Ухвала

від 20.11.2023 по справі 917/2178/17

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення апеляційної скарги без руху

20 листопада 2023 року м. Харків Справа № 917/2178/17

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Стойка О.В., суддя Істоміна О.А., суддя Радіонова О.О.

розглянувши апеляційну скаргу Першого заступника керівника Полтавської обласної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Карлівської міської ради Полтавської області м.Карлівка (вх. № 2427П/З) на рішення господарського суду Полтавської області від 01.02.2018 у справі № 917/2178/17

за позовом Благодійної організації "Фонд "Добробут, благодійність, розвиток"

до Відділу державного архітектурно-будівельного контролю апарату Карлівської міської ради

про визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 01.02.2018 у справі №917/2178/17 позов Благодійної організації "Фонд "Добробут, благодійність, розвиток" до Відділу державного архітектурно-будівельного контролю апарату Карлівської міської ради про визнання права власності - задоволено.

Перший заступник керівника Полтавської обласної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Карлівської міської ради Полтавської області м.Карлівка із вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 01.02.2018 у справі №917/2178/17 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Звертаючись до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою Прокурор вважає, що господарським судом під час прийняття рішення допущено порушення, які є підставою для скасування рішення та прийняття нового про відмову у задоволенні позову. За доводами Прокурора, Позивач не мав підстав для набуття права власності на спірне нерухоме майно, оскільки спірне майно не є самочинним будівництвом, а є нерухомим майном комунальної власності, переданим Позивачу у користування на підставі Договору позички від 20.04.2011р. Як вважає скаржник, суд не звернув уваги на те, що Позивач фактично здійснивши самочинне будівництво, до компетентних державних органів щодо прийняття забудови до експлуатації та оформлення права власності не звертався, земельна ділянка для таких цілей органом місцевого самоврядування не надавалась. За твердженням апелянта, наведені факти свідчать про відсутність спору про право та наявності підстав для його вирішення в судовому порядку.

В частині доводів апеляційної скарги щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави прокурор зазначає, що виключно до дискреційних повноважень Полтавської міської ради належить право розпорядження, зокрема, надання земельних ділянок для будівництва. Оскаржуваним рішенням за позивачем визнано право власності на самочинне нерухоме майно, яке розташоване на землях комунальної власності, водночас, Карлівська міська рада, як власник землі згідно вимог Земельного кодексу України, участі до у справі № 917/2178/17 не залучалась. Після направлення Прокурором повідомлення про порушення інтересів держави, Карлівською міською радою відповіді не надано та не вжито належних заходів по захисту інтересів держави шляхом оскарження рішення Господарського суду Полтавської області від 01.02.2018 у справі за № 917/2178/17 в апеляційному порядку. Водночас, приймаючи рішення, господарський суд вирішив питання про права і інтереси незалученого до участі у справі органу Карлівської міської ради, до дискреційних повноважень якого належить право володіння, розпорядження та користування не тільки майном, а й земельною ділянкою. Вказане, на думку скаржника, свідчить про порушення при винесенні Господарським судом Полтавської області рішення від 01.02.2018 у справі № 917/2178/17 прав і інтересів Карлівської міської ради, яка до участі у справі не залучалась. Не зважаючи на повідомлення Прокурора про необхідність вжиття заходів щодо оскарження судового рішення, Карлівською міською радою апеляційну скаргу не подано. Вищевикладене, на думку апелянта, свідчить про неналежне виконання вказаним органом своїх повноважень та є беззаперечною підставою для внесення апеляційної скарги саме прокурором.

Крім того, скаржник вважає, що оскаржуваним рішенням порушено інтереси держави у сфері земельних відносин, і приймаючи рішення господарський суд обмежив права територіальної громади в особі Карлівської міської ради, не врахувавши при цьому, що Відповідач у справі не є юридичною особою, а тому не може бути стороною спору.

Обґрунтовуючи доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, прокурор посилається на приписи ст. 256, ст. 261 ГПК України та зазначає, що оскаржуване рішення Господарського суду Полтавської області від 01.02.2018 у справі № 917/2178/17 виявлено Полтавською обласною прокуратурою у Єдиному державному реєстрі судових рішень в порядку виконання повноважень, визначених ст. 131-1 Конституції України під час опрацювання судових рішень, які оприлюднено у реєстрі.

Апелянт зазначає, що необхідність звернення з апеляційною скаргою в інтересах міської ради, що не була залучена до розгляду справи в суді першої інстанції, він дізнався під час розгляду апеляційним судом справи №917/2009/21, коли досліджувалось питання витребування з чужого незаконного володіння Позивача іншого майна в межах однієї територіальної громади.

Реалізуючи субсидіарні повноваження, Прокурором направлено 11.07.2023р. повідомлення Карлівській міській раді про порушення інтересів держави та необхідності оскарження в апеляційному порядку рішення у даній справі.

Листом від 21.07.2023р. Карлівська міська рада повідомила прокуратуру про вирішення питання щодо оскарження рішення суду у цій справі.

З урахуванням зазначеного, Полтавською обласною прокуратурою 07.09.2023 здійснено ознайомлення з матеріалами справи №917/2178/17, під час якого остаточно здійснено висновок про порушення інтересів держави при постановленні рішення Господарського суду Полтавської області від 01.02.2018 та наявність підстав для звернення з апеляційною скаргою.

Прокуратурою 25.09.2023р. повторно скеровано запит на адресу Карлівської міської ради щодо повідомлення про вжиті заходи з оскарження судового рішення у даній справі.

Листом від 18.10.23р. Карлівська міська рада повідомила Прокурора, що не заперечує проти оскарження рішення суду, однак повідомила про відсутність у неї підстав для подання апеляційної скарги.

Апелянт зазначає, що прокурор у зазначених правовідносинах виконує субсидіарну роль, об`єктивної можливості звернутися із апеляційною скаргою до зібрання доказів про наявність підстав для представництва та безпосереднього переконання у наявності порушення інтересів держави за результатами стриманих відповідей, ознайомлення із матеріалами господарської справи, не було.

Вказані обставини, як зазначає скаржник, свідчать про те, що строк на апеляційне оскарження у справі за № 917/2178/17 пропущено Прокурором з поважних причин, а тому він підлягає поновленню на підставі статей 256, 261 ГПК України.

Також прокурор посилається на обставини введення воєнного стану із 05 год 30 хв 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжено Указами Президента України та діє по теперішній час, вважаючи це небереборними обставинами.

В апеляційній скарзі прокурор також просить відстрочити Полтавській обласній прокуратурі сплату судового збору за подання апеляційної скарги до закінчення воєнного стану , але не більше як до ухвалення судового рішення апеляційною інстанцією.

В обґрунтування вказаного клопотання апелянт зазначає, що введення воєнного стану передбачає пріоритетне фінансування Збройних Сил України та заходів з припинення збройного агресії проти України. Військовий стан є виключною, винятковою підставою, яка об`єктивно суттєво впливає на процес реалізації повноважень органів державної влади, їх майновий стан, фінансування, матеріально-технічне забезпечення, робочий процес.

В умовах воєнного стану майновий стан органів державної влади є вкрай обмежений, а отже сплата судового збору одночасно з подачею апеляційної скарги на даний час Полтавською обласною прокуратурою є неможливою до його закінчення.

Апелянт зазначає, що згідно ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення. Про можливість відстрочення сплати судового збору органам державної влади неодноразово вказував у своїх правових позиціях Верховний Суд. Зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № І940/2276/18 (провадження № 11-336апп20).

За наведених підстав апелянт просить відстрочити сплату судового збору до закінчення воєнного стану, введеного відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі Східним апеляційним господарським судом.

З приводу клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження суд зазначає наступне.

Одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов`язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження рішення суду, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.

Відповідно до практики ЄСПЛ, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, зі спливом значного проміжку часу, є порушенням принципу юридичної визначеності та "права на суд", гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункти 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008).

Поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення без доведеності поважності причин не забезпечує рівновагу між інтересами сторін та правову визначеність у цивільних правовідносинах, яка є складовою верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України.

Відповідно до частини першої статті 17 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

За приписами частини першої статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Положеннями частин другої, третьої статті 256 ГПК України унормовано, що учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, зокрема, рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу (ч. 3 ст. 256 ГПК України).

За змістом ч. 2 ст. 261 Господарського процесуального кодексу України, 2. Незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків:

1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки;

2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Як вбачається з матеріалів справи оскаржуване рішення Господарського суду Полтавської області у справі №917/2178/17 прийнято судом 01.02.2018 та згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень опубліковано в реєстрі 09.02.2018, однак апеляційна скарга на вищевказане рішення подана тільки 14.11.2023, тобто з пропуском передбаченого законом строку більше ніж 5 років.

Разом з тим, встановлено, що Прокурор не є учасником даної справи та апеляційна скарга на рішення господарського суду Полтавської області від 01.02.2018 року у справі №917/12178/17 подана ним в інстересах Карлівської міської ради, яка також не була залучена до участі у розгляді справи.

За змістом ч.12 ст.242 ГПК України в редакції, як на момент винесення оспорюваного рішення, так і на теперішній час, право особи отримати копію рішення суду, яка не брала участі у справі, але вважає, що суд вирішив питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, пов`язується лише з моментом її звернення до суду для реалізації такого права.

Проте, клопотання Прокурора не містить посилання на час та обставини обізнання з існуванням зазначеного судового рішення саме Карлівською міською радою, як особи, права якої вирішені, що зумовило подання апеляційної скарги в листопаді 2023 року.

Отже Прокурору слід надати можливість зазначити про наявність обставин обізнаності особи в інтересах якої він звертається до суду із постановленням оспорюваного рішення.

Згідно з ч.3, 4 ст.260 ГПК України, апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.

Крім того, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 258 ГПК України, до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.

Згідно з підпунктами 1, 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції закону, чинній на момент подання позовної заяви) за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру розмір ставки судового збору складав 1,5 відсотка від ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання позовної заяви немайнового характеру розмір ставки судового збору складав 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб за кожну немайнову вимогу.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2018 установлено в розмірі 1 762,00 грн (позов було подано у 2018 році).

Згідно з п.п. 4 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання апеляційної скарги на рішення суду ставки судового збору встановлюються у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

За змістом апеляційної скарги вартість оспорюваного майна, на яке Позивач просив визнати право власності, визначено Прокурором у розмірі 3107,00 грн, виходячи з вартості майна, яка зазначена в Договорі позички №258 від 20.04.2011р.

Судовий збір за подання позовних вимог про визнання права власності на майно сплачується як зі спору майнового характеру, тоді як 1,5 відсотка ціни позову про визнання права власності у цій справі становить 46,60 грн, що є менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого у 2018 році. За таких обставин, судовий збір у даній справі, що підлягав сплаті до суду першої інстанції становить 1 762,00 грн, відповідно, розмір судового збору за подання апеляційної скарги становить: 1 762,00 грн х150% = 2643,00 грн.

В порушення п. 2 ч. 3 ст. 258 ГПК України скаржником до апеляційної скарги не додано доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду у даній справі.

Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 258 ГПК України до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.

Апелянтом доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги не надано, натомість в апеляційній скарзі прокурор просить відстрочити сплату судового збору та зазначає, що військовий стан є виключною, винятковою підставою, яка об`єктивно суттєво впливає на процес реалізації повноважень органів державної влади, їх майновий стан, фінансування, матеріально-технічне забезпечення, робочий процес; в умовах воєнного стану майновий стан органів державної влади є вкрай обмежений, а отже сплата судового збору одночасно з подачею апеляційної скарги на даний час Полтавською обласною прокуратурою є неможливою до його закінчення. У зв`язку з цим, просить суд відстрочити сплату судового збору за подання апеляційної скарги до закінчення воєнного стану, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі на підставі ст. 8 Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Отже, Законом України "Про судовий збір" встановлено вичерпний перелік умов, суб`єктів та коло правовідносин, за наявності яких, з огляду на майновий стан сторони, суд може, зокрема відстрочити сплату судового збору.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18, на яку також посилається апелянт, Суд зазначив, що виходячи з положень ст. 8 Закону України "Про судовий збір" суд наділений правом відстрочення, розстрочення, зменшення та звільнення від сплати судового збору в такому випадку:

1) за клопотанням фізичних осіб, тільки за наявності певних умов, або

2) якщо предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Цей перелік умов відстрочення, розстрочення сплати судового збору або звільнення від його сплати є вичерпним.

Із системного аналізу змісту норм зазначеної статті вбачається, що норми пунктів 1 та 2 частини 1 статті 8 Закону "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а норми пункту 3 частини 1 цієї статті можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Положення вказаної норми містять виключний перелік умов, за наявності яких суд може відстрочити або розстрочити сплату судового збору, зменшити його розмір або звільнити від сплати судового збору. В свою чергу, склад сторін у даній справі та предмет позову не свідчить про можливість їх поширення на спірні правовідносини.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №380/3793/20 від 30.01.2023, Суд зазначив, що лише факт введення воєнного стану на території України не може бути визнаний поважною причиною для невиконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху щодо сплати судового збору для органу державної влади, за відсутності відповідних обґрунтувань та доказів того, як саме введення воєнного стану, вплинуло на роботу цього державного органу. Також Суд зазначив, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі №0940/2276/18 зроблено висновок, що суд може відстрочити (розстрочити) сплату судового збору, враховуючи майновий стан особи, що звертається до суду. Цей висновок Великої Палати Верховного Суду стосується і суб`єкта владних повноважень. При цьому, у зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок про те, що звільнення юридичної особи від сплати судового збору за наявності майнового критерію, можливе виключно у випадку, якщо предметом позову у справі є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Для вирішення питання про відстрочення сплати судового збору необхідним є доведення особою, яка звертається із відповідним клопотанням, фінансової неможливості сплатити судовий збір. При цьому, оцінці також підлягають дії, вчинені скаржником задля сплати судового збору та причини, з яких такі дії не призвели до позитивного вирішення питання його сплати.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.04.2021 у справі №640/3393/19 зазначала, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору. Однак, в апеляційній скарзі, окрім посилання на обмежений майновий стан органів державної влади, викликаний режимом воєнного стану в Україні, апелянт не зазначає про вжиті ним заходи задля сплати судового збору та не надає на підтвердження своїх доводів жодних доказів.

Крім того, предметом спору у даній справі не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Також, положення пунктів 1, 2 частини 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію. За таких обставин підстав для відстрочення чи розстрочення сплати судового збору у цій справі немає (подібна за змістом правова позиція викладена в ухвалах Верховного Суду від 05.03.2021 у справі № 910/9741/20, від 06.01.2021 у справі № 927/579/19, від 31.03.2021 у справі № 903/465/20, від 26.04.2021 у справі № 5028/19/59/2012, від 22.02.2021 у справі № 910/17424/19, від 19.04.2021 у справі № 908/859/20, у постанові від 25.03.2021 у справі № 912/3514/20).

З урахуванням наведеного, клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги не підлягає задоволенню.

Враховуючи вищезазначене, заявник апеляційної скарги повинен надати до суду апеляційної інстанції докази здійснення сплати судового збору в розмірі 2643,00 грн.

За таких обставин, судова колегія дійшла висновку про необхідність запропонувати скаржнику:

- зазначити про обставини та час обізнаності Ради з постановленим рішенням суду першої інстанції з наданням відповідних доказів на їх підтвердження, а також надати пояснення та належні докази обставин, за яких Заявник дізнався про винесення оспорюваного судове рішення;

- надати до суду апеляційної інстанції докази здійснення сплати судового збору в розмірі 2643,00 грн .

Відповідно до частини 2 статті 260 ГПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 174 ГПК України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до ч. 2 статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про залишення означеної апеляційної скарги без руху з наданням строку заявнику для усунення вказаних недоліків.

УХВАЛИВ:

1.Відмовити Першому заступнику керівника Полтавської обласної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Карлівської міської ради Полтавської області м.Карлівка у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору.

2.Апеляційну скаргу Першого заступника керівника Полтавської обласної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Карлівської міської ради Полтавської області м.Карлівка на рішення господарського суду Полтавської області від 01.02.2018 у справі №917/2178/17 - залишити без руху

3.Встановити апелянту 10-денний строк, з дня вручення цієї ухвали, для усунення недоліків апеляційної скарги.

4.Роз`яснити апелянту, що неусунення недоліків, визначених цією ухвалою, має наслідки передбачені статтями 174, 260, 261 ГПК України.

5.Витребувати у господарського суду Полтавської області матеріали справи №917/2178/17.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя-доповідач О.В. Стойка

Суддя О.А. Істоміна

Суддя О.О.Радіонова