Постанова

від 13.11.2023 по справі 604/484/23

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 604/484/23Головуючий у 1-й інстанції Сидорак Г.Б. Провадження № 22-ц/817/922/23 Доповідач - Костів О.З.Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2023 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Костів О.З.

суддів - Хома М. В., Храпак Н. М.,

за участі секретаря Іванюти О.М.,

та сторін:

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідачів ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №604/484/23 за апеляційною скаргою Фермерського господарства «Золотий жайвір» на рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 07 серпня 2023 року, постановлене суддею Сидорак Г.Б., повний текст якого складено 11.08.2023, та додаткове рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 11 серпня 2023 року, постановлене суддею Сидорак Г.Б., в справі за позовом Фермерського господарства «Золотий жайвір» до ОСОБА_3 , Фермерського господарства «Агро Остап`є» про визнання укладеним договору оренди землі на новий строк та визнання відсутнім права оренди,

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство «Золотий жайвір» звернулося до суду із позовною заявою до ОСОБА_4 , Фермерського господарства «Агро Остап`є», про визнання укладеним договору оренди землі в запропонованій редакції на новий строк та визнання відсутнім права оренди в Фермерського господарства «Агро Остап`є» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6124685700:01:001:0448 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (рілля), яка розташована за межами населеного пункту на території Остап`ївської сільської ради Підволочиського району Тернопільської області.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що між ФГ «Золотий жайвір» та відповідачкою ОСОБА_4 15.03.2016 року був укладений договір оренди землі №2/061 строком на 7 років. За місяць до закінчення строку договору позивач, дотримуючись вимог ст.33 Закону України «Про оренду землі», повідомив про намір скористатись переважним правом на укладення на новий строк договору оренди щодо зазначеної вище земельної ділянки, а також надав відповідачу проєкт договору оренди землі. Відповіді від орендодавця орендар не отримав та продовжив користуватися земельною ділянкою. Проте, в квітні 2023 року позивачу стало відомо, що відповідач ОСОБА_4 , не надіславши лист-повідомлення про заперечення в поновленні договору оренди землі на новий строк, не витребувавши земельну ділянку від позивача, у володінні якого вона перебуває, уклала договір оренди з іншим орендарем ФГ «Агро Остап`є». На підставі цього договору в березні 2023 року державним реєстратором Збаразької міської ради Тернопільської області до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено записи про інше речове право право оренди ФГ «Агро Остап`є» щодо земельної ділянки. Вважає, що ФГ «Золотий жайвір» як первинний орендар має переважне право на укладення договору оренди на новий строк, тому відповідачами було порушено права позивача. Враховуючи викладене вище, позивач просив визнати відсутніми та припинити право оренди ФГ «Агро Остап`є» щодо земельної ділянки, яка є предметом договору оренди від 15.03.2016 року, а також визнати укладеними на новий строк договір оренди землі між ОСОБА_4 та ФГ «Золотий жайвір».

Рішенням Підволочиського районного суду Тернопільської області від 07 серпня 2023 року в задоволенні позову відмовлено.

Додатковим рішенням Підволочиського районного суду Тернопільської області від 11 серпня 2023 року стягнуто з Фермерського господарства «Золотий жайвір» (адреса реєстрації: вул. Запорізька, 11, м.Волочиськ, Хмельницька область, код ЄДРПОУ 35578504) на користь Фермерського господарства «Агро Остап`є» (адреса місця реєстрації: вул.Зацерква, 135, с.Остап`є, Скалатської ТГ, Тернопільського району, Тернопільської області, код ЄДРПОУ 44605103) понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 (десять тисяч) гривень.

Понесені судові витрати Фермерським господарством «Золотий жайвір» на сплату судового збору в розмірі 5368.00 гривень покладено на позивача.

В апеляційній скарзі ФГ «Золотий жайвір», вважаючи рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 07.08.2023 року незаконним та необґрунтованим, просить його скасувати та постановити нове, яким визнати відсутнім та припинити право оренди ФГ «Агро Остап`є» щодо земельної ділянки площею 1.5398 га, кадастровий номер 6124685700:01:001:0448 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (рілля), яка розташована за межами населеного пункту на території Остап`ївської сільської ради Підволочиського району Тернопільської області та визнати укладеним на новий строк договір оренди землі в редакції, яка викладена в позовній заяві ФГ «Золотий Жайвір».

Зокрема зазначає, що орендар ФГ «Золотий жайвір» підписав договір оренди земельної ділянки 15.03.2016 року. При цьому сторони узгодили у пункті 6 договору строк його дії - 7 років, у пункті 31 передбачили обов`язок орендаря приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, та у пункті 43 визначили, що цей договір набирає чинності після підписання його сторонами та його державної реєстрації.

Отже, момент укладення договору, а відтак і початок перебігу строку його дії сторони визначили та пов`язали з моментом державної реєстрації договору, тобто 25.03.2016 року і закінчився через 7 років від цього дня 25.03.2023 року. При цьому судом в оскаржуваному рішенні встановлено, що лист-повідомлення про укладення договору оренди землі на новий строк орендар направив орендодавцям 17.02.2023 року.

Тобто, як зазначає апелянт, вказаний лист орендар направив орендодавцю без порушення місячного строку до закінчення строку дії договору оренди землі, який встановлено ч.2 ст. 33 Закону України «Про оренду землі».

Також зазначає, що позивач повідомляв орендодавця про намір скористатись переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, процедура реалізації якого передбачена статтею 33 ЗУ «Про оренду землі».

Однак, як вказує апелянт, орендодавець ОСОБА_4 , будучи власником земельної ділянки, вільно реалізувала свої права, передбачені ч. 1 ст. 319 ЦК України у спосіб передачі цієї земельної ділянки в оренду на строк 10 років новому орендареві - ФГ «Агро Остап`є», тобто у спосіб, який був запропонований позивачем шляхом направлення орендодавцеві листів з пропозицією укладення договорів оренди земельних ділянок на новий строк, а саме - на 10 років.

На думку скаржника, наведене свідчить про те, що воля орендодавця ОСОБА_4 щодо належної їй земельної ділянки була спрямована саме на передачу цього майна в оренду, а тому висновки суду про відсутність вільного волевиявлення власника земельної ділянки на передачу цього майна в оренду суперечить обставинам справи, які були встановлені самим судом.

В апеляційній скарзі ФГ «Золотий жайвір», вважаючи додаткове рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 11 серпня 2023 року незаконним та необґрунтованим, просить його скасувати та постановити нове, яким здійснити новий перерозподіл судових витрат.

Зокрема зазначає, що докази на підтвердження судових витрат відповідача, які були подані до суду та прийняті ним до уваги, іншим учасникам справи заздалегідь не надсилались, що було безумовною обставиною, яка позбавляла суд права приймати ці докази до уваги в силу імперативних вимог ч. 9 ст. 83 ЦПК України, а тому, таке порушення стороною відповідача порядку подання до суду доказів, позбавило позивача права на подання своїх заперечень проти поданих доказів, тобто порушено принцип змагальності.

Крім того вважає подані стороною відповідача докази на підтвердження понесених судових витрат неналежними, а тому такими, що не могли бути прийняті до уваги на підставі ч. 4 ст. 77 ЦІК України, оскільки відповідно до копії договору про надання юридичних послуг від М220/04/01, він був укладеним 20.04.2023 між Фермерським господарством «Агро Остап`є» та ТОВ «Правник експерт», акт приймання-передачі наданих послуг від 30.05.2023 року, складені між цими особами та копію квитанції про сплату коштів на рахунок вказаного Товариства, однак представником відповідачів у даній справі був адвокат Хацкевич Руслан Михайлович, який згідно ордерів на право представництва відповідачів здійснював свою адвокатську діяльність індивідуально.

При цьому зазначає, що доказів на підтвердження сплати вказаному адвокату гонорару до матеріалів справи не долучено, як і доказів здійснення представництва інтересів відповідачів працівниками ТОВ «Правник експерт».

У відзиві на апеляційну скаргу Фермерського господарства «Золотий жайвір» на рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 07 серпня 2023 року представник відповідачів просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін, оскільки вважає його законним та обґрунтованим.

Зокрема зазначає, що суд першої інстанції належним чином дослідив усі обставини та докази по справі, дав їм належну оцінку та дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки відповідачка неодноразово повідомляла позивача про небажання укладати новий договір оренди, що свідчить про відсутність волевиявлення у останньої на вчинення таких дій.

У відзиві на апеляційну скаргу Фермерського господарства «Золотий жайвір» на додаткове рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 11 серпня 2023 року представник відповідачів просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін, оскільки вважає його законним та обґрунтованим.

Зокрема зазначає, що представник відповідачів адвокат Хацкевич Р.М., який є працівником ТОВ «Правник Експерт», надав копії доказів понесених судових витрат Представнику позивача до розгляду в судовому засіданні питання щодо відшкодування судових витрат. Тобто він був ознайомлений з матеріалами судових витрат і подав в судовому засіданні усне заперечення з цього приводу, не уточнивши свою позицію. При цьому представник позивача не повідомив (ні усно ні письмово), в чому на його думку полягає невідповідність порядку подання доказів та неналежність доказів.

В судовому засіданні представник ФГ «Золотий Жайвір» просив задовольнити апеляційні скарги з підстав, наведених у них.

Представник відповідачів просив відмовити в задоволенні апеляційних скарг, а оскаржувані рішення суду залишити без змін, оскільки вважає їх законними та обґрунтованими.

Судова колегія, заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, приходить до висновку, що апеляційна скарга ФГ «Золотий жайвір» на рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 07 серпня 2023 року підлягає до часткового задоволення, а апеляційна скарга ФГ «Золотий жайвір» на додаткове рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 11 серпня 2023 року до задоволення не підлягає.

За приписами ч.1 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимоги апеляційної скарги.

Частиною 2 ст.367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно п.п.1-5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 07 серпня 2023 року не в повній мірі відповідає зазначеним вимогам.

Судом встановлено наступні обставини.

15.03.2016 року між ОСОБА_4 та ФГ «Золотий жайвір», в особі Дацківа В.П., було укладено Договір оренди землі №2/061, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (рілля), яка розташована за межами населеного пункту на території Остап`ївської сільської ради Підволочиського району Тернопільської області, площею 1.5398 га, кадастровий номер 6124685700:01:001:0448. Договір оренди зареєстрований 24.03.2015 року (Інформаційна довідка з ДРРПНМ №56382416 від 31.03.2016).

Як вбачається із п.7 зазначеного вище Договору оренди землі, він укладений на 7 років, а по закінченню цього строку, орендар має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Пунктом 8 зазначеного договору передбачено, що у випадку якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Позивач на адресу орендодавця ОСОБА_4 направив лист-повідомлення про укладення договору оренди на новий строк №13/02/23-6 від 13.02.2023 року, в якому повідомив про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, запропонував встановити орендну плату в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки або в натуральній формі, строк дії договору 10 років та додав проєкт договору оренди землі. Лист-повідомлення направлено орендодавцю 17.02.2023 року, що підтверджується описом вкладення, накладною на відправлення та фіскальним чеком.

Відповідач ОСОБА_4 отримала зазначений лист-повідомлення з доданим до нього проєктом договору оренди землі, та, як зазначає позивач, жодної відповіді на лист не надала.

Окрім того, позивач 16.03.2023 року також направляв ОСОБА_4 повідомлення про продовження терміну повернення з оренди земельної ділянки за кадастровим номером 6124685700:01:001:0448, в якому зазначив, що орендарем було засіяно земельну ділянку сільськогосподарськими культурами, у зв`язку з чим, керуючись Договором оренди та Законом України «Про оренду землі», повернення земельної ділянки буде здійснене протягом 6 місяців після припинення дії договору оренди.

Позивач вказує, що він, як орендар, належно виконав обов`язки за договором та вимоги ст. 33 Закону України «Про оренду землі», а орендодавець порушив вимоги ч. 5 ст.33 цього Закону, а тому орендар має переважне право на поновлення договору оренди землі.

Представник відповідача, заперечуючи проти позову, зазначив, що ОСОБА_4 було завчасно повідомлено орендаря про небажання продовжувати оренду. Аналогічні пояснення надала ОСОБА_4 у письмовому вигляді.

Так, ОСОБА_4 16.06.2022 року, 29.08.2022 року, 17.02.2023 року направила до ФГ «Золотий жайвір» листи-повідомлення, якими повідомила, що вона не бажає поновлювати дію Договору оренди з господарством та має намір використовувати земельну ділянку для власних потреб. Листи позивачу вручено, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення.

Крім того, відповідач ОСОБА_4 22.03.2023 року надіслала відповідь від 20.03.2023 року на лист ФГ «Золотий жайвір» №13/02/23-6 від 13.02.2023 року, в якому також зазначила про те, що нові умови договору її не влаштовують.

Відповідно до витягу №327463599 від 30.03.2023 року, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 25.03.2023 року на підставі листів-повідомлень від 17.02.2023 року, 20.03.2023 року, 29.08.2022 року, 16.06.2022 року внесено відомості про припинення речового права (права оренди) ФГ «Золотий жайвір» на зазначену вище земельну ділянку.

Як вбачається із витягу з ДРРП №328492720 від 07.04.2023 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 31.03.2023 року внесено відомості про право оренди земельної ділянки на підставі договору оренди землі від 30.03.2023 року, укладеного між ОСОБА_4 та ФГ «Агро Остап`є».

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що орендар не дотримався встановлених законом процедури і строків укладення договору на новий строк, а у орендодавця відсутнє волевиявлення на укладення договору оренди землі з позивачем на новий строк.

Колегія суддів погоджується з висновком суду щодо відмови у задоволенні позову, однак рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 07.08.2023 року підлягає зміні.

Частиною четвертою статті 124 ЗК України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Частиною першою статті 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до вимог частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України «Про оренду землі».

Правові підстави поновлення договору оренди землі визначаються положеннями статті 33 Закону України «Про оренду землі».

Так, відповідно до частин першої - п`ятої статті 33 цього Закону по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частинами восьмою та дев`ятою статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді.

Ці положення узгоджуються із загальною нормою частини першої статті 777 ЦК України.

Тобто реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України «Про оренду землі», можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків.

Таким чином, для застосування частини першої статті 33 Закону України «Про оренду землі» та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно з частинами 2-5 цього закону необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦПК України, буде порушене в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору.

Такий правовий висновок про застосування норм права у подібних правовідносинах викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 року у справі № 594/376/17-ц (провадження № 14-65цс18).

Як вбачається з матеріалів справи та належним чином встановлено судом, ОСОБА_4 16.06.2022 року, 29.08.2022 року, 17.02.2023 року направляла до ФГ «Золотий жайвір» листи-повідомлення, якими повідомляла, що вона не бажає поновлювати дію Договору оренди з господарством та має намір використовувати земельну ділянку для власних потреб. Листи позивачу вручено, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення.

Крім того, відповідач ОСОБА_4 22.03.2023 року надіслала відповідь на лист ФГ «Золотий жайвір» №13/02/23-6 від 13.02.2023 року, в якому також зазначила про те, що нові умови договору її не влаштовують.

При цьому, лист-повідомлення ФГ «Зололтий Жайвір» про укладення договору оренди землі на новий строк разом з проектом договору оренди землі відповідачем ОСОБА_4 було отримано 01.03.2023 року, що підтверджується витягом з системи Укрпошти про шлях відправлення за трек номером 4602510602867, і відповідь на вказаний лист про небажання укладати запропонований договір відповідачем ОСОБА_4 було направлено ФГ «Золотий Жайвір» 22.03.2023 року, тобто в межах 30-ти денного строку, передбаченого наведеними вище вимогами ЦПК України.

У своїй постанові від 28.09.2020 року (справа № 272/440/18 ) Верховний Суд зазначив, що у разі незгоди орендодавця у поновленні договору оренди, направленої орендарю у місячний строк до закінчення строку його дії, переважне право на укладення договору оренди землі припиняється, тому що переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк, не може домінувати над виключним правом орендодавця, як власника земельної ділянки, щодо користування та розпорядження нею на власний розсуд після закінчення строку дії договору оренди землі.

Таким чином, суд першої інстанції, встановивши, що волевиявлення орендодавця на продовження договору оренди землі відсутнє, у зв`язку з бажанням власника землі самостійно користуватися своєю землею, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ФГ «Золотий жайвір».

Разом з тим, суд першої інстанції, крім наведених вище обставин, також мотивував своє рішення тим, що позивач надіслав лист-повідомлення про укладення договору оренди землі 17.02.2023 року, тобто з пропуском встановленого ст.33 ЗУ «Про оренду землі» місячного строку до закінчення строку дії попереднього договору оренди землі, з чим колегія суддів погодитись не може.

Так, згідно з укладеним між ФГ «Золотий жайвір» та відповідачем ОСОБА_4 15.03.2016 року договору, останній укладений на 7 років. Відповідно до п.43 прикінцевих положень вказаного договору, він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Згідно з наявного в матеріалах справи копії витягу ДРРП, зазначений вище договір зареєстрований 25.03.2016, таким чином саме 25.03.2023 року строк дії даного договору слід вважати закінченим. Оскільки лист повідомлення про укладення договору оренди землі позивачем був надісланий ОСОБА_4 17.02.2023 року, тому в даному випадку місячний строк позивачем пропущений не був.

Зважаючи на наведені положення законодавства, обставини, встановлені судом першої інстанції, та беручи до уваги те, що місцевий суд, хоча і припустився помилки щодо вирішення питання дотримання позивачем строків надсилання листа-повідомлення відповідачці ОСОБА_4 про укладення договору оренди землі, однак у наведеному випадку це не призвело до неправильного вирішення спору у цій справі, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскарженого у справі рішення суду, однак воно підлягає зміні його мотивувальної частини із її викладенням в редакції даної постанови.

Доводи апеляційної скарги про те, що укладення нового договору з іншим орендарем порушує його переважне право, у зв`язку з чим просить визнати новий договір недійсним, не є доведеним, оскільки дія договору, укладеного 15.03.2016 року з ФГ «Золотий Жайвір», закінчилась 25.03.2023 року, а новий договір з ФГ «Агро Остап`є» було укладено 20.04.2023 року, тобто уже після закінчення дії попереднього договору оренди із ФГ «Золотий Жайвір».

Згідно з п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Щодо оскарження додаткового рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 серпня 2023 року, слід виходити з наступного.

Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Це підтверджується і такими нормами ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 року у справі №751/3840/15-ц зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23.01.2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на правову допомогу адвокат Хацкевич Р.М. надав суду копію Договору про надання юридичних послуг №20/04/01, укладеного 20.04.2023 року між ТОВ «Правник експерт» та Фермерським господарством «Агро Остап`є», акт приймання-передачі наданих послуг від 30.05.2023 року, з яких вбачається, що вартість отриманих послуг з надання правової допомоги складає 10000 гривень за консультації з питань застосування законодавства, складання процесуальних документів, написання відзиву та клопотань.

Фермерським господарством «Агро Остап`є» сплачено по договору гонорар у розмірі 10000 грн, що підтверджується копією платіжної інструкції №1553 від 30.05.2023 року.

Ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції, на думку колегії суддів, вірно виходив з того, що заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу є обґрунтованим та співмірним зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та обсягом наданих адвокатом послуг, виконаних робіт, а тому підлягає стягненню з позивача на користь відповідача ФГ «Агро Остап`є».

При цьому з матеріалів справи не вбачається будь-яких клопотань чи заперечень щодо заявленої адвокатом Хацкевичем Р.М. суми витрат на правничу допомогу, в тому числі в апеляційній скарзі.

Доводи апеляційної скарги про те, що подані адвокатом Хацкевичем Р.М. докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу сторонам не надсилались є необґрунтованими, оскільки обов`язок щодо надсилання іншим учасникам справи таких доказів передбачений в тому випадку, коли сторона по справі подала до суду заяву про ухвалення додаткового рішення, до якої додала додатки - докази понесення витрат на правничу допомогу, які є складовими заяви про ухвалення додаткового рішення, а тому до такої заяви підлягають застосуванню правила частини четвертої статті 183 ЦПК України щодо подання заяв, а не правило частини дев`ятої статті 83 ЦПК України щодо подання доказів.

До такого висновку дійшов 12.04.2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 626/133/21.

Доводи апеляційної скарги про неналежість поданих адвокатом доказів витрат на правничу допомогу також є безпідставними, оскільки згідно з ордеру на надання правничої допомоги ФГ «Агро Остап`є» від 20 квітня 2023 року вбачається, що адвокат Хацкевич Р.М. діє на підставі договору про надання правової допомоги від 20 квітня 2023 року №20/04/1, який був долучений до матеріалів справи разом з заявою про стягнення витрат на правничу допомогу.

При цьому колегія суддів вважає, що сплата коштів за надання професійної правничої допомогу саме ТОВ «Правник експерт», а не безпосередньо адвокату Хацкевичу Р.М. не свідчить про неналежніть поданих остатннім доказів.

Таким чином, виходячи із наведеного вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином дослідив наявні в матеріалах справи докази, дав їм вірну оцінку, а тому дійшов законного та обґрунтованого висновку щодо стягнення з позивача ФГ «Золотий Жайвір» витрат на правничу допомогу в сумі 10 000 грн.

Відповідно до вимог ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване додаткове рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 11 серпня 2023 року є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст.374, 375, 367, 376, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства «Золотий жайвір» на рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 07 серпня 2023 року задовольнити частково.

Рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 07 серпня 2023 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції даної постанови.

В решті рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 07 серпня 2023 року залишити без змін.

Апеляційну скаргу Фермерського господарства «Золотий жайвір» на додаткове рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 11 серпня 2023 року залишити без задоволення.

Додаткове рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 11 серпня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 23 листопада 2023 року.

Головуючий

Судді