Постанова

від 27.11.2023 по справі 922/1991/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2023 року м. Харків Справа № 922/1991/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Бородіна Л.І., суддя Плахов О.В.,

без виклику сторін,

розглянувши в порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Бурди Аліни Володимирівни, смт Вільшани, Харківська область (вх. №1838 Х/2),

на рішення Господарського суду Харківської області від 21.07.2023 (повний текст складено 21.07.2023) у справі №922/1991/23 (суддя Суслова В.В.),

за позовом Споживчого товариства "Вільшанське", смт Вільшани, Харківська область,

до відповідача Фізичної особи-підприємця Бурди Аліни Володимирівни, смт Вільшани, Харківська область,

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2023 року Споживче товариство "Вільшанське" (надалі - СТ "Вільшанське") звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Бурди Аліни Володимирівни (надалі - ФОП Бурда А.В.) про стягнення 266697,75грн, з яких: заборгованість з орендної плати за період з 01.08.2021 по 16.08.2021 в сумі 3687,74грн, 323,61грн - пеня в розмірі подвійної облікової ставку НБУ, 194,59грн - 3% річних, 1283,01грн - втрат від інфляції, а також 261208,80грн неустойки, нарахованої в порядку ч. 2 ст. 785 ЦК України.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача судових витрат в загальній сумі 24500,47грн, з яких: 4000,47грн судовий збір, 20000,00грн витрати на правову допомогу та 500,00грн поштових витрат.

В обґрунтування позовних вимог СТ "Вільшанське" посилається на те, що після набрання законної сили рішенням Господарського суду Харківської області від 21.12.2021 у справі №922/4069/21, яким визнано розірваним з 17.08.2021 укладений між сторонами договір оренди нерухомого майна №11 від 01.01.2021 та зобов`язано ФОП Бурду А.В. звільнити нежитлові приміщення загальною площею 165,00 кв.м (склад, позначений в технічному паспорті літ. "Н-1") та земельну ділянку площею 100,00 кв.м в господарському дворі за адресою: Харківська обл., Дергачівський р-н, смт Вільшани, вул. Шупенко Ганни, буд. 11, відповідачем не було виконано обов`язку щодо повернення вказаного об`єкта оренди та не було своєчасно сплачено орендні платежі, обов`язок зі сплати яких виник за період до розірвання договору оренди, у зв`язку з чим позивач звернувся за захистом порушених прав та інтересів до господарського суду з позовними вимогами до відповідача щодо стягнення суми заборгованості, відсотків річних, втрат від інфляції та штрафних санкцій, у тому числі неустойки за ч. 2 ст. 785 ЦК України.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 21.07.2023 у справі №922/1991/23 позов задоволено.

Стягнуто з ФОП Бурди А.В. на користь СТ "Вільшанське" заборгованість з орендної плати за період з 01.08.2021 по 16.08.2021 в сумі 3687,74грн, пеню у розмірі 323,61грн, 3% річних у розмірі 194,59грн, інфляційні втрати у розмірі 1283,01грн, неустойку у розмірі 261208,80грн, витрати зі сплати судового збору у розмірі 4000,47грн.

Приймаючи вказане рішення, господарський суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем належним чином не було виконано взяті на себе зобов`язання за договором оренди нерухомого майна №11 від 01.01.2021 та не було у повному обсязі сплачено оренду плату у заявленій позивачем сумі. Встановивши прострочення відповідачем грошового зобов`язання зі сплати орендної плати, а також перевіривши правильність розрахунку 3% річних, інфляційних та пені, господарський суд визнав їх такими, що не суперечать вимогам чинного законодавства, нарахованими арифметично вірно, з урахуванням чого, судом задоволено позовні вимоги про стягнення основного боргу зі сплати орендної плати в сумі 3687,74грн, 194,59грн - 3% річних, 1283,01грн - інфляційних втрат та 323,61грн пені, нарахованої відповідно до п. 5.2. договору.

Разом з цим, задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача неустойки у розмірі 261208,80грн, нарахованої на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України за період з 17.08.2021 по 23.02.2023, господарський суд виходив з того, що рішенням Господарського суду Харківської області від 21.12.2021 у справі №922/4069/21, яке в силу вимог ч. 4 ст. 75 ГПК України містить преюдиційні факти, визнано договір оренди нерухомого майна №11 від 01.01.2021, укладений між СТ "Вільшанське" та ФОП Бурдою А.В. достроково розірваним з 17.08.2021 та зобов`язано орендаря повернути нерухоме майно орендодавцю. Однак, як встановлено судом, нежитлові приміщення, передані відповідачу в оренду за договором оренди нерухомого майна №11 від 01.01.2021, відповідачем звільнені і повернені позивачу лише 24.02.2023, що підтверджено актом приймання-передачі нежитлового приміщення від 24.02.2023, тобто з порушенням строку. З урахуванням встановлених обставин справи, а також правових положень ч. 2 ст. 785 ЦК України, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення неустойки у розмірі 261208,80грн за період з 17.08.2021 по 23.02.2023.

Не погодившись з ухваленим рішенням, відповідач - ФОП Бурда А.В. звернулася до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 21.07.2023 у справі №922/1991/23 та направити справу на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги відповідач обґрунтовує з посиланням на порушення господарським судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, вважає, що судом не було повністю досліджено докази та обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

За твердженням скаржника, ФОП Бурда А.В. не була належним чином повідомлена про розгляд справи судом першої інстанції, судова кореспонденція в даній справі їй не була вручена, повідомлення з поштового відділення до неї не надходили, вона не знала про існування позову та судового розгляду, що позбавило її можливості реалізувати належні їй процесуальні права, в тому числі подати відзив на позовну заяву та власні докази.

Скаржник зазначає про те, що всі документи надсилалися судом за адресою: Харківська обл., Дергачівський р-н, смт Вільшани, пров. Спартака, 8, тоді як фактичне місце реєстрації (прописка) відповідача є Харківська обл., смт Вільшани, пров. Царська, 8.

Представником відповідача під час спілкування з начальником відділення АТ "Укрпошта" було з`ясовано, що кореспонденція від СТ "Вільшанске" та суду працівником відділення була вручена ОСОБА_1 , який є свекром відповідача, за місцем його роботи - Харківська обл., смт. Вільшани, вул. Центральна, 1 (магазин господарчих товарів), що є прямим порушенням Правил надання послуг поштового зв`язку, визначені постановою КМУ №270 від 05.03.2009. Зазначена особа ( ОСОБА_1 ) до теперішнього часу отримані документи відповідачу не передавав та не повідомляв про їх отримання.

Щодо суті самого спору, то відповідач посилається на наявність форс-мажорних обставин, які судом першої інстанції були залишені поза увагою. Так, за умовами п.7.1. договору оренди сторони погодили можливість звільнення від відповідальності у разі настання форс-мажорних обставин. Відповідач наголошує, що основний період, за який позивач стягує кошти, припадає саме на час збройної агресії РФ проти України. Саме в цей час ОСОБА_2 була вагітна та ІНФОРМАЦІЯ_2 народила дитину, що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 .

Також, апелянт посилається на те, що протягом 2022 року Солоницівська селищна громада Харківської області, до якої входить смт Вільшани, неодноразово зазнавала обстрілів та бомбардування зі сторони агресора, а тому відповідач, будучі вагітною та маючи ще одну малолітню дитину, рятуючи їх та своє життя ховалася. Враховуючи той факт, що рішення Господарського суду Харківської області від 21.12.2021 у справі № 922/4069/21 набрало законної сили 13.01.2022, а військова агресія РФ проти України почалася 24.02.2022, відтак ФОП Бурда А.В. не мала фізичної можливості виконати свої зобов`язання щодо повернення орендованого майна за відповідним актом приймання-передачі.

Додатково апелянт звертає увагу на те, що представником відповідача було направлено до відповідних органів адвокатські запити щодо законності розпорядження та надання в оренду земельної ділянки та майна СТ "Вільшанське", за результатом чого було з`ясовано, що Солоницівська селищна рада не приймала рішення про виділення земельної ділянки СТ "Вільшанське" за адресою: Харківська обл., Дергачівський р-н, смт Вільшани, вул. Шупенко Ганни, буд. 11. Додаткові відомості щодо оформлення правових документів на вищевказану земельну ділянку СТ "Вільшанське" відсутні. До того ж, орендна плата за користування вказаною земельною ділянкою СТ "Вільшанське" не сплачується. Згідно відповіді КП "Центр нерухомості №1" Солоницівської селищної ради, орендована нежитлове приміщення літ. Н-1, розташоване за адресою: Харківська обл., Дергачівський р-н, смт Вільшани, вул. Шупенко Ганни, буд. 11, має площу 151,1 м.кв., а не 165,00 м.кв.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.09.2023 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Бородіна Л.І., суддя Плахов О.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.09.2023 поновлено ФОП Бурді А.В. пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення на рішення Господарського суду Харківської області від 21.07.2023 у справі №922/1991/23; відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою; встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень з доказами їх надсилання іншим учасникам провадження - 15 днів з дня вручення даної ухвали; попереджено учасників процесу, що апеляційна скарга ФОП Бурди А.В. на рішення Господарського суду Харківської області від 21.07.2023 у справі №922/1991/23 буде розглядатися за правилами ч. 10 ст. 270 ГПК України без повідомлення учасників справи.

У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов до апеляційного суду 04.10.2023 від СТ "Вільшанське", позивач заперечує проти доводів та вимог апеляційної скарги, просить закрити апеляційне провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 264 ГПК України, або відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити оскаржуване рішення місцевого суду без змін.

Свою позицію позивач обґрунтовує тим, що апеляційну скаргу від імені ФОП Бурди А.В. подано адвокатом Ляпіним Д.Б., який представляє інтереси на підставі ордеру від 08.08.2023 серія АО № 1097171. В графі "особа, якій надається правова допомога" зазначено - Бурді А.В. на підставі договору б/н від 14.06.2023, тоді як відповідачем по справі є саме ФОП Бурда А.В., а не фізична особа. За таких обставин позивач вважає, що апеляційна скарга подана особою, яка не має права її підписувати, що в силу ст. 260 ГПК України передбачає повернення апеляційної скарги. Враховуючи наведене, позивач заперечує проти відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою у цій справі.

Відносно доводів апеляційної скарги щодо отримання копій позову додатків та направлення судом ухвали на адресу відповідача, позивач вказує, що відповідні документи були направлені на адресу ФОП Бурди А.В., зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 62360, Харківська обл., Дергачівський р-н, смт Вільшани, пров. Спартака, 8. Такі відомості з ЄДР є актуальними та містять аналогічну інформацію станом і на цей час.

Що суті спору, то позивач вказує про те, що рішенням Господарського суду Харківської області від 21.12.2021 по справі №922/4069/21 визнано договір оренди нерухомого майна №11 від 01.01.2021 достроково розірваним з 17.08.2021, відповідно на момент збройної агресії рф проти України (24.02.2022) відносини сторін вже не регулювались цим договором, оскільки рішенням суду вказаний договір визнано розірваним з 17.08.2021.

Доводи відповідача про настання форс-мажорних обставин, наведені з посиланням на лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, позивач вважає безпідставними та необґрунтованими, оскільки такий лист жодним чином не спростовує необхідність дотримання процедури засвідчення форс-мажору для суб`єктів господарювання відповідним сертифікатом. Також, доводи відповідача про неможливість своєчасного повернення нерухомого майна за актом, на думку позивача, не підтверджуються наданими до матеріалів справи доказами та не можуть бути підставою для звільнення відповідача від відповідальності за довготривале неповернення об`єкту оренди.

У поданому відзиві на апеляційну скаргу позивач також наводить попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які СТ "Вільшанське" очікує понести за результатом розгляду цієї справи судом апеляційної інстанції, а саме: витрати на професійну правничу допомогу орієнтовно у розмірі 15000,00грн, а також витрати на поштові пересилання орієнтовно 500,00грн. Як вказує позивач, докази понесення відповідних витрат будуть надані у відповідності до вимог ч. 8 ст. 129 ГПК України - не пізніше п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 та ч. 8 ст. 252 ГПК України, у разі здійснення розгляду справи в порядку письмового провадження суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами, досліджує докази і письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, судове засідання не проводиться.

За ч. 1 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З огляду на те, що ціна позову у даній справі є меншою від ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (266697,75грн), суд апеляційної інстанції розглядає дану справу за правилами ч. 10 ст. 270 ГПК України без повідомлення учасників справи.

На час ухвалення цієї постанови клопотання будь-якої із сторін про розгляд справи в порядку загального позовного провадження до Східного апеляційного господарського суду не надходили.

Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 наведеної статті передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, судова колегія Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 01.01.2021 між Споживчим товариством "Вільшанське" (орендодавець) та ФОП Бурдою Аліною Володимирівною (орендарем) укладено договір оренди нерухомого майна №11 (надалі договір), за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 165,00 кв. м. - склад позначений в технічному паспорті літерою "Н-1", з можливістю розміщення будівельних матеріалів на земельній ділянці орієнтовною площею 100,00кв.м. в господарському дворі за адресою: Харківська обл., Дергачівський р-н, смт Вільшани, вул. Шупенко Ганни, буд. 11 згідно акту приймання-передачі (надалі - об`єкт оренди) (п. 1.1. договору).

Строк дії договору оренди визначено сторонами з 01.01.2021 по 31.12.2021 включно (п. 1.4. договору).

Пунктом 1.5. договору передбачено, що договір вступає в силу з моменту підписання сторонами акту приймання передачі, який є невід`ємною частиною договору.

За умовами п. 1.6. договору орендоване приміщення вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі з повернення приміщення.

Згідно п. 3.7. договору орендар зобов`язується передати орендоване приміщення орендодавцю за актом приймання-передачі.

Порядок сплати орендної плати передбачено п. 4.1. договору, а саме: оренда плата перераховується щомісячно не пізніше 05 числа поточного місяця у розмірі 7145,00грн на поточний рахунок орендодавця (5676,00грн за оренду приміщення, оренда земельної ділянки - 1000,00грн, податок на нерухоме майно 207,00грн, плата на землю 262,00грн).

Пунктом 4.5. цього договору передбачено, що в разі закінчення терміну дії цього договору орендна плата сплачується орендарем включно по день фактичної передачі орендодавцю за актом приймання-передачі орендованого приміщення.

Розділом 5 визначена відповідальність сторін.

Так, відповідно до п. 5.1. договору сторони несуть майнову відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору.

Пунктом 5.2. договору визначено, що в разі несвоєчасного внесення орендної плати (п. 4.1. договору) орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі двох облікових ставок НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня.

В разі прострочення внесення орендної плати більше одного місяця орендодавець має право розірвати договір і вимагати відшкодування збитків, завданих цим простроченням (п. 5.3. договору).

За умовами п. 6.1. договору передбачено, що дострокове розірвання договору за ініціативою орендодавця може мати місце, з поміж іншого, в разі порушення строку внесення орендної плати більше одного місяця з моменту виникнення зобов`язання.

Сторона зацікавлена в достроковому розірванні договору, зобов`язана направити іншій стороні письмове повідомлення про дострокове розірвання договору, в термін не менш ніж за 20 календарних днів до бажаної дати припинення договору (п. 6.2. договору).

Як вбачається з матеріалів справи, 01.01.2021 на виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 165,00 кв.м. - склад позначений в технічному паспорті літ. "Н-1", та земельну ділянку площею 100,00 кв.м. за адресою: Харківська обл., Дергачівський р-н, смт Вільшани, вул. Шупенко Ганни, буд. 11, що підтверджується актом приймання-передачі в оренду об`єкта нерухомості, торгового та виробничого обладнання від 01.01.2021.

20.07.2021, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання зі сплати орендної плати за договором оренди нерухомого майна №11 від 01.01.2021, СТ "Вільшанське" звернулось до Господарського суду Харківської з позовом до ФОП Бурди А.В. про стягнення заборгованості за договором оренди нерухомого майна №11 від 01.01.2021 за період з січня 2021 по липень 2021 року (справа №922/2866/21).

Так, у позовній заяві по справі №922/2866/21 СТ "Вільшанське" просило стягнути з ФОП Бурди А.В. за період з січня 2021 по липень 2021 року: заборгованість з орендної плати в сумі 49800,65грн; пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ у сумі 1892,12грн; 3% річних у розмірі 401,88грн; інфляційні втрати у розмірі 1304,40грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 21.09.2021 у справі №922/2866/21 стягнуто з ФОП Бурди А.В. на користь СТ "Вільшанське" заборгованість з орендної плати у розмірі 49800,65грн, пеню у розмірі 1712,23грн, 3% річних у розмірі 401,88грн, інфляційні втрати у розмірі 1304,40грн, витрати зі сплати судового збору у розмірі 2262,35грн, витрати на професійну правничу допомогу та компенсаційні витрати за платежі, що пов`язані із наданням правничої допомоги у розмірі 5220,80грн.

У вказаному рішенні у справі №922/2866/21 було встановлено порушення відповідачем (ФОП Бурдою А.В.) умов договору оренди нерухомого майна №11 від 01.01.2021 в частині повної та своєчасної сплати орендної плати у встановлений п.4.1. договору строк.

Рішення Господарського суду Харківської області від 21.09.2021 у справі №922/2866/21 набрало законної сили 12.10.2021.

У подальшому, 05.10.2021, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання зі сплати орендної плати за договором оренди нерухомого майна №11 від 01.01.2021, СТ "Вільшанське" звернулось до Господарського суду Харківської з позовом до ФОП Бурди А.В. про визнання договору оренди нерухомого майна №11 від 01.01.2021 достроково розірваним з 17.08.2021, звільнення орендованих приміщень і повернення СТ "Вільшанське" за актом приймання-передачі орендованих приміщень (справа №922/4069/21).

Рішенням Господарського суду Харківської області від 21.12.2021 у справі №922/4069/21 визнано договір оренди нерухомого майна №11 від 01.01.2021, укладений між СТ "Вільшанське", як орендодавцем, та ФОП Бурдою А.В., як орендарем, достроково розірваним з 17.08.2021, та у зв`язку із розірванням договору, зобов`язано ФОП Бурду А.В. звільнити нежитлові приміщення загальною площею 165,00 кв. м - складу, позначеному в технічному паспорті літерою "Н-1", та земельної ділянки площею 100,00 кв. м в господарському дворі за адресою: Харківська обл., Дергачівський р-н, смт Вільшани, вул. Шупенко Ганни, буд. 11, та зобов`язано ФОП Бурду А.В. повернути СТ "Вільшанське" за актом приймання-передачі орендовані нежитлові приміщення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 21.12.2021 у справі №922/4069/21 набрало законної сили 13.01.2022.

Однак, належні позивачу нежитлові приміщення, які були передані відповідачу в оренду за договором оренди нерухомого майна №11 від 01.01.2021, ФОП Бурдою А.В. були звільнені і повернені СТ "Вільшанське" лише 24.02.2023 року, що підтверджується актом приймання-передачі від 24.02.2023.

Враховуючи неналежне виконанням відповідачем зобов`язання зі сплати орендної плати за договором оренди нерухомого майна №11 від 01.01.2021 позивач звернувся з цим позовом до Господарського суду Харківської області, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати за період з 01.08.2021 по 16.08.2021 в сумі 3687,74грн, а також 323,61грн - пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (відповідно до п. 5.2. договору), 194,59грн - 3% річних та 1283,01грн - втрат від інфляції.

Крім того, у зв`язку з не поверненням відповідачем у передбачений строк орендованого приміщення позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 261208,80грн неустойки, нарахованої на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення повернення об`єкту оренди за період з 17.08.2021 по 23.02.2023.

Як вже зазначалося раніше, за результатами розгляду позовних вимог Господарським судом Харківської області 21.07.2023 ухвалено оскаржуване рішення у справі №922/1991/23, яким позов задоволено з підстав, зазначених вище.

Надаючи кваліфікацію спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції частково не погоджується з правильністю правових висновків суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позову у повному обсязі з огляду на таке.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

У відповідності до п. 1 ст. 12 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Як визначено ст. 67 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

У ст.ст. 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Згідно ст. 174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 2 ст. 180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

За приписами ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 ст. 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Як вбачається із матеріалів справи, правовідносини між сторонами цього спору виникли на підставі договору оренди нерухомого майна №11 від 01.01.2021, до правового регулювання за яким застосовуються положення глави 78 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 760 ЦК України встановлено, що предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права. Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч.ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України).

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Договір найму укладається на строк, встановлений договором. Якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк. Кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна - за три місяці. Договором або законом може бути встановлений інший строк для попередження про відмову від договору найму, укладеного на невизначений строк (ч.ч. 1, 2 ст. 763 ЦК України).

Положеннями ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За умовами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, факт передачі в оренду СТ "Вільшанське", прийняття ФОП Бурдою А.В. та користування останньою об`єктом оренди за договором, а саме: нежитловим приміщенням загальною площею 165,00 кв.м - складу, позначеному в технічному паспорті літерою "Н-1", та земельної ділянки площею 100,00 кв.м в господарському дворі за адресою: Харківська обл., Дергачівський р-н, смт Вільшани, вул. Шупенко Ганни, буд. 11, підтверджується наявним у справі актом приймання-передачі в оренду об`єкта нерухомості, торгового та виробничого обладнання від 01.01.202, який було підписано сторонами у двох примірниках.

Разом з цим, за умовами п. 4.1.договору оренди сторонами було погоджено, що оренда плата перераховується щомісячно не пізніше 05 числа поточного місяця у розмірі 7145,00грн на поточний рахунок орендодавця (5676,00грн за оренду приміщення, оренда земельної ділянки - 1000,00грн, податок на нерухоме майно 207,00грн, плата на землю 262,00грн).

Також судом першої інстанції встановлено, що існують судові рішення, які мають преюдиційне значення для розгляду цієї справи, а саме - рішення Господарського суду Харківської області від 21.09.2021 по справі №922/2866/21 та рішення Господарського суду Харківської області від від 21.12.2021 по справі №922/4069/21, які набрали законної сили.

Преюдиційність - у процесуальному праві обов`язок суду, який розглядає справу, прийняти без перевірки та доказів факти, які раніше вже були встановлені набравшим законної сили судовим рішенням або вироком у будь-якій іншій справі. Преюдиційність дозволяє уникнути ухвалення суперечливих судових актів щодо одного й того ж питання та вирішувати справи з найменшими витратами часу та засобів.

Верховний Суд вже неодноразово у своїх постановах зазначав про особливості застосування інституту преюдиції. Преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу. Тобто факти, установлені у прийнятих раніше судових рішеннях, мають для суду преюдиціальний характер. Преюдиціальність означає обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили, в одній справі, для суду при розгляді інших справ (постанова Верховного Суду від 26.11.2019 по справі №922/643/19). Правило про преюдицію сприяє додержанню процесуальної економії.

Так, у рішенні Господарського суду Харківської області від 21.09.2021 у справі №922/2866/21 встановлено порушення ФОП Бурдою А.В. умов договору оренди нерухомого майна №11 від 01.01.2021 в частині повної та своєчасної сплати орендної плати у встановлений п. 4.1. договору строк.

Вказаним рішенням стягнуто з відповідача заборгованість за період з січня 2021 року по липень 2021 року, а також пеню, 3% річних та інфляційні втрати.

У той же час, рішенням Господарського суду Харківської області від 21.12.2021 у справі № 922/4069/21 визнано договір оренди нерухомого майна №11 від 01.01.2021, укладений між СТ "Вільшанське", як орендодавцем, та ФОП Бурдою А.В., як орендарем, достроково розірваним з 17.08.2021, а також зобов`язано відповідача повернути об`єкт оренди за актом примання-передачі.

Згідно ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, яке набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З огляду на викладені обставини, а також враховуючи обставин, встановлені у рішеннях господарського суду у справах №922/2866/21 та № 922/4069/21, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про те, що відповідач за період з 01.08.2021 по 16.08.2021 мала сплатити позивачу орендну плату у розмірі 3687,74грн, виходячи з наступного розрахунку: 7145,00грн - оренда плата за 1 календарний місяць (п.4.1. договору) / 31 день серпня * 16 календарних днів серпня 2021 року до дати дострокового розірвання договору (17.08.2021) = 3687,74грн.

У той же час, матеріали справи не містять та відповідачем не надано, у тому числі до апеляційного суду доказів сплати заборгованості у вказаному розмірі.

Таким чином, оскільки відповідач не надала суду будь-яких доказів на підтвердження сплати заборгованості перед позивачем за період з 01.08.2021 по 16.08.2021 у розмірі 3687,74грн, а в матеріалах справи такі докази відсутні, відтак колегія суддів погоджується з вірним висновком місцевого суду про те, що відповідач належним чином не виконала взяті на себе зобов`язання за договором оренди нерухомого майна №11 від 01.01.2021, у зв`язку з чим позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

При цьому суд апеляційної інстанції зазначає, що невиконання грошового зобов`язання правильно кваліфіковане судом першої інстанції як його порушення у розумінні норм ЦК України, а самого відповідача визначено таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання у розумінні ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із змісту ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від ухвалення рішення суду про присудження суми боргу, відкриття виконавчого провадження чи його зупинення.

Колегія суддів, перевіривши правильність нарахування 3% річних та інфляційних втрат, дійшла висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 3% річних у розмірі 194,59грн та інфляційних втрат у розмірі 1283,01грн.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч.ч. 4, 6 ст. 231 ГК України).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

У пункті 5.2. договору оренди сторони погодили, що в разі несвоєчасного внесення орендної плати (п. 4.1. договору) орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі двох облікових ставок НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня.

Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується факт несвоєчасного виконання відповідачем своїх зобов`язань в частині сплати орендної плати за період з 01.08.2021 по 16.08.2021 у розмірі 3687,74грн, колегія суддів вважає, що позовні вимоги про стягнення пені в сумі 323,61грн в розмірі подвійної облікової ставку НБУ, нарахованої на суму основного боргу за період з 06.08.2021 по 06.02.2022 (відповідно до п. 5.2. договору) є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, наведені в апеляційній скарзі аргументи відповідача щодо настання форс-мажорних обставин не можуть бути підставою для відмови у задоволенні вищевказаних позовних вимоги, оскільки: по-перше, положення ч. 1 ст. 617 ЦК України передбачають можливість звільнення особи саме від відповідальності за порушення зобов`язання, а не від виконання самого (основного) зобов`язання, яким у даному випадку є вимоги в частині стягнення основного боргу та нараховані на таку суму інфляційні та 3% відсотки річних, які входять до складу грошового зобов`язання. Наведені відповідачем доводи у даному випадку також не можуть бути підставою для відмови стягненні пені в сумі 323,61грн, оскільки таке нарахування здійснено на зобов`язання, строк виконання яких настав до виникнення форс-мажорних обставин, на які посилається відповідач, а саме нарахування пені здійснено до 24.02.2022.

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення з відповідача неустойки, нарахованої відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України за період з 17.08.2021 по 23.02.2023 у розмірі 261208,80грн, колегія суддів виходить з такого.

За умовами п. 1.6. укладеного між сторонами договору орендоване приміщення вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі з повернення приміщення.

При цьому відповідно до п. 3.7. договору орендар зобов`язується передати орендоване приміщення орендодавцю за актом приймання-передачі.

Як вже вказувалося раніше, рішенням Господарського суду Харківської області від 21.12.2021 у справі № 922/4069/21 визнано договір оренди нерухомого майна №11 від 01.01.2021, укладений між СТ "Вільшанське", як орендодавцем, та ФОП Буродою А.В., як орендарем, достроково розірваним з 17.08.2021.

Відповідно до ч. 2 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

У разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі (ч. 1 ст. 785 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Наслідки невиконання обов`язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві регламентує ч. 2 ст. 785 ЦК України, відповідно до якої якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

З досліджених судом матеріалів справи вбачається, що нежитлові приміщення, передані ФОП Бурді А.В. в оренду за договором оренди нерухомого майна №11 від 01.01.2021, відповідачем звільнені і повернені позивачу лише 24.02.2023, що підтверджено актом приймання-передачі нежитлового приміщення від 24.02.2023, тобто з порушенням строку.

Як слідує з пояснень та розрахунків позивача, останнім нараховано суму неустойки на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України у розмірі подвійної плати за користування нерухомим майно за період з 17.08.2021 по 23.02.2023 в сумі 261208,80грн.

Господарський суд першої інстанції, врахувавши, що термін дії договору оренди нерухомого майна №11 від 01.01.2021 закінчився 17.08.2021 та у зв`язку з невчасним виконанням орендарем зобов`язання щодо повернення орендованого нерухомого майна орендодавцю самостійно за актом приймання-передачі, дійшов висновку, що позивачем було правомірно нарахована неустойка за прострочення повернення об`єкта оренди у розмірі подвійної орендної плати за кожен місяць прострочення, що за період з 17.08.2021 по 23.02.2023 складає 261208,80грн.

Однак, колегія суддів не може в повній мірі погодитись із вказаними висновками суду.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що відповідачем дійсно було порушено зобов`язання щодо повернення орендованого майна, а тому позовні вимоги про стягнення неустойки, передбаченої ч. 2 ст. 785 ЦК України відповідають вимогам чинного законодавства, однак підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Суд зауважує, що положення ч. 2 ст. 785 ЦК України встановлюють можливість стягнення неустойки за весь час прострочення виконання зобов`язання щодо повернення об`єкта оренди.

Як вже зазначалося раніше, обов`язок з повернення об`єкту оренди у відповідача виник з 13.01.2022, тобто в момент набрання законної сили судовим рішенням від 21.12.2021 у справі №922/4069/21 про розірвання договору та зобов`язання відповідача повернути нерухоме майно позивачу.

При цьому, законодавець чітко визначив обставини, які породжують у наймодавця право на застосування до наймача відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України такої форми майнової відповідальності, як неустойка, у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення, а саме - невиконання наймачем передбаченого ч. 1 ст. 785 ЦК України обов`язку щодо негайного повернення наймодавцеві речі (у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі) у разі припинення договору.

Відтак, господарським судом першої інстанції не було враховано, що нарахування позивачем неустойки за період з 17.08.2021 (дата, з якої судовим рішенням у справі №922/4069/21 визнано розірваним договір оренди) до 13.01.2022 (дата набрання законної сили судовим рішенням у справі №922/4069/21), коли у відповідача обов`язку повертати об`єкт оренди позивачу не існувало, вищенаведеним положенням ст. 785 ЦК України не відповідає, а тому нарахування неустойки за вказаний період позивачем здійснено безпідставно.

Щодо зазначених відповідачем в апеляційній скарзі доводів про безпідставність стягнення неустойки, нарахованої в умовах воєнного стану, в той час коли відповідач була вагітною та була вимушена переховуватись від ракетних обстрілів, посилаючись при цьому на умови договору щодо форс-мажорних обставин, за яких сторони звільняються від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання умов договору, апеляційним господарським судом враховуються наступні обставини.

Так, пунктами 7.1. - 7.4. договору оренди передбачено можливість звільнення сторони від відповідальності за невиконання зобов`язань за договором у випадку настання форс мажорних обставин, які повинні бути підтверджені Торгово-промисловою палатою України.

У зв`язку з військовою агресією РФ проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022.

Частиною 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сиди) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору, зокрема, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, тощо.

У подальшому, Торгово-промислова палата України (далі - ТПП) оприлюднила лист № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, яким на підставі ст. 14 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні

Згідно ст. 14-1 Закону України Про Торгово-промислові палати в Україні Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності. Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

Одне лише передбачене законом віднесення введеного воєнного стану до форс-мажорних обставин не свідчить про існування форс-мажору у конкретних правовідносинах сторін, де така обставина може стати форс-мажорною лише у випадку, якщо особа доведе, що конкретний обмежувальний захід, запроваджений в рамках воєнного стану унеможливлює виконання конкретного договору.

Так, вказаний лист ТПП України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 підтверджує невідворотність, непередбачуваність, об`єктивність обставин, тобто, наявність форс-мажору.

Проте, ще одним обов`язковим критерієм звільнення винної сторони від відповідальності є причинно-наслідковий зв`язок між неможливістю виконання зобов`язання і обставинами непереборної сили, який на практиці визначається завжди щодо кожного спірного зобов`язання окремо.

Колегія суддів зазначає, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №926/2343/16, від 16.07.2019 у справі №917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі №905/55/21).

Із змісту доводів апеляційної скарги слідує, що відповідач в обґрунтування заперечень проти позовних вимог посилається на виникнення обставин, які фактично унеможливили виконання ФОП Бурдою А.В. зобов`язань зі своєчасного повернення об`єкту оренди СТ "Вільшанське", що відповідач підтверджує долученими до апеляційної скарги додатковими доказами, які не були предметом дослідження судом першої інстанції.

Досліджуючи питання щодо можливості прийняття нових доказів в контексті доводів апелянта про порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, які полягають в обмеженні прав відповідача на подання відзиву на позовну заяву, судова колегії зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем - СТ "Вільшанське", при звернені до суду з позовною заявою, копію позовної заяви з додатками було направлено на адресу відповідача, а саме: 62360, Харківська обл., смт Вільшани, пров. Спартака, буд. 8, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Господарський суд Харківської області ухвалу від 22.05.2023 про відкриття провадження у цій справі №922/1991/23 також направляв на адресу відповідача, яка зазначена в ЄДР.

Відповідно до пп. 5 ч. 4 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про фізичну особу, як місцезнаходження (адреса місця проживання, за якою здійснюється зв`язок з фізичною особою - підприємцем). Якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою (ст. 10 цього Закону).

Таким чином, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується належне виконання позивачем вимог ст. 164 ГПК України та судом першої інстанції обов`язків щодо надсилання копії ухвали про відкриття провадження на адресу відповідача, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, достовірність відомостей з якого презюмується ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

Однак, колегія суддів приймає до уваги, що у даному випадку справа №922/1991/23 розглядалась судом без повідомлення (виклику) учасників справи. При цьому матеріали справи не містять будь-яких достовірних доказів на підтвердження саме отримання відповідачем копії позовної заяви та ухвали суду першої інстанції від 22.05.2023 про відкриття провадження у справі №922/1991/23.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції направляв ухвалу від 22.05.2023 рекомендованим листом з повідомленням про вручення без позначки "Судова повістка" - 25.05.2023. Зазначене поштове відправлення повернулося до Господарського суду Харківської області вже 02.06.2023, що підтверджується штампом відділення АТ "Укрпошта" на поштовому конверті. Причина повернення - "адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно з п.п. 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою КМУ від 05.03.2009 №270 (в редакції, чинній станом на час вчинення дій з надсилання поштового відправлення), у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження, відправлення "EMS" -14 календарних днів, міжнародні поштові перекази - відповідно до укладених угод. У разі неврученнярекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення провручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єктапоштового зв`язку місця призначення із зазначенням причини невручення. Після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення, поштові перекази повертаються відправнику.

Однак, господарський суд першої інстанції, зазначивши у своєму рішенні про належне повідомлення відповідача, не врахував того, що надіслана судом ухвала від 22.05.2023 про відкриття провадження у цій справі в поштовому конверті без позначки "Судова повістка", в порушення вищезазначених вимог Правил надання послуг поштового зв`язку мала б зберігатися у відділенні АТ "Укрпошта" протягом одного місяця, а не п`яти днів, що передбачено для поштових повідомлень з позначкою "Судова повідстка". Отже, строк протягом якого було повернуто поштове відправлення з ухвалою суду від 22.05.2023, не відповідає критерію розумності щодо отримання такого поштового відправлення скаржником (подібна за змістом позиція наведена в постанові Верховного Суду від 16.04.2020 у справі №911/840/19).

Зазначене порушення відділення АТ "Укрпошта" при пересиланні ухвали місцевого суду від 22.05.2023 призвело по суті до неотримання вказаної ухвали внаслідок більш швидкого повернення поштового відправлення. Таке порушення є однією з обставин неотримання відповідачем ухвали суду від 22.05.2023 і дана обставина об`єктивно не залежить від волевиявлення сторони та по суті створює перешкоди для вчинення процесуальної дії щодо можливості подання доказів в обґрунтування своїх заперечень.

З урахуванням встановлених порушень оператора поштового зв`язку щодо належного пересилання поштової кореспонденції, яка місцевим судом направлялась відповідачу, колегія суддів вважає можливим надати оцінку доказам відповідача, оскільки у даному випадку неподання доказів до суду першої інстанції зумовлено поважними причинами.

Як вже зазначалося раніше, обов`язок з повернення об`єкту оренди у відповідача виник з 13.01.2022, тобто з дати набранням законної сили судовим рішенням від 21.12.2021 у справі №922/4069/21.

Досліджені судом матеріали справи, а саме свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , свідчать про те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_2 народився син - ОСОБА_3 . Тобто, з наведеного слідує, що у період після початку повномасштабної військової агресії проти України, приблизно з березня - квітня 2022 року відповідач перебувала у стані вагітності.

Крім того, з наданих матеріалів та пояснень відповідача вбачається, що у період з початку військової агресії проти України, тобто з 24.02.2022, ОСОБА_2 , будучи вагітною та маючи ще одну малолітню дитину 2015 року народження, рятуючи себе та життя своїх дітей, була вимушена переховуватися від систематичних ракетних та артилерійських обстрілів населеного пункту смт Вільшани Дергачівського району Харківської області.

Обставини проведення активних бойових дій у цей період на території Дергачівської міської територіальної громади, у тому числі на лінії зіткнення, приближеній до смт Вільшани, є загальновідомими, що, зокрема, також підтверджується наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309.

Колегія суддів зазначає, що цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника встановлених законом негативних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового обов`язку, що узгоджується з нормами ст. 610 ЦК України та ст. 216 ГК України.

У той же час, приписами ст. 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Таким чином, для застосування наслідків, передбачених ч. 2 ст. 785 ЦК України, необхідною є наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов`язання, відповідно до вимог ст. 614 ЦК України. При цьому для застосування відповідальності, передбаченої цією нормою, важливим є встановлення наявності в орендаря можливості передати майно, що було предметом оренди, та умисного невиконання ним цього обов`язку.

Аналогічні правові висновки викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2021 у справі №910/11131/19.

Як також вбачається з матеріалів справи, у даному випадку припинення орендних правовідносин за договором оренди нерухомого майна №11 від 01.01.2021 відбулось не у зв`язку із закінченням дії такого правочину, а достроково - на підставі рішення Господарського суду Харківської області від 21.12.2021 у справі № 922/4069/21, яким визнано договір оренди нерухомого майна №11 від 01.01.2021, укладений між СТ "Вільшанське" та ФОП Бурдою А.В. достроково розірваним з 17.08.2021, а також зобов`язано відповідача повернути об`єкт оренди за актом примання-передачі.

При цьому, колегія суддів враховує, що обов`язок з повернення об`єкту оренди у відповідача виник з 13.01.2022, коли вищевказане рішення Господарського суду Харківської області від 21.12.2021 у справі №922/4069/21 набрало законної сили.

Із змісту судового рішення від 21.12.2021 у справі №922/4069/21 не вбачається, що відповідач або її представник були присутні під час його проголошення, та взагалі були обізнані про розгляд вказаної справи та наявність судового провадження у справі №922/4069/21.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на виникнення обставин, які фактично унеможливили виконання ФОП Бурдою А.В. зобов`язань зі своєчасного повернення об`єкту оренди СТ "Вільшанське", що відповідач підтверджує долученими до апеляційної скарги доказами.

Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження фактичного користування ФОП Бурдою А.В. орендованим приміщенням за період з 24.02.2022 по 24.02.2023.

При цьому, факти повномасштабної воєнної агресії рф проти України з 24.02.2022, проведення реальних (фактичних бойових) дій на території, приближеній до смт Вільшани Харківської області у відповідний період та неодноразові ракетні та артилерійські обстріли вказаного населеного пункту, які об`єктивно відносяться до обставин непереборної сили (форс-мажору), є загальновідомими та не потребують додаткового підтвердження сертифікатом Торгово-промислової палати України.

Враховуючи наведені обставини, у даному випадку суд апеляційної інстанції приймає до уваги, що введення воєнного стану в Україні та проведення активних бойових дій у відповідний період, а також перебування Бурди А.В. у стані вагітності та наявність на утриманні ще однієї малолітньої дитини, свідчать про наявність обставин, які суттєво ускладнили можливість повернення відповідачем орендованого майна позивачу у відповідності до умов договору за актом.

Разом з тим, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про те, що наведені відповідачем доводи та обставини не є підставою для звільнення в цілому від відповідальності за неналежне виконання зобов`язань з повернення об`єкту оренду, однак свідчать про доцільність зменшення відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розміру неустойки, нарахованої на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України, з огляду на таке.

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (ч. 3 ст. 551ЦК України).

Отже, зменшення неустойки є протидією необґрунтованого збагачення однією із сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення пені направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагенту на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а не обов`язком, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

В процесі розгляду справи судова колегія апеляційного господарського суду враховує, що позивач не надав доказів на підтвердження неможливості повернення у своє володіння орендованого майна, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що після ухвалення Господарським судом Харківської області рішення від 21.12.2021 у справі №922/4069/21 та набрання ним законної сили 13.01.2022, СТ "Вільшанське" зверталося до ФОП Бурди А.В. з вимогами про повернення об`єкту нерухомого майна та наявність вини (умислу або необережності) відповідача щодо невиконання вимог позивача про повернення йому нежитлового приміщення.

Посилаючись на те, що відповідач після розірвання договору оренди протиправно не повертав орендоване майно, позивач не надав будь-якого документального підтвердження на підтвердження направлення ним вимог відповідачу про звільнення орендованого приміщення та необхідність його повернення, а також те, що ФОП Бурда А.В. була обізнана з наявністю рішення Господарського суду Харківської області від 21.12.2021 у справі №922/4069/21, яким останню було зобов`язано повернути орендоване майно.

У той же час, як вже зазначалося раніше, із змісту рішення Господарського суду Харківської області від 21.12.2021 у справі №922/4069/21 та наявних у справі доказів не вбачається, що ФОП Бурда А.В. взагалі була обізнана про розгляд справи №922/4069/21 та необхідність повернення нерухомого майна позивачу.

Судом апеляційної інстанції у даному випадку не встановлено наявності вини (умислу або необережності) відповідача з несвоєчасного повернення орендованого майна за спірний період, а також не встановлено обставини, за яких орендар з 24.02.2022 мала можливість передати відповідачу майно, що було предметом оренди, але умисно цього обов`язку не виконала.

У даному випадку ані предмет, ані підстави позову не містять жодного обґрунтування та документального підтвердження наміру позивача та неможливості у зв`язку з протиправними діями відповідача використання належного йому нерухомого майном після 13.01.2022 саме у зв`язку з неповернення відповідачем орендованого майна за актом здачі-приймання.

Колегія суддів враховує, що п. 6 ст. 3 ЦК України до засад цивільного законодавства віднесено справедливість, добросовісність та розумність.

Таким чином, суд першої інстанції наведеного вище не врахував та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для стягнення неустойки у визначеному позивачем розмірі.

Враховуючи сукупність обставин даної справи, а також враховуючи, що заявлений позивачем до стягнення розмір неустойки має ознаки джерела отримання кредитором невиправданих додаткових прибутків та перетворюється у несправедливо непомірний тягар для боржника, а також те, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження звернення позивача після 13.01.2022 з вимогами про повернення переданого в оренду майна (протиправна поведінка відповідача не є очевидною та прямо вираженою), а з 24.02.2022 можливість повернення такого майна для відповідача була ускладнена внаслідок дії об`єктивних обставин за які вона не відповідала, колегія суддів з власної ініціативи дійшла висновку про зменшення розміру неустойки, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача починаючи з 24.02.2022 по 24.02.2023, а саме з 261208,80грн до 18792,00грн, що є неустойкою, нарахованою на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України розмірі подвійної плати за період з 14.01.2022 по 23.02.2022, виходячи з наступного розрахунку: 40 (календарних днів) * 469,80грн (розмір орендної плати за 2 дні в порядку ч. 2 ст. 785 ЦК України).

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги СТ "Вільшанське" підлягають задоволенню частково, а саме на суму 24280,95грн, з яких: заборгованість з орендної плати в сумі 3687,74грн, 323,61грн - пеня в розмірі подвійної облікової ставку НБУ, 194,59грн - 3% річних, 1283,01грн - втрат від інфляції та 18792,00грн неустойки. В задоволенні решти вимог щодо стягнення неустойки в сумі 242416,80грн слід відмовити.

Що стосується доводів апеляційної скарги про відсутність у СТ "Вільшанське" права оренди на земельну ділянку, а також відмінність площі орендованого нерухомого майна (151,1 м.кв., а не 165,00 м.кв.). колегія суддів зазначає, що у договір оренди нерухомого майна №11 від 01.01.2021 сторони погодили всі істотні умови договору, а саме: його предмет (п. 1.1 договору), його ціну (п. 4.1. договору) та строк його дії (п. 1.4 договору). Тобто, у розумінні приписів ст. 638 ЦК України та ст.ст. 180, 181 ГК України, орендар та орендодавець досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, а відтак договір є укладеним та має виконуватись сторонами з моменту його підписання.

Крім того, за актом приймання-передачі від 01.01.2021 відповідач прийняла в користування та за відповідним актом від 24.02.2023 повернула позивачу об`єкт оренди - нежитлове приміщення загальною площею 165,00 кв.м. - склад позначений в технічному паспорті літ. "Н-1", та земельну ділянку площею 100,00 кв.м. за адресою: Харківська обл., Дергачівський р-н, смт Вільшани, вул. Шупенко Ганни, буд. 11 . Будь-яких доказів наявності у відповідача претензій щодо площі орендованого майна протягом дії договору оренди матеріали справи не містять.

Відносно заперечень позивача щодо відкриття апеляційного провадження у цій справі колегія суддів зазначає, що в ухвалі Східного апеляційного господарського суду від 19.09.2023 було надано оцінку доводам та обставинам, які наведені у клопотанні ФОП Бурди А.В. про поновлення строку на апеляційне оскарження (щодо поверення первісно поданої скарги ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.08.2023 та оперативне виправлення скаржником недоліків) та зважаючи на положення ст. 256 ГПК України, а також на недопущення порушення права особи на доступ до правосуддя, визначеного ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 129 Конституції України, ст. 254 ГПК України, з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів сторін, суд апеляційної інстанції поновив ФОП Бурді А.В. пропущений строк на апеляційне оскарження.

Доводи позивача про те, що апеляційна скарга подана особою, яка не має права її підписувати, з огляду на те, що апеляційна скарга подана адвокатом ляпіним Д.Б., який діє на підставі ордеру від 08.08.2023 серія АО № 1097171, в якому визначено Бурду А.В. як фізичну особу, яка не є відповідачем у справі.

Суд зазначає, що фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус "фізична особа - підприємець" сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю, та не обмежує їх.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що фізична особа не позбавлена права звертатись до суду за захистом своїх прав в статусі суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи. А тому не можна вважати, що апеляційна скарга підписана адвокатом Ляпіним Д.Б. в інтересах ОСОБА_2 , як фізичної особи, без належних на це повноважень.

Судова колегія апеляційної інстанції зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що апеляційна скарга ФОП Бурди А.В. підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду Харківської області від 21.07.2023 у справі №922/1991/23 підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог про стягнення неустойки в сумі 242416,80грн із прийняття в цій частині нового судового рішення про відмову у задоволення позовних вимог. В решті рішення Господарського суду Харківської області від 21.07.2023 у справі №922/1991/23 є законним та обґрунтованим, а тому підлягає залишенню без змін.

З огляду на те, що суд частково задовольняє апеляційну скаргу, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, розподіляються між сторонами пропорційно до задоволених вимог відповідно до ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281, 282, 283, 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Бурди Аліни Володимирівни на рішення Господарського суду Харківської області від 21.07.2023 у справі №922/1991/23 - задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Харківської області від 21.07.2023 у справі №922/1991/23 в частині задоволення позовних вимог Споживчого товариства "Вільшанське" до Фізичної особи-підприємця Бурди Аліни Володимирівни про стягнення неустойки в сумі 242416,80грн - скасувати.

Резолютивну частину рішення Господарського суду Харківської області від 21.07.2023 у справі №922/1991/23 викласти в наступній редакції:

" Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Бурди Аліни Володимирівни ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ( 62360, Харківська обл., смт Вільшани, вул. Петровського, буд. 10 , код ЄДРПОУ 01769197) заборгованість з орендної плати за період з 01.08.2021 року по 16.08.2021 року в сумі 3687,74грн пеню у розмірі 323,61грн, 3% річних у розмірі 194,59грн, інфляційні втрати у розмірі 1283,01грн, неустойку у розмірі 18792,00грн, нараховану в порядку ч. 2 ст. 785 ЦК України у розмірі подвійної плати за користування об`єктом оренди за період прострочення з 14.01.2022 року по 23.02.2022 року, витрати зі сплати судового збору у розмірі 364,04грн.

У задоволенні позовних вимог Споживчого товариства "Вільшанське" до Фізичної особи-підприємця Бурди Аліни Володимирівни про стягнення неустойки в сумі 242416,80грн - відмовити. " .

Стягнути з Споживчого товариства "Вільшанське" (62360, Харківська обл., смт Вільшани, вул. Петровського, буд. 10, код ЄДРПОУ 01769197) на користь Фізичної особи-підприємця Бурди Аліни Володимирівни ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 5454,64грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені ст. 286 - 289 ГПК України.

Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна

Суддя Л.І. Бородіна

Суддя О.В. Плахов