Постанова

від 07.02.2024 по справі 914/1833/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2024 року

м. Київ

cправа № 914/1833/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, судді: Бакуліна С.В., Кролевець О.А.

за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Медвежа воля"

на рішення Господарського суду Львівської області

(суддя - Горецька З.В.)

від 12.06.2023

та постанову Західного апеляційного господарського суду

(головуючий суддя - Галушко Н.А., судді: Желік М.Б., Орищин Г.В.)

від 07.11.2023

у справі № 914/1833/22

за позовом Акціонерного товариства "Аграрний фонд"

до Приватного акціонерного товариства "Медвежа воля", Товариства з обмеженою відповідальністю "Медвежа воля"

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Приватний нотаріус Дрогобицького районного нотаріального округу Легеда Микола Миколайович

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Літинське", ОСОБА_1 , ОСОБА_2

про визнання недійсним правочину,

за участю представників учасників справи:

позивача - Пронін О.А.

відповідача 1 - не з`явилися

відповідача 2 - Сімейко А.М.

третіх осіб - не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Акціонерне товариство "Аграрний фонд" (далі - АТ "Аграрний фонд") звернулося до Господарського суду Львівської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Медвежа воля" (далі - ПрАТ "Медвежа воля"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Медвежа воля" (далі - ТОВ "Медвежа воля") про визнання недійсним правочину.

1.2. Позов обґрунтовано тим, що правочин з відчуження нерухомого майна пов`язаній особі були вчинені ПрАТ "Медвежа воля" умисно, з метою приховування належного йому майна та недопущення звернення стягнення на нього у зв`язку з невиконанням зобов`язань за біржовим договором поставки зерна врожаю 2017 року від 17.07.2017 № 1277Ф, при цьому, правові наслідки з відчуження майна не настали. Акти з приймання-передачі майна до статутного капіталу були укладені з єдиною метою - вивести нерухоме майно з-під загрози звернення стягнення на нього, за рахунок чого позивачу можливо було б задовольнити свої вимоги за біржовим договором поставки зерна. Фактично майно не вибуло з володіння та користування ПрАТ "Медвежа воля", оскільки відчужено пов`язаній особі.

2. Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Львівської області від 12.06.2023 у справі №914/1833/22 позовні вимоги задоволено, визнано недійсним акт приймання-передачі нерухомого майна від 14.05.2018, посвідчений приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Легедою Миколою Миколайовичем, серія та номер: 416; 417, який укладено між ПрАТ "Медвежа воля" та ТОВ "Медвежа воля".

2.2. Рішення суду мотивовано тим, що правочин щодо передачі майна до статутного капіталу не відповідає критеріям розумності та добросовісності, а сам правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним, що суперечить вимогам частини п`ятої статті 203 Цивільного кодексу України, яка містить загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, та є підставою для визнання правочину недійсним згідно з положеннями статей 215, 234 Цивільного кодексу України. Будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину - правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам. Сукупність встановлених судом першої інстанцій обставин у справі доводить той факт, що відповідачі діяли недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам інших осіб, оскільки відчуження майна відбулося з метою уникнення звернення стягнення на майно ПрАТ "Медвежа воля" як боржника, що суперечать статтям 6, 13, 234 Цивільного кодексу України, внаслідок чого підлягають визнанню недійсними відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України.

2.3. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 07.11.2023 рішення Господарського суду Львівської області від 12.06.2023 у справі №914/1833/22 залишено без змін.

2.4. Суд апеляційної інстанції підтримав висновки місцевого господарського суду та зазначив, що матеріалами справи підтверджується, що в період розгляду Господарським судом Львівської області справи №914/627/18 за позовом ПАТ "Аграрний фонд" до ПрАТ "Медвежа воля" про стягнення попередньої оплати та нарахованої на неї відсотків та штрафу (провадження у справі відкрито 10.04.2018, рішення у справі ухвалено 22.02.2019), ПрАТ "Медвежа воля" відчужено на користь ТОВ "Медвежа воля" все належне йому нерухоме майно на підставі акта приймання-передачі нерухомого майна від 14.05.2018 з метою уникнення звернення стягнення на майно, що свідчить про наявність умислу обох сторін приховати справжні наміри укладення правочину.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

3.1. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Львівської області від 12.06.2023 та постановою Західного апеляційного господарського суду від 07.11.2023 у справі №914/1833/22, Товариство з обмеженою відповідальністю "Медвежа воля" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, якою просить оскаржувані рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції скасувати, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

3.2. Підставою касаційного оскарження Товариство з обмеженою відповідальністю "Медвежа воля" визначило пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

3.3. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставою касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

3.4. Товариство з обмеженою відповідальністю "Медвежа воля" підставою касаційного оскарження зазначило пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що судами попередніх інстанцій застосовано норми права без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у постановах Верховного Суду від 25.02.2020 у справі № 915/1299/18, від 08.06.2021 у справі № 906/1336/19 (щодо правової природи спірного акту приймання передачі); від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц, від 03.03.2020 у справі № 910/7976/17, від 03.03.2020 у справі № 904/7905/16, від 03.03.2020 у справі № 916/3600/15, від 26.05.2020 у справі № 922/3796/16, від 04.08.2020 у справі № 04/14-10/5026/2337/2011, від 17.09.2020 у справі № 904/4262/17 (щодо фраудаторності правочину, оформленого актом приймання-передачі); від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 24.06.2020 у справі № 913/843/14, від 03.08.2022 у справі № 910/11027/18 (щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

3.5. У відзиві на касаційну скаргу ПАТ "Аграрний фонд" проти вимог та доводів останньої заперечив та просив відмовити у її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін. При цьому звертає увагу, що правовідносини у цій справі та у справах, на які посилається скаржник, обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, не є подібними та не містять норми, які суди, на думку скаржника, неправильно застосували в оскаржуваних рішеннях. Скаржник взагалі не наводить висновки щодо застосування цих норм в постановах Верховного Суду з обґрунтуванням подібності правовідносин у справі, що розглядається, та у справах, на які послався скаржник.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Між ПАТ "Аграрний фонд" та ПрАТ "Медвежа воля" укладено біржовий договір поставки зерна врожаю 2017 року від 17.07.2017 № 1277Ф, згідно з умовами якого ПрАТ "Медвежа воля" зобов`язане передати у власність ПАТ "Аграрний фонд" зерно гречки 3-го класу в кількості 29,000 тон на базисі поставки ДП ДАРУ "Стрийський КХП №1" в строк до 30.11.2017, що є кінцевим строком поставки товару.

На виконання умов договору ПАТ "Аграрний фонд" перерахувало ПрАТ "Медвежа воля" попередню оплату в сумі 282 750,00 грн, однак ПрАТ "Медвежа воля" договір не виконало та поставку товару не здійснило.

Господарським судом Львівської області у справі № 914/627/18 прийнято рішення від 22.02.2019 про стягнення з ПрАТ "Медвежа воля" на користь ПАТ "Аграрний фонд" 282 750,00 грн попередньої оплати, 89 263,79 грн 23% річних за користування грошовими коштами, 141 375,00 грн штрафу у розмірі 50% суми попередньої оплати та 7 700,83 грн відшкодування витрат на оплату судового збору.

На даний час наказ Господарського суду Львівської області № 914/627/18 від 18.03.2019, який виданий на виконання вказаного рішення, не виконано.

Згідно з відповіддю від 29.06.2022 № 4828 державного виконавця Пиць А.А. у ПрАТ "Медвежа воля" відсутні кошти або майно для виконання наказу Господарського суду Львівської області від 18.03.2019.

АТ "Аграрний фонд" 09.12.2021 стало відомо, що ПрАТ "Медвежа воля" на підставі акта приймання-передачі від 14.05.2018, підписаного між ПрАТ "Медвежа воля" та ТОВ "Медвежа воля", що посвідчений приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Легедою Миколою Миколайовичем (серія та номер: 416; 417), прийнято рішення щодо відчуження об`єктів нерухомого майна на користь ТОВ "Медвежа воля". Дані рішення про реєстрацію прав та їх обтяжень нерухомого майна було прийнято з 17.05.2018 по18.05.2018.

Вказаний акт приймання-передачі від 14.05.2018 підписано в період існування заборгованості ПрАТ "Медвежа воля" перед АТ "Аграрний фонд".

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 09.12.2021 нерухоме майно в кількості 9 об`єктів, на підставі акта приймання-передачі від 14.05.2018 передано у власність ТОВ "Медвежа воля" (код ЄДРПОУ - 42123708).

ПрАТ "Медвежа воля" в період пред`явлення вимог від ПАТ "Аграрний фонд" та після винесення ухвали Господарського суду Львівської області від 10.04.2018 про відкриття провадження у справі № 914/627/18 відчужило на користь пов`язаної особи - ТОВ "Медвежа воля" належне йому майно, а саме:

за актом приймання-передачі нерухомого майна від 14.05.2018, посвідченим приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Легеда М.М. серія та номер: 416; 417 у статутний капітал ТОВ "Медвежа воля" передано, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 :

- нежитлову будівлю, телятник нижній, 1Б, заг.пл. 1 656,5 кв.м, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1555504846212);

- нежитлову будівлю, трансформаторну, 2К, заг.пл. 44,4 кв.м, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1555467446212);

- нежитлову будівлю, склад техніки (ангар), 1З, заг.пл. 486,5 кв.м, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1555421246212);

- нежитлову будівлю, зерносклад (ангар), 1Д, заг.пл. 565,5 кв.м, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1554670746212);

- нежитлову будівлю, водонапірну башту з приміщенням, 1Л, заг.пл. 4,1 кв.м, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1554625846212);

- нежитлову будівлю, критий тік-піднавіс, 1Е; вагова з навісом, 1Є; силосні ями (2 штуки), Я; водонапірна башта, Г, заг.пл. 55,5 кв.м, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1554158346212);

- нежитлову будівлю, адміністративно-побутовий корпус, позначена на плані літ."А-1", заг.пл. 219,6 кв.м, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1545730346212);

- нежитлову будівлю, телятник верхній, 1В, заг.пл. 2 478,6 кв.м, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1258399846212);

- нежитлову будівлю, водокачку, 1Ж, заг.пл. 8,7 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1554686246212).

Відповідно до інформації, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, засновником ТОВ "Медвежа воля" (ідентифікаційний код 42123708) в травні 2018 року (на момент реєстрації) було: ПрАТ "Медвежа воля" (ідентифікаційний код 31417231).

21.05.2018 ПрАТ "Медвежа воля" укладено договір купівлі-продажу корпоративних прав з СГ ТОВ "Літинське" за умовами якого останньому відчужено частку статутного капіталу (корпоративного права) в ТОВ "Медвежа воля", що становить 100% вартістю 299 420,00 грн, що сформовані за рахунок внесення в статутний капітал відповідного нерухомого майна.

ТОВ "Медвежа воля" зазначило, що згідно вказаного договору ТОВ "Літинське" надано відтермінування оплати вартості корпоративних прав до 23.05.2018 та пізніше проведено повний розрахунок, проте докази такого розрахунку не надано.

У 2021 році СГ ТОВ "Літинське" відчужило корпоративні права в ТОВ "Медвежа воля" ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в розмірі 100% статутного капіталу на підставі договору купівлі - продажу корпоративних прав від 31.08.2021 та акта приймання-передачі частки у статутному капіталі від 24.11.2021.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань засновником ТОВ "Літинське" (код ЄДРПОУ 03762348) серед інших є ОСОБА_1 .

ОСОБА_1 відповідно до витягу ЄДРПОУ ТОВ "Медвежа воля" (ідентифікаційний код 42123708), що доданий до відзиву на позовну заяву, є директором ТОВ "Медвежа воля" з 10 травня 2018 року та має частку в розмірі 50 % статутного капіталу ТОВ "Медвежа воля", номінальна вартість частки - 149 710,00 грн.

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є засновниками ТОВ "Медвежа воля".

Наведені обставини стали підставою для звернення АТ "Аграрний фонд" з позовом до ТОВ "Медвежа воля", ПрАТ "Медвежа воля" про визнання недійсним правочину.

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувався суд

5.1. Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.2. Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

5.3. Частина друга статті 20 Господарського кодексу України встановлює, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються, зокрема, шляхом визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

5.4. Згідно із частинами першою - четвертою статті 202 Цивільного кодексу України правочин - це дія особи, яка спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Метою будь-якого правочину є досягнення певних юридичних наслідків, що мають істотне значення для сторін правочину.

Отже, правочин - це вольові, правомірні дії, безпосередньо спрямовані на досягнення правового результату, а саме на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Аналогічні висновки зроблені Верховним Судом у постанові від 25.02.2020 у справі №915/1299/18, на яку посилається скаржник.

5.5. Предметом спору у справі, що переглядається, є матеріально-правова вимога про визнання недійсним акта прийому-передачі майна до статутного фонду, вчиненого 14.05.2018 між ПрАТ "Медвежа воля" та ТОВ "Медвежа воля", відповідно до якого ПрАТ "Медвежа воля" передало, а ТОВ "Медвежа воля" прийняло до статутного фонду нежитлові будівлі вартістю 299 420,00 грн.

5.6. Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 11.08.2022 у справі № 916/546/21 зазначила, що залежно від встановлених судами обставин конкретної справи, документ, який сторони справи іменують як "акт приймання-передачі", може як підтверджувати певні факти та бути документом первинного бухгалтерського обліку, так і мати ознаки правочину, тобто бути спрямованим на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Встановлення правової природи акта приймання-передачі - це питання дослідження як змісту такого акта приймання-передачі, так і інших доказів, наявних у матеріалах справи. Таким чином, суд досліджує акт в кожному конкретному випадку та надає йому оцінку в залежності від того, чи підтверджує він волевиявлення сторін, а також чи має він юридичні наслідки, в залежності від чого суд робить висновок щодо того, чи є акт правочином та щодо ефективного способу захисту.

5.7. У справі, яка розглядається, суди установили, що з матеріалів справи вбачається, що згідно з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 09.12.2021 нерухоме майно в кількості 9 об`єктів, на підставі акта прийому-передачі від 14.05.2018 передано у власність ТОВ "Медвежа воля" (код ЄДРПОУ - 42123708). Тобто, за встановленими судами попередніх інстанцій обставинами, оспорюваний акт прийому-передачі майна ПрАТ "Медвежа воля" до статутного фонду ТОВ "Медвежа воля" від 14.05.2018, підписаний між ПрАТ "Медвежа воля" та ТОВ "Медвежа воля" та посвідчений приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Легедою М.М., серія та номер 416, 417, має ознаки правочину.

ТОВ "Медвежа воля" в касаційній скарзі зазначає про помилковість висновку судів про те, що спірний акт прийому-передачі є правочином, оскільки передача майна здійснена на виконання рішення Наглядової ради ПрАТ "Медвежа воля", оформленого протоколом від 07.05.2018.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що впродовж розгляду справи судами попередніх інстанцій відповідачі не зазначали, що майно передавалося на підставі протоколу наглядової ради від 07.05.2018. До того ж відповідачами не було долучено до матеріалів справи зазначеного протоколу. Навпаки, заперечуючи проти позовних вимог у відзиві на позов вказували, що укладенню акта прийому-передачі нерухомого майна передувало рішення загальних зборів акціонерів ПрАТ "Медвежа воля" про такий правочин. А саме у квітні 2018 року протоколом загальних зборів ПрАТ "Медвежа воля" було попередньо схвалено вчинення будь-яких значних правочинів граничною вартістю три мільйона гривень, предметом яких може бути, в тому числі, внесення в статутний фонд третіх осіб будь-якого належного товариству нерухомого, рухомого майна тощо, які можуть бути вчинені товариством в особі директора товариства за попередньою письмовою згодою наглядової ради товариства.

Тобто відповідачі не заперечували, що акт прийому-передачі майна до статутного фонду є правочином.

Не спростовує висновків судів і сам акт прийому-передачі майна до статутного фонду, відповідно до якого саме за ним передано нежитлові приміщення директором ПрАТ "Медвежа воля", який діяв на підставі статуту та рішення наглядової ради товариства від 07.05.2018, з огляду на що обґрунтованим є висновок судів, що акт прийому-передачі майна є правочином, який підтверджує волевиявлення сторін, має юридичні наслідки - набуття та припинення права власності на майно.

Отже, такий двосторонній акт у цих правовідносинах свідчить про погоджену дію шляхом волевиявлення обох сторін цього двостороннього правочину на набуття певних цивільних прав та обов`язків. Оскарження правочину, оформленого актом (у розумінні статті 202 Цивільного кодексу України) у цьому випадку є належним способом захисту цивільних прав та обов`язків у розумінні статті 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що доводи ТОВ "Медвежа воля", викладені у касаційній скарзі, щодо помилковості висновків судів визначення правової природи спірного акта прийому-передачі майна як правочину, не знайшли свого підтвердження.

При цьому колегія суддів відхиляє доводи про незастосування висновку, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 у справі №906/1336/19, оскільки правовідносини у справі, що переглядається та у справі, про яку зазначає скаржник, є неподібними (спір про визнання недійсними рішень загальних зборів та договору про передачу (відчуження) виключних майнових прав на знак для товарів і послуг, з огляду на сумнів дійсності проведення оскаржуваних рішень та укладення правочину за відсутності згоди повноважених загальних зборів).

5.8. Щодо фраудаторності правочину.

Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (стаття 215 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною першою статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

5.9. Наведеними нормами визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, та загальні підстави недійсності правочину, за яких правочин може бути визнаний недійсним, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність (оспорюваний правочин) (частина третя статті 215 Цивільного кодексу України).

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

У розумінні наведених положень законодавства оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття заінтересована особа такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.

Критеріями визначення заінтересованості позивача в оспорюваному договорі є: права і законні інтереси заінтересованої особи безпосередньо порушені договором; у результаті визнання договору недійсним майнові інтереси заінтересованої особи будуть відновлені; заінтересована особа отримує що-небудь в результаті проведення реституції (права, майно).

5.10. Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 03.07.2019 у справі №369/11268/16-ц, особа вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 Цивільного кодексу України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 Цивільного кодексу України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 Цивільного кодексу України.

5.11. Судами попередніх інстанцій встановлено, що звертаючись з даним позовом до суду, позивач зазначив, що оскаржуваний правочин є фраудаторним, оскільки укладений з метою приховування належного ПрАТ "Медвежа воля" майна та недопущення звернення стягнення на нього у зв`язку з невиконанням зобов`язань за біржовим договором поставки зерна.

5.12. Статтею 234 Цивільного кодексу України визначено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Слід зазначити, що у фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Отже, основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 Цивільного кодексу України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 Цивільного кодексу України.

Для визнання зобов`язання таким, що вчинено фіктивно, закон вимагає наявності сукупності наступних умов: вина осіб, що проявляється у формі умислу, який спрямований на вчинення фіктивного договору; такий умисел повинен виникнути у сторін до моменту укладення договору; метою укладення такого договору є відсутність правових наслідків, обумовлених договором. Відсутність хоча б однієї з цих умов не дає підстав стверджувати, що зобов`язання вчинялося фіктивно. У фіктивних правовідносинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву.

5.13. Верховний Суд у справі №904/6251/20 зазначив, що договір, який укладений з метою уникнути виконання договору та зобов`язання зі сплати боргу, є зловживанням правом на укладання договору та розпорядження власністю, оскільки унеможливлює виконання зобов`язання і завдає шкоди кредитору. Такий договір може вважатися фраудаторним та може бути визнаний недійсним за позовом особи, право якої порушено, тобто кредитора.

Фраудаторні угоди - це угоди, що завдали шкоди боржнику (як приклад, угода з метою виведення майна). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов`язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку.

Фраудаторним правочином може бути як оплатний (договір купівлі-продажу), так і безоплатний договір (договір дарування), а також може бути як односторонній, так і двосторонній чи багатосторонній правочин.

Формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог.

Такими критеріями можуть бути:

- момент вчинення оплатного відчуження майна або дарування (вчинення правочину в підозрілий період, упродовж 3-х років до порушення провадження у справі про банкрутство, після відкриття провадження судової справи, відмови в забезпеченні позову і до першого судового засіданні у справі;

- контрагент, з яким боржник вчинив оспорювані договори (родичі боржника, пов`язані або афілійовані юридичні особи);

- щодо оплатних цивільно-правових договорів важливе значення має ціна (ринкова, неринкова ціна), і цей критерій має враховуватися.

5.14. Вчинення власником майна правочину з розпорядження належного йому майна з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора (висновок, викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17).

Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову і фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається "про людське око", таким критеріям відповідати не може.

5.15. Відповідно до правових висновків, викладених Верховним Судом у справах №910/7976/17, №299/396/17, №405/1820/17, №922/1903/18 будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину.

Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно із частинами другою та третьою статті 13 Цивільного кодексу України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Цивільно-правовий договір не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення про стягнення коштів, що набрало законної сили.

Як наслідок, не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 Цивільного кодексу України).

Аналогічні висновки стосовно формулювання критеріїв фраудаторних правочинів також викладені у постановах Верховного Суду від 28.11.2019 у справі №910/8357/18, від 26.05.2020 у справі №922/3796/16, від 04.08.2020 у справі №04/14-10/5026/2337/2011, від 03.03.2020 у справі №916/3600/15, від 17.09.2020 у справі №904/4262/17, про незастосування яких зазначає скаржник.

5.16. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20 сформулювала наступні висновки щодо виявлення ознак фраудаторного правочину (пункти 10.34 - 10.42 постанови):

Правочини, які вчиняються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути неправомірною та недобросовісною. Отже, правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (постанова Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16). Відтак правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними і зводяться до зловживання правом.

Використання особою належного їй суб`єктивного права не для задоволення легітимних інтересів, а з метою заподіяння шкоди іншим учасникам цивільних правовідносин, задля приховування дійсного наміру сторін при вчиненні правочину є очевидним використанням приватноправового інструментарію всупереч його призначенню та за своєю суттю є "вживанням права на зло". За таких умов недійсність договору як приватноправова категорія є інструментом, який покликаний не допускати, або припиняти порушення цивільних прав та інтересів, або ж їх відновлювати.

Метою доброчесного боржника повинне бути добросовісне виконання всіх своїх зобов`язань, а в разі неможливості такого виконання - надання своєчасного та справедливого задоволення (сатисфакції) прав і правомірних інтересів кредитора, зокрема у процедурі банкрутства.

Договір, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторний договір), може бути як оплатним, так і безоплатним. Він може бути як одностороннім, так і багатостороннім за складом учасників, які об`єднуються спільною метою щодо вчинення юридично значимих дій.

Застосування конструкції фраудаторності при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дають змогу кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент (контрагенти), з яким (якими) боржник учиняє оспорюваний договір; ціна договору (ринкова / неринкова), наявність/відсутність оплати ціни договору контрагентом боржника; дотримання процедури (черговості) при виконанні зобов`язань, якщо така процедура визначена законом імперативно. Подібних висновків дійшов Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16.

Учинення власником майна правочину на шкоду своїм кредиторам може полягати як у виведенні майна боржника власником на третіх осіб, так і у створенні преференцій у задоволенні вимог певного кредитора на шкоду іншим кредиторам боржника, внаслідок чого виникає ризик незадоволення вимог інших кредиторів.

Отже, правочини за участю боржника, які допомагають реалізувати цю мету, мають ознаки фраудаторності, незалежно від того, чи такий правочин є двостороннім (одностороннім) чи багатостороннім (у якому буде задіяно низку учасників, об`єднаних єдиною неправомірною метою). Для класифікації правочину як фраудаторного має значення фактична участь боржника у ньому як одного з учасників вольових дій, направлених на виведення майна боржника з метою незадоволення вимог одного або декількох його кредиторів у легальній судовій процедурі.

5.17. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ПрАТ "Медвежа воля" на момент вчинення правочину був обізнаний про наявність у нього обов`язку про повернення боргу, оскільки позов про стягнення заборгованості АТ "Аграрний фонд" пред`явлено в березні 2018 року та провадження у справі відкрито 10.04.2018, а передача ПрАТ "Медвежа воля" майна до статутного капіталу ТОВ "Медвежа воля" здійснена в травні 2018 року. На даний час наказ Господарського суду Львівської області № 914/627/18 від 18.03.2019, який виданий на виконання вказаного рішення, не виконано.

Відчуження нерухомого майна здійснювалось після настання строку виконання зобов`язання з повернення коштів, після направлення АТ "Аграрний фонд" ПрАТ "Медвежа воля" вимог про погашення заборгованості за біржовим договором поставки зерна, а отже, останній усвідомлював ризик можливості стягнення заборгованості за рахунок реалізації нерухомого майна, що дає підстави для висновку про наявність умислу в діях ПрАТ "Медвежа воля".

Також судами встановлено, що після відчуження нерухомого майна у ПрАТ "Медвежа воля" не залишилось активів (майно або кошти), за рахунок яких можливо було б задовольнити вимоги АТ "Аграрний фонд" (кредитора), що підтверджується листом державного виконавця № 4828 від 29.06.2022.

До того ж відповідно до наведеного у Податковому кодексі України визначення терміну "пов`язані особи" - це юридичні та/або фізичні особи, взаємовідносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють і які відповідають таким ознакам, юридична особа, що здійснює контроль за господарською діяльністю платника податку або контролюється таким платником податку чи перебуває під спільним контролем з таким платником податку; фізична особа або члени її сім`ї, які здійснюють контроль за платником податку (підпункт 14.1.159 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

За встановленими судами попередніх інстанцій обставинами, ПрАТ "Медвежа воля" є засновником ТОВ "Медвежа воля", що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Нерухоме майно за оскаржуваним правочином ПрАТ "Медвежа воля" передав ТОВ "Медвежа воля" як внесок до статутного капіталу, проте не втратив фактичного контролю щодо нерухомого майна, оскільки одержав у власність корпоративні права товариства на суму свого вкладу, не втратив права приймати рішення щодо діяльності товариства.

Тобто, судами обох інстанцій встановлено, що ТОВ "Медвежа воля" та ПрАТ "Медвежа воля" є пов`язаними особами в розумінні законодавства України.

Також судами встановлено, що 21.05.2018 (через 7 днів після внесення майна в статутний фонд ТОВ "Медвежа воля") ПрАТ "Медвежа воля" укладено договір купівлі-продажу корпоративних прав з СГ ТОВ "Літинське", за умовами якого останньому відчужено корпоративні права у ТОВ "Медвежа воля" вартістю 299 420,00 грн, що сформовані за рахунок внесення в статутний капітал відповідного нерухомого майна.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань засновником ТОВ "Літинське" (код ЄДРПОУ 03762348) серед інших є ОСОБА_1 .

ОСОБА_1 , в свою чергу, відповідно до витягу ЄДРПОУ ТОВ "Медвежа воля" (ідентифікаційний код 42123708), що доданий до відзиву на позовну заяву, є директором ТОВ "Медвежа воля" з 10.05.2018 та має частку в розмірі 50 % статутного капіталу ТОВ "Медвежа воля", номінальна вартість частки - 149 710,00 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що ПрАТ "Медвежа воля" при здійсненні відчуження на користь пов`язаної особи ТОВ "Медвежа воля" належного йому нерухомого майна за актом прийому-передачі від 14.05.2018 у статутний капітал ТОВ "Медвежа воля" діяло недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам позивача (який в даному випадку є його кредитором), оскільки відчуження належного йому майна відбулося після виникнення заборгованості перед позивачем, а тому обґрунтованим є висновок судів про те, що такі дії вчинено з метою уникнення звернення стягнення кредитором на його майно як боржника.

З огляду на зазначене, враховуючи обрану скаржником підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів зазначає, що зазначена підстава касаційного оскарження судових рішень не знайшла свого підтвердження, оскільки у цьому випадку не встановлено неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права у справі, що розглядається, та суперечність висновків про задоволення позову висновкам, наведеним у постановах Верховного Суду, зазначених скаржником, так як позивачем доведено перед судом наявність ознак фраудаторності укладеного правочину, оформленого як акт прийому-передачі майна.

Також, колегія суддів вважає безпідставними доводи скаржника про неврахування позиції Верховного Суду щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, викладених у постановах, від 24.06.2020 у справі № 913/843/14 (спір стосується стягнення заборгованості за кредитним договором), від 03.08.2022 у справі № 910/11027/18 (спір стосується стягнення Фондом гарантування вкладів фізичних осіб шкоди із пов`язаних із банком осіб), оскільки спірні правовідносини у цій справі є вочевидь неподібними до спірних правовідносин у зазначених скаржником справах.

Водночас колегія суддів вважає, що доводи скаржника фактично зводяться до незгоди його із наданою судами оцінкою обставин справи та вказують на переоцінку доказів у справі, що суперечить положенням статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.2. Згідно з частиною першою статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.3. З огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, виходячи із меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що відсутні правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваних рішення місцевого господарського суду та постанови суду апеляційної інстанції.

7. Судові витрати

7.1. З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 236, 238, 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Медвежа воля" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 12.06.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 07.11.2023 у справі №914/1833/22 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В. Студенець

Судді С. Бакуліна

О. Кролевець