Постанова

від 16.04.2024 по справі 398/1064/23

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 квітня 2024 року м. Кропивницький

справа № 398/1064/23

провадження № 22-ц/4809/402/24

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючий суддя - Дьомич Л. М. (суддя - доповідач),

судді Головань А.М., Письменний О.А.,

за участю секретаря судового засідання Зубіцької Н. В.,

учасники справи:

позивач Комунальне підприємство «Теплокомуненерго» Олександрійської міської ради;

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Теплокомуненерго» Олександрійської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з урахуванням індексу інфляції та 3% річних за апеляційною скаргою ОСОБА_1 нарішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 21 листопада 2023року (суддя Подоляк Я.М.),

ВСТАНОВИВ:

У березні 2023 року КП «Теплокомуненерго» Олександрійської міської ради звернулось до Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з урахуванням індексу інфляції та 3% річних.

Вимоги обґрунтовує тим, що 24.01.2020 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 (продавцями) та ОСОБА_1 (покупцем) був укладений Договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 .

Згідно з п.6 вказаного Договору продавці свідчать, що на час продажу квартири існує заборгованість за комунальні послуги (із заявою такого змісту покупець ознайомлений). Відповідно до п.7 вказаного Договору покупець свідчить, що існуючу заборгованість за комунальні послуги, яка рахується за продавцями, зобов`язується сплатити за власний кошт (із заявою такого змісту продавці ознайомлені).

КП «Теплокомуненерго» перебуває з ОСОБА_1 у фактичних договірних відносинах, про що свідчить відкритий на ім`я останньої особовий рахунок № НОМЕР_1 . КП «Теплокомуненерго» постачає теплову енергію, а відповідач приймає дану послугу.

Відповідач не сплачувала вартість отриманої теплової енергії в установлені законом строки, в зв`язку з чим станом на 01.02.2023 виникла заборгованість у розмірі 43 691,43грн.

Відповідач, підписавши договір купівлі продажу квартири, взяла на себе зобов`язання сплатити власними коштами заборгованість за комунальні послуги попередніх власників, перебіг позовної давності з часу укладення вказаного договору переривається та починається заново.

На підставі до ст. 625 ЦПК України, у зв`язку з простроченням ОСОБА_1 виконання грошового зобов`язання, позивач просить стягнути з неї 3% річних з простроченої суми, що становить 334,31 грн, та індекс інфляції в сумі 1053,59 грн. Також просить стягнути з відповідача на свою користь сплачений при зверненні до суду з вказаним позовом судовий збір в сумі 2 684,00 грн.

Позиція сторони відповідача

18.08.2023 представник відповідача ОСОБА_4 подала заяву про застосування строків позовної давності, обґрунтувала тим, що позивач просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за спожиті послуги з централізованого опалення за період, починаючи з 1997 року.

Строк позовної давності такої вимоги сплив, що є підставою для відмови у позові (ч. 4ст. 267 ЦК України).

В запереченнях представника позивача, поданих 03.10.2023, вказано що перебіг позовної давності було перервано та він почався заново з часу, коли відповідач, уклала договір купівлі продажу від 24.01.2020 та відповідно до цього договору взяла на себе зобов`язання сплатити власним коштом заборгованість за комунальні послуги, яка рахувалася за продавцями.

Строк позовної давності на час звернення до суду з вказаним позовом не сплив, оскільки заборгованість рахується фактично з часу укладення відповідачем договору купівлі-продажу та, відповідно, визнання нею заборгованості, тобто з 24.01.2020.

Крім того,Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020, який набрав чинності 02.04.2020,розділ «Прикінцевіта перехідніположення» Цивільногокодексу України було доповнено пунктом 12, згідно якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки позовної давності, визначеністаттею 257 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Карантин на території України безперервно тривав з 12.03.2020 по 30.06.2023 року. ВідповідноЗУ № 2120-IX від 15.03.2022розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу Українибуло доповнено розділом 19, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями257-259,362,559,681,728,786,1293цьогоКодексу, продовжуються на строк його дії.Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, затвердженогоЗаконом України від 24.02.2022 №2102-ІХв Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, якій неодноразово було продовжено та який діє дотепер. Стосовно3 % річних та інфляційних витрат, то вони нараховані відповідачу з лютого 2020 року по січень 2022 року, тобто до початку дії в Україні воєнного стану.

Просить відмовити відповідачу в застосуванні строків позовної давності та стягнути з неї заборгованість за послуги з теплопостачання та водовідведення з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних в розмірі, зазначеному в позовній заяві.

В письмових поясненнях відповідача від 12.10.2023, вказано про згоду виконати умови договору купівлі-продажу та сплатити заборгованість за попередніх власників квартири ОСОБА_3 та ОСОБА_5 . Натомість позивач вимагає від неї сплатити заборгованість за усіх власників квартири, починаючи з 1997 року. Докази того, що попередні власники квартири ОСОБА_3 та ОСОБА_5 брали на себе обов`язок сплатити борг за колишніх власників квартири відсутні.

Вона є пенсіонеркою за віком, під її опікою перебуває двоє її дітей, які є інвалідами з дитинства безстроково, і оплачувати борги невідомих осіб змоги немає.

Просить зобов`язати позивача зробити перерахунок заборгованості та визначити безпосередньо заборгованість ОСОБА_3 та ОСОБА_5 з моменту виникнення у них права власності, заборгованість інших власників виключити із суми боргу. Вона зобов`язується виконати п.7 договору купівлі-продажу від 24.01.2020 та сплатити заборгованість осіб, з якими вона укладала вказаний договір.

Судове рішення

Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 21.11.2023 позов Комунального підприємства «Теплокомуненерго» Олександрійської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з урахуванням індексу інфляції та 3% річних, задоволений повністю.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Теплокомуненерго» Олександрійської міської ради заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг станом на 01.02.2023 року в сумі 45 079 (сорок п`ять тисяч сімдесят девять) грн 33 коп, яка складається з:заборгованості за послуги теплопостачання в сумі 43 691,43 грн за станом на 01.02.2023 року, та 3% річних в сумі 334,31 грн та індексу інфляції в сумі 1053,59 грн за період з 01 лютого 2020 року по 31 січня 2022 року (включно); судовий збір в розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп.

Суд першої інстанції виснував, що згідно договору купівлі-продажу відповідач прийняла на себе виконання зобов`язання попередніх власників, у зв`язку з чим з неї підлягає стягнення заборгованості за комунальну послугу, заявлене позивачем з врахуванням ст. 625 ЦК.

Апеляційна скарга

Не погоджуючись з судовим рішенням адвокат Ісмайлова А.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, якою просить скасувати рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 21.11.2023, ухвалити нове рішення яким стягнути борг за власників, у яких вона придбала квартиру.

Вказує, що заборгованість усіх попередніх власників квартири, яку вона придбала у 2020 році, починаючи з 1997 року, відповідач не визнає.

У договорі купівлі-продажу вказано, що борг приймає лише продавців ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , виконувати зобов`язання інших осіб, проживаючих до неї в квартирі, не зобов`язувалася.

Відзив на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу представник КП «Теплокомуненерго» просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги. В обґрунтування вказує, що відповідач з продавцями квартири, місце надання послуги, узгодила сплатити виниклу заборгованість попередніх власників за комунальні послуги.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Ухвалою суду від 29 січня 2024 року відкрито провадження у даній справі; встановлено строк для подачі відзиву.

12 лютого 2024 року закінчено підготовчі дії, справу призначено до розгляду в Кропивницькому апеляційному суді на 26 березня 2024 року, про що постановлено відповідну ухвалу.

Протокольною ухвалою суду від 26 березня 2024 року задоволено клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи; наступний судовий розгляд призначено на 16 квітня 2024 року.

Учасників справи належним чином повідомлено про дату, час та місце апеляційного розгляду справи (а.с.237-240).

Ухвалою суду від 10 квітня 2024 року задоволено заяву адвоката Ісмайлової Анни Вікторівни, яка діє в інтересах скаржниці про проведення судового засідання, призначеного на 16 квітня 2024 року в режимі відеоконференції з Олександрійським міськрайонним судом.

Позиція учасників справи в суді апеляційної інстанції

Представник позивача в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду справи (а.с.240).

В судовому засіданні в режимі відеоконференції представник відповідача адвокат Ісмайлова А.В. підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, наполягала на її задоволенні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Позиція апеляційного суду

В порядку ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 4 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Переглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги за наявними у ній доказами, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції зазначеним нормам закону не в повній мірі відповідає, а тому вимоги апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Мотиви апеляційного суду

Спірні правовідносини виникли з підстав виконання зобов`язання зі сплати за комунальну послугу з теплопостачання.

ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 з 24 січня 2020 року, внаслідок договору купівлі-продажу з ОСОБА_2 , який діяв в інтересах малолітнього сина ОСОБА_6 та ОСОБА_3 (попередні власники).

Тобто, саме з квітня 2020 року відповідач набула зобов`язання зі сплати комунальної послуги. Про договір між сторонами у справі, за яким виникло зобов`язання не йдеться (не долучено), як і не заперечується відповідачем про отримання послуги.

Згідно статті 162 Житлового кодексу України, власник квартири зобов`язаний оплачувати всі комунальні платежі вчасно. Згідно ч. 1 ст. 9 Закону «Про житлово-комунальніпослуги»споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Таку правовупозицію висловивВерховний Суду справі№ 638/11034/15-ц(постанова10грудня 2018року)та ВерховнийСуд Україниу справі№ 6-2951цс15,(постановавід 20.04.2016). Відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг в повному обсязі.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Згідно ч. 5 ст. 13 Закону, відмова споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача) від укладання договору з виконавцем комунальної послуги не звільняєйого відобов`язкуоплати фактичноспожитої комунальноїпослуги,наданої такимвиконавцем.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, крім іншого є: договори та інші правочини.

Цивільні права особа здійснює та виконує є у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства (ст. ст. 13, 14 ЦК України).

Відповідно до змісту ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» 2189-VIII (діє з травня 2019 року) одним з обов`язків споживача є укладення договору про надання житлово-комунальних послуг. Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України послуги» 2189-УІІІ споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Частиною 1статті 509 ЦК України, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1ст. 901 ЦК України).

Відповідно дост.526ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін (строк).

В порядку ст.610ЦК України порушенням зобов`язання є його не виконанням або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Таким чином з січня 2020 року позивач правомірно нараховує плату за послугу відповідачу.

Однак, КП «Теплокомуненерго» Олександрійської міської ради в період визначення заборгованості включив суму, починаючи з 1997 року, як виходить з пояснень, в позові вказаний період по який заявлено стягнення, тобто по 01.02.2023 року, з якого часу нараховується заборгованість, не значиться.

Позивач обґрунтовує, що відповідно до Договору купівлі-продажу від 24.01.2020, укладеного між ОСОБА_2 , який діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_6 і ОСОБА_3 (продавцями) та ОСОБА_1 (покупцем), в інтересах якої діяла ОСОБА_7 , посвідченого приватним нотаріусом Олександрійського міського нотаріального округу Чернишовим С.С., ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у п. 6 продавці квартири свідчили, що існує заборгованість за комунальні послуги (із заявою такого змісту покупець ознайомлений).А відповідно до п.7 вказаного Договору покупець взяла на себе зобов`язання, що всю існуючу заборгованість за комунальні послуги, яка рахується за продавцями, сплатити за власні кошти (із заявою такого змісту продавці ознайомлені).

Відповідач надав документ обґрунтування боргу, згідно довідки від 28.02.2023 по розрахункам за послуги теплопостачання, КП «Теплокомуненерго» на ім`я ОСОБА_1 відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 , за яким через несвоєчасну сплату вартості отриманої теплової енергії станом на 01.02.2023 рахується заборгованість у сумі 43691,43 грн (а.с.11,10).

Відповідач визнала позов в частині нарахованої заборгованості, яка утворилась до придбання квартири у попередніх власників ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , з якими нею укладений договір купівлі-продажу від 24.01.2020 року. Згідно п.7 вона зобов`язалась сплатити заборгованість саме за цих осіб.

Борг інших проживаючих в квартирі (сторона вказує як власників) починаючи з 1997 року, вона не визнає, посилаючись на те, що умовами договору купівлі-продажу це не передбачено.

Суд першої інстанції, зваживши на вказані обставини та норми законодавства виснував, що ОСОБА_1 свої підписом в договорі купівлі-продажу від 24.01.2020 засвідчила і погодилась, що у придбаній нею квартирі існує заборгованість за комунальні послуги, а у п.7 значиться за всю існуючу заборгованість за комунальні послуги, яка рахується за продавцями, зобов`язується сплатити за власні кошти.

Таким чином відповідач взяла на себе зобов`язання сплатити всю заборгованість, яка існувала на момент укладення вказаного договору, на неї перейшло зобов`язання попередніх власників/користувачів. Суд першої інстанції застосував в порядку ч.4 ст. 263 ЦПК висновок Верховного Суду викладеного у постанові № 686/6276/19 від 01.09.2020, на яку посилається відповідач,новий власник майна не зобов`язаний повертати борги попереднього власника, якщо суд установить, що він не брав на себе обов`язку з їх сплати.

Таким чином, укладаючи договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 24.01.2020 року, сторони обумовили що всю існуючу заборгованість за комунальні послуги, яка рахується за продавцями, покупець ОСОБА_8 зобов`язалась сплатити за власний кошт. Вказане зобов`язання було взято на себе покупцем без будь-яких застережень щодо часу її виникнення та попередніх власників (наймачів) квартири. Тому, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг в сумі 43 691,43 грн, яка утворилась станом на 01.02.2023 року, суд першої інстанції визнав обґрунтованими та визначив до стягнення, застосував положення ст. 625 ЦК.

Однак з таким висновком колегія суддів не погоджується, виходячи з наступного.

Стаття 322 ЦКвизначає,що на власника покладається тягар утримання майна. Таким чином, новий власник майна не зобов`язаний повертати борги попереднього власника, якщо суд установить, що він не брав на себе обов`язку з їх сплати.

Статтею 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Отже, згідно із зазначеними нормами, споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Новий власник майна не зобов`язаний повертати борги попереднього власника, якщо суд установить, що він не брав на себе обов`язку з їх сплати.

Відповідно до частини третьої статті 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» у разі відчуження квартири чи нежитлового приміщення передбачено набуття новим власником усіх обов`язків попереднього власника, як співвласника.

Зазначена норма регулює саме обов`язки співвласників багатоквартирного будинку щодо сплати житлово-комунальних послуг.

Йдеться про перехід обов`язків (належне утримання будинку, технічне обслуговування, тощо) від попереднього власника до нового тобто як співвласника багатоквартирного будинку, а не боргів попереднього власника з оплати за житлово-комунальних послуг.

Отже, законодавством не передбачено обов`язку покупця квартири сплачувати борги попередніх власників (наймачів) квартири за отримані ними раніше житлово-комунальні послуги, якщо це прямо не передбачено договором купівлі-продажу.

Аналізуючи висновок Верховного Суду, який застосував суд першої інстанції, апеляційний суд не може погодитися з ідентичністю обставин. У справі № 686/6276/19 від 01.09.2020 новий власник житла визнала заборгованість та відповідно до статті 264 ЦК України здійснювала оплату у розмірі більшому, що свідчило про погашення боргу, попередніх власників.

В даній справі з доводами позивача неможливо погодитися. По-перше, в договорі купівлі продажу не вказано за який період виникла заборгованість, який її розмір і чи всупереч ст. 257 ЦК України комунальне підприємство не скористалося можливістю уникнути втрат за рахунок нового власника. Йдеться про борги з 1997 року, позивач не вказав початок періоду виникнення боргу і чи мало місце сплата попередніх власників за послугу, тобто межі застосування позовної давності. Позиція позивача ґрунтується на перериванні строку позовної давності, у зв`язку з укладеним договором.

За викладеного, погодитися з вимогою позову в повному обсязі суперечило б праву на справедливий суд це право особи, закріплене в ст. 6Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод.

Фундаментальною засадою, яка має бути застосовною при розгляді судових справ, є засада розумності, і саме їй передусім має підпорядковуватися бачення щодо розгляду того чи іншого правового конфлікту.

Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється при вирішенні спорів.

ОСОБА_1 заяву про визнання позову не подавала, її відношення до позову з погодженням сплати боргу і в той же час застосування позовної давності, суперечить один одному, що також враховано при оцінці позиції сторони до спору.

Враховуючи вищевикладене, норми матеріального права, які застосовуються в даних правовідносинах, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення розміру боргу, починаючи з часу набуття власником, відповідачем у справі, у власність житлове приміщення, куди надається послуга, тобто з січня 2020 року.

Згідно довідки від 01.08.2022 № 309 за підписом директора КП «Теплокомуненерго», яка надана на запит адвоката, борг за адресою АДРЕСА_2 з січня 2020 року по липень 2022 року становить 15 041, 83, що включає послугу та абонентську плату. Також вказано, що на момент придбання відповідачкою квартири за приміщенням рахувалася заборгованість в сумі 26330,00 грн. Таким чином станом на 01.02.2023 року в позові вказаний борг 43691, 43 грн 26330,00 грн (борг до договору купівлі-продажу) = 17361,43 грн. Вказана сума підлягає стягненню як основний борг.

У зв`язку з чим судове рішення підлягає зміні в частині визначення стягнення заборгованості за надану комунальну послугу з теплопостачання.

Позовом заявлено про стягнення в порядку ст. 625 ЦК.

Відповідно до ст. 625 ЦК Україниборжник незвільняється відвідповідальності занеможливість виконанняним грошовогозобов`язання.Боржник,який прострочиввиконання грошовогозобов`язання,на вимогукредитора зобов`язанийсплатити сумуборгу зурахуванням встановленогоіндексу інфляціїза весьчас прострочення,а такожтри відсоткирічних зпростроченої суми,якщо закономчи договором не встановлений інший розмір відсотків.

Виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов`язань, на них поширюється дія частини другоїстатті 625ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання тобто боржник сплачує борг з урахуванням рівня інфляції та три відсотки річних за прострочення зобов`язання.

Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 14 листопада 2011 року у справі № 6-40цс11, від 20 червня 2012 року у справі №6-68цс12 та від 30 жовтня 2013 року у справі №6-59цс13.

Як з`ясовано, позивачем 3 % річних та інфляційні втрати нараховані відповідачу за період з лютого 2020 року по січень 2022 року, тобто в межах відповідальності споживача за несплату послуги.

Вказаний розрахунок апелянтом не спростовується і не заперечується.

Враховуючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості з урахуванням індексу інфляції в сумі 1 053,59 грн та 3% річних в сумі 334,31 грн, які задоволені судом першої інстанції, при перегляді зміні не підлягають.

Колегія суддів не вирішує вимогу про застосування ст. 257 ЦК, так як період набуття у власність відповідачем квартири та визначена до стягнення заборгованість охоплюється положеннями про позовну давність. Стягнення з січня 2020 року по лютий 2023 року, а звернення до суду відбулося у березні 2023 року.

Судові витрати

Відповідно дост. 141 ЦПК України, у зв`язку з частковим задоволенням апеляційної скарги, зміною судового рішення, судові витрати підлягають перерозподілу.

Суд стягує з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 2436,07 грн, згідно задоволених позовних вимог.

Загальний висновок

Відповідно до статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 376,381,382,383,384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргуОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 21 листопада 2023року змінити в частині розміру стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальної послуги та судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , на користь Комунального підприємства «Теплокомуненерго» Олександрійської міської ради, код ЄДРПОУ 00185330, заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг за період січня 2020 року по 01.02.2023 року в сумі 17 361,43 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , на користь Комунального підприємства «Теплокомуненерго» Олександрійської міської ради, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2436,07 грн.

Рішення в частині стягнення 3% річних та індексу інфляції, залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Л.М.Дьомич

Судді А.М. Головань

О.А. Письменний