Постанова

від 21.11.2023 по справі 766/22570/21

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

Іменем України

21 листопада 2023 року м. Херсон

Справа №766/22570/21

Номер провадження № 22-ц/819/104/23

Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Головуючого ( суддя-доповідач) Воронцової Л.П.

Судді : Майданіка В.В.

Пузанової Л.В.

секретар Доброва К.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 18 листопада 2021 року під головуванням судді Кузьміної О.І. у справі за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову, заінтересовані особи : ТОВ «Спектрум Ессесте», ПАТ «ФідоБанк», приватний нотаріус Херсонського нотаріального округу Йосипенко В.В.,

В С Т А Н О В И В :

В листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про забезпечення позову, обґрунтувавши її тим, що 15 листопада 2021 року із витягу із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вона дізналася, що належні їй на праві власності житловий будинок та земельна ділянка, що знаходяться за адресою : АДРЕСА_1 перебувають у власності ТОВ «Спектрум Ессесте».

Зазначає, що без відома та письмової згоди її, як власника нерухомого майна 01 листопада 2021 року приватним нотаріусом Йосипенко В.В. здійснена перереєстрація права власності вказаного нерухомого майна та позбавлено її та членів її родини, які зареєстровані і проживають за вказаною адресою права володіти та користуватися своїм житловим будинком.

Заявник вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до втрати її єдиного житла.

Вказані дії відповідачів перешкоджають їй вільно володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю, тому вона змушена звернутися до суду за захистом своїх прав, подавши позовну заяву про визнання протиправними дій та скасування рішення реєстратора про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна, визнання права власності.

Просила суд :

до набрання рішенням суду у справі законної сили вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, а саме : житловий будинок, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці кадастровий номер 6510136900:14:008:0083 площею 0,0503 га , належні заявниці на праві власності;

встановити заборону будь-яким іншим особам, у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії щодо нерухомого майна предмету спору.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 18 листопада 2021 року заяву ОСОБА_1 задоволено частково.

Накладено арешт на нерухоме майно, а саме : житловий будинок, що розташований за адресою : АДРЕСА_1 (загальною площею 74,1кв.м., житловою площею 39,3кв.м.), що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу АВВ№4200 від 24.09.1999 року, посвідченою Другою Херсонською дернотконторою від 24.09.1999 року, що зареєстрований в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно під № 3-4527, за реєстраційним №23596465, розташований на земельній ділянці кадастровий номер 6510136900:14:008:0083 площею 0,0503га., яка їй належить на праві власності, відповідно до Державного акту серія ЯБ №124310 від 16.06.2005 року.

Не погоджуючись з ухвалою суду в частині відмовлених вимог про забезпечення позову ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права.

В обґрунтування скарги ОСОБА_1 зазначає, що житловий будинок і земельна ділянка, на якій він розташований за адресою : АДРЕСА_1 перебувають у власності ТОВ «Спектрум Ессегс» та виставлений на продаж на електронних торгах у системі «Прозоро. Продажі» з посиланням на інтернет ресурс і електронну адресу, номер лота. Торги проводилися 18.11.2021 та 02.12.2021. Незважаючи на перебування на розгляді в суді справи за її позовом до ТОВ «Спектрум Ессегс», ПАТ «ФідоБанк», приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу Йосипенко В.В. про визнання протиправним , скасування рішення реєстратора про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна, визнання права власності, відповідачем вчиняються дії щодо продажу житлового будинку третім особам, перехід права власності на який оскаржується. У зв`язку з укладанням відповідачами спірного договору та внаслідок прийняття незаконного рішення державним реєстратором, ймовірне незаконне заволодіння сторонніми особами належного їй майна та вчинення дій по виселенню її та членів її родини із єдиного належного їм житла. Такі дії відповідачів мають бути припинені в судовому порядку, оскільки можуть завдати значних майнових збитків їй, як власнику житла, а у разі задоволення її позову, реально не відновить порушених прав, оскільки на той час, належний їй будинок може бути знищений. Для відновлення порушених прав, їй доведеться прикласти значних майнових витрат та часу, звернення до суду з позовом про відшкодування збитків та, можливо, зняття з реєстрації сторонніх осіб у житловому будинку.

Крім того, скаржник посилається на незаконність процедури та порушення порядку реєстрації права власності за ТОВ «Спектрум Ессетс» на житловий будинок.

Просила ухвалу суду в частині відмовлених вимог про забезпечення позову скасувати, постановити нове судове рішення про задоволення вимог заяви про забезпечення позову.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 представник ПУ АТ «ФІДОБАНК» зазначає, що заходи забезпечення позову є тимчасовими, при розгляді заяви про забезпечення позову не вирішуються матеріально-правові вимоги та не може бути визначено результат розгляду спору по суті. Позивачем не доведено та не надано доказів можливого відчуження спірного майна. Просив скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

В судове засідання суду апеляційної інстанції учасники справи не з`явилися, належним чином повідомлені про дату, місце і час розгляду справи, заяв про відкладення розгляду справи до суду не надходило, тому суд вважає можливим справу розглядати у їх відсутність, в порядку ч.2 ст.372 ЦПК України.

Ухвала суду переглядається в апеляційному порядку в частині відмовлених вимог заяви ОСОБА_1 про застосування заходів забезпечення позову у вигляді заборони будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії щодо належного їй нерухомого майна.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в оскарженій частині, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як вбачається із матеріалів справи ОСОБА_1 набула право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 з господарськими будівлями та спорудами на земельній ділянці площею 513 кв.м. на підставі договору купівлі-продажу від 24 вересня 1999 року, посвідченого державним нотаріусом Другої Херсонської державної нотаріальної контори та право власності на земельну ділянку площею 0,0503 га, розташовану за тією ж адресою на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №124310, виданого Херсонським міським управлінням земельних ресурсів 16 червня 2005 року.

01 листопада 2021 року приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу Йосипенко В.В. здійснив державну реєстрацію права власності на житловий будинок, розташований за адресою : АДРЕСА_1 на підставі Договору іпотеки від 11.06.2008 ( майновий поручитель ОСОБА_1 ), Договорів про внесення змін і доповнень № 1, № 2, відповідно від 29.06.2010, від 31.10.2012, Договору про відступлення прав вимоги від 25.09.2020 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Спектрум Ессест».

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом встановлення заборони будь-яким іншим особам, у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії щодо нерухомого майна предмету спору суд першої інстанції вважав, що законом передбачено відповідний спосіб забезпечення позову шляхом заборони вчинення не будь-якої, а певної дії щодо відповідного об`єкту майна, також суд визначає неспівмірним застосування заборони вчинення саме будь-якої дії стосовно нерухомого майна, що може неправомірно обмежувати право користування цим майном, а накладення арешту на майно, як захід забезпечення позову унеможливить сам по собі вчинення таких дій.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду з наступних підстав.

Відповідно до частин першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Невжиття заходів забезпечення позову не повинно мати наслідком заподіяння шкоди позивачу, а вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам.

Однією з підстав задоволення заяви про забезпечення позову є спроможна вірогідність повідомлених обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення у разі задоволення позову.

Тобто, підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.

При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову і захистити інтереси позивача.

Фундаментальними критеріями, які формують висновок про наявність дійсних підстав для забезпечення позову, є логічний та юридичний аналіз обставин справи, на які посилається позивач, доводи заяви про забезпечення позову та заперечення іншої сторони. Процесуальні норми лише вказують на порядок вчинення дій.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийнято на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод чи інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Правова природа арешту майна чи іншого обмеження стосовно майна, вчиненого у зв`язку із провадженням у цивільній справі, полягає у обмеженні права розпорядженні ним (продаж, дарування, відчуження в інший спосіб, передання в заставу, іпотеку, укладення інших правочинів чи перероблення майна), при цьому за власником зберігається право користування. Таке обмеження допускається, якщо воно передбачено законом і є обґрунтованим.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчитися, що між сторонами виник спір.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначила, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними для захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Подібні правові висновки сформульовані також в постановах Верховного Суду від 10 листопада 2020 року у справі № 910/1200/20, від 31 січня 2023 року у справі № 295/5244/22 (провадження № 61-12011св22) та від 28 серпня 2023 року у справі № 493/1457/22 (провадження № 61-6886св23).

Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, яке є предметом судового спору - житловий будинок, що розташований за адресою : АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці кадастровий номер 6510136900:14:008:0083 площею 0,0503 га., і ухвала суду у зазначеній частині не оскаржена, набула чинності.

Колегія суддів зауважує, що арешт є найбільш обтяжливим заходом, який підлягає примусовому виконанню органами державної виконавчої служби, відповідно до Інструкції з організації примусового виконання рішень, та полягає у проведенні опису, оголошенні заборони розпоряджатися, а в разі потреби - обмеженні права користування майном.

Отже, вже існує захід забезпечення позову, в тому числі, пов`язаний із оголошенням заборони розпорядження майном.

Разом з тим, заявляючи вимогу про встановлення заборони будь-яким іншим особам у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії щодо нерухомого майна, ОСОБА_1 не звернула увагу, і суд першої інстанції правильно це констатував, що вказаний спосіб не відповідає способу забезпечення, на який посилалася заявник - п.2 ч.1 ст.150 ЦПК України, відповідно до приписів якого позов забезпечується забороною вчинення певних дій, однак заявник не вказав яких саме дій, при тому, що цивільне судочинство здійснюється відповідно до принципу диспозитивності.

Посилання у скарзі на незаконність переходу права власності на належне заявниці майно до ПАТ «ФідоБанк», порушення процедури державної реєстрації права власності на належне їй нерухоме майно за фінансовою установою і порядку повідомлення щодо даної процедури не являються предметом даного судового розгляду, фактично є обґрунтуванням позовних вимог, тому підлягають відхиленню.

За вказаних обставин та врахувавши, що доводи апеляційної скарги зводяться до повторення змісту заяви про забезпечення позову, викладення обставин обґрунтування позовних вимог і висновки суду не спростовують, тому підлягають відхиленню, а ухвала суду залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.367, 375,381-384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 18 листопада 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий Л.П.Воронцова

Судді : В.В.Майданік

Л.В.Пузанова