Рішення

від 17.11.2023 по справі 915/649/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2023 року Справа № 915/649/23

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі головуючого судді Мавродієвої М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Жиган А.О.,

представника позивача: Сокол Н.М.,

представника відповідача: не з`явився,

представників третіх осіб: не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Агропартнер (м.Чернігів, просп.Перемоги, буд.133; ідент.код 31818929),

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Родіна-Агро (Миколаївська обл., Вітовський р-н, с.Пересадівка, вул.Леніна, буд.152; ідент.код 36587305),

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1) Товариство з обмеженою відповідальністю ВВС Ексім (м.Київ, вул.Лєскова, буд.3; ідент.код 43888072),

2) Товариство з обмеженою відповідальністю НІД Чернігів + (Чернігівська обл., Чернігівський р-н, с.Новий Білоус, вул.Квітнева, буд.21; ідент.код 41106079),

про: стягнення 815372,22 грн,-

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю Агропартнер звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Родіна-Агро грошові кошти в загальній сумі 815372,22 грн, з яких: 223593,34 грн основного боргу за поставлений по договору №п-68-АПР від 19.01.2022 товар; 398937,26 грн пені; 173356,26 грн інфляційних втрат; 19485,36 грн 3% річних.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що відповідач всупереч умовам договору та приписам чинного законодавства своєчасно та в повному обсязі не розрахувався за поставлений позивачем товар, що стало підставою для звернення до суду з вимогою про стягнення суми основного боргу, а також нарахованих 3% річних, інфляційних втрат та пені.

Ухвалою суду від 03.05.2023 вказану позовну заяву залишено без руху та позивачу встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 10.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 08.06.2023.

Відповідач у відзиві від 29.05.2023 заперечує проти задоволення позовних вимог посилаючись на наступне:

- спірний договір №п-68-АПР від 19.01.2022 не підписувався директором Товариства з обмеженою відповідальністю Родіна-Агро чи іншим повноважним представником, а тому основні умови договору між сторонами не погоджено;

- в підтвердження поставки надано видаткові накладні підписані невідомою особою, без зазначення прізвища, ім`я та по-батькові, та за відсутності підтвердження повноважень на прийняття товару від імені Товариства з обмеженою відповідальністю Родіна-Агро, тобто, надані позивачем копії видаткових накладних не підписані з боку відповідача і не підтверджують факту отримання відповідачем товару.

08.06.2023 судом відкладено підготовче засідання на 20.07.2023.

Позивач у відповіді від 12.06.2023 на відзив на спростування доводів відповідача вказує наступне:

- погодженню умов спірного договору передувало листування, яке здійснювалось шляхом обміну листами, повідомленнями та документами через електронні пошти сторін;

- окрім того, два примірники спірного договору в паперовій формі та специфікації №1 від 19.01.2022 до такого договору були направлені відповідачу засобами поштового зв`язку «Нова Пошта» для підписання останнім;

- відповідач підписані та скріплені печаткою примірники спірного договору та специфікації позивачу не направило, але приступило до виконання умов такого договору;

- позивач вчинив дії, спрямовані па виконання умов спірного договору - поставив товар, а відповідач підтвердив ці дії - прийняв поставлений товар та частково оплатив його, що свідчить про визнання відповідачем та виконання умов спірного договору;

- поставка позивачем товару на склад відповідача також підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними;

- виконання умов спірного договору до того ж підтверджується використанням відповідачем суми податку на додану вартість при формуванні податкового кредиту.

Ухвалою суду від 20.07.2023 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Агропартнер та зобов`язано Північне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків надати суду інформацію щодо використання відповідачем, як покупцем товару, суми податку на додану вартість при формуванні податкового кредиту у відповідному звітному періоді за наступними податковими накладними ПН №43 від 03.02.2022, ПН №44 від 03.02.2022, ПН №45 від 03.02.2022, ПН №46 від 03.02.2022, ПН №47 від 03.02.2022, ПН №68 від 07.02.2022, ПН №88 від 09.02.2022, ПН №279 від 27.01.2022, ПН №346 від 31.01.2022 на загальну суму 6163986,60 грн, з яких 1027331,10 грн є сумою ПДВ; та включення відповідача, як покупця товару, в таблицю 2.1 розділу 2 «Податковий кредит» додатка Д1 до декларації (де зазначаються відомості про операції з придбання), яка заповнювалась відповідачем при поданні податкової декларації з податку на додану вартість у відповідному звітному періоді наступні податкові накладні ПН №43 від 03.02.2022, ПН №44 від 03.02.2022, ПН №45 від 03.02.2022, ПН №46 від 03.02.2022, ПН №47 від 03.02.2022, ПН №68 від 07.02.2022, ПН №88 від 09.02.2022, ПН №279 від 27.01.2022, ПН №346 від 31.01.2022 на загальну суму 6163986,60 грн, з яких 1027331,10 грн є сумою ПДВ?

Підготовче засідання відкладено на 16.08.2023.

Ухвалою суду від 16.08.2023 за клопотанням позивача залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «ВВС Ексім» та Товариство з обмеженою відповідальністю «НІД Чернігів +», котрі, як вказує позивач, за спірним договором поставки надавали експедиторські послуги.

Підготовче засідання відкладено на 11.09.2023.

11.09.2023 від третіх осіб до суду надійшли письмові пояснення щодо позову, в яких останні вказують, що доводи відповідача про не одержання товару за спірним договором не відповідають дійсності, оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю «ВВС Ексім» та Товариством з обмеженою відповідальністю «НІД Чернігів +» здійснено перевезення вантажу на склад відповідача, а відповідальною особою відповідача, як вантажоотримувача, прийнято такий вантаж за відповідними товарно-транспортними накладними.

Ухвалою суду від 11.09.2023 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Агропартнер та зобов`язано Головне управління ДПС у Миколаївській області надати суду інформацію щодо використання відповідачем, як покупцем товару, суми податку на додану вартість при формуванні податкового кредиту у відповідному звітному періоді за наступними податковими накладними ПН №43 від 03.02.2022, ПН №44 від 03.02.2022, ПН №45 від 03.02.2022, ПН №46 від 03.02.2022, ПН №47 від 03.02.2022, ПН №68 від 07.02.2022, ПН №88 від 09.02.2022, ПН №279 від 27.01.2022, ПН №346 від 31.01.2022 на загальну суму 6163986,60 грн, з яких 1027331,10 грн є сумою ПДВ; та включення відповідача, як покупця товару, в таблицю 2.1 розділу 2 «Податковий кредит» додатка Д1 до декларації (де зазначаються відомості про операції з придбання), яка заповнювалась відповідачем при поданні податкової декларації з податку на додану вартість у відповідному звітному періоді наступні податкові накладні ПН №43 від 03.02.2022, ПН №44 від 03.02.2022, ПН №45 від 03.02.2022, ПН №46 від 03.02.2022, ПН №47 від 03.02.2022, ПН №68 від 07.02.2022, ПН №88 від 09.02.2022, ПН №279 від 27.01.2022, ПН №346 від 31.01.2022 на загальну суму 6163986,60 грн, з яких 1027331,10 грн є сумою ПДВ?

Підготовче засідання відкладено на 10.10.2023.

Головним управлінням ДПС у Миколаївській області у листі від 05.10.2023 надано суду витребувану за ухвалою від 11.09.2023 інформацію.

Ухвалою суду від 10.10.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.11.2023.

Представник позивача у судовому засіданні 16.11.2023 підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач явку повноважного представника у судове засідання 16.11.2023 не забезпечив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Треті особи у письмових поясненнях просили суд розглянути справу без участі їх представників.

Господарським судом також враховано, що явка представників учасників справи не визнавалась судом обов`язковою.

Відповідно до п.1) ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомленні про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності представника відповідача та третіх осіб.

У судовому засіданні 16.11.2023 суд оголосив про вихід до нарадчої кімнати для ухвалення рішення.

У судовому засіданні 17.11.2023 судом підписано вступну та резолютивну частини рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.

Цивільним законодавством визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст.11 Цивільного кодексу України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України).

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (ч.ч.1, 2 ст.180 Господарського кодексу України).

У відповідності до п.1 ст.181 Господарського кодексу України, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів; викладене кореспондується і з приписами ст.205 Цивільного кодексу України.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч.1 ст.639 Цивільного кодексу України).

Згідно п.1) ч.1 ст.208 Цивільного кодексу України, правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

При цьому, відповідно до ст.207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст.638 Цивільного кодексу України).

Згідно ч.ч.1, 2 ст.640 Цивільного кодексу України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції; якщо відповідно до акту цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Законодавством передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що представником відповідача підписані та скріплені печаткою відповідача видаткові накладні про поставку (відвантаження) товару (сульфату амонія в біг-бегах) по договору №п-68-АПР від 19.01.2022 на загальну суму 6163986,60 грн, зокрема, видаткові накладні №578 від 28.01.2022 на суму 809598,24 грн, №576 від 29.01.2022 на суму 386399,16 грн, №577 від 30.01.2022 на суму 386399,16 грн, №770 від 01.02.2022 на суму 404799,12 грн, від 02.02.2022 №594 на суму 404799,12 грн, №767 на суму 404799,12 грн, від 03.02.2022 №768 на суму 423199,08 грн, №771 на суму 459999,90 грн, №775 на суму 883198,08 грн, №856 на суму 404799,12 грн, №749 на суму 404799,12 грн, №745 від 07.02.2022 на суму 423199,08 грн, №932 від 09.02.2022 на суму 367999,20 грн (т.1 а.с.17-29).

Суд вважає, що наявність на таких видаткових накладних відтисків печаток відповідача, як юридичної особи, підтверджує підписання відповідачем таких видаткових накладних та отримання ним товару, оскільки печатка відноситься до даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних правовідносин.

Відповідач не довів фактів протиправності використання своєї печатки чи доказів її втрати, так само і не надав доказів звернення до правоохоронних органів у зв`язку з втратою чи викраденням печатки, а тому суд приходить до висновку про відсутність підстав вважати, що печатка товариства використовувалась проти волі відповідача.

Аналогічних висновків дійшов і Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 23.07.2019 по справі №918/780/18.

Також, позивачем виставлено відповідачу рахунок №115 від 19.01.2022 на суму 6200786,52 грн за поставку по договору №п-68-АПР від 19.01.2022 товару (сульфату амонія в біг-бегах) на суму 6200786,52 грн (т.1 а.с.16).

До того ж, згідно банківських виписок за період з 26.01.2022 по 03.03.2023 (т.1 а.с.30-48) відповідачем сплачено позивачу згідно рахунку №115 від 19.01.2022 грошові кошти в загальній сумі 5940393,26 грн.

Враховуючи викладене, суд визнає, що між сторонами укладено договір поставки товару (сульфату амонія в біг-бегах) на загальну суму 6163986,60 грн у спрощений спосіб ? шляхом підписання вказаних видаткових накладних.

Вказаним спростовуються доводи відповідача про те, що надані позивачем копії видаткових накладних не підписані з боку відповідача і не підтверджують факту отримання відповідачем товару.

Крім того, судом прийнято до уваги, що поставка позивачем товару на склад відповідача також підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними (т.1 а.с.109-120).

Також, поставка позивачем товару підтверджується використанням відповідачем суми податку на додану вартість при формуванні податкового кредиту за такими господарськими операціями, що підтверджується відповідними податковими накладними (т.1 а.с.121-138) та листом Головного управління ДПС у Миколаївській області №8326/5/14-29-04-03-03 від 05.10.2023.

Доводи позивача про укладення між ним та відповідачем договору поставки саме в редакції договору №п-68-АПР від 19.01.2022, який міститься в матеріалах справи (т.1 а.с.10-15), судом відхиляються, оскільки такий договір не містить підпису керівника відповідача та печатки відповідача.

Твердження позивача про те, що погодженню умов спірного договору передувало листування, яке здійснювалось шляхом обміну листами, повідомленнями та документами через електронні пошти сторін, та про те, що два примірники спірного договору в паперовій формі та специфікації №1 від 19.01.2022 до такого договору були направлені відповідачу засобами поштового зв`язку «Нова Пошта» для підписання останнім, судом не приймаються до уваги, оскільки надані позивачем на підтвердження таких обставин докази не дають суду можливості встановити, що таке електронне листування здійснювалось саме стосовно погодження умов договору поставки №п-68-АПР від 19.01.2022, та, що засобами поштового зв`язку «Нова Пошта» 17.02.2022 відповідачу направлявся саме договір поставки №п-68-АПР від 19.01.2022 в редакції, яка міститься в матеріалах справи.

За приписами ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Положеннями ст.ст.525, 526, 629 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За приписами ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач, всупереч приписам чинного законодавства в повному обсязі не сплатив вартість поставленого по згаданим вище видатковим накладним товару, у зв`язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 223593,34 грн (6163986,60 грн 5940393,26 грн).

Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Згідно зі ст.ст.76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не спростував вимоги позивача та не надав суду відповідні докази, які свідчать про погашення ним заборгованості за поставлений по згаданим вище видатковим накладним товар у розмірі 223593,34 грн.

За такого, суд приходить до висновку, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сума основного боргу у розмірі 223593,34 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення 173356,26 грн інфляційних втрат та 19485,36 грн 3% річних, суд дійшов наступних висновків.

В силу приписів ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Судом встановлено, що у даній справі, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 173356,26 грн інфляційних втрат та 19485,36 грн 3% річних за період з 09.02.2022 по 19.04.2023.

Відповідачем такі розрахунки не спростовані та не заперечені.

Суд, перевірив надані позивачем розрахунки інфляційних втрат, 3% річних та дійшов наступних висновків.

Суд вказує, що за приписами ст.253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Крім того, суд вказує, що позивачем при здійсненні нарахування 3% річних не прийнято до уваги, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення 3% річних.

Враховуючи наведене, здійснивши перерахунок інфляційних втрат та 3% річних за допомогою програмного комплексу IpLex судом визначений загальний розмір інфляційних втрат у сумі 140295,52 грн та 3% річних у сумі 18353,38 грн за період з 10.02.2022 по 19.04.2023, які підлягають стягненню з відповідача.

В частині стягнення 33060,74 грн інфляційних втрат та 1131,98 грн - 3% річних, позивачу слід відмовити.

Щодо вимог позивача про стягнення 398937,26 грн пені, нарахованої та заявленої позивачем до стягнення на за п.9.3 договору поставки №п-68-АПР від 19.01.2022, суд дійшов наступних висновків.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1 ст.230 ГК України).

Згідно ч.ч.1-3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 ст.547 Цивільного кодексу України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Таким чином, пеня може бути стягнута лише у тому випадку, коли основне зобов`язання прямо забезпечено неустойкою (пеня, штраф) у чинному договорі, а також ним встановлено її розмір (встановлено за згодою сторін), або стягнення пені за невиконання основного зобов`язання передбачено законом.

Оскільки, як вище встановлено судом, позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами факту укладення з відповідачем договору поставки №п-68-АПР від 19.01.2022 саме в редакції, яка міститься в матеріалах справи, а поставка товару здійснювалась на підставі укладеного у спрощений спосіб договору шляхом підписання видаткових накладних, то за такого, суд приходить до висновку, що позивачем не надано доказів визначення розміру та бази нарахування пені у вчиненому сторонами правочині, а тому, позовна вимога про стягнення з відповідача 398937,26 грн пені є безпідставною та необґрунтованою, в зв`язку з чим задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно ст.129 ГПК України, сплачений позивачем судовий збір, підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 239, 240, 241 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Родіна-Агро (Миколаївська обл., Вітовський р-н, с.Пересадівка, вул.Леніна, буд.152; ідент.код 36587305) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агропартнер (м.Чернігів, просп.Перемоги, буд.133; ідент.код 31818929) 223593,34 грн основного боргу, 140295,52 грн інфляційних втрат, 18353,38 грн 3% річних та 5733,63 грн судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне судове рішення складено « 27» листопада 2023 року.

Суддя М.В.Мавродієва