Постанова

від 21.11.2023 по справі 915/649/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2023 рокум. ОдесаСправа № 915/649/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Ярош А.І.,

суддів: Разюк Г.П., Колоколов С.І.

секретар судового засідання Кияшко Р.О.

за участю представників:

від Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОПАРТНЕР: Сокол Н.М.

від Товариства з обмеженою відповідальністю РОДІНА - АГРО: Волочнюк О.С.

від Товариства з обмеженою відповідальністю НІД Чернігів +: не з`явився

від Товариства з обмеженою відповідальністю ВВС Ексім: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Одесі

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю РОДІНА - АГРО

на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 29.08.2023 про забезпечення позову, суддя в І інстанції Мавродієва М.В.,

у справі №915/649/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОПАРТНЕР

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю РОДІНА - АГРО

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача:

1) Товариства з обмеженою відповідальністю ВВС Ексім;

2) Товариства з обмеженою відповідальністю НІД Чернігів +

про стягнення 815 372,22 грн

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 29.08.2023 у справі №915/649/23 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОПАРТНЕР про забезпечення позову задоволено; накладено арешт на грошові кошти, в межах ціни позову в розмірі 815 372,22 грн, які обліковуються на розрахункових рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю РОДІНА - АГРО в будь-яких банківських або інших фінансово-кредитних установах, виявлених державною виконавчою службою або приватним виконавцем під час виконання ухвали суду.

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що, врахувавши предмет спору у даній справі, встановивши зв`язок між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, взявши до уваги те, що невжиття заходів до забезпечення позовних вимог може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, чим фактично буде нівельована функція судового рішення, як механізму дійсного поновлення порушених прав та інтересів, заява позивача підлягає задоволенню у визначений ним спосіб, оскільки невжиття запропонованих ним заходів може істотно ускладнити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

До того ж, суд врахував, що запропонований позивачем захід забезпечення позову лише обмежить право відповідача розпорядженням грошових коштів, що знаходяться на його рахунках, в межах суми позовних вимог, а не всіх коштів, які є у нього в наявності, а також не призведе до зупинення господарської діяльності останнього.

01.09.2023 надійшла апеляційна скарга від Товариства з обмеженою відповідальністю РОДІНА - АГРО, в якій скаржник просить скасувати ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 29.08.2023 у справі №915/649/23, в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

В обгрунтування апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції не досліджено обставин якими обгрунтовано заяву про забезпечення позову, зокрема, даних онлайн-сервісу перевірки компаній системи «YouControl» та не надано відповідних висновків.

Вказує, що станом на 31.08.2023 року, відсутні відомості, щодо наявності кримінальних проваджень відносно керівника ТОВ «РОДІНА-АГРО» ОСОБА_1 , призначеного на посаду 19.08.2023 року, а також станом на 31.08.2023 року згідно даних з податкового кабінету ТОВ «РОДІНА- АГРО» податковий борг відсутній.

Зазначає, що Договір від 19.01.2022 року №п-68-АПР доданий позивачем до матеріалів позовної заяви не підписувався директором ТОВ «РОДІНА-АГРО», натомість позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення грошових коштів в загальній сумі 815 372,22 грн. Таким чином задоволення заяви про забезпечення позову в загальному та зокрема у частині стягнення пені у сумі 398 937,26 грн., за відсутності укладеного договору з погодженням відповідної умови являється безпідставним.

Додатково зазначає, що відповідно до розпоряджень голови Миколаївської районної військової адміністрації від 14.09.2022 року №М-3-р-дск та від 14.09.2022 року №M-4-р-дск підприємству ТОВ «РОДІНА-АГРО» встановлено та доведено мобілізаційні завдання (замовлення). Накладення арешту на розрахункові рахунки, навіть в межах суми 815372,22 грн., може вплинути на збільшення ризиків внутрішньої загрози продовольчій безпеці держави та на зниження рівня забезпечення продовольством потреб Збройних Сил України, інших військових формувань або національної економіки чи населення в умовах воєнного стану.

У відзиві на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю АГРОПАРТНЕР просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

Зокрема, позивач зазначає, що відповідно до даних онлайн-сервісу перевірки компаній системи «YouControl» ТОВ «Родіна-Агро» станом на 30.10.2023, щодо Відповідача з`явилися додаткові записи про: ??наявність кримінального провадження щодо злочинів проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об`єднань громадян та злочини проти журналістів (за статтею 356 КК України); ??наявність кримінального провадження щодо злочинів проти правосуддя (за статтею 388 КК України), що в свою чергу свідчить про підвищений ступінь суспільної небезпеки самого Відповідача.

Стверджує, що за даними онлайн-сервісу перевірки компаній системи «YouControl» ТОВ «Родіна-Агро» станом на 30.10.2023 та за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 31.10.2023 керівником ТОВ «Родіна-Агро» з 19.08.2020 року є ОСОБА_1 .

Вказує, що дані про наявність податкового боргу Відповідача Позивач отримав з відкритих джерел - дані онлайн-сервісу перевірки компаній системи «YouControl» станом на 23.08.2023. У своїй апеляційній скарзі Відповідач зазначає про відсутність у нього податкового боргу, однак не підтверджує свої слова жодними доказами.

ТОВ «Агропартнер» зазначає, що позивач також бере участь у виконанні мобілізаційного завдання та виконує Договір на виконання мобілізаційних завдань (замовлень) №11/1 від 20.07.2022 року, що підтверджується листом Чернігівської районної військової адміністрації Чернігівської області від 19.09.2023 Nє01-28/3794 «Про затвердження мобілізаційного завдання». І невиконання Відповідачем своїх зобов`язань перед ТОВ «Агропартнер» теж збільшує ризики внутрішньої загрози продовольчій безпеці держави та знижує рівень забезпечення продовольством потреб Збройних Сил України, інших військових формувань або національної економіки чи населення в умовах воєнного стану.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.10.2023 відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою та призначено справу №915/649/23 до розгляду на 21.11.2023 о 12:30.

У судовому засіданні 21.11.2023 прийняли участь представники позивача та відповідача, інші учасники справи участі не брали, хоча були належним чином сповіщені про дату, час та місце його проведення, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 ГПК України, оскільки неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути вказану апеляційну скаргу за відсутності представників третіх осіб за наявними матеріалами справи яких достатньо для розгляду апеляційної скарги по суті.

Перевіряючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при постановлення оскаржуваної ухвали, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Як вбачається з матеріалів оскарження ухвали, у квітні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Агропартнер» звернулось до Господарського суду миколаївської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Родіна-Агро» грошові кошти в загальній сумі 815 372,22 грн, з яких: 223593,34 грн основний борг за поставлений по договору №п-68-АПР від 19.01.2022 товар; 398937,26 грн пеня; 173356,26 грн інфляційні втрати; 19485,36 грн 3% річних.

В обґрунтування підстав позову Товариство з обмеженою відповідальністю «Агропартнер» зазначило про неналежне виконання зобов`язань за договором №п-68-АПР від 19.01.2022 в частині повної оплати вартості отриманого товару.

Ухвалою суду від 10.05.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження, а в подальшому ухвалою суду від 16.08.2023 залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «ВВС Ексім» та Товариство з обмеженою відповідальністю «НІД Чернігів +».

28.08.2023 до Господарського суду Миколаївської області від позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропартнер» надійшла заява, в якій останнє просило суд вжити у даній справі заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти належні відповідачу в межах ціни позову в розмірі 815 372,22 грн.

В обгрунтування такої заяви позивач вказав наступне:

-відповідно до даних онлайн-сервісу перевірки компаній системи YouControl відповідач має ознаки ризикового контрагента, оскільки: у відповідача є три судових провадження; наявне кримінальне провадження щодо злочинів проти власності (за ст.190 КК України привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем); наявне кримінальне провадження щодо злочинів у сфері службової діяльності та професійної діяльності (за ст.366 КК України службове підроблення); статутний капітал відповідача сформований частково на 53,85%; фінансова стійкість оцінена на задовільному рівні; відповідач має податковий борг; відповідач має 2 незавершених (відкритих) виконавчі провадження;

-відповідач за період з 10.05.2023 (постановлення ухвали про відкриття провадження у справі) до 16.08.2023 року (судове засідання, яке передувало подачі цієї заяви) жодного разу не був присутній на судових засідання, не повідомляв суд про наявність поважних причин неявки, що в свою чергу свідчить про пасивність поведінки відповідача, вжиття ним заходів для максимального затягування судового розгляду та вирішення справи;

-відповідач і так вже протягом півтора року не виконує своїх зобов`язань за спірним договором, розгляд по суті справи про стягнення з нього заборгованості триває майже чотири місяці, і у позивача не має жодних передумов або підстав вважати, що відповідач не буде ухилятися від виконання рішення суду в своїй сукупності, по-факту, взагалі нівеліює застосування позивачем судового порядку захисту своїх прав.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 29.08.2023 у справі №915/649/23 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОПАРТНЕР про забезпечення позову задоволено; накладено арешт на грошові кошти, в межах ціни позову в розмірі 815372,22 грн, які обліковуються на розрахункових рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю РОДІНА - АГРО в будь-яких банківських або інших фінансово-кредитних установах, виявлених державною виконавчою службою або приватним виконавцем під час виконання ухвали суду.

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що, врахувавши предмет спору у даній справі, встановивши зв`язок між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, взявши до уваги те, що невжиття заходів до забезпечення позовних вимог може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, чим фактично буде нівельована функція судового рішення, як механізму дійсного поновлення порушених прав та інтересів, заява позивача підлягає задоволенню у визначений ним спосіб, оскільки невжиття запропонованих ним заходів може істотно ускладнити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

До того ж, суд врахував, що запропонований позивачем захід забезпечення позову лише обмежить право відповідача розпорядженням грошових коштів, що знаходяться на його рахунках, в межах суми позовних вимог, а не всіх коштів, які є у нього в наявності, а також не призведе до зупинення господарської діяльності останнього.

Судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, з огляду на таке.

Частиною 1 ст. 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з ч. 1 ст. 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Згідно зі статтею 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

За змістом цієї норми обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Отже з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 73 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Частиною 1 ст. 137 ГПК України передбачено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між певним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову чи забезпечити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення. Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові кошти), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті.

Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії (постанова Верховного Суду від 22.07.2021р. у справі №910/4669/21).

У вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами.

Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову (аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 18.02.2022р. у справі №910/12404/21).

Верховний Суд неодноразово наголошував (у т.ч. в постановах від 09.12.2020р. у справі №910/9400/20, від 21.12.2020р. у справі №910/9627/20) на необхідності конкретизації заходів забезпечення позову в аспекті співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.

Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020р. у справі №753/22860/17).

Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.

Європейським судом з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції" (рішення від 19.03.1997) зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.

Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого судового рішення, що повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини.

Господарський суд повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого рішення.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.

Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020р. у справі №381/4019/18.

Судова колегія зауважує, що заходи забезпечення позову мають відповідати предмету позову.

Як вбачається із матеріалів оскарження ухвали, предметом позову є майнова вимога позивача до відповідача про стягнення 815 372,22 грн, з яких: 223593,34 грн основний борг за поставлений по договору №п-68-АПР від 19.01.2022 товар; 398937,26 грн пеня; 173356,26 грн інфляційні втрати; 19485,36 грн 3% річних.

В обґрунтування підстав позову позивач зазначив про неналежне виконання зобов`язань за договором №п-68-АПР від 19.01.2022 в частині повної оплати вартості отриманого товару.

При цьому, колегія суддів зауважує, що безпосередні причини невиконання зобов`язань відповідачем, а також обґрунтованість позовних вимог наразі не входять до компетенції апеляційного суду та мають бути з`ясовані під час розгляду справи по суті.

Разом з тим, виконання в майбутньому судового рішення у цій справі у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежать від тієї обставини, чи матиме відповідач фінансову (грошову) можливість для виконання рішення суду.

Заходи забезпечення позову, які заявник просить вжити у поданій заяві, стосуються коштів, які знаходяться на рахунках відповідача в межах суми позовних вимог 815 372,22 грн.

Тому, застосування обраного позивачем заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти в межах заявлених позовних вимог безпосередньо пов`язане з предметом позову та відповідає предмету позовних вимог, з якими заявник звернувся до суду.

Адекватність такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на грошові кошти відповідача у межах ціни позову, дійсно полягає у тому, що такі дії мають забезпечити реальне виконання судового рішення при задоволенні позову.

Водночас, невжиття судом зазначеного заходу забезпечення позову дає можливість відповідачу розпорядитися наявними коштами з метою уникнення відповідальності та може призвести (у разі задоволення позову) до утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду.

Певне обмеження відповідача у можливості розпорядження коштами на поточних розрахункових рахунках не може бути розцінене судом як перешкоджання здійсненню його господарської діяльності, оскільки опосередковане його обов`язком виконання умов договору, спрямоване саме на збереження грошових коштів останнього до вирішення спору по суті, а тому переслідує легітимну мету та забезпечує збалансованість інтересів сторін.

При цьому апеляційний господарський суд звертає увагу, що вказаний захід забезпечення позову не порушує права або охоронювані законом інтереси осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

При цьому, скаржник в апеляційній скарзі не зазначає, яким чином накладення арешту на грошові кошти у межах оспорюваної суми призведе до порушення його прав, не зазначає про наявність у нього на відкритих рахунках в банківських та інших фінансово-кредитних установах достатньої кількості грошових коштів, що може свідчити про можливість реального та фактичного виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог прокурора.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що застосований місцевим господарським судом захід забезпечення позову, а саме накладення арешту на грошові кошти відповідача у межах заявленої до стягнення суми, є обґрунтованим, адекватним та співмірним, оскільки:

-відповідає предмету спору;

-спрямований запобіганню виникненню можливих перешкод для виконання рішення суду у разі задоволення позову;

-забезпечить збалансованість інтересів сторін, оскільки надасть можливість виконати рішення у разі задоволення позову та не призведе до втручання у господарську діяльність відповідача, а лише запровадить тимчасові обмеження щодо користування цими коштами відповідачем задля запобігання перешкод у виконанні рішення суду у разі задоволення позову, у той час як невжиття таких заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі у разі задоволення позову.

Вищевикладене згоджується з позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 20.06.2022 року у справі № 904/7615/21, від 05.08.2022 року у справі № 905/447/22, від 22.07.2019 року у справі № 914/120/19, від 17.05.2021 року у справі № 911/8/21, від 28.12.2021 року у справі № 910/13681/21.

Також колегія суддів зазначає, що у випадку арешту коштів на рахунках, гроші залишаються у власності боржника і знерухомлюються з метою недопущення виведення грошових коштів з рахунків боржника й уникнення виконання судового рішення у майбутньому, такий захід може бути скасований у випадку ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позову. Арешт коштів, як такий, не означає зміну їх власника. Водночас, у випадку стягнення грошових коштів на користь певної особи, такі кошти зараховуються на рахунки особи, на користь якої ухвалене судове рішення, та вибувають із власності боржника (постанова Верховного Суду від 17.05.2021 року у справі № 911/8/21).

Крім того, за змістом ч.1 ст.145 Господарського процесуального кодексу України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Враховуючи викладене колегія суддів вважає, що обраний позивачем захід забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах суми позову відповідає вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

Суд апеляційної інстанції також враховує правову позицію викладену у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023р. у справі №905/448/22 про те, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

До того ж, за обставин звернення з позовом про стягнення грошових коштів саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.10.2022р. у справі №905/446/22).

Натомість відповідачем жодними належними, допустимими та достовірними доказами не спростовано твердження позивача про доцільність застосування заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту майна на грошові кошти, що належать відповідачу.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 275 та ст.276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції, розглядаючи заяву, дав вірну оцінку доводам сторін, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, що у відповідності до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду - без змін.

Згідно зі статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (рішення у справі "Серявін та інші проти України", пункт 58).

Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення питання щодо відмови у забезпеченні позову.

Посилання скаржника на неправильне застосування норм процесуального права під час винесення оскаржуваної ухвали не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування зазначеного судового акту апеляційний господарський суд не вбачає.

З огляду на зазначене колегія суддів дійшла висновку про залишення ухвали місцевого господарського суду без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.

З огляду на те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає то в порядку ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги в сумі 2684 грн покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 136, 137, 253, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю РОДІНА - АГРО на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 29.08.2023 у справі №915/649/23 - залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 29.08.2023 у справі №915/649/23 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 28.11.2023.

Головуючий суддяА.І. Ярош

суддіГ.П. Разюк

С.І. Колоколов