Постанова

від 03.04.2024 по справі 32/295

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" квітня 2024 р. Справа №32/295

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Шапрана В.В.

Буравльова С.І.

секретар судового засідання - Луцюк А.В.

представники учасників справи:

від прокуратури: не з`явився

від позивача: Слуценко Р.П.

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства енергетики України

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.02.2024 (повний текст складено та підписано 23.02.2024)

у справі №32/295 (суддя Чинчин О.В.)

за заявою Міністерства енергетики України

про видачу дубліката виконавчого документа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення наказу до виконання

за позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства енергетики України

до Державного підприємства "Київторф"

про стягнення боргу 78 393,70 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави вимог, що розглядаються

13.02.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла заява Міністерства енергетики України (далі - Міненерго) від 07.02.2024 №26/17-17.2-3318, у якій останнє просило видати дублікат наказу Господарського суду міста Києва від 24.12.2009 у справі №32/295 та поновити строк для пред`явлення наведеного наказу до виконання.

В обґрунтування своєї заяви Міненерго посилається на те, що у зв`язку з неодноразовою реорганізацією Міністерства вугільної промисловості України є підстави вважати, що виконавчий документ у справі №32/295 щодо стягнення боргу з Державного підприємства "Київторф" (далі - ДП "Київторф") було втрачено. У той же час, оскільки Міненерго стало стягувачем за наказом Господарського суду міста Києва від 24.12.2009 у справі №32/295 лише після заміни сторони ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.2023, то строк для пред`явлення виконавчих документів до виконання пропущено не з його вини, а тому причини для поновлення строку є поважними.

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.02.2024 відмовлено у задоволенні заяви Міненерго про видачу дубліката виконавчого документа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення наказу до виконання у справі №32/295.

Постановляючи вищенаведену ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять, а заявником в свою чергу не надано жодних належних, допустимих та достовірних доказів, в розумінні статей 76-79, 91 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), на підтвердження наявності поважності причин пропуску строку для пред`явлення наказу до виконання, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторін, та пов`язані з дійсними істотним перешкодами чи труднощами для своєчасного виконання рішення. Заявником не надано суду належних та допустимих доказів того, що в період з 2009 до 2013, а також з 2013 до 2024 року стягувач вчиняв дії, спрямовані на з`ясування обставин щодо виконання наказу Господарського суду міста Києва від 24.12.2009 у справі №32/295. У зв`язку з наведеним місцевий господарський суд дійшов висновку, що заява Міненерго про поновлення пропущеного строку для пред`явлення наказу до виконання у справі №32/295 є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Крім того, розглянувши заяву Міненерго, в частині видачі дубліката виконавчого документа у справі №32/295, дійшов висновку, що вказана заява не підлягає задоволенню, оскільки заявником не дотримано вимог наведених положень законодавства щодо порядку подання заяви про видачу дубліката наказу, а судом відмовлено у поновленні строку для пред`явлення наказу до виконання.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з ухвалою місцевого господарського суду, Міненерго звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.02.2024 у справі №32/295 та прийняти нове судове рішення, яким заяву Міненерго задовольнити, поновити пропущений строк для пред`явлення наказу до виконання та видати дублікат вказаного наказу.

В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги Міненерго посилається на те, що ухвала суду першої інстанції є незаконною, необґрунтованою, постановленою при неповному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для вирішення справи та при неправильному застосуванні норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, скаржник зазначає, що Міненерго стало стягувачем за наказом Господарського суду міста Києва від 24.12.2009 у справі №32/295 лише після заміни сторони ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.2023, з огляду на що строк для пред`явлення виконавчих документів до виконання пропущено не з його вини. Оскільки рішення суду не виконано, а виконавчі документи втрачено, в той час як виконання рішення, яке набрало законної сили є обов`язковим, Міненерго вважає причини пропуску строку для пред`явлення наказу від 24.12.2009 у справі №32/295, яким стягнуто з ДП "Київторф" на користь Міністерства вугільної промисловості України заборгованості в сумі 77 000,00 грн та пені в розмірі 1 393,70 грн до виконання поважними, тому зазначений строк підлягає поновленню.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.03.2024 апеляційну скаргу Міненерго у справі №32/295 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Буравльов С.І., Шапран В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2024 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №32/295. Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду або залишення без руху апеляційної скарги Міненерго на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.02.2024 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №32/295.

18.03.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №32/295.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2024 відкрито апеляційне провадження у справі №32/295. Розгляд апеляційної скарги Міненерго на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.02.2024 у справі №32/295 призначено на 03.04.2024. Учасникам справи встановлено строк на подачу відзиву, заяв, пояснень, клопотань, заперечень до 02.04.2024.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу

Відповідач, у порядку статті 263 ГПК України, своїм правом не скористався, до Північного апеляційного господарського суду відзиву на апеляційну скаргу не подав.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

У судове засідання 03.04.2024 з`явився представник позивача.

Прокуратура та відповідач своїх представників в судове засідання не направили, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлені шляхом направлення ухвали від 20.03.2024 до електронного кабінету прокуратури та на адресу місцезнаходження відповідача.

Згідно з частинами 3, 8 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Якщо учасник судового процесу повідомляє суду номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або іншу аналогічну інформацію, він повинен поінформувати суд про їх зміну під час розгляду справи.

Таким чином, прокуратура та відповідач повідомлені судом апеляційної інстанції про дату, час та місце проведення судового засідання апеляційним господарським судом. При цьому, явка обов`язковою не визнавалась, а тому справа №32/295 розглядається за їх відсутності.

Представник позивача у судовому засіданні 03.04.2024 вимоги апеляційної скарги підтримав, з викладених у ній підстав та просив її задовольнити. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.02.2024 у справі №32/295 скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким заяву Міненерго задовольнити, поновити пропущений строк для пред`явлення наказу до виконання та видати дублікат вказаного наказу.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції

Згідно зі статтею 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею (частина 1 статті 271 ГПК України).

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом

Згідно з частиною 1 статті 329 ГПК України, у разі пропуску строку для пред`явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Вказана норма пов`язує можливість відновлення процесуального строку з обов`язковою наявністю поважної причини (чи причин) пропуску відповідного строку. Це стосується й тих випадків, коли таке відновлення здійснюється з ініціативи господарського суду, що має зазначити відповідну причину (причини) в судовому рішенні, в якому йдеться про відновлення строку. Якщо відновлення процесуального строку здійснюються за заявою сторони чи прокурора, заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього.

Пропуск процесуального строку - це юридичний факт, який настає внаслідок бездіяльності уповноваженої особи в момент настання (або закінчення) цього строку з поважних причин чи з причини, що не можуть бути визнані такими, і такий, що породжує відповідні правові наслідки.

Поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким останній користується виходячи із поважності причин пропуску строку та наявності обставин, які об`єктивно перешкоджали стягувачу реалізувати своє право на пред`явлення наказу до виконання протягом законодавчо встановленого терміну.

При цьому, ГПК України не пов`язує право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування заяви про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Клопотання чи заява про відновлення процесуального строку повинна містити роз`яснення причин пропуску і підстав, з яких стягувач вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у стягувача не було можливості.

Відновлення пропущеного процесуального строку означає, що суд дає дозвіл особі вчинити процесуальну дію, незважаючи на те, що строк для її вчинення пропущений.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 21 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 №606-XIV (у редакції, чинній на час видачі наказу, далі - Закон України "Про виконавче провадження" №606-XIV) виконавчі листи та інші судові документи можуть бути пред`явлені до виконання - протягом трьох років.

У пункті 1 частини 2 цієї статті зазначено, що строки, зазначені у частині 1 цієї статті, встановлюються для виконання рішень господарських судів - з наступного дня після набрання рішенням законної сили.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Господарського суду міста Києва від 11.08.2009 у справі №32/295 позов заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства вугільної промисловості України до ДП "Київторф" задоволено. Стягнуто з ДП "Київторф" на користь Міністерства вугільної промисловості України 77 000,00 грн заборгованості та 1 393,70 грн пені. Стягнуто з ДП "Київторф" до Державного бюджету України 783,94 грн державного мита та 312,50 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

24.12.2009 на виконання вищенаведеного рішення суду видано відповідні накази.

Таким чином, виконавчий документ (наказ суду), виданий 24.12.2009 у справі №32/295, підлягав пред`явленню стягувачем до примусового виконання протягом трьох років з дня набрання рішенням законної сили, тобто до 04.09.2012.

За змістом статті 22 Закону України "Про виконавче провадження" №606-XIV строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються:

а) пред`явленням виконавчого документа до виконання;

б) частковим виконанням рішення боржником;

в) надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки виконання рішення.

Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу, у зв`язку з неможливістю повного або часткового виконання рішення, строк пред`явлення виконавчого документа до виконання після перерви встановлюється з дня повернення виконавчого документа стягувачу.

Проте, як вірно встановлено судом першої інстанції, матеріали справи №32/295 не містять доказів пред`явлення наказу про стягнення з ДП "Київторф" на користь Міністерства вугільної промисловості України 77 000,00 грн заборгованості та 1 393,70 грн пені до виконання.

У той же час, з листа Міністерства юстиції України від 14.08.2023 №106851/112784-26-23/20.3.2 вбачається, що на виконанні у Дарницькому відділі державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в період з 04.02.2010 до 05.12.2013 перебувало виконавче провадження №17152916 з примусового виконання судового наказу Господарського суду міста Києва від 24.12.2009 №32/295 про стягнення з ДП "Київторф" на користь Міністерства вугільної промисловості України 77 000,00 грн заборгованості та 1 393,70 грн пені. Виконавче провадження завершено постановою державного виконавця від 05.12.2013 на підставі пункту 2 частити 1 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції на момент повернення виконавчого документа) виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем, відповідно до цього Закону, заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає вірними висновки місцевого господарського суду, що у зв`язку з пред`явленням до виконання наказу №32/295 та поверненням виконавчого документа стягувачу, строк пред`явлення виконавчого документа до виконання поновлено з 05.12.2013 (до 05.12.2016).

Разом із тим, 05.10.2016 набрав чинності Закон України "Про виконавче провадження" №1404-VIII, яким збільшено строк пред`явлення виконавчих документів до виконання до трьох років з наступного дня після набрання рішенням законної сили (частини 1, 2 статті 12 цього Закону).

У пункті 5 Розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII встановлено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Таким чином, законодавець збільшив до трьох років після набрання рішенням законної сили строк пред`явлення до виконання як наказів суду, виданих після набрання чинності 05.10.2016 Законом України "Про виконавче провадження" №1404-VIII, так і наказів суду, які видані на виконання судових рішень до 05.10.2016 та строк пред`явлення яких до виконання не сплинув станом на 05.10.2016

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 28.12.2018 у справі №910/11424/15, від 20.05.2019 у справі №904/10285/15, від 30.07.2019 у справі №922/3137/15.

Отже, суд першої інстанції вірно встановив, що оскільки у цій справі на момент набрання чинності Законом України "Про виконавче провадження" №1404-VIII строк пред`явлення наказу Господарського суду міста Києва від 31.05.2016 не сплинув (з огляду на переривання строку у зв`язку з пред`явленням виконавчого документа до виконання), з урахуванням положень пункту 5 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" та частини 1 статті 12 цього Закону на цей наказ поширюється вимога про збільшення строку для його пред`явлення до виконання до трьох років.

Так, обґрунтовуючи заяву про поновлення пропущеного строку для пред`явлення наказу до виконання у справі №32/295 скаржник зазначає, що оскільки міненерго стало стягувачем за наказом лише після заміни ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.2023, то строк для пред`явлення пропущено не з його вини, а тому причини для поновлення є поважними.

Згідно з частинами 1, 2 статті 334 ГПК України, у разі вибуття однієї з сторін виконавчого провадження, суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Відповідно до частини 5 статті 15 Закону України "Про виконавче провадження", у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

За приписами статті 52 ГПК України, у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.2023, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2023, здійснено заміну сторони (стягувача) в наказі Господарського суду міста Києва від 24.12.2009 у справі №32/295 - Міністерство вугільної промисловості України на Міненерго.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно зазначив, що дії Міністерства вугільної промисловості України щодо пред`явлення наказу №32/295 до виконання є обов`язковими для Міненерго, як правонаступника Міністерства вугільної промисловості України, а тому посилання заявника щодо пропущення строку для пред`явлення наказу до виконання не з його вини правомірно відхилені місцевим господарським судом. Інших причин для поновлення пропущеного строку для пред`явлення наказу до виконання по справі №32/295 Міненерго наведено не було.

Також, судом першої інстанції враховано, що 13.06.2013 Міністерство енергетики та вугільної промисловості України зверталось до суду з заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення наказу до виконання. Свою заяву Міністерство енергетики та вугільної промисловості України обґрунтовувало, зокрема, тим, що в зазначений строк наказ не був пред`явлений до виконання у зв`язку з тим, що під час проведення реорганізації здійснювалася передача документації до новоствореної установи. Проте, матеріали справи №32/295 передані не були. Про наявність даної справи, як зазначає стягувач, дізналися лише з листа Прокуратури міста Києва від 28.05.2013. №05/2/3-8974-09.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.2013 відмовлено у задоволенні заяви Міністерства енергетики та вугільної промисловості України (Міністерства вугільної промисловості України) про поновлення пропущеного строку для пред`явлення до виконання наказу від 24.12.2009 у справі №32/295.

Крім того, ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.2023, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2023, в поновленні пропущеного строку для пред`явлення наказу Господарського суду міста Києва від 24.12.2009 у справі №32/295 до виконання та видачі дубліката наказу відмовлено.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, поновлення процесуального строку являє собою визнання судом дійсним права вчинити певну процесуальну дію, втраченого внаслідок пропуску заінтересованою особою процесуального строку, який встановлено для його здійснення, з причин, які визнано судом поважними. Поважними визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами. Якщо поновлення процесуального строку здійснюються за заявою сторони чи прокурора, заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього за загальними правилами ГПК України. Клопотання чи заява про поновлення процесуального строку повинна містити роз`яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. У клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.

Господарський суд поновлює процесуальний строк, якщо визнає причини пропуску строку поважними. При цьому, причини поважності пропуску строку для пред`явлення наказу до виконання оцінюються судом, виходячи з обґрунтування поважності цих причин, наданими доказами за правилами статті 86 ГПК України.

Згідно з частиною 3 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом (частина 2 статті 13 ГПК України).

Відповідно до частини 1 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

За загальним правилом, обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Таким чином, при розгляді заяви про поновлення пропущеного строку заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку з поданням відповідних доказів.

Разом із тим, як вірно встановлено судом першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, матеріали справи не містять, а заявником не надано жодних належних, допустимих та достовірних доказів, в розумінні статей 76-79, 91 ГПК України, на підтвердження наявності поважності причин пропуску строку для пред`явлення наказу до виконання, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторін та пов`язані з дійсними істотним перешкодами чи труднощами для своєчасного виконання рішення. Заявником не надано суду належних та допустимих доказів того, що в період з 2009 до 2013, а також з 2013 до 2024 року стягувач вчиняв дії, спрямовані на з`ясування обставин щодо виконання наказу Господарського суду міста Києва від 24.12.2009 у справі №32/295.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заява Міненерго про поновлення пропущеного строку для пред`явлення наказу до виконання у справі №32/295 є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Щодо заяви Міненерго, в частині видачі дубліката виконавчого документа у справі №32/295, колегія суддів зазначає таке.

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Відповідно до статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Схожі положення містила стаття 115 ГПК України в редакції до 15.12.2017, чинній на момент ухвалення судового рішення у цій справі та видачі на його виконання наказу суду.

За приписами частин 1, 2 статті 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ суду є виконавчим документом. Аналогічні положення були передбачені статтею 116 ГПК України, в редакції до 15.12.2017, чинній на момент набрання законної сили судовим рішенням у цій справі та видачі на його виконання наказу суду.

Згідно з підпунктом 19.4 пункту 19 розділу XI "Перехідні положення" ГПК України, у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк з дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.

Дублікат виконавчого документа - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документа. Від оригіналу зазначений документ відрізняється лише спеціальною позначкою "Дублікат".

Аналіз змісту підпункту 19.4 пункту 19 розділу XI "Перехідні положення" ГПК України свідчить, що основними критеріями для задоволення заяви про видачу дубліката виконавчого документа є: втрата виконавчого документа (загублення, викрадення, знищення, істотне пошкодження, що унеможливлює його виконання, тощо) та звернення до суду з заявою до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Господарський процесуальний кодексу України не надає суду права відмовити у задоволенні заяви про видачу дубліката наказу з мотивів її необґрунтованості та не зобов`язує стягувача наводити причини втрати наказу. За встановлення факту невиконання судового рішення видача дубліката наказу не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов`язань, оскільки дублікат наказу має повністю відтворювати втрачений наказ, у тому числі містити дату його видачі. Натомість відсутність наказу у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права.

У той же час, обов`язковою умовою для видачі дубліката наказу є звернення до суду з такою заявою, в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №24/234, від 10.09.2018 у справі №5011-58/9614-2012, від 21.01.2019 у справі №916/215/15-г, від 23.05.2019 у справі №5023/1702/12, від 11.11.2019 у справі №5/229-04, від 01.04.2020 у справі №916/924/16, від 18.06.2020 у справі №24/262, від 03.08.2020 у справі №904/9718/13, від 17.09.2020 у справі №19/093-12.

Таким чином, умовою для видачі дубліката наказу суду є подання відповідної заяви до суду відповідно до підпункту 19.4 пункту 19 розділу XI "Перехідні положення" ГПК України протягом строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання, який повинен обчислюватися з урахуванням переривання цього строку та/або його зупинення.

Під час вирішення питання про можливість видачі судом дубліката виконавчого документа на підставі звернення особи до суду з такою заявою обов`язковому з`ясуванню підлягають обставини дотримання заявником строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката втраченого документа вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.

Схожий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №2-836/11 (провадження №14-308цс19).

Колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції, що заява Міненерго, в частині видачі дубліката виконавчого документа у справі №32/295, не підлягає задоволенню, оскільки заявником не дотримано вимог наведених положень законодавства щодо порядку подання заяви про видачу дубліката наказу, а судом відмовлено у поновленні строку для пред`явлення наказу до виконання.

Інші доводи апеляційної скарги, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.

Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

В пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

При винесені даної постанови судом апеляційної інстанції були надані вичерпні відповіді на доводи апелянтів, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду залишає апеляційну скаргу Міненерго без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.02.2024 у справі №32/295 - без змін.

Розподіл судових витрат

Згідно зі статтею 129 ГПК України судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на Міненерго.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Міністерства енергетики України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.02.2024 у справі №32/295 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.02.2024 у справі №32/295 залишити без змін.

3. Матеріали справи №32/295 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано - 15.04.2024.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді В.В. Шапран

С.І. Буравльов