ОСОБА_1 як поручителями.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.12.2022 року суд постановив звернутися до Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Подільської районної в місті Києві державної адміністрації із запитом щодо доступу до персональних даних фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), за формою, наведеною в додатку № 3 до Правил реєстрації місця проживання, затверджених Постановою КМУ № 207 від 02.03.2016 року.

У відповідь на запит суду від 12.12.2022 року від Подільської районної в місті Києві державної адміністрації 22.11.2022 року засобами електронного зв`язку надійшов лист № 106-8401 від 21.12.2022 року, яким надано відповідні відомості стосовно місця реєстрації гр. ОСОБА_1 , яким є: АДРЕСА_1 .

Окрім цього, через канцелярію суду від позивача 13.01.2023 року надійшла заява № 02/101-2023 від 10.01.2023 року про зміну предмету позову (збільшення розміру позовних вимог), в якій останній зазначає про наявність станом на 10.01.2023 року простроченої основної заборгованості в сумі 2 984 481,25 грн. та простроченої заборгованості за процентами в сумі 323 687,84 грн., всього в розмірі 3 308 169,09 грн. Заява разом з доданими до неї доказами сплати судового збору та надсилання її копії на адреси відповідачів 1-3 судом долучена до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/13445/22, приймаючи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом на підставі частини 3 статті 12 ГПК України постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 15.02.2023 року.

Одночасно вказаною ухвалою суду від 16.01.2023 року з огляду на те, що збільшення розміру позовних вимог є правом позивача, передбаченим ст. 46 ГПК України, не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси, зокрема, процесуальні права відповідача, передбачені ст. 46 ГПК України, заява позивача про збільшення розміру позовних вимог відповідає вимогам, встановленим ст.ст. 46, 170 ГПК України, в тому числі до неї додані докази направлення примірника такої заяви відповідачу по справі, судом прийнята до розгляду заява позивача про збільшення розміру позовних вимог, з урахуванням якої здійснюється подальший розгляд спору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.02.2023 року у зв`язку з нез`явленням в судове засідання відповідачів 1, 2, 3 та ненаданням відзиву(ів) останніми відкладено підготовче засідання на 16.03.2023 року.

Проте, у зв`язку із тимчасовою, поза графіком відпусткою судді Селівона А.М. 16.03.2023 року судове засідання не відбулося.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.03.2023 року підготовче засідання призначено на 12.04.2023 року.

Судом повідомлено, що через канцелярію суду 11.04.2023 року від уповноваженого представника відповідача 2 надійшло клопотання б/н від 11.04.2023 року про відкладення підготовчого засідання з метою надання можливості відповідачу 2 підготувати відзив на позовну заяву. Клопотання судом долучене до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.04.2023 року у зв`язку з надходженням клопотання уповноваженого представника відповідача 2 про відкладення підготовчого засідання, нез`явленням в судове засідання представників та/або особисто відповідачів 1, 2, 3 та повторним ненаданням відзиву(ів) останніми відкладено підготовче засідання на 17.05.2023 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.05.2023 року враховуючи те, що судом остаточно з`ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників справи, визначені обставини справи, які підлягають встановленню, та зібрані відповідні докази, вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі № 910/13445/22 та призначення справи до судового розгляду по суті на 06.07.2023 року.

Проте, оскільки у зв`язку із тимчасовою, поза графіком відпусткою судді Селівона А.М. судове засідання 06.07.2023 року не відбудеться, ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2023 року розгляд справи по суті призначено на 15.06.2023 року.

У судовому засіданні з розгляду справи по суті 15.06.2023 року у зв`язку з неявкою відповідачів 1, 2, 3 судом протокольною ухвалою оголошено перерву на 12.07.2023 року.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Суд зазначає, що згідно частини 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 4, 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно частини 7 статті 242 Господарського процесуального кодексу України якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яка його представляє.

З метою повідомлення відповідачів 1 та 3 про розгляд справи судом та про їх право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 16.01.2023 року, а також подальші ухвали суду від 20.03.2023 року, від 12.04.2023 року, від 17.05.2023 року, від 25.05.2023 року та від 15.06.2023 року були направлені судом рекомендованими листами з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача 1, зазначену в позовній заяві та яка співпадає з місцезнаходженням відповідача 1 за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а саме: вул. Мала Морська, буд. 108, м. Миколаїв, 54020, та за місцем реєстрації відповідача 3: АДРЕСА_1.

Проте, ухвали суду були повернуті поштовим відділенням на адресу суду неврученими з відмітками «за закінченням встановленого строку зберігання».

Інші дані (адреси), за якими можна встановити місцезнаходження відповідача 1 та місце проживання (перебування) відповідача 3, матеріали справи не містять та суду невідомі.

Суд зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Окрім того згідно з пунктом 10 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр) містяться, зокрема, відомості про місцезнаходження юридичної особи.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Беручи до уваги конкретні обставини справи, вимоги процесуального законодавства та прецедентну практику Європейського суду з прав людини, суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на адресу, що відповідає місцезнаходженню відповідача згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 27.11.2019 у справі 913/879/17, постанові від 21.05.2020 у справі 10/249-10/9, постанові від 15.06.2020 у справі 24/260-23/52-б, постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/18).

При цьому судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення та підписання.

Судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні від 03.04.2008 року у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідачі 1 та 3 не були позбавлені права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою суду про відкриття провадження у справі № 910/13445/22 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

З огляду на вищевикладене суд констатує, що ним вчинено всі необхідні та можливі заходи з метою встановлення місцезнаходження/місця проживання відповідачів 1 та 3 та повідомлення їх про розгляд справи судом.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог, а також заяв та клопотань процесуального характеру, окрім наявних в матеріалах справи, від сторін станом на 12.07.2023 року до суду не надходило.

Суд зазначає, що з урахуванням строків, встановлених статтями 165, 178 Господарського процесуального кодексу України, а саме протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, які також визначені судом в ухвалі від 16.01.2023 року, відповідачі 1, 2 та 3 мали подати відзиви на позовну заяву.

Як свідчать матеріали справи, відповідачі 1, 2 та 3 не скористалися наданим їм процесуальним правом, передбаченим частиною 1 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв та клопотань процесуального характеру від відповідачів 1 та 3 на час розгляду справи до суду також не надходило.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

В свою чергу суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд звертає увагу, що сам лише факт не отримання стороною кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу суду про відкриття провадження у справі для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернута до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду та нереалізації своїх процесуальних прав, зокрема, в частині надання відзиву на позовну заяву, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Наразі, від відповідачів 1, 2 та 3 станом на час винесення рішення до суду не надходило жодних заяв про неможливість подання відзиву та/або про намір вчинення відповідних дій у відповідності до статті 165 Господарського процесуального кодексу України та/або продовження відповідних процесуальних строків та заперечень щодо розгляду справи по суті.

У судових засіданнях з розгляду справи по суті 15.06.2023 року та 12.07.2023 року представник позивача приймав участь в режимі відеоконференції.

Представники відповідачів 1, 2, а також відповідач 3 особисто та/або його представник в судові засідання з розгляду справи по суті 15.06.2023 року та 12.07.2023 року не з`явилися.

Доказів отримання відповідачами 1, 2, 3 ухвали суду від 15.06.2023 року поштовим відділенням зв`язку на час розгляду справи не повернуто.

Судом здійснено запит з офіційного сайту АТ «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень №№ 0105494548964, 0105494548972, 0105494548980 на адреси відповідачів 1, 2, 3, в яких зазначено, що станом на 26.06.2023 року, 27.06.2023 року та 26.06.2023 року поштові відправлення «не вручено під час доставки».

Уповноважений представник відповідача 2 про дату, час та місце судового засідання 12.07.2023 року повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0105494548999.

Окрім цього, про дату, часта місце судових засідань 15.06.2023 року та 12.07.2023 року відповідач 2 - ТОВ «АПБ ТОПАЗ» додатково повідомлявся шляхом надсилання судом засобами електронного зв`язку на електронну адресу відповідача 2, зазначену в позовній заяві, а саме: apbtopaz@gmail.com, копій ухвал суду від 25.05.2023 року та 15.06.2023 року у справі № 910/13445/22, факт отримання яких підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про доставку електронного листа до електронної скриньки.

Про поважні причини неявки уповноважених представників відповідачів 1, 2, відповідача 3 особисто та/або його представника в судові засідання 15.06.2023 року та 12.07.2023 року суд не повідомлено.

Згідно із частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Пунктом 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на вищевикладене, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Партнер», Товариство з обмеженою відповідальністю «АПБ ТОПАЗ» та гр. ОСОБА_1 не скористалися наданими їм процесуальними правами, зокрема, відповідачами не надано відзивів на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд, представники відповідачів 1, 2, відповідач 3 особисто та/або його представник не прибули в судові засідання з розгляду справи по суті 15.06.2023 року та 12.07.2023 року на підставі частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про можливість розгляду даної справи виключно за наявними матеріалами, за відсутності уповноважених представників відповідачів 1,2, відповідача 3 та/або його представника.

У судовому засіданні з розгляду справи по суті 12.07.2023 року уповноважений представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 12.07.2023 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши в судових засіданнях пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Суд зазначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено за матеріалами справи та зазначено позивачем в позовній заяві, що 16 квітня 2021 року між Акціонерним товариством «Банк Інвестицій та Заощаджень» (банк, кредитор за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Партнер» (клієнт, позичальник за договором, відповідач 1 у справі) було укладено Договір №276 про надання овердрафту (далі - Кредитний договір), за умовами пункту 1.1 якого Кредитор на умовах та відповідно до положень цього Договору надає Позичальнику право для фінансування власної господарської діяльності здійснювати перерахування коштів в обсягах, що перевищують власні залишки коштів на поточному рахунку № НОМЕР_2 , відкритому в Банку, код Банку 380281 (далі - Поточний рахунок) з виникненням при цьому дебетового сальдо за зазначеним Поточним рахунком (надалі - Овердрафт або Кредит або Кредитні кошти) в межах ліміту, передбаченого дим Договором.

Протягом перших 3 (три) повних місяців з дати підписання цього Договору розмір Ліміту Овердрафту визначається на кожний період дії Ліміту Овердрафту та складає середньомісячний обсяг Чистих надходжень за останні 6 (шість) повних місяців поспіль на поточний рахунок Позичальника в іншому банку (та поточному рахунку в Банку, на який встановлений Ліміт Овердрафту за ті місяці, в яких був наявний оборот). Починаючи з 4 (четвертого) повного місяця з дати підписання цього Договору розмір Ліміту визначається на кожний період дії Ліміту Овердрафту та складає середньомісячний обсяг Чистих надходжень за останні 3 (три) повні місяці поспіль на поточній рахунок Позичальника у Банку (надалі також - санкціований овердрафт), але в будь-якому випадку розмір Ліміту Овердрафту не повинен перевищувати 3 000 000,00 (Три мільйони) гривень. Згідно умов цього Договору під терміном «Чисті надходження» Сторони розуміють надходження від реалізації товарів, надання послуг, виконання робіт та інші надходження від ведення господарської діяльності Позичальника. Сторони не включають в розрахунок Ліміту Овердрафту надходження з депозитних рахунків Позичальника, кредитних рахунків та фінансову допомогу, надходження в результаті перерахування з одного поточного рахунку Позичальника на інший, помилково зараховані кошти, повернення передплати та інші надходження, які не є доходами від господарської діяльності Позичальника і штучно збільшують реальну суму надходжень на поточний рахунок Позичальника, щодо яких у Банку є достовірна інформація.

У випадку, коли розрахований на наступний період дії Ліміт Овердрафту складає від 90% до 110% (включно) від діючого Ліміту Овердрафту (встановленого на поточний період дії Ліміту Овердрафту), то корегування діючого Ліміту Овердрафту не здійснюється до наступної планової дати перегляду.

При цьому, безперервний строк наявності дебетового сальдо по Поточному рахунку Позичальника на кінець дня, що виникає внаслідок користування Овердрафтом на умовах цього Договору, не повинен перевищувати 30 (тридцять) календарних днів.

Розділами 1-9 Кредитного договору сторони погодили предмет договору, розмір процентної ставки за користування кредитом, умови та порядок надання та погашення кредиту, заяви та гарантії, права та обов`язки сторін, строк дії договору, відповідальність сторін, умови конфіденційності тощо.

Крім того, 31.08.2022 року сторони уклали Додаткову угоду про внесення змін до Договору №276 від 16.04.2021 року про надання Овердрафту, згідно з якою сторони погодили викласти пункт 1.1 Кредитного договору в новій редакції, а саме:

«Кредитор на умовах та відповідно до положень цього Договору надає Позичальнику право для фінансування власної господарської діяльності здійснювати перерахування коштів в обсягах, що перевищують власні залишки коштів на поточному рахунку № НОМЕР_2 , відкритому в Банку, код Банку 380281 (далі- Поточний рахунок) з виникненням при цьому дебетового сальдо за зазначеним Поточним рахунком (надалі - Овердрафт або Кредит або Кредитні кошти) в межах ліміту, передбаченого дим Договором.

Протягом перших 3 (три) повних місяців з дати підписання цього Договору розмір Ліміту Овердрафту визначається на кожний період дії Ліміту Овердрафту та складає середньомісячний обсяг Чистих надходжень за останні 6 (шість) повних місяців поспіль на поточний рахунок Позичальника в іншому банку (та поточному рахунку в Банку, на який встановлений Ліміт Овердрафту за ті місяці, в яких був наявний оборот). Починаючи з 4 (четвертого) повного місяця з дати підписання цього Договору розмір Ліміту визначається на кожний період дії Ліміту Овердрафту та складає середньомісячний обсяг Чистих надходжень за останні 3 (три) повні місяці поспіль на поточній рахунок Позичальника у Банку (надалі також - санкціований овердрафт), але в будь-якому випадку розмір Ліміту Овердрафту не повинен перевищувати 0,00 (нуль гривень 00 копійок) гривень. Згідно умов цього Договору під терміном «Чисті надходження» Сторони розуміють надходження від реалізації товарів, надання послуг, виконання робіт та інші надходження від ведення господарської діяльності Позичальника. Сторони не включають в розрахунок Ліміту Овердрафту надходження з депозитних рахунків Позичальника, кредитних рахунків та фінансову допомогу, надходження в результаті перерахування з одного поточного рахунку Позичальника на інший, помилково зараховані кошти, повернення передплати та інші надходження, які не є доходами від господарської діяльності Позичальника і штучно збільшують реальну суму надходжень на поточний рахунок Позичальника, щодо яких у Банку є достовірна інформація.

У випадку, коли розрахований на наступний період дії Ліміт Овердрафту складає від 90% до 110% (включно) від діючого Ліміту Овердрафту (встановленого на поточний період дії Ліміту Овердрафту), то корегування діючого Ліміту Овердрафту не здійснюється до наступної планової дати перегляду.

При цьому безперервний строк наявності дебетового сальдо по Поточному рахунку Позичальника на кінець дня, що виникає внаслідок користування Овердрафтом на умовах цього Договору, не повинен перевищувати 15.04.2023 року.»

Суд зазначає, що за приписами статті 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, є строком дії останнього.

Відповідно до пункту 6.1 Кредитного договору цей Договір набуває чинності з дати його укладання та діє до часу повного погашення Позичальником заборгованості за цим Договором, в тому числі за Кредитом, Процентами, комісіями, неустойками, іншими платежами/сумами, що підлягають сплаті Позичальником на користь Кредитора за цим Договором, задовільно для Кредитора.

Як свідчать матеріали справи, вказаний Кредитний договір підписаний представниками кредитора (банка) і позичальника (клієнта) та скріплений печатками юридичних осіб.

При цьому судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є кредитним договором, який регулюється приписами глави 72 Цивільного кодексу України та § 1 глави 35 Господарського кодексу України.

Згідно вимог статті 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачається мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі і погашення, види забезпечення зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов`язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Відповідно до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 глави 71 ЦК України і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно статті 1055 Цивільного кодексу України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до пункту 2.1, 2.2 Кредитного договору моментом (днем) надання/отримання Овердрафту вважається момент (день) виникнення протягом дня дебетового сальдо за Поточним рахунком. Моментом (днем) погашення Овердрафту вважається момент (день) остаточного погашенні дебетового сальдо за Поточним рахунком на кінець дня, нарахованих Процентів, комісій, неустойки (пені, штрафів), всіх інших платежів/сум, що підлягають сплаті Позичальником на користь Кредитора за цим Договором, якщо інше не випливає з умов цього Договору.

Згідно з пунктом 2.3 Кредитного договору сторони встановлюють, що погашення наданого Кредитором на умовах цього Договору Овердрафту здійснюється за рахунок будь-яких надходжень грошових коштів на поточний рахунок Позичальника автоматично, шляхом погашення дебетового сальдо.

Зокрема, у Додатку №1 до Додаткової угоди від 31.08.2022 року сторони також узгодили Графік зменшення ліміту Овердрафту.

Як свідчать наявні матеріали справи та встановлено судом, свої зобов`язання за Кредитним договором позивач виконав належним чином, а саме надавши відповідачу 1 можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених Кредитним договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

Факт встановлення 16.04.2021 року ліміту дозволеного овердрафту у розмірі 2 984 481,25 грн. підтверджується випискою по особовому рахунку відповідача 1 за період 16.04.2021 - 30.11.2022 року, копія якої наявна в матеріалах справи, та відповідачем 1 не заперечується.

Як вбачається із матеріалів справи, будь-які заперечення щодо повного та належного надання позивачем банківських послуг з боку відповідача 1 відсутні.

Доказів пред`явлення відповідачем 1 претензій щодо якості, обсягів, а також термінів надання кредитних послуг до суду не надходило, будь-які заперечення щодо повного та належного виконання позивачем положень Кредитного договору в частині забезпечення кредитного ліміту (овердрафту) відповідачем 1 також не надано.

Згідно положень частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до пункту 1.2 Кредитного договору за користування Овердрафтом Позичальник сплачує Кредитору 14,5% проценти річних.

За порушення строків погашення заборгованості за Овердрафтом (в тому числі частково), сплати нарахованих Процентів, інших платежів, що передбачені цим Договором, або в разі виникнення несанкціонованого Овердрафту, розмір процентної ставки за користування Овердрафтом збільшується та буде складати 25,00 % річних.

При цьому Сторони усвідомлюють та підтверджують, що таке збільшення розміру процентної ставки не є зміною умов цього Договору та/або зміною процентної ставки за цим Договором, що здійснюється Кредитором в односторонньому порядку, і відповідно внесення змін до цього Договору не потребується.

У разі усунення Позичальником вищезазначених порушень, процентна ставка за користування Овердрафтом встановлюється у розмірі, що діяв до моменту порушення Позичальником зобов`язань, визначених цим Договором.

Крім того, згідно з Додатковою угодою від 31.08.2022 року сторонами було внесено зміни до пункту 1.2 Договору №276 від 16.04.2021 року в частині визначення розміру процентів річних за користування Овердрафтом та погоджено, що за користування Овердрафтом Позичальник сплачує Кредитору 29,99 % проценти річних. За порушення строків погашення заборгованості за Овердрафтом (в тому числі частково), сплати нарахованих Процентів, інших платежів, що передбачені цим Договором, або в разі виникнення несанкціонованого Овердрафту, розмір процентної ставки за користування Овердрафтом збільшується та буде складати 35,00 % річних.

Відповідно до пункту 2.5 Кредитного договору нарахування Процентів за Овердрафтом здійснюється у валюті Овердрафту впродовж всього строку користування Овердрафтом до повного повернення заборгованості за Овердрафтом. Проценти нараховуються щомісячно в останній робочий день місяця на фактичну суму використаних кредитних коштів (на максимальну суму дебетового залишку на рахунку протягом операційного дня) за фактичний строк користування ними (з дня виникнення протягом дня дебетового залишку що день погашення Овердрафту [виникнення нульового або кредитового залишку на Поточному рахунку на кінець дня) або останній календарний день місяця включно). Під час нарахування Процентів за користування Овердрафтом Банк використовує метод «факт/факт», тобто застосовується фактична кількість днів у місяці та в році.

Якщо Овердрафт не погашено станом на кінець останнього робочого дня місяця, то Проценти нараховуються за ставкою, що відповідає строку з дати надання Овердрафту до останнього робочого дня місяця (включно). В наступному місяці нарахування Процентів здійснюється за ставкою, що відповідає строку з дати надання Овердрафту до дати погашення Овердрафту або останнього календарного дня місяця. Сума Процентів до сплати дорівнює різниці між Процентами, нарахованими за весь строк користування Овердрафтом, та Процентами, нарахованими в останній робочий день попереднього місяця або попередніх місяців.

Пунктом 2.6 Кредитного договору передбачено, що сума нарахованих процентів за користування Овердрафтом сплачується щомісячно в перший робочий день місяця та остаточно - в день повного погашення Овердрафту шляхом договірного списання Кредитором коштів у сумі необхідних платежів з Поточного рахунку Позичальника.

За умовами пункту 2.8. Кредитного договору, у разі прострочення повернення заборгованості за Овердрафтом, Проценти нараховуються також на суму простроченої заборгованості за Овердрафтом за весь період прострочення до моменту її повного погашення.

Також у пункті 3 Додаткової угоди від 31.08.2022 року сторони погодили не застосовувати з 16.04.2022 року до 31.08.2022 року (включно) збільшений розмір процентної ставки за порушення строків погашення заборгованості за овердрафтом (у тому числі частково), сплати нарахованих процентів, інших платежів, що передбачені Кредитним договором, або в разі виникнення несанкціонованого овердрафту, що передбачені Договором

Так, судом встановлено за матеріалами справи, що Банком згідно з пунктом 1.2, 2.5, 2.6 Кредитного договору та Графіком зниження ліміту Овердрафту, в редакції Додаткової угоди від 31.08.2022 року, було нараховано відповідачу 1 проценти за користування кредитом в сумі 859 573,19 грн. за період 22.04.2021 - 10.01.2023 року.

Згідно статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до пункту 1.2.2 Кредитного договору в редакції Додаткової угоди від 31.08.2022 року кінцевим терміном повернення заборгованості за цим Договором, в тому числі заборгованості за овердрафтом (надалі «Кінцевий термін повернення заборгованості») є 15 квітня 2023 року.

При цьому, на підтвердження факту здійснення позичальником оплат за Кредитним договором позивачем надано виписку по особовому рахунку НОМЕР_2 за період 16.04.2021 року - 30.11.2022 року, через який здійснювались всі погашення за спірним Кредитним договором (тіло кредиту та відсотки).

Відповідно до вказаної виписки банку, відповідачем 1 як позичальником здійснено погашення відсотків за користування кредитними коштами у сумі 535 885,35 грн.

В свою чергу повернення кредитних коштів в сумі 2 984 481,25 грн. відповідачем 1 здійснено не було.

Факт погашення вказаних сум відсотків річних, їх розмір та порядок зарахування банком відповідачем 1 не заперечувався.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частинами 1, 2 статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

В той же час, як вбачається з матеріалів справи та зазначено позивачем в позовній заяві, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також положенням Кредитного договору відповідач 1 свої зобов`язання щодо погашення овердрафту згідно Графіку зниження ліміту Овердрафту та повернення кредиту у сумі 2 984 481,25 грн., а також сплати процентів за користування кредитом своєчасно та в повному обсязі не виконав, у зв`язку з чим станом на 10.01.2023 року за відповідачем 1 рахується заборгованість за кредитом в сумі 2 984 481,25 грн. та за відсотками за користування кредитом в сумі 323 687,84 грн., що підтверджується відповідною випискою банку.

Згідно зі статтею 1052 Цивільного кодексу України у разі невиконання позичальником обов`язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов`язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до пункту 4.2.5. Кредитного договору, Кредитор має право вимагати дострокового погашення заборгованості Позичальника за цим Договором, включаючи прострочену та строкову/поточну заборгованість Позичальника за Овердрафтом та/або Процентами, та/або стягнути таку заборгованість, включаючи нараховані Проценти та неустойку (пеню, штрафи), у випадках, зокрема: порушення Позичальником будь-якого з п. 5.1.1.-5.1.12 цього Договору та/або будь-яких інших зобов`язань та/або умов за цим Договором та/або будь-яких інших своїх зобов`язань; порушення Позичальником та/або будь-яким Боржником будь-яких зобов`язань та/або умов за будь - яким з Договорів Забезпечення та/або будь-яких інших своїх зобов`язань; зміни в складі прямих або опосередкованих (бенефіціарних) власників (учасників, акціонерів) Позичальника; виявлення, що, або настання обставин, в результаті яких, будь - яка заява або гарантія, надана Позичальником згідно із статтею 3 цього Договору, є або стає неправдивою, невірною, неповною, або такою, що вводить в оману або не відповідає дійсності.

У випадку такої вимоги Кредитора про дострокове повернення заборгованості за цим договором, в тому числі Кредиту, сплати Процентів та інших платежів/сум, які підлягають сплаті позичальником на користь Кредитора за цим Договором, заборгованість/кошти стають негайно належними до сплати та мають бути повернені/сплачені впродовж 30 (тридцяти) днів з дня надіслання Кредитором на адресу Позичальника відповідного листа - повідомлення (вимоги).

Згідно з пунктом 5.1. Кредитного договору, Позичальник зобов`язується використати Овердрафт на зазначені у цьому Договорі цілі і забезпечити повернення одержаного Овердрафту, сплату нарахованих Процентів, комісій та всієї заборгованості за цим Договором на умовах, передбачених цим Договором, в тому числі, достроково здійснити повернення Овердрафту, сплатити Проценти та інші платежі та заборгованість за цим Договором у випадках, передбачених цим Договором та/або чинним законодавством України.

За умовами пункту 5.1.1 Кредитного договору у випадку вимоги Кредитора про дострокове повернення заборгованості за цим Договором, в тому числі Овердрафту, сплати Процентів та інших платежів/сум, які підлягають сплаті Позичальником на користь Кредитора за цим Договором, яка (вимога) може бути надана Кредитором відповідно до положень цього Договору, зокрема в разі відмови Позичальника від зміни умов цього Договору в порядку, передбаченому п.4.2.3 цього Договору, заборгованість/кошти стають негайно належними до сплати та мають бути повернені/сплачені та Позичальник зобов`язаний здійснити таке повернення/сплату впродовж 30 (тридцяти) днів з дня надіслання Кредитором на адресу Позичальника відповідного листа-повідомлення (вимоги).

Як свідчать матеріали справи, 25.11.2022 року Акціонерним товариством «Банк Інвестицій та Заощаджень» як кредитором внаслідок тривалого невиконання позичальником - відповідачем 1 зобов`язань за Кредитним договором було направлено до ТОВ «Торговий будинок «Партнер» Вимогу вих. № 01-9/05/2053-БТ від 17.11.2022 року про дострокове виконання зобов`язання за Договором № 276 про надання Овердрафту від 16.04.2021 року (надалі - Вимога 1) на адреси відповідача 1, а саме: за адресою: 04074, місто Київ, вул. Коноплянська, будинок 12 та за адресою: 54020, Миколаївська обл., місто Миколаїв, вул. Мала Морська, будинок 108, що підтверджується описами вкладення у цінний лист № 0103277512746, № 0103277512738 від 25.11.2022 року, фіскальними чеками та реєстром відправлених цінних листів з описом та повідомленням від 25.11.2022 року, копії яких наявні в матеріалах справи.

Згідно наданого позивачами витягу з офіційного сайту АТ «Укрпошта» щодо відстеження відповідного поштового відправлення № 0103277512746, № 0103277512738, Вимога 1 отримана ТОВ «Торговий будинок «Партнер» 19.12.2022 року.

Проте, зазначена Вимога 1 залишена відповідачем 1 без відповіді та задоволення.

Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою. Виконання зобов`язання забезпечується, якщо це встановлено договором (стаття 548 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено за матеріалами справи, що між Акціонерним товариством «Банк Інвестицій та Заощаджень» (кредитор за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АПБ ТОПАЗ» (поручитель за договором, відповідач 2 у справі) був укладений Договір поруки № 276-п від 16.04.2021 року (далі - Договір поруки 1), відповідно до умов пункту 1.1 якого Поручитель зобов`язується перед Кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за порушення Боржником, яким є Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Партнер» (код ЄДРПОУ 37096175, місцезнаходження: 04074, м. Київ, вулиця Коноплянська, будинок 12), взятих на себе забезпечених порукою зобов`язань, що витікають з Договору про надання овердрафту № 276 від 16 квітня 2021 року, укладеного між Кредитором та Боржником, з урахуванням всіх змін, доповнень, нових редакцій, новацій, додаткових договорів, додаткових угод, договорів про внесення змін, тощо, що внесені/укладені до нього або можуть бути внесені/укладені в подальшому (надалі за текстом всі разом - «Кредитний договір»).

Судом також встановлено, що між Акціонерним товариством «Банк Інвестицій та Заощаджень» (кредитор за договором, позивач у справі) та фізичною особою ОСОБА_1 (поручитель за договором, відповідач 3 у справі) був укладений Договір поруки № 276-п/1 від 16.04.2021 року (далі - Договір поруки 2), відповідно до умов пункту 1.1 якого Поручитель зобов`язується перед Кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за порушення Боржником, яким є Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Партнер» (код ЄДРПОУ 37096175, місцезнаходження: 04074, м. Київ, вулиця Коноплянська, будинок 12), взятих на себе забезпечених порукою зобов`язань, що витікають з Договору про надання овердрафту № 276 від 16 квітня 2021 року, укладеного між Кредитором та Боржником, з урахуванням всіх змін, доповнень, нових редакцій, новацій, додаткових договорів, додаткових угод, договорів про внесення змін, тощо, що внесені/укладені до нього або можуть бути внесені/укладені в подальшому (надалі за текстом всі разом - «Кредитний договір»).

Так, відповідно до змісту пункту 2.1 Договору поруки 1 та Договору поруки 2 порукою, що надається за цим Договором, забезпечується виконання наступних зобов`язань (надалі за текстом всі разом - «Забезпечені порукою зобов`язання»):

- повернення Кредитору кредиту, наданого за Кредитним договором, у строки, у випадках та на умовах, передбачених Кредитним договором та/або цим Договором, в тому числі з дотриманням, при цьому, визначеного Кредитним договором порядку сплати періодичних платежів або достроково у випадках, передбачених Кредитним договором та/або цим Договором, та/або чинним законодавством України (пункт 2.1.1 Договору поруки 1, 2);

- сплата процентів за користування кредитом та комісій в розмірі, строки, на умовах та в порядку, що визначені Кредитним договором (пункт 2.1.2 Договору поруки 1, 2);

- сплата можливої неустойки (пені, штрафів) та інших платежів/сум, які підлягають сплаті Кредитору за умовами Кредитного договору, у розмірі, строки, на умовах та в порядку, що визначені Кредитним договором (пункт 2.1.3 Договору поруки 1, 2);

- відшкодування всіх можливих збитків та витрат, понесених Кредитором за, у зв`язку та/або передбачених Кредитним договором, витрат Кредитора, пов`язаних з захистом Кредитором своїх прав та/або пред`явленням вимог і отриманням виконання за Кредитним договором, та збитків Кредитора, завданих внаслідок порушення (невиконання або неналежного виконання) Боржником умов Кредитного договору (пункт 2.1.4 Договору поруки 1, 2).

- виконання Боржником інших умов Кредитного договору та відшкодування інших витрат Кредитора, що випливають з Кредитного договору (пункт 2.1.5 Договору поруки 1, 2).

Відповідно до пункту 8.4 Договору поруки 1 та Договору поруки 2 цей Договір набуває чинності з моменту (дати) його підписання уповноваженими представниками Сторін та діє до настання однієї з наступних обставин:

- виконання в повному обсязі (в тому числі дострокове) Боржником зобов`язання, забезпеченого порукою;

- погашення Поручителем у повному обсязі заборгованості Боржника за Кредитним договором у порядку, на умовах та в строки, визначені цим Договором;

- якщо Кредитор протягом десяти років з дня настання строку (терміну) виконання зобов`язань за Кредитним договором не пред`явить позову до Поручителя.

Судом встановлено, що укладені правочини за своїм змістом та правовою природою є договорами поруки, які підпадають під правове регулювання норм § 3 глави 49 Цивільного кодексу України.

В статті 553 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Окрім того, виходячи зі змісту положень вказаної статті Цивільного кодексу України суд зазначає, що метою укладення договору поруки є отримання кредитором додаткових гарантій виконання зобов`язання за основним договором, оскільки у випадку невиконання основного зобов`язання боржником вказане зобов`язання підлягає виконанню поручителем.

Отже, порука є спеціальним заходом майнового характеру спрямованим на забезпечення виконання основного зобов`язання чим обумовлюється додатковий характер поруки стосовно основного зобов`язання.

Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов`язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов`язання боржника, та кредитором боржника.

Таким чином, обсяг зобов`язань поручителів - ТОВ «АПБ ТОПАЗ» та гр. ОСОБА_1 визначається як умовами Договору поруки 1, 2, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов`язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель, а саме Договору про надання овердрафту №276 від 16.04.2021 року та Додаткових угод до нього.

Відповідно до статті 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Аналогічне положення міститься в пункті 2.5 Договору поруки 1 та Договору поруки 2, а саме сторони погодили, що Поручитель відповідає перед Кредитором у повному обсязі. Боржник і Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники, що означає нічим не обумовлене і абсолютне право Кредитора вимагати виконання забезпечених порукою зобов`язань повністю (чи у будь-якій його частині) як від Боржника та Поручителя разом, так і від кожного окремо.

За умовами пункту 2.6 Договору поруки 1 та Договору поруки 2 відповідальність Поручителя виникає як у випадку невиконання Боржником будь-якої частини забезпечених порукою зобов`язань, так і при невиконанні Боржником забезпечених порукою зобов`язання в цілому.

Відповідно до статті 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі.

Так, за умовами пункту 3.1 Договору поруки 1 та Договору поруки 2 Кредитор набуває право вимагати від Поручителя виконання забезпечених порукою зобов`язань, що витікають із Кредитного договору при умові, якщо в установлений Кредитним договором строк виконання Боржником, передбачені Кредитним договором зобов`язання в цілому чи в будь-якій його частині не будуть виконані, а також при умові обов`язкового направлення Поручителю письмової вимоги про виконання забезпечених порукою зобов`язань Боржника в цілому (або в тій чи іншій його частині).

Згідно з пунктом 3.2 Договору поруки 1 та Договору поруки 2 Поручитель зобов`язаний виконати взяті на себе зобов`язання по цьому Договору не пізніше 7 (семи) банківських днів з моменту отримання письмової вимоги про виконання забезпечених порукою зобов`язань Боржника.

У письмовій вимозі про виконання забезпечених порукою зобов`язань Боржника повинно бути визначено розмір невиконаних Боржником зобов`язань, а також розмір штрафних санкцій, в разі їх наявності, що необхідно сплатити (пункт 3.3 пунктом 3.2 Договору поруки 1, 2).

Відповідно до пункту 4.4.2. Договору поруки 1 та Договору поруки 2, Кредитор має право у випадку та в будь-який час після невиконання/неналежного виконання Боржником будь-якого з забезпечених порукою зобов`язань перед Кредитором, пред`явити вимогу до Поручителя про виконання ним такого зобов`язання Боржника.

Оскільки всупереч досягнутим між сторонами домовленостям своїх зобов`язань щодо своєчасного та повного повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом за Кредитним договором, виконання яких було забезпечено Договором поруки 1 та Договором поруки 2, відповідач 1 не виконав, позивач звернувся до ТОВ «АПБ ТОПАЗ» з Вимогою вих. № 01-9/05/2054-БТ від 17.11.2022 року про виконання забезпечених порукою зобов`язань Боржника в цілому за Договором № 276 про надання Овердрафту від 16.04.2021 року відповідно до Договору поруки № 276-п від 16.04.2021 року (надалі - Вимога 2).

Факт надсилання 25.11.2022 року вказаної Вимоги 2 на адреси ТОВ «АПБ ТОПАЗ», а саме: 04074, м. Київ, вул. Коноплянська, будинок 12 та 04114 та м. Київ, вул. Пріорська, буд. 21, підтверджується описом вкладення у цінний лист №0103277512800, №0103277512720 від 25.11.2022 року, фіскальним чеком та реєстром відправлених цінних листів з описом та повідомленням від 25.11.2022 року, копії яких наявні в матеріалах справи.

Згідно наданого позивачами витягу з офіційного сайту АТ «Укрпошта» щодо відстеження відповідного поштового відправлення №0103277512720, Вимога 2 вручена ТОВ «АПБ ТОПАЗ» 19.12.2022 року.

Крім того, позивач звернувся до гр. ОСОБА_1 з Вимогою вих. 01-9/05/2071-БТ від 21.11.2022 року про виконання забезпечених порукою зобов`язань Боржника в цілому за Договором № 276 про надання Овердрафту від 16.04.2021 року відповідно до Договору поруки № 276-п/1 від 16.04.2021 року (надалі - Вимога 3).

Факт надсилання 25.11.2022 року вказаної Вимоги 3 на адресу ОСОБА_1 , а саме: АДРЕСА_1 , підтверджується описом вкладення у цінний лист №0103277512703 від 25.11.2022 року, фіскальним чеком та реєстром відправлених цінних листів з описом та повідомленням від 25.11.2022 року, копії яких наявні в матеріалах справи.

Згідно наданого позивачами витягу з офіційного сайту АТ «Укрпошта» щодо відстеження відповідного поштового відправлення №0103277512703, Вимога 3 вручена ОСОБА_1 19.12.2022 року.

Проте, відповідачем 2 та відповідачем 3 зазначені вимоги кредитора залишені без відповіді та задоволення.

Таким чином, оскільки, як стверджує позивач та підтверджується матеріалами справи, свої зобов`язання з повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитом (овердрафтом) у встановлені строки, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також умовам Кредитного договору та Договору поруки 1 та 2 відповідачами 1, 2 та 3 не виконані, внаслідок чого у позичальника утворилась прострочена заборгованість за Кредитним договором по кредиту в сумі 2 984 481,25 грн. та заборгованість за відсотками в сумі 323 687,84 грн. за період з 22.04.2021 по 10.01.2023 року, з позовними вимогами про солідарне стягнення яких з відповідача 1 як позичальника та відповідача 2 та 3 як поручителів позивач звернувся в судовому порядку.

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

У відповідності до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином обов`язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

При цьому відповідачами 1, 2 та 3 не надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності боргу, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.

Суд звертає увагу, що відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Доказів визнання недійсними чи розірвання Договору №276 про надання овердрафту від 16.04.2021 року та Додаткової угоди до нього, Договору поруки № 276-п від 16.04.2021 року та Договору поруки № 276-п/1 від 16.04.2021 року та/або їх окремих положень суду не надано.

В свою чергу, зважаючи на відсутність будь-яких заперечень відповідачів 1, 2 та 3 щодо визначення розміру заборгованості за договорами на час розгляду даної справи, суд здійснював розгляд справи виходячи з наявних матеріалів та визначив розмір заборгованості на підставі наданих позивачем доказів.

Частинами 1 і 2 статті 598 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно з частиною 4 статті 559 Цивільного кодексу України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов`язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов`язання не пред`явить позову до поручителя.

Умови договорів поруки про їхню дію до повного припинення всіх зобов`язань за основним договором або до припинення всіх зобов`язань поручителя за договором поруки, тобто до настання першої з цих подій, не встановлюють строк припинення поруки у розумінні статті 251 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 3 липня 2019 року у справі №1519/2-3165/11.

Так, як встановлено судом за змістом пункту 8.4.3 Договору поруки 1, 2, договір припиняє дію у разі, якщо Кредитор протягом десяти років з дня настання строку (терміну) виконання зобов`язань за Кредитним договором не пред`явить позову до Поручителя, відтак враховуючи наведене та зважаючи на встановлений судом факт (момент) настання строку виконання зобов`язання щодо повернення кредитних коштів в повному обсязі - до 15.04.2023 року, а також дату звернення позивача з даним позовом до суду - 05.12.2022 року (згідно з відміткою суду про отримання позовної заяви), за висновками суду порука не є припиненою.

Також суд наголошує, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України у редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII, яка набрала чинності з 15.12.2017, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають, зокрема, при виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

Тобто, з 15.12.2017 року господарські суди мають юрисдикцію, зокрема, щодо розгляду спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи. Така юрисдикція визначається, враховуючи суб`єктний склад основного зобов`язання.

Відтак, з 15 грудня 2017 року у випадку об`єднання позовних вимог щодо виконання кредитного договору з вимогами щодо виконання договорів поруки, укладених для забезпечення основного зобов`язання, спір має розглядатися за правилами господарського чи цивільного судочинства залежно від сторін основного зобов`язання.

Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 року у справі № 545/1014/15-ц (провадження № 14-54цс18).

Таким чином, враховуючи вищевикладене, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем 1 зобов`язань за Договором №276 про надання овердрафту від 16.04.2021 року у встановлений строк, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості в повному обсязі відповідач 1 суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, тому вимоги позивача про солідарне стягнення з відповідача 1, відповідача 2 та відповідача 3 заборгованості за кредитом в сумі 2 984 481,25 грн. підлягають задоволенню.

Щодо заявлених кредитором позовних вимог до відповідачів 1, 2 та 3 про солідарне стягнення нарахованих відсотків за користування кредитом в сумі 323 687,84 грн. за період 22.04.2021 року по 10.01.2023 року суд зазначає, що відповідно до статті 202 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов`язання; у разі поєднання управненої та зобов`язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов`язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 цього Кодексу).

Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України у разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісячно до дня повернення позики.

Так, поняття «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» охарактеризовані у статті 530 Цивільного кодексу України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене, строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема, коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання.

Наразі, у даній справі сторони строк Кредитного договору окремо не визначили, а погодили термін повернення кредиту (заборгованості за овердрафтом) - 15 квітня 2023 року, а також терміни щомісячного виконання зобов`язання по сплаті відсотків.

При цьому, як зазначалось судом вище та відповідачами 1, 2 та 3 не заперечувалось, позивачем як кредитором було реалізовано право вимоги дострокового виконання позичальником та поручителями зобов`язань за Кредитним договором у відповідності до умов пункту 4.2.5 Кредитного договору, факт якого належним чином підтверджується матеріалами справи.

Згідно правових висновків, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12, що також що підтверджується постановами Верховного Суду у справах № 296/10217/15-ц від 07.07.2020 року, № 912/1120/16 від 04.02.2020 року, № 910/18943/20 від 27.07.2021 року, № 910/17048/17 від 18.01.2022 року, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України припиняється. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 року у справі № 912/1120/16 правової позиції, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України і охоронна норма частини 2 статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Отже, з огляду на вказане суд зазначає про можливість нарахування позивачем відсотків за користування кредитом за Кредитним договором виключно до моменту спливу визначеного договором загального строку кредитування - 15.04.2023 року або до пред`явлення вимоги до позичальника, після чого позивач втрачає можливість нарахування та стягнення з відповідачів 1, 2 та 3 процентів за користування кредитом.

За таких обставин, враховуючи умови пункту 4.2.5 Кредитного договору щодо обов`язку позичальника достроково повернути суму заборгованості за овердрафтом та процентами впродовж 30 днів з дня надсилання кредитором відповідної вимоги та заважаючи на встановлену судом дату надсилання такої вимоги - 25.11.2022 року, право позивача як кредитодавця нараховувати передбачені Кредитним договором проценти за кредитом припинилось 25.12.2022 року.

Натомість, як вбачається з наданого позивачем до заяви про збільшення позовних вимог розрахунку заборгованості відповідача 1 за Кредитним договором, позивач здійснює нарахування відсотків річних за користування кредитними коштами також у період після 25.12.2022 року, що не відповідає наведеним приписам законодавства та висновкам Верховного Суду, у зв`язку з чим, за висновками суду, обґрунтованим є стягнення відсотків, які нараховані до 26.12.2022 року.

З огляду на вимоги статті 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає відповідні суми заборгованості, не виходячи при цьому за межі визначених позивачем позовних вимог.

Тобто, визначаючи розмір заборгованості за Договором, зокрема, в частині заборгованості за кредитом та відсотків за користування кредитом, суд зобов`язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

В свою чергу, відповідачами 1, 2, 3 не надано суду контррозрахунку заявлених до стягнення позовних вимог або заперечень щодо здійсненого позивачем розрахунку.

За результатами здійсненої перевірки заявлених до стягнення сум судом встановлено, що за даними позивача у відповідача 1 як позичальника станом на 01.12.2022 року була наявна заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитом в розмірі 223 148,44 грн., в той час як за розрахунком суду з урахуванням вищенаведених висновків щодо строку нарахування, заборгованість відповідача 1 зі сплати відсотків за користування кредитом за період з 01.12.2022 - 26.12.2022 року становить 63 756,70 грн., а отже є меншою, ніж заявлено до стягнення позивачем, у зв`язку з чим вказані вимоги позивача про стягнення 323 687,84 грн. відсотків за Кредитним договором, підлягають частковому задоволенню в сумі, визначеній судом, а саме 286 905,14 грн.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (частина 1 статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

У відповідності до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

З огляду на вищевикладене, виходячи з того, що позов частково доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачами не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються судом на відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог в рівних частинах.

При цьому судом враховано, що згідно з абзацом 3 пункту 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21 лютого 2013 року № 7 у разі коли позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 73-80, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Партнер" (вул. Мала Морська, буд. 108, м. Миколаїв, 54020, код ЄДРПОУ 37096175), Товариства з обмеженою відповідальністю "АПБ ТОПАЗ" (вул. Коноплянська, буд.12, м. Київ, 04074, код ЄДПРОУ 36566856) та гр. ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Банк Інвестицій та Заощаджень" (вул. Юрія Іллєнка 83-Д, м. Київ, 04119, код ЄДРПОУ 33695095) 2 984 451 (два мільйона дев`ятсот вісімдесят чотири тисячі чотириста п`ятдесят одну) грн. 25 грн. заборгованості за кредитом та 286 905 (двісті вісімдесят шість тисяч дев`ятсот п`ять) грн. 14 коп. простроченої заборгованості за процентами.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Партнер" (вул. Мала Морська, буд. 108, м. Миколаїв, 54020, код ЄДРПОУ 37096175) на користь Акціонерного товариства "Банк Інвестицій та Заощаджень" (вул. Юрія Іллєнка 83-Д, м. Київ, 04119, код ЄДРПОУ 33695095) витрати зі сплати судового збору у сумі 16 356 (шістнадцять тисяч триста п`ятдесят шість) грн. 93 коп.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АПБ ТОПАЗ" (вул. Коноплянська, буд.12, м. Київ, 04074, код ЄДПРОУ 36566856) на користь Акціонерного товариства "Банк Інвестицій та Заощаджень" (вул. Юрія Іллєнка 83-Д, м. Київ, 04119, код ЄДРПОУ 33695095) витрати зі сплати судового збору у сумі 16 356 (шістнадцять тисяч триста п`ятдесят шість) грн. 93 коп.

5. Стягнути з гр. ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Банк Інвестицій та Заощаджень" (вул. Юрія Іллєнка 83-Д, м. Київ, 04119, код ЄДРПОУ 33695095) витрати зі сплати судового збору у сумі 16 356 (шістнадцять тисяч триста п`ятдесят шість) грн. 93 коп.

6. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

7. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно частини 2 статті 256 Господарського процесуального кодексу України учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано 15 листопада 2023 року.

Суддя А.М. Селівон