Постанова

від 07.11.2023 по справі 914/1833/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" листопада 2023 р. Справа №914/1833/22

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіГалушко Н.А.

суддівЖеліка М.Б.

Орищин Г.В.

секретар судового засідання Олійник Н.

за участю представників сторін:

від позивача: Пронін О.А.-представник

від відповідача 2: Сімейко А.М.- представник,

від відповідачів 1,3 не з`явились

від третіх осіб не з`явились

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Медвежа воля б/н від 05.07.2023 (Вх. № ЗАГС 01-05/2255/23 від 12.07.2023)

на рішення Господарського суду Львівської області від 12.06.2023 (повний текст складено 21.06.2023)

у справі №914/1833/22

за позовом Акціонерного товариства Аграрний фонд, м. Київ,

до відповідача 1 Приватного акціонерного товариства Медвежа воля, Львівська обл., Дрогобицький р-н, с. Медвежа,

до відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю Медвежа воля, Львівська область, Дрогобицький район, с. Медвежа,

третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: приватного нотаріуса Дрогобицького районного нотаріального округу Легеди Миколи Миколайовича

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Літинське, Львівська область, Дрогобицький район, с. Літиня;

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1: ОСОБА_1 , Львівська область, Дрогобицький район, село Станиля,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1: ОСОБА_2 , м. Київ,

про визнання недійсним правочину,

ВСТАНОВЛЕНО

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява АТ Аграрний фонд до ТОВ Медвежа воля, ПрАТ Медвежа воля, третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів приватного нотаріуса Дрогобицького районного нотаріального округу Легеди Миколи Миколайовича, СГ ТОВ Літинське, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним правочину.

Позов обгрунтовано тим, що правочини з відчуження нерухомого майна пов`язаній особі були вчинені ПрАТ Медвежа воля умисно, з метою приховування належного йому майна та недопущення звернення стягнення на нього у зв`язку з невиконанням зобов`язань за біржовим договором поставки зерна врожаю 2017 року від 17.07.2017 № 1277Ф, при цьому, правові наслідки з відчуження майна не настали. Акти з приймання-передачі майна до статутного капіталу були укладені з єдиною метою - вивести нерухоме майно з-під загрози звернення стягнення на нього, за рахунок чого позивачу можливо було б задоволити свої вимоги за біржовим договором поставки зерна. Фактично майно не вибуло з володіння та користування ПрАТ Медвежа воля, оскільки відчужено пов`язаній особі.

Господарський суд Львівської області у рішенні від 12.06.2023 у справі №914/1833/22 позов задоволив. Визнав недійсним акт приймання - передачі нерухомого майна від 14.05.2018, посвідчений приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Легедою Миколою Миколайовичем, серія та номер: 416; 417, який укладено між ПрАТ Медвежа воля та ТОВ Медвежа воля. Стягнув з ПрАТ Медвежа воля на користь АТ Аграрний фонд 1 240,50 грн судового збору. Стягнув з ТОВ Медвежа воля на користь АТ Аграрний фонд 1 240,50 грн судового збору.

Рішення суду мотивовано тим, що правочин щодо передачі майна до статутного капіталу не відповідає критеріям розумності та добросовісності, а сам правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним, що суперечить вимогам ч.5 ст.203 ЦК України, яка містить загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, та є підставою для визнання правочину недійсним згідно з положеннями статей 215, 234 ЦК України. Будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину - правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам. Сукупність обставин у справі доводить той факт, що відповідачі діяли недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам інших осіб, оскільки відчуження майна відбулося з метою уникнення звернення стягнення на майно відповідача -1 як боржника, що суперечать ст. ст. 6, 13, 234 ЦК України, внаслідок чого підлягають визнанню недійсними відповідно до ст. 215 ЦК України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

ТОВ Медвежа воля подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 12.06.2023 у справі №914/1833/22 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що рішення суду прийнято за недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду, не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Зокрема, скаржник зазначає, що відповідач 1 - ПрАТ «Медвежа воля», станом на 14.05.2018, володів 100% статутного капіталу ТОВ «Медвежа воля», оскільки дана юридична особа була утворена шляхом виділу з ПрАТ «Медвежа воля». На підставі акта прийому передачі майна, з метою формування статутного капіталу новоствореної юридичної особи відповідачем 1 було внесено у статутний капітал ТОВ «Медвежа воля» нерухомість у кількості дев`яти об`єктів.

Також, скаржник зазначає, що 21.05.2018 укладено договір купівлі-продажу корпоративних прав між ПрАТ Медвежа воля та СГ ТОВ «Літинське», за умовами якого останньому відчужено корпоративні права у ТОВ «Медвежа воля» вартістю 299 420,00грн, що сформовані за рахунок внесення в статутний капітал відповідного нерухомого майна. Набувач провів з відчужувачем повний розрахунок, що підтверджується відповідними платіжними документами, які є в матеріалах справи. Надалі, у 2021 році СГ ТОВ «Літинське» відчужило корпоративні права в ТОВ «Медвежа воля» ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в розмірі 100% (сто) відсотків статутного капіталу, на підставі договору купівлі-продажу корпоративних прав від 31.08.2021 та акту передачі-приймання частки у статутному капіталі від 24.11.2021.

Скаржник вважає, що при вчиненні правочинів ПрАТ Медвежа воля, ТОВ Медвежа воля, СГ ТОВ «Літинське» та фізичні особи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 діяли добросовісно, проводили розрахунки за придбане майно в повному обсязі згідно договірних умов. Вищевикладені обставини свідчать про реальність вчинених правочинів і справжність намірів сторін, які вони прагнули досягнути в результатів їх вчинення. Вчинені відповідачами правочини відповідають загальним вимогам цивільного законодавства.

На думку скаржника, суд першої інстанції не надав належної оцінки доказам, долученим ТОВ Медвежа воля, що засвідчують факт наявності активів у ПрАТ Медвежа воля після передачі будівель до статутного капіталу, а саме - Акта державного виконавця про проведення електронних торгів від 08.02.2021, який засвідчує, що в 2021 році було арештовано та реалізовано 29 тонн зерна гречки, за яких виручено 142 680,00 грн на користь АТ «Аграрний фонд».

Скаржник зазначає, що правочини, що вчинялися (відчуження корпоративних прав), були оплатними. Відчуження корпоративних прав відбувалось за ринковою ціною, а після вибуття з власності відповідача 1 у 2018 році нерухомого майна, в останнього ще залишались активи, на які в 2021 році було звернуто стягнення та відшкодовано позивачем значну частину боргу - фактично половину заборгованості з авансового платежу.

АТ «Аграрний фонд» у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення суду залишити без змін, посилаючись на те, що рішення суду прийнято з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, позивач з посиланням на висновки, викладені у постанові Верховного Суду у справі №755/17944/18 від 07.10.2020, зазначає, що договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним довором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції «фраудаторності» при сплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати сплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника.

Позивач вважає, що питання реалізації державним виконавцем залишку майна, з яких виручено 142 680,00 грн на користь AT «Аграрний фонд» позивачем не заперечувалось, однак боржник діяв недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам інших, оскільки відчуження належного йому майна відбулося з метою уникнення звернення стягнення кредитором на його майно як боржника. Судом було досліджено той факт, що в матеріалах виконавчого провадження за інформацією від державного виконавця Пиць A.A. (відповідь від 29.06.2022 №4828), у ПрАТ «Медвежа воля» відсутні кошти або майно для виконання наказу Господарського суду Львівської області від 18.03.2019.

Позивач зазначає, що судом вірно встановлено, що правочин, укладений між відповідачем-1 та відповідачем-2, був укладений з метою ухилення відповідача-1 від виконання зобов`язань за біржовим договором поставки зерна. Сукупність обставин дає підстави для висновку про те, що вчинення відповідачами правочину щодо передачі майна до статутного капіталу не відповідає критеріям розумності та добросовісності, а сам правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним, що суперечить вимогам ч.5 статті 203 ЦК України, яка містить загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, та є підставою для визнання правочину недійсним згідно з положеннями статей 215, 234 ЦК України.

Позивач вважає доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, а рішення Господарського суду Львівської області таким, що прийнято у повній відповідності з нормами матеріального та процесуального права.

ТОВ «Медвежа воля» у відповіді на відзив на апеляційну скаргу просить скасувати рішення суду та відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на те, що відчуження майна відбулося не на підставі спірного акта приймання-передачі від 14.05.2018, а на виконання рішення Наглядової ради ПрАТ «Медвежа воля», оформленого протоколом від 07.05.2018. Тобто спірний акт є документом, який оформлено на виконання рішення, а не правочином. Та обставина, що суд своїм рішенням, з одного боку, визнав недійсним спірний акт, а, з іншого боку, не визнав недійсним рішення Наглядової ради ПрАТ «Медвежа воля», оформленого протоколом від 07.05.2018, немає ніякого правого значення та не поновить права позивача, за захистом яких він звернувся до суду, оскільки на підставі та на виконання чинного рішення Наглядової ради ПрАТ «Медвежа воля», відповідач-1 не тільки зможе, але й зобов`язаний буде повторно передати майно до статутного капіталу відповідача-2.

Також, скаржник зазначає, що позивач із заявою про примусове виконання рішення суду звернувся до державного виконавця більше ніж через 2,5 роки після видачі господарським судом вказаного наказу. Спірний акт не є правочином, а тому апріорі не може мати ознаки фраудаторності, спірний «правочин» не є фраудаторним. Висновок суду про те, що після відчуження нерухомого майна у відповідача-1 не залишилось активів, за рахунок яких можливо було б задоволити вимоги AT «Аграрний фонд» суперечить висновку про те, що відповідач-1 після відчуження нерухомого майна одержав у власність корпоративні права товариства на суму свого вкладу.

Процесуальні дії суду у справі

Відповідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.07.2023 вказану справу передано колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Галушко Н.А., суддів Желіка М.Б., Орищин Г.В.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 17.07.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Медвежа воля» на рішення Господарського суду Львівської області від 12.06.2023 у справі №914/1833/22 та призначено розгляд справи на 22.08.2023.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 22.08.2023 відкладено розгляд справи на 26.09.2023 та ухвалою від 26.10.2023 відкладено розгляд справи на 07.11.2023.

Представники позивача та відповідача 2 в судовому засіданні виклади доводи та заперечення щодо вимог апеляційної скарги.

Відповідач 1 та треті особи в судове засідання не з`явились про причини неявки суд не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи.

Відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 07.11.2023 оголошено вступну та резолютивну частини постанови Західного апеляційного господарського суду.

Обставини справи.

Між ПАТ Аграрний фонд та ПрАТ Медвежа воля укладено біржовий договір поставки зерна врожаю 2017 року від 17.07.2017 № 1277Ф, згідно з умовами якого ПрАТ Медвежа воля зобов`язане передати у власність ПАТ Аграрний фонд зерно гречки 3-го класу в кількості 29,000 тонн на базисі поставки ДП ДАРУ Стрийський КХП №1 в строк до 30.11.2017, що є кінцевим строком поставки товару.

На виконання умов договору ПАТ Аграрний фонд перерахувало ПрАТ Медвежа воля попередню оплату в сумі 282 750,00 грн, однак ПрАТ Медвежа воля договір не виконало та поставку товару не здійснило.

Як вбачається із матеріалів справи, Господарським судом Львівської області у справі № 914/627/18 прийнято рішення від 22.02.2019 про стягнення з ПрАТ Медвежа воля на користь ПАТ Аграрний фонд 282 750,00 грн попередньої оплати, 89 263,79 грн 23% річних за користування грошовими коштами, 141 375,00 грн штрафу у розмірі 50% суми попередньої оплати та 7 700,83 грн відшкодування витрат на оплату судового збору.

На даний час наказ Господарського суду Львівської області №914/627/18 від 18.03.2019, який виданий на виконання вищевказаного рішення, не виконано.

Згідно з відповіддю від 29.06.2022 №4828 державного виконавця Пиць А.А. у ПрАТ Медвежа воля відсутні кошти або майно для виконання наказу Господарського суду Львівської області від 18.03.2019.

Поряд з цим, АТ Аграрний фонд 09.12.2021 стало відомо, що ПрАТ Медвежа воля на підставі акта приймання-передачі від 14.05.2018, підписаного між ПАТ Медвежа воля та ТОВ Медвежа воля, що посвідчений приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Легедою Миколою Миколайовичем (серія та номер: 416; 417), прийнято рішення щодо відчуження об`єктів нерухомого майна на користь ТОВ Медвежа воля. Дані рішення про реєстрацію прав та їх обтяжень нерухомого майна було прийнято з 17.05.2018 по18.05.2018.

Вказаний акт приймання-передачі від 14.05.2018 підписано в період існування заборгованості ПрАТ Медвежа воля перед АТ Аграрний фонд.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 09.12.2021 нерухоме майно в кількості 9 об`єктів, на підставі акта приймання-передачі від 14.05.2018 передано у власність ТОВ Медвежа воля (код ЄДРПОУ 42123708).

Матеріалами справи підтверджується, що ПрАТ Медвежа воля в період пред`явлення вимог від ПАТ Аграрний фонд та після винесення ухвали Господарського суду Львівської області від 10.04.2018 про відкриття провадження у справі № 914/627/18 відчужило на користь пов`язаної особи - ТОВ Медвежа воля належне йому майно, а саме:

за актом приймання-передачі нерухомого майна від 14.05.2018 (том ІІ а.с.26-27), посвідченим приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Легеда М.М. серія та номер: 416;417 у статутний капітал ТОВ Медвежа воля передано, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 :

-нежитлову будівлю, телятник нижній, 1Б, заг.пл. 1656,5 кв. м, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1555504846212);

-нежитлову будівлю, трансформаторну, 2К, заг.пл. 44,4 кв. м, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1555467446212);

-нежитлову будівлю, склад техніки (ангар), 1З, заг.пл. 486,5 кв. м, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1555421246212);

-нежитлову будівлю, зерносклад (ангар), 1Д, заг.пл. 565,5 кв.м, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1554670746212);

- нежитлову будівлю, водонапірну башту з приміщенням, 1Л., заг.пл. 4.1 кв. м, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1554625846212);

нежитлову будівлю, критий тік-піднавіс, 1Е; вагова з навісом, 1Є; силосні ями (2 штуки), Я; водонапірна башта, Г, заг.пл 55,5 кв. м, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1554158346212);

нежитлову будівлю, адміністративно-побутовий корпус, позначена на плані літ."А-1", заг.пл.219,6 кв. м, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1545730346212);

нежитлову будівлю, телятник верхній, 1В, заг.пл. 2478,6 кв. м, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1258399846212);

нежитлову будівлю, водокачку, 1 Ж., заг.пл. 8,7 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1554686246212).

Відповідно до інформації, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, засновником ТОВ Медвежа воля (ідентифікаційний код 42123708) в травні 2018 року (на момент реєстрації) було: ПрАТ Медвежа воля (ідентифікаційний код 31417231).

21.05.2018 ПрАТ Медвежа воля укладено договір купівлі-продажу корпоративних прав з СГ ТОВ «Літинське» за умовами якого останньому відчужено частку статутного капіталу (корпоративного права) в ТОВ Медвежа воля, що становить 100% вартістю 299 420,00 грн, що сформовані за рахунок внесення в статутний капітал відповідного нерухомого майна.

ТОВ Медвежа воля зазначило, що згідно вказаного договору ТОВ Літинське надано відтермінування оплати вартості корпоративних прав до 23.05.2018 та пізніше проведено повний розрахунок, проте докази такого розрахунку не надано.

У 2021 році СГ ТОВ «Літинське» відчужило корпоративні права в ТОВ Медвежа воля ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в розмірі 100% статутного капіталу на підставі договору купівлі продажу корпоративних прав від 31.08.2021 та акта приймання передачі частки у статутному капіталі від 24.11.2021.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань засновником ТОВ Літинське (код ЄДРПОУ 03762348) серед інших є ОСОБА_1 .

ОСОБА_1 відповідно до витягу ЄДРПОУ ТОВ Медвежа воля (ідентифікаційний код 42123708), що доданий до відзиву на позовну заяву, є директором ТОВ Медвежа воля з 10 травня 2018 року та має частку в розмірі 50 % статутного капіталу ТОВ Медвежа воля, номінальна вартість частки - 149 710,00 грн. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є засновниками ТОВ Медвежа воля.

Вищенаведені обставини стали підставою для звернення АТ Аграрний фонд до ТОВ Медвежа воля, ПАТ Медвежа воля, третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів приватного нотаріуса Дрогобицького районного нотаріального округу Легеди Миколи Миколайовича, СГ ТОВ Літинське, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним правочину.

Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Предметом позову у даній справі є визнання недійсним правочину з відчуження нерухомого майна.

Згідно ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Статтею 4 ГПК України передбачено право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

За приписами ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

За змістом ч.5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст.ст. 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці, що підтверджується висновками, які містяться у постановах Верховного Суду України від 16.03.2021 у справі №910/3356/20, від 18.03.2021 у справі №916/325/20, від 19.02.2021 у справі N904/2979/20)

Отже, правом оспорювати правочин ЦК України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи статус таких осіб як "заінтересовані особи".

Для вирішення питання про визнання недійсним правочину, оспорюваного заінтересованою особою, правове значення має встановлення впливу наслідків вчинення такого правочину на права та законні інтереси цієї особи. У такому випадку важливим є врахування того, що таке звернення заінтересованої особи до суду з позовом про визнання недійсним договору є направленим на усунення несприятливих наслідків для цієї особи (недопущення їх виникнення у майбутньому), пов`язаних з вчиненням такого правочину (висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 28.11.2019 у справі №910/8357/18, постанові Великої палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №910/23097/17).

У справі, яка переглядається, позов про визнання недійсним правочину подала особа, яка не була стороною цього правочину - заінтересована особа (кредитор).

Верховний Суд звертає увагу на те, що наразі вже сформована усталена судова практика про можливість оскарження правочину вчиненого боржником з метою завдання шкоди кредитору (фраудаторного правочину) особою (не стороною правочину), чиї майнові інтереси порушує такий правочин, якщо ця особа доведе, що особа, яка уклала правочин та відчужила за ним майно, свідомо погіршила свій майновий стан з метою уникнення відповідальності перед кредитором.

Визнання правочину недійсним є одним з передбачених способів захисту цивільних прав та інтересів за ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України. Загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені ст. 215 ЦК України.

Використання особою належного їй суб`єктивного права не для задоволення легітимних інтересів, а з метою заподіяння шкоди кредитору, ухилення від виконання зобов`язань перед кредитором є очевидним використанням приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню ("вживанням права на зло").

За цих умов недійсність правочину як приватно-правова категорія є інструментом, який покликаний не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати.

У такому разі звернення з позовом про визнання недійсним правочину на підставі загальних засад цивільного законодавства є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав кредитора та боржника.

За загальним правилом, у спорі про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (висновки, сформовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №905/1227/17, від 02.10.2019 у справі №587/2331/16-ц).

Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість.

Частиною 3 ст. 13 ЦК України визначено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Формулювання "зловживання правом" необхідно розуміти як суперечність, оскільки якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дію без права. Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб`єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права.

Зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що:

- особа (особи) "використовувала/використовували право на зло";

- наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які "потерпають" від зловживання нею правом, або не перебувають);

- враховується правовий статус особи /осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин).

Тож учасники цивільних відносин при здійсненні своїх прав зобов`язані діяти добросовісно, утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб; не допускаються дії, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. На цих засадах мають ґрунтуватися і договірні відносини.

Правочини, які укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною.

Правочин, який укладений з метою уникнути виконання наявного зобов`язання зі сплати боргу, є зловживанням правом на укладання договору та розпорядження власністю, оскільки унеможливлює виконання зобов`язання і завдає шкоди кредитору. Такий договір може вважатися фраудаторним та може бути визнаний судом недійсним за позовом особи, право якої порушено, тобто кредитора.

Фраудаторні угоди - це угоди, що завдали шкоди боржнику (як приклад, угода з метою виведення майна). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов`язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку.

Фраудаторним правочином може бути як оплатний (договір купівлі-продажу), так і безоплатний договір (договір дарування), а також може бути як односторонній, так і двосторонній чи багатосторонній правочин.

Формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення його вимог. Зокрема, але не виключно, такими критеріями можуть бути: момент вчинення оплатного відчуження майна або дарування (вчинення правочину в підозрілий період, упродовж 3-х років до порушення провадження у справі про банкрутство, після відкриття провадження судової справи, відмови в забезпеченні позову і до першого судового засіданні у справі); контрагент, з яким боржник вчинив оспорювані договори (родичі боржника, пов`язані або афілійовані юридичні особи); щодо оплатних цивільно-правових договорів важливе значення має ціна (ринкова, неринкова ціна), і цей критерій має враховуватися (висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 02.06.2021 у справі №904/7905/16, від 24.11.2021 у справі №905/2030/19(905/2445/19)).

Боржник (в цьому випадку відповідач-1), який відчужує майно, вчиняє інші дії, пов`язані, із зменшенням його платоспроможності, після виникнення у нього зобов`язання діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора.

Такі дії боржника можуть свідчити про намір ухилення від розрахунків із контрагентом та спрямовані на завдання шкоди кредитору.

Будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів щодо його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам). При цьому, та обставина, що правочин із третьою особою, за яким боржник відчужив майно, реально виконаний, не виключає тієї обставини, що він направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника та, відповідно, може бути визнаний недійсним на підставі загальних засад цивільного законодавства (висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 24.03.2020 у справі №704/1410/18, від 10.12.2021 у справі №370/3154/14).

Метою доброчесного боржника повинне бути добросовісне виконання всіх своїх зобов`язань, а в разі неможливості такого виконання - надання своєчасного та справедливого задоволення (сатисфакції) прав і правомірних інтересів кредитора.

Тобто, боржник має усвідомлювати повне виконання свого обов`язку перед кредитором. У зв`язку з цим можна розмежувати також критерії фраудаторності: об`єктивний - коли вчиняється правочин цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку за наявності існуючої вже заборгованості; суб`єктивний - усвідомлення боржником появи боргу в результаті укладення правочину, що повинно аналізуватися через призму економічної мети договору, сумлінність та добросовісність дій боржника, які мають бути спрямовані на погашення боргу, а не навпаки, на неможливість виконання зобов`язання.

Учинення власником майна правочину на шкоду кредитору може полягати як у виведенні майна боржника власником на третіх осіб, так і у створенні преференцій у задоволенні вимог певного кредитора на шкоду іншим кредиторам боржника, внаслідок чого виникає ризик незадоволення вимог інших кредитора.

Правочини за участю боржника, які допомагають реалізувати таку мету, мають ознаки фраудаторності, незалежно від того, чи такий правочин є двостороннім (одностороннім) чи багатостороннім (у якому буде задіяно низку учасників, об`єднаних єдиною неправомірною метою).

Відповідно до п. 14.1.159 ст. 14 Податкового кодексу України пов`язані особи - юридичні та/або фізичні особи, та/або утворення без статусу юридичної особи, відносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють.

Судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що ТОВ Медвежа воля та ПрАТ Медвежа воля є пов`язаними особами в розумінні законодавства України на підставі аналізу інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Звернення з даним позовом про визнання недійсними правочинів щодо передачі майна ПрАТ Медвежа воля на користь ТОВ Медвежа воля спрямоване на усунення несприятливих наслідків для позивача, пов`язаних із неможливістю ПрАТ Медвежа воля виконати прийняті на себе зобов`язання на підставі біржового договору поставки зерна та рішення суду, що в кінцевому результаті призводить до ухилення відповідача-1 від погашення заборгованості перед позивачем.

Отже, вирішуючи питання про наявність підстав для визнання недійсними оспорюваних правочинів, господарський суд врахував, наступне.

ПрАТ «Медвежа воля» передало належне йому нерухоме майно, на підставі акта приймання-передачі нерухомого майна від 14.05.2018 (том ІІ а.с.26-27), посвідченого приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Легеда М.М. серія та номер: 416;417 у статутний капітал ТОВ Медвежа воля

Отже, матеріалами справи підтверджується, що в період розгляду Господарським судом Львівської області справи №914/627/18 за позовом ПАТ Аграрний фонд до ПрАТ Медвежа воля про стягнення 282 750,00 грн попередньої оплати, 43 651,95 грн відсотків за користування грошовими коштами, 141 375,00 грн штрафу (провадження у справі відкрито 10.04.2018, рішення у справі ухвалено 22.02.2019), ПрАТ Медвежа воля відчужено на користь ТОВ Медвежа воля все належне йому нерухоме майно, на підставі акта приймання-передачі нерухомого майна від 14.05.2018 з метою уникнення звернення стягнення на майно, що свідчить про наявність умислу обох сторін приховати справжні наміри укладення правочину. На даний час наказ Господарського суду Львівської області №914/627/18 від 18.03.2019, який виданий на виконання вищевказаного рішення, не виконано.

Після відчуження нерухомого майна у відповідача-1 не залишилось активів, за рахунок яких можливо було б задовольнити вимоги АТ Аграрний фонд (кредитора).

Судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що укладення договору з метою ухилення від виконання зобов`язань перед кредитором та який не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, порушує вимоги ч.1,5 ст.203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.

Судом першої інстанції також правомірно встановлено, що нерухоме майно за оскаржуваним правочином відповідач-1 передав відповідачу-2 як внесок до статутного капіталу, проте не втратив фактичного контролю щодо нерухомого майна, оскільки одержав у власність корпоративні права товариства на суму свого вкладу, не втратив права приймати рішення щодо діяльності товариства.

Окрім того, відчуження нерухомого майна здійснювалось після настання строку виконання зобов`язання з повернення коштів, після направлення АТ Аграрний фонд відповідачу-1 вимог про погашення заборгованості за біржовим договором поставки зерна, а отже, останній усвідомлював ризик можливості стягнення заборгованості за рахунок реалізації нерухомого майна, що дає підстави для висновку про наявність умислу в діях відповідача-1.

Також, матеріалами справи підтверджується, що 21.05.2018 (через 7 днів після внесення майна в статутний фонд ТОВ «Медвежа воля») ПрАТ «Медвежа воля» укладено договір купівлі-продажу корпоративних прав з СГ ТОВ «Літинське», за умовами якого останньому відчужено корпоративні права у ТОВ Медвежа воля вартістю 299 420,00грн, що сформовані за рахунок внесення в статутний капітал відповідного нерухомого майна.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань засновником ТОВ Літинське (код ЄДРПОУ 03762348) серед інших є ОСОБА_1 .

Як зазначалось вище, ОСОБА_1 відповідно до витягу ЄДРПОУ ТОВ Медвежа воля (ідентифікаційний код 42123708), що доданий до відзиву на позовну заяву, є директором відповідача 2 з 10 травня 2018 року та має частку в розмірі 50 % статутного капіталу ТОВ Медвежа воля, номінальна вартість частки - 149 710,00грн.

Таким чином, наведені доводи вказують на те, що ПрАТ «Медвежа воля» при здійсненні відчуження на користь пов`язаної особи ТОВ Медвежа воля належного йому нерухомого майна за актом приймання-передачі від 14.05.2018 у статутний капітал ТОВ Медвежа воля діяло недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам позивача (який в даному випадку є його кредитором), оскільки відчуження належного йому майна відбулося після виникнення заборгованості перед позивачем, а тому обґрунтованим є висновок господарського суду про те, що такі дії вчинено з метою уникнення звернення стягнення кредитором на його майно як боржника.

Судова колегія не бере до уваги твердження скаржника, що при вчиненні правочинів ПрАТ Медвежа воля, ТОВ Медвежа воля, СГ ТОВ «Літинське» діяли добросовісно, проводили розрахунки за придбане майно в повному обсязі згідно договірних умов, з огляду на те, що укладений між відповідачами 1 і 2 правочин містить ознаки фраудаторного правочину, тобто є таким, що укладений на шкоду кредитору та вчинений всупереч принципу добросовісності. Крім того, судова колегія враховує, що саме таку підставу недійсності правочину як укладення правочину на шкоду кредитору всупереч принципу добросовісності та з підстав недопустимості зловживання правом заявлено позивачем під час подання позову. В даному випадку, ПрАТ Медвежа воля, відчуживши спірне майно після пред`явлення до нього позову вчинило дії, які призвели до відсутності майна, за рахунок якого може бути виконано рішення суду. В матеріалах справи наявна інформація від державного виконавця Пиць А.А. (відповідь від 29.06.2022 №4828), що у ПрАТ Медвежа воля відсутні кошти або майно для виконання наказу Господарського суду Львівської області від 18.03.2019.

З огляду на викладене, сукупність вищенаведених обставин доводить той факт, що відповідачі діяли недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам інших осіб, оскільки відчуження належного відповідачу 1 майна відбулося з метою уникнення звернення стягнення на його майно як боржника, що суперечать ст. ст. 6, 13, 234 ЦК України, внаслідок чого такий підлягає визнанню недійсним відповідно до ст. 215 ЦК України.

В силу положень статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" завданням суду є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, прав і свобод, тоді як особливо вузьке тлумачення процесуальних норм суперечить цим завданням.

Пунктами 1, 3 частини 1 статті 129 Конституції України одними з основних засад судочинства визначені рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із п.1 ст.76 ГПК України суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Ryabykh v.Russia від 24.07.2003 року, Svitlana Naumenko v. Ukraine від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та матеріалів справи у їх сукупності, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, у справах "Проніна проти України" (рішення від 18.07.2006), Трофимчук проти України (рішення від 28.10.2010), де Суд зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Такий висновок Європейського суду з прав людини звільняє суди від обов`язку надавати детальну відповідь на кожен аргумент скаржника, проте не свідчить про можливість взагалі ігнорувати доводи чи докази, на які посилаються сторони у справі (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.01.2019 у справі № 910/7054/18 та від 12.02.2019 у справі № 911/1694/18).

Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає рішення місцевого господарського суду таким, що прийняте з дотриманням норм процесуального та правильним застосуванням норм матеріального права, підстав для задоволення вимог апеляційних скарг та скасування оскаржуваного рішення не вбачає.

Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покладається на скаржників.

Керуючись ст. ст. 129, 270, 275,276, 282, 283, 284 ГПК України,

Західний апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Медвежа воля б/н від 05.07.2023 (Вх. № ЗАГС 01-05/2255/23 від 12.07.2023) залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Львівської області від 12.06.2023 у справі №914/1833/22 залишити без змін.

3.Витрати зі сплати судового збору залишити за скаржником.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 20.11.2023.

Головуючий суддяГалушко Н.А.

Суддя Желік М.Б.

СуддяОрищин Г.В.