Рішення

від 21.11.2023 по справі 398/1064/23

ОЛЕКСАНДРІЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №: 398/1064/23

провадження №: 2/398/2811/23

РІШЕННЯ

Іменем України

"21" листопада 2023 р. м. Олександрія

Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Подоляк Я.М.,

з участю секретаря судового засідання Буличової Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Теплокомуненерго» Олександрійської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з урахуванням індексу інфляції та 3% річних,

ВСТАНОВИВ:

КП «Теплокомуненерго» Олександрійської міської ради звернулось до Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з урахуванням індексу інфляції та 3% річних.

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що 24.01.2020 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 (продавцями) та ОСОБА_1 (покупцем) був укладений Договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 . Згідно з п.6 вказаного Договору продавці свідчать, що на час продажу квартири існує заборгованість за комунальні послуги (із заявою такого змісту покупець ознайомлений). Відповідно до п.7 вказаного Договору покупець свідчить, що існуючу заборгованість за комунальні послуги, яка рахується за продавцями , зобов`язується сплатити за власний кошт (із заявою такого змісту продавці ознайомлені).

КП «Теплокомуненерго» Олександрійської міської ради є підприємством, яке надає наймачам, власникам та членам їх сімей, що фактично проживають у квартирах або приватних будинках, послуги з теплопостачання за рахунок власних та залучених коштів.

Отже, КП «Теплокомуненерго» перебуває з ОСОБА_1 у фактичних договірних відносинах, про що свідчить відкритий на ім`я останньої особовий рахунок № НОМЕР_1 . КП «Теплокомуненерго» постачає теплову енергію, а приймає дану послугу.

Зобов`язання має виконуватись належним чином, однак відповідач не сплачувала вартість отриманої теплової енергії в установлені законом строки, в зв`язку з чим станом на 01.02.2023 року за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 43691,43грн.

При цьому, враховуючи, що відповідач підписавши договір купівлі продажу квартири взяла на себе зобов`язання сплатити власними коштами заборгованість за комунальні послуги попередніх власників, перебіг позовної давності з часу укладення вказаного договору переривається та починається заново.

Крім того, на підставі до ст.625 ЦПК України у зв`язку з простроченням ОСОБА_1 виконання грошового зобов`язання, позивач просить стягнути з неї 3% річних з простроченої суми, що становить 334,31 грн, та індекс інфляції в сумі 1053,59 грн. Також просить стягнути з відповідача на свою користь сплачений при зверненні до суду з вказаним позовом судовий збір в сумі 2684,00грн.

Позовна заява надійшла до суду 03.03.2023 року.

Ухвалою суду від 22.03.2023 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням(викликом) сторін.

10 травня 2023 року ухвалено заочне рішення про задоволення позовних вимог Комунального підприємства «Теплокомуненерго» Олександрійської міської ради в повному обсязі.

07.06.2023 року від відповідача ОСОБА_4 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_5 , надійшла заява про перегляд заочного рішення.

12 червня ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області заяву ОСОБА_4 про перегляд заочного рішення залишено без руху для усунення недоліків.

21липня 2023року ухвалоюОлександрійського міськрайонногосуду Кіровоградськоїобластізаяву ОСОБА_1 ,в інтересахякої дієпредставник ОСОБА_5 ,про переглядзаочного рішенняОлександрійського міськрайонногосуду Кіровоградськоїобласті від10.05.2023року,задоволено.Заочне рішенняОлександрійського міськрайонногосуду Кіровоградськоїобласті від10.05.2023року -скасовано. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

18.08.2023 року представник відповідача ОСОБА_5 подала заяву про застосування строків позовної давності, яка обґрунтована тим, що позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за спожиті послуги з централізованого опалення за період, починаючи з 1997 року. Згідно зі статтями 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України). Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. За загальним правилом закріпленим у ч. 1 ст. 261 ЦК України, встановлено, що перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Враховуючи викладене позивач звернувся до суду з вказаним позовом вже після спливу трирічного строку, з моменту коли він дізнався про порушення свого права та особу, яка його порушила.

03.10.2023 року представником позивача подано заперечення на заяву про застосування строків позовної давності, відповідно до яких вважає, що з перебіг позовної давності було перервано та він почався заново з часу, коли відповідач, уклала договір купівлі продажу від 24.01.2020 року та відповідно до цього договору взяла на себе зобов`язання сплатити власним коштом заборгованість за комунальні послуги, яка рахувалася за продавцями. Отже, строк позовної давності на час звернення до суду з вказаним позовом, а саме 01.02.2023 року, не сплив, оскільки заборгованість рахується фактично з часу укладення відповідачем договору купівлі-продажу та, відповідно, визнання нею заборгованості , тобто з 24.01.2020 року. Крім того, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020, який набрав чинності 02.04.2020, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу Українибуло доповнено пунктом 12, згідно якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки позовної давності, визначені статтею 257 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Карантин на території України безперервно тривав з 12.03.2020 по 30.06.2023 року. Відповідно ЗУ № 2120-IX від 15.03.2022 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було доповнено розділом 19, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, якій неодноразово було продовжено та який діє дотепер. Стосовно 3 % річних та інфляційних витрат, то вони нараховані відповідачу з лютого 2020 року по січень 2022 року, тобто до початку дії в Україні воєнного стану. Враховуючи викладене, просить відмовити відповідачу в застосуванні строків позовної давності та стягнути з неї заборгованість за послуги з теплопостачання та водовідведення з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних в розмірі, зазначеному в позовній заяві.

12.10.2023 року відповідачем подано письмові пояснення, відповідно до яких вона згодна виконати умови договору купівлі-продажу та сплатити заборгованість за попередніх власників квартири ОСОБА_3 та ОСОБА_6 . Натомість позивач вимагає від неї сплатити заборгованість за усіх власників квартири, починаючи з 1997 року. Докази того, що попередні власники квартири ОСОБА_3 та ОСОБА_6 брали на себе обов`язок сплатити борг за колишніх власників квартири відсутні. Вона є пенсіонеркою за віком, під її опікою перебуває двоє її дітей, які є інвалідами з дитинства безстроково, і оплачувати борги невідомих осіб змоги немає. Враховуючи викладене, просить зобов`язати позивача зробити перерахунок заборгованості та визначити безпосередньо заборгованість ОСОБА_3 та ОСОБА_6 з моменту виникнення у них права власності, заборгованість інших власників виключити із суми боргу. Вона зобов`язується виконати п.7 договору купівлі-продажу від 24.01.2020 року та сплатити заборгованість осіб, з якими вона укладала вказаний договір. Зобов`язання сплачувати заборгованість за усіх попередніх власників квартири починаючи з 1997 року вона на себе не брала.

20.11.2023 року на адресу суду від відповідача надійшли письмові пояснення аналогічного змісту. При цьому, відповідач в своїх поясненнях також послалась як на підставу для відмови у задоволенню позову, на те, що вона не укладала з позивачем жодного договору про надання послуг та аферти не акцептувала.

В судове засідання представник позивача, відповідач та її представник не з`явились. В позовній заяві представник позивача просить здійснювати розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Представник відповідача ОСОБА_5 до судового засідання подала заяву про розгляд справи без її участі та участі відповідача.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позов та заперечення проти нього, оцінивши подані сторонами докази, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до 67 ЖК Україниплата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться, крім квартирної плати, за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Згідно з ст.1Закону України«Про житлово-комунальніпослуги» житлово-комунальні послуги результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

До житлово-комунальних послуг належать, зокрема, послуги з постачання теплової енергії (п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Статтею 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»на споживача покладено обов`язок, серед іншого, укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом та оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

При цьому, ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

За змістом ст.21Закону України«Про житлово-комунальніпослуги» одиниця виміру обсягу спожитої споживачем теплової енергії визначається правилами надання відповідної комунальної послуги, що затверджуються уповноваженим законом органом. Виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки,обсягу,температури та величини тиску. Постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період. Ціною послуги з постачання теплової енергії є тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Судом встановлено, що відповідно до Договору купівлі-продажу від 24.01.2020 року, укладеного між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 (продавцями) та ОСОБА_1 (покупцем), в інтересах якої діяла ОСОБА_7 , посвідченого приватним нотаріусом Олександрійського міського нотаріального округу Чернишовим С.С., ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є власником квартири АДРЕСА_1 .

Вказаний факт також підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 24.01.2020 року №197601641.

При цьому, згідно п. 6 Договору купівлі-продажу від 24.01.2020 року продавці квартири свідчили, зокрема, що існує заборгованість за комунальні послуги (із заявою такого змісту покупець ознайомлений)

Відповідно до п.7 вказаного Договору покупець свідчила, що всю існуючу заборгованість за комунальні послуги, яка рахується за продавцями, зобов`язується сплатити за власні кошти (із заявою такого змісту продавці ознайомлені).

Згідно з довідкою про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 12.08.2021 року №21/85-1 ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 . За вказаною адресою ніхто не зареєстрований, в тому числі малолітні та неповнолітні діти не зареєстровані та не проживають.

При цьому,згідно зінформацією,наданою назапит судуУправлінням дозвільно-погоджувальнихпроцедур таадміністративних послугОлександрійської міськоїради Кіровоградськоїобласті від16.03.2023року №1136/100/16, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ,значиться зареєстрованоза адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до довідки від 28.02.2023 року по розрахункам за послуги теплопостачання, КП «Теплокомуненерго» на ім`я ОСОБА_1 відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 , за яким у зв`язку з несвоєчасною сплатою вартості отриманої теплової енергії станом на 01.02.2023 року рахується заборгованість в сумі 43691,43 грн.

Частиною 1 статті 509 ЦК України, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 ЦК України).

Відповідно до ст. 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін (строк).

За змістом ст. 610 ЦК Українипорушенням зобов`язання є його не виконанням або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідач визнала позов лише в частині нарахованої заборгованості, яка утворилась з моменту придбання квартири ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , з якими нею було укладено договір купівлі-продажу від 24.01.2020 року та згідно п.7 якого вона зобов`язалась сплатити заборгованість цих осіб. В частині нарахування заборгованості усіх попередніх власників квартири починаючи з 1997 року вона не визнає, посилаючись на те, що умовами договору купівлі-продажу це не обумовлено.

Разом з тим, свої підписом в договору купівлі-продажу від 24.01.2020 року, в п. 6 якого зазначено, що продавці квартири свідчили, зокрема, що існує заборгованість за комунальні послуги (із заявою такого змісту покупець ознайомлений), а у п.7 що покупець свідчила, що всю існуючу заборгованість за комунальні послуги, яка рахується за продавцями, зобов`язується сплатити за власні кошти (із заявою такого змісту продавці ознайомлені),тобто відповідач взяла на себе зобов`язання сплатити всю заборгованість, яка існувала на момент укладення вказаного договору.

Відповідно до висновку Верховного Суду викладеного у постанові №686/6276/19 від 01.09.2020, на яку посилається відповідач, новий власник майна не зобов`язаний повертати борги попереднього власника, якщо суд установить, що він не брав на себе обов`язку з їх сплати.

Проте судом встановлено, що укладаючи договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 24.01.2020 року, сторони обумовили що всю існуючу заборгованість за комунальні послуги, яка рахується за продавцями покупець ОСОБА_4 зобов`язалась сплатити за власний кошт. Вказане зобов`язання було взято на себе покупцем без будь-яких застережень щодо часу її винекнення та попередніх власників (наймачів) квартири.

Отже, враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг в сумі 43 691,43 грн, яка утворилась станом на 01.02.2023 року, є обґрунтованими.

Відповідно дост. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом чи договором не встановлений інший розмір відсотків.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Зобов`язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов`язанням.

Отже, правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов`язанням.

Правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, в якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) вимагати сплату грошей за надані послуги.

Тобто, виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов`язань на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК Українияк спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання тобто боржник сплачує борг з урахуванням рівня інфляції та три відсотки річних за прострочення зобов`язання.

Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 14 листопада 2011 року у справі № 6-40цс11, від 20 червня 2012 року у справі №6-68цс12 та від 30 жовтня 2013 року у справі №6-59цс13.

Відповідач просить відмовити позивачу в задоволені позовних вимог в частині стягнення з неї 3% річних та індексу інфляції за період з 1997 року по 2020 рік, оскільки позивачем пропущено строки позовної давності.

Натомість позивачем 3 % річних та інфляційні втрати нараховані відповідачу за період з лютого 2020 року по січень 2022 року, тобто в межах строку позовної давності.

Враховуючи викладене позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованість з урахуванням індексу інфляції в сумі 1053,59 грн та 3% річних в сумі 334,31 грн також підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо клопотання представника відповідача про застосування строків позовної давності.

Згідно зі статтями 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Відповідно до ст. 253 ЦК Україниперебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Крім того,відповідно дочч.1,3статті 264ЦК Україниперебіг позовноїдавності перериваєтьсявчиненням особоюдії,що свідчитьпро визнаннянею свогоборгу абоіншого обов`язку. Післяпереривання перебігпозовної давностіпочинається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

З часу, коли відповідач уклала Договір купівлі-продажу від 24.01.2020 року та, відповідно, стала власником квартири АДРЕСА_1 , при цьому своїм підписом в цьому договорі засвідчила, що всю існуючу заборгованість за комунальні послуги, яка рахується за продавцями, зобов`язується сплатити за власний кошт (п.7 Договору), строк позовної давності було перервано та він почався заново.

Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020, який набрав чинності 02.04.2020, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу Українибуло доповнено пунктом 12, згідно якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки позовної давності, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Частиною 1 статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»передбачено, що карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України.

Дію карантину, встановленого зазначеною Постановою, було неодноразово продовжено на всій території України згідно з Постановами КМУ по 30.06.2023 року. Постановою КМУ від 27 червня 2023 р. №651 з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України відмінено карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Таким чином, карантин на території України було встановлено безперервно з 12.03.2020 по 30.06.2023 року.

Разом з цим, відповідно ЗУ № 2120-IX від 15.03.2022розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу Українибуло доповнено розділом 19, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259,362,559,681,728,786,1293цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, якій неодноразово було продовжено та який діє дотепер.

Також судзазначає,що з17.03.2022 набрав чинності пункт 18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, яким передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тобто, враховуючи викладене, вимоги відповідача про застосування до цих правовідносин позовної давності є необґрунтованими.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги, підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, у зв`язку з задоволенням позовних вимог в повному обсязі, суд стягує з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 2684,00 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 7682, 141, 258, 259, 263265, 268, суд

УХВАЛИВ:

Позов Комунального підприємства «Теплокомуненерго» Олександрійської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з урахуванням індексу інфляції та 3% річних задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Теплокомуненерго» Олександрійської міської ради заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг станом на 01.02.2023 року в сумі 45 079 (сорок п`ять тисяч сімдесят девять)грн 33 коп, яка складається з:заборгованості за послуги теплопостачання в сумі 43 691,43грн за станом на 01.02.2023 року, та 3% річних в сумі 334,31грн та індексу інфляції в сумі 1053,59грн за період з 01 лютого 2020 року по 31 січня 2022 року включно.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Теплокомуненерго» Олександрійської міської ради судовий збір в розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 21 листопада 2023 року.

Учасники справи

Позивач: Комунальне підприємство «Теплокомуненерго» Олександрійської міської ради, адреса місцезнаходження: Кіровоградська область, місто Олександрія, вулиця Перспективна, буд. 32-а, код ЄДРПОУ 00185330.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Представник відповідача: адвокат Ісмайлова Анна Вікторівна, яка діє на підставі Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №00507 від 17.07.2020, адреса місцезнаходження: АДРЕСА_3 .

Суддя Я.М.Подоляк