Рішення

від 07.11.2023 по справі 752/9763/23

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/9763/23

Провадження № 2/752/5064/23

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

07.11.2023 року Голосіївський районний суд міста Києва

у складі: головуючого судді - Мазур Ю.Ю.,

секретаря - Луценко А.В.

за участю сторін:

позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача-1 - Тодорович В.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Національної академії наук України, Державного підприємства «Науково-виробничий центр енергозберігаючих конструкцій і технологій «Технолуч» інституту електрозварювання імені Є. О. Патона Національної академії наук України, третя особа: Інститут електрозварювання імені Є. О. Патона Національної академії наук про визнання незаконним та скасування розпорядження про звільнення та про поновлення на роботі і оплату за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В :

У травні 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва із позовом до Національної академії наук України, Державного підприємства «Науково-виробничий центр енергозберігаючих конструкцій і технологій «Технолуч» інституту електрозварювання імені Є. О. Патона Національної академії наук України, третя особа: Інститут електрозварювання імені Є.О. Патона Національної академії наук про визнання незаконним та скасування розпорядження про звільнення та про поновлення на роботі і оплату за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позову позивач вказував, що він працював у Інституті електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної Академії Наук з 1978. Зокрема, на посаді керівника Державного підприємства «Науково-виробничий центр енергозберігаючих конструкцій і технологій «Технолуч» інституту електрозварювання імені Є. О. Патона Національної академії наук України працював з 2011. 17.04.2023 ОСОБА_1 звільнено з посади згідно розпорядження Президії НАН України № 202 від 17.04.2023 у зв`язку з відмовою органу управління майном укласти (переукласти) новий контракт після закінчення строку дії контракту з посиланням на п. 1 ст. 40 КЗпП України. Зазначає, що контракт між ним як керівником Державного підприємства «Науково-виробничий центр енергозберігаючих конструкцій і технологій «Технолуч» інституту електрозварювання імені Є. О. Патона Національної академії наук України було укладено 01.10.2011, на п`ятирічний строк. Вказаний трудовий договір закінчився 01.10.2016, після чого позивач продовжував працювати на посаді і ніяких повідомлень про наміри припинити з ним трудові відносини не отримував. Зауважує, що виходячи з положень ст. 391 КЗпП України цей трудовий договір є безстроковим, зокрема станом на 17.04.2023.

Враховуючи викладене, позивач просить визнати незаконним та скасувати Розпорядження Президії Національної академії наук України № 202 від 17.04.2023; поновити позивача на посаді керівника Державного підприємства «Науково-виробничий центр енергозберігаючих конструкцій і технологій «Технолуч» інституту електрозварювання імені Є. О. Патона Національної академії наук України; стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача судовий збір.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 30.05.2023 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Національної академії наук України, Державного підприємства «Науково-виробничий центр енергозберігаючих конструкцій і технологій «Технолуч» інституту електрозварювання імені Є. О. Патона Національної академії наук України, третя особа: Інститут електрозварювання імені Є. О. Патона Національної академії наук про визнання незаконним та скасування розпорядження про звільнення та про поновлення на роботі і оплату за час вимушеного прогулу.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 04.09.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу за позовом ОСОБА_1 до Національної академії наук України, Державного підприємства «Науково-виробничий центр енергозберігаючих конструкцій і технологій «Технолуч» інституту електрозварювання імені Є. О. Патона Національної академії наук України, третя особа: Інститут електрозварювання імені Є. О. Патона Національної академії наук про визнання незаконним та скасування розпорядження про звільнення та про поновлення на роботі і оплату за час вимушеного прогулу, до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача-1 в судовому засіданні заперечила проти задоволення позовних вимог, з підстав викладених у письмовому відзиві.

В судове засідання відповідач-2 та третя особа не з?явилися, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені в установленому законом порядку.

Відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ч. 1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Стаття 43 Конституції України визначає, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 01.10.2011 між Національною академією наук України, іменованої Органом управлінням майном, в особі керівника Президента Національної академії наук України Патона Бориса Євгеновича з однного боку та, громадянина України ОСОБА_1 з другого боку укладено контракт про таке: ОСОБА_1 наймається на посаду директора Державного підприємства «Науково-виробничий центр енергозберігаючих конструкцій і технологій «Технолуч» Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона НАН України на термін з 01.10.2011 до 01.10.2016.

Згідно ст. 3 Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу» Національна академія наук України наділена правом призначати (обирати), відповідно до свого статуту, директорів наукових установ, укладати і розривати контракти з керівниками інших організацій, що віднесені до відання Національної академії наук України.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 6 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» національної академія наук України уповноважена призначати на посаду та звільняти з посади керівників державних унітарних підприємств, у яких не утворено наглядову раду, установ, організацій та господарських структур, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належить державі, та в яких не утворено наглядову раду, укладати і розривати з ними контракти, здійснювати контроль за дотриманням їх вимог.

Пп. 7.15.10 Статуту Національної академії наук України Президія НАН України уповноваждена призначати та звільняти керівників підприємств, що перебувають у віданні НАН України, а також укладати та розривати з ними контракти.

Державне підприємство «Науково-виробничий центр енергозберігаючих конструкцій і технологій «Технолуч» інституту електрозварювання імені Є. О. Патона Національної академії наук України є державним госпрозрахунковим підприємством, заснованим на державній власності, перебуває у віданні Національної академії наук України та входить до складу (є членом) Науково-технічного комплексу «Інститут електрозварювання ім. Є.О. Патона» Національної академії наук України.

Пунктом 6.1. Статуту підприємства визначено, що підприємство очолює директор, який приз0начається Президією НАН України за поданням директора Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона НАН України і діє згідно до контракту.

Разом з цим, відповідно до п. 31 Контракту цей Контракт діє з 01 жовтня 2011 й до 01 жовтня 2016.

Відповідно до пп. «а» п. 25 Контракту цей Контракт припиняється після закінчення терміну дії контракту.

Згідно п. 29 Контракту за два місяці до закінчення терміну дії контракту він може бути за угодою Сторін продовжений або укладений на новий чи інший термін.

Листом від 10.04.2023 № 59 Науково-технічний комплекс «Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона» Національної академії наук України, в додатках до якого також містився лист Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона НАН України від 04.04.2023 № К-45-К-48/298 адресованому НАН України зазначили, що: строк дії контракту з позивачем завершився 01.10.2016; позивач систематично допускав невиконання затвердженого річного з поквартальною розбивкою фінансового плану підприємства та не надавав пояснень щодо причини їх невиконання; згідно реєстру «Інформація про суб`єктів господарського, які мають податковий борг» підприємство має податкові борги; станом на 08.04.2023 підприємство має заборгованість перед Інститутом електрозварювання ім. Є.О. Патона НАН України за відшкодування земельного податку у розмірі більше ніж 22000 грн.; наявні численні виконавчі провадження щодо стягнення боргів з підприємства на користь Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона НАН України; підприємство має заборгованість з відшкодування витрат на утримання та експлуатацію споруд і земельної ділянки перед Державним підприємством «Дослідний завод спецелектрометалургії ІЕЗ ім. Є.О. Патона» НАН України в розмірі 289 тис. грн.

На підставі вищевказаного, прийнято Розпорядження від 17.04.2023 № 202, яким звільнено 17.04.2023 директора підприємства ОСОБА_1 у зв`язку з відмовою органу управління майном укласти (переукласти) з ним новий контракт після закінчення строку дії контракту (п. 1 ст. 40 КЗпП України) та призначено з 18.04.2023 ОСОБА_3 в.о. директора підприємства до призначення директора в установленому порядку.

Згідно ч.1 ст. 21 КЗпП України трудовим трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.

Частиною 3 статті 21 КЗпП України встановлено, що особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 09.07.1998 № 12-рп/98 контракт, як особлива форма трудового договору повинен спрямовуватися на створення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівника, враховуючи його індивідуальні здібності та професійні мнавички, його правову і соціальну захищеність. Умови контракту, які погіршують становище працівника порівняно з чинним законодавством, угодами і колективним договором, вважаються недійсними.

Трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи (ч. 1 ст. 23 КЗпП України).

Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванняим характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Відповідно до Закону України «Про управління об`єктами державної власності» з керівниками державних підприємств укладаються контракти на певний строк, що зумовлено характером роботи та умовами праці таких керівників. Адже укладення з такими керівниками безстрокових договорів буде порушувати основні принципи ринкової економіки та запобіганню корупції.

Пунктом 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 19.03.1993 № 203 «Про застосування контрактної форми трудового договору з керівником підприємства, що є у державній власності» контракт може бути укладений на термін до 5 років.

На час укладення контракту з позивачем вказана норма була в іншій редакції, а саме: п. 3 Постанови № 203 від 04.09.2009 контракт може бути укладений терміном від 1 до 5 років.

Зазначене відповідає положенням самого контракту з позивачем, а саме п. 31 контракту (строк дії з 01.10.2011 до 01.10.2016).

Пунктом 25 Контракту, укладеного з позивачем встановлено, що Контракт припиняється: а) закінченням терміну дії контаркту; б) за згодо.ю сторін; в) до закінчення дії контракту, у випадках, передбачених пунктами 26 і 27 цього контракту; г) з інших підстав, передбачених законодавством та цим контрактом.

Оскільки, сторони не укладали додаткової угоди або іншим чином недомовлялися про продовження дії такого контракту, то відповідно строк його дії закінчився 01.10.2016, а на цьому й офіційні трудові відносини з позивачем.

Статтею 39-1 КЗпП України встановлено, якщо після закінчення строку трудового договору (пункти 2 і 3 статті 23) трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк. Трудові договори, що були переукладені один чи декілька разів, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 23, вважаються такими, що укладені на невизначений строк.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що строковий трудовий договір (контракт) вважається таким, що укладений на невизначений строк, за наявності наступних умов: після закінчення строку трудового договору трудові відносини мають тривати; жодна зі сторін не повинна вимагати їх припинення; у випадку одноразового чи неодноразового переукладання з працівником строкового договору мають бути відсутні перешкоди, передбачені ч. 2 ст. 23 КЗпП України.

Укладення контракту на певний строк з урахуванням ч. 3 ст. 21 КЗпП України регулюються ч. 2 ст. 23 КЗпП України, що виключає при укладенні контракту чи продовженні стрку його дії застосування ч. 2 ст. 39-1 КЗпП України. Зазначене викладено в постанові Верховного Суду від 01.09.2021 у справі № 235/7740/18-ц, провадження № 61-7505св21.

Таким чином, укладений між позивачем та відповідачем-1 контракт не набув статусу безстрокового після 01.10.2016, незважаючи на те, що його дія закінчилась, а трудові відносини продовжувалися.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадках: 1) змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Позивач зазначає, що підстава, яка вказана для його звільнення є некоректною з оглядц на те, що зімн в організації виробництва та праці не було.

Разом з цим, пунктом 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 19.03.1993 № 203 «Про застосування контрактної форми трудового договору з керівником підприємства, що є у державній власності» передбачено, що у разі відмови органу управління майном укласти контракт з керівником підприємства, трудовий договір розривається на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Аналогічні підстави розірвання трудового договору з керівником підприємства закріплені в п. 3 Положення про порядок заміщення посад керівників державних підприємств, що віднесені до відання НАН України, затвердженого Постановою Президії НАН України від 14.07.2004 № 190, згідно з яким у разі відмови Президії НАН України укласти контракт з керівником підприємства трудовий договір з ним розривається на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Оскільки позивач обраний на посади керівника підприємства 01.10.2011 та зважаючи на той факт, що орган управління майном на підставі листа Науково-технічного комплексу «Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона» Національної академії наук України від 10.04.2023 № 59 прийняв рішення про звільнення позивача у зв`язку з відмовою укласти новий контракт.

Таким чином, дослідивши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, щовідповідачі діяли правомірно в рамках чинного законодавства України, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 до Національної академії наук України, Державного підприємства «Науково-виробничий центр енергозберігаючих конструкцій і технологій «Технолуч» інституту електрозварювання імені Є. О. Патона Національної академії наук України, третя особа: Інститут електрозварювання імені Є. О. Патона Національної академії наук про визнання незаконним та скасування розпорядження про звільнення та про поновлення на роботі і оплату за час вимушеного прогулу, - не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Національної академії наук України, Державного підприємства «Науково-виробничий центр енергозберігаючих конструкцій і технологій «Технолуч» інституту електрозварювання імені Є. О. Патона Національної академії наук України, третя особа: Інститут електрозварювання імені Є.О. Патона Національної академії наук про визнання незаконним та скасування розпорядження про звільнення та про поновлення на роботі і оплату за час вимушеного прогулу - відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Київського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Ю.Ю. Мазур