Ухвала

від 18.12.2024 по справі 910/13445/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у відкритті апеляційного провадження

"18" грудня 2024 р. Справа№ 910/13445/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Руденко М.А.

розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1

на рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2023

(повний текст рішення суду складено 15.11.2023)

у справі № 910/13445/22 (суддя Селівон А.М.)

за позовом Акціонерного товариства «Банк інвестицій та заощаджень»

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Партнер»

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «АПБ Топаз»

3. ОСОБА_1

про стягнення 3 308 169,09 грн

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.07.2023 у справі № 910/13445/22 позов задоволено частково, стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Партнер», Товариства з обмеженою відповідальністю «АПБ Топаз» та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Банк інвестицій та заощаджень» 2 984 451,25 грн заборгованості за кредитом та 286 905,14 грн простроченої заборгованості за процентами. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, ОСОБА_1 звернувся через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 05.11.2024, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2023 по справі № 910/13445/22 та ухвалити нове, яким у позові відмовити повністю.

Разом з тим, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив суд поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2023 у справі № 910/13445/22.

Вказане клопотання мотивовано тим, що з жовтня 2022 апелянт виїхав за межі України та перебував за кордоном до 12.10.2024, що підтверджується витягом із закордонного паспорту ОСОБА_1 . Апелянт вказував, що ніяким чином не міг знати про подання Акціонерним товариством «Банк інвестицій та заощаджень» позову та отримувати судові повістки по даній справі № 910/13445/22, ознайомлюватись з матеріалами справи та отримати рішення суду першої інстанції. Про рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2023 ОСОБА_1 дізнався лише 21.10.2024 через свого представника, який ознайомився із матеріалами справи № 910/13445/22, про що є відповідна відмітка в матеріалах справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2024 в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2023 у справі № 910/13445/22 відмовлено та апеляційну скаргу залишено без руху, надано строк апелянту для усунення недоліків, а саме надання до Північного апеляційного господарського суду заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження, із зазначенням інших поважних підстав пропуску строку та посиланням на відповідні докази.

13.12.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява від 12.12.2024 про поновлення строків на апеляційне оскарження, мотивована тим, що для апелянта стало повним здивуванням, коли він ознайомився із змістом ухвали Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2024 про те, що він має зареєстрований електронний кабінет і рішення суду першої інстанції було направлено йому через його електронний кабінет 16.11.2023 о 20:49 год.

ОСОБА_1 вказував, що ніякого електронного кабінету в ЄСІТС він не створював і тим більше не отримував електронні повідомлення від суду. Скаржник зазначав, що така ситуація могла мати місце, оскільки ОСОБА_1 займав в різний час посади керівника в юридичних особах. З метою реєстрації електронного кабінету для юридичних осіб працівниками використовувався КЕП керівника юридичної особи. Однак, в той же час, апелянту не було повідомлено, що для реєстрації електронного кабінету юридичної особи потрібно створювати також електронний кабінет фізичної особи керівника. Тому він взагалі не знав про наявність власного електронного кабінету в ЄСІТС та ніколи ним не користувався.

Апелянт вказував, що у жовтні 2022 року виїхав для проходження курсу реабілітації за межі України до Словенії та перебував за кордоном до 12.10.2024, що підтверджується витягом із закордонного паспорту ОСОБА_1 (докази наявні в матеріалах справи). За весь цей час апелянт не використовував КЕП та з 23.03.2023 не поновлював строк дії КЕП (за відсутністю необхідності), тому навіть при наявності електронного кабінету, він не мав можливості увійти до особистого кабінету та ознайомитись з матеріалами справи № 910/13445/22.

За доводами скаржника, ОСОБА_1 взагалі оформив новий КЕП як керівник юридичної особи тільки 25.11.2024 для виконання трудових обов`язків у ТОВ «Газорозподільні мережі України» (Сумська філія).

Про вказане рішення суду першої інстанції апелянт дізнався лише 21.10.2024 через свого представника, який ознайомився з матеріалами справи № 910/13445/22, про що є відповідна відмітка в матеріалах справи.

Вирішуючи питання про прийняття апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2023 у справі № 910/13445/22, колегією суддів встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, повний текст рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2023 у справі № 910/13445/22 ОСОБА_1 було доставлено через його електронний кабінет 16.11.2023 о 20:49 год., що підтверджується повідомленням про доставку електронного листа (т. 2, а.с. 111).

Відтак останній день двадцятиденного строку для подання апеляційної скарги (ч. 2 ст. 256 ГПК України) на рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2023 у справі № 910/13445/22 був 05.12.2023.

Проте, ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2023 у справі № 910/13445/22 лише 05.11.2024, що підтверджується відповідною відміткою Північного апеляційного господарського суду.

Тобто, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою через 356 днів з дня складання повного тексту рішення суду.

Щодо доводів скаржника про не створення електронного кабінету в ЄСІТС та не отримання від суду жодних повідомлень, колегія суддів зазначає таке.

Згідно із пунктом 8 підрозділу 1 Підсистема «Електронний кабінет» розділу ІII «Порядок функціонування окремих підсистем (модулів) ЄСІТС» Про затвердження Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи від 17.08.2021 № 1845/0/15-21 (далі - Положення) підсистема «Електронний кабінет» (Електронний кабінет ЄСІТС, Електронний кабінет) - це підсистема ЄСІТС, захищений вебсервіс, що має офіційну адресу в інтернеті (https://cabinet.court.gov.ua), який забезпечує процедуру реєстрації користувачів в ЄСІТС, а також подальшу автентифікацію таких осіб з метою їх доступу до підсистем (модулів) ЄСІТС у межах наданих прав.

Відповідно до пункту 5.4-1 розділу I «Загальні положення» електронний кабінет - це персональний кабінет (вебсервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) ЄСІТС, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів ЄСІТС або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу.

Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 12 Закону України «Про електронні довірчі послуги» користувачі електронних довірчих послуг зобов`язані, зокрема, забезпечити конфіденційність та неможливість доступу інших осіб до особистого ключа; невідкладно повідомляти надавача електронних довірчих послуг про підозру або факт компрометації особистого ключа.

Колегія суддів зауважує, що лише користувач електронних довірчих послуг володіє власним паролем для проходження електронної ідентифікації фізичною особою.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає неспроможними доводи скаржника про необізнаність з реєстрацією в ЄСІТС та користування його електронним підписом працівниками підприємства.

Крім того, судова колегія звертає увагу на ту обставину, що пунктом 9 підрозділу 1 Підсистема «Електронний кабінет» розділу ІII Положення передбачено, що процедура реєстрації в ЄСІТС (реєстрація Електронного кабінету, реєстрація офіційної електронної адреси) передбачає проходження запропонованої засобами Електронного кабінету процедури реєстрації з використанням кваліфікованого електронного підпису, та внесенням контактних даних особи, зокрема адреси електронної пошти, номера телефону (в тому числі мобільного), зазначенням інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику.

Користувачі зобов`язані вносити повну та актуальну інформацію в Електронний кабінет в обсязі, визначеному функціональними можливостями ЄСІТС, невідкладно після створення, отримання або зміни такої інформації.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що після направлення судом учаснику справи в електронний кабінет документів у справі, система ЄСІТС надсилає такому учасникові справи повідомлення засобами зв`язку, які були ним зазначені під час реєстрації та є обов`язковими реквізитами, без заповнення яких реєстрація б не відбулася.

Вказані повідомлення надсилаються всім зареєстрованим у ЄСІТС особам засобами зв`язку, зокрема на адресу електронної пошти, номера телефону (в тому числі мобільного), незалежно від строку дії особистого КЕП, а також перебування на території України, у зв`язку з чим, доводи скаржника про не отримання повідомлень від суду, в т.ч. і у зв`язку з перебуванням поза межами України, колегією суддів відхиляються.

Також колегія суддів зазначає, що твердження скаржника про не використання КЕП в період розгляду судом першої інстанції справи та не поновлення строку дії КЕП з 23.03.2023 (за відсутністю необхідності), впливає на обсяг прав, які взяла на себе особою під час реєстрації в ЄСІТС, а надані скаржником довідки про надання електронних довірчих послуг у АТ КБ «ПриватБанк» та інформація про отримані кваліфіковані сертифікати у КНЕДП ДПС не спростовують той факт, що в скаржника міг бути КЕП виданий іншою установою.

Пунктом 17 цього ж підрозділу Положення визначено, що особам, які зареєстрували Електронний кабінет в ЄСІТС, суд вручає будь-які документи у справах, у яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення в паперовій формі за окремою заявою.

Частиною 7 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України також передбачено положення, що особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, ОСОБА_1 має зареєстрований електронний кабінет з 06.10.2020.

Пунктом 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Довідка про доставку документа в електронному вигляді до «Електронного кабінету» є достовірним доказом отримання учасником судового рішення суду.

З матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції, у відповідності до ст. 6 ГПК України було вручено повний текст рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2023 в підсистемі «Електронний суд» ще 16.11.2023.

Враховуючи встановлені вище обставини, суд зазначає, що ОСОБА_1 не був позбавлений можливості, в межах строків встановленими ст. 256 ГПК України, звернутися до суду апеляційної інстанції з використанням підсистеми «Електронний суд», в тому числі, як зазначає скаржник, перебуваючи за межами території України.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відтак, законодавцем процесуальним законодавством на особу, яка шляхом використання особистого кваліфікованого електронного підпису зареєструвала кабінет у ЄСІТС, покладено ризики настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, у випадку не ознайомлення особи із врученими їй судом у ЄСІТС документами у справі.

У зв`язку з вищевикладеним, колегією суддів відхиляються доводи скаржника про не отримання рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2023.

Також колегія суддів враховує, що як вбачається з матеріалів справи під час розгляду справи в суді першої інстанції ОСОБА_1 також не користувався своїм правом на отримання судової кореспонденції направленої засобами поштового зв`язку на його адресу судом.

Необхідно також врахувати, що рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2023 у справі № 910/13445/22 було оприлюднено на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень.

Відносини щодо забезпечення доступу до судових рішень регулюються Законом України «Про доступ до судових рішень».

Статтями 2, 4 вказаного Закону встановлено, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Це право забезпечується офіційним оприлюдненням судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, встановленому цим Законом. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. При цьому наразі забезпечено постійне внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень електронних копій судових рішень.

З Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2023 у справі № 910/13445/22 оприлюднено у відкритому доступі 17.11.2023.

Зважаючи на те, що інформація з Єдиного державного реєстру судових рішень є загальнодоступною, цілодобовою та безкоштовною, отже ОСОБА_1 мав ознайомитись з рішенням Господарського суду міста Києва від 12.07.2023 у справі № 910/13445/22 з 17.11.2023.

Відповідно до ст. 119 Господарського процесуального кодексу України - суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування заяви про його поновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку, встановити чи є такий строк значним та чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності з врахуванням балансу суспільного та приватного інтересу.

При цьому поважними визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними і пов`язані з дійсними істотними труднощами для вчинення відповідних процесуальних дій. Поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яке він використовує виходячи із поважності причин пропуску строку на оскарження.

Питання про поважність причин пропуску процесуального строку в розумінні статті 86 ГПК України вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У відповідності до частини 3 статті 2 ГПК України, основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є змагальність сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно з вимогами статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, закон встановлює рівні можливості для сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки. Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми процесуальними правами, в тому числі подавати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються.

Пропуск процесуального строку - це юридичний факт, який настає внаслідок бездіяльності уповноваженої особи в момент настання (або закінчення) цього строку з поважних причин чи з причини, що не можуть бути визнані такими, і такий, що породжує відповідні правові наслідки.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 260 ГПК України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього кодексу.

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (п. 4 ч. 1 ст. 261 ГПК України).

Розглянувши наведені причини в заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження, колегія суддів зауважує, що вимогами ухвали не наведено певних поважних причин, а вказаним причинам на поновлення строку на апеляційне оскарження вже надавалась оцінка в раніше винесених ухвалах.

За таких обставин у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2023 у справі № 910/13445/22 слід відмовити на основі вищезазначених приписів процесуального законодавства.

Відповідно до ч. 4 ст. 261 ГПК України копія ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження надсилається учасникам справи у порядку, визначеному статтею 242 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження разом з апеляційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія апеляційної скарги залишається в суді апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 260, 261 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

УХВАЛИВ:

У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2023 у справі № 910/13445/22 відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді Є.Ю. Пономаренко

М.А. Руденко