Постанова

від 19.09.2023 по справі 32/295

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" вересня 2023 р. Справа№ 32/295

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Станіка С.Р.

за участю секретаря судового засідання Кузьмінській О.Р.,

за участю представника (-ів) згідно протоколу судового засідання від 19.09.2023

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства енергетики України

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.07.2023 (повний текст складено 21.07.2023)

у справі № 32/295(суддя -Демидов В.О.)

за позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства вугільної промисловості України,

до Державного підприємства "Київторф",

про стягнення боргу 78 393, 70 грн,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.08.2009, у справі № 32/295 позов Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства вугільної промисловості України до Державного підприємства "Київторф" задоволено: стягнуто 77 000,00 грн заборгованості та 1 393,70 грн пені, у зв`язку з чим було видано наказ від 24.12.2009.

Міністерство енергетики України звернулось до суду із заявою про заміну стягувача, поновлення строку та видачі дублікату наказу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.2023 вказану заяву задоволено частково. Здійснено заміну сторони (стягувача) у наказі Господарського суду міста Києва від 24.12.2009 у справі № 32/295 - Міністерство вугільної промисловості України на Міністерство енергетики України. Відмовлено в поновленні пропущеного строку для пред`явлення наказу до виконання та видачі дублікату наказу.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, Міністерство енергетики України звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу в частині відмови та задовольнити її.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що заявник не був стороною судового розгляду у даній справі та стороною виконавчого провадження по виконанню рішення, тож у нього відсутні будь-які дані передачі процесуальних документів та документів, які стосуються виконавчого провадження, - такі обставини, на переконання заявника, є поважною причиною та підставою для поновлення строку на пред`явлення виконавчого документа до виконання та видачі дублікату наказу.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.08.2023, у складі колегії суддів: Гончаров С.А. (головуючий), Шаптала Є.Ю., Станік С.Р., відкрито апеляційне провадження та призначено розгляд справи на 19.09.2023.

24.08.2023 до апеляційного суду від апелянта надійшло клопотання про долучення доказів, а саме: копії листа заявника від 19.07.2023 та відповідь на цей лист Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 14.08.2023.

Вказані додаткові докази судом апеляційної інстанції не приймаються до уваги, оскільки вони виникли після прийняття оскаржуваної ухвали, а отже не могли бути досліджені та оцінені судом першої інстанції.

Згідно зі ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Господарський процесуальний кодекс України допускає випадки подачі на стадії апеляційного розгляду нових доказів для підтвердження обставин, на які посилається сторона. Однак неприйнятною є ситуація, коли суд першої інстанції відмовив у позові, а заявник апеляційної скарги просить долучити до апеляційної скарги матеріали дослідження (висновок), який виготовлено на його замовлення після вирішення справи судом першої інстанції.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16.12.2020 року у справі №908/1908/19.

У судовому засіданні 19.09.2023 апелянт просив задовольнити апеляційну скаргу, оскаржувану ухвалу скасувати в частині відмови у задоволенні заяви та задовольнити її.

Прокурор, позивач та боржник не з`явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, прокурор 23.08.2023, що підтверджується інформацією з системи «Елктроний суд», позивач 04.09.2023 (трек-номер №04116 3891046 2), відповідач 01.09.2023 (трек-номер №04116 3891045 4) За висновками суду неявка його представників не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши пояснення апелянта, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заява про заміну стягувача, поновлення строку та видачі дублікату наказу

обґрунтована тим, що рішенням Господарського суду міста Києва від 11.08.2009 у справі № 32/295 позовні вимоги Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства вугільної промисловості України задоволено та 24.12.2009 видано відповідний наказ.

30.05.2023 під час опрацювання інформації для надання звіту Київській міській прокуратурі щодо стану виконання судових рішень у справах про повернення безвідсоткових бюджетних позик, наданих у 2005 році підприємствам та організаціям Міненерговугілля для погашення заборгованості з виплати заробітної плати, Міністерством енергетики України виявлено відсутність виконавчого листа.

Відповідно до даних автоматизованої системи виконавчого провадження, виконавче провадження щодо стягнення з ДП "Київторф" заборгованості на користь Міністерства енергетики та вугільної промисловості відсутнє.

У 2013 році Міністерство зверталось до Господарського суду міста Києва із заявою про поновлення строку на пред`явлення виконавчого листа до виконання, однак судом було відмовлено.

Відповідно до указу Президента України № 1085/2010 від 09.12.2010 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" прийнято рішення про утворення Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, реорганізувавши Міністерство палива та енергетики України, Міністерство вугільної промисловості України.

Згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України № 829 від 02.09.2019 "Деякі питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади" прийнято рішення про реорганізацію Міністерства енергетики та вугільної промисловості шляхом приєднання до Міністерства енергетики та захисту довкілля.

Пунктом 7 постанови Кабінету Міністрів України № 829 від 02.09.2019, установлено, що Міністерство енергетики та захисту довкілля є правонаступником майна, прав і обов`язків Міністерства енергетики та вугільної промисловості.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 425 від 27.05.2020 "Деякі питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади" прийнято рішення про перейменування Міністерства енергетики та захисту довкілля України на Міністерство енергетики України.

Відтак Міністерство енергетики України вважає, що є правонаступником прав, обов`язків та майна Міністерства енергетики та захисту довкілля України у відповідних сферах.

У зв`язку з чим, відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" були внесені зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а відтак заявник просить замінити стягувача - Міністерство вугільної промисловості України на Міністерство енергетики України.

Стосовно видачі дублікату наказу заявник вказує, що у зв`язку із неодноразовою реорганізацією Міністерства вугільної промисловості України є підстави вважати, що виконавчий документ по справі № 32/295 щодо стягнення боргу з ДП "Київторф" було втрачено.

Окрім того заявник стверджує, що ГПК України не надає суду права відмовити у задоволенні заяви про видачу дубліката наказу з мотивів її необґрунтованості та не зобов`язує стягувача наводити причини втрати наказу. За встановлення факту невиконання судового рішення видача дубліката наказу не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов`язань, оскільки дублікат наказу має повністю відтворювати втрачений наказ, у тому числі містити дату його видачі. Натомість відсутність наказу у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права.

А відтак заявник просить видати дублікат наказу Господарського суду міста Києва від 24.12.2009 у справі № 32/295.

Щодо поновлення строку на пред`явлення виконавчого документа до виконання заявник обґрунтовує судовою практикою та вказує, що боржник не виконав рішення суду ще з 2009 року, чим порушуються права та інтереси Міністерства енергетики України, а відтак просить поновити попущений строк для пред`явлення наказу Господарського суду міста Києва від 24.12.2009 у справі № 32/295 до виконання.

Розглянувши вказану заяву, колегія суддів зазначає наступне.

Із наданих до матеріалів заяви документів слідує, що наказ на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2009 у справі № 32/295 видано 24.12.2009 та встановлено, що наказ дійсний для пред`явлення до виконання до 04.09.2012.

За положеннями частини 1 статті 21 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній станом на дату видачі наказу) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: виконавчі листи та інші судові документи - протягом 3-ох років; посвідчення комісій по трудових спорах - протягом 3-ох місяців; постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом 3-ох місяців; інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не встановлено законом.

Строки, зазначені у частині 1 цієї статті, встановлюються:

1) для виконання рішень і вироків судів у частині майнових стягнень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а у випадках, коли рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення;

2) для виконання рішень господарських судів - з наступного дня після набрання рішенням законної сили;

3) для виконання рішень комісій по трудових спорах - з дня видачі посвідчення на примусове виконання рішення;

4) для виконання рішень, зазначених у пункті 4 частини першої цієї статті, - з дня винесення відповідної постанови. По інших виконавчих документах строк пред`явлення їх до виконання встановлюється з наступного дня після їх видачі, якщо інше не встановлено законом.

Водночас, доказів пред`явлення наказу Господарського суду міста Києва від 24.12.2009 у справі № 32/295 до виконання матеріали справи не містять.

Отже, на момент звернення Міністерства енергетики України до суду з даною заявою строк пред`явлення вказаного наказу до виконання сплив.

При цьому, причин поважності пропуску строку для пред`явлення наказу Господарського суду міста Києва від 24.12.2009 у справі № 32/295 до виконання матеріали справи не містять та заявником не наведено.

Разом з тим, 13.06.2013 Міністерство енергетики та вугільної промисловості України зверталось до суду із заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення наказу до виконання.

Свою заяву Міністерство енергетики та вугільної промисловості України обґрунтовувало зокрема тим, що в зазначений строк наказ не був пред`явлений до виконання, оскільки під час проведення реорганізації здійснювалася передача документації до новоствореної установи. Проте матеріали справи № 32/295 передані не були. Про наявність даної справи, як зазначає стягувач, дізнався лише з листа прокуратури міста Києва № 05/2/3-8974-09 від 28.05.2013.

Оскільки стягувачем не було доведено належними доказами у справі поважності причин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторін, та пов`язані із дійсними істотним перешкодами чи труднощами для своєчасного виконання рішення, зокрема, також не надано доказів наявності оригіналу наказу, ухвалою суду від 12.07.2013 у задоволенні заяви стягувача у справі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України (Міністерства вугільної промисловості України) про поновлення пропущеного строку для пред`явлення наказу у справі 32/295 від 24.12.2009 до виконання - відмовлено.

Заявником не надано суду належних та допустимих доказів того, що стягувач вчиняв дії, спрямовані на з`ясування обставин щодо виконання наказу Господарського суду міста Києва від 24.12.2009 у справі № 32/295 і апелянтом таких обставин не спростовано.

Поважними визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними і пов`язані з дійсними істотними труднощами для вчинення процесуальних дій. При цьому, ГПК України не пов`язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, в кожному випадку суд з врахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені в обґрунтування заяви про відновлення строку для пред`явлення наказу до виконання, та робить мотивований висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку. Причини поважності пропуску строку для пред`явлення наказу до виконання оцінюються судом, виходячи з обґрунтування поважності цих причин, наданих доказів за правилами ст. 86 ГПК України.

Згідно з частиною 1 статті 329 ГПК України в разі пропуску строку для пред`явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про поновлення строку для пред`явлення наказу від 24.12.2009 у справі № 32/295 до виконання.

Стосовно видачі дублікату наказу суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 19.4 перехідних положень ГПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.

Оскільки було відмовлено у поновленні строку для пред`явлення наказу від 24.12.2009 у справі № 32/295, а строк його пред`явлення до виконання пропущений, то правових підстав у видачі дублікату наказу заявнику не має.

Стосовно заміни стягувача - Міністерство вугільної промисловості України у справі № 32/295 на Міністерство енергетики України, слід зазначити наступне.

Відповідно до пункту 1 указу Президента України № 1085/2010 від 09.12.2010 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" прийнято рішення про утворення Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, реорганізувавши Міністерство палива та енергетики України, Міністерство вугільної промисловості України.

Згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України № 829 від 02.09.2019 "Деякі питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади" прийнято рішення про реорганізацію Міністерства енергетики та вугільної промисловості шляхом приєднання до Міністерства енергетики та захисту довкілля.

Пунктом 7 вказаної постанови, установлено, що Міністерство енергетики та захисту довкілля є правонаступником майна, прав і обов`язків Міністерства енергетики та вугільної промисловості.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 425 від 27.05.2020 "Деякі питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади" прийнято рішення про перейменування Міністерства енергетики та захисту довкілля України на Міністерство енергетики України.

Пунктом 3 вищезазначеної постанови Кабінету Міністрів України, установлено, що Міністерство енергетики:

- забезпечує формування та реалізує державну політику в електроенергетичному, ядерно-промисловому, вугільно-промисловому, торфодобувному, нафтогазовому та нафтогазопереробному комплексах;

- забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, енергозбереження, відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива (крім забезпечення енергоефек і ивності будівель та інших споруд) та у сфері нагляду (контролю) у галузях електроенергетики і теплопостачання.

За приписами ч.ч. 1 та 2 ст. 52 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Виходячи зі змісту наведеної норми, процесуальне правонаступництво передбачено не лише у зв`язку зі смертю (оголошенням померлою) фізичної особи та реорганізацією суб`єкта господарювання, а й в інших передбачених законом випадках, у тому числі в разі заміни кредитора або боржника в зобов`язанні (відповідно до статей 512 і 520 Цивільного кодексу України).

Процесуальне правонаступництво в розумінні статті 52 ГПК України допускається на будь-якій стадії судового процесу, включаючи стадію виконання судового рішення.

Аналогічні правові висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 922/4519/14.

Відповідно до ч. 1 ст. 334 ГПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

Частиною 5 статті 334 ГПК України визначено, що положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Враховуючи те, що в даному випадку відбулась заміна Міністерства вугільної промисловості України на Міністерство енергетики України, то заява про заміну сторони (стягувача) правонаступником вірно задоволена судом першої інстанції шляхом заміни стягувача у наказі Господарського суду міста Києва від 24.12.2009 у справі № 32/295.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, а отже апеляційний суд погоджується із ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.2023 у справі № 32/295, підстав для її скасування або зміни не вбачається.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст. 2, 4, 269, 270, 271, п. 6 ч. 1 ст. 275, п. 4 ч. 1 ст. 277, ст. 280, 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Міністерства енергетики України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.07.2023 у справі № 32/295 - залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.07.2023 у справі №32/295 - залишити без змін.

3. Судові витрати, за перегляд ухвали у суді апеляційної інстанції, покласти на Міністерство енергетики України.

4. Матеріали справи № 32/295 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 17.11.2023 враховуючи перебування судді Станіка С.Р. у відряджені з 25.09.2023 по 28.09.2023, у відпустці з 29.09.2023 по 27.10.2023, перебування судді Гончарова С.А. у відряджені з 14.10.2023 по 24.10.2023, у відпустці з 25.10.2023 по 10.11.2023.

Головуючий суддя С.А. Гончаров

Судді Є.Ю. Шаптала

С.Р. Станік