Повістка

від 30.12.2024 по справі 569/12698/20

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Д О Д А Т К О В А П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 грудня 2024 року

м. Рівне

Справа № 569/12698/20

Провадження № 22-з/4815/1/24

Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий: Боймиструк С.В.,

судді: Ковальчук Н.М., Шимків С.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Шевчука Віктора Івановича про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 (правонаступником якого є ОСОБА_3 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бімер", ОСОБА_1 про визнання недійсним договору комісії, визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу, стягнення судових витрат,

в с т а н о в и в :

В Рівненський міський суд з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Бімер", ОСОБА_1 про визнання недійсним договору комісії, визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу, стягнення судових витрат звернувся ОСОБА_2 .

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 04 листопада 2021 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням, ОСОБА_2 (правонаступником якого є ОСОБА_3 ) подав апеляційну скаргу.

Постановою Рівненського апеляційного суду від 23 листопада 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 (правонаступником якого є ОСОБА_3 ) задоволено частково. Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 04 листопада 2021 року скасовано та відмовлено у задоволенні позову.. Питання про відшкодування витрат на правничу допомогу не вирішувалось.

ОСОБА_1 , від імені якого діє Шевчук В.І., подав заяву про ухвалення додаткового судового рішення щодо відшкодування судових витрат, понесених відповідачем на професійну правничу допомогу у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції. Розгляд заяви просив проводити без участі сторони відповідача.

Згідно із ч.ч. 1-4 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Разом з тим розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Цивільним процесуальним кодексом України не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться (ч.13 ст. 7 ЦПК України).

Тому апеляційний суд вважає за можливе провести розгляд заяви про ухвалення додаткового судового рішення без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, постанова суду апеляційної інстанції складається, у тому числі, з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 3 частини першої статті 133 ЦПК України).

Згідно з статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Частиною 1 та 2 статті 137 ЦПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Відповідно до статті 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Частиною 9 статті 83 ЦПК України закріплюється, що копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

У постанові Верховного Суду від 10.01.2024 року у справі № 285/5547/21 колегія суддів вказала, що у випадку якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин не подання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі; у разі відсутності обґрунтування поважних причин чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат.

На підтвердження розміру витрат понесених у зв`язку з отриманням правничої допомоги стороною відповідача надано: договір про надання правової допомоги №б/н від 03.11.2023; додаток №1 до договору №б/н від 03.11.2023 р.; довідка про відкриття рахунку АО "ЗАХИСТ-ПРАВА" від 21.07.2023; квитанція АТ "ПРИВАТБАНК", що підтверджує оплату послуг за договором про надання правової допомоги адвокатським об`єднанням від 21.11.2023 р. № 9324-6569-8371-9702; виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань АО "ЗАХИСТ-ПРАВА"; копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Шевчук В.І.; ордер на надання правової допомоги Зінчук В.Р..

Як вбачається з матеріалів справи заяв по суті спору під час розгляду справи апеляційним судом відповідач не подавав та попереднього розрахунку судових витрат не здійснював, що є самостійною підставою для відмови у стягненні судових витрат на правничу допомогу. Долучені докази витрат на момент їх подання іншим учасникам справи не надсилались. Разом з цим заяв щодо подання доказів пізніше у відповідності до ст. 246 ЦПК України, ч. 8 ст.141 ЦПК України відповідач також не заявляв, а тому долучені до заяви про ухвалення додаткового рішення докази до розгляду не приймаються.

За таких обставин суд вважає, що вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 141, 246, 270, 368, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Шевчука Віктора Івановича про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу залишити без задоволення.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.

Головуючий: Боймиструк С.В.

Судді: Ковальчук Н.М.

Шимків С.С.