Ухвала

від 22.11.2023 по справі 947/27547/23

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/27547/23

Провадження № 1-кс/947/14883/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.11.2023 рокуcлідчийсуддяКиївськогорайонного судум.Одеси ОСОБА_1 ,при секретарісудового засідання ОСОБА_2 ,розглянувши усудовому засіданнів м.Одесі клопотаннястаршого слідчогоСУ ГУНПв Одеськійобласті ОСОБА_3 ,погоджене прокурором Спеціалізованої екологічної прокуратури (на правах відділу) Одеської обласної прокуратури ОСОБА_4 про арешт майна в рамках кримінального провадження № 42023162240000037 від 02.05.2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 14 ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 366 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з клопотання, СУ ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.05.2023 року за № 42023162240000037 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 14 ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 190,ч. 1 ст. 366 КК України. Відомості про вказаний злочин внесені до ЄРДР за матеріалами Управління СБУ в Одеській області.

Слідчий у клопотанні зазначає, що в ході проведення досудового розслідування було встановлено, що група невстановлених осіб, діючи за попередньою змовою з посадовими особами Мологівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, склали та використали низку офіційних завідомо недостовірних документів, а саме технічні паспорти на неіснуючі будинки, які збудовані нібито до 1992 року та розташовані на узбережжі Дністровського лиману, а також виписки з погосподарської книги для проведення державної реєстрації прав власності на вказані споруди з метою реалізації спільного злочинного плану із шахрайського заволодіння речовими правами на земельні ділянки під виглядом їх безкоштовної приватизації громадянами.

Вказані дії були вчинені з метою створення враження про додержання вимог ст. 24 Закону України «Про містобудування та містобудівну діяльність», замість розроблення та затвердження містобудівної документації (детального плану території або плану зонування території), а також подолання законодавчих обмежень з приватизації земель під час воєнного стану.

Відповідно до п. п. 5 п. 27 Розділ X Перехідних положень Земельного кодексу України, який введено в дію на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» № 2145-ІХ від 22.03.2022 року, який набрав законної сили 07.04.2022 року, встановлено заборону на передачу земель державної, комунальної власності у приватну власність у порядку безоплатної приватизації, а отже до скасування воєнного стану.

Зокрема, за вказаних обставин, протягом 2020-2023 років у приватну власність на підставі рішень Мологівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, які прийняті за сприянням окремих службових осіб вказаної сільської ради на підставі завідомо підроблених документів, шляхом обману вдалось заволодіти речовими правами на земельні ділянки з кадастровими номерами: 5120882000:03:002:0030; 5120882000:03:002:0031; 5120882000:03:002:0032; 5120882000:03:002:0033; 5120882000:03:002:0038; 5120800000:01.001:0067; 5120882000:03:001:0412; 5120882000:03:001:0413; 5120882000:03:001:0414, ,5120882000:01:003:0030, які фактично розташовані на узбережжі Дністровського лиману, за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Сухолужжя.

Постановою слідчого від 25.09.2023 року вказані земельні ділянки з кадастровими номерами 5120882000:03:002:0030; 5120882000:03:002:0031; 5120882000:03:002:0032; 5120882000:03:002:0033; 5120882000:03:002:0038; 5120800000:01.001:0067; 5120882000:03:001:0412; 5120882000:03:001:0413; 5120882000:03:001:0414,5120882000:01:003:0030, які згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна на праві приватної власності належать громадянам України: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , (право власності на земельні ділянки 5120882000:03:001:0412; 5120800000:01:001:0067; 5120882000:03:002:0038 не зареєстровано) визнано речовими доказами в рамках кримінального провадження.

Наразі виникла необхідність у накладенні арешту на вказані земельні ділянки з метою збереження їх як речових доказів та запобігання можливості їх передачі та відчуження.

Старший слідчий СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, проте подав заяву про розгляд клопотання у його відсутність, в якій просив клопотання задовольнити.

Згідно вимог ч. 2 ст. 172 КПК України, за клопотанням сторони обвинувачення, слідчий суддя вважає за можливе розглянути клопотання про накладення арешту на майно без виклику власників майна: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 з метою забезпечення арешту майна, в цілях запобігання його відчуження.

Дослідивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, приймаючи до уваги заяву слідчого, слідчий суддя приходить до переконання, що клопотання сторони обвинувачення підлягає задоволеннюз наступних підстав.

Стаття 41 Конституції України закріплює положення про те, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до п. 1, 2 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходом забезпечення кримінального провадження є, зокрема, арешт майна.

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи.

У відповідності до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст. 1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.

Так, відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі "АГОСІ" проти Сполученого Королівства" (AGOSI v. the United Kingdom від 24 жовтня 1986 року, серія А, № 108, п. 52). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

Слідчим суддею встановлено, що органом досудового розслідування на теперішній час обґрунтовано здійснюється досудове розслідування в рамках кримінального провадження № 42023162240000037 від 02.05.2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 14 ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 366 КК України, що підтверджується долученими до даного клопотання матеріалами в сукупності.

В ходіпроведення досудовогорозслідування врамках вказаногокримінального провадженнябуло встановлено,що на підставі рішень Мологівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, які прийняті за сприянням окремих службових осіб вказаної сільської ради на підставі завідомо підроблених документів, шляхом обману вдалось заволодіти речовими правами на земельні ділянки з кадастровими номерами: 5120882000:03:002:0030; 5120882000:03:002:0031; 5120882000:03:002:0032; 5120882000:03:002:0033; 5120882000:03:002:0038; 5120800000:01.001:0067; 5120882000:03:001:0412; 5120882000:03:001:0413; 5120882000:03:001:0414, ,5120882000:01:003:0030, які фактично розташовані на узбережжі Дністровського лиману, за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Сухолужжя.

Відповідно до інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за:

- № 354894997 від 17.11.2023 року земельна ділянка з кадастровим номером 5120882000:01:003:0030 належить на праві власності ОСОБА_11 ;

- № 354895365 від 17.11.2023 року земельна ділянка з кадастровим номером 5120882000:03:002:0030 належить на праві власності ОСОБА_5 ;

- № 354895571 від 17.11.2023 року земельна ділянка з кадастровим номером 5120882000:03:002:0031 належить на праві власності ОСОБА_6 ;

- № 354895679 від 17.11.2023 року земельна ділянка з кадастровим номером 5120882000:03:002:0032 належить на праві власності ОСОБА_7 ;

- № 354895858 від 17.11.2023 року земельна ділянка з кадастровим номером 5120882000:03:002:0033 належить на праві власності ОСОБА_8 ;

- № 354896012 від 17.11.2023 року право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5120882000:03:002:0038 не зареєстровано;

- № 354896496 від 17.11.2023 року право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5120800000:01.001:0067 не зареєстровано;

- № 354896728 від 17.11.2023 року право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5120882000:03:001:0412 не зареєстровано;

- № 354896822 від 17.11.2023 року право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5120882000:03:001:0413 не зареєстровано;

- № 354896924 від 17.11.2023 року право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5120882000:03:001:0414 не зареєстровано.

Слідчий суддя за обставин викладених у клопотанні та з долучених до нього матеріалів прийшов до висновку про відповідність зазначених земельних ділянок критеріям речових доказів у кримінальному провадженні, оскільки вони імовірно є об`єктами кримінально протиправних дій.

Таким чином, є підстави вважати, що вказане майно має істотне значення для проведення повного, всебічного та неупередженого досудового розслідування, оскільки воно імовірно є об`єктом кримінально протиправних дій, а тому, з метою забезпечення недопущення його відчуження та знищення доцільно застосувати захід забезпечення в даному кримінальному провадженні у вигляді накладення арешту на майно.

Вказане підтверджується також постановою слідчого від 25.09.2023 року про визнання земельних ділянок з кадастровими номерами 5120882000:03:002:0030; 5120882000:03:002:0031; 5120882000:03:002:0032; 5120882000:03:002:0033; 5120882000:03:002:0038; 5120800000:01.001:0067; 5120882000:03:001:0412; 5120882000:03:001:0413; 5120882000:03:001:0414, 5120882000:01:003:0030 речовими доказами в рамках кримінального провадження № 42023162240000037 від 02.05.2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 14 ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 366 КК України.

Крім того, на теперішній час існує реальна загроза щодо вчинення невстановленими особами протиправних дій відносно зазначеного майна, а тому існує необхідність у його збереженні.

Критерії розумності та співмірності є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчого судді. Відповідно до статті 1 Протоколу 1Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. При цьому, обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (Beyeler проти Італії (Рішення Великої Палати від 5 січня 2000 року, заява № 33202/96, параграф 107). При цьому, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (серед інших, James та інші проти Сполученого Королівства (Рішення від 21 лютого 1986 року, заява № 8793/79, параграф 50).

Слідчий суддя приходить до висновку, що арешт майна у цьому випадку необхідний для забезпечення збереження предметів злочину з метою недопущення їх відчуження та перетворення, а таке втручання у право на власність є пропорційним, оскільки підлягає оскарженню, відповідно до норм процесуального законодавства щодо оскарження рішень слідчого судді, та скасуванню у порядку, передбаченому ч. 1ст. 174 КПК України.

На підставі викладеного, беручи до уваги розумність та співмірність арешту майна, а також його наслідки, слідчий суддя приходить до переконання, що подане клопотання є обґрунтованим, належним чином вмотивованим, а відтак, таке клопотання підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 98,131,170-173 КПК України, слідчий суддя -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшогослідчого СУГУНП вОдеській області ОСОБА_3 ,погоджене прокурором Спеціалізованої екологічної прокуратури (на правах відділу) Одеської обласної прокуратури ОСОБА_4 про арешт майна в рамках кримінального провадження № 42023162240000037 від 02.05.2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 14 ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 366 КК України - задовольнити.

Накласти арешт із забороною відчуження, розпорядження та користування на земельні ділянки з кадастровими номерами: 5120882000:03:002:0030; 5120882000:03:002:0031; 5120882000:03:002:0032; 5120882000:03:002:0033; 5120882000:03:002:0038; 5120800000:01.001:0067; 5120882000:03:001:0412; 5120882000:03:001:0413; 5120882000:03:001:0414, 5120882000:01:003:0030.

Виконання ухвали про арешт майна покласти на старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 .

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення до Одеського апеляційного суду.

Слідчий суддя ОСОБА_1