Рішення

від 22.11.2023 по справі 380/22499/23

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2023 рокусправа № 380/22499/23зал судових засідань № 11

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання Лєбєдєва Д.Ю.,

представника позивача Марциняка С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом Головного управління ДПС у Львівській області до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови

в с т а н о в и в:

I.Стислий виклад позицій учасників справи

до Львівського окружного адміністративного суду надійшов позов Головного управління ДПС у Львівській області код ЄДРПОУ ВП43968090, місцезнаходження: 79026, м.Львів, вул.Стрийська, 25 (далі позивач) до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції код ЄДРПОУ 43316386, місцезнаходження: 79000, м.Львів, пл.Шашкевича, 1 (далі відповідач), у якому просить суд:

- скасувати постанови ВП №71930299 від 17.07.2023 та ВП №71930299 від 07.09.2023, винесені заступником начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Романом Назаром Олеговичем про накладення штрафу на Головне управління ДПС у Львівській області у розмірі 5100,00грн та 10200,00 грн.

Позов обґрунтований тим, що постановою Верховного Суду від 09.02.2023 зобов`язано позивача підготувати висновок про повернення на поточний рахунок UA258999980334389999000013933, відкритий у Державній казначейській службі України на ім`я Управління фінансів департаменту фінансової політики Львівської міської ради, помилково перерахованих коштів у розмірі 8267775,87грн та подати його відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування коштів, на виконання шляхом стягнення таких коштів з відповідного бюджету. На підставі виконавчого листа №380/2458/21, виданого 15.05.2023 Львівським окружним адміністративним судом, відповідач розглянув заяву стягувача від 31.05.2023 про примусове виконання та відкрив виконавче провадження про що винесено постанову ВП №71930299 від 02.06.2023. Згадану постанову позивач отримав 27.06.2023.

07.09.2023 відповідач прийняв постанову ВП №71930299, у якій встановлено, що станом на 07.09.2023 позивач рішення суду не виконав і, з посиланням на норми статей 63 та 75 Закону України «Про виконавче провадження», за невиконання рішення суду без поважних причин накладено на боржника штраф у розмірі 10200,00 грн.

Позивач оскаржуючи згадану постанову, вважає, що постанова Верховного Суду від 09.02.2023 не виконана з поважних причин. Аргументи позивача ґрунтуються на тому, що Верховний Суд встановив, що кошти, сплачені Управлінням фінансів департаменту фінансової політики Львівської міської ради на електронний рахунок в системі електронного адміністрування ПДВ, належить іншій юридичній особі, а саме Управлінню комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради. Формування висновків на повернення помилково та/або надміру сплачених коштів проводиться відповідно до вимог Порядку інформаційної взаємодії Державної податкової служби України, її територіальних органів, Державної казначейської служби України, її територіальних органів, місцевих фінансових органів у процесі повернення податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 11 лютого 2019 року № 60. Згідно з Порядком № 60, повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені у випадках, передбачених законодавством, здійснюється виключно на підставі заяви платника податку (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку на доходи фізичних осіб, які повертаються територіальними органами ДПС на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік за результатами проведення розрахунку його загального річного оподаткованого доход), поданої до територіального органу ДПС з місцевим адмініструванням (обліку) помилково та/або надміру сплачених сум протягом 1095 днів від її виникнення. Згідно з пунктом 2 розділу ІІ Порядку № 60 у заяві платник зазначає назву помилково та/або Документ сформований в системі «Електронний суд» 25.09.2023 6 надміру сплаченого податку, збору, платежу, його суму, дату сплати і реквізити з платіжного документу, за яким кошти перераховано до бюджету (код класифікації доходів бюджету, бюджетний рахунок, на який перераховано кошти, код ЄДРПОУ територіального органу Казначейства, на ім`я якого відкрито рахунок), та визначає напрям перерахування помилково та/або надміру сплачених коштів, що повертаються.

Станом на момент отримання постанови Верховного Суду від 09.02.2023 року на електронному рахунку платника у СЕА ПДВ Управління комунальної власності (код ЄДРПОУ 25558625) номер НОМЕР_1 обліковувався залишок коштів в сумі 11071029,11 грн, поряд з даними ІКП сума залишку коштів на бюджетному рахунку з податку на додану вартість становила 29,95 грн.

Перерахування коштів на поточний рахунок платника може здійснюватися у разі, якщо таке зменшення загальної суми поповнення електронного рахунка не призведе до формування від`ємного значення суми податку, визначеної відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 Податкового кодексу України.

Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради не подало заяву про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у СЕА платника податку, що перевищує суму, яка підлягає перерахуванню до бюджету (Д4). А у разі подання такої заяви відповідно до пункту 200-1.6. статті 200-1 Податкового кодексу України, кошти не зможуть бути повернуті, оскільки таке повернення призведе до від`ємного значення загальної суми поповнення з поточного рахунка платника його електронного рахунка.

Також позивач посилається на те, що ним вживаються заходи для виконання постанови Верховного Суду від 09.02.2023 року, а саме звертався до із заявою «Про роз`яснення рішення суду» у справі №380/2458/21. Ухвалою суду від 19.04.2023 у задоволенні заяви ГУ ДПС у Львівській області «Про роз`яснення рішення суду» - відмовлено, та із заявою «Про встановлення способу виконання», проте, ухвалою суду від 02.08.2023 заяву повернуто без розгляду. Також позивач звертався до Львівського окружного адміністративного суду із заявою про встановлення способу виконання, проте, ухвалою від 14.09.2023 у задоволенні заяви відмовлено.

У зв`язку з цим, позивач вважає, що причини невиконання рішення суду є поважними, а тому оскаржену постанову необхідно визнати протиправною та скасувати.

Відповідач відзиву на позовну на заяву не подав.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити повністю.

У судове засідання представник відповідача явку представника не забезпечив, належним чином повідомлений про час, дату і місце розгляду справи. Клопотань про розгляд справи без участі представника до суду не надходило.

II.Рух справи

Ухвалою від 02.10.2023 суд залишив позовну заяву без руху та надав позивачу можливість подати до суду обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду в частині оскарження постанови ВП №71930299 від 17.07.2023.

Ухвалою від 18.10.2023 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі, а також витребував у відповідача належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження ВП №71930299.

Ухвалою від 30.10.2023 суд позовну заяву Головного управління ДПС у Львівській області до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про скасування постанов в частині позовної вимоги про скасування постанови ВП №71930299 від 17.07.2023, винесеної заступником начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Романом Назаром Олеговичем про накладення штрафу на Головне управління ДПС у Львівській області у розмірі 5100,00грн залишив без розгляду.

Заходи забезпечення позову у справі не вживались.

III.Фактичні обставини справи

Заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

У провадженні Львівського окружного адміністративного суду перебувала справа №380/2458/21 за позовом Управління фінансів департаменту фінансової політики Львівської міської ради, Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до Головного управління ДПС у Львівській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, а саме: визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Львівській області щодо неподання органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку про повернення помилково сплаченого грошового зобов`язання Управлінню фінансів департаменту фінансової політики Львівської міської ради (ЄДРПОУ 02314754) суми помилково сплачених коштів на електронний рахунок в СЕД ПДВ відкритий на ім`я Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (ЄДРПОУ 25558625) в розмірі 8267775 (вісім мільйонів двісті шістдесят сім тисяч сімсот сімдесят п`ять) гривень 87 копійок; зобов`язати Головне управління Державної податкової служби України у Львівській області підготувати висновок про повернення на поточний рахунок UA258999980334389999000013933, відкритий у Державній казначейській службі України на Управління фінансів департаменту фінансової політики Львівської міської ради код ЄДРПОУ 02314754 помилково перерахованих коштів у розмірі 8267775,87грн та подати його відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування коштів, на виконання шляхом стягнення таких коштів з відповідного бюджету.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 05.07.2021 року у задоволенні позову Управління фінансів департаменту фінансової політики Львівської міської ради, Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до Головного управління ДПС у Львівській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії відмовлено повністю.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2021 рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05.07.2021 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 09.02.2023 касаційну скаргу Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 5 липня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2021 року задоволено повністю, а саме: зобов`язано ГУ ДПС у Львівській області підготувати висновок про повернення на поточний рахунок UA258999980334389999000013933, відкритий у Державній казначейській службі України на ім`я Управління фінансів департаменту фінансової політики Львівської міської ради, помилково перерахованих коштів у розмірі 8267775,87грн та подати його відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування коштів, на виконання шляхом стягнення таких коштів з відповідного бюджету.

Згадане рішення суду 09.02.2023 року набрало законної сили та 15.05.2023 року Львівський окружний адміністративний суд видав виконавчий лист.

На підставі виконавчого листа у справі №380/2458/21, виданого 15.05.2023 Львівським окружним адміністративним судом, заступником начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області розглянуто заяву стягувача від 31.05.2023 про примусове виконання та прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №71930299 від 02.06.2023. Згадану постанову позивач отримав 27.06.2023.

Позивач 10.07.2023 на адресу відповідача надіслав відповідь, у якій зазначив, що станом на 07.07.2023 постанова Верховного Суду від 09.02.2023 року у справі № 380/2458/21 не виконана із обґрунтуванням причин невиконання, а також просив в межах виконавчого провадження №71930299 на підставі статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України звернутися до Львівського окружного адміністративного суду із заявою про встановлення способу виконання постанови Верховного Суду від 09.02.2023 у справі №380/2458/21. Також вказаним листом позивач повідомив відповідача про те, що виконати постанову Верховного Суду від 09.02.2023 у справі №380/2458/23 не видається за можливе, оскільки, відсутні законодавчі механізми для виконання судового рішення. Згаданий лист відповідач отримав 17.07.2023 року.

17.07.2023 заступник начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Роман Назар Олегович прийняв постанову ВП №71930299 від 17.07.2023 про накладення штрафу на Головне управління ДПС у Львівській області у розмірі 5100,00 грн. У згаданій постанові встановлено, що станом на 17.07.2023 рішення суду не виконано і, з посиланням на норми статей 63 та 75 Закону України «Про виконавче провадження», за невиконання рішення суду без поважних причин накладено на боржника - Головне управління Державної податкової служби у Львівській області штраф у розмірі 5100,00 грн.

07.09.2023 заступник начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Роман Назар Олегович прийняв постанову ВП №71930299 від 07.09.2023 про накладення штрафу на позивача, отримана останнім 19.09.2023.

У згаданій постанові встановлено, що станом на 07.09.2023 рішення суду не виконано і, з посиланням на норми статей 63 та 75 Закону України «Про виконавче провадження» за невиконання рішення суду без поважних причин накладено на боржника - Головне управління Державної податкової служби у Львівській області штраф у розмірі 10200,00 грн.

Не погоджуючись з постановою про накладення штрафу за невиконання судового рішення, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

IV. Позиція суду

Вирішуючи спір по суті суд виходив з такого.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі означає, що суб`єкт владних повноважень: повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

У межах повноважень означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.

У спосіб означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Стаття 370 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до частини другої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України Про виконавче провадження від 21.04.1999 №606-XIV (надалі Закон №1404-VIII).

Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій визначених у вказаному Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, вказаним Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до вказаного Закону, а також рішеннями, які відповідно до вказаного Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених вказаним Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з пунктами 1 та 16 частини третьої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до вказаного Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

У частинах четвертій, п`ятій статті 19 Закону №1404-VIII встановлено, що сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

Боржник зобов`язаний: 1) утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; 2) допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; 3) за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; 4) повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; 5) своєчасно з`являтися на вимогу виконавця; 6) надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

В абзаці першому частини шостої статті 26 Закону №1404-VIII за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Суд встановив, що у постанові про відкриття виконавчого провадження від 02.06.2023 ВП№71930299 виконавець вказав про необхідність виконання позивачем рішення суду протягом 10 робочих днів. Про прийняття вказаної постанови відповідач повідомив позивача листом від 02.06.2023 №В-8/06.1-35/71930299/16098.

Відповідно до частин першої, другої статті 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 вказаного Закону, перевіряє виконання рішення боржником.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Згідно з частиною першою статті 75 Закону №1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Суд здійснює перевірку юридичної та фактичної обґрунтованості мотивів, покладених суб`єктом владних повноважень в основу оскаржених рішень крізь призму положень частини другої статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Аналізуючи оскаржене рішення, суд вказує, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, відповідно до частини другої статті 2 КАС України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Європейський Суд з прав людини у рішенні у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland) № 37801/97 від 01.07.2003 вказав, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: взяти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Аналізуючи наведені положення законодавства у контексті справи потрібно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання. Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і спрямований на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження. При цьому визначальною умовою для накладення зазначеного штрафу є невиконання судового рішення без поважних причин.

У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим. Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України Про виконавче провадження.

Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановлено, по-перше, факт невиконання боржником судового рішення і, по-друге, відсутність поважних причин.

При цьому поважними, в розумінні наведених норм Закону України Про виконавче провадження можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення. Більше того, поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об`єктивно) перешкодило виконати судове рішення.

Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом в постановах від 19.09.2019 у справі №686/22631/17 та від 07.11.2019 у справі №420/70/19.

Суд встановив, що станом як на момент прийняття оскарженої постанови про накладення штрафу у розмірі 10200грн, так і на момент прийняття рішення у справі, постанова Верховного Суду від 09.02.2023, якою зобов`язано позивача підготувати висновок про повернення на поточний рахунок НОМЕР_2 , відкритий у Державній казначейській службі України на ім`я Управління фінансів департаменту фінансової політики Львівської міської ради, помилково перерахованих коштів у розмірі 8267775,87грн та подати його відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування коштів, на виконання шляхом стягнення таких коштів з відповідного бюджету не виконана. Така обставина визнається сторонами.

Оцінюючи поважність причин невиконання судового рішення, суд зазначає наступне.

Неможливість виконання згаданого рішення суду, позивач обґрунтовує наступними обставинами.

У постанові Верховного Суду від 09.02.2023 встановлено, що вказані кошти сплачені Управлінням фінансів департаменту фінансової політики Львівської міської ради на електронний рахунок у системі електронного адміністрування ПДВ, який належить іншій юридичній особі, а саме Управлінню комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради.

Формування висновків на повернення помилково та/або надміру сплачених коштів проводиться відповідно до вимог Порядку інформаційної взаємодії Державної податкової служби України, її територіальних органів, Державної казначейської служби України, її територіальних органів, місцевих фінансових органів у процесі повернення податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 11 лютого 2019 року № 60 (далі - Порядок № 60).

Згаданий Порядок визначає механізм інформаційного обміну: 1. між ДПС, територіальних органів ДПС та Казначейством і територіальними органами Казначейства у процесі повернення платниками податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені за платежами, контроль за справлянням яких покладено на ДПС; 2. між територіальними органами ДПС та місцевими фінансовими органами в процесі погодження електронних висновків та/або електронних повідомлень про повернення платежів, належних місцевим бюджетам, та платежів, які підлягають розподілу між державними та місцевими бюджетами.

Згідно з Порядком № 60 повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені у випадках, передбачених законодавством, здійснюється виключно на підставі заяви платника податку (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку на доходи фізичних осіб, які повертаються територіальними органами ДПС на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік за результатами проведення розрахунку його загального річного оподаткованого доход), поданої до територіального органу ДПС з місцевим адмініструванням (обліку) помилково та/або надміру сплачених сум протягом 1095 днів від її виникнення.

Згідно з пунктом 2 розділу ІІ Порядку № 60 у заяві платник зазначає назву помилково та/або надміру сплаченого податку, збору, платежу, його суму, дату сплати і реквізити з платіжного документу, за яким кошти перераховано до бюджету (код класифікації доходів бюджету, бюджетний рахунок, на який перераховано кошти, код ЄДРПОУ територіального органу Казначейства, на ім`я якого відкрито рахунок), та визначає напрям перерахування помилково та/або надміру сплачених коштів, що повертаються.

Постанова Верховного Суду від 09.02.2023 у справі №380/2458/21 стосується повернення помилково сплачених коштів з рахунку платника у системі електронного адміністрування податку на додану вартість (електронного рахунку), що на думку позивача, не підпадає під дію Порядку № 60 і, відповідно, висновок на повернення коштів з електронного рахунку платника в ІКС «Податковий блок» не формується.

Станом на момент отримання постанови Верховного суду від 09.02.2023 року на електронному рахунку платника у СЕА ПДВ Управління комунальної власності (код ЄДРПОУ 25558625) номер UA63899998038519900000004190 обліковувався залишок коштів в сумі 11071029,11 грн, поряд з даними ІКП сума залишку коштів на бюджетному рахунку з податку на додану вартість становила 29,95грн.

Пункт 200-1.5 статті 200-1 ПК України передбачає, що з рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника перераховуються кошти до державного бюджету в сумі податкових зобов`язань з податку на додану вартість, що підлягає сплаті за наслідками звітного податкового періоду, та на поточний рахунок платника податку за його заявою, яка подається до контролюючого органу у складі податкової звітності з податку на додану вартість, у розмірі суми коштів, що перевищує суму задекларованих до сплати до бюджету податкових зобов`язань та суми податкового боргу з податку. При цьому перерахування коштів на поточний рахунок платника може здійснюватися у разі відсутності перевищення суми податку, зазначеної у складених податкових накладних, складених у звітному періоді та зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних, над сумою податкових зобов`язань з податку за операціями з постачання товарів/послуг, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість у цьому звітному періоді.

Відповідно до пункту 200-1.6 статті 200-1 ПК України за підсумками звітного податкового періоду, відповідно до задекларованих в податковій декларації результатів, а також у разі подання уточнюючих розрахунків до податкової декларації, платником проводиться розрахунок з бюджетом у порядку, визначеному статтями 200 та 209 згаданого Кодексу. Якщо на дату подання податкової звітності з податку сума коштів на рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника податку перевищує суму, що підлягає перерахуванню до бюджету відповідно до поданої звітності, платник податку має право подати до контролюючого органу у складі такої податкової звітності заяву, відповідно до якої такі кошти підлягають перерахуванню на поточний рахунок такого платника податку, реквізити якого платник зазначає в заяві, у сумі залишку коштів, що перевищує суму податкового боргу з податку та суму узгоджених податкових зобов`язань з податку. На суму податку, що відповідно до поданої заяви підлягає перерахуванню на поточний рахунок платника, на момент подання заяви зменшується значення суми податку, визначеної пунктом 200-1.3 статті 200-1 згаданого Кодексу, шляхом зменшення на таку суму показника загальної суми поповнення рахунку в системі електронного адміністрування податку з поточного рахунку платника. Перерахування коштів на поточний рахунок платника може здійснюватися у разі, якщо таке зменшення загальної суми поповнення електронного рахунка не призведе до формування від`ємного значення суми податку, визначеної відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 ПК України.

Для відповідного перерахування таких коштів центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету/на поточний рахунок та реквізити поточного рахунку платника (у випадку подання заяви платника на повернення коштів на такий рахунок). На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти робочих днів після граничного терміну, встановленого згаданим Кодексом для самостійної сплати платником сум податкових зобов`язань, здійснює таке перерахування до бюджету/на поточний рахунок платника податку. Повернення коштів з електронного рахунку платника також регламентується Порядком електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 569 (далі - Порядок № 569). Порядок № 569 визначає механізм відкриття та закриття рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, особливості складення податкових накладних та розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних у такій системі, а також механізм проведення розрахунків з бюджетом з використанням зазначених рахунків.

Відповідно до пункту 21 Порядку № 569 якщо на дату подання податкової декларації з податку сума коштів на електронному рахунку платника податку перевищує суму, що підлягає перерахуванню до бюджету відповідно до поданої звітності, платник податку має право подати контролюючому органу у складі податкової декларації заяву, відповідно до якої такі кошти підлягають перерахуванню на поточний рахунок платника податку, реквізити якого зазначаються в заяві, у сумі залишку коштів, що перевищує суму податкового боргу з податку та суму узгоджених податкових зобов`язань з податку, або до бюджету в рахунок сплати податкового боргу з податку, що виник починаючи з 1 липня 2015 року. Для перерахування до бюджету/на поточний рахунок таких коштів платник податку повинен заповнити додаток 4 до податкової декларації з податку на додану вартість «Заява про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у СЕА платника податку, що перевищує суму, яка підлягає перерахуванню до бюджету (Д4)». При цьому в обов`язковому порядку у додатку (Д4) зазначаються відомості щодо суми коштів на електронному рахунку, що перевищує суму, яка підлягає перерахуванню до бюджету. Така сума коштів включається ДПС України до відповідного реєстру, який направляється Казначейству. Казначейство на підставі отриманого реєстру не пізніше п`ятого робочого дня, після закінчення граничного строку для сплати податкових зобов`язань з податку на додану вартість, перераховує такі кошти до бюджету або на поточний рахунок платника (залежно від напряму, вказаного платником у заяві).

Відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 ПК України складовою формули щодо суми податку, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) є загальна сума поповнення, зокрема, з поточного рахунку платника податку рахунка в системі електронного адміністрування податку. Крім того, згідно з пунктом 200-1.4 статті 200-1 ПК України на рахунок у системі електронного адміністрування ПДВ платника зараховуються кошти: а) з поточного рахунку такого платника в сумах, необхідних для збільшення розміру суми, що обчислюється відповідно до 200-1.3 статті 200-1 Кодексу; б) з поточного рахунку такого платника в сумах, недостатніх для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов`язань з цього податку; в) з рахунків платників, відкритих у відповідних органах казначейства для проведення розрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв`язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, а рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам з подальшим спрямуванням коштів відповідно до Закону України про Державний бюджет України; г) з бюджету в сумах надміру сплачених грошових зобов`язань з ПДВ, повернутих платнику податків у порядку, встановленому пунктом 43.4 прим. 1 статті 43 ПК України; ґ) вилучені контролюючим органом відповідно до статті 95 ПК України в рахунок погашення податкового боргу з ПДВ по задекларованих до сплати податкових зобов`язаннях за періоди, починаючи з 1 липня 2015 року, визначених платником податків у податковій декларації з ПДВ або уточнюючому розрахунку.

Збільшення суми податку, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування в ЄРПН шляхом поповнення рахунка в системі електронного адміністрування ПДВ з інших джерел чинним законодавством не передбачено.

Враховуючи згадані норми законодавства, позивач вважає, що кошти в сумі 8267775,87грн, які сплачені Управлінням фінансів департаменту фінансової політики Львівської міської ради на електронний рахунок в системі електронного адміністрування ПДВ Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради не вплинули на формування показників у системі електронного адміністрування ПДВ Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради.

Також позивач зазначає, що Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради не подало заяви про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у СЕА платника податку, що перевищує суму, яка підлягає перерахуванню до бюджету. А у разі подання такої заяви відповідно до пункту 200-1.6 статті 200-1 ПК України, позивач вважає, що кошти не зможуть бути повернуті, оскільки таке повернення призведе до від`ємного значення загальної суми поповнення з поточного рахунка платника його електронного рахунка.

Таким чином, позиція позивача щодо поважності причин невиконання рішення суду зводиться до того, що: 1) повернення помилково сплачених коштів з рахунку платника у системі електронного адміністрування податку на додану вартість (електронного рахунку), на думку позивача, не підпадає під дію Порядку № 60 і, відповідно, висновок на повернення коштів з електронного рахунку платника в ІКС «Податковий блок» не формується; 2) у разі подання Управлінням комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради відповідної заяви, повернення коштів призведе до від`ємного значення загальної суми поповнення з поточного рахунка платника електронного рахунка, що унеможливлює їх повернення.

Суд відхиляє перший аргумент позивача, оскільки він фактично не погоджується з постановою Верховного Суду від 09.02.2023 в частині неможливості формування висновку на повернення коштів з електронного рахунку платника, що є неприпустимим, оскільки рішення суду у відповідності до статті 370 КАС України, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи.

Щодо другого аргументу, суд зазначає, що такий не співвідноситься із резолютивною частиною постанови Верховного Суду від 09.02.2023, якою зобов`язано позивача підготувати висновок про повернення на поточний рахунок помилково перерахованих коштів та подати його відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування коштів, на виконання шляхом стягнення таких коштів з відповідного бюджету. Суд, зобов`язуючи позивача підготувати та подати відповідний висновок, не ставив реалізацію такого обов`язку у залежність від умови виникнення від`ємного значення загальної суми поповнення з поточного рахунка платника та відповідно неможливість повернення суми коштів.

Крім цього, як вбачається з постанови Верховного Суду від 09.02.2023, суд задовольняючи позов, надавав оцінку таким обставинам та, обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради та Управління фінансів департаменту фінансової політики Львівської міської ради посилався на лист-відповідь ГУ ДПС у Львівській області від 18.05.2020 №4091/09/51-04, у якому зазначено, що реєстраційний ліміт Управління комунальної власності у СЕА ПДВ не збільшено на суму помилково перерахованих коштів Управлінням фінансів, що фактично унеможливлює їх повернення в порядку пункту 200-1.6 статті 200-1 ПК України; за таких обставин, з метою належного захисту прав Управління фінансів департаменту фінансової політики Львівської міської ради, суд вважав, що помилково перераховані кошти підлягають поверненню у порядку статті 43 ПК України.

Суд, оцінюючи поважність причин невиконання рішення суду, також враховує ухвалу Верховного Суду від 19.04.2023, якою відмовлено у задоволенні заяви позивача про роз`яснення постанови від 09.02.2023, та зазначено, що згадана постанова ухвалена відповідно вимог чинного законодавства, є чіткою та зрозумілою і не містить положень, стосовно яких можуть виникнути суперечності щодо її розуміння.

З огляду на встановлені обставини, суд висновує, що зазначені позивачем причини невиконання рішення суду не є поважними, а тому оскаржена постанова відповідача є правомірною.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини другої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

V. Судові витрати

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються.

Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 243, 244, 245, 287 КАС України, суд

в и р і ш и в:

у задоволенні позову Головного управління ДПС у Львівській області до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови відмовити повністю.

Судові витрати між сторонами не розподіляються.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя А.Г. Гулик