Рішення

від 09.11.2023 по справі 906/18/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" листопада 2023 р. м. Житомир Справа № 906/18/23

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

секретар судового засідання: Бондарчук А.І.

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув;

від відповідача: від відповідача1: Заруцька І.В. - згідно виписки з ЄДРПОУ;

від відповідача2: Адаменко Т.С. - ордер АМ №1056248 від 09.06.2023;

від третьої особи: Котенко Н.М. - згідно виписки з ЄДРПОУ;

прокурор: Дереча І.В. - посвідчення №071204 від 01.03.2023,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Заступника керівника Житомирської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України

до 1. Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Рівненській та Житомирській областях

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Диплом Юкрейн"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Поліського національного університету

про визнання недійсним договору оренди та повернення майна

Заступник керівника Житомирської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України звернувся до суду з позовом, згідно якого просить:

- визнати недійсним договір №101-у оренди нерухомого або іншого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності від 11.08.2021, укладений між Регіональним відділенням Фонду Державного майна України по Рівненській та Житомирській областях та Товариством з обмеженою відповідальністю "Диплом Юкрейн";

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Диплом Юкрейн" повернути частину підвального приміщення навчального корпусу №2 площею 202,2 кв.м. за адресою: м. Житомир, бульвар Старий, 9, у користування Поліського національного університету.

Ухвалою від 09.01.2023 суд відкрив провадження у справі №906/18/23 за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання на 08.02.2023.

23.01.2023 від третьої особи надійшли пояснення №112/01-17 від 19.01.2023 (а.с. 111-118, т.1).

24.01.2023 до суду від відповідача1 надійшов відзив №13-04-94 від 23.01.2023 (а.с. 120-130, т.1).

31.01.2023 від Житомирської обласної прокуратури надійшли:

- за №24-2799-22 від 30.01.2023 - відповідь на відзив відповідача1 (а.с. 131-145, т.1);

- за №24-2799-22 від 30.01.2023 - відповідь на пояснення третьої особи (а.с. 139-155), т.1.

01.02.2023 від відповідача2 надійшов відзив від 30.12.23, згідно якого останній просить поновити строк для подання відзиву, відмовити в задоволенні позову та стягнути витрати на професійну правничу допомогу (а.с. 156-158, т.1).

Ухвалою від 08.02.2023 суд продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів та відклав підготовче засідання на 14.03.2023.

13.02.2023 від позивача надійшли пояснення у яких останній просить суд прийняти об`єктивне та законне рішення відповідно до чинного законодавства України; справу розглядати за відсутності представника Міністерства, за наявними матеріалами справи (а.с. 179-181, т.).

Ухвалою від 14.03.2023, враховуючи клопотання прокурора, суд відклав підготовче засідання на 10.04.2023.

Ухвалою від 10.04.2023 суд продовжив строк підготовчого провадження, відклав підготовче засідання на 16.05.2023, рекомендував третій особі надати письмові пояснення щодо інформації про те, хто є замовником (третя особа чи окремі фізичні особи) зазначених у листі №7/01 від 17.01.2023 та додатках до нього послуг, а також інформацію щодо підстав отримання вказаних послуг (зокрема укладених договорів).

У зв`язку з перебуванням судді Вельмакіної Т.М. на лікарняному, справа 16.05.2023 в судове засідання не вносилась.

Ухвалою від 25.05.2023 призначено підготовче засідання на 12.06.2023.

Ухвалою від 12.06.2023, враховуючи клопотання третьої особи, суд продовжив строк підготовчого провадження відповідно до ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 та відклав підготовче засідання на 11.07.2023.

06.07.2023 та 10.07.2023 електронним та поштовим зв`язком від представника третьої особи до суду надійшли письмові пояснення №870/01-17 від 06.07.2023 (а.с. 240, 242-243, т.1).

Ухвалою від 11.07.2023 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 18.09.2023.

Ухвалою від 18.09.2023 суд оголосив перерву в судовому засіданні до 18.10.2023.

Оскільки 18.10.2023 з 9:00 год до 16:00 год, у зв`язку з проведенням регламентних робіт Житомирським РЕМ АТ "ЖИТОМИРОБЛЕНЕРГО", приміщення Господарського суду Житомирської області було відключено від електропостачання, ухвалою від 18.10.2023 суд призначив справу до розгляду по суті на 09.11.2023.

В судове засідання 09.11.2023 представник позивача не прибув, згідно пояснень від 13.02.2023 позивач просив суд розглядати справу без участі його представника (а.с. 179-181, т.).

Прокурор в судовому засіданні 09.11.2023 позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представники відповідачів та третьої особи позовні вимоги заперечували, просили у задоволенні позову відмовити. Представник відповідача2 заявила клопотання про відшкодування адвокатських послуг.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши думку прокурора, представників відповідачів та третьої особи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

11.08.2021 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях (орендодавець, відповідач1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Диплом Юкрейн" (орендар, відповідач2) укладено Договір №101-у оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності (далі - Договір (а.с. 57-64, т.1)) за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нерухоме майно, зазначене у пункті 4 Умов, а саме - частину підвального приміщення навчального корпусу №2 площею 202,2 кв.м., що перебуває на балансі Поліського національного університету, та знаходиться за адресою: м. Житомир, бульвар Старий, 9.

Прокурор вважає, що вказаний Договір підлягає визнанню недійсним, оскільки метою останнього є не надання послуг, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, що суперечить імперативним приписам ч. 4 ст. 80 Закону України "Про освіту".

При цьому пояснив, що частина приміщення навчального корпусу №2 площею 202,2 кв.м, що перебуває на балансі Поліського національного університету, 11.08.2021 передана в оренду ТОВ "Диплом Юкрейн" для розміщення суб`єкта господарювання, що діє на основі недержавної власності та провадить господарську діяльність, яка на момент укладення спірного договору не пов`язана із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, оскільки відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом діяльності ТОВ "Диплом Юкрейн" є здійснення брошурувально-палітурної діяльності і надання пов`язаних із нею послуг.

Обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор зіслався на ст. 203, 215, 220, 793, 795 Цивільного кодексу України та ст. 69, 80 Закону України "Про освіту", висновки, викладені у постанові Великої Палати верховного суду від 27.11.2018 у справі №905/1227/17 та Верховного Суду від 05.08.2020 у справі №913/152/18, від 20.01.2022 у справі №906/1551/20, від 30.01.2018 у справі № 905/1266/17, від 10.04.2018 у справі № 906/165/17, від 04.07.2018 у справі № 902/653/17, від 14.04.2021 у справі № 917/782/20.

Позивач (Міністерство освіти і науки України) у поясненнях (а.с. 179-181, т.1) вказав, що оскільки видом діяльності ТОВ "Диплом Юкрейн" є здійснення брошурувально-палітурної діяльності і надання пов`язаних із нею послуг, Регіональне відділення Фонду Державного майна України по Рівненській та Житомирській областях під час передачі в оренду частини приміщення Поліського національного Університету, порушило імперативні вимоги Закону України "Про освіту". Просив суд прийняти об`єктивне та законне рішення відповідно до чинного законодавства України.

Відповідач1 (Регіональне відділення Фонду Державного майна України по Рівненській та Житомирській областях) у відзиві на позовну заяву ((а.с. 120-130, т.1) пояснив, що Міністерство освіти і науки України надало дозвіл на укладення договору оренди з метою надання поліграфічних послуг. Крім того, балансоутримувач - Поліський національний університет, прийняв рішення про намір передати в оренду частини підвального приміщення навчального корпусу №2 загальною площею 202,2 кв.м., що перебувають на балансі Поліського національного університету, з метою розміщення супутніх послуг - для надання студентам та співробітникам університету поліграфічних послуг за умови збереження дотримання санітарно-гігієнічних та протипожежних норм. Вважає, що норми ЗУ "Про оренду державного та комунального майна", Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого Постановою КМУ №483 від 03.06.2020, ЗУ "Про освіту" та постанови КМУ №796 від 27.08.2010 "Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами освіти, що належать до державної і комунальної форми власності", дозволяють передавати в оренду будівлі, споруди, окремі тимчасово вільні приміщення і площі, інше рухоме та нерухоме майно або обладнання, за умови, що такі об`єкти тимчасово не використовуються у навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності та у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі та з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу. На думку відповідача1, поняття використання об`єкта освіти за цільовим призначенням не ототожнюється з наявністю у орендаря - суб`єкта господарювання, статусу навчального закладу у розумінні законодавчих приписів та не визначається виключно як вид діяльності по наданню освітніх послуг.

Зауважив, що згідно КВЕД 18.14, брошурувально-палітурна діяльність і надання пов`язаних з нею послуг, включає в себе, зокрема обробку дизайн-макету, додрукарську підготовку, виготовлення СТР-форм, друк замовлення та післядрукарську обробку, що безпосередньо пов`язано із забезпеченням освітнього процесу та обслуговуванням учасників освітнього процесу - студентів та викладачів. Наголосив, що ТОВ "Диплом Юкрейн" друкована продукція безкоштовно виготовлялась та надавалась науково-педагогічним працівникам. На його переконання, вищезазначені факти навпаки свідчать про зручність надання поліграфічних послуг у навчальному закладі, оскільки це спрощує пошук студентами та викладачами таких послуг.

Вважає, що прокуратура не надала жодного доказу про те, що використання спірного майна якимсь чином перешкоджає здійсненню навчально - виховного процесу та погіршує соціально - побутові умови осіб, які навчаються або працюють у закладі освіти. Також наголосив, що всупереч приписам ч.1 ст. 215, ч.1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України, прокурор не довів порушення прав позивача та наявності обставин, з якими закон пов`язує недійсність спірного договору. Натомість, не маючи жодних заперечень щодо предмета договору, мети договору та інших умов договору оренди, між сторонами був укладений договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності.

При цьому зауважив, що у листі №1/12683 від 26.10.2022 Міністерство освіти і науки України зазначило, що частина майна закладів освіти не задіяна в освітньому процесі та не використовується за не використовується за призначенням в силу різних причин. При цьому у не задіяних в освітньому процесі приміщеннях закладів освіти також розташовані органи влади, зокрема, територіальні підрозділи прокуратури, національної поліції, тощо. З метою додаткових надходжень коштів для забезпечення надійної експлуатації приміщень, підвищення ефективності використання матеріально-технічної бази в закладах освіти, Міністерство надає позитивні висновки щодо надання майна в оренду, якщо це не погіршує проведення навчального процесу.

Враховуючи наведене, відповідач1 вважає, що відсутні підстави для визнання договору оренди №99-у від 06.08.2021 недійсним.

Відповідач2 (ТОВ "Диплом Юкрейн") у відзиві на позовну заяву (а.с. 156-158, т.1) просив у задоволенні позову відмовити та стягнути з Житомирської обласної прокуратури витрати на професійну правничу допомогу.

Вважає, що відсутні підстави для визнання недійсним договору оренди, оскільки під час його укладення сторони дотримались порядку погодження передачі державного майна, узгодили всі істотні умови договору, а також порядок приймання-передачі орендованого майна. Зазначив, що орендар бере активну участь в організації навчального процесу, тому передача майна державної власності в оренду, ніяким чином не стримує розвиток освіти та не впливає негативно на якість освіти студентів.

Пояснив, що згідно листа Поліського національного університету від 16.06.2022, передане в оренду приміщення є окремим, тимчасово вільним приміщенням та не використовується у навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, натомість орендар використовує спірне приміщення за його цільовим призначенням, визначеним у Договорі. Зазначив, що як зазначено у листі Поліського національного університету від 16.06.2022, передане в оренду приміщення є тимчасово вільним та не використовується у навчально-виховній, навчально-виробничій науковій діяльності, у зв`язку із зниженням контингенту здобувачів вищої освіти на 22 %, орендоване приміщення було виведено з аудиторного фонду для проведення занять з вибіркових вузькоспеціалізованих дисциплін, які втратили актуальність серед студентів. Наразі зазначене приміщення використовується, як демонстраційне приміщення при проведенні всіх видів практик для здобувачів вищої освіти інженерних та комп`ютерних спеціальностей, оскільки у приміщенні розміщені потужності з виготовлення розроблених автоматизованих систем з використанням сучасних конструктивних компонентів, обладнання, спеціалізованого інструменту та запровадженої системи контролю якості, монтажу розроблених систем з прокладанням всіх необхідних комунікацій на рівні найвищих технологічних та санітарних норм, яких вимагають суб`єкти корпоративного бізнесу.

Вказав, що орендар на безоплатній основі надає послуги з друку книжок, які важливі для організації навчально-освітнього процесу закладу, на підтвердження чого надав копії листів з додатками (а.с. 159-161, т.1). При цьому, останнім надруковано для орендодавця такі видання як: "Етапи вступної компанії 2022", "Космічне та геоінформаційне забезпечення прийняття рішень в ключових сферах національної безпеки і оборони України", "Наземний інформаційний комплекс космічного моніторингу Землі Поліського національного університету "Регіон" та інші видання на загальну суму 70 134 грн. Зазначив, що на підставі тендеру виконано державне замовлення на друк "Свідоцтва про підвищення кваліфікації, обкладинки" для Державного університету "Житомирська політехніка", залікових книжок для Львівського національного університету імені Івана Франка, дипломів для ДП "Житомирський національний агроекологічний університет", бланки дипломів для Житомирський агротехнічного коледжу та інше. При цьому вказав, що орендарем також надаються послуги студентам з друку, копіювання та виготовлення палітурок для курсових та дипломних робіт, оскільки сам університет позбавлений такої можливості.

Вважає, що посилання прокурора на позицію Верховного суду, викладену у справі №906/1551/20 є безпідставним, оскільки у вказаній справі майно орендарю передавалося для організації торгівлі непродовольчими товарами, що ніяким чином не пов`язано з організацією навчально-виховного процесу.

Наголосив, що передача майна за спірним договором не впливає негативно на якість освіти, а отримання доходів від оренди приміщень, що не використовуються у навчальному процесі, для закладу освіти є нагальним та необхідним.

На думку відповідача2, прокуратура не надала жодних доказів на підтвердження того, що укладення договору погіршує соціально-побутові умови осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі, а майно, яке є предметом договору, використовується не за призначенням, тому відсутні підстави для визнання його недійсним.

Третя особа (Поліський національний університет) у поясненнях №112/01-17 від 19.01.2023 (а.с. 111-118, т.1) вказала, що не погоджується із обґрунтуванням позивача щодо порушення інтересів держави, оскільки при укладенні договору сторони дотрималися процедури, необхідної для укладення договору оренди державного майна, а матеріали справи не містять доказів того, що договір погіршує соціально-побутові умови осіб, які навчаються, або працюють в університеті.

Вважає, що норми п.п. 2 п. 8 постанови КМУ від 27.08.2010 №796 "Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної та комунальної форми власності та п. 29 КМУ від 03.06.2020 №483 "Про деякі питання оренди державного та комунального майна", деталізують норми ЗУ "Про освіту", а не суперечать йому.

Пояснила, що частина підвального приміщення була надана в оренду не тому, що воно не використовується, а саме з метою забезпечення учасників освітнього процесу послугою, яку не має можливості надавати університет. Саме враховуючи інтереси учасників освітнього процесу та діючи з метою забезпечення послугами, які заклад самостійно не має можливості надавати, дбаючи про обслуговування студентів, педагогічних, науково-педагогічних, наукових та інших працівників закладу, було направлено лист до Міністерства освіти і науки України для отримання дозволу на передачу в оренду частини підвального приміщення навчального корпусу та саме із таких мотивів було отримано дозвіл.

Наголосила, що відповідно до вимог освітніх програм, вимог щодо оформлення наукових робіт, тощо, учасники освітнього процесу мають готувати реферати, курсові та дипломні роботи, наукові статті, монографії, посібники та інше, тому виникає потреба у поліграфічних послугах. Відповідними інструкціями вимагається спеціальне оформлення робіт, а це і друкування, і переплетення. і спеціальна відмітка про час і кількість сторінок, зданих до друку, тощо. При цьому зауважила, що університет самостійно не може надавати такі послуги, а на території, де розміщений університет, відсутні суб`єкти, які б надавали такі послуги. Вважає, що розміщення в частині підвального приміщення суб`єкта з надання поліграфічних послуг безпосередньо пов`язано з обслуговуванням учасників освітнього процесу, що відповідає положенням ч. 4 ст. 80 ЗУ "Про освіту" та має на меті покращення умов навчання отримувачів освітніх послуг.

Вважає, що позивач не зазначив, яке саме право порушено та в чому полягає його порушення. Зауважила, що поняття використання об`єкта освіти за цільовим призначенням не ототожнюється з наявністю у суб`єкта господарювання статусу навчального закладу у розумінні законодавчих приписів та не визначається як вид діяльності по наданню освітніх послуг.

Наголосила, що надаючи в оренду приміщення, окрім забезпечення поліграфічними послугами учасників освітнього процесу, отримуються і додаткові надходження до бюджету університету, оскільки орендар сплачує 50% орендної плати на рахунок університету. Ці кошти використовуються для покращення соціально-побутових умов та забезпечення належних умов освітнього процесу, що є створенням належних соціально - побутових умов та належного рівня освітніх послуг.

Також третя особа, під час розгляду справи, надала роздруківки документів, які є в загального доступу на сайті Університету, на відомості у яких зсилалася при наданні пояснень.

У відповіді на відзив Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях від 23.01.2023 (а.с. 131-138, т.1) та відповіді на пояснення Поліського національного університету від 19.01.2023 (а.с. 139-145, т.1) Житомирська обласна прокуратура наголосила, що згідно інформації навчального закладу від 16.09.2022 №1246/01-17, ТОВ "Диплом Юкрейн" протягом строку дії договору оренди абітурієнтам Поліського національного університету освітні чи будь які інші послуги не надавало. Вважає, що попереднє надання МОН України як органом, уповноваженим управляти майном Поліського національного університету, дозволу на передачу в оренду спірної частини приміщення не спростовує невідповідність оспорюваного договору оренди вимогам ч. 4 ст. 80 ЗУ "Про освіту", так як дотримання відповідної процедури не робить такий договір дійсним. Вважає, що до спірних правовідносин не підлягають застосуванню пп. 2 п. 8 постанови КМУ від 27.08.2010 №796, оскільки остання має підзаконний характер і має застосовуватися лише в контексті відповідності нормам Закону України "Про освіту" (в редакції, чинній з 28.09.2017), який має вищу юридичну силу. Наголосив, що неналежне використання майна навчального закладу прямо порушує державний інтерес у забезпеченні конституційного права громадян на освіту, оскільки остання є державним пріоритетом і таке використання не відповідає цілям, визначеним законодавцем.

Розглядаючи справу суд також враховує, що відповідно до п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абз.1, 2 ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру").

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абз.1 - 3 ч.4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру").

Системне тлумачення положень ч.3-5 ст.53 ГПК України і ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Разом із тим у розумінні положень п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України з урахуванням практики Європейського суду з прав людини прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. При цьому розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п.3 ч.2 ст.129 Конституції України).

Перший - "виключний випадок" - передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежним чином.

"Нездійснення захисту" має прояв у пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Верховний Суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Разом із тим прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. Аналогічні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, від 20.09.2018 у справі №924/1237/17, від 18.08.2020 у справі №914/1844/18, від 08.12.2020 у справі №908/1664/19.

Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, вжиття прокурором всіх передбачених чинним законодавством заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

Суд зобов`язаний дослідити чи знав відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

При цьому саме лише посилання у позовній заяві прокурора на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження із захисту державних інтересів, без доведення цього відповідними доказами, не є достатнім для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом абзацу 2 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.08.2019 у справі №910/6144/18, від 06.08.2019 у справі № 912/2529/18).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 наведено такі правові висновки: "Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим, у випадках та порядку, встановлених законом.

За вказаного, суд враховує, що на думку прокурора, порушення інтересів держави проявляється в тому, що відбулася протиправна передача в оренду державного майна, для використання не за освітнім призначенням, що позбавляє державу можливості забезпечити гарантоване Конституцією України право дітей на одержання якісної професійно-технічної та загальної середньої освіти, збереження мережі навчальних закладів для здійснення останніми освітньої діяльності.

Обґрунтовуючи підстави звернення до суду в особі Міністерства освіти і науки України, прокурор вказує, що згідно частин 1-3 статті 69 Закону України "Про освіту" державний нагляд (контроль) у сфері освіти здійснюється з метою реалізації єдиної державної політики в цій сфері та спрямований на забезпечення інтересів суспільства щодо належної якості освіти та освітньої діяльності. Державний нагляд (контроль) у сфері освіти здійснюється центральним органом виконавчої влади із забезпечення якості освіти та його територіальними органами. Центральний орган виконавчої влади із забезпечення якості освіти та його територіальні органи діють на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені цим Законом та іншими законами України.

Відповідно до Положення про Міністерство освіти і науки України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 № 630, МОН є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності, трансферу (передачі) технологій, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю навчальних закладів, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов`язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності.

Судом встановлено, що Житомирська окружна прокуратура, в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" надіслала Міністерству освіти та науки України повідомлення №24-553вих.22 від 23.09.2022 про виявлені нею порушення ЗУ "Про освіту", з пропозицією вжиття заходів на їх усунення шляхом звернення до суду, а також повідомила, що в разі невжиття або зволікання із вжиттям відповідних заходів позовного характеру, окружна прокуратура самостійно звертатиметься до суду з метою захисту порушених інтересів держави (а.с. 84-86, т.1).

У листі (відповіді) від 26.10.2022 за №1/12682-22 (а.с. 87-88, т.1) Міністерство освіти та науки України повідомило, зокрема про те, що Міністерство, як уповноважений орган управління державним майном при прийнятті управлінських рішень діє лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Зсилаючись на ст. 284 ГК України, ЗУ "Про оренду державного та комунального майна", ст. 761 ЦК України, п.12 ст. 78, ст. 79, 80 ЗУ "Про освіту" вказало, що з метою додаткових надходжень коштів для забезпечення надійної експлуатації будівель, котельного господарства, інженерних мереж та підвищення ефективності використання матеріально-технічної бази в закладах освіти, ураховуючи нормативно-правові та законодавчі акти, Міністерство надає позитивні висновки щодо надання майна в оренду та рекомендації щодо істотних умов при оформленні договорів оренди, якщо це не погіршує проведення навчального процесу та проживання студентів і учнів у гуртожитках. Водночас у вказаному листі Міністерство проінформувало, що у вільних приміщеннях закладів освіти також розташовуються органи влади, зокрема, територіальні підрозділи прокуратури, Національної поліції, Міністерства внутрішніх справ, тощо. Додатково звернуло увагу, що інформація про порушення умов договору оренди від 24.09.2019 №17-у та неналежного використання державного майна у Міністерстві відсутня, тому припинення договору оренди не ініціюювалось.

Проаналізувавши зміст зазначеного листа, суд дійшов висновку, що ним дійсно підтверджено відсутність у Міністерства освіти та науки України намірів звертатися до суду для усунення наведених прокурором порушень, оскільки Міністерство особисто надає позитивні висновки щодо надання майна в оренду та рекомендації щодо істотних умов при оформленні договорів оренди. Крім того суд враховує, що Міністерство додатково звернуло увагу і на відсутність у нього інформації стосовно порушення умов договору оренди від 11.08.2021 №101-у та неналежного використання державного майна, наслідком яких могло б бути припинення договору оренди. За вказаного та зважаючи на те, що предметом дослідження у даній справі є обставини, які стосуються врахування відповідачами вимог законодавства саме при укладенні спірного договору, а визначеному прокурором позивачу, як останній зазначає, всі ці обставини відомі, суд дійшов висновку про дотримання прокурором визначеного ст.23 Закону України "Про прокуратуру" порядку звернення, що свідчить про наявність законних підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді у цій справі.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, з урахуванням наданих пояснень, проаналізувавши вимоги законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог, враховуючи таке.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Статтю 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Відповідно до ст.216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

У даній справі підставою недійсності договору №101- у оренди нерухомого або іншого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності від 11.08.2021, прокурор визначив невідповідність останнього ч. 4 ст. 80 Закону України "Про освіту".

За вказаного, суд враховує, що організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, їх структурних підрозділів та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності урегульовано Законом України "Про оренду державного та комунального майна".

Згідно зі статтею 4 вказаного Закону, Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва є орендодавцями щодо єдиних майнових комплексів, нерухомого майна (будівель, споруд, їх окремих частин), а також майна, що не увійшло до статутного капіталу, що є державною власністю (крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та національних галузевих академій наук, а також майна, що належить закладам вищої освіти та/або науковим установам, що надається в оренду науковим паркам та їхнім партнерам, та інших випадків, передбачених галузевими особливостями оренди майна).

Порядок передачі в оренду державного та комунального майна, включаючи особливості передачі його в оренду (далі - Порядок передачі майна в оренду) визначається Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері реалізації майна (майнових прав, інших активів) або прав на нього на конкурентних засадах у формі аукціонів, у тому числі електронних аукціонів, та здійснює контроль за її реалізацією.

Згідно зі ст.6 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ініціаторами оренди майна можуть бути потенційний орендар, балансоутримувач, уповноважений орган управління та/або орендодавець. Потенційний орендар, зацікавлений в одержанні в оренду нерухомого або індивідуально визначеного майна, звертається до орендодавця із заявою про включення цього майна до Переліку відповідного типу згідно з Порядком передачі майна в оренду. Орендодавець протягом трьох робочих днів з дати отримання відповідної заяви передає її балансоутримувачу такого майна.

Відповідно до ст. 11, 12, 16 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", оголошення про передачу майна в оренду орендодавець оприлюднює в ЕТС. Об`єкти державної та комунальної власності передаються в оренду за результатами проведення аукціону виключно в ЕТС, у тому числі аукціону, предметом якого є право на продовження договору оренди об`єкта згідно із статтею 18 цього Закону. За результатами проведення аукціону укладається договір оренди майна.

За ч.1 ст.3 Закону України "Про вищу освіту", державну політику у сфері вищої освіти визначає Верховна Рада України, а реалізують Кабінет Міністрів України та центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Відповідно до Положення про Міністерство освіти і науки України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №630 від 16.10.2014, Міністерство освіти і науки України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної діяльності, інноваційної діяльності в зазначених сферах, трансферу (передачі) технологій, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю закладів освіти, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов`язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності.

У пункті 3.1 статуту Поліського національного університету (далі - Університету), затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 10.06.2019 №806, визначено, що Міністерство освіти і науки України реалізує права та обов`язки уповноваженого Кабінетом Міністрів України органу стосовно Університету як центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки, у підпорядкуванні та у сфері управління якого перебуває Університет.

Суд встановив, що 09.04.2020 Міністерство освіти і науки України надало дозвіл на укладення договору оренди державного нерухомого майна, зокрема, підвального приміщення навчального корпусу №2, що знаходиться за адресою м. Житомир, б-р Старий, 9, площею 202,2 вк. м. з метою використання - поліграфічні послуги (а.с .53, т.1).

Згідно наказу Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Рівненській та Житомирській областях №406 від 02.06.2021, частину підвального приміщення навчального корпусу №2 площею 202,2 м2, що знаходиться за адресою м. Житомир, б-р Старий, 9, включено до переліку першого типу державне нерухоме майно, щодо якого прийнято рішення про передачу в оренду на аукціоні (а.с. 54, т.1).

Також суд встановив що відповідачі дотрималися визначеної статтею 16 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" процедури, необхідної для укладення договору оренди об`єкта та за результатами проведення аукціону 11.08.2021 уклали Договір №101-у оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності (а.с. 55-64, т.1).

За умовами п. 4 Договору, в оренду передано частину підвального приміщення навчального корпусу №2 площею 202,2 кв.м., що перебуває на балансі Поліського національного університету, та знаходиться за адресою: м. Житомир, бульвар Старий, 9.

За п. 7 Договору, цільове призначення майна - надання поліграфічних послуг.

У п. 12 Договору погоджено, що останній укладено строком на 5 років та діє до 10.08.2026 року включно.

Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 98, т.1) вид діяльності ТОВ "Диплом Юкрейн" за КВЕД: 18.14. Брошурувально-палітурна діяльність і надання пов`язаних з нею послуг (основний) та 18.12. Друкування іншої продукції (а.с. 98, т.1).

Суд встановив, що згідно КВЕД-2010: Клас 18.14. Брошурувально-палітурна діяльність і надання пов`язаних із нею послуг, включає: переплетення, скріплення зразків і післядрукарські послуги, спрямовані на технічну підтримку друкарської діяльності, наприклад, переплетення та кінцеве оброблення книг, брошур, журналів, каталогів тощо, із застосуванням операцій згинання, підрізання та вирівнювання аркушів, складання, сточування окремих частин, прошивання нитками, безшовне (клейо ве) скріплення блоку, висікання й укладення палітурної кришки, склеювання, перевірка нумерації аркушів, наметування, тиснення золотом; скріплення металевою або пластмасовою спіраллю; переплетення і кінцеве оброблення друкованого паперу або друкованого картону із застосуванням операцій згинання, тиснення, просвердлювання, проколювання отворів, перфорації, гравірування, скріплювання, склеювання, ламінування; завершальну підготовку для CD; надання послуг з розсилання електронною поштою, таких як пристосування продукту до вимог їх замовника, підготування пакету для відправлення; інші завершальні види діяльності, такі як тамподрук, виготовлення гравюри штампів, тиснення, виготовлення форм для Брайлівського друку.

Досліджуючи наведені прокурором в обґрунтування позовних вимог обставини, суд також враховує, що відповідно до ч. 1-3 ст. 78 Закону України "Про освіту" (в редакції чинній на момент укладення договору оренди) держава забезпечує асигнування на освіту в розмірі не менше ніж 7 відсотків валового внутрішнього продукту за рахунок коштів державного, місцевих бюджетів та інших джерел фінансування, не заборонених законодавством. Фінансування закладів, установ і організацій системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, а також інших джерел, не заборонених законодавством. Державні та комунальні заклади освіти мають право надавати платні освітні та і н ш і послуги, перелік яких затверджує Кабінет Міністрів України. Засновники відповідних закладів освіти м а ю т ь п р а в о затверджувати переліки платних освітніх та інших послуг, що не увійшли до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Джерелами фінансування суб`єктів освітньої діяльності відповідно до законодавства можуть бути: державний бюджет; місцеві бюджети; плата за надання освітніх та інших послуг відповідно до укладених договорів; плата за науково-дослідні роботи (послуги) та інші роботи, виконані на замовлення підприємств, установ, організацій, інших юридичних та фізичних осіб; доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, підприємств, цехів і господарств, від н а д а н н я в о р е н д у п р и м і щ е н ь, споруд, обладнання; гранти вітчизняних і міжнародних організацій; дивіденди від цінних паперів, відсотки від депозитів і розміщення коштів спеціального фонду на поточних рахунках банків державного сектору; добровільні внески у вигляді коштів, матеріальних цінностей, нематеріальних активів, одержаних від підприємств, установ, організацій, фізичних осіб; інші джерела, не заборонені законодавством (ч. 1 ст. 79 ЗУ "Про освіту").

Згідно з ч.1 ст. 80 Закону України "Про освіту", до майна закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належать: нерухоме та рухоме майно, включаючи будівлі, споруди, земельні ділянки, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло тощо; майнові права, включаючи майнові права інтелектуальної власності на об`єкти права інтелектуальної власності, зокрема інформаційні системи, об`єкти авторського права та/або суміжних прав; інші активи, передбачені законодавством. Майно закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених законодавством.

При цьому, згідно із ч. 4 ст. 80 Закону України "Про освіту", об`єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню для провадження видів діяльності, не передбачених спеціальними законами, к р і м н а д а н н я в о р е н д у з метою надання послуг, які не м о ж у т ь б у т и з а б е з п е ч е н і безпосередньо закладами освіти, п о в я з а н и х із з а б е з п е ч е н н я м освітнього процесу або о б с л у г о в у в а н н я м учасників освітнього процесу, з урахуванням визначення уповноваженим органом управління можливості користування державним або комунальним нерухомим майном відповідно до законодавства.

Зазначене узгоджується з п.29 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого Кабінетом Міністрів України №483 від 03.06.2020 (далі - Порядок №483), не можуть бути використані за будь-яким цільовим призначенням такі об`єкти оренди як майно закладів освіти. Такі об`єкти оренди можуть використовуватися лише для розміщення відповідних закладів або лише із збереженням профілю діяльності за конкретним цільовим призначенням, встановленим рішенням відповідного представницького органу місцевого самоврядування, к р і м випадків, що передбачають використання частини такого майна з метою надання послуг, я к і не м о ж у т ь б у т и з а б е з п е ч е н і безпосередньо такими закладами, п о в ` я з а н и х і з з а б е з п е ч е н н я м чи о б с л у г о в у в а н н я м діяльності таких закладів, їх працівників та відвідувачів. Зазначені об`єкти можуть також використовуватися для проведення науково-практичних, культурних, мистецьких, громадських, суспільних та політичних заходів.

Тобто, наведені положення законодавства передбачають можливість надання в оренду майна державних і комунальних закладів освіти з метою надання послуг, я к і не м о ж у т ь б у т и з а б е з п е ч е н і б е з п о с е р е д н ь о з а к л а д а м и о с в і т и, а саме:

- або/та пов`язаних із з а б е з п е ч е н н я м освітнього п р о ц е с у;

- або/та пов`язаних з о б с л у г о в у в а н н я м у ч а с н и к і в освітнього процесу.

При цьому, зважаючи на твердження прокурора та пояснення інших учасників справи, суд вважає за доцільне звернути увагу, що вищенаведеними приписами законодавчих актів поняття «використання об`єкта не за цільовим призначенням» не ототожнюється з наявністю у суб`єкта господарювання-орендаря статусу навчального закладу та не визначається виключно як вид діяльності по наданню освітніх послуг. Також не ставляться вимоги щодо діяльності такого суб`єкта на основі державної чи комунальної форми власності та щодо надання відповідних послуг на безоплатній основі.

Також суд враховує, що підпунктом 2 пункту 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 №796 "Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності", передбачена можливість надання в оренду будівель, споруд, окремих тимчасово вільних приміщень і площ, іншого рухомого та нерухомого майна або обладнання, що тимчасово не використовується у освітній, навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у закладі (установі) освіти.

Зважаючи на твердження прокурора про те що, з урахуванням позиції Верховного Суду, сформульованої у п. 5.6 постанови від 20.01.2022 у справі №906/1551/20, до спірних правовідносин не підлягають застосуванню норми пп. 2 п. 8 постанови КМУ від 27.08.2010 №796, суд зауважує, що постанова має підзаконний характер, спрямована на конкретизацію норм Закону України "Про освіту" і має застосовуватися лише в контексті та відповідно до норм Закону, який має вищу юридичну силу.

При цьому суд враховує висновки ВС, наведені у постановах від 08.11.2022 у справі №917/1090/21 та від 17.01.2023 у справі №902/51/21 стосовно того,що ЗУ "Про освіту"не містить переліку послуг, які можуть надаватися в орендованих приміщеннях закладів освіти, проте враховуючи загальну спрямованість положень цьогоЗакону, такі послуги повинні мати пов`язаність з навчально-виховним процесом чи його учасниками. Звідси, питання про те, чи пов`язані послуги, які надаються в орендованих приміщеннях з обслуговуванням учасників освітнього процесу суди мають вирішувати виходячи із к о н к р е т н и х о б с т а в и н справи, однак з обов`язковим урахуванням того, що надання в оренду майна закладів освіти, в тому числі, і для обслуговування учасників освітнього процесу можливе виключно у випадку, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.

За вказаного, суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.1 ЗУ «Про освіту»:

- освітня діяльність - діяльність суб`єкта освітньої діяльності, спрямована на о р г а н і з а ц і ю, з а б е з п е ч е н н я та реалізацію освітнього процесу у формальній та/або неформальній освіті (п.16);

- здобувачі освіти - вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти, аспіранти (ад`юнкти), інші особи, які здобувають освіту за будь-яким видом та формою здобуття освіти (п.8);

- якість освітньої діяльності- р і в е н ь о р г а н і з а ц і ї, з а б е з п е ч е н н я та реалізації освітнього процесу, що забезпечує здобуття особами якісної освіти та відповідає вимогам, встановленим законодавством та/або договором про надання освітніх послуг (п.30).

Відповідно до ст. 52 ЗУ «Про освіту», у ч а с н и к а м и о с в і т н ь о г о процесу є: здобувачі освіти; педагогічні, науково-педагогічні та наукові працівники; батьки здобувачів освіти; фізичні особи, які провадять освітню діяльність; інші особи, передбачені спеціальними законами та залучені до освітнього процесу у порядку, що встановлюється закладом освіти.

Відповідно до ст. 47 ЗУ «Про вищу освіту», освітній процес - це інтелектуальна, творча діяльність у сфері вищої освіти і науки, що провадиться у закладі вищої освіти (науковій установі) через систему науково-методичних і педагогічних заходів та спрямована на передачу, засвоєння, примноження і використання знань, умінь та інших компетентностей у осіб, які навчаються, а також на формування гармонійно розвиненої особистості.

З наданого до матеріалів справи Статуту «Поліського національного вбачається, що принципами освітньої діяльності Університету (п.2.3), зокрема, є створення умов для особистого розвитку і творчої реалізації людини, впровадження до освітнього процесу прогресивних освітніх технологій і наукових досягнень. До завдань освітньої діяльності Університету (п.2.4), зокрема, віднесено впровадження до освітнього процесу сучасних інтенсивних-особистісно орієнтованих освітніх технологій, прогресивних наукових досягнень. Забезпечення якості вищої освіти, здійснюється, зокрема, через застосування таких інструментів, як: забезпечення освітнього процесу необхідними ресурсами, у тому числі для самостійної роботи здобувачів вищої освіти за кожною освітньою програмою.

Під час розгляду справи, представник третьої особи неодноразово пояснювала, що невід`ємною частиною освітнього процесу є його методичне забезпечення, значні обсяги якого, зокрема, вбачаються з Положень «Про навчально-методичне забезпечення», «Про планування та облік роботи науково-педагогічних працівників», «Про кваліфікаційні роботи у Поліському національному Університеті», які розміщені для загального доступу на сайті Університету. Роздруківки зазначених Положень, для зручності користування, додала до матеріалів справи (а.с. 5-60, т.2).

Також матеріали справи містять, наданий представником третьої особи, Звіт ректора Поліського національного університету про виконання умов контракту з Міністерством освіти і науки України за 2021 рік, з якого вбачається, що в Університеті наявна лабораторія інформаційно-видавничого забезпечення навчального процесу, яка виготовляє бланкову продукцію, журнали для забезпечення освітнього процесу, здійснює роздруківки та копіює документи.

Водночас представник Університету пояснила, що вказана лабораторія, через обмежену кількість працівників та технічних можливостей, не в змозі забезпечити необхідний обсяг потреб навчального закладу у поліграфічних послугах, навіть з урахуванням послуг, отриманих від ТОВ «Диплом Юкрейн», тому у 2021-2022 роках була необхідність задовольнити потреби у послугах, пов`язаних з друком, шляхом укладення договорів з іншими надавачами таких послуг ( а.с. 220-225, т.1).

Згідно з п.12.1 - 12.3 Статуту, Університет відповідно до законодавства та цього Статуту може надавати фізичним та юридичним особам платні послуги за умови забезпечення надання належного рівня освітніх послуг як основного статутного виду діяльності. Перелік платних освітніх та інших послуг, що можуть надаватися Університетом, затверджується Кабінетом Міністрів України. Порядок надання платних освітніх та інших послуг, включаючи порядок визначення їх вартості, встановлюється чинним законодавством. Університет має право надавати додатково платні освітні та інші послуги виключно понад обсяги, встановлені державним стандартом, та поза діяльністю, що фінансується за рахунок коштів відповідних бюджетів.

Так, суд встановив, що підпунктами 4, 4-1 пункту 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 №796 "Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності", передбачена можливість надання навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності поліграфічних послуг (редагування, переклад наукової, довідкової, технічної, навчальної, навчально-методичної, художньої літератури, розроблення поліграфічного дизайну); послуг комп`ютерного набору, верстання текстів; рекламних послуг; реалізація власної друкованої продукції, у тому числі інформаційної, рекламної та бланкової (крім видання та реалізації навчальної літератури, методичних, науково-методичних, наукових, науково-технічних видань, друкованих засобів масової інформації (газет, часописів, альманахів тощо); видання та розміщення на веб-сайтах банерів та іншої рекламної продукції в електронній формі.

З вищенаведеного вбачається, що поліграфічні послуги невід`ємно пов`язані із забезпеченням освітнього процесу та обслуговуванням учасників освітнього процесу, крім того надання таких послуг, у тому числі і на платній основі, на законодавчому рівні віднесено до послуг, які можуть надаватися закладами освіти, при наявності таких можливостей.

Водночас, судом встановлено, що ТОВ "Диплом Юкрейн" надавало різного виду поліграфічні послуги як студентам так і викладачам Університету. Так, матеріали справи містять лист ТОВ "Диплом Юкрейн" від 17.01.2023, згідно якого останній вказав, що протягом 2022 року до них звернулося 124 студента та користувалися послугами з друку, копіювання, виготовлення палітурок для курсових робіт студентів. До листа додано перелік друкованої продукції, виготовленої та безкоштовно переданої Поліському національному університету ТОВ "Диплом Юкрейн" та Перелік друкованої продукції, виготовленої науково-педагогічним працівникам Поліського національного університету ТОВ "Диплом Юкрейн" (а.с. 188-191, т.1)). При цьому Університетом були надані додаткові пояснення та вказано, що у додатку №1 до зазначеного листа було вказано перелік друкованих продукції, яка була виготовлена безкоштовно та передана університету, зважаючи на те, що зазначена послуга надавалась безоплатно, договір-замовлення не укладався. Щодо переліку друкованої продукції, зазначеної у додатку №2 листа, то вказано, що відповідні послуги надавались орендарем на платній основі, договори на закупівлю послуги були укладені із замовниками науково-педагогічними працівниками (фізичні особи), яким було передано виготовлену продукцію відповідно до акту.

На підтвердження необхідності отримання поліграфічних послуг Університет надав суду та просив долучити до матеріалів справи: інформацію студентської ради університету щодо користування послугами, які надаються ТОВ "Диплом Юкрейн", витяг із звіту ректора Поліського національного університету за 2021 рік, оголошення-звіт про укладений договір на закупівлю послуг, пов`язаних з друком, копію договору про закупівлю послуг (друк матеріалів за науково-дослідною темою) від 17.11.2022, копію договору від 30.11.2021 про закупівлю послуг (Друк монографії), перелік спеціальностей та освітніх програм Поліського національного університету; доручення Фонду державного майна України, положення про кваліфікаційні роботи, положення про планування та облік науково-педагогічних працівників, положення про навчально-методичне забезпечення (а.с. 211-232, т.1; а.с 5-60, т.2)).

Обставин та доказів того, що Університет може самостійно забезпечити існуючу соціальну потребу учасників освітнього процесу щодо надання поліграфічних послуг у необхідному для забезпечення освітнього процесу обсязі, прокурором не надано. При цьому суд зауважує, що Статутом балансоутримувача (Університету) та приписами законодавства взагалі не передбачена можливість надання безоплатних поліграфічних послуг здобувачам освіти, тому надання таких послуг останнім не може бути забезпечено безпосередньо закладом освіти.

При цьому суд враховує, що прокурор та позивач не спростували те, що на території навчального закладу та в межах розумної відставні від нього, відсутня можливість отримати такі послуги в інший спосіб.

З огляду на встановлені судом обставини є очевидним те, що можливість отримання, зокрема здобувачами освіти, поліграфічних послуг безпосередньо в закладі освіти, однозначно спрямоване на забезпечення належних умов, необхідних для виконання ними навчальних програм та отримання якісної освіти.

Водночас суд звертає увагу на пояснення відповідача2 про те, що на підставі тендеру ним виконано державні замовлення з друку і для інших навчальних закладів, а саме через майданчик «PROZORRO» відповідач виконав понад 50 замовлень з друку різного виду поліграфічної продукції саме для освітніх закладів різного ступеня і профілю. Тобто, зазначений обсяг замовлень також пов`язаний із забезпеченням освітнього процесу, хоча і інших навчальних закладів. Зазначені обставини додатково вказують на те, що відповідач2 надає послуги з дотриманням приписів ч. 4 ст. 80 Закону України "Про освіту" та п.29 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого Кабінетом Міністрів України №483 від 03.06.2020.

Доказів на спростування наведених обставин прокурор та позивач не надали.

Також суд встановив, що передана в оренду частина підвального приміщення навчального корпусу №2 площею 202,2 м2, що перебуває на балансі Поліського національного університету, є не задіяним у навчальному процесі. При цьому у матеріалах справи відсутні докази того, що його використання орендарем, зокрема, з урахуванням розміщення (підвальне приміщення), перешкоджає учасникам навчально-виховного процесу, погіршує їх соціально-побутові умови та негативно впливає на освітній процес.

Також матеріали справи не містять і суд не встановив обставин, які б свідчили проте, що діяльність ТОВ «Диплом Юкрейн» погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у закладі освіти чи порушує умови безпечної роботи навчального закладу.

Наведені обставини прокурором не спростовані.

Водночас у матеріалах справи міститься лист Міністерства освіти і науки України, як власника майна, №1/13624-22 від 10.11.2022, в якому останнє повідомило прокурора про те, що передачу в оренду майна здійснено у відповідності до вимог чинного законодавства України а також про те (а.с. 87-88, т.1), що з метою додаткових надходжень коштів для забезпечення надійної експлуатації будівель, котельного господарства, інженерних мереж та підвищення ефективності використання матеріально-технічної бази в закладах освіти, ураховуючи нормативно-правові та законодавчі акти, Міністерство надає позитивні висновки щодо надання майна в оренду та рекомендації щодо істотних умов при оформленні договорів оренди, якщо це не погіршує проведення навчального процесу та проживання студентів і учнів у гуртожитках. Водночас у вказаному листі Міністерство проінформувало, що у вільних приміщеннях закладів освіти також розташовуються органи влади, зокрема, територіальні підрозділи прокуратури, Національної поліції, Міністерства внутрішніх справ, тощо. Додатково звернуло увагу, що інформація щодо порушення умов договору оренди від 24.09.2019 №17-у та неналежного використання державного майна у Міністерстві відсутня.

З огляду на вищевикладене, суд встановив, що відповідач2 в орендованому приміщенні надає послуги, пов`язані із забезпеченням освітнього процесу, які не можуть бути забезпечені у необхідному обсязі безпосередньо закладами освіти, а також послуги, пов`язані із обслуговуванням учасників освітнього процесу, які в цілому не можуть бути забезпечені безпосередньо Університетом. Так, надання в оренду частини підвального приміщення сприяє покращенню соціально-побутовим умов осіб, які навчаються та працюють у навчальному закладі, оскільки останні мають можливість користуватися поліграфічними послугами, наданими ТОВ "Диплом Юкрейн", без зайвих витрат часу, безпосередньо у навчальному закладі. Водночас суд враховує, що приписами законодавства, яке регулює спірні правовідносини в імперативному порядку не визначено, що діяльність такого орендаря має бути пов`язана із забезпеченням освітнього процесу виключного того закладу освіти, в орендованому приміщенні якого він знаходиться, тобто не заборонено надавати такі послуги і іншим закладам освіти.

Суд також враховується, що окрім соціально корисної функції забезпечення учасників освітнього процесу поліграфічними послугами, досягається і економічний інтерес держави та Університету, адже як вбачається з письмових пояснень Університету, об`єкт оренди не використовується у навчальній діяльності, натомість надання його в оренду, крім іншого сприяє додатковому фінансуванню навчального закладу, що беззаперечно також є важливим для забезпечення освітнього процесу.

Враховуючи викладене та наведені положення законодавства, суд зазначає, що розміщення в підвальному приміщенні навчального корпусу №2 орендаря (ТОВ "Диплом Юкрейн"), який надає поліграфічні послуги, спрямоване на забезпечення освітнього процесу та обслуговування учасників освітнього процесу, спрямоване на покращення умов для навчання студентів, що не суперечить положенням частини 4 статті 80 Закону України "Про освіту", а відтак відсутні правові підстави вважати, що оспорюваний договір оренди укладено з порушенням вимог закону, що є обов`язковою умовою для визнання його недійсним у розумінні положень статей 203, 215 Цивільного кодексу України.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 23.11.2021 у справі №909/1374/19, у якій Верховний Суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення - першого поверху гуртожитку №6 Університету, переданого для розміщення торгового об`єкта з продажу продовольчих товарів, крім товарів підакцизної групи.

Безпідставним також є зсилання прокурора на постанову Великої палати Верховного суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17, оскільки мета оренди у справі №905/1227/17 та №906/18/23 є різним. Так, у справі, що переглядалася Великою Палатою, спірні приміщення були передані в оренду з метою розміщення виробництва індикаторів температури для газових плит, тобто для діяльності не пов`язаної з навчально-виховним процесом Маріупольського професійного ліцею. При цьому, Велика Палата керувалася приписами підпункту 2 пункту 8 постанови Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2010 року № 796 "Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності" та пунктом 3.19 Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу ДСанПіН 5.5.2.008-01, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 14 серпня 2001 року № 63.

При цьому, Велика Палата вказала, що виходячи зі змісту вищенаведених правових положень, в якості додаткових джерел фінансування навчальних закладів законом передбачається можливість залучати, у тому числі доходи від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання. Проте надання в оренду таких приміщень, споруд, обладнання, що тимчасово не задіяні, дозволяється лише для їх використання, пов`язаного з навчально-виховним процесом відповідного навчального закладу, за умови, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.

За вказаного, також безпідставним посилання на інші постанови Верховного суду, оскільки мета передачі в оренду приміщень, які належали закладам освіти, була інша, ніж у даній справі. Зокрема, як вбачається з постанови ВС від 05.02.2020 у справі №913/152/18, спірне приміщення передане в оренду ПП "Секьюріті Бізнес Компані - Індекс" для розміщення суб`єкта господарювання, що діє на основі приватної власності, провадить господарську діяльність приватних охоронних служб і у сфері права, тобто виключно в цілях підприємницької діяльності орендаря, не пов`язаної з навчально-виховним процесом навчального закладу. Як вбачається з постанови ВС від 20.01.2022 у справі №906/1551/20, приміщення майстерні передане в оренду використовується підприємцем з метою організації торгівлі непродовольчими товарами. При цьому, у згаданих постановах Верховний суд вказував, що надання в оренду майна закладів освіти, як виняток, передбачено лише з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу.

Натомість, як встановлено судом, у даній справі (№906/18/23), послуги, які надаються орендарем, не м о ж у т ь б у т и з а б е з п е ч е н і б е з п о с е р е д н ь о з а к л а д а м и о с в і т и, та пов`язані як із з а б е з п е ч е н н я м освітнього процесу так і з о б с л у г о в у в а н н я м учасників освітнього процесу, хоча вищевказаним законодавством визначена альтернативність таких послуг: 1) пов`язані із з а б е з п е ч е н н я м освітнього процесу або 2) з о б с л у г о в у в а н н я м учасників освітнього процесу (ч.4 ст. 80 ЗУ "про освіту").

Відповідно до ч.1 ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 24.06.03 у справі "Стретч проти Об`єднаного Королівства Великобританії та Північної Ірландії" встановлено, що особа (орендар) мала принаймні законне сподівання на реалізацію передбаченого договором права на продовження договору оренди і в цілях ст.1 Першого протоколу таке сподівання можна вважати додатковою частиною майнових прав, наданих їй муніципалітетом за орендним договором, та зазначено, що наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила.

У рішенні Європейського суду з прав людини по справі "Девелопмент ЛТД" та інші проти Ірландії" зазначено, що ст.1 Першого протоколу Конвенції можна застосувати до захисту "правомірних очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. "Правомірні очікування" виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати, що таке рішення є дійсним та розраховувати на певний стан речей.

У даній справі визнання недійсним укладеного договору оренди призведе до порушення приватного права відповідача на мирне володіння орендованим майном, отриманого у проведеній державою у відповідності до чинного законодавства конкурсній процедурі, адже можливість державою визнавати недійсними правочини, укладені у відповідності до нею висунутих умов не має бути свавільною і може бути застосована лише у випадку наявності очевидних порушень вимог законодавства, які відсутні за обставинами цієї справи.

Зважаючи на вищевикладене, оцінивши докази у справі, з урахуванням законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання договору №101-у оренди нерухомого або іншого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності від 11.08.2021, укладеного між Регіональним відділенням Фонду Державного майна України по Рівненській та Житомирській областях та Товариством з обмеженою відповідальністю "Диплом Юкрейн" недійсним, а відповідно і для задоволення вимоги про зобов`язання ТОВ"Диплом Юкрейн" повернути частину підвального приміщення навчального корпусу №2 площею 202,2 кв.м. за адресою: м. Житомир, бульвар Старий, 9, у користування Поліського національного університету.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі Проніна проти України, в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд із цим, за змістом п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах Трофимчук проти України, Серявін та інші проти України, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином суд зазначає, що решта долучених до справи доказів та доводів сторін ретельно досліджена і наведених висновків суду не спростовує.

Оскільки відсутні правові підстави для визнання спірного договору недійсним, похідна позовна вимога про зобов`язання відповідача2 повернути спірне приміщення балансоутримувачу також задоволенню не підлягає.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на Житомирську обласну прокуратуру.

Керуючись статтями 2, 73-79, 86, 123, 129, 233, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Судове засідання для вирішення питання про судові витрати призначити на 12:00 год 24.11.2023.

3. Докази для вирішення питання про судові витрати подати протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду - до 14.11.2023.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 27.11.23

Суддя Вельмакіна Т.М.

1 - до справи;

2 - Житомирській обласній прокуратурі (через електроний кабінет ЄСІТС);

3 - позивачу - Міністерству освіти і науки України (через електронний кабінет ЄСІТС);

4 - відповідачу 1- Регіональному відділенню Фонду Державного майна України по Рівненській та Житомирській областях (через електронний кабінет ЄСІТС);

5 - відповідачу 2 - Товариству з обмеженою відповідальністю "Диплом Юкрейн" (рек.);

6 - третій особі - Поліському національному університеті (через електроний кабінет ЄСІТС).