Постанова

від 06.11.2023 по справі 466/5145/23

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 466/5145/23 Головуючий у 1 інстанції: Зима І.Є.

Провадження № 22-ц/811/2312/23 Доповідач в 2 інстанції: Шеремета Н.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2023 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Шеремети Н.О.

суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.

секретаря: Цьони С.Ю.

з участю: ОСОБА_1 , її представника ОСОБА_2 ,

представника Головного управління статистики у Львівській області Грановської І.С.

розглянувши у відкритомусудовому засіданнів містіЛьвовіцивільнусправу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м.Львова від 04 липня 2023 року,-

ВСТАНОВИВ:

у травні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про роз`яснення ухвали Судової колегії в цивільних справах Львівського обласного суду від 15 лютого 1999 року по справі №22-150/1999.

В обгрунтування заяви покликається на те, що ухвалою судової колегії у цивільних справах Львівського обласного суду від 15 лютого 1999 року стягнуто з Львівського обласного управління статистики на користь ОСОБА_1 починаючи з 01 листопада 1998 року по 01 жовтня 2000 року щомісячно 38,50 грн., з проведенням перерахунків відповідно до вимог п. 28 Правил відшкодування шкоди та Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». Стверджує, що в мотивувальній та описовій частині ухвали зазначено, що за основу взято щомісячне відшкодування їй шкоди в сумі 38,50 грн, виходячи із наказу № 65 від 28 липня 1998 року по Львівському управлінню статистики, а саме, в розмірі 38,50 грн з урахуванням підвищення розміру мінімальної зарплати, що становить 70 % від 55 грн - мінімальної заробітної плати станом на 01 липня 1998 року. На виконання вищезазначеної ухвали суду видано виконавчий лист, в якому зазначено: «стягувати з Львівського обласного управління статистики в користь ОСОБА_1 щомісячні платежі в період з 01 серпня 1995 року по липень 1997 року, а починаючи з 01 листопада 1998 року по 01 жовтня 2000 року і до наступного переогляду, стягувати щомісячно по 38,50 грн, а це 70 % від 55 грн мінімальної зарплати, проводячи перерахунки відповідно до вимог пункту 28 Правил відшкодування шкоди та Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». Однак ухвала Львівського обласного суду від 15 лютого 1999 року не виконується відповідачем в частині нарахування їй щомісячних відшкодувань, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, як це зазначено в ухвалі суду та виконавчому листі, внаслідок чого порушується її конституційне право на соціальний захист. Наголошує, що Правила відшкодування шкоди, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 472 втратили чинність 11 липня 2001 року, у зв`язку з чим виникла необхідність у роз`ясненні ухвали Львівського обласного суду від 15 лютого 1999 року щодо порядку застосування мінімальної заробітної плати при нарахуванні щомісячних відшкодувань.

З наведених підстав просить роз`яснити резолютивну частину ухвали Львівського обласного суду від 15 лютого 1999 року щодо порядку застосування мінімальної заробітної плати, яка зазначається в описовій частині ухвали та у виконавчому листі, при нарахуванні ОСОБА_1 щомісячних відшкодувань при виконанні ухвали Судової колегії в цивільних справах Львівського обласного суду від 15 лютого 1999 року на підставі виконавчого листа Шевченківського району м. Львова, виданого ОСОБА_1 згідно з ухвалою від 15 лютого 1999 року у справі № 2-2145/1998 року.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 04 липня 2023 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз`яснення ухвали Судової колегії в цивільних справах Львівського обласного суду від 15 лютого 1999 року у справі № 22-150 за касаційною скаргою Львівського управління статистики по позовній заяві ОСОБА_1 про відшкодування шкоди відмовлено.

Ухвалу суду оскаржила ОСОБА_1 , в апеляційній скарзі покликається на те, що ухвала суду є незаконною та необґрунтованою, постановлена з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Апелянт стверджує, що судом першої інстанції не враховано, що нечіткість та незрозумілість ухвали Львівського обласного суду від 15 лютого 1999 року полягає в тому, що в описовій частині ухвали суд прийшов до висновку про те, що розмір відшкодування визначається, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, яка постійно збільшується, а в резолютивній частині ухвали цього не зазначено. Зазначає, що не може роками стягуватися сума відшкодування в розмірі 38,50 грн. без подальшого перерахунку, а оскільки Правила відшкодування шкоди, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 472, якими керувався суд при постановленні ухвали, втратили чинність у 2001 році, незрозуміло в який спосіб повинен здійснюватися перерахунок щомісячних відшкодувань. При цьому у виконавчому листі визначено, що щомісячні відшкодування виплачуватись у розмірі 38,50 грн., що становить 70 % від мінімальної заробітної плати, сума якої на той час складала 55 грн. Наголошує, що розбіжності в мотивувальній та резолютивній частинах ухвали призвели до того, що багато років ухвала Львівського обласного суду від 15 лютого 1999 року не виконується відповідачем. Вважає, що судом першої інстанції не надано правової оцінки наявним в матеріалах справи письмовим доказам, зокрема виконавчому листу та довідці № 92/16 від 05.02.1999 року за підписом начальника обласного управління статистики, якими підтверджується визначення розміру відшкодування, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати. На його думку, суд дійшов до помилкового висновку про те, що в заяві про роз`яснення судового рішення заявник пред`являє нові вимоги, у випадку задоволення яких буде змінено зміст судового рішення. Вказує, що звернулася до суду із заявою про роз`яснення ухвали суду не для зміни змісту судового рішення в такий спосіб, а для відновлення її порушеного права на соціальний захист. З наведених підстав просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву про роз`яснення ухвали суду.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 на підтримання доводів апеляційної скарги, заперечення представника Головного управління статистики у Львівській області Грановської І.С. щодо задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з огляду на таке.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що заявник фактично просить роз`яснити мотиви ухваленого судового рішення, і в заяві про роз`яснення ухвали Судової колегії в цивільних справах Львівського обласного суду заявляє нові вимоги, у випадку задоволення яких зміниться зміст судового рішення, відтак, відсутні підстави для роз`яснення ухвали Судової колегії в цивільних справах Львівського обласного суду, що не позбавляє заявника права оскаржувати дії виконавця у разі незгоди з його рішеннями та діями в процесі виконання судового рішення, в тому числі і щодо порядку застосування розміру мінімальної заробітної плати при нарахуванні їй щомісячних відшкодувань.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 26 листопада 1998 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Львівського обласного управління статистики в користь ОСОБА_1 2217,09 грн. заборгованості, 3791,50 грн. одноразової допомоги, 1500 грн. моральної шкоди, 155 грн. за надану юридичну допомогу та 85 коп. сплаченого державного мита, а всього 7666,44 грн. Починаючи з 01 листопада 1998 року по 01 жовтня 2000 року стягувати з Львівського обласного управління статистики в користь ОСОБА_1 по 90,79 грн. щомісячно до наступного переосвідування. Стягнуто з Львівського обласного управління статистики 308,22 грн. державного мита з задоволених позовних вимог та 85 коп. від моральної шкоди, а всього 309,07 грн.

Ухвалою Судової колегіїв цивільнихсправах Львівськогообласного судувід 15 лютого 1999 року касаційну скаргу Львівського обласного управління статистики задоволено частково, змінено частково рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 26 листопада 1998 року, а саме: стягнуто з Львівського обласного управління статистики в користь ОСОБА_1 16,92 грн. заборгованості по щомісячних платежах за період з 01 серпня 1995 року по липень 1997 року, а починаючи з 01 листопада 1998 року по 01 жовтня 2000 року стягувати щомісячно по 38,50 грн., проводячи перерахунки у відповідності до вимог п. 28 Правил відшкодування шкоди та Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». В частині стягнення додаткової суми одноразової допомоги відмовлено в задоволенні заявлених вимог. Стягнуто з відповідача в дохід держави 1,70 грн. В решті рішенні суду залишено без змін, а касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення.

Ухвалою Верховного Суду України від 09 листопада 2001 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

17 листопада 2003 року на виконання ухвали Судової колегії в цивільних справах Львівського обласного суду від 15 лютого 1999 року Шевченківським районним судом м. Львова видано виконавчий лист.

Статтею 1291 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до ч. 1 ст. 271 ЦПК України за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз`яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення.

Подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред`явлене до примусового виконання (ч. 2 ст. 271 ЦПК України).

Згідно з роз`ясненнями пункту 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» роз`яснення рішення суду, а не ухвали, можливе тоді, коли воно не містить недоліків, що можуть бути усунені лише ухваленням додаткового рішення, а є незрозумілим, що ускладнює його реалізацію. Зазначене питаннярозглядається судом,що ухваливрішення, і в ухвалі суд викладає більш повно та ясно ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін у суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Роз`яснення рішення не допускається, якщо воно виконане або закінчився установлений законом строк, протягом якого рішення може бути пред`явлене до виконання. Якщо фактично порушено питання про зміну рішення або внесення в нього нових даних, у тому числі й роз`яснення мотивів ухваленого рішення, суд ухвалою відмовляє в роз`ясненні рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, 18 травня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду м. Львова із заявою про роз`яснення ухвали Судової колегії в цивільних справах Львівського обласного суду від 15 лютого 1999 року, тобто, судового рішення, ухваленого судом апеляційної інстанції.

Матеріалами справи також підтверджується, що 18 травня 2023 року ОСОБА_1 надіслала засобами поштового зв`язку ідентичну за замістом заяву про роз`яснення ухвали Львівського обласного суду від 15 лютого 1999 року на адресу Львівського апеляційного суду, що підтверджується поштовим штемпелем на конверті, в якому вона надіслана.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 10 серпня 2023 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз`яснення ухвали Львівського обласного суду від 15 вересня 1999 року у справі № 22-150/1999 за позовом ОСОБА_1 до Львівського обласного управління статистики про відшкодування шкоди відмовлено.

Ухвалою Верховного Суду від 03 жовтня 2023 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 в частині оскарження ухвали Львівського апеляційного суду від 10 серпня 2023 року у справі № 22-150/1999 за заявою ОСОБА_1 про роз`яснення ухвали Львівського обласного суду від 15 лютого 1999 року у справі № 22-150/1999 за позовом ОСОБА_1 до Львівського обласного управління статистики про відшкодування шкоди.

Розглядаючи по суті заяву ОСОБА_1 про роз`ясненняухвали Судовоїколегії вцивільних справахЛьвівського обласногосуду від15лютого 1999року усправі №22-150/1999,суд першоїінстанції неврахував,що судоверішення,яке проситьроз`яснити заявник,ухвалене самесудом апеляційноїінстанції,і оскількизаява пророз`яснення судовогорішеннярозглядаєтьсясаме судом,що ухваливсудове рішення, то саме докомпетенції судуапеляційної інстанції,яким єЛьвівський апеляційнийсуду,віднесено розглядзаяви про роз`яснення ухвали Судової колегії в цивільних справах Львівського обласного суду від 15 лютого 1999 року.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції помилково розглянув заяву ОСОБА_1 про роз`яснення ухвали судової колегії у цивільних справах Львівського обласного суду від 15 лютого 1999 року, а відтак, ухвала Шевченківського районного суду м. Львова від 04 липня 2023 року, постановлена за результатами розгляду заяви підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для вирішення питання про повернення заяви ОСОБА_1 про роз`яснення ухвали Судової колегії в цивільних справах Львівського обласного суду від 15 лютого 1999 року.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 376, 379, 381-384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 04 липня 2023 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про повернення заяви ОСОБА_1 про роз`яснення ухвали Судової колегії вцивільних справах Львівського обласного суду від 15 лютого 1999 року.

Постанова апеляційного суду остаточна та касаційному оскарженню не підлягає.

Повна постанова складена 20.11.2023 року.

Головуючий: Н.О. Шеремета

Судді: О.М. Ванівський

Р.П. Цяцяк