Ухвала

від 14.11.2023 по справі 925/1961/14

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

14 листопада 2023 року

м. Київ

cправа № 925/1961/14

Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Картере В.І.

перевіривши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ЕНЕРГОБАНК», виведенням з ринку якого здійснюється ФГВФО безпосередньо

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2023

та на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 16.03.2023 №1 (в частині задоволення вимог щодо стягнення з Публічного акціонерного товариства «ЕНЕРГОБАНК», на користь арбітражного керуючого грошової винагороди та витрат ліквідатора банкрута)

у справі № 925/1961/14

за заявою ініціюючого кредитора, Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області,

до боржника, Товариства з обмеженою відповідальністю «Паперова фабрика «Новий Київ»,

про банкрутство юридичної особи

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 03.12.2014 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Паперова фабрика «Новий Київ».

Постановою Господарського суду Черкаської області від 25.08.2015 боржника визнано банкрутом та призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Вихор Ю.С.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 28.11.2019 №1 ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Цинду Л.Г.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 16.03.2023 №1 по справі №925/1961/14: - заяву ліквідатора банкрута, арбітражної керуючої Цинди Л.Г., від 16.01.2023 №02-01/15 задоволено повністю, затверджено схвалений комітетом кредиторів (протокол від 05.01.2023 №34) звіт ліквідатора банкрута, арбітражної керуючої Цинди Л.Г., від 16.01.2023 №02-01/14 про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за період з 01.08.2022 до 31.12.2022 на суму 124 300,00 грн., з яких: 99 300,00 грн грошова винагорода, виплату якої не здійснено, 25 000,00 грн. витрати, які за рахунок майна боржника не відшкодовано; - заяву ліквідатора банкрута, арбітражного керуючого Цинди Л.Г., від 16.01.2023 №02-01/16 задоволено повністю та вирішено стягнути, зокрема, з Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" на користь арбітражної керуючої Цинди Людмили Геннадіївни 209226,16 грн. грошової винагороди та 8665,74 грн. витрат ліквідатора банкрута за період з 28.11.2019 по 31.12.2022 разом 217 891,90 грн.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2023 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ЕНЕРГОБАНК», виведенням з ринку якого здійснюється ФГВФО безпосередньо на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 16.03.2023 №1 у справі №925/1961/14 залишено без задоволення. Ухвалу Господарського суду Черкаської області від 16.03.2023 №1 у справі № 925/1961/14 залишено без змін. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладено на скаржника.

До Верховного Суду надійшла касаційна скарга Публічного акціонерного товариства «ЕНЕРГОБАНК», виведенням з ринку якого здійснюється ФГВФО безпосередньо на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2023 та на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 16.03.2023 №1 (в частині задоволення вимог щодо стягнення з Публічного акціонерного товариства «ЕНЕРГОБАНК», на користь арбітражного керуючого грошової винагороди та витрат ліквідатора банкрута) у справі № 925/1961/14, в якій просить суд визнати поважними причини пропуску процесуального строку на касаційне оскарження; скасувати судові рішення в оскаржуваних частинах; ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні заявлених вимог.

З аналізу статей 55, 129 Конституції України вбачається, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Серед основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція ЄСПЛ) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Суд зазначає, що право на доступ до суду є одним із аспектів права на суд згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції ЄСПЛ та повинно бути "практичним та ефективним", а не "теоретичним чи ілюзорним" (Рішення ЄСПЛ від 04.12.1995 у справі "Беллє проти Франції"). Це міркування набуває особливої актуальності у контексті гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції ЄСПЛ, з огляду на почесне місце, яке в демократичному суспільстві посідає право на справедливий суд. Водночас, право на доступ до суду, закріплене у статті 6, не є абсолютним, воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак, Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати статті 6 Конвенції ЄСПЛ, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (рішення ЄСПЛ від 12.07.2001 у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини").

Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

Розглянувши касаційну скаргу, Суд дійшов до висновку про відмову у прийнятті касаційної скарги Публічного акціонерного товариства «ЕНЕРГОБАНК», виведенням з ринку якого здійснюється ФГВФО безпосередньо, з наступних підстав.

Згідно з ч. 3 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Частиною першою статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства, визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Законодавцем у ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено особливості застосування правил оскарження судових рішень, що ухвалюються місцевими та апеляційними господарськими судами в процесі провадження у справі про банкрутство.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства (в редакції, чинній на момент звернення Публічного акціонерного товариства «ЕНЕРГОБАНК», виведенням з ринку якого здійснюється ФГВФО безпосередньо з касаційною скаргою - після набрання чинності з 15.04.2023 змін, внесених Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 2971-IX від 20.03.2023) у касаційному порядку не підлягають оскарженню постанови апеляційного господарського суду, прийняті за результатами перегляду судових рішень, крім: ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), ухвали попереднього засідання, ухвал за результатами розгляду грошових вимог кредиторів, поданих після закінчення строку, встановленого для їх подання, ухвали про закриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), а також постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника та рішень, прийнятих за результатами розгляду заяв, поданих у межах провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність).

Наведений перелік судових рішень, що підлягають касаційному оскарженню окремо, є вичерпним, і тому подання касаційних скарг на інші судові рішення (які відсутні у вказаному переліку) виключає можливість здійснення касаційного провадження за такими скаргами.

Предметом касаційного оскарження є постанова Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2023 прийнята за результатом апеляційного перегляду ухвали Господарського суду Черкаської області від 16.03.2023 №1 стосовно затвердження звіту ліквідатора банкрута, арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат, можливість касаційного оскарження якої не передбачена ч. 3 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

За змістом частини третьої ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства при вирішенні питання про можливість касаційного оскарження процесуального документа суду апеляційної інстанції визначальним є саме судовий акт суду першої інстанції, а не результат його перегляду в апеляційному порядку, та відповідно, зміст резолютивної частини процесуального документа суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 1 частини першої ст. 293 ГПК України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

У разі прийняття до касаційного провадження касаційної скарги Публічного акціонерного товариства «ЕНЕРГОБАНК», виведенням з ринку якого здійснюється ФГВФО безпосередньо на вказані судові рішення, суд касаційної інстанції буде діяти не як "суд встановлений законом" в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини, що в сукупності з положеннями норм статті 287 ГПК України, виключає можливість касаційного перегляду.

Законодавець цілком свідомо надав Верховному Суду право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у частині першій статті 293 ГПК України, і це повністю узгоджується з положеннями статті 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.

Оскільки, Публічним акціонерним товариством «ЕНЕРГОБАНК», виведенням з ринку якого здійснюється ФГВФО безпосередньо подано касаційну скаргу на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2023 у справі № 925/1961/14 предметом перегляду якої була ухвала Господарського суду Черкаської області від 16.03.2023 №1 стосовно затвердження звіту ліквідатора банкрута, арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат, яка відповідно до частини третьої ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства не підлягає касаційному оскарженню, то необхідно відмовити у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України.

Водночас, Верховний Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

На підставі викладеного та керуючись частинами 1, 3 статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 3, 234, 235, пунктом 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «ЕНЕРГОБАНК», виведенням з ринку якого здійснюється ФГВФО безпосередньо на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2023 та на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 16.03.2023 №1 (в частині задоволення вимог щодо стягнення з Публічного акціонерного товариства «ЕНЕРГОБАНК», на користь арбітражного керуючого грошової винагороди та витрат ліквідатора банкрута) у справі № 925/1961/14.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий, суддя Огороднік К.М.

Судді Жуков С.В.

Картере В.І.