Ухвала

від 14.12.2023 по справі 915/649/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

УХВАЛА

14 грудня 2023 року Справа № 915/649/23

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi суддi Мавродієвої М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Жиган А.О.,

представника позивача: не з`явився,

представника відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Родіна-Агро б/н від 05.12.2023 про розстрочення виконання рішення суду у справі

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Агропартнер (м.Чернігів, просп.Перемоги, буд.133; ідент.код 31818929),

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Родіна-Агро (Миколаївська обл., Вітовський р-н, с.Пересадівка, вул.Леніна, буд.152; ідент.код 36587305),

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1) Товариство з обмеженою відповідальністю ВВС Ексім (м.Київ, вул.Лєскова, буд.3; ідент.код 43888072),

2) Товариство з обмеженою відповідальністю НІД Чернігів + (Чернігівська обл., Чернігівський р-н, с.Новий Білоус, вул.Квітнева, буд.21; ідент.код 41106079),

про: стягнення 815372,22 грн,-

в с т а н о в и в:

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 17.11.2023 у даній справі вимоги позивача задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 223593,34 грн основного боргу, 140295,52 грн інфляційних втрат, 18353,38 грн 3% річних та 5733,63 грн судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відповідач звернувся до суду з заявою, в якій просить розстрочити виконання рішення суду від 17.11.2023 у даній справі строком на один рік рівними частинами.

Ухвалою суду від 07.12.2023 розгляд заяви призначено на 14.12.2023.

В обґрунтування заяви відповідач посилається на наступне:

- відповідач, є виробником сільськогосподарської продукції та здійснює свою діяльність на території села Пересадівка, Миколаївського району Миколаївської області та відноситься до Воскресенської селищної територіальної громади;

- відповідно до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 за №309: з 04.03.2022 по 18.03.2022 село Пересадівка Воскресенської селищної територіальної громади знаходилося в тимчасовій окупації Російською Федерацією; з 04.03.2022 по 11.11.2022 Воскресенську селищну територіальну громаду віднесено до територій активних бойових дій; з 11.11.2022 Воскресенську селищну територіальну громаду віднесено до території можливих бойових дій;

- перебування в окупації та в подальшому на території активних бойових дій негативно вплинуло на матеріально-технічну базу (пошкоджено: склади підприємства, вантажні автомобілі та трактори), поля, що використовуються підприємством на підставі договорів оренди, також зазнали обстрілів та мінування;

- у зв`язку з блокуванням Російською Федерацією морських шляхів та обстрілами портів стало фактично неможливо здійснити реалізацію сільськогосподарської продукції;

- враховуючи зростання ціни пального, добрива та інші складові собівартості, сільськогосподарська продукція стає збитковою;

- як встановлено рішенням суду від 17.11.2023 по даній справі відповідачем здійснювалися часткові оплати за поставлений товар у сумі 5940393,26 грн з 6163986,60 грн що підлягали сплаті;

- на виконання мобілізаційних завдань (замовлень) з виробництва сільськогосподарської продукції та продовольства для забезпечення потреб національної економіки України та мобілізаційних завдань (замовлень) з життєзабезпечення населення Миколаївського району в особливий період, відповідачем 19.01.2023 за №М-120-дск укладено договір з Миколаївською районною військовою адміністрацією Миколаївської області, відповідно до умов якого відповідач зобов`язаний отримати врожай та зберігати його до надходження вимоги замовника;

- станом на 29.11.2023 облікова кількість працівників підприємства становить 27 чоловік, з яких 3 чоловіка мобілізовано та 14 чоловік у зв`язку з фактичною відсутністю коштів зарплатного фонду подали заяви про відпустку без збереження заробітної плати.

Позивач у письмових запереченнях від 11.12.2023 заперечує проти задоволення такої заяви відповідача, посилаючись на наступне:

- строк оплати за поставлений товари у відповідача настав до 24.04.2022, а отже, не був виконаний ним не через ті обставини, на які він посилається у своїй заяві, а через відверте ігнорування своїх зобов`язань;

- відповідно до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 за №309, на території Чернігівської міської територіальної громади велись бойові дії в період з 24.02.2022 по 31.03.2022. Діяльність позивача також була заблокована, частина майна пошкоджена або знищена, і не тільки на території Чернігівської області. Тобто, позивач також поніс збитків і непередбачуваних витрат у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України;

- позивач також бере участь у виконанні мобілізаційного завдання та виконує договір на виконання мобілізаційних завдань (замовлень) №11/1 від 20.07.2022 та невиконання відповідачем своїх зобов`язань перед позивачем теж збільшує ризики внутрішньої загрози продовольчій безпеці держави та знижує рівень забезпечення продовольством потреб Збройних Сил України, інших військових формувань або національної економіки чи населення в умовах воєнного стану.

Враховуючи наведене, позивач вважає, що відсутні підстави для розстрочення виконання судового рішення по даній справі, оскільки невиконання відповідачем своїх зобов`язань, ігнорування відповідачем судового розгляду даної справи, свідчать лише про недобросовісну поведінку відповідача та підтверджують обґрунтованість побоювань позивача, що відповідач лише шукає додаткові способи ухилятися від виконання судового рішення.

Сторони явку повноважних представників у судове засідання 14.12.2023 не забезпечили, про час та місце розгляду заяви повідомлені належним чином, у письмових заявах просили розглядати заяву про розстрочення виконання рішення суду без участі їх представників.

У судовому засіданні 14.12.2023 судом підписано вступну та резолютивну частини ухвали без її проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані до заяви письмові докази, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються вимоги заяви, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст.129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч.1 ст.18 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно ст.326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

За приписами ст.331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може, зокрема, розстрочити виконання рішення. Підставою для розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує, зокрема: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Таким чином, підставою для розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим судом способом. Проте, вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 по справі «Шмалько проти України» (заява №60750/00) зазначено, що для цілей ст.6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина «судового розгляду». У рішенні від 17.05.2005 по справі «Чіжов проти України» (заява №6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії §1 ст.6 Конвенції.

Затримка у виконанні рішення може бути виправдана за виняткових обставин. Але затримка не повинна бути такою, що позбавляє сутності право, яке захищається п.1 ст.6 Конвенції («Іммобільяре Саффі проти Італії», заява №22774/93, §74, ЄСПЛ 1999-V).

Під час вирішення питання про розстрочення виконання рішення суду у даній справі судом прийнято до уваги ступінь вини боржника у виникненні спору.

Судом враховано, що несвоєчасне погашення відповідачем залишку заборгованості за поставлений товар в сумі 223593,34 грн з 6163986,60 грн, що підлягали сплаті, зумовлене виключно з військовою агресією Російської Федерації проти України, веденням бойових дій та тимчасовою окупацією села Пересадівка Воскресенської селищної територіальної громади, де знаходилась матеріально-технічна база відповідача, пошкодженням складів підприємства, вантажних автомобілів та тракторів, зменшенням обсягів виробничої діяльності.

Судом при розгляді заяви також враховано, що в такій заяві відповідач визнає наявність обов`язку сплати боргу, не відмовляється та не ухиляється від такого виконання.

До того ж, судом враховано, що стягувач не спростовує доводів боржника стосовно того, що до початку бойових дій відповідач належним чином виконував договірні зобов`язання перед позивачем та за спірним договором сплатив більшу частину основного боргу за поставлений товар у сумі 5940393,26 грн з 6163986,60 грн, що підлягали сплаті.

Відповідно до інформації про фінансові результати відповідача за перше півріччя 2023 року за звітний період ним отримано прибуток лише у сумі 154,0 тис.грн при цьому збиток відповідача за аналогічний період попереднього року склав 3030,0 тис.грн.

При розгляді заяви судом також взято до уваги, що позивачем не спростовано доводів відповідача та не надано суду жодних доказів того, що його фінансовий стан є гіршим за фінансовий стан відповідача.

Вказані обставини, на думку суду свідчать про те, що відповідач не уникає від свого обов`язку перед позивачем, шукає шляхи та вживає заходи для погашення залишку боргу, однак у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, що зумовило зменшення показників господарської діяльності відповідача, останній не має можливості виконати рішення суду негайно.

Натомість, стягувачем не надано жодних доказів, які підтверджують понесенням ним збитків у зв`язку з несвоєчасним виконанням боржником прийнятих на себе зобов`язань за спірним договором. Стягнуті на користь позивача за рішенням суду збитки від інфляції та 3% річних, на думку суду, частково компенсують останньому його можливі збитки.

За вказаних обставин, вжиття на даний час органами примусового виконання судових рішень заходів по примусовому виконанню рішення суду по даній справі може призвести до блокування роботи відповідача, утруднить або навіть унеможливить відновлення його господарської діяльності, та виконання в подальшому грошових зобов`язань в тому числі і перед позивачем.

Відповідно до приписів ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність.

Судом враховано, що за приписами ст.331 ГПК України, розстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення.

Оцінивши вказані обставини та проаналізувавши докази, надані відповідачем в обґрунтування своєї позиції, врахувавши інтереси обох сторін, суд вважає, що фінансовий стан відповідача, відсутність вини у несвоєчасному погашенні заборгованості перед позивачем та наявність реальної можливості виконати рішення суду у період відновлення господарської діяльності відповідача, надають суду достатньо підстав для розстрочення виконання рішення суду у даній справі на шість місяців рівними частинами починаючи з 20 грудня 2024 року.

Щодо доводів позивача про необхідність вжиття заходів забезпечення позову у вигляді арешту на грошові кошти в межах суми задоволеного позову 387975,87 грн до повного виконання рішення суду від 17.11.2023 у даній справі, суд вказує, що за ухвалою від 29.08.2023 судом у даній справі вжито захід забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, в межах ціни позову в розмірі 815372,22 грн, які обліковуються на розрахункових рахунках відповідача в будь-яких банківських або інших фінансово-кредитних установах, виявлених державною виконавчою службою або приватним виконавцем під час виконання ухвали суду, який, відповідно до приписів ч.7 ст.145 ГПК України, продовжує діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили, а тому суд не вбачає правових підстав для вжиття додаткового заходу забезпечення позову у вигляді арешту на грошові кошти в межах суми задоволеного позову 387975,87 грн.

Натомість, суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до приписів ч.1 ст.143 ГПК України, за клопотанням учасників справи суд може допустити заміну одного заходу забезпечення позову іншим, зокрема, шляхом зменшення суми арешту грошових коштів відповідача.

Керуючись ст.ст.202, 234, 235, 331 ГПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Родіна-Агро б/н від 05.12.2023 про розстрочення виконання рішення суду, - задовольнити частково.

2. Розстрочити виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 17.11.2023 у справі №915/649/23 наступним чином:

- до 20.12.2023 на суму 64662,64 грн;

- до 20.01.2024 на суму 64662,64 грн;

- до 20.02.2024 на суму 64662,64 грн;

- до 20.03.2024 на суму 64662,64 грн;

- до 20.04.2024 на суму 64662,64 грн;

- до 20.05.2024 на суму 64662,67 грн.

Ухвала суду, у відповідності до ч.2 ст.235 ГПК України, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Згідно ст.ст.254, 255 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Згідно ст.257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оформлена у відповідності до ст.234 ГПК України та підписано суддею 15.12.2023.

Суддя М.В.Мавродієва