Постанова

від 23.11.2023 по справі 569/12698/20

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2023 року

м. Рівне

Справа № 569/12698/20

Провадження № 22-ц/4815/8/23

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий - суддя Боймиструк С.В.,

судді: Ковальчук Н.М., Шимків С.С.,

секретар судового засідання: Мороз А.В.,

за участю: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_3 (правонаступником якого є ОСОБА_4 ) на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 04 листопада 2021 року справі за позовом ОСОБА_3 (правонаступником якого є ОСОБА_4 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бімер», ОСОБА_1 про визнання недійсним договору комісії, визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу, стягнення судових витрат,

В С Т А Н О В И В:

В Рівненський міський суд з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Бімер», ОСОБА_1 про визнання недійсним договору комісії, визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу, стягнення судових витрат звернувся ОСОБА_3 .

В обґрунтування позову вказував, що є спадкоємцем своїх батьків.

У серпні 2018 року йому стало відомо, що ОСОБА_1 на правах користування має легковий автомобіль ВАЗ-2103, 1973 року випуску та автомобільний причіп ММЗ-81021, 1993 року випуску, а власником цих транспортних засобів є батько позивача ОСОБА_5 .

На підставі договорів купівлі-продажу та договорів комісії від 23.05.2018 року була здійснена державна реєстрація права власності на автомобіль та причіп на ОСОБА_1 ..

Оскільки власник автомобіля та причепа ОСОБА_5 помер на час укладення договорів, то повноваження на розпорядження його майном у інших осіб були відсутні. Відтак ОСОБА_1 незаконно набув у власність майно, яке повинно було входити до загальної спадкової маси, тому вважає, що договори комісії та купівлі-продажу від 23.05.2018 слід визнати недійсними.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 04 листопада 2021 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просить скасувати рішення місцевого суду та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

Вказує, що місцевий суд дійшовши висновку про порушення відповідачами його прав, помилково застосував наслідки пропуску строку позовної давності.

Зазначає, що суд пов`язує порушення його прав ОСОБА_1 з моментом смерті батька в грудні 2012 року та матері в листопаді 2015 року, однак не бере до уваги, що лише наприкінці 2018 року позивач дізнався про декларування ОСОБА_1 права користування належним батьку майном.

Також не враховано, що 27 лютого 2019 року, позивачем отримано лист ГУНП України в Рівненській області, яким повідомлено, що до 24.05.2018 року власником автомобіля та причепа значився батько позивача та на підставі договорів комісії, купівлі-продажу від 23.05.2018 року була здійснена державна реєстрація.

Вважає, що його право власності на спадкове майно було порушено неправомірними діями ОСОБА_1 , що оформив на себе його спадкове майно 23 травня 2018 року і саме з моменту отримання листа ГУНП України в Рівненській області розпочався перебіг позовної давності для звернення з позовом про визнання недійсними договорів комісії та купівлі продажу.

Правонаступник ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 - ОСОБА_4 , після відновлення провадження в справі в судове засідання не з`явилась.

ОСОБА_1 в суді пояснив, що спірні транспортні засоби він придбав в 2008 році у ОСОБА_5 за 1900 доларів США про що той надав йому розписку (т.1 а.с.109), однак вчасно не переоформив на себе бо не мав коштів.. ОСОБА_3 знав про цю обставину з часу придбання, що підтвердила його сестра. З-за виниклих у ОСОБА_3 до нього неприязнених стосунків, той і подав на нього до суду. Просив апеляційну скаргу відхилити, а оскаржене рішення залишити без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданого 8 травня 1961 року Міськбюро ЗАГС м. Ровно вбачається, що ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Ровно. Його батьками є ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

З свідоцтва про смерть (повторне) серії НОМЕР_2 виданого 23 квітня 2013 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Рівненського міського управління юстиції вбачається, що ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що складено відповідний актовий запис №1808.

Згідно відповіді Управління захисту економіки в Рівненській області від 27 лютого 2019 року вбачається, що у відповідності до відомостей бази даних МВС України до 24.05.2018 власником автомобіля ВАЗ-2103, 1973 р.в. та причепу ММЗ-81021, 1994 р.в. значився ОСОБА_5 24.05.2018 здійснена державна реєстрація права власності на автомобіль ВАЗ-2103 та причіп ММЗ-81021 на ОСОБА_1 на підставі договорів купівлі-продажу та договорів комісії від 23.05.2018.

Згідно частин першої-третьої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов`язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.

Відповідно до частин першої, третьої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Частинами першою, третьою статті 237 ЦК України передбачено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Відповідно до частин першої та третьої статті 244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Пунктом шостим частини першої статті 248 ЦК України визначено, що представництво за довіреністю припиняється у разі смерті особи, яка видала довіреність, оголошення її померлою, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, обмеження її цивільної дієздатності.

У разі смерті особи, яка видала довіреність, представник зберігає своє повноваження за довіреністю для ведення невідкладних справ або таких дій, невиконання яких може призвести до виникнення збитків.

Як вбачається з довіреностей від 01 серпня 2008 року посвідчених Павлюк Т.С., приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу та зареєстрованого в реєстрі за №2365 ОСОБА_5 (ІПН НОМЕР_3 ), що мешкає в АДРЕСА_1 , діючи на підставі укладеного між ними договору доручення, уповноважив:

ОСОБА_1 , що мешкає в АДРЕСА_2 ,

ОСОБА_7 , що мешкає там само,

ОСОБА_8 , що мешкає там само,

кожен з яких діє самостійно розпоряджатися (керувати, продавати, заставляти, здавати в оренду, знімати з обліку та ставити на облік в органах ДАІ тощо) належним йому на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ (технічного паспорта) НОМЕР_4 виданого Рівненським ОРЕВ ДАІ 31.10.1973 автомобілем марки ВАЗ-2103, 1973 року випуску, двигун № НОМЕР_5 , шасі № НОМЕР_6 , кузов № НОМЕР_7 , реєстраційний № НОМЕР_8 зареєстрований Рівненським ОРЕВ ДАІ 31.10.1973 року, також належним йому на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ (технічного паспорта) № НОМЕР_9 виданого Рівненським МРЕВ ДАІ 21.10.1994 року автопричепом марки ММЗ-81021, 1993 року випуску, двигун №-, шасі № НОМЕР_10 , кузов №-, реєстраційний № НОМЕР_11 зареєстрований Рівненським МРЕВ ДАІ 21.10.1993 року.

Для цього надає їм права, викладені у довіреності. Довіреність видана з правом передоручення та виїзду (у встановленому законодавством України порядку) транспортним засобом за кордон і дійсна до першого серпня дві тисячі вісімнадцятого (01.07.2018) року (а.с. 98,99).

23 травня 2018 року між ТОВ «БІМЕР» та ОСОБА_5 , в особі ОСОБА_8 було укладено договори комісії №009268, №009269, за умовами яких, комісіонер зобов`язується за доручення комітента за комісійну плату вчинити за рахунок комітента від свого імені декілька правочинів щодо продажу транспортних засобів (які підпадають під визначення вживаного транспортного засобу), марка: ВАЗ 2103 СЕДАН-В, 1973 року випуску, колір червоний, номер кузова (шасі, рама) НОМЕР_12 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_4 , номерний знак НОМЕР_13 за 4500,00 грн. та ММЗ 81021 ПР-ЛЕГКОВИЙ-В, 1993 року випуску, колір бежевий, номер кузова (шасі, рама) НОМЕР_14 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_15 , номерний знак НОМЕР_11 за 2500,00 грн. (а.с. 183,195).

23 травня 2018 року між ТОВ «БІМЕР», який є комісіонером та діє у відповідності до п.8 Постанови КМУ №1388 від 07.09.1998 р. та на підставі укладених з власником транспортних засобів договорів комісії №009268, №009269, від 23.05.2018 в особі відповідального ОСОБА_9 і ОСОБА_1 уклали ці договори про таке: на умовах даних договорів продавець зобов`язується передати у власність покупцеві транспортні засоби марка: ВАЗ модель 2103 СЕДАН-В, 1973 року випуску, колір червоний, номер кузова (шасі, рама) НОМЕР_12 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_4 , номерний знак НОМЕР_13 , зареєстрований за власником транспортного засобу, ММЗ 81021 ПР-ЛЕГКОВИЙ-В, 1993 року випуску, колір бежевий, номер кузова (шасі, рама) НОМЕР_14 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_15 , номерний знак НОМЕР_11 , зареєстрований за власником транспортного засобу (а.с. 180,193).

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦПК України).

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

У справі за позовом заінтересованої особи про визнання недійсним договору як відповідачі мають залучатись всі сторони правочину, а тому належними відповідачами є сторони оспорюваного договору, а не одна із них.

Верховний Суд у постанові від 28 жовтня 2020 року в справі № 761/23904/19 вказав, що визначення у позові складу сторін у справі має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.

Пунктом шостим частини першої статті 248 ЦК України допускається випадок коли представник зберігає своє повноваження за довіреністю для ведення невідкладних справ або таких дій, невиконання яких може призвести до виникнення збитків.

За договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов`язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента (ст. 1011 ЦК України).

Комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії (ч. 1 ст. 1013 ЦК України)

Комісіонер зобов`язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок. Якщо у договорі комісії таких вказівок немає, комісіонер зобов`язаний вчиняти правочини відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться. Якщо комісіонер вчинив правочин на умовах більш вигідних, ніж ті, що були визначені комітентом, додатково одержана вигода належить комітентові. (ч.ч. 1,2 ст. 1014 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що у 2018 році від імені ОСОБА_5 діяла повірена ОСОБА_8 , яка і підписувала договори комісії.

За змістом довіреностей ОСОБА_8 була уповноважена розпоряджатись транспортними засобами та отримувати належні ОСОБА_5 грошові кошти за результатами укладених угод.

ОСОБА_8 до справи не залучалась, однак підписувала спірні договори комісії, повинна була оплатити послуги комісіонера та могла отримати вигоду від вчинених комісіонером правочинів, тому колегія суддів вважає, що наявні підстави для відмови у задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсними договорів комісії через неналежний суб`єктний склад.

З цих підстав не підлягають до задоволення вимоги про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, оскільки є похідними.

Місцевий суд вказаних обставин не врахував та здійснив розгляд справи по суті без встановлення належного суб`єктного складу, а суд апеляційної інстанції позбавлений процесуальних можливостей усунути вказане порушення, тому рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову, з наведених підстав..

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 (правонаступником якого є ОСОБА_4 ) задовольнити частково.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 04 листопада 2021 року скасувати та відмовити у задоволенні позову.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий С.В. Боймиструк

Судді: Н.М. Ковальчук

С.С. Шимків