Рішення

від 20.11.2023 по справі 925/854/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2023 року м. Черкаси справа № 925/854/23

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Чевгуза О.В., з секретарем судового засідання Брус Л.П., за участю представників:

позивача: Мовчанюк М.М. адвокат (за межами зали суду),

відповідача: Бирюк Л.В., Бабіч Т.Г. адвокат,

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Черкаської області у місті Черкаси справу

за позовом Ткачука Річарда Миколайовича в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Шпола-Продукт»

до ОСОБА_1

про стягнення 272 640,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Шпола-Продукт» (вул. Івана Піддубного, 10, м. Шпола, Черкаська область, 20602, код ЄДРПОУ 43687274) звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_2 ) про стягнення збитків у сумі 272 640,00 грн.

Позов мотивовано посиланням на статті 92, 97, 224, 225, 1166 Цивільного кодексу України (ЦК України), статті 42, 65, 89 Господарського кодексу України (ГК України), ст. 54 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України), п. 2 ст. 44 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», судову практику.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 18.05.2022 за рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Шпола-Продукт» було звільнено з посади директора підприємства ОСОБА_1 (з часткою 20 відсотків статутного капіталу) та призначено в.о. директора ОСОБА_3 .

Під час відновлення бухгалтерського обліку було виявлено, що згідно з платіжною інструкцією №473 від 06.04.2022 товариством здійснене перерахування грошових коштів у розмірі 272 640,00 грн, у тому числі ПДВ 17 836,26 грн на поточний рахунок Приватного підприємства «ЮГ-2000» (код 31078522).

Приватне підприємство «ЮГ-2000» листом вих. №14/05 від 22.05.2023 на звернення позивача вих. №89 від 19.05.2023 повідомило, що кошти сплачені за поставлене товариству дизпаливо в кількості 6400 літрів. До листа додано копії видаткової накладної №342 від 07.04.2022, ТТН №10-000594 від 07.04.2022, рахунку-фактури №1213 від 06.04.2022, договору купівлі-продажу №187 від 14.07.2021, акту звірки взаємних розрахунків за квітень 2022 (не підписаний позивачем).

При звільненні ОСОБА_1 не передав керівнику вказані документи.

ОСОБА_1 відповідно до ТТН і видаткової накладної особисто прийняв дизпаливо, хоча в штаті підприємства було 99 працівників.

Місцезнаходження та мета купівлі дизпалива ОСОБА_1 позивачу невідомі та це не кореспондується з метою та предметом діяльності товариства. Паливо товариство не отримувало, на облік не ставило. Як колишній керівник розпорядився паливом не відомо.

ОСОБА_1 згідно з положеннями статуту, не мав права купувати товари на вказану суму без згоди загальних зборів учасників товариства.

У позивача відсутні стаціонарні цистерни для зберігання рідкого палива, що також свідчить, що пальне не приймалось і не зберігалось позивачем.

Позивач не використовує у своїй діяльності транспортні засоби і механізми, які використовують дизельне паливо. У позивача наявна власна газова АЗС (стаціонарний заправник газу і станція).

У власності ОСОБА_1 є транспортний засіб DAF CF 85.460, рік випуску 2010, днз. НОМЕР_3 , який використовує дизельне паливо. Позивач вважає, що метою господарської операції було придбання колишнім керівником позивача (відповідачем) за гроші позивача дизельного палива для власних цілей.

Колишній директор умисно перевищив свої повноваження придбавши дизельне паливо не в інтересах позивача, чим завдав останньому збитків.

Ухвалою від 27 червня 2023 року Господарський суд Черкаської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; справу вирішив розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначив на 25 липня 2023 року.

24 липня 2023 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву та заяви про опитування учасників справи як свідків.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначає, що позивач стверджує, що ОСОБА_1 при звільненні 18.05.2022 не передав новопризначеному керівнику оригінали деяких первинних документів.

Позивач ОСОБА_2 є засновником ТОВ «Шпола-Продукт» і ніколи не займав посади на вказаному підприємстві.

Директором ТОВ «Шпола-Продукт» відповідно до протоколу № 1 загальних зборів учасників товариства від 17.05.2022 призначено ОСОБА_3 , яка до вказаної дати займала посаду комерційного директора ТОВ «Шпола-Продукт» на протязі всього строку керування підприємством ОСОБА_1 (з 24.02.2021 по 17.05.2022).

Фактичне передавання справ від колишнього директора до новопризначеного відбулося шляхом передання ключів від кабінету та сейфу і складанням акту приймання-передачі від 18.05.2022 в довільній формі з особистим підписом ОСОБА_3 (відповідач зазначив, що оригінал акту знаходиться у ОСОБА_3 ).

Відповідно до статуту ТОВ «Шпола-Продукт» директор підприємства не відповідає за складання, облік та зберігання первинних бухгалтерських документів. Відповідно до ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та штатного розпису на 2022 рік особою, відповідальною за бухгалтерський облік є головний бухгалтер. Виходячи зі змісту позовної заяви ТОВ «Шпола-Продукт» не має претензій до головного бухгалтера щодо правильності ведення обліку та зберігання первинних документів.

З дати звільнення ОСОБА_1 з посади директора 18.05.2022 до направлення йому вимоги про повернення документів 05.06.2023 минув рік, протягом якого новопризначений директор ТОВ «Шпола-Продукт» жодних претензій до ОСОБА_1 не мала.

Таким чином, претензії позивача про обов`язок при звільненні директора підприємства передавати оригінали первинних документів відповідач вважає безпідставними та такими, що не відповідають вимогам закону.

Щодо прийняття дизпалива особисто ОСОБА_1 , зважаючи на штат підприємства в 99 найманих працівників, відповідач звертає увагу, що згідно з наданим позивачем та затвердженим відповідно до статуту директором ОСОБА_4 штатним розписом на підприємстві відсутня посада комірника, тобто не визначена особа, що має право приймати товарно-матеріальні цінності.

На практиці директор ОСОБА_1 неодноразово здійснював приймання ТМЦ особисто керуючись виробничою необхідністю та правами, наданими статутом ТОВ «Шпола-продукт» (п. 11.32 статуту).

Щодо тверджень позивача, що метою придбання дизпалива було його привласнення відповідачем, так як останній володіє вантажним автомобілем з напівпричіпом, зазначає, що сам позивач надав суду копію договору оренди, згідно з яким фактично вантажівкою володіє ФОП Красюк А.О., а не відповідач. Отже, даний аргумент є неспроможним.

Крім того, позивач підтверджує та надає до суду копію договору купівлі-продажу № 187 від 14.07.2021, укладеного між ТОВ «Шпола-Продукт» та ПП «ЮГ-2000». Позивач ТОВ «Шпола-Продукт» неодноразово здійснював придбання товару від вказаного контрагента.

Факт господарських відносин між ТОВ «Шпола-Продукт» та ПП «ЮГ-2000» підтверджується, зокрема, поставками товару 15.07.2021 та 28.07.2021. Відповідач додав копії видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, рахунків на оплату. При цьому просить звернути увагу на видаткову накладну № 1323 від 15.07.2021, яка від імені отримувача підписана директором ТОВ «Шпола-Продукт» Бирюком Л.В., що підтверджує звичайність практики особистого отримання директором товарів, зокрема, паливно-мастильних.

Щодо дійсної мети придбання спірного дизпалива та його подальшого використання відповідач повідомляє таке.

05 квітня 2022 року до ТОВ «Шпола-Продукт» звернулася письмово Громадська організація «Справедливість І Честь» (ГО «СІЧ») з проханням придбати та передати дизельне паливо у максимально можливій кількості для забезпечення діяльності волонтерського штабу.

Виконуючи моральний обов`язок перед суспільством, маючи на меті допомогу країні в умовах агресії рф ОСОБА_1 перебуваючи на посаді директора ТОВ «Шпола-Продукт» та одночасно як один з учасників товариства, прийняв рішення закупити та передати дизпаливо вказаній громадській організації.

Доказами на підтвердження факту передачі дизпалива є:

лист від 05.04.2022,

акт приймання-передачі матеріальних цінностей від 07.04.2022.

Позивач вважає, що відповідач здійснив придбання дизпалива без жодної економічної вигоди, доцільності чи необхідності для позивача.

Обставини щодо мети придбання дизпалива та його подальшої безоплатної передачі ГО «СІЧ» свідчать про протилежне.

Відповідач вважає, що в реальних умовах війни безоплатна передача дизпалива відповідає моральним засадам суспільства.

Стосовно необхідності отримання згоди загальних зборів учасників товариства для укладення договору купівлі-продажу дизпалива відповідно до п. 2 ст. 44 Закону України «Про товариства з обмеженою відповідальністю» відповідач зазначає таке.

За час здійснення відповідачем обов`язків директора підприємства загальні збори учасників збиралися двічі для вирішення питання призначення директора та для вирішення питання його звільнення.

За усною домовленістю між відповідачем та іншими учасниками ОСОБА_1 мав увесь обсяг повноважень для здійснення господарської діяльності та управління підприємством.

Після повномасштабного вторгнення рф в Україну відповідач неодноразово намагався зв`язатися з іншими учасниками ОСОБА_5 та представником ОСОБА_2 Ткачуком Миколою Олексійовичем, які постійно мешкають в м. Києві.

Вказані особи на телефонні дзвінки не відповідали, долею підприємства та працівників не цікавилися.

Незважаючи на тяжкі обставини, що склалися на початку 2022 року, відповідач не зупинив роботу підприємства, вкладав власні кошти у придбання засобів виробництва, продовжував виплачувати працівникам заробітну плату.

З огляду викладене у відзиві, відповідач вважає, що в його діях відсутній склад цивільного правопорушення, що є підставою для відмови у задоволенні позову повністю.

У відзиві на підставі ч. 3 ст. 267 ЦК відповідач заявляє про застосування позовної давності; понесення витрат на професійну правничу допомогу; просить встановити відповідачу додатковий строк для подання доказів.

Заявляючи про застосування наслідків спливу позовної давності, відповідач зазначає, що спірні відносини виникли між роботодавцем ТОВ «Шпола-Продукт» та колишнім директором ОСОБА_1 .

За змістом ч. 1 ст. 3 КЗпП трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами регулює законодавство про працю.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 ЦК положення цього кодексу застосовуються також до трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

Для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в 1 рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди (ч. 3 ст. 233 КЗпП). Отже, строк звернення до суду у справах щодо трудових правовідносин врегульовано положеннями КЗпП. Спірні правовідносини у даній справі регулюються положеннями КЗпП, ст. 233 якого встановлено строк в 1 рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.

Відповідач посилається на роз`яснення у п. 20 постанови Пленуму ВС «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» від 29.12.92 № 14, за якими судам необхідно перевіряти, чи додержаний власником або уповноваженим ним органом встановлений ст. 233 КЗпП річний строк з дня виявлення заподіяної працівником шкоди для звернення в суд з позовом про її відшкодування. Цей строк застосовується і при зверненні із заявою прокурора. Днем виявлення шкоди слід уважати день, коли власнику або уповноваженому ним органу стало відомо про наявність шкоди, заподіяної працівником. Днем виявлення шкоди, встановленої в результаті інвентаризації матеріальних цінностей, при ревізії або перевірці фінансово-господарської діяльності підприємства, установи, організації, слід уважати день підписання відповідного акта або висновку.

Аналогічна позиція висловлена в Постанові Верховного Суду України від 02.03.2016 у справі № 6-1263цс15.

Сплата коштів на користь ПП «ЮГ-2000» була здійснена 06.04.2022.

Відповідач ОСОБА_1 фактично припинив повноваження директора 18.05.2022, передавши їх ОСОБА_3 .

Отже, починаючи з 18.05.2022 позивач ТОВ «Шпола-Продукт» мав об`єктивну можливість дізнатися про такий перерахунок коштів.

Доказів того, коли саме та у зв`язку з чим позивач виявив шкоду, до позовної заяви не додано.

Верховний Суд у постанові № 912/2829/21 від 11.05.2022 звернув увагу на те, що позивачем у справі є саме юридична особа, а особою, яка подає позов в інтересах такої юридичної особи, є власник (учасник, акціонер) юридичної особи, який у розумінні наведеної вище норми не є позивачем, а є особою з особливим процесуальним статусом.

Відповідно, про перерахування коштів ТОВ «Шпола-Продукт» дізналося безпосередньо в момент вчинення операцій 06.04.2022. І саме в цей день товариство змогло оцінити розмір шкоди, який відповідає розміру перерахованих коштів.

Про фактичну обізнаність засновників ТОВ «Шпола-Продукт» щодо придбання підприємством дизпалива свідчить той факт, що влітку 2022 року ОСОБА_1 отримав усне повідомлення від працівників поліції про необхідність надати пояснення з приводу заяви громадянина ОСОБА_6 (рідний батько позивача ОСОБА_2 та його представник за довіреністю).

03 серпня 2023 року від позивача надійшла відповідь на відзив. Позивач спростовує заперечення відповідача. Щодо застосування наслідків спливу строку позовної давності зазначає, що у відповідності до приписів п. 12 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681,728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Пунктом 19 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Отже, клопотання відповідача про застосування строку позовної давності в 1 рік, задоволенню не підлягає.

Крім того, позивач довідався про зазначений факт не з моменту звільнення ОСОБА_1 з посади директора, а лише після отримання підприємством відповіді на вимогу від ПП «ЮГ-2000», отже строк позовної давності почався саме з цього моменту.

Відповідь на відзив містить відповіді на поставлені відповідачем запитання в заявах про опитування учасників справи як свідків; клопотання про поновлення строку на подачу відповіді на відзив та надання доказів; клопотання про витребування доказів.

У судовому засіданні 25.07.2023, яке відбулося за участю представників сторін, оголошувалася перерва до 08.08.2023.

Ухвалою від 08.08.2023 Господарський суд Черкаської області постановив:

встановити відповідачу додатковий строк для подання доказів до 14.09.2023;

поновити процесуальний строк позивачу для подання відповіді на відзив на позовну заяву та надання доказів, приєднати до матеріалів справи подану позивачем відповідь на відзив та докази;

задовольнити клопотання позивача про витребування у відповідача оригіналів письмових доказів;

витребувати у відповідача оригінали письмових доказів: видаткову накладну № 1095 від 15.07.2021, рахунок на оплату № 3741 від 15.07.2021, видаткову накладну № 1323 від 15.07.2021, рахунок на оплату № 3721 від 15.07.2021, ТТН № ЮГ-001191 від 15.07.2021, видаткову накладну № 1159 від 28.07.2021, ТТН № ЮГ-001313 від 28.07.2021;

закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 14 вересня 2023 року.

08 серпня 2023 року від відповідача надійшло заперечення. Відповідач вважає, що позивачем не наведені достатні аргументи як для задоволення позову по суті, так і для поновлення пропущеного строку позовної давності, в зв`язку з чим відповідач не визнає позов повністю та просить відмовити у його задоволенні.

Стосовно клопотання позивача про витребування у відповідача оригіналів письмових доказів, що вказані у додатку 2-8 до відзиву на позовну заяву, та витребувані судом, відповідач зазначає, що вказані документи складені та зберігаються у позивача та ПП «ЮГ-2000» як учасників таких господарських відносин.

Відповідач надав копії документів, що підтверджують передачу дизельного палива ГО «Справедливість і Честь», вважає, що суд має застосувати положення ст. 204 ЦК України, враховуючи відсутність у позивача вимоги про визнання недійсною як угоди про придбання дизельного палива, так і угоди про її передачу громадській організації.

Узагальнюючи відповідь позивача, відповідач вважає, що позивачем не дотримано вимог ст. 88, 90 ГПК України. Позивачем (керівником позивача) не зазначено всупереч ч. 2 ст. 88 ГПК України відомостей щодо особи свідка, а також про обізнаність свідка із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з`явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень. За відсутності згоди про надання згоди на допит в якості свідка підпис особи підлягає нотаріальному посвідченню, що в даному випадку не було дотримано позивачем. Таким чином, позивачем не надано відповідь на запитання відповідача, що у відповідності до ч. 6 ст. 90 ГПК України є підставою для зобов`язання позивача надати відповіді, які за формою та змістом відповідають вимогам ст. 90, ст. 88 ГПК України.

14 вересня 2023 року, в межах строку установленого ухвалою суду від 28.07.2023, відповідач подав докази: копія адвокатського запиту від 20.07.2023, копія листа Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області від 28.07.2023 № 10474/55/01/07-2023. За змістом листа відповідно до інформаційно-телекомунікаційної системи «Інформаційного порталу Національної поліції України» (ІТС ІПНП) заява гр. ОСОБА_7 про неправомірні дії ОСОБА_1 була зареєстрована в ІТС ІПНП № 7620 від 01.08.2022 та приєднана до ІТС ІПНП № 8427 від 22.08.2023. Дані матеріали зареєстровані в єдиному реєстрі досудового розслідування за № 12022250360000676 від 22.08.2022 за ч. 3 ст. 358 КК України. По даному факту триває досудове розслідування.

Ухвалою від 14.09.2023 Господарський суд Черкаської області відклав розгляд справи по суті на 05 жовтня 2023 року.

05 жовтня 2023 року від відповідача надійшло клопотання про приєднання доказів: копії ТТН № 1 120331 від 14.03.2022, ТТН № 2 120332 від 21.03.2022, які підтверджують факт використання автомобіля DAF д.н.з. НОМЕР_4 з причіпом у діяльності позивача.

Докази були долучені до матеріалів справи.

09 жовтня 2023 року від ОСОБА_2 надійшла заява. ОСОБА_2 заявляє та підтверджує, що в.о. директора ТОВ «Шпола-Продукт» Луцик В.С. та адвокат Мовчанюк М.М. діють за його згоди.

10 жовтня 2023 року від відповідача надійшли клопотання про зобов`язання керівника ТОВ «Шпола-Продукт» або іншу посадову особу за його дорученням надати письмову відповідь на запитання відповідача (поставлені в першій заяві по суті спору відзив на позов) у формі заяви свідка, про що постановити ухвалу; клопотання про зобов`язання ОСОБА_2 надати письмову відповідь на запитання відповідача, про що постановити ухвалу. Відповідно до ст. 54, ч. 1 ст. 155, ст. 90 ГПК України ОСОБА_2 зобов`язаний надати вичерпну письмову відповідь по кожному поставленому питанню, чого не зробив, фактично відмовившись від надання відповіді без пояснення причин.

У судовому засіданні 05.10.2023, яке відбулось за участю представників сторін, суд оголосив перерву до 11.10.2023, у судовому засіданні 11.10.2023 до 26.10.2023.

У судовому засіданні 11.10.2023 суд постановив протокольно ухвалу про залишення клопотання представника відповідача про зобов`язання ухвалою суду ОСОБА_2 та керівника ТОВ «Шпола-Продукт» надати письмові відповіді на запитання відповідача без розгляду. Також суд розглянув та задовольнив клопотання представника відповідача про приєднання доказів та приєднав до матеріалів справи копії ТТН №1 120331 від 14.03.2022, ТТН №2 120332 від 21.03.2022.

26 жовтня 2023 року від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою від 26.10.2023 Господарський суд Черкаської області задовольнив клопотання про відкладення розгляду справи; відклав розгляд справи по суті на 16.11.2023.

Суд неодноразово постановляв ухвали про забезпечення проведення судових засідань для позивача в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

У судовому засіданні, яке відбулося 16.11.2023 за участю представників сторін, представник позивача позовні вимоги підтримав та просив покласти на відповідача понесені судові витрати; представник відповідача просила у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, висловила позицію, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту: не заявлено вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 187 від 14.07.2021, в т.ч. придбання дизпалива за видатковою накладною № 342, в наслідок перевищення повноважень директора та просить застосувати наслідки спливу строку позовної давності, надала письмовий текст промови.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Після виходу суду з нарадчої кімнати 20.11.2023 підписана вступна та резолютивна частина рішення.

Відомості про вказані процесуальні дії занесені до протоколу судового засідання.

Відповідно до частини першої статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_2 звернувся до суду як засновник Товариства з обмеженою відповідальністю «Шпола-Продукт», що володіє 50 % статутного капіталу.

Відповідно до пункту 12 частини першої статті 20 ГПК України справи у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (власників), учасника (учасників), акціонера (акціонерів) такої юридичної особи, поданим в її інтересах, належать до виключної юрисдикції господарських судів.

Спори між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) її посадової особи, розглядаються господарським судом виключно за місцезнаходженням юридичної особи (частина сьома статті 30 ГПК України).

Відповідно до ст. 54 ГПК України правом подавати зазначений позов наділено власника (учасника, акціонера) юридичної особи, якому належить 5 і більше відсотків статутного капіталу товариства (крім привілейованих акцій) або частка у власності юридичної особи якого становить 5 і більше відсотків.

Таким чином, відповідно до ст. 54 ГПК України ОСОБА_2 правомірно звернувся з даним позовом.

05 квітня 2022 року до ТОВ «Шпола-Продукт» листом звернулася Громадська організація «Справедливість І Честь» (44391160) з проханням у зв`язку з агресією рф та придбати та передати дизельне паливо у максимально можливій кількості для забезпечення діяльності волонтерського штабу, допомоги біженцям.

ОСОБА_1 перебуваючи на посаді директора ТОВ «Шпола-Продукт» та одночасно як один з учасників товариства прийняв рішення закупити та передати дизпаливо вказаній громадській організації.

Згідно з платіжною інструкцією № 473 від 06.04.2022 товариством здійснене перерахування грошових коштів у розмірі 272 640,00 грн, у тому числі ПДВ 17 836,26 грн на поточний рахунок Приватного підприємства «ЮГ-2000», призначення платежу «за дизпаливо згідно рах. №1213 від 06.04.2022 вт.ч. ПДВ 7% 17 836,26 грн».

Видатковою накладною № 342 від 07.04.2022, ТТН № 10-000594 від 07.04.2022, рахунком на оплату № 1213 від 06.04.2022, який має посилання на договір № 187 від 14.07.2021, підтверджується поставка товариству дизпалива в кількості 6400 л.

В матеріалах справи є копія договору купівлі-продажу № 187 від 14.07.2021, укладеного між ТОВ «Шпола-Продукт» та ПП «ЮГ-2000», предметом якого є поставка нафтопродуктів.

07 квітня 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Шпола-Продукт», код ЄДРПОУ 43687274, місцезнаходження якого: м. Шпола, вул. І. Піддубного, буд. 10, в особі директора Бирюка Леоніда Вікторовича, що діє на підставі Статуту, надалі за текстом цього Акту - «Постачальник», та Громадська організація «СПРАВЕДЛИВІСТЬ І ЧЕСТЬ» PUBLIC ORGANIZATION «SICH» код ЄДРПОУ 44391160, місцезнаходження якої: м. Черкаси, вул. Благовісна, буд. 217, в особі голови організації Радченка Віталія В`ячеславовича, надалі за текстом цього Акту - «Отримувач» склали підписали акт приймання-передачі матеріальних цінностей про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Шпола-Продукт»», придбало та передало у безоплатне користування Громадській організації «СПРАВЕДЛИВІСТЬ І ЧЕСТЬ» PUBLIC ORGANIZATION «SICH» матеріальні цінності, а саме: Дизпаливо 2710194710 (UN 1202 паливо дизельне, клас 3, ГП III), кількість 6400 л, загальна вартість 254 803,74 грн (двісті п`ятдесят чотири тисячі вісімсот три грн 74 коп.), ПДВ 17 836,26 грн (сімнадцять тисяч вісімсот тридцять шість грн 26 коп.), загалом з ПДВ 272 640,00 грн (двісті сімдесят дві тисячі шістсот сорок грн 00 коп.).

Відповідно до п. 2 акта підписанням цього Акту Постачальник та Оримувач підтвердили факт поставки товару на загальну вартість 272 640,00 грн у тому числі ПДВ, відповідно до листа від 07.04.2022 та у п. 3 зазначили, що цей акт набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками обох сторін.

Позивач зазначає, що при зміні керівника товариства відповідач не передав документів, що підтверджують здійснення вказаної господарської операції. Про те, що згідно з платіжною інструкцією № 473 від 06.04.2022 товариством здійснене перерахування грошових коштів у розмірі 272 640,00 грн, у тому числі ПДВ 17 836,26 грн на поточний рахунок Приватного підприємства «ЮГ-2000», стало відомо з листа останнього, яким те повідомило, що кошти сплачені за поставлене товариству дизпаливо в кількості 6400 літрів.

Вказуючи на те, що майнова шкода у розмірі 272 640,00 грн є збитками, заподіяними відповідачем у період перебування ним на посаді директора товариства, які підлягають відшкодуванню особою, що допустила правопорушення, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь товариства заявлену суму збитків.

Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 3 ст. 62 Господарського кодексу України підприємство, якщо законом не встановлено інше, діє на основі статуту або модельного статуту.

Відповідно до статуту органами управління товариства є:

загальні збори учасників вищий орган управління товариства;

директор товариства виконавчий орган товариства ( п. 11.1).

Директор товариства обирається загальними зборами учасників, підзвітний їм та організує виконання рішень загальних зборів учасників (п. 11.31).

Директор здійснює поточне керівництво діяльністю товариства і вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства. Загальні збори учасників можуть винести рішення про передачу частини своїх повноважень до компетенції директора. Директор несе безпосередню відповідальність за виробничу, господарську, фінансову діяльність товариства (п. 11.32).

Директор товариства здійснює наступні повноваження:

розробляє перспективні та поточні плани діяльності товариства. і заходи, необхідні для вирішення статутних завдань товариства, звітує перед загальними зборами учасників товариства про й виконання;

забезпечує виконання рішень загальних зборів учасників товариства;

розробляє та затверджує штатний розклад товариства, встановлює форми, системи та розмірі оплати праці працівників товариства;

приймає та звільняє з роботи працівників товариства, вживає заходи щодо заохочення та накладання дисциплінарних стягнень на працівників товариства;

без доручення діє від імені товариства, представляє його інтереси у відносинах з юридичними та фізичними особами, органами державної влади та управління;

укладає договори, угоди та інші юридичні акти, видає довіреності, відкриває в установах банків поточні та інші рахунки;

видає у межах компетенції накази, організовує і контролює їх виконання, надає розпорядження і вказівки, обов`язкові для виконання всіма працівниками товариства;

розпоряджається майном та коштами товариства, у межах встановлених чинним законодавством, цим Статутом та рішенням загальних зборів учасників товариства;

розглядає заяви, пропозиції, зауваження, скарги учасників та працівників Товариства і вживає щодо них необхідні заходи;

здійснює інші дії, спрямовані на досягнення статутних цілей та завдань Товариства ( п. 11.34).

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 65 Господарського кодексу України власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів. Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства.

Частиною 5 статті 65 Господарського кодексу України визначено, що керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.

Згідно з ч. 1-4 ст. 62 Закону України «Про господарські товариства» у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор). Дирекцію очолює генеральний директор. Членами виконавчого органу можуть бути також і особи, які не є учасниками товариства. Дирекція (директор) вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників. Загальні збори учасників товариства можуть винести рішення про передачу частини повноважень, що належать їм, до компетенції дирекції (директора). Дирекція (директор) підзвітна загальним зборам учасників і організує виконання їх рішень. Дирекція (директор) не вправі приймати рішення, обов`язкові для учасників товариства. Дирекція (директор) діє від імені товариства в межах, встановлених даним Законом та установчими документами.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 Господарського кодексу України управління діяльністю господарського товариства здійснюють його органи та посадові особи, склад і порядок обрання (призначення) яких визначається залежно від виду товариства, а у визначених законом випадках учасники товариства. Особливості управління господарським товариством, у статутному капіталі якого є корпоративні права держави, визначаються законами України.

За змістом ч. 2 вказаної статті посадові особи відповідають за збитки, завдані ними господарському товариству. Відшкодування збитків, завданих посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю), здійснюється у разі, якщо такі збитки були завдані: діями, вчиненими посадовою особою з перевищенням або зловживанням службовими повноваженнями; діями посадової особи, вчиненими з порушенням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення подібних дій, встановленої установчими документами товариства; діями посадової особи, вчиненими з дотриманням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення відповідних дій, встановленої товариством, але для отримання такого погодження та/або дотримання процедури прийняття рішень посадова особа товариства подала недостовірну інформацію; бездіяльністю посадової особи у випадку, коли вона була зобов`язана вчинити певні дії відповідно до покладених на неї обов`язків; іншими винними діями посадової особи.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (ст. 22 Цивільного кодексу України ).

Під збитками в розумінні частини другої статті 224 Господарського кодексу України розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов`язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків. Виходячи з конкретних обставин, суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ціни на день винесення рішення суду (ст. 225 Господарського кодексу України ).

Для застосування такої відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

При цьому саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 910/6657/16, від 07.02.2018 у справі № 917/1651/16, у постановах Верховного Суду України від 09.11.2016 у справі № 3-1071гс16, від 28.01.2015 у справі № 3-210гс14.

Позивач вбачає протиправну поведінку відповідача у неналежному та недобросовісному укладенні договору купівлі-продажу № 187 від 14.07.2021, підписанні видаткової накладної № 342 від 07.04.2022 і ТТН № 10-000594 від 07.04.2022 і перерахуванні коштів товариства на рахунок Приватного підприємства «ЮГ-2000» в сумі 272 640,00 грн без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю, при зловживанні своїм розсудом у здійсненні дій всупереч інтересам товариства (витрачання коштів на цілі непов`язані з економічно-господарською діяльністю ТОВ «Шпола-Продукт»), всупереч цілям, спрямованим на досягнення розумної ділової мети.

Жодної економічної вигоди, доцільності чи необхідності для позивача укладення такої господарської операції не мало.

Наявність шкоди позивач вбачає у збитках, завданих товариству в розмірі суми грошових коштів, що були перераховані на рахунок ПП «ЮГ-2000». Докази використання дизельного палива відповідачем в інтересах та на користь товариства відсутні.

Причинний зв`язок існує в тому, що саме дії відповідача по укладанню договору, підписанні видаткової накладної і ТТН і перерахуванні коштів призвели до збитків товариства. При цьому, дизельне паливо на підприємстві не обліковується, а реальність його існування невідома.

Наявність вини відповідача позивач вбачає в тому, що дії, які були вчиненні відповідачем, як директором, по укладенню договору, підписанні видаткової накладної і перерахуванні коштів були спрямованні на заволодіння ним цими коштами в своїх інтересах або в інтересах третіх осіб, адже відсутні докази їх використання відповідачем в інтересах та на користь товариства.

Невідшкодування відповідачем заявлених збитків, в т.ч. на письмове звернення, стало причиною виникнення спору.

Позивач вважає, що укладення відповідачем договору, підписання видаткової накладної і ТТН, перерахування коштів на рахунок П П «ЮГ-2000» та, у підсумку, не передання дизельного палива та не взяття на баланс, не передання новому директору товариства будь-яких пов`язаних з цими операціями документів, свідчать про те, що відповідач діяв недобросовісно та всупереч інтересам товариства.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

Таким чином, позивач повинен довести факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов`язань та причинно-наслідковий зв`язок між невиконанням зобов`язань та заподіяними збитками. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов`язань для підприємства. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.

Відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником зобов`язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв`язку є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню.

Позивачем не надано належних, достатніх та допустимих доказів в порядку статей 76, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, які б підтверджували протиправність поведінки відповідача, яка потягла за собою понесення товариством збитків. Суд бере до уваги те, що паливо закуплене та передано громадській організації, а те, що воно не використовувалося в господарській діяльності позивача і укладення договору купівлі-продажу дизельного палива стало причиною виникнення у позивача грошового зобов`язання щодо оплати цього палива не може бути покладено в основу обґрунтованого рішення щодо стягнення з відповідача його вартості в якості збитків.

З огляду на викладене, беручи до уваги фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про те, що позивачем фактично не доведено наявності понесених збитків, так само як і причинного зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та заявленими до стягнення збитками.

Таким чином, позивачем не доведено наявності усіх чотирьох загальних умов відповідальності, у зв`язку з чим поведінка відповідача, у спірних правовідносинах, не може бути кваліфікована як правопорушення, а відтак вимога позивача про відшкодування збитків є безпідставною та необґрунтованою.

Крім того відповідачем було заявлено про застосування строку позовної давності. Заява мотивована тим, що спірні правовідносини регулюються положеннями КЗпП, ст. 233 якого встановлено строк в 1 рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди. Зокрема сплата коштів на користь ПП «ЮГ-2000» була здійснена 06.04.2022. Відповідач ОСОБА_1 фактично припинив повноваження директора 18.05.2022, передавши їх Луцик В.С. Отже, починаючи з 18.05.2022 позивач ТОВ «Шпола-Продукт» мав об`єктивну можливість дізнатися про такий перерахунок коштів, про перерахування коштів товариство дізналося безпосередньо в момент вчинення операції 06.04.2022, а тому граничний строк для звернення даним позовом до суду відповідно до положень ч. 3 ст. 233 КЗпП України минув.

Згідно з ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення (правова позиція міститься у постанові 14.08.2018 Верховного Суду у справі № 922/1425/17).

При застосуванні позовної давності та наслідків її спливу (ст. 267 ЦК України) необхідно досліджувати та встановлювати насамперед обставини про те, чи порушено право особи, про захист якого вона просить, і лише після цього у випадку встановленого порушення, і наявності заяви сторони про застосування позовної давності застосовувати позовну давність та наслідки її спливу.

Початок перебігу позовної давності обчислюється за правилами статті 261 ЦК України, частина перша якої пов`язує його з днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Положеннями п. 12 ч. 1 ст. 20 ГПК України встановлено, що справи у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (учасника, акціонера) такої юридичної особи, поданим в її інтересах.

Відповідно до ч. 3 ст. 233 КЗпП України визначено, що для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.

Отже, суд не бере до уваги доводи відповідача щодо характеру цього спору як трудового та при вирішенні даної справи не застосовує правові норми Кодексу законів про працю України. Оскільки спір у даній справі виник між юридичною особою та її посадовою особою про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (учасника, акціонера) такої юридичної особи, поданим в її інтересах, то даний спір не є трудовим і до даних правовідносин застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки відповідно до ст. 257 ЦК України.

За наведених обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, з покладенням судового збору на позивача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно відсутності підстав для задоволення позову не спростовує.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги на рішення, рішення набирає законної сили після прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене та підписане 29 листопада 2023 року.

Суддя О.В. Чевгуз