Постанова

від 09.11.2023 по справі 509/719/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/40/23

Справа № 509/719/17

Головуючий у першій інстанції Кочко В.К.

Доповідач Дришлюк А. І.

Категорія 30

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.11.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Дришлюка А.І., суддів Громіка Р.Д., Драгомерецького М.М.,

при секретарі судового засідання Нечитайло А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі справу за апеляційними скаргами представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 21 травня 2018 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, Управління Служби безпеки України в Одеській області, третя особа на боці позивача ОСОБА_4 , про стягнення шкоди, та за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної казначейської служби в Одеській області, Управління Служби безпеки України в Одеській області, треті особи ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , Товариство з обмеженою відповідальністю «СТ-АБІЛІА», про стягнення шкоди,

ВСТАНОВИВ:

26 листопада 2013 року ОСОБА_1 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом (у подальшому уточненим 27 червня 2014 року, 27 серпня 2014 року, 14 червня 2017 року), в якому просив суд задовольнити позовні вимоги: стягнути з Держави в особі Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів зі спеціально визначеного рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 2 649 557 грн відшкодування матеріальної шкоди, завданої неправомірними діями Управління Служби безпеки України в Одеській області. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в жовтні 2008 року передав засновнику ЧП «Рошен» ОСОБА_3 коносаменти на контейнери:

- В-NBODS8719459 від 22 серпня 2008 року на контейнер PCIU 8232548;

- NDA 135140 від 17 серпня 2008 року на контейнер TCKU НОМЕР_1 ;

- YMLUM 450014267 від 11 липня 2008 року на контейнер НОМЕР_2 ;

- SHASEA 08080132 від 21 серпня 2008 року на контейнер НОМЕР_3 ;

- NBODS 8319109 від 17 серпня 2008 року на контейнер PCIU НОМЕР_4 ; тобто належні йому речі, які надійшли до Одеського торгівельного порту. В подальшому товар, який містився в контейнерах був затриманий в рамках кримінальної справи №674 за обвинуваченням ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 201, ч.ч. 2, 3 ст. 358, ч. 1 ст. 212 КК України, та переданий на зберігання ТОВ «Фірма Талісман М». Під час проведення співробітниками ГУ СБУ в Одеській області інвентаризації матеріальних цінностей, переданих на зберігання ТОВ «Фірма Талісман М» було встановлено нестачу речових доказів у кримінальні справі №674. Даний факт слугував підставою для порушення кримінальної справи №892 за ознаками злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України. Тому позивач вважав, що має право на відшкодування державою збитків, пов`язаних з викраденням вилучених за порушення митних правил товарів (т. 1, а.с. 1-5, т. 1, а.с. 144-149, т. 4, а.с. 38-44).

01 березня 2017 року ОСОБА_3 звернувся до Овідіопольського районного суду Одеської області з позовом (у подальшому уточненим 24 квітня 2018 року та 31 січня 2018 року), у якому просив суд задовольнити позовні вимоги про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів досудового слідства та стягнути з Державного бюджету України шляхом списання з рахунку Державної казначейської служби України, призначеного для відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів досудового слідства прокуратури і суду, на користь ОСОБА_4 - у сумі 4 227 737,00 грн. Уточнений позов від 31 січня 2018 року був поданий та підписаний співпозивачами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (т. 4, а.с. 168 зворот).

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_3 зазначив, що в жовтні 2008 року п`ять вищезазначених контейнерів прибули на адресу приватного підприємства «Імекстрейд». Для виконання усіх передбачених законом зобов`язань про митне оформлення імпортного товару, товари, що знаходились у перелічених контейнерах, тимчасово були передані митному брокеру ОСОБА_4 для оформлення митних декларацій на підставі договору №02/08 від 02 серпня 2008 року з брокерською фірмою «Рошен». ОСОБА_3 зазначає, що в той час, коли товари знаходились у тимчасовому веденні митного брокера ОСОБА_4 , вони 15 жовтня 2008 року були вилученні в рамках кримінального провадження №674 слідчим відділом Управління СБУ в Одеській області і в подальшому ході слідства товар був повністю втрачений. Позивач вказував, що були сплачені всі митні платежі і збори, а також послуги митного брокера, складені та оформлені митні декларації. Також позивач повідомив, що 17 січня 2017 року протоколом загальних зборів №12 власників ПП «Імекстрейд» вирішено передати право вимоги на ці контейнери, в якості виплати дивідендів, ОСОБА_3 . Після сплати отримувачем товару усіх митних платежів, в цей же день, 11 жовтня 2008 року та 17 жовтня 2008 року, слідчим відділом Управління Служби Безпеки України в Одеській області були вилучені товари на загальну суму 4227737,00 грн, тому внаслідок незаконних дій, ОСОБА_3 звернувся до суду з вищевказаним позовом (т. 4, а.с. 2-3, т. 4, а.с. 20, т. 4, а.с. 167-168 зворот).

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 24 квітня 2017 року цивільні справи об`єднанні в одне провадження. Справі присвоєний єдиний номер №509/719/17 (т. 4, а.с. 22).

21 травня 2018 року ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області позовні вимоги ОСОБА_4 були залишені без розгляду (т. 5, а.с. 9).

21 травня 2018 року рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області позовні вимоги ОСОБА_3 до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, Управління Служби безпеки України в Одеській області, третя особа на боці позивача ОСОБА_4 залишенні без задоволення. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, Управління Служби безпеки України в Одеській області, треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_3 про стягнення шкоди відмовлено у повному обсязі (т. 5, а.с. 11-14).

14 червня 2018 року засобами поштового зв`язку представником ОСОБА_1 ОСОБА_2 була подана апеляційна скарга на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 21 травня 2018 року. Апелянт просить скасувати рішення від 21 травня 2018 року в частинні відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, Управління Служби безпеки України в Одеській області, треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , про стягнення шкоди та ухвалити в цій частинні нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі. Апелянт посилається на те, що в оскаржуваній частині рішення суд першої інстанції не в повному обсязі з`ясував обставини справи, неправильно та неповно дослідив докази, а також не вірно застосував норми матеріального права, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи та неправильного вирішення спору (т. 5, а.с. 23-28).

Ухвалою судді Апеляційного суду Одеської області від 27 червня 2018 року ОСОБА_5 було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 21 травня 2018 року (т. 5, а.с. 32-34) та ухвалою від 20 серпня 2018 року справу було призначено до розгляду (т. 5, а.с. 64).

01 серпня 2018 року представник Управління Служби безпеки України в Одеській області направив до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому зазначив, що твердження ОСОБА_1 про належність йому вилученого майна з посиланням на коносаменти є безпідставними, оскільки вони не містять жодної згадки про апелянта, а також не підтверджують вартість майна. Крім того, представник відповідача вважає, що апелянт не довів причинного зв`язку між протиправною поведінкою УСБУ в Одеській області та заподіянням йому шкоди, оскільки майно, вилучене в порядку КПК України та Інструкції про порядок та зберігання речових доказів, було передано на відповідальне зберігання уповноваженому підприємству ТОВ «Фірма Талісман-М», яке, у свою чергу, було внесено до реєстру підприємств, які мають право зберігати та реалізовувати конфісковане майно та нести матеріальну та кримінальну відповідальність за збереження переданого на зберігання майна відповідно до вимог чинного законодавства. З огляду на викладене у відзиві на апеляційну скаргу, представник відповідача вважає, що ОСОБА_1 не надав доказів, що стосуються предмету доказування, а саме належності йому майна, загальною вартістю 2 649 557 гривень, заподіяння йому шкоди неправомірними діями співробітників УСБУ в Одеській області. А тому, просив апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхили, а рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 21 травня 2018 року залишити без змін (т. 5, а.с. 51-52).

У зв`язку з ліквідацією Апеляційного суду Одеської області протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа була розподілена колегії суддів Одеського апеляційного суду в складі головуючого судді Калараша А.А., суддів Заїкіна А.П., Таварткіладзе О.М. та ухвалою Одеського апеляційного суду від 30 січня 2019 року була прийнята до провадження та призначена до розгляду (т. 5, а.с. 105, 107-108).

В подальшому, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, у зв`язку з відрахуванням зі штату Одеського апеляційного суду судді Калараша А.А. та призначенням на посаду судді Верховного Суду у Касаційний цивільний суд відповідно до Указу Президента України «Про призначення суддів Верховного Суду» №195/2019 від 07 липня 2019 року, цивільну справу було перерозподілено колегії суддів у складі: головуючого судді Дрішлюка А.І., суддів Заїкіна А.П., Таварткіладзе О.М. (т.5,а.с.129-130). Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями були вилученні судді Заїкін А.П., Таварткіладзе О.М., та визначено новий склад колегії суддів у складі: Драгомерецького М.М., Черевка П.М. (т. 5, а.с. 149-150).

25 червня 2019 року ухвалою Одеського апеляційного суду (у складі колегії суддів: головуючого судді Дрішлюка А.І., суддів Драгомерецького М.М., Черевка П.М.) справу прийнято до провадження та призначено до розгляду (т. 5, а.с. 192-194).

09 липня 2019 року заступник керівника Іллічівської місцевої прокуратури С.Карбовський подав до Одеського апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому зазначив, що якщо кримінальну справу закрито на підставі закону про амністію або акту про помилування, право на відшкодування шкоди не виникає. З огляду на викладене у відзиві на апеляційну скаргу, представник прокуратури просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін (т. 5, а.с. 155-159).

18 липня 2019 року канцелярією Одеського апеляційного суду зареєстровано апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 21 травня 2018 року. Апелянт не погоджується із оскаржуваним рішенням, просить його скасувати та ухвалити нове про задоволення позову у повному обсязі (т. 5, а.с. 182-183). Ухвалою Одеського апеляційного суду від 23 липня 2019 року за вказаною апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження (т. 5, а.с. 186-189).

Відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_3 до апеляційного суду не надходив.

03 жовтня 2019 року ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу на ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 21 травня 2018 року. Апелянт просив скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції (т 5, а.с. 201-202). Ухвалою від 24 грудня 2019 року у відкритті апеляційного провадження за вказаною апеляційною скаргою було відмовлено (т. 5, а.с. 231-233).

27 лютого 2020 року ОСОБА_3 направив до суду повний текст апеляційної скарги на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 21 травня 2018 року. Апелянт зазначив, що судом першої інстанції не з`ясовувалися матеріали кримінальної справи №674, при провадженні якої органами досудового слідства СБУ вилучені товари позивача, які внаслідок незаконних, на думку апелянта, дій органів досудового слідства повністю вкрадені, чим завдана матеріальна шкода позивачам, як особам, у введенні яких знаходилися товарно-матеріальні цінності. Крім того, апелянт зазначає, що суд першої інстанції не дослідив результати судових експертиз, копії яких були надані до суду позивачем. Апелянт наголошує також на тому, що по суті позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_6 від відповідачів заперечень не надходило. Тому, апелянт просив задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 21 травня 2018 року в частині відмови в задоволенні спільного позову ОСОБА_3 та ОСОБА_6 та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги (т. 6, а.с. 14-18).

У зв`язку зі звільненням ОСОБА_7 з посади суддів Одеського апеляційного суду у відставку на підставі рішення Вищої ради правосуддя №914/0/15-20 від 09 квітня 2020 року, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 червня 2020 року здійснено заміну вибулого судді Черевка П.М. на суддю Громіка Р.Д. (т. 6, а.с. 40-41).

15 грудня 2021 року канцелярією Одеського апеляційного суду зареєстровано заяву ОСОБА_4 про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_3 (т. 6, а.с. 165-168), яка ухвалою Одеського апеляційного суду від 24 грудня 2021 року залишена без розгляду (т. 6, а.с. 169-173).

З врахуванням недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 10, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці, тимчасово відряджені до Одеського апеляційного суду), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило збільшення строку розгляду справи по незалежним від суду причинам.

Крім того, розгляд справи неодноразово відкладався, у зв`язку із поданням апелянтами та іншими учасниками справи відповідних заяв та клопотань (т. 5, а.с. 135, 190, 195,224-225, 229, т. 6, а.с. 10, 12, 43, 46, 48-49, 60, 70, 95, 178, 183, 185, 189, 199, 201, 203).

В ході розгляду апеляційних скарг, представник УСБУ в Одеській області направив до апеляційного суду додаткові пояснення, в яких зазначив, що позиція управління полягає в тому, що для застосування ст. 1166 ЦК України належить встановити наявність обставин, які дають підстави для покладання на відповідача обов`язку відшкодувати шкоду. Представник відповідача також наголосив на тому, що причинний зв`язок між протиправною поведінкою і настанням шкоди у позивачів під час розгляду справи судом першої інстанції не доведено, оскільки майно, вилучене у порядку КПК України та Інструкції про порядок обліку, передачі та зберігання речових доказів, було передане на відповідальне зберігання уповноваженому підприємству ТОВ «Фірма Талісман-М», яке, у свою чергу, було внесено до реєстру підприємств, які мають право зберігати та реалізовувати конфісковане майно та нести матеріальну і кримінальну відповідальність за збереження переданого на зберігання майна відповідно до норм чинного законодавства. Крім того, представник відповідача додатково проінформував, що ТОВ «Фірма Талісман-М» 14 жовтня 2013 року змінила найменування на ТОВ «СТ-АБІЛІА» та місце знаходження: 65049, м. Одеса, проспект Адміральський, 7, кв. 1, на підтвердження чого надав витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань (т. 7, а.с. 26-26 зворот).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 13 липня 2023 року залучено до участі у даній справі як третю особу Товариство з обмеженою відповідальністю «СТ-АБІЛІА» (ЄДРПОУ 30418721, адреса: 65049, м. Одеса, проспект Адміральський, 7, кв. 1) (т. 7, а.с. 39-41). Оголошено перерву до 09 листопада 2023 року (т. 7, а.с. 37).

В судовому засіданні 09 листопада 2023 року представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 просила задовольнити апеляційну скаргу, представник відповідача ОСОБА_8 просив апеляційній скарги залишити без задоволення. Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції до суду не подавали. Від ОСОБА_3 та представника ОСОБА_4 адвоката Манушина В.О. на офіційну електронну пошту Одеського апеляційного суду надійшли клопотання про відкладення судового розгляду. Вказані клопотання не підписані електронним підписом та були подані поза межами підсистеми «Електронний суд».

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників провадження та дослідивши матеріали цивільної справи, доводи апеляційних скарг, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційні скарги частково підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Приймаючи оскаржуване рішення та враховуючи наявні у матеріалах справи письмові докази, обґрунтування позову та доводи заперечень, поданих представниками відповідачів, невизначеність з особою відповідача, з якого позивачі просили суд стягнути суму відшкодування, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що під час розгляду справи до суду позивачами не подані належні та допустимі докази, що містять відомості щодо предмета доказування та які вказували б на причинно-наслідковий зв`язок із діями відповідачів, з огляду на що відмовив у задоволенні позову (т. 5, а.с. 13).

Апеляційний суд, не погоджуючись із висновками суду першої інстанції та частково задовольняючи апеляційній скарги, вважає за потрібне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Обставини справи.

ОСОБА_1 у позові зазначав, що у вересні 2008 року передав ОСОБА_3 коносаменти:

- NBODS8719459 від 22 серпня 2008 року на контейнер PCIU 8232548;

- NDA 135140 від 17 серпня 2008 року на контейнер TCKU НОМЕР_1 ;

- YMLUM 450014267 від 11 липня 2008 року на контейнер НОМЕР_2 ;

- SHASEA 08080132 від 21 серпня 2008 року на контейнер НОМЕР_3 ;

- NBODS 8319109 від 17 серпня 2008 року на контейнер PCIU НОМЕР_4 , загальною вартістю 1118236,04 грн (т. 1, а.с. 1).

11 жовтня 2008 року, як зазначає ОСОБА_3 , вказаних п`ять контейнерів прибули на адресу приватного підприємства «Імекстрейд». Для виконання усіх передбачених законом зобов`язань про митне оформлення імпортного товару, товари, що знаходилися у перелічених вище контейнерах, тимчасово були передані митному брокеру ОСОБА_4 для оформлення митних декларацій на підставі договору №02/08 від 02 серпня 2008 року з брокерською фірмою «Рошен» (т. 4, а.с. 2).

14 жовтня 2008 року відносно ОСОБА_4 складений протокол про порушення митних правил, передбачених ст. 352 МК України. Товари, що знаходилися у тимчасовому веденні ОСОБА_4 були вилучені в останньої органами досудового слідства.

Того ж дня, УСБУ в Одеській області (замовник) уклали з ТОВ «Фірма Талісман-М» (виконавець) договір про зберігання товарів, вилучених за протоколом огляду місця події від 11 жовтня 2008 року, відповідно до умов якого виконавець зобов`язується за дорученням замовника здійснити зберігання товарів, вилучених за протоколом огляду місця події від 11 жовтня 2008 року, що обліковується замовником в асортименті та кількості згідно з вказаним протоколом огляду місця події та додатків до дійсного договору, актів прийому-передачі, які є невід`ємною частиною цього договору (т. 1, а.с. 112-114). 15 жовтня 2008 року складений Акт приймання-передачі, згідно з яким оперуповноважений ГВ БКОЗ УСБУ в Одеській області передав, а директор ТОВ «Фірма Талісман-М» прийняв затримані товари (т. 1, а.с. 27-28).

22 жовтня 2008 року відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 слідчим відділом УСБУ в Одеській області було порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 201 КК України.

12 лютого 2009 року відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 слідчим відділом УСБУ в Одеській області було порушено кримінальну справу за ознаками злочинів, передбачених ч. 1 ст. 212, ч.ч. 2, 3 ст. 358 КК України (т. 1, а.с. 23-26).

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 01 червня 2012 року провадження у кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ст. 28, ч. 2 ст. 212, ч.ч. 1, 2 ст. 358 КК України, закрито на підставі п. «е» ст. 1 Закону України «Про амністію» від 08 липня 2011 року, та провадження у кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 212, ч.ч. 1, 2, 3 ст. 358 КК України, закрито на підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію» від 08 липня 2011 року. Матеріали кримінальної справи в 6 томах разом із протоколами про порушення митних правил, передбачених ст. 352 МК України направлені за підсудністю в Малиновський районний суд м. Одеси для розгляду по суті адміністративних матеріалів про переміщення товарів у контейнерах через митний кордон України з укриттям від митного контролю (т. 1, а.с. 10-15).

Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 11 вересня 2012 року провадження в адміністративній справі про порушення митних правил ОСОБА_4 закрито за закінченням на момент її розгляду строків накладення адміністративного стягнення, вирішено повернути вилучений товар ОСОБА_4 (т. 1, а.с. 6-9).

06 листопада 2014 року, на виконання постанови Малиновського районного суду м. Одеси від 11 вересня 2012 року відкрито виконавче провадження №45369087 про зобов`язання УСБУ в Одеській області повернути ОСОБА_4 вилучений в рамках кримінальної справи №674 товар.

25 грудня 2014 року постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції в Одеській області закінчено виконавче провадження на підставі п. 11 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження». В даній постанові зазначено, що УСБУ повідомили про неможливість виконання вимог постанови, оскільки зазначені в ній предмети були втрачені в листопаді 2010 року підприємством, що їх зберігало. За вказаним фактом порушено кримінальну справу (т. 4, а.с. 4-6).

Щодо компенсації матеріальної шкоди.

Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно з ч.ч. 1-2 та 6 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Відповідно до ч. 1 ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди. Відсутність хоча б одного елементу делікту свідчить про відсутність інших складових цієї правової конструкції та відсутність самого заподіяння шкоди як юридичного факту, внаслідок якого виникають цивільні права та обов`язки (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року, справа № 920/715/17).

Згідно з положеннями статтей 79-81 КПК України (в редакції, чинній на момент розгляду кримінальної справи №674) речові докази повинні бути уважно оглянуті, по можливості сфотографовані, докладно описані в протоколі огляду і приєднані до справи постановою особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора або ухвалою суду. Речові докази зберігаються при справі, за винятком громіздких предметів, які зберігаються в органах дізнання, досудового слідства і в суді або передаються для зберігання відповідному підприємству, установі чи організації.

Речові докази зберігаються до набрання вироком законної сили або до закінчення строку оскарження постанови чи ухвали про закриття справи.

Питання про речові докази вирішується вироком, ухвалою чи постановою суду або постановою органу дізнання, слідчого, прокурора про закриття справи, при цьому, зокрема, гроші, цінності та інші речі, які були об`єктом злочинних дій, повертаються їх законним володільцям, а якщо їх не встановлено, то ці гроші, цінності та речі переходять у власність держави.

Порядком №1104 визначені правила зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, та схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження.

Отже, обов`язок належно зберігати тимчасово вилучене майно та негайно повернути тимчасово вилучене майно були прямо передбачені КПК України 1960 року, який діяв під час розслідування кримінальної справи №674, та Порядком №1104.

За ст. 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Як вже зазначалося вище, товари, що знаходилися у тимчасовому веденні ОСОБА_4 були вилучені в останньої органами досудового слідства та передані на зберігання ТОВ «Фірма Талісман-М», однак після закриття провадження у кримінальній та адміністративній справах не повернуті.

В ході розгляду справи №522/29677/13-ц Приморським районним судом м. Одеси (до об`єднання в одне провадження зі справою №509/719/17) представник УСБУ в Одеській області повідомив, що 24 листопада 2010 року під час провадження співробітниками УСБУ в Одеській області інвентаризації матеріальних цінностей, переданих на зберігання до ТОВ «Фірма Талісман-М» було встановлено нестачу частини речових доказів у кримінальній справі №674. Даний факт слугував підставою для порушення кримінальної справи №892 за ознаками злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України. Одночасно повідомив, що в ході досудового слідства у кримінальних справах №674 та №892 будь-яких документів, які підтверджували право власності на вилучений товар з боку ОСОБА_1 надано не було (т. 1, а.с. 111).

На виконання ухвали Овідіопольського районного суду Одеської області від 10 серпня 2017 року слідчий відділ УСБУ в Одеські області направили до суду матеріали щодо надходження на рахунок УСБУ в Одеській області від ТОВ «Фірма Талісман-М» грошових коштів в сумі 1687253,50 грн у кримінальній справі №674 (т. 4, а.с. 102-104).

Крім того, на виконання ухвали Овідіопольського районного суду Одеської області від 10 серпня 2017 року Малиновський відділ поліції в м. Одесі ГУНП в Одеській області 17 жовтня 2017 року повідомив суд про те, що у кримінальному провадженні №22012170000000010 від 22 листопада 2012 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, вживалися заходи щодо забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування. А також повідомив, що у вказаному кримінальному провадженні на момент направлення даного листа до суду першої інстанції жодній особі не повідомлено про підозру (т.4,а.с.123).

Таким чином, визначений законом обов`язок повернути майно, після того, як відпали обставини, за яких воно було вилучене, виконаний не був (саме в цьому полягає неправомірність дій), а державою Україна, яка набуває і здійснює свої цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, у спірних правовідносинах не надано жодних гарантій повернення такого майна, з огляду на що завдана майнова шкода підлягає відшкодуванню та компенсується за рахунок держави на підставі ст. 1173 ЦК України. При цьому таке право має лише власник майна. Інші особи, у тимчасовому володінні яких знаходилось спірне майно (в тому числі від кого воно вилучалось), такого права не набувають, а мають право на компенсацію понесених витрат, пов`язаних з утриманням відповідного майна. При цьому, кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України. У таких справах резолютивна частина судового рішення не повинна містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено стягнення коштів (постанова Верховного Суду від 10 листопада 2021 року в справі №346/5428/17). Визначення долі грошових коштів, що надішли на рахунок УСБУ в Одеській області від ТОВ «Фірма Талісман-М» в сумі 1 687 253,50 грн. у кримінальній справі №674 (т. 4, а.с. 102-104) може бути проведено шляхом встановлення порядку виконання рішення суду після перевірки його Верховним Судом.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 .

Уточнивши позовні вимоги 14 червня 2017 року, які були прийняті судом першої інстанції, представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 просила стягнути з Держави в особі державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету шляхом списання коштів зі спеціально визначеного рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 2649557 грн відшкодування шкоди, завданої неправомірними діями УСБУ в Одеській області (т. 4, а.с. 44). Як у позовній заяві, так і в апеляційній скарзі ОСОБА_1 наголошує на тому, що він є власником майна, що перебувало у тимчасовому веденні ОСОБА_4 , після чого вилучено в останньої органами досудового слідства і в подальшому втрачено, а тому шкода підлягає відшкодуванню саме на його користь (т. 4, а.с. 41, т. 5, а.с. 24).

На підтвердження належності втрачених товарів саме ОСОБА_1 в матеріалах справи наявні, зокрема, коносамент YMLUM 450014267 (т.1,а.с.213), копія рахунку-фактури №20080704 від 11 липня 2008 року на контейнер НОМЕР_2 (т. 1, а.с. 219-220), контракт №010708 від 01 липня 2008 року на поставку товарів, укладений між ОСОБА_1 та Marine Parade PO BOX (т. 1, а.с. 215-218), рахунок-фактура від 01 серпня 2008 року (т. 1, а.с. 227), контракт №010808 від 01 серпня 2008 року (т. 1, а.с. 223-226), рахунок-фактура від 31 липня 2008 року (т. 1, а.с. 228).

Крім того, у висновку додаткової судово-товарознавчої експертизи за матеріалами кримінальної справи №674 від 20 березня 2009 року досліджувалися товари, номери та серії яких збігаються із номерами та серіями товарів, що зазначені в рахунках-фактура, що долучені ОСОБА_1 до матеріалів справи (т. 1, а.с. 172-186). Наприклад, зазначені об`єкти дослідження висновку від 20 березня 2009 року Alpine KCE 300 Bt, Alpine CDA 9886, Alpine MRP F450, Alpine MRP F550, Alpine CDA W925E, Alpine CDA 9872E (т.1,а.с.174) та товари у рахунку-фактурі від 11 липня 2008 року (т. 1, а.с. 219). Вказаним висновком також підтверджується і вартість майна, яку просить стягнути на свою користь позивач.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

При цьому згідно з положеннями статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Статтею 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт належності ОСОБА_1 втраченого під час зберігання вилученого в рамках кримінальної справи №674 товару, а обов`язок належно зберігати тимчасово вилучене майно та негайно повернути тимчасово вилучене майно виконаний не був, то позовні вимоги ОСОБА_1 щодо відшкодування шкоди підлягають задоволенню. При цьому неналежне виконання зберігачем свого обов`язку щодо зберігання майна не може бути підставою для відмові в позові, оскільки майно було вилучено у позивача державними органами, а тому саме в останніх існує обов`язок або повернути майно або відшкодувати його вартість. Той факт, що держава не змогла забезпечити розслідування кримінальної справи щодо втрати вказаного майна лише додатково підтверджує справедливість обраного апеляційним судом способу розподілу ризиків втрати майна. В зв`язку з наведеним відхиляються доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 в частині порушення судом першої інстанції його прав, як такі що не підтверджені матеріалами справи та протирічать обставинам, встановленим апеляційним судом під час перегляду в суді апеляційної інстанції.

При цьому, апеляційний суд вважає за потрібне зазначити, що Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Ruiz Torija v. Spain, серія А, №303-А, параграфи 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною.

Таким чином, оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, апеляційний суд на підставі ст. 376 ЦПК України, частково задовольняючи апеляційні скарги, скасовує рішення суду першої інстанції в частинівідмови взадоволенні позову ОСОБА_1 та ухвалює нове про часткове задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги адвоката представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Овідіопольського районногосуду Одеськоїобласті від21травня 2018року скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , та ухвалити нове.

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути на користь ОСОБА_1 із Державного бюджету України шкоду, завдану незаконними рішеннями і діями органів досудового слідства, у розмірі 2 649 557 гривень.

Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді Одеського апеляційного суду А.І. Дришлюк

Р.Д. Громік

М.М. Драгомерецький

Повний текст постанови складений 24 листопада 2023 року.

Суддя Одеського апеляційного суду А.І. Дришлюк