Ухвала

від 21.02.2024 по справі 32/295

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

21.02.2024Справа № 32/295Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., за участю секретаря судового засідання Тихоши Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за заявою Міністерства енергетики України провидачу дубліката виконавчого документа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення наказу до виконання за позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства енергетики України (вул. Хрещатик, 30 м. Київ, 01601, ідентифікаційний код 37552996) до проДержавного підприємства "Київторф" (02088, місто Київ, ВУЛИЦЯ ПРОМИСЛОВА, будинок 10) стягнення боргу 78 393,70 грн.

Представники:

від прокуратури: не з`явились;

від стягувача: Їжаківського А.О. (представник за довіреністю);

від боржника: не з`явились;

ВСТАНОВИВ

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.08.2009 року по справі №32/295 позов Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства вугільної промисловості України до Державного підприємства "Київторф" було задоволено. Стягнуто з Державного підприємства "Київторф" на користь Міністерства вугільної промисловості України 77 000,00 грн. заборгованості, 1 393,70 грн. пені. Стягнуто з Державного підприємства "Київторф" до Державного бюджету України 783,94 грн. державного мита та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

24.12.2009 року на виконання рішення суду було видано Накази.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.2023 року, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2023 року, здійснено заміну сторони (стягувача) у наказі Господарського суду міста Києва від 24.12.2009 у справі № 32/295 - Міністерство вугільної промисловості України (вул. Б. Хмельницького, 4 м. Київ, 01030, ідентифікаційний код: 33833561) у справі № 32/295 на Міністерство енергетики України (вул. Хрещатик, 30 м. Київ, 01601, ідентифікаційний код 37552996).

13.02.2024 року через загальний відділ діловодства господарського суду (канцелярію) від Міністерства енергетики України надійшла заява про видачу дубліката виконавчого документа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення наказу до виконання по справі №32/295.

Розпорядженням Керівника апарату Господарського суду міста Києва від 13.02.2024 року призначено повторний автоматичний розподіл справи №32/295 у зв`язку із звільненням судді Хрипуна О.О.

Відповідно до автоматичного розподілу справ Господарського суду міста Києва, справу №32/295 передано до розгляду у складі судді Чинчин О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2024 року розгляд заяви Міністерства енергетики України про видачу дубліката виконавчого документа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення наказу до виконання по справі №32/295 призначено на 21.02.2024 року.

В судовому засіданні 21.02.2024 року представник Міністерства енергетики України підтримав подану заяву, просив суд її задовольнити. Представники прокуратури та боржника не з`явились, про час, дату та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується направленням телефонограми на адресу боржника, відміткою про відправлення на ухвалі суду.

Таким чином, Суд приходить до висновку, що учасники судового процесу про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Суд, розглянувши заяву Міністерства енергетики України про видачу дубліката виконавчого документа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення наказу до виконання по справі №32/295, приходить до висновку, що вказана Заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 338 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом.

Відповідно до ч. 1 ст. 329 Господарського процесуального кодексу України у разі пропуску строку для пред`явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Заява про поновлення пропущеного строку подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, і розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Їхня неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк (ч.2 ст. ст. 329 Господарського процесуального кодексу України).

Вказана норма пов`язує можливість відновлення процесуального строку з обов`язковою наявністю поважної причини (чи причин) пропуску відповідного строку. Це стосується й тих випадків, коли таке відновлення здійснюється з ініціативи господарського суду, що має зазначити відповідну причину (причини) в судовому рішенні, в якому йдеться про відновлення строку. Якщо відновлення процесуального строку здійснюються за заявою сторони чи прокурора, заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього.

Пропуск процесуального строку - це юридичний факт, який настає внаслідок бездіяльності уповноваженої особи в момент настання (або закінчення) цього строку з поважних причин чи з причини, що не можуть бути визнані такими, і такий, що породжує відповідні правові наслідки.

Поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким останній користується виходячи із поважності причин пропуску строку та наявності обставин, які об`єктивно перешкоджали стягувачу реалізувати своє право на пред`явлення наказу до виконання протягом законодавчо встановленого терміну.

При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування заяви про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Клопотання чи заява про відновлення процесуального строку повинна містити роз`яснення причин пропуску і підстав, з яких стягувач вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у стягувача не було можливості.

Відновлення пропущеного процесуального строку означає, що суд дає дозвіл особі вчинити процесуальну дію, незважаючи на те, що строк для її вчинення пропущений.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 21 Закону України від 21.04.99 N 606-XIV "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на час видачі наказу, далі - Закон України "Про виконавче провадження" N 606-XIV) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: виконавчі листи та інші судові документи - протягом трьох років.

У пункті 1 частини другої цієї статті зазначено, що строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішень господарських судів - з наступного дня після набрання рішенням законної сили.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 11.08.2009 року по справі №32/295 позов Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства вугільної промисловості України до Державного підприємства "Київторф" було задоволено. Стягнуто з Державного підприємства "Київторф" на користь Міністерства вугільної промисловості України 77 000,00 грн. заборгованості, 1 393,70 грн. пені. Стягнуто з Державного підприємства "Київторф" до Державного бюджету України 783,94 грн. державного мита та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

24.12.2009 року на виконання рішення суду було видано Накази.

Отже, виконавчий документ (наказ суду), виданий 24.12.2009 року у справі №32/295, підлягав пред`явленню стягувачем до примусового виконання протягом трьох років з дня набрання рішенням законної сили, тобто по 04.09.2012 р.

Згідно зі ст. 22 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.99 N 606-XIV (в редакції, чинній на час видачі наказу) строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються:

а) пред`явленням виконавчого документа до виконання;

б) частковим виконанням рішення боржником;

в) надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки виконання рішення.

Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю повного або часткового виконання рішення строк пред`явлення виконавчого документа до виконання після перерви встановлюється з дня повернення виконавчого документа стягувачу.

Проте, Суд зазначає, що матеріали справи №32/295 не містять доказів пред`явлення наказу про стягнення з Державного підприємства "Київторф" на користь Міністерства вугільної промисловості України 77 000,00 грн. заборгованості, 1 393,70 грн. пені до виконання.

В той же час, як вбачається з листа №106851/112784-26-23/20.3.2 від 14.08.2023 року Міністерства юстиції України, на виконанні у Дарницькому відділі державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в період з 04.02.2010 по 05.12.2013 перебувало виконавче провадження №17152916 з примусового виконання судового наказу Господарського суду м. Києва від 24.12.2009 №32/295 про стягнення Державного підприємства "Київторф" на користь Міністерства вугільної промисловості України 77 000,00 грн. заборгованості, 1 393,70 грн. пені. Виконавче провадження завершено постановою державного виконавця від 05.12.2013 на підставі п.2 ч.1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно з п.2 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції на момент повернення виконавчого документа) виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;

Враховуючи вищевикладені обставини, Суд приходить до висновку, що у зв`язку з пред`явленням до виконання наказу №32/295 й поверненням виконавчого документа стягувачу, строк пред`явлення виконавчого документа до виконання було поновлено з 05.12.2013 року (до 05.12.2016 року).

Водночас 05.10.2016 набрав чинності Закон України "Про виконавче провадження" N 1404-VIII, яким збільшено строк пред`явлення виконавчих документів до виконання до трьох років з наступного дня після набрання рішенням законної сили (частини перша, друга статті 12 цього Закону).

У пункті 5 Розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" N 1404-VIII визначено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Отже, законодавець збільшив до трьох років після набрання рішенням законної сили строк пред`явлення до виконання як наказів суду, виданих після набрання чинності 05.10.2016 Законом України "Про виконавче провадження" N 1404-VIII, так і наказів суду, які були видані на виконання судових рішень до 05.10.2016 та строк пред`явлення яких до виконання не сплинув станом на 05.10.2016 (аналогічний висновок викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.12.2018 у справі N 910/11424/15, від 20.05.2019 у справі N 904/10285/15, від 30.07.2019 у справі N 922/3137/15, від 26.12.2019 у справі N 10/339/10).

Оскільки у цій справі на момент набрання чинності Законом України "Про виконавче провадження" N 1404-VIII строк пред`явлення наказу Господарського суду міста Києва від 31.05.2016 року не сплинув (з огляду на переривання строку у зв`язку з пред`явленням виконавчого документа до виконання), з урахуванням положень пункту 5 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" та частини першої статті 12 цього Закону на цей наказ поширюється вимога про збільшення строку для його пред`явлення до виконання до трьох років.

В обґрунтування поданої заяви про поновлення пропущеного строку для пред`явлення наказу до виконання по справі №32/295 Міністерство енергетики України зазначало, що оскільки Міністерство стало стягувачем за наказом лише після заміни ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.2023 року, то строк для пред`явлення пропущено не з його вини, а тому причини для поновлення є поважними.

Відповідно до частин 1-2 ст. 334 Господарського процесуального кодексу України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Згідно з ч.5 ст.15 Закону України "Про виконавче провадження" у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Відповідно до ст. 52 Господарського процесуального кодексу України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.2023 року, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2023 року, здійснено заміну сторони (стягувача) у наказі Господарського суду міста Києва від 24.12.2009 у справі № 32/295 - Міністерство вугільної промисловості України (вул. Б. Хмельницького, 4 м. Київ, 01030, ідентифікаційний код: 33833561) у справі № 32/295 на Міністерство енергетики України (вул. Хрещатик, 30 м. Київ, 01601, ідентифікаційний код 37552996).

Таким чином, враховуючи вищевикладені норми чинного законодавства України, Суд зазначає, що дії Міністерства вугільної промисловості України щодо пред`явлення наказу №32/295 до виконання є обов`язковими для Міністерства енергетики України, як правонаступника Міністерства вугільної промисловості України, а тому Суд не приймає до уваги посилання Заявника щодо пропущення строку для пред`явлення наказу до виконання не з його вини. Інших причин для поновлення пропущеного строку для пред`явлення наказу до виконання по справі №32/295 Міністерством енергетики України наведено не було.

Крім того, Судом враховано, що 13.06.2013 Міністерство енергетики та вугільної промисловості України зверталось до суду із заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення наказу до виконання. Свою заяву Міністерство енергетики та вугільної промисловості України обґрунтовувало, зокрема, тим, що в зазначений строк наказ не був пред`явлений до виконання у зв`язку з тим, що під час проведення реорганізації здійснювалася передача документації до новоствореної установи. Проте матеріали справи №32/295 передані не були. Про наявність даної справи, як зазначає стягувач дізналися лише з листа прокуратури міста Києва від 28.05.13р. № 05/2/3-8974-09.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.2013 року у задоволенні заяви стягувача у справі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України (Міністерства вугільної промисловості України) про поновлення пропущеного строку для пред`явлення наказу у справі 32/295 від 24.12.2009 року до виконання відмовлено.

Крім того, ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.2023 року, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2023 року, в поновленні пропущеного строку для пред`явлення наказу Господарського суду міста Києва від 24.12.2009 у справі № 32/295 до виконання та видачі дублікату наказу відмовлено.

Суд зазначає, що поновлення процесуального строку являє собою визнання судом дійсним права вчинити певну процесуальну дію, втраченого внаслідок пропуску заінтересованою особою процесуального строку, який встановлено для його здійснення, з причин, які визнано судом поважними. Поважними визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами. Якщо поновлення процесуального строку здійснюються за заявою сторони чи прокурора, заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього за загальними правилами Господарського процесуального кодексу України. Клопотання чи заява про поновлення процесуального строку повинна містити роз`яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. У клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.

Враховуючи вказане вище, господарський суд поновлює процесуальний строк, якщо визнає причини пропуску строку поважними. При цьому, причини поважності пропуску строку для пред`явлення наказу до виконання оцінюються судом, виходячи з обґрунтування поважності цих причин, наданих доказів за правилами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом (частина 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

За загальним правилом, обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Отже, при розгляді заяви про поновлення пропущеного строку заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку з поданням відповідних доказів.

Проте, Суд зазначає, що матеріали справи не містять, а Заявником в свою чергу не надано жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження наявності поважності причин пропуску строку для пред`явлення наказу до виконання, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторін, та пов`язані із дійсними істотним перешкодами чи труднощами для своєчасного виконання рішення. Заявником не надано суду належних та допустимих доказів того, що в період з 2009 по 2013, а також з 2013 по 2024 рік стягувач вчиняв дії, спрямовані на з`ясування обставин щодо виконання наказу Господарського суду міста Києва від 24.12.2009 у справі № 32/295.

Приймаючи до уваги вищевикладені обставини, Суд приходить до висновку, що заява Міністерства енергетики України про поновлення пропущеного строку для пред`явлення наказу до виконання по справі №32/295 є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Що стосується заяви Міністерства енергетики України в частині видачі дубліката виконавчого документа по справі №32/295, Суд зазначає.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно зі статтею 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ суду є виконавчим документом (частини перша, друга статті 327 ГПК України).

Схожі положення містила стаття 115 ГПК України в редакції до 15.12.2017, чинній на момент ухвалення судового рішення у цій справі та видачі на його виконання наказу суду.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ суду є виконавчим документом (частини перша, друга статті 327 ГПК України). Аналогічні положення були передбачені статтею 116 ГПК України в редакції до 15.12.2017, чинній на момент набрання законної сили судовим рішенням у цій справі та видачі на його виконання наказу суду.

Порядок вирішення питання щодо видачі дубліката виконавчого документа (наказу суду) до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів визначено підпунктом 19.4 пункту 19 розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Відповідно до підпункту 19.4 пункту 19 розділу XI "Перехідні положення" ГПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.

Дублікат виконавчого документа - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документа. Від оригіналу зазначений документ відрізняється лише спеціальною позначкою "Дублікат".

Аналіз змісту підпункту 19.4 пункту 19 розділу XI "Перехідні положення" ГПК України свідчить, що основними критеріями для задоволення заяви про видачу дубліката виконавчого документа є: втрата виконавчого документа (загублення, викрадення, знищення, істотне пошкодження, що унеможливлює його виконання, тощо) та звернення до суду із заявою до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Суд зауважує, що ГПК України не надає суду права відмовити у задоволенні заяви про видачу дубліката наказу з мотивів її необґрунтованості та не зобов`язує стягувача наводити причини втрати наказу. За встановлення факту невиконання судового рішення видача дубліката наказу не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов`язань, оскільки дублікат наказу має повністю відтворювати втрачений наказ, у тому числі містити дату його видачі. Натомість відсутність наказу у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права.

Водночас обов`язковою умовою для видачі дубліката наказу є звернення до суду з такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду (аналогічний висновок щодо умов видачі дубліката виконавчого документа викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.04.2018 у справі N 24/234, від 10.09.2018 у справі N 5011-58/9614-2012, від 21.01.2019 у справі N 916/215/15-г, від 23.05.2019 у справі N 5023/1702/12, від 11.11.2019 у справі N 5/229-04, від 01.04.2020 у справі N 916/924/16, від 18.06.2020 у справі N 24/262, від 03.08.2020 у справі N 904/9718/13, від 17.09.2020 у справі N 19/093-12 тощо).

Отже, умовою для видачі дубліката наказу суду є подання відповідної заяви до суду відповідно до підпункту 19.4 пункту 19 розділу XI "Перехідні положення" ГПК України протягом строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання, який повинен обчислюватися з урахуванням переривання цього строку та/або його зупинення.

Враховуючи викладене, під час вирішення питання про можливість видачі судом дубліката виконавчого документа на підставі звернення особи до суду з такою заявою обов`язковому з`ясуванню підлягають обставини дотримання заявником строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката втраченого документа вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви (висновок щодо застосування норм права викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі N 2-836/11 (провадження N 14-308цс19)).

Суд, розглянувши заяву Міністерства енергетики України в частині видачі дубліката виконавчого документа по справі №32/295, доходить висновку, що вказана Заява не підлягає задоволенню, оскільки заявником не дотримано вимог наведених положень законодавства щодо порядку подання заяви про видачу дубліката наказу, а Судом відмовлено у поновленні строку для пред`явлення наказу до виконання.

За таких підстав, заява Міністерства енергетики України в частині видачі дубліката виконавчого документа по справі №32/295 не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 233, 234, 235, 329, Розділом ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні заяви Міністерства енергетики України про видачу дубліката виконавчого документа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення наказу до виконання по справі №32/295 - відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її підписання.

Дата підписання та складання повного тексту ухвали: 23 лютого 2024 року.

Суддя О.В. Чинчин