Рішення

від 20.11.2023 по справі 320/11756/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2023 року справа №320/11756/23

Суддя Київського окружного адміністративного суду Марич Є.В., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ТОВ "СІЕЙЧЕС УКРАЇНА" до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «СІЕЙЧЕС Україна» (далі позивач, ТОВ «СІЕЙЧЕС Україна») з позовом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі відповідач), в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 25.01.2023 №176/ж10/31-00-04-02-01; від 25.01.2023, від 25.01.2023 №177/ж10/31-00-04-02-01, від 25.01.2023 №179/ж10/31-00-04-02-01.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на незаконність проведення контролюючим органом документальної позапланової перевірки та, в подальшому, призначення додаткової перевірки на підставі п.п.78.1.5 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, під час якої вийшов за межі предмета перевірки. Позивач вважає, що ним виконано вимоги податкового законодавства під час формування податкового кредиту за операціями з контрагентами на підставі зареєстрованих податкових накладних; господарські операції позивача з контрагентами є фактично здійсненими, що підтверджено необхідними первинними документами. Позивач посилається на те, що ним не порушено пп.69.9 п.69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, а тому відповідачем безпідставно відмовлено йому у бюджетному відшкодуванні.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.04.2023 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Представником Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків подано до суду відзив на позовну заяву, в якому позов не визнав та зазначив, що операції по взаємовідносинах між позивачем та його контрагентами не мали реального характеру, контролюючим органом під час проведення перевірки встановлені обставини, які свідчать про фактичну неможливість виконання сторонами зобов`язань за договорами. Представник відповідача, посилаючись на те, що висновки акту перевірки є законними та обґрунтованими, вважає, що податкові повідомлення-рішення прийняті відповідно до вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим просив у задоволенні позову відмовити.

Представником позивача подано відповідь на відзив відповідача, в якій заперечує проти доводів останнього, викладених у відзиві.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.08.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Сторони прибули у судове засідання.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві та письмових поясненнях, просив суд відмовити у задоволенні позову.

Суд за згодою сторін перейшов до розгляду справи по суті в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами і доказами.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ТОВ «СІЕЙЧЕС Україна» (код ЄДРПОУ 35704808) зареєстроване 12.02.2008 як юридична особа, про що внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за № 1072 1020 000021838, та перебуває на обліку у Центральному міжрегіональному управлінні ДПС по роботі з великими платниками податків.

На підставі наказу від 01.06.2022 №114, п.п.19-1.1.6 п.19-1.1 статті 19-1, п. п. 20.1.4 п. 20.1 статті 20, п. п. 78.1.8 п. 78.1 статті 78 Податкового кодексу України Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «СІЕЙЧЕС Україна» (код ЄДРПОУ 35704808) щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за січень 2022 року у податковій декларації з податку на додану вартість від 21.02.2022 №9037054240 з урахуванням уточнюючих розрахунків від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, за результатами якої складено акт від 29.07.2022 № 432/31-00-04-02-01/35704808.

Перевіркою встановлено порушення п.44.1 статті 44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 статті 198, п.200.1, п.200.4 статті 200 Податкового кодексу України, п. 5 Розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21, в результаті чого, у відповідності до п.200.14 статті 200 Податкового кодексу України:

завищено податковий кредит по декларації з податку на додану вартість за січень 2022 року у сумі 34 496 498 грн, завищено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та податкового кредиту поточного звітного періоду (показник рядка 19 декларації) 34 496 498 грн, що призвело до завищення:

-суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню податку на додану вартість на розрахунковий рахунок на 25 003 788 грн;

-суми від`ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 9 492 710 грн; та

відмовлено в отриманні бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок 158 912 184 грн.

TOB «СІЕЙЧЕС Україна» подано заперечення до акту від 12.08.2022 № б/н.

За результатами розгляду заперечення, у відповідності до п.п. 20.1.4 п. 20.1 статті 20, пп. 78.1.5 п. 78.1 статті 78 Податкового кодексу України зі змінами та доповненнями з урахуванням Указу Президента України, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ «Про введення воєнного стану в Україні» зі змінами та доповненнями відповідачем видано наказ від 22.08.2022 №38, яким призначено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «СІЕЙЧЕС Україна».

В період з 07.12.2022 по 30.12.2022 Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «СІЕЙЧЕС Україна» з питань, що стали предметом заперечень від 12.08.2022 № б/н стосовно висновків, викладених в акті від 29.07.2022 № 432/31-00-04-02-01/35704808 та щодо питань законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн по декларації з ПДВ за січень 2022 року.

За результатами проведення перевірки відповідачем складено акт від 06.01.2023 №26/Ж5/31-00-04-02-01/35704808, в якому зафіксовано порушення п.44.1 статті 44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 статті 198, п.200.1, п.200.4 статті 200 Податкового кодексу України, п. 5 Розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21, в результаті чого, у відповідності до п.200.14 статті 200 Податкового кодексу України:

завищено податковий кредит по декларації з податку на додану вартість за січень 2022 року у сумі 47 665 326 грн, завищено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та податкового кредиту поточного звітного періоду (показник рядка 19 декларації) 47 665 326 грн, що призвело до:

- завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню податку на додану вартість на розрахунковий рахунок на 35 988 270 грн;

- завищення суми від`ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 11 677 056 грн; та

відмовлено в отриманні бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок 4 322 695 грн.

Висновки акта перевірки ґрунтуються на порушенні позивачем норм податкового законодавства, що стосуються віднесення сплаченого постачальникам у ціні товару ПДВ до складу податкового кредиту, у зв`язку з не підтвердженням реальності здійснення господарських операцій з контрагентами-постачальниками: ТОВ «ЯНТАР-21А» (код ЄДРПОУ 42111776), ТОВ «Перший український сільськогосподарський кооператив» (код ЄДРПОУ 41230391), ТОВ «Продресурс ІК» (код ЄДРПОУ 37113200), ТОВ «Украгроресурс» (код ЄДРПОУ 32227053), ТОВ «Торговий будинок «НОВААГРО» (код ЄДРПОУ 39820081), ТОВ «Урожай Трейд» (код ЄДРПОУ 43660336).

На підставі висновків акту перевірки від 06.01.2023 №26/Ж5/31-00-04-02-01/35704808, відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 25.01.2023:

№176/ж10/31-00-04-02-01, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 35 988 270 грн та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 17 994 135 грн;

№177/ж10/31-00-04-02-01, яким виявлено відсутність права на отримання бюджетного відшкодування на суму 4 322 695 грн;

№179/ж 10/31-00-04-02-01, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму - 11 677 056 грн.

Позивач не погоджуючись із висновками контролюючого органу щодо нереальності господарських операцій з контрагентами та прийнятими, на підставі цих висновків, податковими повідомленнями-рішеннями, вважаючи їх протиправними, такими, що порушують його права, свободи та інтереси, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

Цим Кодексом передбачені функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (п.1.1 статті 1 Податкового кодексу України).

Зокрема, підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

За змістом пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Згідно з підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється якщо платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Верховним Судом у постанові від 19.03.2020 по справі № 460/2939/18 здійснено тлумачення підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України і зроблено висновок про те, що буквальне тлумачення норми цього підпункту свідчить про два окремі випадки проведення документальної позапланової перевірки: перша - подання декларації, в якій заявлено до відшкодування з бюджету суми податку на додану вартість; друга подання декларації з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень. При цьому у першому випадку позапланова перевірка проводиться за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V ПК.

Таким чином, вживання в тексті норм підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 та пункту 200.11 статті 200 Податкового кодексу України словосполучень «відшкодування з бюджету податку на додану вартість», «сума бюджетного відшкодування» поряд із «від`ємне значення з податку на додану вартість» свідчить про те, що встановлена підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України умова перевищення 100 тис. гривень як підстава для проведення позапланової документальної перевірки, стосується від`ємного значення з податку на додану вартість, як окремого від суми бюджетного відшкодування показника податкового обліку.

Щодо строку призначення перевірки суд зазначає наступне.

На підставі Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України» «Про введення воєнного стану в Україні», на всій території України запроваджено воєнний стан.

Законом України від 03.03.2022 №2118-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану» підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України доповнено пунктом 69.9, відповідно до якого для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Разом з тим, Законом України від 12.05.2022 №2260-1Х «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану», який набрав чинності 27.05.2022, внесено зміни до пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Зокрема, підпункт 69.2 викладено в такій редакції:

« 69.2. Податкові перевірки не розпочинаються, а розпочаті перевірки зупиняються; крім:

а) камеральних перевірок;

б) документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків та/або з підстав, визначених підпунктами 78.1.7 та 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, та/або документальних позапланових перевірок платників податків, за якими отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником валютного законодавства в частині дотримання граничних строків надходження товарів за імпортними операціями та/або валютної виручки за експортними операціями;

в) фактичних перевірок.».

Як передбачено пунктом 200.11 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контролюючий орган має право протягом 60 календарних днів, що настають за граничним строком подання податкової декларації, а в разі якщо така податкова декларація надана після закінчення граничного строку - за днем її фактичного подання, провести документальну перевірку платника податку у порядку, передбаченому підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу.

Рішення про проведення документальної перевірки має бути прийнято не пізніше закінчення граничного строку проведення камеральної перевірки.

В той час, пунктом 69.11 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України встановлено: зупинити до 21 липня 2022 року дію пунктів 200.10-200.12 статті 200 цього Кодексу. До звітних податкових періодів лютий - липень 2022 року пункти 200.10-200.12 статті 200 цього Кодексу застосовуються з урахуванням строків для проведення камеральних, документальних податкових перевірок, передбачених підпунктом 69.2 цього пункту.

Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Згідно абзацу восьмого підпункту 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX (який набирає чинності з 2 червня 2022 року в частині камеральних перевірок декларацій та уточнюючих розрахунків (у разі їх подання), до яких подано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування) подані уточнюючі розрахунки до податкових декларацій з податку на додану вартість за звітні податкові періоди до лютого 2022 року перевіряються у строк, визначений цим пунктом для звітного періоду, на який припадає день подання такого уточнюючого розрахунку.

При цьому, згідно пункту 1 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 12.05.2022 №2260-1Х, цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім змін до абзаців другого, п`ятого - восьмого підпункту 69.2 та підпункту 69.11 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України в частині камеральних перевірок декларацій та уточнюючих розрахунків (у разі їх подання), до яких подано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, які набирають чинності з 2 червня 2022 року.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом документальної позапланової перевірки ТОВ «СІЕЙЧЕС Україна» є дотримання останнім податкового законодавства при декларуванні за січень 2022 року у податковій декларації з податку на додану вартість від 21.02.2022 №9037054240 з урахуванням уточнюючих розрахунків від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

На підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 статті 20, п.п. 78.1.8 п. 78.1 статті 78, підпункту 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України відповідачем видано наказ від 01.06.2022 №114 про призначення вказаної перевірки позивача з 11 липня 2022 року тривалістю 15 робочих днів.

Таким чином, виходячи з аналізу вище зазначених законодавчих норм, слід дійти до висновку, що оскільки подання декларації за січень 2022 року, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, та з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн, є належною підставою для проведення перевірки, а чинне законодавство не обмежує перевірку на підставі підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України від`ємного значення ПДВ строками або періодами формування від`ємного значення, а граматичне тлумачення означеної норми пов`язує право провести перевірку у разі якщо платником подано декларацію з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн, тому суд відхиляє доводи позивача про те, що первинну перевірку проведено відповідачем поза межами строків, встановлених чинним законодавством.

Щодо тверджень позивача про незаконність проведення повторної перевірки, суд зазначає наступне.

Позивач у позові зазначив, що відповідачем під час здійснення документальної позапланової перевірки встановлено нові порушення, які не встановлювались попередньою перевіркою, що суперечить вимогам підпункту 78.1.5. пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, оскільки документальна позапланова перевірка відповідно до вказаної норми проводиться виключно з питань, що стали предметом оскарження.

Крім того, на думку позивача, предметом перевірки, повинно було бути виключно з`ясування питань, що були викладені в запереченнях на акт.

Відповідно до підпункту 78.1.5. пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: платником податків подано в установленому порядку контролюючому органу заперечення до акта перевірки в порядку, визначеному пунктом 86.7 статті 86 цього Кодексу, або скаргу на прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення, в яких вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки або скасування прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення у разі якщо платник податків у своїй скарзі (запереченнях) посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, та об`єктивний їх розгляд неможливий без проведення перевірки. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали предметом оскарження.

З аналізу зазначеної правової норми слідує, що підставою для проведення позапланової виїзної перевірки є виключно подання платником податку заперечення до акта перевірки з вимогою перегляду результатів перевірки і підстави викладені в них потребують додаткового дослідження з встановленням певних обставин. При цьому, перевірка проводиться виключно з питань, що стали предметом оскарження.

У постанові від 31 липня 2018 року у справі №826/13304/17 Верховним Судом зазначено, що законодавець викладаючи право податкового органу в п.п. 78.1.5. п. 78.1 ст 78 Податкового кодексу України передбачив запобіжник від зловживань посадовими особами податкового органу у вигляді обмеження предмету такої перевірки виключно питаннями, що стали предметом оскарження.

Як свідчать матеріали справи, ТОВ «СІЕЙЧЕС Україна» подано контролюючому органу податкову декларацію з податку на додану вартість від 21.02.2022 №9037054240 за січень 2022 року з урахуванням уточнюючих розрахунків від`ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

Наказом Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 01.06.2022 №114 призначено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «СІЕЙЧЕС Україна» з питання законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету ПДВ та від`ємного значення з ПДВ, яке становить більше 100 тис. гривень за вказаною податковою декларацією.

В період з 11.07.2022 по 29.07.2022 відповідачем проведено відповідну перевірку та за її результатами складено акт від 29.07.2022 № 432/31-00-04-02-01/35704808.

В акті контролюючим органом зазначено, що причиною виникнення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та податкового кредиту за січень 2022 року було здійснення експортних операцій з постачання кукурудзи, 3-го класу, врожаю 2021 року, пшениці м`якої, не насіннєвої, врожаю 2021 року, та інші, які оподатковуються за нульовою ставкою згідно пп.195.1.1 п.195.1 ст.195 Податкового кодексу України та становлять 99,4% від загального обсягу реалізації та за рахунок придбання на території України зернових культур.

При цьому, контролюючим органом встановлено, що в охопленому перевіркою податковому періоді платник податків оформляв взаємовідносини з ризиковими контрагентами, відображення яких в бухгалтерському та податковому обліку вплинуло на визначення у податковій декларації від`ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до бюджетного відшкодування, а саме з ТОВ «Перший український сільськогосподарський кооператив» (код ЄДРПОУ 41230391), TOB «ЯНТАР-21А» (код ЄДРПОУ 42111776).

Як вбачається з п.2.11 акту при проведенні перевірки контролюючим органом використано наступні документи: податкові декларації з ПДВ з додатками, уточнюючі розрахунки з додатками; Єдиний реєстр податкових накладних; видаткові накладні; платіжні документи; експортні вантажно-митні декларації; установчі документи; акти виконаних робіт; договори з покупцями та постачальниками; оборотно-сальдові відомості по відповідним рахункам; аналіз рахунків.

Водночас, в акті зазначено, що на запит №1 від 11.07.2022 платником не в повному обсязі надано документи до перевірки, однак які саме документи не надано відповідачем не вказано.

Разом з тим, позивачем подано заперечення на зазначений акт перевірки, в якому наголосив на процедурні порушення та вказав, що твердження в акті перевірки щодо неподання первинних документів щодо взаємовідносин з ТОВ «Перший український сільськогосподарський кооператив» та TOB «Янтар-21А» не відповідають дійсності, оскільки ним були подані до перевірки усі необхідні документи.

Окрім іншого, позивачем зазначено, що в акті перевірки відповідачем, як на підставу нереальності здійснення господарських операцій між ТОВ «СІЕЙЧЕС Україна» та ТОВ «Перший український сільськогосподарський кооператив» і TOB «ЯНТАР-21А», вказано фактично на порушення вимог податкового законодавства постачальниками цих контрагентів по ланцюгу постачання, що, на його думку, не повинно нести негативні наслідки для позивача та порушено принцип індивідуальної відповідальності.

Отже, у запереченнях позивач ставить під сумнів висновки контролюючого органу щодо непідтвердження господарських операцій первинними документами і зазначає, що такі наявні, та надає пояснення стосовно взаємовідносин з ТОВ «Перший український сільськогосподарський кооператив» та з TOB «ЯНТАР-21А»,

При цьому підприємство до заперечень подало копії первинних документів і просило їх взяти до уваги, а акт перевірки визнати таким, що не породжує будь-яких правових наслідків та не може бути підставою для винесення податкових повідомлень-рішень.

Дослідивши копію повідомлення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків «Про результати розгляду заперечення» від 26.08.2022 №400/Ж12/31-00-04-02-01-33, встановлено, що відповідачем підставою для призначення документальної позапланової перевірки відповідно до підпункту 78.1.5. пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України зазначено подання ТОВ «СІЕЙЧЕС Україна» заперечення до акта перевірки та додаткових документів.

Однак, що стосується подання ТОВ «СІЕЙЧЕС Україна» заперечення до акта перевірки, дослідженням їх змісту встановлено, що вони не містять будь-яких посилань на обставини, що не були досліджені під час перевірки.

На користь такого твердження свідчить також незазначення відповідачем таких обставин в наказі від 22.08.2022 №38 та повідомленні про розгляд заперечення позивача до акта перевірки, оформленому листом від 26.08.2022 №400/Ж12/31-00-04-02-01-33, зміст яких досліджено у судовому засіданні.

Як вбачається з акту перевірки від 06.01.2023 №26/Ж5/31-00-04-02-01/35704808 предметом документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «СІЕЙЧЕС Україна» повинні бути саме питання, викладені у запереченні до акту документальної позапланової перевірки від 29.07.2022 № 432/31-00-04-02-01/35704808.

Однак, як вбачається з висновків акту перевірки від 06.01.2023 №26/Ж5/31-00-04-02-01/35704808 відповідачем встановлено порушення відмінні від тих, що були встановлені актом документальної позапланової перевірки від 29.07.2022 № 432/31-00-04-02-01/35704808.

Зокрема, висновки акта перевірки ґрунтуються на порушенні позивачем норм податкового законодавства, що стосуються віднесення сплаченого постачальникам у ціні товару ПДВ до складу податкового кредиту, у зв`язку з непідтвердженням реальності здійснення господарських операцій з контрагентами-постачальниками: ТОВ «ЯНТАР-21А» (код ЄДРПОУ 42111776), ТОВ «Перший український сільськогосподарський кооператив» (код ЄДРПОУ 41230391), ТОВ «Продресурс ІК» (код ЄДРПОУ 37113200), ТОВ «Украгроресурс» (код ЄДРПОУ 32227053), ТОВ «Торговий будинок «НОВААГРО» (код ЄДРПОУ 39820081), ТОВ «Урожай Трейд» (код ЄДРПОУ 43660336).

Тобто, відповідачем під час здійснення документальної позапланової перевірки встановлено нові порушення, які не встановлювались попередньою перевіркою, що суперечить вимогам підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, оскільки документальна позапланова перевірка відповідно до підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, проводиться виключно з питань, що стали предметом оскарження.

Таким чином, відповідачем прийнято рішення про проведення позапланової документальної перевірки за відсутності підстав для її призначення, визначених підпунктом 78.1.5. пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, а саме не дотримано вимоги про обмеження предмету такої перевірки виключно питаннями, що стали предметом оскарження.

В контексті викладеного, суд бере до уваги правовий висновок Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду, викладений у постанові від 21 лютого 2020 року по справі №826/17123/18, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 вересня 2021 року по справі № 816/228/17, висновки якої є обов`язковими для врахування в силу вимог статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.

Таким чином, вбачається необхідним вирішити питання правомірності встановлених відповідачем під час перевірки порушень платником податків вимог законодавства, що стало підставою прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Як встановлено судом та підтверджується актом перевірки, висновки щодо порушень з боку позивача вимог Податкового кодексу України відповідач пов`язує з фактом відсутності реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Контролюючий орган вказує на те, що такі господарські операції не підтверджуються необхідними доказами у зв`язку із відсутністю достатньої кількості основних засобів, виробничих потужностей та трудових ресурсів для здійснення одночасно операцій у значних обсягах, а також зазначає про неможливість встановити походження сільськогосподарської продукції (ячменю, пшениці, кукурудзи), яка придбавалася позивачем у таких контрагентів як ТОВ «ЯНТАР-21А» та ТОВ «Перший український сільськогосподарський кооператив» у вересні 2020 року, серпні, жовтні- грудні 2021 року та січні 2022 року.

Разом з тим, як свідчать матеріали справи та зміст акта перевірки, ТОВ «СІЕЙЧЕС Україна» були надані до перевірки всі необхідні первинні документи разом з іншими документами щодо взаємовідносин з ТОВ «ЯНТАР-21А»: договори поставки зерна, картки аналізу зерна, акти приймання-передавання зерна, складські квитанції на переоформлення зерна пшениці, ячменю, кукурудзи від зернового складу ТОВ «ЯНТАР-21А» на ТОВ «СІЕЙЧЕС Україна», видаткові, податкові накладні. Оплата за товар здійснювалась у порядку безготівкового розрахунку, що підтверджується платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи.

Заперечень щодо належності і достовірності цих документів відповідачем не наведено.

Вказані документи складені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88.

Проте суть акту перевірки зводиться до тверджень податкового органу про нібито недостатність трудових та земельних ресурсів по ланцюгу постачання з боку основних постачальників ТОВ «ЯНТАР-21А»: ФГ «Мурафське» (код ЄДПРОУ 41104354) та ТОВ «Агро-Успіх» (код ЄДПРОУ 32867317).

Водночас, відповідачем зазначається про наявність у таких постачальників певної кількості земельних ділянок: ФГ «Мурафське»: 3 працюючі особи, 100 земельних ділянок, площа задекларованої ріллі - 192 га; ТОВ «Агро-Успіх»: 6 працюючих осіб, нерухоме майно (офіс), земельні ділянки у кількості 76 одиниць, площа задекларованої ріллі - 172 га.

Однак, контролюючим органом не досліджено в акті перевірки фінансову звітність цих постачальників, баланси, звіти суб`єктів малого підприємництва тощо на предмет наявності запасів чи придбання певної кількості продукції у інших виробників.

Також в акті перевірки не наводиться будь-якого обґрунтування недостатності визнаних трудових ресурсів, у тому числі з урахуванням можливості залучення третіх осіб.

Оскільки постачальники ТОВ «ЯНТАР-21А» є сільськогосподарськими виробниками, то кількість працівників, наявних в штаті постачальників, обумовлюється сезонністю роботи таких підприємств. Наявна в штаті кількість осіб є достатньою для забезпечення повсякденної бізнес-діяльності постачальників, в той час як у разі необхідності виконання робіт в сезонну пору року, такі підприємства працевлаштовують робітників, праця яких має сезонний характер.

Вказані обставини відповідачем жодним чином не спростовано.

Крім того, під час оскарження результатів перевірки, позивач надавав відповідачу документи на підтвердження наявності у ТОВ «ЯНТАР- 21А» достатніх площ для зберігання зерна, а саме: трьох силосних башт висотою 17,133 м., діаметром 8,862 м та об`ємом 500 МТ, однак відповідачем такі документи проігноровано.

Більш того, на спростування тверджень відповідача в акті перевірки про те, що нібито Державним підприємством «Держреєстри України» не підтверджено складання/оформлення складських квитанцій на зерно ТОВ «ЯНТАР-21А» як зерновим складом, позивач клопотанням від 12.05.2023 долучив до матеріалів справи отримані позивачем у Державного підприємства «Держреєстри України» витяги з Реєстру складських документів на зерно, з яких вбачається, що складські квитанції, які надавалися позивачем відповідачу до перевірки, мають статус «погашені», а на витягах вказана дата погашення складського документа в основному реєстрі.

Податкові накладні, складені ТОВ «ЯНТАР-21А» за операціями постачання зерна позивачу, належним чином зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що відповідачем не заперечується.

Таким чином, висновки щодо неспроможності постачальників поставити певний обсяг сільськогосподарської продукції є безпідставними і не доведеними, вказані доводи відповідача не беруться судом до уваги, оскільки не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків господарських операцій проведених позивачем з ТОВ «ЯНТАР-21А». В той час, коли для встановлення реальності здійснення будь-якої господарської операції необхідно здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням усіх фінансово-господарських документів, періоду часу, за який такі операції здійснені, а також конкретних осіб та наслідки їх дій.

Як встановлено судом з наявних в матеріалах справи первинних документів, правильність складання яких під сумнів відповідачем на ставиться, господарські операції в рамках договорів позивача з ТОВ «ЯНТАР-21А» фактично відбулись та спричинили реальні правові наслідки, за якими позивачем сформовано податковий облік, в тому числі і податковий кредит, а тому висновки відповідача на нереальність господарських операцій позивача з ТОВ «ЯНТАР-21А» не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Перший український сільськогосподарський кооператив» (код ЄДРПОУ 41230391), то останні здійснювались на підставі договорів поставки №937156 від 02.09.2020, №937036 від 01.09.2020, №937161 від 02.09.2020, №937930 від 10.09.2020, №983893 від 19.10.2021, №987221 від 22.11.2021, №988538 від 03.12.2021, №988757 від 06.12.2021, №989287 від 09.12.2021, №988897 від 07.12.2021, №989646 від 14.12.2021, №991781 від 11.01.2022, №991894 від 12.01.2022, №992076 від 13.01.2022, №992233 від 14.01.2022, №992428 від 18.01.2022.

Реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Перший український сільськогосподарський кооператив» підтверджується належним чином оформленими первинними документами, складеними в межах господарських операцій, а саме видатковими накладними, податковими накладними з доказами реєстрації.

Оплата за товар здійснювалась у порядку безготівкового розрахунку, що підтверджується платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи.

При цьому, в акті перевірки контролюючим органом зазначено, що у ТОВ «Перший український сільськогосподарський кооператив» недостатня кількість трудових ресурсів для виконання умов договорів, а також земельних ресурсів для вирощування зерна в тих обсягах, які поставлено позивачу, а встановити джерело походження товару - неможливо.

Разом з тим, як свідчать матеріали справи позивачем в межах оскарження результатів перевірки надавались відповідачу документи на підтвердження джерела походження товару, придбаного у ТОВ «Перший український сільськогосподарський кооператив», а саме копії щодо постачальників ТОВ «Перший український сільськогосподарський кооператив»: виписок з ЄДР; витягів з реєстру платників ПДВ; свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи; звітів постачальників ТОВ «Перший український сільськогосподарський кооператив»: - про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай (форма 4-сг); - про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду (форма 29-сг); - про збирання врожаю сільськогосподарських культур (форма 37-сг); договорів поставки та додаткових угод до них, за якими ТОВ «Перший український сільськогосподарський кооператив» придбавав зерно у своїх постачальників; видаткових накладних до таких договорів поставки.

З указаних документів вбачається, що у постачальників ТОВ «Перший український сільськогосподарський кооператив» не лише були необхідні обсяги зерна, щоб продати його контрагенту, але й були необхідні площі земельних ділянок, на яких таке зерно можна було виростити.

Отже, з поданих документів повністю прослідковується і підтверджується придбання ТОВ «Перший український сільськогосподарський кооператив» у постачальників достатньої кількості товару для його подальшої поставки позивачу товару за вищевказаними договорами поставки.

Заперечень щодо належності і достовірності цих документів відповідачем не наведено.

Вказані документи складені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88.

Податкові накладні, складені контрагентом за операціями постачання товару позивачу, належним чином зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що відповідачем не заперечується.

Оскільки всі податкові накладні постачальників контрагентів були зареєстровані податковим органом, це підтверджує задекларовані обсяги постачання товарів та можливість (достатність обсягів товару) здійснення господарських операцій.

Окрім цього, як зазначалось вище, висновки акта перевірки ґрунтуються на порушенні позивачем норм податкового законодавства, що стосуються віднесення сплаченого постачальниками у ціні товару ПДВ до складу податкового кредиту, у зв`язку з непідтвердженням реальності здійснення господарських операцій також з контрагентами-постачальниками: ТОВ «Продресурс І К» (код ЄДРПОУ 37113200), ТОВ «Украгроресурс» (код ЄДРПОУ 32227053), ТОВ «Торговий будинок «НОВААГРО» (код ЄДРПОУ 39820081) та ТОВ «Урожай Трейд» (код ЄДРПОУ 43660336).

В ході проведення перевірки відповідачем досліджено договори поставки, укладені між ТОВ «СІЕЙЧЕС Україна» та вказаними контрагентами-постачальниками, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні документи.

Усі податкові накладні, складені контрагентами-постачальниками: ТОВ «Продресурс І К», ТОВ «Украгроресурс», ТОВ «Торговий будинок «НОВААГРО», ТОВ «Урожай Трейд» за операціями постачання товару позивачу, належним чином зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що відповідачем не заперечується.

Водночас, висновки щодо порушень з боку позивача вимог Податкового кодексу України відповідач пов`язує з фактом відсутності реального здійснення господарських операцій з вказаними контрагентами.

При цьому, в обґрунтування правильності таких тверджень, контролюючий орган посилається лише на дані статистичної звітності про нібито недостатність земельних ділянок, основних засобів та трудових ресурсів у постачальників.

В той час, в акті перевірки відповідач визнає наявність у позивача усіх первинних документів, які супроводжували такі господарські операції, визнає за виробниками (постачальниками контрагентів позивача) наявність в них земельних ділянок, необхідних для вирощування сільськогосподарської продукції тощо, та не навів жодних заперечень щодо їх належності, достовірності та відповідності вимогам чинного законодавства.

Висновок податкового органу про безпідставність формування позивачем податкового обліку за рахунок вище вказаних господарських операцій ґрунтується на підставі оцінки фінансово-господарської діяльності контрагентів позивача по ланцюгу постачання.

Однак, вирішуючи з урахуванням наведених вище обставин та норм законодавства спір по суті, суд виходить з того, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

При вирішені даного спору суд враховує позицію, викладену в постановах Верховного Суду від 30 листопада 2018 року у справі №820/4698/17, від 04 грудня 2018 року у справі №814/788/14, від 29 березня 2023 року у справі № 560/12630/21 згідно з якою інформація про ознаки фіктивної діяльності контрагента (як-то: податковий стан платника податків, відсутність необхідних та достатніх матеріально-технічних ресурсів та персоналу тощо), одержана контролюючим органом з його власних інформаційних систем, що не оформлена рішенням суб`єкта владних повноважень і не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації.

Слід також наголосити, що платник не несе відповідальності за дії всіх підприємств та організацій, що беруть участь у багатостадійному процесі сплати податків до бюджету. Зворотне призвело б до неправомірного покладення на платника тягаря відповідальності за дії третіх осіб у багатостадійному господарському обороті.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 червня 2018 року по справі №826/16272/13-а, в якій суд зазначив, що порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента..

Також, у постанові від 16 квітня 2019 у справі №804/6909/17 Верховний Суд вкотре підтвердив позицію, що аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Висновок Верховного Суду, викладений, зокрема в постановах від 17 квітня 2018 року у справі №826/14549/15, від 06 лютого 2018 року у справі №816/166/15-а, від 13 серпня 2020 року у справі №520/4829/19, від 21 жовтня 2020 року у справі №140/1845/19, від 11 серпня 2023 року у справі № 640/6374/21 категоричний: відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Таким чином, недостатність персоналу, відсутність власних транспортних засобів, виробничо-складських приміщень тощо не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладених ним договорах. Аналогічна правова позиція неодноразово підтверджена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 10 листопада 2020 року у справі №440/3779/18, від 19 січня 2022 року у справі №640/29168/20, від 10 серпня 2023 року у справі № 640/18283/21.

У будь-якому випадку реалізуючи господарську компетенцію при укладенні та виконанні господарських договорів, сторони цього договору можуть вимагати від контрагента дотримання умов цих договорів, тією мірою якою дозволяють його (їх) умови. Перекладати на сторону договору обов`язки контролю свого контрагента за межами взаємовідносин, як того вимагає податковий орган, знаходиться за межами господарської компетенції суб`єкта господарювання та не входить до прав та обов`язків платника податку. Це в свою чергу у межах спірних правовідносин на позивача як платника податку покладається додаткове не передбачене законом обтяження, що є недопустимим.

Усталеною є практика Верховного Суду, яка, якщо її систематизувати, полягає в тому, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Ні податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання, ні помилки в оформленні первинних документів самі по собі не є самостійними підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу (постанова Верховного Суду від 02 травня 2023 року у справі № 200/2040/20-а).

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Відповідачем не наведено суду жодних обставин та доказів, які свідчили б про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про непов`язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Крім того, на момент укладення та виконання спірних операцій контрагенти позивача були зареєстровані платниками податку на додану вартість та внесені в установленому порядку до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, громадських формувань, що не спростовано відповідачем.

Таким чином, за результатом системного аналізу вимог податкового законодавства, на підставі оцінки наявних у справі доказів окремо та у їх сукупності, суд звертає увагу на те, що висновок про безтоварність господарських операцій може ґрунтуватись на належних, допустимих і достатніх доказах і не може ґрунтуватись на припущеннях. Контролюючий орган при вирішенні справи не обґрунтовував позицію щодо неправомірного завищення позивачем суми ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню та завищення від`ємного значення з ПДВ безтоварністю господарських операцій та не довів суду шляхом надання належних і допустимих доказів.

Відтак спірні податкові повідомлення-рішення від 25.01.2023 №176/ж10/31-00-04-02-01; від 25.01.2023, від 25.01.2023 №177/ж10/31-00-04-02-01, від 25.01.2023 №179/ж10/31-00-04-02-01 винесені відповідачем всупереч вимогам податкового законодавства та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірність та обґрунтованість прийнятих ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень

Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.

Враховуючи наведене, системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши наявні докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, за результатами з`ясування обставини у справі та їх правової оцінки суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.

На підставі частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України на користь позивача підлягають стягненню здійсненні ним судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «СІЕЙЧЕС Україна» (04070, м. Київ, вул. Сагайдачного, буд. 33, пов. 6, код ЄДРПОУ 35704808) до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (02068, м. Київ, вул. Кошиця, буд. 3; код ЄДРПОУ 44082145) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 25.01.2023р. №176/ж10/31-00-04-02-01, від 25.01.2023р. №177/ж10/31-00-04-02-01, від 25.01.2023р. №179/ж10/31-00-04-02-01.

3. Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «СІЕЙЧЕС Україна» (04070, м. Київ, вул. Сагайдачного, буд. 33, пов. 6, код ЄДРПОУ 35704808) сплачений судовий збір у розмірі 26 840,00 (двадцять шість тисяч вісімсот сорок) грн. за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (02068, м. Київ, вул. Кошиця, буд. 3; код ЄДРПОУ 44082145).

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Марич Є.В.