Постанова

від 27.11.2023 по справі 194/652/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2023 року

місто Київ

справа № 194/652/22

провадження № 61-10205св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,

учасники справи:

позивач -Приватне акціонерне товариство «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ»,

відповідачі: Державна установа «Український науково-дослідний інститут промислової медицини», Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області, правонаступником якого є Південно-Східне міжрегіональне управління Державної служби України з питань праці, Комунальне некомерційне підприємство «Центр первинної медико-санітарної допомоги м. Тернівки» Тернівської міської ради Дніпропетровської області, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області,

третя особа - ОСОБА_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» на рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 09 лютого 2023 року, постановлене суддею Корягіним В. О., та постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 червня 2023 року, ухвалену колегією суддів у складі Єлізаренко І. А., Красвітної Т. П., Свистунової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

І. ФАБУЛА СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивача

Приватне акціонерне товариство «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ»

(далі - ПрАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ») у червні 2022 року звернулося до суду з позовом, у якому просило:

- скасувати медичний висновок лікарсько-експертної комісії Державної установи «Український науково-дослідний інститут промислової медицини»

(далі - ДУ «УНДІПМ») від 30 липня 2019 року, затверджений протоколом № 1261;

- скасувати медичний висновок лікарсько-експертної комісії ДУ «УНДІПМ» від 11 лютого 2021 року, затверджений протоколом № 341;

- скасувати акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) за формою П-4 від 20 серпня 2019 року.

Позивач обґрунтовував пред`явлений ним позов тим, що 20 серпня 2019 року комісія склала акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) за формою П-4 стосовно ОСОБА_1 , згідно з яким у нього внаслідок тривалої дії шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу на організм, недосконалості технології, механізмів, робочого інструменту виникли такі хронічні професійні захворювання: хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої ст. (пиловий бронхіт першої-другої ст., емфізема легень першої-другої ст.), легенева недостатність першого-другого ст.; остеоартроз в поєднанні з періартрозом колінних і ліктьових суглобів (ПФ першого-другого ступеня), двобічний плечелопатковий періартроз (ПФ другого ступеня); нейросенсорна приглухуватість першого ст. (з легким зниженням слуху).

Комісія встановила професійний характер захворювання у ОСОБА_1 на підставі медичного висновку лікарсько-експертної комісії ДУ «УНДІПМ» від 30 липня 2019 року, затвердженого протоколом № 1261. У подальшому діагноз підтверджено висновком лікарсько-експертної комісії ДУ «УНДІПМ» від 11 лютого 2021 року, затвердженим протоколом № 341.

ПрАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» вважало, що медичні висновки лікарсько-експертної комісії, а також висновки комісії з розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання щодо наявності у ОСОБА_1 хронічного професійного захворювання не відповідають дійсним обставинам справи, містять численні невідповідності, не містять повної та об`єктивної інформації про стан здоров`я ОСОБА_1 , оскільки не враховано виписку № 135 із медичної картки хворого, картку форми № 123/о від 27 березня 2017 року, які містять хронологію виникнення захворювань. Лікарі та члени комісії при проведенні розслідування дійшли однозначного висновку про виникнення у ОСОБА_1 хронічного обструктивного захворювання легень у зв`язку зі шкідливими умовами праці та навіть не розглянули альтернативні причини виникнення цього захворювання.

Позивач звертав увагу на те, що у матеріалах розслідування немає програми розслідування причин виникнення професійного захворювання, тобто не було розподілено функції між членами комісії, що свідчить про формальне розслідування професійного захворювання. Також не проведено розслідування обставин і причин виникнення професійного захворювання, не проведено засідань у роботі комісії.

Стислий виклад позиції інших учасників справи

Відповідачі заперечували проти задоволення позову, вважаючи його безпідставним, необґрунтованим та не доведеним належними і допустимими доказами.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням від 09 лютого 2023 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 06 червня 2023 року, Тернівський міський суд Дніпропетровської області відмовив у задоволенні позову ПрАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ».

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, керувався тим, що представники підприємства під час проведення розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання у працівника не зазначали, що медична документація ОСОБА_1 містить невідповідності, не вносили пропозиції стосовно додаткового вивчення умов праці і протоколу важкості та напруженості праці або необхідності одержання письмових пояснень, не висловлювали зауважень щодо порушення порядку його проведення у виді окремої думки. Підписавши оскаржуваний акт, представники підприємства фактично погодилися з висновками про хронічні професійні захворювання потерпілого.

Суди дійшли переконання, що позивач не довів існування жодних істотних порушень при складанні оскаржуваних медичних висновків та акта форми П-4, які б стали підставою для визнання їх незаконними та скасування.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги

ПрАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» 10 липня 2023 року із застосуванням системи «Електронний суд» направило до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 09 лютого 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 червня 2023 року, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Заявник, наполягаючи на тому, що оскаржувані судові рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, як підстави касаційного оскарження наведених судових рішень визначив те, що:

- не сформульований висновок Верховного Суду щодо порядку застосування пунктів 97, 99, 110, 112, 113 постанови Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року № 337 «Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві»

(далі - Порядок № 337);

- суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях застосували норми права без урахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 698/967/15-ц (провадження № 14-676цс19), щодо віднесення таких порушень, як нерозроблення програми розслідування причин виникнення професійного захворювання, непроведення розподілу функцій між членами комісії з розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, непроведення засідання комісії з розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, до істотних порушень.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

ДУ «УНДІПМ» у серпні 2023 року із застосуванням засобів поштового зв`язку надіслала до Верховного Суду відзив, у якому просила касаційну скаргу ПрАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Південно-Східне міжрегіональне управління Державної служби України з питань праці у серпні 2023 року із застосуванням засобів поштового зв`язку та через систему «Електронний суд» надіслало до Верховного Суду відзив, у якому просило касаційну скаргу ПрАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

ПрАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» у жовтні 2023 року із застосуванням системи «Електронний суд» направило до Верховного Суду додаткові пояснення, в яких виклало заперечення на відзиви відповідачів на касаційну скаргу.

ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ

Ухвалою від 25 липня 2023 року Верховний Суд поновив ПрАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» строк на касаційне оскарження рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 09 лютого 2023 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 06 червня 2023 року, відкрив касаційне провадження у справі.

Ухвалою від 27 листопада 2023 року Верховний Суд замінив Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області на його правонаступника Південно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), відповідно до яких, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд перевірив у межах доводів касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.

Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що відповідно до карток працівника, який підлягає попередньому (періодичному) медичному огляду за 2015-2018 роки, ОСОБА_1 визнаний придатним до роботи за професією. За 2015 рік у ОСОБА_1 встановлено хронічну вертеброгенну радикулопатію, за 2016 рік встановлено вертеброгенний періартроз, поліостеоартроз, за 2017 рік - вертеброгенну радикулопатію, ПВШ, хронічний бронхіт, за 2018 рік - поліостеоартроз, ПВШ, хронічний бронхіт. За 2019 рік у ОСОБА_1 встановлено остеоартроз колінних і ліктьових суглобів, радикулопатію, ЗОЗЛ, хронічну туговухість; його визнано непридатним до роботи за професією.

12 червня 2019 року ВСП «Шахтоуправління Тернівське» ПрАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» за вих. № 1402 направило на адресу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області повідомлення з інформацією про умови праці ОСОБА_1

30 липня 2019 року ДУ «УНДІПМ» склала медичний висновок лікарсько-експертної комісії, затверджений протоколом № 1261, про те, що ОСОБА_1 діагностовано професійне захворювання - хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої стадії (пиловий бронхіт першої-другої стадії, емфізема легень першої-другої стадії, група «В», легенева недостатність другого ступеню); остеоартроз в поєднані з періартрозом колінних і ліктьових суглобів (ПФ першого-другого ступеня), двобічний плечелопатковий періартроз (ПФ другого ступеня); нейросенсорна приглухуватість першого ступеня (з легким зниженням слуху), захворювання професійні. Діагноз професійних захворювань встановлено на підставі стажу роботи в шкідливих умовах, даних інформаційної довідки про умови праці, клінічних проявів захворювання у виді скарг, анамнезу захворювань, об`єктивних даних, даних додаткових обстежень.

ДУ «УНДІПМ» склало повідомлення від 31 липня 2019 року № 1537 про професійне захворювання (отруєння) ОСОБА_1 із зазначенням діагнозів: хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої стадії, емфізема легень першої-другої стадії, група «В», легенева недостатність другого ступеню; остеоартроз в поєднані з періартрозом колінних і ліктьових суглобів (ПФ першого-другого ступеня), двобічний плечелопатковий періартроз (ПФ другого ступеня); нейросенсорна приглухуватість першого ступеня (з легким зниженням слуху), захворювання професійні.

Наказом Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 12 серпня 2019 року № 571-ПЗ утворено комісію з розслідування причин виникнення професійного захворювання у гірничого майстра підземної дільниці ремонтно-відновлювальних робіт-2 ВСП «Шахтоуправління Тернівське»

ПрАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» ОСОБА_1 у складі: голови комісії ОСОБА_8 - начальника відділу з питань гігієни управління з питань праці Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, ОСОБА_9 - заступника директора з охорони праці ВСП «Шахтоуправління Тернівське»

ПрАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ», ОСОБА_2 - керівника департаменту правового забезпечення ВСП «Шахтоуправління Тернівське»

ПрАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ», ОСОБА_3 - голови первинної профспілкової організації працівників вугільної промисловості України шахти «Самарська», ОСОБА_4 - голови дільничого комітету первинної профспілкової організації працівників вугільної промисловості України шахти «Самарська», ОСОБА_5 - страхового експерта з охорони праці Тернівського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, ОСОБА_6 - лікаря терапевта Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги м. Тернівки» Тернівської міської ради.

Відповідно до акта розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 20 серпня 2019 року за формою П-4, затвердженого т.в.о. начальника Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області Катченко В. Є. та підписаного всіма членами комісії, професійне захворювання у ОСОБА_1 виникло за таких обставин: тривала дія шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу на організм хворого, недосконалість технології, механізмів, робочого інструменту. Причиною виникнення професійного захворювання є: вимушена робоча поза навколішки впродовж 24, 70 % змінного часу при допустимому значенні до 10, 00 %. Переміщення у просторі (переходи обумовлені технологічним процесом) становили 12, 40 км протягом зміни при допустимому значенні до 8, 00 км. Пил в концентрації 63, 89 мг/м3 при гранично допустимій концентрації 2, 00 мг/м3 впродовж 94, 40 % змінного часу. Еквівалентний рівень шуму складає 92 дБА при допустимому значенні 80 дБА. Відносна вологість повітря 82, 00 % при нормі 75, 00 %, час дії несприятливого мікроклімату впродовж 94, 40 % зміни. Все це призвело до хронічного обструктивного захворювання легень першої-другої стадії (пиловий бронхіт першої-другої стадії, емфізема легень першої-другої стадії, група «В», легенева недостатність другого ступеню); остеоартрозу в поєднані з періартрозом колінних і ліктьових суглобів (ПФ першого-другого ступеня), двобічного плечелопаткового періартрозу (ПФ другого ступеня); нейросенсорної приглухуватості першого ступеня (з легким зниженням слуху). Загальний стаж роботи 25 років 2 місяці 24 дні; стаж роботи за професією 12 років 8 місяців 25 днів; у цеху в умовах впливу шкідливих факторів 20 років 3 місяці 5 днів.

11 лютого 2021 року ДУ «УНДІПМ» склала медичний висновок лікарсько-експертної комісії, затверджений протоколом № 341, про те, що ОСОБА_1 встановлено професійне захворювання - хронічне обструктивне захворювання легень третьої стадії (пиловий бронхіт третьої стадії, емфізема легень третьої стадії, група «С», легенева недостатність третього ступеню); остеоартроз в поєднані з періартрозом колінних суглобів (ПФ другого ступеню) та остеоартроз в поєднані з періартрозом ліктьових суглобів (ПФ другого ступеня), двобічний плечелопатковий періартроз (ПФ другого ступеня), стійкий больовий синдром; нейросенсорну приглухуватість другого ступеня (з помірним зниженням слуху), захворювання професійні (30 липня 2019 року). Діагноз професійних захворювань верифіковано на підставі скарг на стан здоров`я, анамнезу захворювань, об`єктивних даних, додаткових методів дослідження.

Право, застосоване судом

Згідно з частиною другою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. Суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20) зазначено, що порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Водночас позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

У постанові Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 1340/4630/18 (адміністративні провадження № К/9901/16194/19; К/9901/16864/19) зауважено, що відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для ухвалення судом рішення про відмову в позові.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці.

Згідно з частиною першою статті 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Частинами першою, другою статті 153 Кодексу законів про працю України

(далі - КЗпП України) передбачено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідно зі статтею 171 КЗпП України власник або уповноважений ним орган повинен проводити розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» професійне захворювання - це захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого та зумовлено виключно або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, пов`язаних з роботою.

Частиною другою статті 30 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» встановлено, що факт нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання розслідується в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, відповідно до Закону України «Про охорону праці».

Процедура проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, що сталися з працівниками на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форм власності врегульована Порядком № 337, який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно з пунктом 81 Порядку № 337 на непрацюючих пенсіонерів або осіб, які не працюють, лікарем з гігієни праці територіального органу Держпраці складається інформаційна довідка про умови праці працівника у разі підозри в нього хронічного професійного захворювання (отруєння) (далі - інформаційна довідка) згідно з додатком 14 на підставі даних про умови праці на їх робочих місцях у разі збереження цих робочих місць на підприємстві (в установі, організації), де вони раніше працювали, а у разі їх відсутності - отриманих на підставі наукових досліджень (розробок), характеристики виробничих факторів на аналогічних виробництвах.

Пунктом 89 Порядку № 337 передбачено, що усі випадки хронічних професійних захворювань незалежно від строку їх настання підлягають розслідуванню.

Віднесення захворювання до хронічного професійного здійснюється відповідно до процедури встановлення зв`язку захворювання з умовами праці згідно з цим Порядком та Переліком професійних захворювань, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2000 року № 1662 (пункт 91 Порядку № 337).

Для встановлення остаточного діагнозу та зв`язку захворювання з впливом шкідливих і небезпечних факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу лікар-профпатолог області або міста направляє хворого до високоспеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров`я, якому МОЗ надало право встановлювати остаточний зв`язок захворювання з умовами праці, з відповідними документами. До високоспеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров`я у разі потреби для встановлення діагнозу можуть направлятися також хворі, які проходять обстеження у науково-дослідних інститутах (установах) медичного профілю (пункт 93 Порядку № 337).

Відповідно до пункту 94 Порядку № 337 високоспеціалізовані профпатологічні заклади охорони здоров`я проводять амбулаторне та/або стаціонарне обстеження хворих і встановлюють діагноз хронічного професійного захворювання (отруєння). Діагноз хронічного професійного захворювання (отруєння) може бути змінений або відмінений високоспеціалізованим профпатологічним закладом охорони здоров`я, який його встановив раніше, на підставі результатів додатково поданих відомостей або проведених досліджень і повторної експертизи. Відповідальність за встановлення або відміну діагнозу хронічного професійного захворювання (отруєння) покладається на керівників таких закладів і голів лікарсько-експертних комісій. Рішення про підтвердження або відміну раніше встановленого діагнозу хронічного професійного захворювання (отруєння) оформляється висновком лікарсько-експертної комісії.

У спірних випадках остаточне рішення щодо встановлення діагнозу хронічного професійного захворювання (отруєння) приймається центральною лікарсько-експертною комісією Державної установи «Інститут медицини праці Національної академії медичних наук України», у роботі якої мають право брати участь лікарі з гігієни праці територіального органу Держпраці, закладу охорони здоров`я, територіального органу Пенсійного фонду України, представники підприємства (установи, організації), первинної організації відповідної профспілки або уповноважена найманими працівниками особа з питань охорони праці (у разі, коли профспілка на підприємстві (в установі, організації) відсутня), представники вищого органу профспілки. Оскарження рішення зазначеної комісії у разі незгоди хворого або роботодавця здійснюється у судовому порядку (пункт 95 Порядку № 337).

Пунктом 97 Порядку № 337 передбачено, що професійний характер хронічного захворювання (отруєння) встановлюється лікарсько-експертною комісією високоспеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров`я

(далі - лікарсько-експертна комісія), склад якої затверджує керівник такого закладу. У разі потреби до роботи лікарсько-експертної комісії залучаються спеціалісти (представники) територіальних органів Держпраці, підприємства (установи, організації), територіального органу Пенсійного фонду України, первинної організації профспілки, членом якої є хворий, або уповноважена найманими працівниками особа з питань охорони праці (у разі, коли профспілка на підприємстві (в установі, організації) відсутня).

Згідно з пунктом 99 Порядку № 337 рішення про зв`язок захворювання з умовами праці приймається на підставі клінічних, функціональних досліджень (амбулаторних або стаціонарних) з урахуванням відомостей, зазначених у: трудовій книжці - для визначення стажу роботи в умовах дії виробничих факторів; виписці з амбулаторної картки (форма 025/у); історії хвороби за весь період спостереження; направленні хворого на огляд до лікарсько-експертної комісії з медичним висновком лікаря-профпатолога; санітарно-гігієнічній характеристиці умов праці; інформаційній довідці про умови праці працівника, що складається лікарями з гігієни праці територіального органу Держпраці, який здійснює нагляд за підприємством (установою, організацією), у разі підозри в нього хронічного професійного захворювання (отруєння); висновку фтизіатра, нарколога та інших документах

(у разі потреби); акті за формою Н-1 (у разі гострого професійного захворювання (отруєння).

У пункті 100 Порядку № 337 зазначено, що висновок лікарсько-експертної комісії про наявність (відсутність) хронічного професійного захворювання (отруєння) видається працівникові, а його копія надсилається головному спеціалістові з професійної патології області або міста за місцем роботи або проживання працівника та територіальному органові Пенсійного фонду України. Хворому видається довідка про стаціонарне обстеження у високоспеціалізованому профпатологічному закладі охорони здоров`я. У зазначеному висновку, крім діагнозу, обов`язково зазначаються відомості про наявність (відсутність) професійного захворювання та придатність (непридатність) до роботи за професією у несприятливих (шкідливих) умовах праці.

Високоспеціалізованими профпатологічними закладами охорони здоров`я стосовно кожного хворого складається повідомлення про хронічне професійне захворювання (отруєння) за формою П-3 (далі - повідомлення за формою П-3) згідно з додатком 19. Повідомлення за формою П-3 протягом трьох робочих днів після встановлення діагнозу надсилається керівникові підприємства (установи, організації), шкідливі виробничі фактори на якому призвели до виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння), територіальному органу Держпраці, який здійснює державний нагляд (контроль) за підприємством (установою, організацією), територіальному органові Пенсійного фонду України за фактичним місцезнаходженням підприємства (установи, організації), а також профпатологу, який направив хворого до високоспеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров`я. Строк дії повідомлення за формою П-3 становить шість місяців з моменту встановлення діагнозу хронічного професійного захворювання (отруєння) у працівника. У разі коли хворий працював на кількох підприємствах (в установах, організаціях), де були умови для розвитку хронічного професійного захворювання (отруєння), або за кількома професіями, під час роботи за якими були умови для розвитку хронічного професійного захворювання (отруєння), повідомлення за формою П-3 надсилається на останнє підприємство (в установу, організацію), де він працював за професією, під час роботи за якою були умови для розвитку хронічного професійного захворювання (отруєння) (пункт 101 Положення № 337).

Пунктом 103 Положення №337 передбачено, що працівникові видається під розписку медичний висновок лікарсько-експертної комісії про наявність (відсутність) у нього хронічного професійного захворювання (отруєння) за формою згідно з додатком 20. Медичний висновок також надсилається лікарю-профпатологу, який направляв хворого до високоспеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров`я за місцем його роботи або проживання (якщо він не працює).

Пунктом 105 Положення №337 передбачено, що після отримання повідомлення за формою П-3 керівник територіального органу Держпраці утворює протягом трьох робочих днів комісію з проведення розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) (далі - комісія з розслідування), до складу якої входять представники територіального органу Держпраці (голова комісії), закладу охорони здоров`я, що надає медичну допомогу працівникам підприємства (установи, організації), де працює хворий, або за місцем його проживання (якщо він не працює), роботодавця, первинної організації відповідної профспілки або уповноважена найманими працівниками особа з питань охорони праці (у разі, коли профспілка на підприємстві (в установі, організації) відсутня), вищого органу профспілки, територіального органу Пенсійного фонду України за фактичним місцезнаходженням підприємства (установи, організації), а також у разі потреби представники інших органів. Зазначені заклади, органи та організації протягом однієї доби з моменту одержання повідомлення за формою П-3 повинні надати територіальному органові Держпраці письмову інформацію про прізвище, ім`я, по батькові та посаду представника (представників), якого пропонується включити до складу комісії з розслідування.

Пунктом 110 Порядку №337 зобов`язано роботодавця в установлений для проведення розслідування строк подати комісії з розслідування: відомості про професійні обов`язки працівника, документи та матеріали, що характеризують умови праці на робочому місці (дільниці, цеху); необхідні результати експертизи, лабораторних досліджень для проведення оцінки умов праці; матеріали, що підтверджують проведення інструктажів з охорони праці, копії документів, що підтверджують видачу працівникові засобів індивідуального захисту; приписи або інші документи, що раніше видані територіальним органом Держпраці та стосуються даного хронічного професійного захворювання (отруєння); результати медичних оглядів працівника (працівників), інші матеріали.

У пункті 112 Порядку № 337 визначено, що комісія з розслідування зобов`язана: розробити програму розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння); розподілити функції між членами комісії, розглянути питання щодо необхідності залучення до її роботи експертів; провести розслідування обставин і причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння); скласти акт розслідування хронічного професійного захворювання (отруєння).

Відповідно до пункту 113 Порядку 337 комісія з розслідування проводить оцінку умов праці працівника за матеріалами раніше проведеної атестації робочих місць, архівних даних підприємства (установи, організації), територіального органу Держпраці, наукових установ, характеристики виробничих факторів на аналогічних виробництвах, результатів обстежень і досліджень, проведених атестованими лабораторіями в установленому законодавством порядку, вивчає приписи органів державного нагляду за охороною праці, подання посадових осіб територіальних органів Пенсійного фонду України та представників профспілок, інструкції з охорони праці працівників, заключні акти періодичних медичних оглядів, накази (рішення, розпорядження) адміністрації підприємства про порушення працівником вимог правил та інструкцій з охорони праці, строків проходження періодичних медичних оглядів, картки обліку індивідуальних доз опромінення на робочому місці із джерелами іонізуючого випромінювання, одержує письмові пояснення посадових осіб, інших працівників з питань, пов`язаних із розслідуванням причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння), а у разі потреби вимагає проведення додаткових досліджень на робочому місці та бере участь у них, вивчає первинну медичну документацію хворого.

За результатами розслідування комісія складає акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) за формою П-4

(далі - акт за формою П-4) згідно з додатком 21. Акт за формою П-4 є документом, в якому зазначаються основні умови, обставини та причини виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння), заходи щодо запобігання розвитку хронічного професійного захворювання (отруєння) та забезпечення нормалізації умов праці, а також встановлюються особи, які не виконали відповідні вимоги законодавства (пункт 117 Порядку № 337).

Акт підписується головою та всіма членами комісії з розслідування. У разі незгоди із змістом акта член комісії з розслідування підписує його з відміткою про наявність окремої думки, яку викладає письмово, підписує та додає до акта як його невід`ємну частину. Акт за формою П-4, підписаний членами комісії з розслідування, протягом доби затверджується керівником територіального органу Держпраці та завіряється печаткою (пункт 118 Порядку № 337).

Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року

у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тож певна обставина може вважатися доведеною, якщо інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Верховний Суд наголошує, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

У справі, що переглядається, ПрАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» просило судскасувати медичні висновки лікарсько-експертної комісії ДУ «УНДІПМ» від 30 липня 2019 року, затверджений протоколом № 1261, та від 11 лютого 2021 року, затверджений протоколом № 341, а також скасувати акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) за формою П-4 від 20 серпня 2019 року.

Суди першої та апеляційної інстанцій врахували, що позивач не надав до суду доказів на підтвердження того, що він як роботодавець виявляв бажання брати участь у лікарсько-експертній комісії для встановлення наявності або відсутності професійного захворювання у ОСОБА_7 та повідомляв про це ДУ «УНДІПМ».

Суди встановили, що ДУ «УНДІПМ» для складання медичних висновків лікарсько-експертної комісії мала усі потрібні дані, визначені у Порядку № 337 для прийняття рішення про зв`язок захворювання ОСОБА_7 з умовами його праці.

До складу комісії, яка проводила розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання у ОСОБА_7 , увійшли як представники органів державної влади, так й інші особи, в тому числі представники роботодавця.

Під час розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання комісія керувалася інформацією, зазначеною спеціалізованим лікувально-профілактичним закладом в повідомленні про професійне захворювання за формою П-3 та за результатами цього розслідування 20 серпня 2019 року склала акт за формою П-4.

Представники ПрАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» під час проведення розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання у ОСОБА_7 не зазначали, що медична документація стосовно ОСОБА_1 містить невідповідності, не висловлювали будь-яких незгод у виді окремої думки та не посилалися на порушення комісією Порядку № 337, зокрема на те, що не розроблено програму розслідування виникнення професійного захворювання; не проведено розподіл функцій між членами комісії; не проведено засідання комісії.

Отже, представники роботодавця, які були у складі комісії під час проведення розслідування причин виникнення професійного захворювання, жодного зауваження щодо порушення порядку його проведення не висловлювали, не вносили пропозиції стосовно додаткового вивчання умов праці і протоколу важкості та напруженості праці або необхідності одержання письмових пояснень.

З огляду на викладене, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що, підписавши акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання без зауважень, ПрАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ», від імені якого діяли уповноважені представники, погодилося з наявністю у ОСОБА_1 професійного захворювання, причинами та обставинами, які зумовили виникнення цього захворювання.

Суди першої та апеляційної інстанцій слушно зауважили, що із позовом ПрАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» звернулося до суду 16 червня 2022 року, тобто зі спливом досить істотного строку після складання оспорюваного акта від 20 серпня 2019 року, а не відразу після його складення, що також свідчить про те, що протягом тривалого періоду роботодавець фактично погоджувався з результатами розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання у ОСОБА_1 .

Враховуючи викладене, суди першої та апеляційної інстанцій зробили висновки, що позивач не надав належних та достатніх доказів на підтвердження наявності істотних порушень при складанні медичних висновків та акта форми П-4, які б стали підставою для їх скасування.

Тож суди не виснували, що відповідачі взагалі не допустили порушень Порядку № 337 під час складання оскаржуваних медичних висновків та акта форми П-4, а дійшли переконання, що не було саме істотних порушень, які могли б вплинути на результати розслідування. Відповідно суди фактично вважали, що певні порушення під час розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання були допущені, проте вони не призвели до неправильних результатів розслідування.

Верховний Суд врахував, що таке питання як «істотність порушення» є оціночною категорією. Суд вирішує це питання в межах кожної конкретної справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, тобто на власний розсуд.

У справі, що переглядається, не підтвердилися доводи позивача про те, що оскаржуваний акт форми П-4 був складений з порушеннями (не розроблено програму розслідування виникнення професійного захворювання; не проведено розподіл функцій між членами комісії; не проводилися засідання комісії), оскільки позивач не надав відповідні докази, не заявив клопотання про витребування доказів. Натомість Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області у своєму відзиві заперечувало обставини щодо порушення порядку проведення розслідування виникнення професійного захворювання. Як встановили суди, під час підписання акта форми П-4 представники роботодавця не зазначали про порушення комісією Порядку № 337 та не висловлювали будь-яких незгод, викладених у виді окремої думки.

Також позивач посилався на те, що лікарсько-експертна комісія не врахувала виписку № 135 із медичної карти хворого, картку форми № 123/о від 27 березня 2017 року, які містять хронологію виникнення захворювань, у зв`язку з чим вважав, що оскаржувані медичні висновки лікарсько-експертної комісії, а також висновки комісії з розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання щодо наявності у ОСОБА_1 хронічного професійного захворювання не відповідають дійсним обставинам справи, містять численні невідповідності, не містять повної та об`єктивної інформації про стан здоров`я ОСОБА_1

ДУ «УНДІПМ» звертало увагу на те, що лікарсько-експертна комісія встановила професійні захворювання ОСОБА_1 на підставі відомостей, отриманих з дотриманням пункту 99 Порядку № 337, у яких не було інформації про виписку № 135 із медичної карти хворого, картку форми № 123/о від 27 березня 2017 року, а тому в оскаржуваних медичних висновках немає неузгодженостей та невідповідностей.

Верховний Суд враховує, що позивач не оспорював та оскаржує діагнози, встановлені ОСОБА_1 лікарсько-експертною комісією, а лише зазначає про неузгодженість хронології у встановленні діагнозів, зазначених у різній медичній документації працівника. ПрАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» не обґрунтовує те, як така певна неузгодженість у датах встановлення діагнозів порушує його права та, відповідно, є підставою для скасування оскаржуваних медичних висновків й акта форми П-4 з урахуванням того, що самий факт існування захворювань та їх виникнення в період роботи ОСОБА_1 на підприємстві позивачем не оспорюється.

Щодо професійного характеру захворювань, то такі були встановлені з урахуванням документів, наданих власне роботодавцем разом із повідомленням від 12 червня 2019 року № 1402, згідно з якими шкідливими виробничими факторами є перевищення нормативних значень, зокрема, рівня шуму, пилу та вологості повітря, тривалості вимушеної робочої пози навколішки, переміщення у просторі по горизонталі.

З огляду на тривалу дію зазначених шкідливих факторів комісія дійшла переконання, що такі захворювання ОСОБА_1 , як хронічне обструктивне захворювання легень, остеоартроз в поєднані з періартрозом колінних та ліктьових суглобів, двобічний плечелопатковий періартроз, нейросенсорна приглухуватість, мають саме професійний характер. Під час розслідування комісією виникнення професійного захворювання позивач ці обставини не спростував тане доводив відсутність причинно-наслідкового зв`язку між захворюваннями працівника та дією шкідливих факторів виробничого середовища й трудового процесу.

З урахуванням фактичних обставин справи, що переглядається, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що ПрАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» не надало належних та достатніх доказів, які б об`єктивно та поза межами розумного сумніву доводили, що під час розслідування випадку професійного захворювання ОСОБА_1 відповідачі допустили порушення вимог Порядку № 337, які є істотними.

У касаційній скарзі заявник наголошує на тому, що суди в оскаржуваних рішеннях застосували норми права без урахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 698/967/15-ц

(провадження № 14-676цс19).

У наведеній постанові Велика Палата Верховного Суду вирішувала питання юрисдикційності спору про скасування акта розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання та виснувала, що комісія з проведення розслідування причин виникнення професійного захворювання не здійснює владних управлінських функцій на підставі законодавства, а розслідує причини виникнення хронічного професійного захворювання, про що складає відповідний акт

за формою П-4, який не є рішеннями суб`єкта владних повноважень, а тому не може бути предметом оскарження в адміністративному суді.

Щодо інших доводів касаційної скарги, то Велика Палата Верховного Суду зазначила, що вони зводяться до переоцінки встановлених судом обставин, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Так, у цій справі суди встановили, що розслідування випадку професійного захворювання проведено з істотними порушеннями вимог Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1232 (далі - Порядок № 1232), зокрема не було розроблено програму розслідування причин виникнення професійного захворювання, не проведено розподіл функцій між членами комісії, не проводилися засідання комісії, не проведено оцінку умов праці працівника за матеріалами результатів обстежень і досліджень протоколу важкості та напруженості праці, раніше проведеної атестації робочих місць, не одержано письмові пояснення посадових осіб, інших працівників з питань пов`язаних з розслідуванням причин виникнення професійного захворювання. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що, давши належну правову оцінку зібраним у справі доказам та встановивши, що розслідування обставин і причин виникнення професійного захворювання проведено з грубим порушенням вимог Порядку № 1232, суди зробили обґрунтований висновок про скасування акта розслідування причин виникнення професійного хронічного захворювання.

У постанові від 22 січня 2020 року у справі № 698/967/15-ц

(провадження № 14-676цс19) Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновками судів попередніх інстанцій по суті спору, власних правових висновків щодо застосування норм матеріального права не зробила. До того ж спірні правовідносини у цій справі регулювалися Порядком № 1232. Натомість у справі, що переглядається, спірні правовідносини врегульовані Порядком № 337.

Також за обставинами справи, що переглядалася Великою Палатою Верховного Суду, два члени комісії підписали акт з окремою думкою з огляду на порушення вимог Порядку № 1232, у якій зазначили, що під час роботи комісії допущено порушення, зокрема, не було програми розслідування, розподілу функцій між членами комісії, не проведено розслідування обставин і причин виникнення профзахворювання, не проведено засідань у роботі комісії. Також в акті містяться посилання на відомості щодо важкості та напруженості праці, які не відповідають дійсності, оскільки обов`язкові дослідження для їх установлення та збору фактично не проводилися. Ще один член комісії відмовився від підпису, вважаючи акт незаконним.

Натомість у справі, що переглядається, акт розслідування причин виникнення професійного хронічного захворювання за формою П-4 підписаний всіма членами комісії без жодних зауважень та окремих думок.

З наведених підстав Верховний Суд дійшов переконання, що висновки, викладені в згаданій постанові Великої Палати Верховного Суду, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки їх сформульовано у справі, фактичні обставини та правове регулювання якої є відмінними від обставин справи, що переглядається. Відтак доводи касаційної скарги в цій частині є безпідставними.

Також, як зазначалося, істотність порушення є оціночною категорією й це питання вирішується судами у кожній справі індивідуально у залежності від встановлених ними фактичних обставин та з урахуванням наданих учасниками справи доказів.

Також у касаційній скарзі ПрАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування пунктів 97, 99, 110, 112, 113 Порядку № 337.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Ця правова норма спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню судами під час вирішення спору.

Отже, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України заявник повинен обґрунтувати, у чому саме полягає неправильне застосування норми матеріального права чи порушення норми процесуального права, щодо якої відсутній висновок Верховного Суду (у чому саме полягає помилка судів попередніх інстанцій при застосуванні відповідних норм права та як саме ці норми права судами були застосовано неправильно).

Верховний Суд не бере до уваги доводи касаційної скарги про наявність підстав, передбачених пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України (відсутність висновків Верховного Суду), з огляду на те, що заявник не обґрунтував, у чому саме полягає помилка судів попередніх інстанцій при застосуванні відповідних норм права.

Фактично доводи заявника в цій частині зводяться до незгоди із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, встановленими судами обставинами справи та необхідності переоцінки доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

З огляду на те, що доводи ПрАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» про відсутність висновку Верховного Суду щодо порядку застосування пунктів 97, 99, 110, 112, 113 Порядку № 337 не спрямовані на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування зазначених норм права, а стосуються непогодження зі встановленими обставинами справи та переоцінки доказів, Верховний Суд дійшов переконання, що ці доводи заявника про наявність передбаченої пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України підстави касаційного оскарження є необґрунтованими.

Верховний Суд переглянув оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження і які не підтвердилися.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до непогодження з ухваленими судовими рішеннями, а також до вимоги здійснити переоцінку досліджених судами доказів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року

у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) сформульовано правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції не встановлено апеляційним судом, а оцінка доказів здійснена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, тоді суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Верховний Суд є судом права, а не факту. Встановлення фактичних обставин справи та надання оцінки доказам належить до повноважень судів першої та апеляційної інстанцій як судів факту, тоді як до повноважень суду касаційної інстанції належить перевірка правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у оскаржуваних судових рішеннях, питання вичерпності висновків судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд керується тим, що у справі, що переглядається, учасникам справи надано вмотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин.

Резюмуючи, з урахуванням фактичних обставин справи, що переглядається, Верховний Суд дійшов переконання, що суди першої та апеляційної інстанцій зробили обґрунтований висновок про недоведеність ПрАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» позову про скасування медичних висновків та акта розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання за формою П-4.

Щодо клопотання ПрАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» про розгляд справи з його участю

Розгляд цієї справи здійснюється Верховним Судом в попередньому судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Тобто попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Верховний Суд є судом права, а не факту, і, діючи в межах повноважень та порядку, визначених частиною першою статті 400 ЦПК України, не може встановлювати обставини справи, які можуть додатково пояснити її учасники, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку.

Верховний Суд створює учасникам справи належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів, у яких такий рух описаний. Кожен із учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Згідно із частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) однією з істотних гарантій справедливого судового розгляду є публічний судовий розгляд.

Практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з питань гарантій публічного характеру провадження в судових органах у контексті пункту 1 статті 6 Конвенції свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не в кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі Axen v. Germany, заява № 8273/78; рішення від 25 квітня 2002 року у справі Varela Assalino contre le Portugal, заява № 64336/01). Так, у випадках коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

ЄСПЛ у рішенні від 26 травня 1988 року у справі Ekbatani v. Sweden, заява № 10563/83,зазначив, що якщо розгляд справи в суді першої інстанції був публічним, відсутність «публічності» при розгляді справи в другій і третій інстанціях може бути виправданою особливостями процедури в цій справі. Якщо апеляційна скарга стосується виключно питання права, залишаючи осторонь фактичні обставини справи, то вимоги статті 6 Конвенції можуть бути дотримані і тоді, коли заявнику не було надано можливості бути заслуханим в апеляційному чи касаційному суді особисто.

Оскільки попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, Верховний Суд у справі, що переглядається, не встановив потреби викликати учасників справи з метою надання ними пояснень, тому у задоволенні відповідного клопотання варто відмовити.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Верховний Суд встановив, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають. Доводи заявника спрямовані на зміну оцінки доказів, здійсненої судами першої та апеляційної інстанцій, що перебуває поза межами повноважень суду касаційної інстанції та не може бути здійснене цим судом під час перегляду оскаржуваних судових рішень. Повноваження суду касаційної інстанції стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (рішення ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України», заява № 3236/03).

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов переконання, що оскаржувані судові рішення не суперечать правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеним у зазначеній заявником у касаційній скарзі постанові.

Враховуючи наведене, Верховний Суд зробив висновок, що касаційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції без змін.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Підстави для нового розподілу судових витрат не встановлені.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» про розгляд справи з участю його представника відмовити.

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» залишити без задоволення.

Рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 09 лютого 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 червня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді С. О. Погрібний

І. Ю. Гулейков

О. В. Ступак