Постанова

від 21.11.2023 по справі 922/1122/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2023 року м. Харків Справа № 922/1122/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Гребенюк Н.В., суддя Слободін М.М. , суддя Шутенко І.А.,

за участю секретаря судового засідання Пляс Л.Ф.,

за участю представників сторін:

від позивача - юрисконсульт юридичного відділу Дикий Д.А. (в порядку самопредставництва);

інші представники сторін в судове засідання не з`явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Укрвентсистеми" (вх. №2196 Х/1)

на рішення господарського суду Харківської області 13.09.2023 (повний текст судового рішення складений 18.09.2023, суддя Трофімов І.В.)

у справі №922/1122/23

за позовом Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів", м. Запоріжжя,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Укрвентсистеми", м. Харків,

про стягнення 222 650,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2023 Акціонерне товариство "Запорізький завод феросплавів" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Укрвентсистеми", в якому просило стягнути з відповідача 149650,00 грн пені та 73000,00 грн штрафу за неналежне виконання договору поставки №597 від 17.11.2020 в частині своєчасної поставки товару.

Рішенням господарського суду Харківської області 13.09.2023 у справі №922/1122/23 позов задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Укрвентсистеми" на користь Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" 149650,00 грн пені, 73000,00 грн штрафу та судовий збір у розмірі 3339,75 грн.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване наступним:

- зважаючи на доведеність матеріалами справи факту порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань в частині своєчасної поставки товару, а також перевіривши правомірність та правильність нарахування позивачем пені та штрафу, позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 149 650 грн та 10% штрафу у розмірі 73 000 грн підлягають задоволенню повністю;

- посилання відповідача про ненадання позивачем інформації про посаду, прізвище відповідальної особи вантажоодержувача задля належного заповнення ТТН для поставки товару за договором, є безпідставними, оскільки навіть у разі неналежного оформлення документів, зазначених в п. 3.4. договору, відповідач мав 5 календарних днів з дати поставки для приведення вказаних документів у відповідність до Наказу Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363;

- оскільки дію карантину встановлено з 12.03.2020, тобто до спливу строку, встановленого ст. 258 ЦК України для звернення з даним позов до суду, позивачем подано позов в межах відповідного строку, а тому заява відповідача про застосування позовної давності не підлягає задоволенню.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод Укрвентсистеми", з рішенням місцевого господарського суду не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповного дослідження обставин справи, просить застосувати позовну давність до вимог АТ "Запорізький завод Феросплавів" до ТОВ "Завод Укрвестсистеми" про стягнення 222650,00 грн, викладених в позовній заяві від 09.03.2023; рішення господарського суду Харківської області від 13.09.2023 у справі №922/1122/23 скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю; справу розглядати за участі сторін в судовому засіданні. Одночасно апелянт подав заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення господарського суду Харківської області від 13.09.2023.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод Укрвентсистеми» посилається на наступне:

- позивачем був пропущений строк позовної давності, а також жодним чином не обґрунтовано звернення із позовом поза встановленого законом строку, що свідчить про те, що місцевим господарським судом мало бути задоволено заяву відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності та відмову в позові;

- місцевим господарським судом при винесенні оскаржуваного судового рішення було враховано електронний лист позивача від 17.08.2021, який відсутній у відповідача та не направлявся останньому, що свідчить про грубе порушення судом першої інстанції норм процесуального права; вказаний доказ призвів до неправильного висновку суду про допущення порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань в частині своєчасної поставки товару;

- суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального права, адже подвійне покладення на відповідача відповідальності у вигляді одночасного стягнення пені та штрафу суперечить положенням чинного законодавства.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 20.10.2023 для розгляду справи №922/1122/23 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Гребенюк Н.В., судді Слободін М.М., Шутенко І.А.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.10.2023 витребувано у господарського суду Харківської області матеріали справи №922/1122/23; відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Укрвентсистеми" (вх. №2196 Х/1) на рішення господарського суду Харківської області 13.09.2023 у справі №922/1122/23 до надходження матеріалів справи.

25.10.20223 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №922/1122/23.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.10.2023 у справі №922/1122/23 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Завод Укрвентсистеми" пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Харківської області від 13.09.2023 у справі №922/1122/23; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Укрвентсистеми" (вх. №2196 Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 13.09.2023 у справі №922/1122/23; призначено справу до розгляду "21" листопада 2023 р. о 10:30 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 132; визнано необов`язковою явку представників учасників справи та довести до відома, що нез`явлення у судове засідання апеляційної інстанції їх представників не тягне за собою відкладення розгляду справи на іншу дату, а також не перешкоджає розгляду справи по суті; доведено до відома учасників справи про можливість взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції; запропоновано учасникам справи реалізовувати свої процесуальні права та обов`язки, передбачені ГПК України, з використанням офіційної електронної пошти суду: inbox@eag.court.gov.ua та телекомунікаційної мережі Електронний суд; встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв чи клопотань протягом 10 днів (з урахуванням вимог ст. 263 ГПК України) з дня вручення даної ухвали, але не пізніше надходження до суду 14.11.2023; зупинено дію рішення господарського суду Харківської області 13.09.2023 у справі №922/1122/23.

13.11.2023 до Східного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, оскаржуване судове рішення - залишити без змін, посилаючись на наступне:

- відповідач помилково посилається на те, що позивачем був пропущений строк позовної давності, адже відповідні строки звернення були продовжені у зв`язку з введенням на території України карантину, а також погоджені сторонами спору умовами укладеного правочину з правовідносин поставки;

- доводи апелянта щодо прийняття до дослідження судом недопустимого доказу, а саме - паперової копії примірника листа за відсутності доказів його направлення відповідачеві, є безпідставними, адже відповідна копія була надана на вимогу суду і не передбачала попереднє відправлення на поштову адресу апелянта;

- у даному випадку стягнення з відповідача пені та штрафу за порушення взятих на себе господарських зобов`язань не є подвійною відповідальність, містить різну правову природу та відповідає умовам укладеного між сторонами договору поставки товару; зменшення судом розміру штрафу та пені є диспозитивним правом суду, водночас відповідачем не доведено наявності підстав для його застосування.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 у справі №922/1122/23 клопотання Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції - задоволено; судове засідання у справі №922/1122/23, призначене на 23.11.2023 о 10год 30хв, встановлено провести за участю Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" в режимі відеоконференції; доручено господарському суду Запорізької області (69001, м. Запоріжжя, вул. Гетьманська, 4, зал 100) забезпечення проведення відеоконференції у справі №922/1122/23, розгляд якої відбудеться 23.11.2023 о 10год 30хв, в приміщенні Східного апеляційного господарського суду в залі судового засідання № 132; повідомлено позивача про необхідність наявності при собі документів, які підтверджують особу на підтвердження належних повноважень представника, для участі в розгляді справи в режимі відеоконференції в приміщенні господарського суду Запорізької області.

Представник позивача, який прийняв участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, заперечив проти вимог апеляційної скарги та просив відмовити у їх задоволенні.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд апеляційної інстанції не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи, заслухавши представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, 17.11.2020 між Акціонерним товариством "Запорізький завод феросплавів" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод Укрвентсистеми" (постачальник) укладено договір поставки № 597, за умовами якого:

- постачальник зобов`язується у порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію (далі по тексту - товар), в асортименті та за цінами, вказаними у додатку (специфікації) та додаткових угод до цього договору, які є його невід`ємною частиною (п.1.1 договору);

- детальна інформація про кількісні та якісні характеристики товару мітиться в додатках (специфікаціях) та додаткових угодах до цього договору (п.2.1 договору);

- у додатку (специфікації) та додаткових угодах до договору зазначаються також такі відомості про товар: а) повне найменування товару; б) виробник, країна походження товару; в) одиниця виміру товару; г) кількість кожного найменування (сорту, виду) товару; д) загальна кількість товару; є) якісні характеристику товару (посилання ГОСТ, ТУ, ДСТУ, тощо); є) технічні характеристики товару (посилання ГОСТ, ТУ, ДСТУ, тощо); ж) ціна кожного найменування (сорту, виду) товару; з) загальна вартість товару; и) комплектність, фасування товару (при необхідності); ї) порядок оплати та форма розрахунку; й) умови поставки товару; к) код УКТЗЕД товару. За згодою сторін в додатку (специфікації) до Договору можуть бути вказані також інші відомості про товар (п.2.2 договору);

- постачальник зобов`язується поставити покупцеві товар на умовах та у спосіб, визначеними у додатку (специфікації) до договору. Умови поставки визначаються згідно Міжнародних правил тлумачення торгових термінів ІНКОТЕРМС 2010) (надалі - Правила Інкотермс) (п.3.1 договору);

- постачальник зобов`язується поставити товар покупцеві у строки, визначені в додатку та додаткових угодах до цього договору (п.3.2 договору);

- ціна кожного найменування товару, його марки, виду, сорту, одиниці виміру, а також загальна вартість кожної партії товару на узгоджений обсяг та період поставки вказується в додатку (специфікацій) та додаткових угодах до договору (п.5.1 договору);

- порядок оплати та форми розрахунків вказуються сторонами в додатках (специфікаціях) до договору (п.5.6 договору);

- у разі порушення строків поставки товару відповідач сплачує позивачу штраф в розмірі 0,5% від суми не поставленого (недопоставленого) товару за кожен день прострочення, а у разі продовження такого прострочення більше 10-ти календарних - штраф у розмірі 10% від суми не поставленого (недопоставленого) товару (п.10.3 договору);

- договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і скріплення їх печатками. Термін дії договору закінчується 31.12.2022, але не раніше повного виконання зобов`язань обома сторонами (п. 12.1. Договору).

Також, між сторонами укладено додаткову угоду № 1 від 13.04.2021 до договору, в якій постачальник зобов`язався поставити покупцю на умовах поставки DDP Інкотермс 2010, склад покупця, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, 11, продукцію виробничо-технічного призначення: димосос ДН-26 ГН 2800 у кількості 1 штуки вартістю 730'000 грн з ПДВ (20%) впродовж 60 календарних днів від дати здійснення покупцем попередньої оплати від вартості товару.

Згідно п. 5 додаткової угоди № 1 від 13.04.2021 до договору покупець здійснює оплату шляхом перерахування безготівкових коштів на рахунок постачальника у розмірі 50% передоплати від суми вартості товару протягом 5 банківських днів з дати отримання рахунку та довідки.

17.06.2021 позивач перерахував на рахунок відповідача попередню оплату у розмірі 50% від вартості товару, що підтверджується платіжним дорученням №367254 від 17.06.2021 на суму 365 000 грн, проведеного банком 18.06.2021.

Отже, відповідно до умов додаткової угоди №1 від 13.04.2021 до договору відповідач повинен був виконати взяті на себе зобов`язання з поставки товару позивачу у строк з 19.06.2021 до 17.08.2021 включно.

Натомість, відповідач здійснив поставку товару 28.09.2021, що підтверджується видатковою накладною №Р207 від 27.09.2021 та товарно-транспортною накладною №Р207 від 27.09.2021, тобто з простроченням строку поставки товару на 41 календарний день, період прострочення з 18.08.2021 по 27.09.2021.

В подальшому позивач виконав свої зобов`язання за договором щодо оплати товару у повному обсязі, сплативши позивачу 28.09.2021 залишок вартості товару у розмірі 365 000 грн, що підтверджується платіжним дорученням №371704 від 28.09.2021.

Посилаючись на те, що оскільки відповідач поставив товар з порушенням строку поставки на 41 календарний день, позивач вважає свої права як покупця порушеними, що зумовило подання даного позову про стягнення на підставі п. 10.3. договору пені у розмірі 149 650 грн за період з 18.08.2021 по 27.09.2021 та 10 % штрафу від суми не поставленого товару, що становить 73 000 грн.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання на належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а завідсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 509 Цивільного Кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями частини 2 статті 712 Цивільного Кодексу України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 663 ЦК України встановлено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до положень статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що умови договорів регулюють конкретні ситуації таким чином, щоб кожен з учасників відносин сумлінно здійснював свої цивільні права та виконував цивільні обов`язки, захищав власні права та інтереси, а також дбав про права та інтереси інших учасників.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України, порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Як встановлено обставинами вище, за умовами додаткової угоди № 1 від 13.04.2021 до договору, укладеного між сторонами спору, відповідач мав поставити позивачу товар впродовж 60 календарних днів від дати здійснення позивачем попередньої оплати від вартості товару.

Позивач 18.06.2021 перерахував на рахунок відповідача попередню оплату у розмірі 50% від вартості товару, отже зобов`язання з поставки товару мало бути виконане у строк з 19.06.2021 до 17.08.2021 включно.

Разом з тим, відповідач здійснив поставку товару 28.09.2021, тобто з простроченням строку поставки товару на 41 календарний день (період прострочення з 18.08.2021 по 27.09.2021), отже допустив порушення зобов`язань за договором в частині своєчасної поставки товару.

Водночас, апелянт посилається на те, що впродовж встановленого умовами договору строку поставки останній не отримував повідомлення покупця про готовність прийняти товар, що, на його думку, свідчить про відсутність підстав для покладення на відповідача заходів господарської відповідальності.

Щодо наведеного, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Так, згідно умов п. 14.14. договору сторони підтверджують і надають електроні адреси вказані в розділі 15 договору для отримання повідомлень/заявок в рамках цього договору. Повідомлення/заявки, які відповідно до умов цього Договору, направляються засобами електронної пошти є дійсними, призводять до виникнення прав та обов`язків у сторін. Роздруковані паперові копії документів, зазначених в цьому пунктів, з доказами їх направлення через електронну пошту, можуть бути подані до суду в якості належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів і не можуть оскаржуватися сторонами.

З наявних матеріалів справи вбачається, що 13.08.2021 відповідачем (zavod@ukrvent.com) на електронну адресу позивача (svetlanaklymchenkol990@gmall.com) було направлено лист № 511, яким було повідомлено позивача, що обладнання виготовлено та готово до відвантаження. Відповідач також просив підтвердити готовність провести решту суми доплати в розмірі 365 000 грн на момент приїзду автотранспорту.

17.08.2021 позивачем (svetlanaklymchenkol990@gmall.com) на електронну адресу відповідача (zavod@ukrvent.com) направлено відповідь на лист № 511, в якій позивач зазначив, що чекає на приїзд відповідача. Також просив за добу до 11:00 надати дані про машину та сканкопії відгрузочних документів.

Отже, доводи відповідача в частині неповідомлення позивачем про готовність прийняти товар не знайшли своє підтвердження при перегляді оскаржуваного судового рішення.

При цьому, судова колегія зауважує, що умови договору містять погоджені сторонами на власний розсуд умови взятих на себе зобов`язань, а положення щодо регулювання обов`язку зі здійснення поставки товару не містять підстав для відтермінування його виконання.

Відсутність підтвердження позивачем надсилання паперової копії листа, що був надісланий 17.08.2021 засобами електронної пошти на електронну пошту відповідача, а також відсутність таких доказів у відповідача, не можуть бути підставою для відхилення наведеного доказу.

Крім того, судова колегія вважає безпідставними посилання апелянта на те, що позивачем було порушено порядок надання вказаного доказу, у зв`язку з чим судом першої інстанції безпідставно було прийнято вказаний документ до матеріалів справи, адже відповідні дії були вчинені на виконання вимог ухвал суду першої інстанції, справа розглядалась в порядку загального провадження з повідомленням сторін, а відповідач в процесі розгляду справи був ознайомлений зі змістом вказаного листа, що вбачається, зокрема, з поданих останнім заяв по суті спору.

Судова колегія зазначає, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства (частина друга статті 3 ГК України).

Здійснюючи підприємницьку діяльність, підприємець вступає у відносини з іншими суб`єктами господарської діяльності, а тому останні можуть потребувати оперативної взаємодії у господарській діяльності, зокрема задля проведення переговорів, співпраці у здійсненні прав та виконанні обов`язків, вчинення односторонніх правочинів, можливості обміну інформацією за договором.

Звідси, зокрема, випливає обов`язок підприємця забезпечити доступність власних контактів, у тому числі можливість звернення до підприємця письмово в розумний строк.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Стандарт доказування "вірогідності доказів" на відміну від стандарту "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, необхідним є надати саме ту кількість доказів, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Враховуюче викладене, апелянтом належними, допустимими та вірогідними доказами не доведено, а матеріали справи спростовують твердження відповідача про відсутність з боку позивача відповіді на лист № 511 від 13.08.2021 щодо готовності прийняти товар.

Стосовно доводів відповідача про ненадання позивачем інформації про посаду, прізвище відповідальної особи вантажоодержувача задля належного заповнення ТТН для поставки товару за Договором, суд зазначає таке.

Так, умовами п.п. 3.4.1. договору передбачено, що разом з поставкою товару постачальник зобов`язаний надати покупцю оригінали документів, оформлених на державній мові та відповідно до вимог п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995: рахунок-фактура (оригінал), видаткова накладна на відпуск товару (оригінал), акт приймання-передачі товару (за згодою сторін).

Також п.п. б) п.п. 3.4.6. договору передбачено, що разом з поставкою товару постачальник зобов`язаний надати покупцю оригінали супровідних документів, зокрема товарно-транспортна накладна (оригінал) - за умови поставки автотранспортом, оформлена на державній мові відповідно до Наказу Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 (зі змінами і доповненнями).

Разом з тим, відповідно до п. 3.5. договору, якщо зазначені в п. 3.4. договору документи складені з порушенням вимог для складання таких документів, постачальник зобов`язаний надати покупцю документи, зазначені в п. 3.4. договору, приведені у відповідність, в строк 5 (п`ять) календарних днів з дати поставки.

Аналіз наведених умов договору свідчить про те, що навіть у разі неналежного оформлення документів, зазначених в п. 3.4. договору, відповідач мав 5 (п`ять) календарних днів з дати поставки для приведення вказаних документів у відповідність до Наказу Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, тому ненадання позивачем вказаної інформації не могло бути підставою для порушення відповідачем строків поставки товару за договором.

З огляду на наведене у сукупності, матеріалами справи не підтверджуються доводи відповідача щодо неможливості поставки товару до 28.09.2021, а відтак відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором.

Відповідно до частини 1 статті 611 Цивільного Кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного або неналежно виконаного зобов`язання.

Особливістю застосування штрафу є те, що штраф обчислюється тільки у відсотках від суми порушеного зобов`язання, має одноразовий характер і вичерпується з настанням самого факту порушення зобов`язання.

Разом з тим, пеня нараховується з першого дня прострочення та до дня виконання зобов`язання; пеня може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано у законі чи в договорі, чим забезпечує та стимулює виконання боржником свого зобов`язання.

За умовами укладеного сторонами у справі договору, а саме, пункту 10.3, у разі пропущення строків поставки товару згідно даного договору постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 0, 5% від суми не поставленого (недопоставленого) товару за кожен день прострочення.

У разі продовження такого прострочення більше 10-ти календарних днів постачальник додатково сплачує покупцю штраф у розмірі 10% від суми не поставленого (недопоставленого) товару.

З огляду на викладене, передбачена умовою пункту 10.3 розділу 10 "Відповідальність сторін" договору поставки, укладеного між сторонами спору, господарська санкція - "штраф в розмірі 0, 5% від вартості непоставленого (недопоставленого) товару за кожен день прострочення" за своєю правовою природою є пенею.

Позивачем період для стягнення пені визначений з 18.08.2021 по 27.09.2021.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України, пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності.

Поряд з цим, судова колегія зазначає, що пеня як штрафна санкція застосовується за порушення будь-яких господарських зобов`язань, а не тільки невиконання грошового зобов`язання.

Право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 ГК України.

Наведене зумовлене тим, що у межах одного виду відповідальності може застосовуватися саме різний набір санкцій (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17).

При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Наведене свідчить про те, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши правомірність та правильність нарахування позивачем пені та штрафу, вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 149 650 грн та 10% штрафу у розмірі 73 000 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стосовно доводів апелянта про те, що позивачем був пропущений встановлений законом строк позовної давності, судова колегія зазначає наступне.

Щодо заяви відповідача про застосування позовної давності, суд зазначає таке.

Положеннями статті 256 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Стаття 258 ЦК України визначає, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Зокрема, в пункті 1 частини 2 вказаної статті передбачено, зокрема, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

11.03.2020 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", відповідно до якої з урахуванням внесених до неї в подальшому змін, зокрема постановами Кабінету Міністрів України № 215 від 16.03.2020 та № 239 від 25.03.2020, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, і з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 установлено карантин на усій території України з 12.03.2020 до 24.04.2020

У подальшому дія карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020, безперервно продовжувалася.

Постановою КМУ "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 09.12.2020 №1236 (зі змінами) дію карантину продовжено до 30.06.2023.

Законом України № 540-ІХ від 30.03.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України був доповнений, зокрема пунктом 12 такого змісту:

"Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".

Закон України № 540-ІХ від 30.03.2020 набрав чинності 02.04.2020.

Наведене свідчить про те, що на час дії установленого на території України карантину строки, визначені статтями 257, 258 Цивільного кодексу України, були продовжені, що свідчить про те, що позивачем подано позов в межах відповідного строку.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли своє підтвердження при перегляді оскаржуваного судового рішення та не є підставою для його скасування.

З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а також те, що доводи апелянта не є підставою для скасування рішення суду, ухваленого з дотриманням норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення господарського суду Харківської області від 13.09.2023 у справі №922/1122/23 слід залишити без змін.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 129, 269, 270, п.1 ч.1 ст. 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Укрвентсистеми" (вх. №2196 Х/1) на рішення господарського суду Харківської області 13.09.2023 у справі №922/1122/23 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 13.09.2023 у справі №922/1122/23 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 22.11.2023

Головуючий суддя Н.В. Гребенюк

Суддя М.М. Слободін

Суддя І.А. Шутенко