Постанова

від 08.11.2023 по справі 903/255/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2023 року

м. Київ

cправа № 903/255/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В.А. - головуючого, Багай Н.О., Берднік І.С.

за участю секретаря судового засідання - Дерлі І.І.,

за участю представників сторін:

офісу ГП - Кондратюк Д.А.,

позивача - не з`явився,

відповідача - Гаврищук А.О.,

третіх осіб - не з`явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Волинської обласної прокуратури

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.08.2023 (у складі колегії суддів: Гудак А.В. (головуючий), Олексюк Г.Є., Мельник О.В.)

та рішення Господарського суду Волинської області від 27.06.2023 (суддя Слободян О.Г.)

за позовом Керівника Ковельської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної державної (військової) адміністрації

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпус"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Регіональний офіс водних ресурсів у Волинській області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державне агентство меліорації та рибного господарства України в особі Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Волинській області

про звільнення та повернення земельної ділянки водного фонду, а також розташованого на ній водосховища загальнодержавного значення,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст та підстави позовних вимог

1.1. Керівник Ковельської окружної прокуратури (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Волинської обласної державної (військової) адміністрації (далі - Позивач, Облдержадміністрація) звернувся до Господарського суду Волинської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпус" (далі - Відповідач, ТОВ "Карпус") про усунення перешкод державі у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою водного фонду, зобов`язавши ТОВ "Карпус" звільнити зайняту ним земельну ділянку водного фонду державної форми власності на території Колодяжненської об`єднаної територіальної громади Ковельського району площею 51 га та розташованого на ній водного об`єкту - Кричевичівське водосховище, шляхом демонтажу встановлених на земельній ділянці по периметру водосховища у межах прибережної захисної смуги 45 дерев`яних пірсів, 4 будинків для відпочинку (3 дерев`яних та 1 з металопрофілю), 4 альтанок (бесідок), 9 дерев`яних вбиралень, 3 дерев`яних кабінок для переодягання, 5 металевих стовпців для освітлення території; усунення перешкод державі у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою водного фонду, зобов`язавши ТОВ "Карпус" повернути державі в особі Облдержадміністрації земельну ділянку водного фонду на території Колодяжненської об`єднаної територіальної громади Ковельського району площею 51 га та розташований на ній водний об`єкт - Кричевичівське водосховище.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ "Карпус" під час здійснення біологічної меліорації порушило порядок використання водного об`єкта, оскільки розмістило на гідротехнічних спорудах тимчасові споруди без будь-якого погодження та дозволу. При цьому відповідні договірні відносини (договір №2 про біологічну меліорацію) вичерпали свою дію 08.06.2021.

2. Короткий зміст рішень господарських судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Волинської області від 26.06.2023, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.08.2023 у справі №903/255/23, позов задоволено частково.

Усунуто перешкоди державі у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою водного фонду, зобов`язавши ТОВ "Карпус" повернути державі в особі Облдержадміністрації земельну ділянку водного фонду на території Колодяжненської об`єднаної територіальної громади Ковельського району Волинської області, площею 51 га та розташований на ній водний об`єкт - Кричевичівське водосховище, шляхом складання акту приймання-передачі.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У задоволенні іншої частини позову - відмовлено.

2.2. Господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що ані режим рибогосподарської експлуатації водного об`єкта, ані дозвіл на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах не є та не можуть бути правовстановлюючими документами, якими надається право користування водними об`єктами чи землями водного фонду, та не визначають правових підстав користування водними об`єктами.

2.3. Відмовляючи у іншій частині позову, суди попередніх інстанцій свої рішення мотивували тим, що Прокурором не доведено та не підтверджено належними та допустимими доказами, що саме ТОВ "Карпус" розмістило спірні тимчасові об`єкти на дамбі Кричевичівського водосховища, які Прокурор просить Відповідача демонтувати.

3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиції інших учасників справи

3.1. У касаційній скарзі Прокурор просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову, а в іншій частині оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

3.2. Вимоги скарги обґрунтовані неврахуванням господарськими судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 22.06.2022 у справі №902/777/21, від 21.03.2019 у справі №923/213/18, від 16.06.2021 у справі №912/1941/20 (щодо застосування положень статті 14 Закону України "Про аквакультуру", статей 48 та 51 Водного кодексу України), від 27.01.2021 у справі №461/3675/17 (щодо використання доказів, отриманих в межах інших проваджень), від 28.11.2018 у справі №504/2864/13-ц, від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц, від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц, від 07.04.2020 у справі №372/1684/14-ц, від 20.10.2020 у справі №910/13356/17 (щодо застосування положень статті 152 Земельного кодексу України).

3.3. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити у її задоволенні.

4. Розгляд справи Верховним Судом

4.1. Ухвалою Верховного Суду від 09.10.2023 відкрито касаційне провадження за вищезазначеною касаційною скаргою і призначено розгляд справи у судовому засіданні на 08.11.2023.

4.2. Розпорядженням Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду №29.2-02/3175 від 06.11.2023 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи №903/255/23 у зв`язку з відпусткою судді Міщенка І.С.

4.3. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.11.2023 для розгляду вищезазначеної касаційної скарги визначено колегію суддів у складі: Зуєв В.А. - головуючий, Багай Н.О., Берднік І.С.

4.4. Ухвалою Верховного Суду від 06.11.2023 задоволено заяву ТОВ "Карпус" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

5. Обставини встановлені судами попередніх інстанцій

5.1. Кричевичівське водосховище площею водного дзеркала 51,0 га, об`ємом 2,04 млн.м.куб., побудоване на початку 80-х років на базі існуючого озера "Забілля" у складі Кричевичівської осушувальної та державної міжгосподарської меліоративної системи відповідно до розробленого Волинським філіалом інституту "Укрдніпроводгосп" проекту будівництва VII пускового комплексу об`єкту "Реконструкція Кричевичівської осушувальної системи Ковельського району Волинської області".

5.2. Згідно акта "приемки в зксплуатацию государственной приемочной комиссией законченного строительством пускового комплекса объекта: "Реконструкция Кричевичевской осушительной системы Ковельського р-на Волынской области" від 29.10.1982 Кричевичівське водосховище являє собою меліоративну міжгосподарську систему, яка була передана рішенням Ковельської районної ради №126 від 16.08.1984 на спільний баланс колгоспу "Шлях Леніна" та Ковельського міжрайонного управління водного господарства.

5.3. Підтвердженням факту отримання на баланс Ковельським міжрайонним управлінням водного господарства об`єктів, що входять до складу Кричевичівської міжгосподарської меліоративної системи є інвентарна картка №47 обліку об`єкта основних засобів, а повний перелік гідротехнічних споруд, які передавалися на баланс вказаному господарству, визначений в додатку до інвентарної картки (інвентаризаційний опис основних засобів).

5.4. Відповідно до Водогосподарського паспорту, розробленого у 1984 році, Кричевичівське водосховище, призначенням якого є акумуляція весняного стоку та зволоження осушених земель, є комплексним водосховищем.

5.5. У відповіді на запит окружної прокуратури Регіональний офіс водних ресурсів України у Волинській області, листом від 18.08.2022 повідомив про те, що Кричевичівське водосховище є комплексним водосховищем загальнодержавного значення, що також підтверджується листом Державного комітету України по водному господарству №9/5-265 від 29.04.2004.

5.6. 08.06.2016 між Ковельським міжрайонним управлінням водного господарства (далі - Ковельське МУВГ) та ТОВ "Карпус" укладений договір на здійснення біологічної меліорації №2 з терміном дії до 08.06.2021.

5.7. Вищезазначений договір укладений з метою запровадження біологічного способу боротьби з трав`янистою водною рослинністю на Кричевичівському водосховищі та покращення його санітарного та екологічного стану. При цьому, договір не передбачає внесення сторонами одна одній будь-яких фінансових коштів, передачі засобів виробництва чи будь-яке інше інвестування.

5.8. Розділом 5 договору визначені права та обов`язки ТОВ "Карпус", серед яких обов`язок не порушувати процес функціонування меліоративної системи та гідротехнічних споруд, а також не проводити будівельно-монтажних робіт на землях водного фонду та на території водосховища без дозволу Ковельського МУВГ та необхідних погоджень.

5.9. 13.05.2015 на адресу Волинського обласного управління водних ресурсів начальником Ковельського МУВГ був скерований лист з приводу врегулювання питання правомірного використання Кричевичівського водосховища.

З даного листа вбачається, що у 2015 році Кричевичівське водосховище використовувалося Волинською обласною громадською організацією "Федерація риболовного спорту у Волинській області". При цьому під час використання водосховища федерацією виникло проблемне питання, а саме виявлено факт неправомірного розміщення тимчасових споруд: шлагбаум на під`їзній дорозі, 10 вбиралень за дамбою, намет та два вагончики.

У зв`язку із цим 22.04.2015 Ковельським МУВГ на адресу федерації скеровувався лист №65/15/01-15 з вимогою звільнити греблю дамби від тимчасових споруд.

За результатами проведення обстеження Кричевичівського водосховища 22.05.2015, встановлено факт повного виконання федерацією вимог про звільнення дамби Кричевичівського водосховища від тимчасових споруд, що підтверджується листом Волинського обласного управління водного господарства №763/06/02-15 від 06.06.2015.

5.10. За твердженнями Прокурора, після укладення вищезазначеного договору на земельній ділянці, де розміщене Кричевичівське водосховище, повторно встановлено тимчасові споруди, зокрема станом на 30.09.2016 в межах прибережної захисної смуги встановлено 2 альтанки, туалети, літні душі, 39 пірсів, металева вишка, металеві опори з камерами відеоспостереження, господарське приміщення, транспортний трейлер. При цьому, жодних дозволів на розміщення вказаних об`єктів Ковельське МУВГ не надавало, що підтверджується листами №1219 від 30.09.2016, №167 01/03-16 від 05.10.2016.

5.11. Під час дії договору на здійснення біологічної меліорації №2, Ковельське МУВГ 22.05.2020 провело спостереження за станом водного об`єкта (Кричевичівського водосховища) щодо дотримання вимог водного законодавства при господарській діяльності ТОВ "Карпус", про що складено відповідний акт.

В ході обстеження встановлено факт зведення дерев`яних споруд на бетонних палях в межах прибережної смуги на мокрому відкосі дамби Кричевичівського водосховища.

5.12. Регіональним офісом водних ресурсів у Волинській області 05.11.2021 на адресу ТОВ "Карпус" надіслано лист з вимогою звільнити територію у межах водосховища, яке належить до державної власності і перебуває на балансі офісу, демонтувати тимчасові споруди (пірси) у зв`язку з закінченням терміну дії договору про біологічну меліорацію, який залишився без відповіді.

5.13. Відповідно до інформації Ковельської районної державної адміністрації №200/14/2-23 від 23.01.2023 та Волинської обласної державної адміністрації №149/01-13-23 від 08.02.2023, ТОВ "Карпус" використовує Кричевичівське водосховище, земельну ділянку під ним та прибережну захисну смугу навколо водосховища за відсутності належних правовстановлюючих документів (договорів оренди земельної ділянки водного фонду та водного об`єкта, договорів про спільну діяльність, договорів на здійснення біологічної меліорації тощо).

5.14. При цьому, єдиним документом, який на сьогодні визначає правову діяльність ТОВ "Карпус" на території Кричевичівського водосховища, є Режим рибогосподарської експлуатації Кричевичівського водосховища, з терміном дії до 31.12.2024.

5.15. ТОВ "Карпус" згідно відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також листа Головного управління ДПС у Волинській області №693/5/03-20-04-01-05 від 24.01.2023 здійснює господарську діяльність за кодами КВЕД 93.12 інша діяльність у сфері спорту (основний), КВЕД 03.12 прісноводне рибальство.

5.16. На підставі Режиму рибогосподарської експлуатації Кричевичівського водосховища ТОВ "Карпус", як користувачем, систематично здійснюється вселення та вилов водних біоресурсів із водосховища в обсягах, встановлених Режимом. Зазначене підтверджується листами Управління державного агентства рибного господарства у Волинській області №1-4-17/739-20 від 19.06.2020 та №1-4-9/99-23 від 25.01.2023 з додатками - звітами про обсяги вилову водних біоресурсів та актами про виконання робіт із вселення водних біоресурсів за 2017-2022 роки.

5.17. Крім того, ТОВ "Карпус", як додатки до Режиму рибогосподарської експлуатації Кричевичівського водосховища з терміном дії до 31.12.2024, розробив та затвердив 18.08.2015 Регламентації спортивного та любительського рибальства на Кричевичівському водосховищі площею 51 га.

Зі змісту цих Регламентацій вбачається, що здійснення любительського та спортивного рибальства дозволяється всім громадянам України, іноземним громадянам, а також особам без громадянства за спеціальним платним дозволом користувача, яким і є ТОВ "Карпус".

5.18. 02.09.2022 Регіональним офісом водних ресурсів у Волинській області проведено повторне обстеження Кричевичівського водосховища, про що складено відповідний акт, відповідно до якого ТОВ "Карпус" надалі використовує Кричевичівське водосховище, а також гідротехнічні споруди, оскільки на мокрому відкосі дамби, яка перебуває на балансі Регіонального офісу водних ресурсів, встановлені тимчасові споруди.

5.19. 23.01.2023 Регіональним офісом водних ресурсів у Волинській області проведено додаткове обстеження Кричевичівського водосховища та прибережної захисної смуги навколо нього за участю начальника експлуатаційної дільниці Регіонального офісу водних ресурсів у Волинській області, провідного інженера-гідротехніка Ковельської ЕДРОВР у Волинській області, заступника начальника державної екологічної інспекції у Волинській області, старшого інспектора з охорони навколишнього природного середовища у Волинській області, спеціаліста землевпорядника по Колодяжненській сільській раді.

Під час огляду встановлено, що "Вхід на територію водосховища перед дамбою перекритий металевим ланцюгом, встановленим на висоті 50 см від поверхні землі. При цьому інших шляхів підходу до водойми немає. На момент проведення такого огляду на території Кричевичівського водосховища перебував чоловік, який представився представником ГО "Кричевичі" ТОВ "Карпус", в якого знаходився ключ від ланцюгового перекриття. Навколо водного плеса по всій довжині урізу води встановлені 45 дерев`яних настилів (пірсів), які пронумеровані як сектори, розмірами 5x5 м, частина з яких має захід розміром 1x3 м. Біля кожного пірсу наявні металеві стовпчики висотою 50-40 см та мають зовнішню розетку та вимикач електроенергії. Крім цього установлено, що на мокрому відкосі дамби встановлено 4 споруди, з яких три дерев`яні та одна з металопрофілю. По периметру дамби зі сторони сухого відкосу між дамбою та обвідним каналом на відстані 9-15 метрів від осі дороги дамби розміщені 4 альтанки та 12 дерев`яних конструкцій, 9 з яких схожі на вуличні туалети та 3 дерев`яні кабінки для переодягання. Згідно акту обстеження усі тимчасові споруди, які розміщені на дамбі перешкоджають належному виконанню доглядових та експлуатаційній робіт".

5.20. Станом на 27.01.2023 жодних додаткових листів, заяв щодо продовження та поновлення договору про біологічну меліорацію, який завершив свою дію 08.06.2021, від ТОВ "Карпус" або ж інших суб`єктів до Регіонального офісу водних ресурсів у Волинській області не надходило.

5.21. Враховуючи факт тривалого неправомірного використання гідротехнічних споруд та водного об`єкта, а також неодноразові звернення Ковельського МУВГ, Регіонального офісу водних ресурсів, Ковельською окружною прокуратурою розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №42022032110000033 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого статтею 356 Кримінального кодексу України.

5.22. Під час проведення огляду зафіксовано, що на земельній ділянці водного фонду, в межах прибережної смуги (де в свою чергу знаходиться дамба Кричевичівського водосховища) розміщено 4 тимчасові споруди, три з яких мають орієнтовні розміри 610x400 см, а одна (обшита металопрофілем) - 610x850 см. Крім цього, по всьому периметру водосховища встановлено 45, пірсів, які поділяють водний об`єкт на умовні сектори. Поблизу пірсів розташовані таблички з нумерацією сектору. Частина пірсів, а саме 1-8, 11-19, 21-45 мають орієнтовні розміри 5x5 м та захід розміром 1x3 м. Пірси під номерами 9,10,20 мають розміри 5x5 м без заходу. Поблизу кожного пірсу наявний металевий стовпчик висотою 40 см, на якому розміщена розетка та вимикач електроенергії. Крім цього, встановлено, що поблизу пірсів під номерами 6, 12, 13, 27 розміщені дерев`яні альтанки; біля пірсів під номерами 4, 8, 12, 15, 21, 27, 32, 36 та 41 наявні деревяні конструкції схожі на вуличні туалети орієнтовними розмірами 100x200 см, а біля пірсів 5, 17, 22, 28 та 35 - три кабінки для переодягання розмірами 200x200 см. Також встановлено наявність металевих стовпів для освітлення біля пірсів за номерами 15, 20, 25, 33 та 39.

5.23. Під час дії договору про біологічну меліорацію №2 контролюючими органами неодноразово проводились позапланові перевірки дотримання вимог земельного законодавства, дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального відтворення і охорони природних ресурсів.

5.24. Згідно з актом перевірки дотримання ТОВ "Карпус" вимог законодавства в сфері охорони навколишнього природного середовища №385/09.20 від 25.09.2020 Державною екологічною інспекцією встановлено, що зазначене товариство використовує Кричевичівське водосховище, площею 51 га в спортивних цілях (змагання з вилову карпа). При цьому договір оренди Кричевичівського водосховища для використання водного об`єкта та земельної ділянки водного фонду між Ковельським МУВГ та ТОВ "Карпус" не укладався. Державна екологічна інспекція в акті зазначила, що згідно пункту 5.1 договору передбачено заборону на будівельно-монтажні роботи на землях водного фонду без дозволу Ковельського МУВГ та необхідних погоджень. Водночас згідно акта по периметру водного об`єкта на момент проведення перевірки розміщувалося 50 пірсів для ловлі риби. При цьому будь-які погоджувальні документи на будівельно-монтажні роботи щодо влаштування пірсів відсутні.

5.25. 25.08.2020 Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту - земельної ділянки, на якій розміщене Кричевичівське водосховище, про що складено акт №674-ДК/505/АП/09/01-20. Згідно із вищезазначеним актом земельна ділянка, на якій знаходиться Кричевичівське водосховище, має цільове призначення - для експлуатації та догляду за гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами і каналами, та перебуває у державній власності. Також установлено, що Кричевичівське водосховище використовується ТОВ "Карпус" для здійснення біологічної меліорації. На момент проведення перевірки по периметру водного об`єкта, в прибережно-захисній смузі розміщені 3 альтанки орієнтовною площею 40 кв.м, 3 тимчасові споруди площею 72 кв.м, 46 пірсів, які розміщені по і периметру водойми та на частині яких проводився вилов риби, 7 вбиралень. Доступ до водойми обмежений природним насипом та зі сторони дороги встановлено контрольно-пропускний пункт із шлагбаумом (металевий цеп, який фіксується), при цьому Ковельським МУВГ згода на розміщення альтанок, пірсів та тимчасових споруд на березі водосховища не надавалась. Наведене, як зазначено в акті перевірки, свідчить про самовільне зайняття земельної ділянки водного фонду площею 51га.

6. Позиція Верховного Суду

6.1. Заслухавши суддю-доповідача, присутніх у судовому засіданні Прокурора та представника Відповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

6.2. Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону, а у статті 13 Конституції України серед іншого визначено, що земля та водні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу, від імені якого відповідні права здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування у визначених межах.

6.3. Згідно зі статтею 6 Водного кодексу України води (водні об`єкти) є виключно власністю Українського народу і надаються тільки у користування. Український народ здійснює право власності на води (водні об`єкти) через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві ради. Окремі повноваження щодо розпорядження водами (водними об`єктами) можуть надаватися відповідним органам виконавчої влади та Раді міністрів Автономної Республіки Крим.

6.4. До земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також островами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів (частина перша статті 58 Земельного кодексу України, стаття 4 Водного кодексу України).

6.5. Земельною ділянкою є частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться (частини перша, друга статті 79 Земельного кодексу України).

6.6. Відповідно до статті 1 Водного кодексу України рибогосподарський водний об`єкт - це водний об`єкт (його частина), що використовується для рибогосподарських цілей.

6.7. Разом із тим спеціальним водокористуванням відповідно до частин першої, другої статті 48 Водного кодексу України є забір води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб.

6.8. За визначенням термінів, наведеним у статті 1 Закону України "Про аквакультуру", аквакультура (рибництво) - сільськогосподарська діяльність із штучного розведення, утримання та вирощування об`єктів аквакультури у повністю або частково контрольованих умовах для одержання сільськогосподарської продукції (продукції аквакультури) та її реалізації, виробництва кормів, відтворення біоресурсів, ведення селекційно-племінної роботи, інтродукції, переселення, акліматизації та реакліматизації гідробіонтів, поповнення запасів водних біоресурсів, збереження їх біорізноманіття, а також надання рекреаційних послуг.

6.9. У статті 12 зазначеного Закону визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських, Київської і Севастопольської міських, районних, обласних рад у сфері аквакультури належать: надання в користування на умовах оренди частини рибогосподарського водного об`єкта, рибогосподарської технологічної водойми для цілей аквакультури відповідно до повноважень щодо розпорядження землями, встановлених Земельним кодексом України; здійснення інших повноважень відповідно до закону.

6.10. Відповідно до частини першої статті 14 Закону України "Про аквакультуру" рибогосподарський водний об`єкт для цілей аквакультури надається в користування на умовах оренди юридичній чи фізичній особі відповідно до Водного кодексу України.

6.11. Основні засади діяльності та державного регулювання в галузі рибного господарства, збереження та раціонального використання водних біоресурсів, порядок взаємовідносин між органами державної влади, місцевого самоврядування і суб`єктами господарювання, які здійснюють рибогосподарську діяльність у внутрішніх водних об`єктах України, внутрішніх морських водах і територіальному морі, континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні України та відкритому морі регулюються Законом України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів".

6.12. У статті 1 цього Закону визначено, зокрема, що водні біоресурси (водні біологічні ресурси) - сукупність водних організмів (гідробіонтів), життя яких неможливе без перебування (знаходження) у воді. До водних біоресурсів належать прісноводні, морські, анадромні та катадромні риби на всіх стадіях розвитку, круглороті, водні безхребетні, у тому числі молюски, ракоподібні, черви, голкошкірі, губки, кишковопорожнинні, наземні безхребетні у водній стадії розвитку, водорості та інші водні рослини.

6.13. Використання водних біоресурсів, які перебувають у стані природної волі, здійснюється в порядку загального і спеціального використання (стаття 25 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів").

6.14. Спеціальне використання водних біоресурсів здійснюється шляхом їх вилучення з природного середовища (крім любительського і спортивного рибальства у водних об`єктах загального користування в межах та обсягах безоплатного вилову) і включає, зокрема промислове рибальство (частина перша статті 27 зазначеного Закону).

6.15. За змістом частини першої статті 34 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів" суб`єкт рибного господарства (юридична чи фізична особа, яка провадить рибогосподарську діяльність відповідно до законодавства) мають право на користування рибогосподарськими водними об`єктами (їх частинами), землями водного фонду та використання водних біоресурсів на недискримінаційних умовах у встановленому порядку.

6.16. Згідно з положеннями частин першої, третьої статті 36 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів" юридичні та фізичні особи мають право користуватися водними біоресурсами як об`єктами права власності Українського народу відповідно до Конституції України та цього Закону. Надання у користування рибогосподарських водних об`єктів (їх частин) місцевого значення для провадження рибогосподарської діяльності здійснюється відповідно до закону.

6.17. Основні засади пріоритетного розвитку рибного господарства відповідно до статті 53 зазначеного Закону передбачають, зокрема пріоритетне надання в оренду водних об`єктів (їх частин) з низькою рибопродуктивністю суб`єктам господарювання, які займаються вирощуванням водних біоресурсів.

6.18. Комплексний правовий аналіз наведених вище норм свідчить, що законодавець розрізнив користування рибогосподарськими водними об`єктами (їх частинами), землями водного фонду та використання водних біоресурсів, як окремими об`єктами користування. Можливості використання водних біоресурсів без обов`язкового отримання в установленому Земельним кодексом України порядку в користування на умовах оренди рибогосподарських водних об`єктів (їх частин), у тому числі і земель водного фонду (зокрема і під цими об`єктами), де здійснюється використання цих водних біоресурсів, чинним законодавством не передбачена. Таке використання водних біоресурсів є нерозривно пов`язаним з використанням зазначених рибогосподарських водних об`єктів (їх частин), у тому числі і земель водного фонду (зокрема і під цими об`єктами).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.03.2019 у справі №923/213/18, від 06.10.2021 у справі №914/1326/16, від 05.01.2022 у справі №908/2153/20.

6.20. Разом із тим порядок надання земель водного фонду у користування та припинення користування ними встановлюється земельним законодавством (стаття 85 Водного кодексу України).

6.21. За змістом частин четвертої, п`ятої статті 59 Земельного кодексу України громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об`єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об`єктів портової інфраструктури та інших об`єктів водного транспорту. Використання земельних ділянок водного фонду для рибальства здійснюється за згодою їх власників або за погодженням із землекористувачами.

6.22. Згідно з частиною першою статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.

6.23. Відповідно до статей 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

6.24. У статті 122 Земельного кодексу України визначено, зокрема, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (частина перша). Обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб (частина п`ята).

6.25. Відповідно до пункту 24, яким згідно із Законом України від 28.04.2021 №1423-ІХ доповнено Розділ X "Перехідні положення" Земельного кодексу України, з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель, зокрема що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук). З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.

6.26. Судами попередніх інстанцій установлено, що Волинською обласною державною адміністрацією як розпорядником спірної земельної ділянки водного фонду, рішень про передачу ТОВ "Карпус" у користування земельної ділянки водного фонду площею 51 га, на якій розташований об`єкт - Кричевичівське водосховище, не приймалося, договорів з приводу передачі у користування вищевказаного водного об`єкту в комплексі із земельною ділянкою не укладалося.

6.27. При цьому місцевим господарським судом обґрунтовано зазначено, що ані Режим рибогосподарської експлуатації водного об`єкта, ані договір про біологічну меліорацію не є та не можуть бути правовстановлюючими документами, якими надається право користування водними об`єктами чи землями водного фонду, та не визначають правових підстав користування водними об`єктами.

До того ж, Кричевичівське водосховище є водосховищем комплексного призначення, яке, відповідно до положень статті 51 Водного кодексу України, взагалі не може бути об`єктом оренди.

6.28. Згідно з частиною другою статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

6.29. Установленими у справі фактичними обставинами неправомірного використання Відповідачем водного об`єкта та земельних ділянок під ним, доведено факт порушення прав держави в особі Волинської обласної державної адміністрації, яка виконує функції власника спірного майна.

6.30. За наведених обставин суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що ТОВ "Карпус" зобов`язане звільнити та повернути земельну ділянку державної форми власності, на якій розташовано Кричевичівське водосховище, Волинській обласній державній (військовій) адміністрації, як розпоряднику земельної ділянки.

6.31. У той же час, за висновками місцевого господарського суду, з яким погодилась апеляційна інстанція, Прокурором не доведено та не підтверджено належними та допустимими доказами, що саме ТОВ "Карпус" розмістило спірні тимчасові об`єкти на дамбі Кричевичівського водосховища, які Прокурор просить Відповідача демонтувати.

При цьому суд апеляційної інстанції не прийняв до уваги докази, які були отримані у ході досудового розслідування кримінального провадження з посиланням на те, що вони є викопіюванням з веб-сайту та самі по собі не можуть бути доказами у справі, оскільки вони виготовлені, видані і засвідчені не власником відповідного Інтернет-ресурсу або провайдером.

Свою позицію апеляційний господарський суд обґрунтовував тим, що такий підхід відповідає висновкам Верховного Суду, які викладені у постановах від 20.10.2019 у справі №711/9146/16-ц, від 07.07.2021 у справі №587/2051/18.

6.32. Разом з тим, Прокурор у касаційній скарзі наголошує, що суд помилково не прийняв та не надав оцінки зазначеним доказам, оскільки вони є не просто викопіюванням з веб-сайту, а відповідними доказами, які в установленому процесуальним законодавством порядку та формі створені в рамках кримінального провадження в результаті здійснення відповідних процесуальних дій.

6.33. Аналізуючи вищенаведені доводи, судова колегія зазначає, що відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 27.01.2021 у справі №461/3675/17 та на яку посилається заявник касаційної скарги, чинне процесуальне законодавство не встановлює заборони можливості використання під час розгляду справи доказів, отриманих в межах інших проваджень.

Тобто докази, зібрані у межах кримінального провадження, можуть бути використані як докази у справі, яка переглядається, якщо відповідні дані стосуються предмета доказування. Достовірність і достатність таких доказів суд оцінює з урахуванням обставин конкретної справи.

Однак, судом апеляційної інстанції наведеного враховано не було, що призвело до передчасних висновків.

6.34. Колегія суддів також звертає увагу на те, що у статті 79 Господарського процесуального кодексу України впроваджено стандарт доказування "вірогідності доказів".

Зазначений стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Іншими словами, тлумачення змісту статті 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово згадував про категорію стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17).

Водночас, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, з`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

6.35. Однак, судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам, у тому числі, протоколам огляду місця події та протоколу огляду веб-сайту у кримінальних провадженнях та у судових рішеннях не наведено, що вони не стосуються предмета доказування або одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

6.36. Додатково (в частині, що не суперечить можливості врахування доказів, отриманих в рамках кримінального провадження), стосовно тверджень суду апеляційної інстанції, що викопіювання з веб-сайту самі по собі не можуть бути доказом у справі, оскільки вони виготовлені, видані і засвідчені не власником відповідного Інтернет-ресурсу або провайдером, судова колегія зазначає, що веб-сторінки є електронними документами, які фізично не можуть надаватися суду, однак вони можуть містити відомості про обставини, які мають значення для справи, тому суд був не позбавлений можливості провести огляд і дослідження таких документів у місці їх знаходження (на відповідному Інтернет-ресурсі за вказаним стороною справи посиланням) з фіксацією таких процесуальних дій у протоколі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.10.2019 у справі №711/9146/16-ц та на яку посилався і суд апеляційної інстанції.

6.37. Отже, висновки судів попередніх інстанцій, що спірні тимчасові об`єкти на дамбі Кричевичівського водосховища можуть належати іншим особам з посиланням на договір про партнерство та співробітництво від 10.04.2018, укладеного між ТОВ "Карпус" та ГО "Риболовний клуб "Кричевичі" є передчасними, оскільки суди не надали правової оцінки зазначеному договору та не дослідили права та обов`язки його сторін з урахуванням загальновизнаного принципу приватного права "nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet", який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.

При цьому рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки мають бути вичерпними, відповідати дійсності і підтверджуватися належними і допустимими доказами.

6.38. Таким чином, доводи скаржника про наявність передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підстав для подання касаційної скарги знайшли своє часткове підтвердження.

6.39. Судова колегія також звертає увагу, що відповідно до сталої практики Верховного Суду, сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

6.40. Отже, зважаючи на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій не ґрунтуються на повному і всебічному розгляді в судовому процесі всіх обставин, встановлення яких є необхідним відповідно до норм законодавства, що регулюють спірні правовідносини.

6.41. Тобто, суди попередніх інстанцій дійшовши висновку про те, що саме Відповідач (ТОВ "Карпус") мав режим рибогосподарської експлуатації Кричевичівського водосховища, договір про біологічну меліорацію, використовував їх, протягом розгляду цієї справи наполягав на законності своїх дій, посилаючись на те, що й надалі продовжуватиме користування водними біоресурсами на загальних підставах, розробив та затвердив Регламентації спортивного та любительського рибальства, необґрунтовано не врахували встановлені ними ж обставини того, що уповноваженими органами здійснювались перевірки, в ході яких встановлено факт використання Відповідачем водосховища, земельної ділянки під ним і прибережної захисної смуги навколо нього та факт розміщення по периметру водного об`єкта принаймні частини спірних тимчасових споруд.

6.42. Згідно з імперативними приписами статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.43. При цьому встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.

6.44. Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що суди повинні неухильно додержуватися вимог про законність та обґрунтованість рішення у справі, яке повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

6.45. За наведених обставин касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані судові рішення попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог - скасуванню з направленням справи в цій частині на новий розгляд до місцевого господарського суду. В іншій частині оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін.

6.46. Під час нового розгляду судам для правильного вирішення цього спору необхідно урахувати викладене, встановити усі обставини, що входять до предмета доказування такого позову, з`ясувати, у тому числі, хто є власником спірних тимчасових об`єктів на дамбі Кричевичівського водосховища, які Прокурор просить Відповідача демонтувати і, виходячи з установленого, застосувати ті норми права, якими регулюються спірні правовідносини.

7. Висновки Верховного Суду

7.1. Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

7.2. Згідно з частинами першою, другою статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

7.3. За змістом частини третьої статті 310 цього Кодексу підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

7.4. Ураховуючи викладене та беручи до уваги, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвалені у справі судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог - скасуванню із направленням справи в цій частині на новий розгляд до місцевого господарського суду. В іншій частині оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін.

7.5. Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги наведене в цій постанові, всебічно, повно, об`єктивно та безсторонньо дослідити наявні у справі докази і, в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством, прийняти відповідне рішення.

8. Розподіл судових витрат

8.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу заступника керівника Волинської обласної прокуратури задовольнити частково.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.08.2023 та рішення Господарського суду Волинської області від 27.06.2023 у справі №903/255/23 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про усунення перешкод державі у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою водного фонду, зобов`язавши Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпус" звільнити зайняту ним земельну ділянку водного фонду державної форми власності на території Колодяжненської об`єднаної територіальної громади Ковельського району площею 51 га та розташованого на ній водного об`єкту - Кричевичівське водосховище, шляхом демонтажу встановлених на земельній ділянці по периметру водосховища у межах прибережної захисної смуги 45 дерев`яних пірсів, 4 будинків для відпочинку (3 дерев`яних та 1 з металопрофілю), 4 альтанок (бесідок), 9 дерев`яних вбиралень, 3 дерев`яних кабінок для переодягання, 5 металевих стовпців для освітлення території - скасувати.

3. Справу №903/255/23 в цій частині направити на новий розгляд до місцевого господарського суду.

4. В іншій частині постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.08.2023 та рішення Господарського суду Волинської області від 27.06.2023 у справі №903/255/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Зуєв Судді Н. Багай І. Берднік