Справа № 2-8060/10
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
17 вересня 2010 року м. Донецьк
Будьоннівський районний суд м. Донецька у складі:
Головуючий-суддя Сенчишин Ф.М.
При секретарі Авраменко О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька про визнання дій відповідача незаконними, примусове виконання обов’язку в натурі,
В С Т А Н О В И В:
Згідно позову, позивач має статус „Дитина війни” та згідно ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має право на щомісячну соціальну допомогу у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, яка має йому нараховуватися та виплачуватися відповідачем. У 2007 році така допомога позивачу взагалі не виплачувалася, а в 2008-2010 роках виплачувалася в неналежному розмірі. Позивач вважає дії УПФУ незаконними, просить зобов’язати відповідача нарахувати і виплатити на його користь недоплачену йому як “Дитині війни” щомісячну державну соціальну допомогу починаючи з 01.01.2007 року.
Позивач, належним чином та завчасно сповіщений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з’явився. Надав суду письмову заяву, за якою підтримав в повному обсязі заявлені позовні вимоги та доводи позовної заяви на яких вони ґрунтуються. Просить справу розглянути у його відсутність.
Відповідач УПФУ в Будьоннівському районі м. Донецька, належним чином та завчасно сповіщений про час та місце розгляду справи, в судове засідання представника не направив. Надав суду письмову заяву, згідно якої заперечує проти задоволення позовних вимог в повному обсязі. Просить розглянути справу за відсутності свого представника.
За ухвалою суду справа розглянута за відсутності сторін.
На підставі досліджених письмових доказів судом встановлені наступні фактичні обставини:
Згідно копії пенсійного посвідчення та копії паспорту, позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуває на обліку в УПФУ в Будьоннівському районі м. Донецька як отримувач пенсії за віком, має статус „Дитини війни”. Згідно довідки УПФУ, протягом 2007 року передбачене ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком позивачу УПФУ в Будьоннівському районі м. Донецька не здійснювалося та підвищена пенсія не виплачувалася. В 2008 - 2010 роках позивачу УПФУ в Будьоннівському районі м. Донецька зазначене підвищення пенсії фактично виплачувалося в розмірі 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а саме:
- у січні-березні 2008 року - по 47 гривень щомісяця;
- у квітні-червні 2008 року - по 48 гривень 10 копійок щомісяця;
- у липні-вересні 2008 року - по 48 гривень 20 копійок щомісяця;
- у жовтні 2008 року-липні 2010 року – по 49 гривень 80 копійок щомісяця.
Згідно ст. 6 „Про соціальний захист дітей війни” № 2195-ІV від 18.11.2004 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Вирішуючи заявлені позовні вимоги щодо підвищення позивачу пенсії як “Дитині війни” на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком у період з 01.01.2007 року по 08.07.2007 року включно, суд виходить з того, що дія ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в зазначений період була зупинена чинною на той час редакцією п. 12 ст. 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”, і відповідно бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу підвищеної пенсії в зазначений період є правомірною, тому у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.
Вирішуючи заявлені позовні вимоги щодо підвищення позивачу пенсії як “Дитині війни” на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком у період з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року включно, суд виходить з того, що нарахування та виплата позивачу підвищення до пенсії здійснювалися відповідачем відповідно до чинної в зазначений період редакції ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, і відповідно дії відповідача в зазначений період є правомірними і у задоволенні позовних вимог в цій частині також слід відмовити.
Вирішуючи заявлені позовні вимоги щодо підвищення позивачу пенсії як “Дитині війни” на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком на період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року включно та з 22.05.2008 року по 31.05.2010 року включно, суд виходить за наступного:
Право позивача на отримання зазначеного підвищення до пенсії в зазначений період відповідачем не оспорюється, разом з тим, визначаючи фактичний розмір такого підвищення, відповідач керувався не чинними нормами зазначеного закону, а підзаконними нормативно-правовими актами.
Так, згідно п. 8 постанови Кабінету Міністрів України „Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян” № 530 від 28.05.2008 року, дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у твердих розмірах: з 22 травня - 48,10 гривні, з 1 липня - 48,20 та з 1 жовтня - 49,80 гривні.
Наведена постанова Кабінету Міністрів України суперечить Закону, тому до спірних правовідносин суд згідно ч. 4 ст. 8 ЦПК України застосовує акт вищої юридичної сили - закон.
Згідно ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” № 1058-ІV від 09.07.2003 року (набрав чинності з 01 січня 2004 року), мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Згідно абз. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України „Про прожитковий мінімум” № 966-ХІ від 15.07.1999 року, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної пенсії за віком.
Згідно ч. 4 ст. 1 цього ж Закону, до осіб, які втратили працездатність, відносяться … непрацюючі особи, визнані інвалідами в установленому порядку.
Згідно ч. 3 ст. 46 Конституції України, пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 17 Закону України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії”, до числа основних державних соціальних гарантій включаються …мінімальний розмір пенсії за віком… Основні державні соціальні гарантії, які є основним джерелом існування, не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно ст. 62 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”, затверджено на 2007 рік прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність, в розрахунку на місяць з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень. Для визначення мінімального розміру пенсії за віком з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, збільшений на 1 відсоток, що складає відповідно 410,06 гривень та 415,11 гривень.
Згідно ст. 58 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, затверджено на 2008 рік прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність, в розрахунку на місяць з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривня, з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень.
Згідно ст. 54 Закону України “Про Державний бюджет України на 2009 рік”, установлено у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року.
Згідно ст. 2 Закону України ?ро встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати” № 1646-VI від 20 жовтня 2009 року, встановлений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність, в розрахунку на місяць з 1 листопада 2009 року - 573 гривні, з 1 січня 2010 року - 695 гривень, з 1 квітня 706 гривень, з 1 липня - 709 гривень, з 1 жовтня - 723 гривні, з 1 грудня – 734 гривні.
На підставі вищенаведених нормативних актів відповідач мав нараховувати та сплачувати позивачеві підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, яка визначається у розмірі прожиткового мінімуму для осіб які втратили працездатність, визначеного законом на відповідний період, а саме:
- в липні – вересні 2007 року – по 123,01 гривень щомісяця;
- в жовтні - грудні 2007 року – по 124,53 гривень щомісяця;
- в травні-червні 2008 року – по 144,30 гривень щомісяця;
- в липні-вересні 2008 року – по 144,60 гривень щомісяця;
- в жовтні 2008 року - жовтні 2009 року - по 149,40 гривень щомісяця;
- в листопаді-грудні 2009 року – по 171,90 гривень щомісяця;
- в січні - березні 2010 року - по 208,50 гривень щомісяця;
- у квітні-червні 2010 року - по 211,80 гривень щомісяця;
- у липні 2010 року - 212,70 гривень.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 1 ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (Протокол ратифіковано Законом України № 475/97-ВР від 17.07.97), кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно ст. 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Таким чином суд виходить з того, що в зазначений позивачем період було чинним закріплене ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” право позивача як “Дитини війни” на підвищення йому пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, яка (мінімальна пенсія за віком) визначається у розмірі прожиткового мінімуму для для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Однак в зазначений період відповідачем нарахування та виплата підвищення пенсії здійснювалося у значно меншому розмірі визначеному Кабінетом Міністрів України. Відповідачем було порушене закріплене ч. 1 ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод право позивача на мирне володіння своїм майном. Розглядаючи борги у сенсі поняття „власності”, яке міститься у ст. 1 ч. 1 Протоколу № 1 до Конвенції і не обмежено лише власністю на фізичні речі та не залежать від формальної класифікації у національному законодавстві, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як „майнові права” і, таким чином, як власність. Тому при розгляді справи „Кечко проти України” (заява № 63134/00) Європейський Суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (п. 23 рішення суду). У зв’язку з цим, Європейський Суд не прийняв до уваги позицію Уряду України про колізію двох нормативних актів - закону України, відповідно якому встановлені надбавки з бюджету і який є діючим та Закону України „Про Державний бюджет” на відповідний рік, де положення останнього Закону, на думку Уряду України, превалювали як Lех sресіаlіs. Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань (п. 26 рішення Кечко проти України; див. mutatis mutandis рішення у справі Бурдов проти Росії, № 59498/00). За наведених обставин, дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу підвищення до пенсії у зазначений період в неналежному розмірі є незаконними, право позивача на отримання підвищення до пенсії порушене та підлягає судовому захисту.
Обраний позивачем спосіб захисту порушеного права - визнання дій відповідача незаконними, примусове виконання обов’язку в натурі, відповідає як вимогами закону (п.п. 5, 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України) так і характеру правовідносин, що склалися між сторонами. За наведених обставин позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ч. 1 ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (Протокол ратифіковано Законом України № 475/97-ВР від 17.07.97), Рішення Європейського Суду з прав людини у справі „ Кечко проти України” (заява № 63134/00), ч. 2 ст. 19, ч. 3 ст. 46 Конституції України, ст. 6, ст. 1 Розділу ІV – Прикінцеві положення Закону України „Про соціальний захист дітей війни” № 2195-ІV від 18.11.2004 року, п. 17 ст. 77, ст. 58 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, ст. 54 Закону України “Про Державний бюджет України на 2009 рік”, ст. 2 Закону України ?ро встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати” № 1646-VI від 20 жовтня 2009 року, п. 8 постанови Кабінету Міністрів України „Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян” № 530 від 28.05.2008 року, Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року, ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” № 1058-ІV від 09.07.2003 року, ч. 4 ст. 1, абз. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України „Про прожитковий мінімум” № 966-ХІ від 15.07.1999 року, ч.ч. 2, 3 ст. 17 Закону України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії”, та ст.ст. 10, 11, 60, 212 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька про визнання дій відповідача незаконними, примусове виконання обов’язку в натурі – задовольнити частково.
Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька щодо нарахування та виплати в неналежному розмірі ОСОБА_1 підвищення до пенсії, передбаченого ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” № 2195-ІV від 18.11.2004 року, за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року включно та починаючи з 22.05.2008 року – незаконними.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька здійснити ОСОБА_1 за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року включно та починаючи з 22.05.2008 року нарахування та виплату підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, яка визначається у розмірі прожиткового мінімуму для осіб які втратили працездатність, визначеного законом на відповідний період, з урахуванням фактично виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
На рішення може бути подана апеляційна скарга в Апеляційний суд Донецької області через Будьоннівський районний суд м. Донецька протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Головуючий:
Суд | Будьоннівський районний суд м.Донецька |
Дата ухвалення рішення | 17.09.2010 |
Оприлюднено | 07.10.2010 |
Номер документу | 11519165 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області
Круговий О. О.
Цивільне
Рокитнянський районний суд Київської області
Корбут Володимир Михайлович
Цивільне
Будьоннівський районний суд м.Донецька
Сенчишин Федір Миронович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні