Ухвала

від 30.03.2010 по справі 10-58

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Ухвала

Іменем України

30 березня 2010 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого – судді: Романова О.В.,

суддів: Фоміна Ю.В., Заліщука М.С.,

з участю прокурора: Яковлєва О.С.,

скаржника: ОСОБА_1,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі матеріали справи за апеляцією ОСОБА_1 на постанову Ружинського районного суду Житомирської області від 27 січня 2010 року.

Цією постановою залишено без задоволення скаргу ОСОБА_1 на постанову органу дізнання Ружинського РВ УМВС України в Житомирській області від 27.08.2009 року про закриття кримінальної справи за відсутністю в діях ОСОБА_2 складу злочину, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України.

В апеляції ОСОБА_1 ставить питання про скасування зазначеної постанови суду від 27 січня 2010 року та направлення матеріалів справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти проведеного по справі дізнання, та не взяття до уваги судом всіх обставин, що підтверджують винуватість ОСОБА_2. Безпосередньо вказує, що органом дізнання та судом не було взято до уваги те, що він знаходився на стаціонарному лікуванні з 01.09 по 29.09.2007 року, тобто більше 21 дня, з діагнозом закрита черепно-мозкова травма та струс головного мозку, що само по собі вже підтверджує факт його побиття ОСОБА_2 за викладених ним обставин. Вважає, що за наслідками його тривалого лікування ОСОБА_2 необхідно притягнути до кримінальної відповідальності, передбаченої ст. 122 КК України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1 який просив апеляцію задовольнити, думку прокурора про відмову в задоволенні апеляції, ознайомившись з матеріалами на підставі яких було прийняте рішення про закриття кримінальної справи, перевіривши постанову суду першої інстанції в межах, передбачених ст.365 КПК України, апеляційний суд вважає, що апеляція не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя” від 1 січня 1996р. № 9 визнання особи винуватою у вчиненні злочину може мати місце лише за умови доведеності її вини. При цьому обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно апеляційним доводам ОСОБА_1 працівники міліції, а також суд першої інстанції, не взяли до уваги медичні документи, які підтверджують те, що він знаходився на стаціонарному лікуванні саме з дня заподіяння йому тілесних ушкоджень ОСОБА_2 з 01.09 по 29.09.2007 року, з діагнозом закрита черепно-мозкова травма та струс головного мозку, що само по собі вже підтверджує факт його побиття вказаною особою за викладених ним обставин.

Проте, за результатами вивчення справи, колегія суддів визнає такі твердження апелянта необгрунтованими. Як вбачається з матеріалів справи працівниками міліції, для перевірки показань ОСОБА_1 щодо його побиття та встановлення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, була призначена судово-медична експертиза. При цьому, експерту, були надані для вивчення: акт судово-медичного освідування ОСОБА_1, його історію хвороби та амбулаторну картку, рентгенівські знімки, консультативно-діагностичні висновки, реографічне дослідження.

Згідно висновку експерта за № 238 від 14.08.2009р. на період 01.09.2007 року, тобто на час звернення ОСОБА_1 до лікарів, у нього будь яких тілесних ушкоджень не виявлено. Виставлений в історії хвороби діагноз: „ Закрита черепно мозкова травма, струс головного мозку”, будь якими об’єктивними даними та додатковими методами дослідження не підтверджено. Виявлені при досліджені в діагностичному центрі рубцьово-атрофічні зміни головного мозку найбільш ймовірно могли утворитися внаслідок перенесених ОСОБА_1 раніше (1996-1998 роках) черепно-мозкових травм, пов’язати їх з часом його перебування на лікуванні в лікарні від 01.09.2007 року не є можливим(а.с. 103).

Таким чином, версію ОСОБА_1 про заподіяння йому ОСОБА_2П 01.09.2007 року тілесних ушкоджень, в наслідок чого він лікувався з 01.09 по 29.09.2007 року, крім його показань, будь якими іншими доказами підтверджено не було. За таких обставин, з урахуванням відсутності інших доказів винуватості ОСОБА_2 у злочині, у вчинені якого її звинувачує ОСОБА_1, взявши до уваги існуючі між ними неприязнені стосунки пов’язані із спором щодо майна, органом досудового слідства на законних підставах була винесена постанова про закриття кримінальної справи.

З огляду на викладене вище колегія суддів вважає, що суд обгрунтовано залишив без задоволення скаргу ОСОБА_1, якою він оскаржував постанову органу дізнання Ружинського РВ УМВС України в Житомирській області від 27.08.2009 року про закриття кримінальної справи за відсутністю в діях ОСОБА_2 складу злочину, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляцію ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Ружинського районного суду Житомирської області від 27 січня 2010 року - без зміни.

Судді :