Ухвала

від 24.10.2023 по справі 2-1166/11

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 2-1166/11

Провадження № 6/638/82/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2023 року м. Харків

Суддя Дзержинського районного суду м. Харкова Орос О.В., розглянувши заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Форт» - Семченкової Н.С. про заміну стягувача, видачу дубліката виконавчого документа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, заінтересовані особи: Акціонерне товариство «Дельта Банк», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,-

ВСТАНОВИВ:

25 січня 2022 року представник Товаристваз обмеженоювідповідальністю «ФКФорт»(далі ТОВ ««ФК Форт») - Семченков Н.С. звернувся до суду з заявою про заміну стягувача, видачу дубліката виконавчого документа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, заінтересовані особи: Акціонерне товариство «Дельта Банк», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в якій просив суд: замінити сторону у цивільній справі № 2-1166/11 шляхом заміни стягувача - АТ «Дельта Банк» його правонаступником - ТОВ ««ФК Форт»; видати дублікат виконавчого листа; поновити строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Заяву мотивовано тим, що рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 10.06.2011 року по цивільній справі № 2-1166/11 стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь Харківської філії ПАТ «Кредитпромбанк» заборгованість за кредитним договором № 370-ПМК/1-08 від 25.01.2008 року в сумі 501695,46 грн.

На підставі рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 10.06.2011 року видано два виконавчі листи, на підставі яких в Міжрайонному відділі ДВС по Холодногірському та Новобаварському районах у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) відкриті виконавчі провадження у відношенні боржників.

В подальшому, виконавчі провадження, відкриті у відношенні боржника - ОСОБА_2 №№ НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 завершені.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 07.07.2016 року замінено стягувача ПАТ «Кредитпромбанк» на його правонаступника АТ «Дельта Банк» у справі № 2-1166/11 про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_1 .

Відповідно до договору про відступлення права вимоги від 04.10.2019 року № 1991/К, укладеного між АТ «Дельта Банк» та ТОВ «Інвест Хаус» право вимоги за кредитним договором 370-ПМК/1-08перейшло до ТОВ «Інвест Хаус».

Відповідно до договору про відступлення права вимоги від 05.11.2020 року б/н, укладеного між ТОВ «Інвест Хаус» та ТОВ ««ФК Форт» право вимоги за кредитним договором № 370-ПМК/1-08перейшло до ТОВ «ФК Форт»».

На підставі укладеного договору про відступлення права вимоги від 05.11.2020 року б/н підлягає заміні у цивільній справі № 2-1166/11 стягувач - АТ «Дельта Банк» на його правонаступника - ТОВ ««ФК Форт».

Виконавчий лист, виданий на ім`я ОСОБА_2 втрачений, оскільки не перебуває на примусовому виконанні, не передавався від АТ «Дельта Банк» до ТОВ «Інвест Хаус» та від ТОВ «Інвест Хаус» до ТОВ «ФК Форт», що підтверджується актом приймання-передачі документів.

Строк пред`явлення виконавчого документа до виконання пропущений у зв`язку з перебування первинного кредитора в процедурі ліквідації.

ОСОБА_2 подано досуду запереченняна заявуТОВ ««ФК Форт», в якій зазначила, що заявником не доведеній факт втрати виконавчих листів, поважність причин пропуску строку для їх пред`явлення. Підстави для заміни стягувача у закінченому виконавчому провадженні відсутні.

Щодо вимоги про заміну сторони у цивільній справі № 2-1166/11 шляхом заміни стягувач - АТ «Дельта Банк» його правонаступником - ТОВ ««ФК Форт», то вона не підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.

Згідно з ч. 1ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження»сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.

На підставі ч. 5ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження»у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником.

Відповідно до п. 5 ч. 1ст.34Закону України«Про виконавчепровадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій, зокрема у разі звернення виконавця та/або заінтересованої особи до суду із заявою про заміну вибулої сторони правонаступником у порядку, встановленому ч.5 ст. 15 цього Закону.

Стаття 39 ЗаконуУкраїни «Провиконавче провадження» регулює питання закінчення виконавчого провадження. Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом (абзац другий частини першої статті 40 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження»).Стаття 41 цього Законурегулює питання відновлення виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 1 ст.512ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених ст. 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст.514цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва.

Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст.442ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

За змістом ст. 512 ЦК України, ст.442ЦПК України та ст.15Закону України«Про виконавчепровадження» у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником.

Виходячи із вказаних норм, зокрема, п. 1, 2 ч. 1 ст. 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

У зв`язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв`язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», ст.442ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.

З наведених в заяві представником заявника доводів судом встановлено, що виконавчі провадження, відкриті у відношенні боржника - ОСОБА_2 №№ НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 закінчені.

Стосовно виконавчого провадження, відкритого у відношенні боржника ОСОБА_1 № 35679936 заявником не надано будь-яких доказів, з яких вбачається, що дане виконавче провадження станом на час звернення до суду з заявою не закінчене.

Надані до суду витяги з автоматизованої системи виконавчого провадження містять лише дату відкриття виконавчих проваджень №№ 33681083, 35681679, 35682102, 35679935 13 грудня 2012 року, проте відсутні будь-які дані щодо їх стану.

Зважаючи на зазначене, з огляду на наведені заявником в заяві доводи щодо завершення виконавчих проваджень №№ 33681083, 35681679, 35682102, та ненадання даних щодо стану виконавчого провадження № 35679935, суд відмовляє у задоволенні заяви в частині заміни сторони виконавчого провадження та виходить з того, що всі зазначені виконавчі провадження закінчені.

Під час звернення заявника до суду з заявою про заміну сторони виконавчого провадження, заявник не поставив перед судом питання щодо відновлення виконавчого провадження (оскарження постанови про закінчення виконавчого провадження).

За відсутності підстав для відновлення закінченого виконавчого провадження відсутні і підстави для процесуального правонаступництва.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора в зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин. У зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони в матеріальному правовідношенні її правонаступником). Процесуальне правонаступництво передбаченестаттею 55 ЦПК України. Це перехід процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. У зв`язку із цим для вирішення судом питання щодо процесуальної заміни сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи-правонаступника.

Матеріальне правонаступництво реалізується в межах процесуального правонаступництва виключно за правилами останнього.

Законодавець не ототожнює «процесуальне правонаступництво» і «заміну сторони виконавчого провадження», оскільки цим інститутам присвячені дві окремі статтіЦПК України- 55 та 442 відповідно. Також це опосередковано випливає зі змісту пункту 28 частини першоїстатті 353 ЦПК, відповідно до якого ухвала про заміну сторони у справі (процесуальне правонаступництво) та ухвала про заміну сторони виконавчого провадження відокремлені одна від одної як такі, на які можуть подаватись скарги окремо від рішення суду.

Особа, на користь якої видано виконавчий документ, набуває статусу стягувача з моменту видачі такого виконавчого документа, а не з моменту відкриття виконавчого провадження. Але разом з тим ця особа до відкриття виконавчого провадження як юридичного процесу є лише стягувачем у виконавчому документі на стадії виконання судового рішення з відповідним потенціалом прав у виконавчому провадженні, які повноцінно реалізує лише у статусі стягувача як сторони відкритого виконавчого провадження, за виключеннями, передбаченими законодавством. Тому заміна стягувача саме як сторони виконавчого провадження неможлива, якщо заява правонаступника про це подана, зокрема, після спливу строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, але якщо цей строк не був поновлений судом. Водночас заміна стягувача у виконавчому документі іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) допускається на будь-якій стадії судового процесу, у тому числі до відкриття виконавчого провадження.

Підставою для заміни сторони виконавчого провадження (стаття 442 ЦПК України), тобто процесуального правонаступництва в межах виконавчого провадження як юридичного процесу, є правонаступництво в матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і перехід до іншої особи прав чи обов`язків сторони, яка вибула, в цих правовідносинах.

Процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні-це заміна на будь-якій стадії саме виконавчого провадження як юридичного процесу стягувача або боржника іншою особою у зв`язку з її вибуттям, тобто підставою заміни стягувача внаслідок правонаступництва є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов`язки або пряма вказівка акта цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами.

Заміна сторони виконавчого провадження правонаступником у виконавчому провадженні, тобто здійснення процесуального правонаступництва після набрання судовим рішенням законної сили, полягає в поширенні на правонаступників законної сили судового рішення. При цьому на правонаступників законна сила судового рішення поширюється усіма своїми правовими наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю.

Відповідно до висловлених раніше правових висновків Великої Палати Верховного Суду (дивитись mutatis mutandis постанову Верховного Суду від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17, пункти 73-75) оскільки виконавче провадження є самостійною стадією судового процесу, сторони виконавчого провадження належать до учасників справи, а отже, якщо процесуальне правонаступництво має місце на стадії виконавчого провадження, заміна сторони виконавчого провадження означає й заміну учасника справи. Але заміна учасника справи не обов`язково означає заміну сторони відкритого виконавчого провадження.

На стадії виконання судового рішення як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони у виконавчому провадженні як юридичному процесі правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченомустаттею 442 ЦПК Україниз урахуванням підстав, визначенихстаттею 55 ЦПК України. У цьому випадку приписистатті 442 ЦПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва у виконавчому провадженні, застосовуються разом з положеннямистатті 55 ЦПК України.

Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється на підставістатті 55 ЦПК України, а в окремих випадках також на підставі частини п`ятоїстатті 442 ЦПК України. Відповідно, тільки до закінчення виконавчого провадження можнаставити питання про заміну сторони виконавчого провадження, а якщо виконавче провадження закінчене, то заміна відповідної сторони цього виконавчого провадження правонаступником є неможливою без його відновлення відповідно до умов законодавства.

Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник не позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження, оскільки виконавче провадження відкривається на підставі пред`явлення виконавчого документа до виконання, а частина п`ятастатті 442 ЦПК Українипередбачає можливість заміни стягувача у виконавчому документі до відкриття виконавчого провадження (у тому числі повторного за обґрунтованих підстав при повторному зверненні з виконавчим документом, оскільки зазначена статтяЦПК Україницього не виключає, а Закон про виконавче провадження передбачає таку можливість). Отже, процесуальні дії конкретного процесу не можуть здійснюватися поза межами цього процесу, а тому такі дії як процесуальні можуть здійснюватися лише в межах відкритого виконавчого провадження як юридичного процесу. Якщозакономпередбачена можливість здійснення інших дій сторін судового процесу, пов`язаних зі здійсненням виконавчого провадження, то для таких дій набуття статусу сторони відкритого виконавчого провадження не вимагається, як-от для заміни стягувача у виконавчому документі відповідно до частини п`ятоїстатті 442 ЦПК України.

Відповідно до змісту частини п`ятоїстатті 442 ЦПК України, частини шостої статті 12, пункту 1 частини першої, частини п`ятої статті 26, частини п`ятої статті 37 ЗУ «Про виконавче провадження» поза межами відкритого виконавчого провадження як юридичного процесу стягувач користується правами у виконавчому провадженні як завершальній стадії судового провадження на підставі відповідного закріпленого статусу у виконавчому документі.

Вчинення процесуальних дій безпосередньо в межах виконавчого провадження як юридичного процесу, спрямованих на виконання судового рішення, можливе лише за умови відкритого виконавчого провадження.

Наслідком закінчення виконавчого провадження є те, що виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених Законом про виконавче провадження (абзац другий частини першоїстатті 40 цього Закону). ЦимЗакономпередбачена можливість відновлення виконавчого провадження. Так, згідно із частиною першою статті 41 ЗУ «Про виконавче провадження» про виконавче провадження у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленомузакономпорядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

Водночас після закінчення виконавчого провадження не виключається можливість подальшого руху справи як у межах перегляду рішення суду (апеляційний, касаційний перегляд, перегляд за нововиявленими або виключними обставинами), так і в межах виконання рішення суду (поворот виконання, оскарження постанови про закінчення виконавчого провадження), а також у зв`язку із судовим контролем за виконанням рішення суду. Тож навіть після закінчення виконавчого провадження в учасника справи може виникати ряд процесуальних питань, пов`язаних із захистом його прав та охоронюваних інтересів.

Закінчення виконавчого провадження, у тому числі й у випадку фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, не виключає подальшого існування процесуальних правомочностей учасника справи в межах судового провадження, тож не має наслідком заборону здійснення процесуального правонаступництва щодо них. Питання процесуального правонаступництва в усіх випадках вирішується судом, який при його вирішенні повинен дослідити по суті обставини та підстави правонаступництва.

Зазначене відповідає правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 911/3411/14 (пункти 6.9-6.12, 6.15).

Відповідно до частини першоїстатті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Окреслене завдання включає в себе як своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ, так і досягнення мети ефективного захисту порушених прав шляхом своєчасного та ефективного виконання судового рішення.

Заміна будь-якого учасника справи судом носить не виключно формальний характер, покликаний зафіксувати процесуальне правонаступництво на підставі матеріального правонаступництва, а здійснюється для реалізації завдань цивільного судочинства, передбачених частиною першоюстатті 2 ЦПК України, в межах стадій судового процесу.

Реалізація процесуального правонаступництва має мати процесуальну мету, яку суд також враховує разом із доказами матеріального правонаступництва, яке стало підставою процесуального правонаступництва. Враховуючи, що сформульована у цій справі проблематика стосовно реалізації прав сторін спору на стадії виконання судового рішення, в тому числі в контексті пред`явлення до виконання виконавчого документа та здійснення виконавчого провадження, саме з точки зору такої процесуальної мети має розглядатись процесуальне правонаступництво у цій справі. Заміна судом сторони справи на підставі матеріального правонаступництва з метою реалізації правонаступником судового рішення у виконавчому провадженні без розгляду підстав поновлення такого виконавчого провадження, якщо воно вважається закінченим відповідно до умов законодавства, позбавлене процесуальної мети.

Враховуючи завдання виконавчого провадження як складової судового провадження, процесуальною метою заміни як сторони відкритого виконавчого провадження, так і сторони справи (стягувача у виконавчому документі) в цьому контексті є отримання виконання судового рішення в межах виконавчого провадження. За відсутності підстав відновлення виконавчого провадження, яке було закрите, досягнення цієї процесуальної мети неможливе. Тому разом із заявою щодо правонаступництва у закритому виконавчому провадженні заявник має здійснювати процесуальні дії, спрямовані на відновлення виконавчого провадження, а суд має оцінювати це в комплексі.

Якщо ж виконавче провадження не закінчене, але виконавчий документ був повернутий без виконання стягувачу, визначеному у цьому документі, у його правонаступника є потенційна можливість отримати право на повторне звернення з виконавчим документом до виконання. Але таке право залежить не тільки від реалізації процесуального правонаступництва, але й дотримання строків звернення виконавчого документа до виконання, передбачених Законом про виконавче провадження. А якщо ці строки пропущені, то разом з питанням правонаступництва має вирішуватись питання поновлення цих строків, оскільки за відсутності підстав поновлення відсутня дійсна процесуальна мета такого правонаступництва.

Отже, не можна замінити сторону виконавчого провадження, яке було закінчене, якщо не існує підстав для відновлення виконавчого провадження, з приводу чого особа має звернутися до суду, надавши переконливі аргументи щодо такого відновлення.

Зважаючи на зазначене вище, не можна замінити сторону виконавчого провадження, яке було закінчене, якщо не існує підстав для відновлення виконавчого провадження, з приводу чого особа має звернутися до суду, надавши переконливі аргументи щодо такого відновлення. Разом з тим і заміна стягувача у виконавчому документі як сторони справи має мати дійсну процесуальну мету, а підстави такої заміни належним чином аргументовані. Саме тільки матеріальне правонаступництво без процесуальної мети не є достатнім аргументом, оскільки не відповідає вимогам частини першоїстатті 2 ЦПК України. Заміна будь-якого учасника справи судом носить не виключно формальний характер, покликаний зафіксувати процесуальне правонаступництво на підставі матеріального правонаступництва, а здійснюється для реалізації завдань цивільного судочинства. Якщо, наприклад, суд підтвердив зобов`язання однієї сторони договору перед іншою та відповідне судове рішення набуло законної сили, то суд не здійснює заміну його сторони у випадку уступки відповідним кредитором за цим договором своїх прав та обов`язків іншій особі на цю іншу особу лише заради процесуальної констатації цього матеріального правонаступництва. Суд може здійснити заміну учасника справи виключно для виконання вимог частини першоїстатті 2 ЦПК України. Реалізація процесуального правонаступництва має мати процесуальну мету, яку суд також враховує разом із доказами матеріального правонаступництва, яке стало підставою процесуального правонаступництва. Заміна судом сторони справи на підставі матеріального правонаступництва здійснюється з процесуальною метою реалізації правонаступником прав щодо виконання судового рішення у виконавчому провадженні, відтак потребує розгляду підстав поновлення такого виконавчого провадження, якщо воно вважається закінченим. Враховуючи завдання виконавчого провадження як складової судового провадження, процесуальною метою заміни як сторони відкритого виконавчого провадження, так і сторони справи (стягувача у виконавчому документі) в цьому контексті є отримання виконання судового рішення в межах виконавчого провадження. За відсутності підстав відновлення виконавчого провадження, яке було закінчене, досягнення цієї процесуальної мети неможливе. Тому разом із заявою щодо правонаступництво, якщо виконавче провадження закінчене, заявник має здійснювати процесуальні дії (наприклад, оскаржити постанову про закінчення виконавчого провадження), спрямовані на відновлення виконавчого провадження, а суд має оцінювати ці питання в комплексі. За відсутності підстав для відновлення закінченого виконавчого провадження відсутні і підстави для процесуального правонаступництва.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/12 (провадження № 14-197цс21).

Таким чином, суд дійшов висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення заяви в частині заміни сторони у справі шляхом заміни стягувача його правонаступником, відповідно до змісту її вимог.

Стосовно вимоги щодо поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, то вона також задоволенню не підлягає, зважаючи на наступне.

Строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов`язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом - встановлюються виконавцем. Стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

При цьому у відповідності до ст. 22 ЗУ «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року №606-ХІV виконавчий документ може бути пред`явлений до виконання протягом року.

05.10.2016 року набув чинності Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404-VIII.

Пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону передбачено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Відповідно до ст.12 Закону №1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Частиною 2 вказаної статті встановлено, що строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Як вбачається з матеріалів справи строк пред`явлення виконавчого листа до виконання закінчився, заявник звернувся до суду з заявою поза межами строків, встановлених для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Доведеність поважності причин пропуску цього строку за правилами ст.81ЦПК України покладається на заявника.

Отже, суд при вирішенні питання про поновлення строку для пред`явлення до виконання виконавчого документа повинен з`ясувати питання щодо причин пропуску цього строку та залежно від характеру цих причин зробити висновок про їх поважність чи неповажність, а відтак дійти висновку про наявність чи відсутність підстав для поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Поважними можуть бути визнані лише ті причини, що виникли внаслідок обставин, об`єктивно незалежних від волі зацікавленої особи, які безпосередньо унеможливлювали або ускладнювали можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк.

Як вбачається із матеріалів справи доказів, що свідчили б про добросовісну реалізацію стягувачами своїх процесуальних прав та належне виконання процесуальних обов`язків, зокрема вчинення усіх можливих та залежних від них дій, спрямованих на своєчасний контроль за виконанням судового рішення, заявник суду не надав.

Стягувач, який є юридичною особою, зобов`язаний забезпечити належну організацію роботи всіх своїх підрозділів, у тому числі і щодо контролю за судовими та виконавчими документами при їх виконанні в органах виконавчої служби та приватних виконавців.

Посилання заявника на те, що не можливо встановити місцезнаходження оригіналів виконавчих листів та перебування первинного кредитора в процедурі ліквідації, суд не розцінює як поважну причину втрати виконавчих листів. У зв`язку з чим обґрунтування підстав поважності причин пропуску строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання не можуть бути визнані поважними.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про поновлення строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання.

За відсутності підстав для поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання відсутні і підстави для процесуального правонаступництва, що також є правовою підставою для відмови у задоволенні вимоги про заміну стягувача на його правонаступника.

Заміна сторони виконавчого провадження протягом необмеженого строку, зокрема після закінчення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, порушує принцип правової визначеності, який є одним з основоположних аспектів верховенства права.

Крім того, суд вважає недоведеними доводи заявника про втрату виконавчого документу.

Заявником зазначено, що виконавчий лист, виданий на ім`я ОСОБА_2 втрачений, оскільки не перебуває на примусовому виконанні, не передавався від АТ «Дельта Банк» до ТОВ «Інвест Хаус» та від ТОВ «Інвест Хаус» до ТОВ «ФК Форт», що підтверджується актом приймання-передачі документів.

Заявником надано до суду акт приймання-передачі кредитних справ та наглядових справ за кредитами, прав вимоги за якими придбані згідно протоколу торгів, складений та підписаний між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «ФК «Інвест Хаус». Дослідивши зміст даного акту приймання-передачі суд дійшов висновку, що даний документ не є належним доказом у справі, оскільки не містить доказів щодо предмета доказування, а саме втрати виконавчого документу.

З досліджених судом матеріалів справи вбачається, що на підставі рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 10.06.2011 року видано виконавчі листи, на підставі яких в Міжрайонному відділі ДВС по Холодногірському та Новобаварському районах у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) відкриті виконавчі провадження у відношенні боржників.

В подальшому, виконавчі провадження, відкриті у відношенні боржника - ОСОБА_2 №№ НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 завершені.

Цивільним процесуальним законодавством передбачено, що єдиною підставою для видачі дубліката виконавчого документа є втрата його оригіналу, проте заявником не доведено належними доказами таку втрату.

Враховуючи вищевикладене, вимога заявника задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 55, 442, 512, п. 17.4 Перехідних положень ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Форт» - Семченкової Н.С. про заміну стягувача, видачу дубліката виконавчого документа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, заінтересовані особи: Акціонерне товариство «Дельта Банк», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення ухвали. Учасник справи, якому ухвалу суду не було вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених участині другійстатті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Орос