ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 березня 2024 року
м. Київ
cправа № 917/2178/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Берднік І. С. - головуючого, Зуєва В. А., Міщенка І. С.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Заступника керівника Полтавської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Карлівської міської ради Полтавської області
на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 18.12.2023 (у складі колегії суддів: Стойка О. В. (головуючий), Істоміна О. А., Радіонова О. О.) про відмову у відкритті апеляційного провадження
у справі № 917/2178/17
за позовом Благодійної організації «Фонд «Добробут, благодійність, розвиток»
до Відділу державного архітектурно-будівельного контролю апарату Карлівської міської ради
про визнання права власності,
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2017 року Благодійна організація «Фонд «Добробут, благодійність, розвиток» (далі - Благодійна організація) звернулась до Господарського суду Полтавської області з позовом до Відділу державного архітектурно-будівельного контролю апарату Карлівської міської ради про визнання права власності на громадський будинок, що знаходиться за адресою: вул. Полтавський шлях, 83-А, місто Карлівка, Полтавська область, на земельній ділянці кадастровий номер: 5321610100:50:004:0263 (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог).
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 01.02.2018 позов задоволено. Визнано за Благодійною організацією право власності на громадський будинок, що знаходиться за адресою: вул. Полтавський шлях, 83-А, місто Карлівка, Полтавська область, на земельній ділянці кадастровий номер: 5321610100:50:004:0263.
У листопаді 2023 року Перший заступник керівника Полтавської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Карлівської міської ради Полтавської області звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Полтавської області від 01.02.2018, посилаючись на те, що суд ухвалив рішення про права та інтереси Карлівської міської ради, яка не була залучена до участі у справі; просив поновити строк на апеляційне оскарження та відстрочити сплату судового збору за подання апеляційної скарги до закінчення воєнного стану, але не більше як до ухвалення судового рішення апеляційною інстанцією.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 відмовлено прокурору у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору; апеляційну скаргу залишено без руху; встановлено апелянту 10-денний строк (з дня вручення ухвали) для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме: зазначити обставини та час, коли саме Карлівській міській раді стало відомо про прийняття судом першої інстанції оскаржуваного судового рішення, з наданням відповідних доказів; надати пояснення та належні докази на підтвердження обставин, за яких прокурор дізнався про прийняття оскаржуваного судового рішення; надати докази сплати судового збору у розмірі 2 643,00 грн.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.12.2023 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Першого заступника керівника Полтавської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Карлівської міської ради на рішення Господарського суду Полтавської області від 01.02.2018 у справі № 917/2178/17.
Ухвалу мотивовано відсутністю підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Полтавської області від 01.02.2018, а також тим, що скаржником не доведено, а судом апеляційної інстанції не встановлено випадків, передбачених частиною 2 статті 261 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції, у січні 2024 року Заступник керівника Полтавської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Карлівської міської ради звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права (абзац 2 частини 2 статті 287 ГПК України), просить ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 18.12.2023 скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для подальшого апеляційного розгляду за апеляційною скаргою прокурора.
Касаційну скаргу обґрунтовано порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема, статей 256, 261 ГПК України.
За доводами касаційної скарги, судом апеляційної інстанції не враховано, що Карлівська міська рада не була залучена до участі у справі № 917/2178/17, при цьому оскаржуваним рішення суду першої інстанції було вирішено питання про її права та, відповідно, не була повідомлена про її розгляд; Відділ державного архітектурно-будівельного контролю апарату Карлівської міської ради не є юридичною особою, а тому не може бути стороною у справі. Також, скаржник зазначає про неправомірність висновків суду апеляційної інстанції щодо належного повідомлення Карлівської міської ради про прийняте судом першої інстанції рішення.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.02.2024 відкрито касаційне провадження у справі № 917/2178/17 за касаційною скаргою Заступника керівника Полтавської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Карлівської міської ради Полтавської області з підстави, передбаченої абзацом 2 частини 2 статті 287 ГПК України. Ухвалено здійснити перегляд ухвали Східного апеляційного господарського суду від 18.12.2023 без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
Благодійна організація у відзиві на касаційну скаргу, поданому через підсистему «Електронний суд», посилається на правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.
Відповідно до статті 300 ГПК України, якою визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина 1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2).
Верховний Суд, переглянувши ухвалу суду апеляційної інстанцій у межах доводів і вимог касаційної скарги, виходить із такого.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Разом із тим, не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (рішення ЄСПЛ у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992).
У справі «Беллет проти Франції» ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Згідно зі статтею 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Тобто, реалізація конституційного права, зокрема на апеляційне оскарження судового рішення, ставиться в залежність від положень відповідних процесуальних норм, в даному випадку норм ГПК України.
За змістом частини 1 статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Відповідно до статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, зокрема, рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (частини 2 статті 256 ГПК України).
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу (частина 3 статті 256 ГПК України).
Як вбачається з матеріалів справи, 10.11.2023 Перший заступник керівника Полтавської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Карлівської міської ради як особи, яка не була залучена до участі у справі, проте вважає, що суд вирішив питання про її права та інтереси, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Полтавської області від 01.02.2018 (повний текс було складено 05.02.2018), тобто після спливу одного року з дня складення повного тексту оскаржуваного рішення суду.
При розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважає, що судом вирішено питання про її права та обов`язки, суд апеляційної інстанції, перевіривши матеріали апеляційної скарги на предмет їх відповідності статтям 258, 259 ГПК України, та за відсутності підстав для залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги чи для відмови у відкритті апеляційного провадження з інших підстав, відкриває апеляційне провадження за апеляційною скаргою такої особи та має належним чином дослідити і встановити, чи вирішив суд в оскаржуваному рішенні питання про права, інтереси та (або) обов`язки заявника апеляційної скарги (постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.08.2019 у справі № 62/112 та від 16.01.2020 у справі № 925/1600/16).
Відповідно до частин 1, 2 статті 261 ГПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо:
1) апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню;
2) є ухвала про закриття провадження у зв`язку з відмовою від раніше поданої апеляційної скарги цієї ж особи на це саме судове рішення;
3) є постанова про залишення апеляційної скарги цієї ж особи без задоволення або ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення;
4) скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків:
1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки;
2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Зазначений у частині 2 статті 261 ГПК України річний строк є присічним і не застосовується лише у двох випадках, наведених у зазначеній нормі права.
Виходячи з наведених норм права, спочатку суд апеляційної інстанції мав встановити наявність випадків, визначених частиною 2 статті 261 ГПК України.
У разі відсутності таких випадків суд апеляційної інстанції мав відмовити у відкритті апеляційного провадження незалежно від поважності причин пропуску скаржником строку на апеляційне оскарження.
І лише у разі встановлення таких випадків - вирішувати клопотання, яке містилося у апеляційній скарзі прокурора, поданій в інтересах держави в особі Карлівської міської ради Полтавської області, про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Полтавської області від 01.02.2018.
А у разі визнання неповажними наведені прокурором у клопотанні підстави для поновлення такого строку - вирішувати питання про залишення апеляційної скарги без руху із наданням прокурору строку для усунення недоліків апеляційної скарги (вказати інші підстави для поновлення строку) відповідно до частини 3 статті 260 ГПК України.
Отже, у разі якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту оскаржуваного рішення, пропущений процесуальний строк може бути поновлено лише у разі, якщо його пропущено внаслідок виникнення обставин непереборної сили, або якщо апеляційну скаргу подано особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі у справі, щодо якої суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 01.11.2021 у справі № 10/5026/290/2011).
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Першого заступника керівника Полтавської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Карлівської міської ради Полтавської області, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність випадків, передбачених частиною 2 статті 261 ГПК України, для відкриття апеляційного провадження. При цьому суд апеляційної інстанції вказав, що Відділ державного архітектурно-будівельного контролю апарату Карлівської міської ради є виконавчим органом Карлівської міської ради, не має статусу юридичної особи, є підзвітним та підпорядкованим Карлівській міській раді, виконавчому комітету міської ради, міському голові; наявні в матеріалах справи документи надруковані на офіційних бланках Карлівської міської ради та підписані її посадовою особою, що в сукупності свідчить про обізнаність Карлівської міської ради про прийняте судом першої інстанції рішення у справі № 917/2178/17 та про її повідомлення.
Такого висновку суд апеляційної інстанції дійшов без урахування положень ГПК України.
Так, відповідно до частини 2 статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно з частиною 1 статті 41 ГПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.
Статтею 45 ГПК України передбачено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.
Відповідно до статті 120 ГПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень (частини 1, 2, 3).
За змістом статті 242 ГПК України копії повного судового рішення вручаються учасникам справи.
Порядок направлення та вручення викликів, повідомлень та судових рішень регламентовано частиною 5 статті 242 ГПК України (шляхом надсилання на офіційну електронну адресу у випадку її наявності або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня).
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, Благодійною організацією подано, а судом першої інстанції розглянуто позов до Відділу державного архітектурно-будівельного контролю апарату Карлівської міської ради, який не є юридичною особою.
При цьому прокурор звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції в інтересах держави в особі Карлівської міської ради як особи, яка не була залучена до участі у справі, відповідно і не була повідомлена про її розгляд, проте вважає, що суд вирішив питання про її права та інтереси.
Зазначені доводи апеляційної скарги судом апеляційної інстанції не було перевірено та не було надано належної правової оцінки щодо залучення Карлівської міської ради судом першої інстанції при розгляді позову Благодійної організації по суті та належного повідомлення Карлівської міської ради про розгляд зазначеного позову, з урахуванням наведених вище положень процесуального законодавства.
При цьому, в оскаржуваній ухвалі відсутнє обґрунтування, на підставі яких саме доказів суд апеляційної інстанції дійшов висновку саме про залучення до розгляду та повідомлення Карлівської міської ради про розгляд справи відповідно до положень ГПК України.
За таких обставин, висновок суду апеляційної інстанції про відсутність випадків, передбачених частиною 2 статті 261 ГПК України, за наявності яких суд апеляційної інстанції може відкрити апеляційне провадження після спливу одного року з дня складання повного тексту судового рішення, є передчасними.
Положення частини 2 статті 261 ГПК України не свідчать про безумовний обов`язок суду відкрити апеляційне провадження у випадку подання апеляційної скарги особою, неповідомленою про розгляд справи або незалученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки.
Скаржник має враховувати, що звернення з апеляційною скаргою поза встановленим процесуальним законом строком оскарження судового рішення покладає на нього обов`язок доведення та обґрунтування відповідних обставин, що зумовили пропуск цього строку, і у разі, коли відповідну апеляційну чи касаційну скаргу подано особою, незалученою до участі у справі. Разом з цим неучасть у справі особи, яка звертається зі скаргою, з посиланням на те, що рішення у цій справі стосується її прав та інтересів, не є безумовною підставою для визнання причин пропуску строку поважними та поновлення цього строку.
У справі № 917/2178/17, що розглядається, прокурор звертаючись до суду апеляційної інстанції в інтересах держави в особі Карлівської міської ради як особи, яка не була залучена до участі у справі, проте вважає, що суд вирішив питання про її права та інтереси, з апеляційною скаргою, поданою після спливу одного року з дня складення повного тексту оскаржуваного рішення суду, просив поновити строк на апеляційне оскарження, посилаючись на поважність причин його пропуску, а саме на те, що про факти, викладені у апеляційній скарзі, прокуратурі стало відомо під час розгляду судом апеляційної інстанції справи № 917/2009/21 за позовом про визнання незаконним рішення, скасування державної реєстрації права власності та витребування з незаконного володіння Благодійної організації на користь Карлівської міської ради громадського будинку з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, що розташовані по вул. Полтавський шлях, 83, м. Карлівка, Полтавської області; у липні 2023 року прокурор повідомив Карлівську міську раду про порушення інтересів держави та наявність підстав для оскарження рішення Господарського суду Полтавської області від 01.02.2018 у справі № 917/2178/17; строк на оскарження прокурором зазначеного рішення суду першої інстанції розпочався з моменту відмови Карлівської міської ради від самостійного оскарження вказаного рішення, тобто з 23.10.2023. Крім того, прокурор також послався на введення в Україні воєнного стану через військову агресію російської федерації в лютому 2022 року.
У заяві про усунення недоліків, поданій на виконання ухвали Східного апеляційного господарського суду від 20.11.2023, прокурор, обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, крім наведених вище обставин, також зазначив про те, що Карлівська міська рада з матеріалами справи № 917/2178/17 не ознайомлювалась, а про порушене право їй стало відомо з листів, направлених їй Полтавською обласною прокуратурою у липні та вересні 2023 року.
Разом з цим, Верховний Суд зауважує, що лише після встановлення випадків, передбачених частиною 2 статті 261 ГПК України для можливості відкриття апеляційного провадження після спливу одного року з дня складення повного тексту оскаржуваного рішення суду, суд апеляційної інстанції мав вирішити клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, наведене у поданій прокурором в інтересах держави в особі Карлівської міської ради апеляційній скарзі, та додатково обґрунтоване у заяві про усунення недоліків, поданій прокурором на виконання ухвали Східного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 (про залишення апеляційної скарги без руху із наданням строку на усунення недоліків апеляційної скарги). А у разі відсутності підстав для задоволення клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження - відмовити у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини 1 статті 261 ГПК України.
Отже, доводи прокурора, наведені у касаційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції.
У зв`язку з наведеним, постановлена у справі ухвала суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті касаційного провадження зазначеним вимогам процесуального закону не відповідає, отже, її не можна визнати законною і обґрунтованою.
Водночас суд касаційної інстанції згідно з частиною 2 статті 300 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судом у судовому рішенні чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Згідно з частинами 3, 4 статті 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанції, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд суду першої або апеляційної інстанції.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (частина 6 статті 310 ГПК України).
Ураховуючи викладене, касаційна скарга Заступника керівника Полтавської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Карлівської міської ради Полтавської області підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду апеляційної інстанції - скасуванню з передачею справи на розгляд до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Заступника керівника Полтавської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Карлівської міської ради Полтавської області задовольнити частково.
2. Ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 18.12.2023 у справі № 917/2178/17 скасувати.
3. Справу № 917/2178/17 передати на розгляд до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Полтавської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Карлівської міської ради Полтавської області.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І. С. Берднік
Судді: В. А. Зуєв
І. С. Міщенко
Суд | Касаційний господарський суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 28.03.2024 |
Оприлюднено | 02.04.2024 |
Номер документу | 118036528 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Касаційний господарський суд Верховного Суду
Берднік І.С.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні